Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призводить до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.

Рецесійний розрив -- величина, на яку повинен зрости сукупний попит (державні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до інфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y менший за потенційний Y*, то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD = AS досягнута. Недостатність сукупного попиту чинить депресивний вплив на економіку.

Для того, щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит і перемістити рівновагу з точки А в точку В.

Інфляційний розрив - величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y перевищує потенційний Y*, це свідчить про те, що сукупні витрати надто високі. Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво адекватно до зростаючого сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту і «переміщення» рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу ?Y дорівнює:

величина величина

?Y =інфляційного - • мультиплікатора

розриву автономних витрат

Використовуючи модель кейнсіанського хреста, варто пам'ятати:

- якщо державні витрати і податкові надходження зростають на одну й ту ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму величину. В цьому випадку кажуть про мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди дорівнює одиниці:

µG=T = 1

- мультиплікативний ефект від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат, що доводить алгебраїчно:

µG = (1/(1 - MPC))>(MPC/(1 - MPC)) = µT.

Таким є наслідок сильнішого впливу державних витрат на величину доходу і споживання у порівнянні із зміною податків. Ця різниця визначальна при виборі інструментів бюджетно-податкової політики.

3. Застосування кейнсіанської моделі рівноваги в умовах України

Для пояснення макрорівноваги в економіці сучасної України ми розглянемо особливості сучасного стану національної економіки, використовуючи модель 1S-LМ у дещо незвичному вигляді. Як відомо ця модель походить від кейнсіанської моделі.

Становить інтерес використання моделі IS-LM для поясненні ситуації в Україні. Складність застосування цієї моделі зумовлена тим, що її вихідними положеннями, як відомо, є незмінність цін і визначальна роль ставки процента у формуванні макроекономічної рівноваги. Зрозуміло, що в Україні немає ні стабільних цін, ні більш-менш розвиненого ринку грошей. Але модель IS-LM дає змогу витлумачити рівновагу двох взаємопов'язаних ринків: грошей та товарів. А цей зв'язок для сучасного стану економіки України є вкрай актуальним.

Зрозуміло, що при застосуванні моделі IS-LM для оцінки сучасного стану української економіки у самій моделі має бути здійснено певні зміни. Нагадаємо, що лінія IS трактує рівновагу товарного ринку як певний набір комбінацій у поєднанні Y та і (ставки процента), а лінія LM -- рівновагу грошового ринку як набір таких же комбінацій Y та і. Перетин ліній IS та LM дає ту комбінацію Y та i, яка забезпечує водночас рівновагу товарного і грошового ринків.

Пояснюючи ситуацію в Україні у межах моделі IS-LM, неможливо керуватися номінальною ставкою процента, тобто такою, яка не враховує змінюваний рівень цін, і абстрагуватись від інфляції. Адже не потребує особливих доказів той факт, що в умовах постійного зростання цін інвестори, які позичають гроші, і ті, що гроші пропонують, керуються не стільки власне величиною ставки процента, скільки показниками інфляції. Рівень інфляції якщо покладатися на теорію надання переваг ліквідності, стає своєрідним показником витрат тримання готівки для тих, хто формує пропозицію грошей. Водночас він є орієнтиром для визначення прибутковості проектів для тих, хто збирається робити інвестиції, а отже, формує попит на гроші. Пояснимо це на прикладах.

Приклад 1.

Нехай власник має 100 одиниць готівки, яка на початку періоду має певну купівельну спроможність. До кінця періоду ціни зросли на 10%. Це означає, що, тримаючи гроші в готівці, їх власник втратив до кінця періоду 10% від 100 одиниць. (В таку суму йому обійшлось "задоволення" від відчуття готівки у власній кишені.) У разі, коли б він перетворив свої гроші на банківський депозит, він або зменшив би свої збитки (при і < 10), або ж повністю їх відшкодував і одержав би доход (при і > 10). Отже, в умовах хронічної інфляції власника готівки при вирішенні питання, чи надавати гроші у позику, має цікавити різниця між ставкою процента і рівнем інфляції (і - ?).

Приклад 2.

Підприємець приймає інвестиційне рішення, чи брати йому позику в 100 одиниць, за таких умов: очікуваний прибуток має скласти 15% , ставка процента визначена у 12%, а ймовірна інфляція, що оцінюється, виходячи з досвіду попереднього періоду, - 10%. Номінальний прибуток підприємця має скласти 15% від 100, тобто 15 одиниць. Але реальний прибуток (з урахуванням втрат внаслідок інфляції) становитиме 15 (10% від 15), тобто 13.5 одиниці. І на преміальну ставку за кредит встановлено у 12%, реальний процент з урахуванням інфляції дорівнюватиме 12(10% від 12), тобто 11,8 одиниці. Зрозуміло, що лише той проект може відповідати критерію доцільності, в якому реальний прибуток на певну величину буде більшим, ніж реально сплачена ставка процента. У нашому прикладі перевищення становить 1,7 одиниць (13,5-,7), тоді як без впливу інфляції перевищення отриманого прибутку над процентом мало б досягти трьох одиниць (15-12 = 3).

Отже, інвестора також цікавить різниця і - ?, хоча для нього не менш важливою є і різниця Рrном -?, де Рrном - номінальний прибуток.

Виходячи із значення інфляції у формуванні рівноваги на ринку товарів та грошей, розмістимо лінії IS та LM не в координатах Y та i, як це було зроблено раніше, а в координатах Y та (і-?), де і-? - реальна ставка процента, тобто номінальна ставка з урахуванням існуючої інфляції. Яких значень при цьому набуватимуть криві IS та LМ? Нагадаємо формулу ІS у координатах Y та і:

Y = (E - bi)/(1 - c'(1 - t)), E = C + I + G

З урахуванням того, що нас цікавить не номінальна, а реальна ставка процента, на яку і орієнтуються інвестори, від розміру вкладів залежить сукупний попит, формула IS набуде вигляду:

Y = (E - b(і - ?))/(1 - c'(1 - t))

Із цієї формули випливає, що коли реальна ставка процента (і - ?) зростає, то реальний обсяг виробництва зменшується.

Тепер звернемося до кривої LM. Її формула досі записувалася нами так:

i = (k/h)Y - (1/h)(M/P).

Розв'язавши це рівняння відносно Y, матимемо:

Y = (h/k)і + (1/k)(M/P).

З урахуванням реальної ставки процента, від якої залежить пропозиція власників грошей, цю формулу можна записати так:

Y = (h/k)(і - ?) + (1/k)(M/P).

З формальних позицій це рівняння відображає прямий зв'язок між величиною продукту та реальною ставкою процента: чим вона більша (а більша вона тоді, коли рівень інфляції менший), тим більший обсяг реального продукту. Проте формула лінії містить і інші дві величини: М та Р, співвідношення яких впливає на величину Y прямо (щоправда, при посередництві коефіцієнта 1/k ) і водночас опосередковано через ?. Тут можливі два варіанти впливу.

Якщо зростання грошової маси випереджає зростання цін, то інфляція зменшується, а обсяг продукту збільшується:

при ?М > ?Р ?v>Y^

В економіці з часом настає період, коли внаслідок поштовху, отриманого від зростання грошової маси, ціни починають випереджати останню, рівень інфляції підвищується, обсяг продукту зменшується:

при ?М > ?Р ?^>Yv.

Подальше збільшення емісії в наступному періоді може тимчасово збільшити виробництво, але після цього настане його нове скорочення. Аналіз цього ефекту дає змогу зробити висновок про інше, ніж це мало місце у координатах Y та і, розміщення лінії LM: лінія LM у координатах Y та (і - ?) є паралельною до осі і - ?.

Спробуємо застосувати модель IS-LM та перевірити правильність внесених до неї змін для пояснення впливу двох чинників, що суттєво визначають макрорівноваги в українській економіці:

1) збільшення державних витрат і "витіснення інвестицій;

2) зростання дефіциту бюджету й емісії.

Важливою рисою економіки постсоціалістичної України є активна бюджетна політика, що виявляється у зростанні державних витрат. Тоді, коли збільшення грошової маси не є обмежувачем випуску (маємо на увазі звичайну модель IS-LM ), зростання державних витрат спричиняє зростання випуску.

Висновки

Кейнсіанська модель базується на кількох важливих принципах:

До Кейнса були поширені погляди, згідно з якими інвестиціям відводилась пасивна роль: потрібні в першу чергу заощадження, які самі приведуть до утворення інвестицій. Кейнс змінив цю формулу. Він стверджував, що саме інвестиції, а не заощадження викликають зміни у доході. Таким чином, Кейнс уперше заявив про доходоутворювальну природу інвестицій. Здійснення ж заощаджень, навпаки, є певним гальмом економічного розвитку.

Дж. М. Кейнс вважав, що рівноважний рівень доходу зовсім не обов'язково забезпечує повну зайнятість. Тобто він допускав можливість економічної рівноваги при неповному використанні виробничих потужностей. Причиною цього є відсутність автоматичного саморегулювання економічної системи. Кейнс, таким чином, заперечив здатність ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість. Цей висновок підводить нас до необхідність державного втручання в економіку, що здійснює справжній переворот як в економічній теорії, так і в практиці господарювання.

3. Заперечивши закон Сея, згідно з яким пропозиція породжує власний попит, Кейнс вирішив, що розв'язання основних економічних проблем слід шукати на боці сукупного попиту, а не на боці сукупної пропозиції, як вважали представники класичної школи. Внаслідок цього ядром макроекономічної моделі Кейнса є так званий ефективний попит, що в кейнсіанській літературі розуміють як таке співвідношення попиту і пропозиції, що сприяє отриманню максимального прибутку. Кейнс ототожнює ефективний попит з усією валовою виручкою, що включає доход й інших факторів виробництва, тобто не тільки прибуток підприємця, а заробітну плату, процент, ренту. Таким чином, ефективний попит по суті дорівнює національному доходу і складається з двох елементів: інвестицій (інвестиційного попиту) та споживання (споживчого попиту).

Кейнс та його послідовники пропонували, зберігаючи ринковий механізм, лише навчитися коригувати його за допомогою важелів державної політики.

Вплив держави на функціонування економіки відбувається завдяки грошово-кредитній та бюджетній політиці. Та вплив грошово-кредитної політики досить не значний, бо коли очікувана ставка прибутку низька, то навіть низька ставка процента не змусить підприємців здійснювати інвестиції.

Ефект, що його здійснює бюджетна політика на економіку, значно сильніший, бо її головним об'єктом є безпосередньо ефективний попит, а саме інвестиції.

Скорочення інвестицій чи їх недостатнє зростання слід компенсувати за рахунок державних витрат. При цьому напрям використання бюджетних засобів, за Кейнсом, не має принципового значення. Важливим є те, щоб вони через ефект мультиплікатора привели до зростання зайнятості та національного доходу. Бюджетна політика має два інструменти для досягнення вищесказаних цілей: коригування ставок податків (це здійснює вплив в основному на споживання) та збільшення чи зменшення державних витрат.

Концепція мультиплікатора, висунена Дж. М. Кейнсом, стала сьогодні найважливішим практичним виходом економічної теорії і широко використовується для обґрунтування рішень уряду в різних країнах.

Значимість концепції, а також явні провали, пов'язані з її використання, змушують ретельно розглянути систему логічних ланцюгів, на яких вона побудована. Їх аналіз, в сукупності з аналізом числових прикладів, які приводяться для її захисту, дозволяє зробити висновок про принципіальну некоректність концепції. В усякому разі, в нині діючій формі.

Зрозуміла вся неправдоподібність подібної заяви після більш ніж 50 р. тріумфального нашестя кейнсіанства. Разом з тим гранично зрозуміло, що суспільству необхідна коректна економічна теорія, оскільки надто висока ціна негативних наслідків, зв'язаних з використанням в економічній науці гіпотез, які не склалися.

Таким чином , так як в статистичній залежності не можна змінювати аргумент і функцію, то їз балансового рівняння Кейнса ніяк не витікає ефект мультиплікатора інвестицій. Наприклад, чим більше площа дощу, тим більше людей з парасольками. По кількості людей з парасольками можно судити про площу дощу. Але, вистроївши на вулиці людей з парасолями, не можна визвати дощ.

Ефект мультиплікатора витікає із схеми розповсюдження інвестицій, яка використовувалася Кейнсом. Але витікає ефект не той, про який говорив Кейнс, а в декілька разів більший. Можна запропонувати не менш подібну, ніж у Кейнса, схему, яка приводить до зворотного висновку про зворот ринку в результаті дії інвестицій. Відповідно, і тут мультиплікація не доводиться.

Практика підтверджує відсутність автоматичної мультиплікації. В іншому випадку не завершилися б повним провалом величезні інвестиції в ряді країн.

Чи існує на практиці мультиплікація інвестицій? Існує, але не по схемі і не по формулі Кейнса.

Теорія Кейнса дала досить практичні висновки щодо коригування розвитку національної соціально-економічної системи в напрямку досягнення так званої економічної рівноваги шляхом впливу на сукупний попит за допомогою таких фінансових важелів, як державні витрати, податки, державні кредити в залежності від стану економічної кон'юнктури.

Таким чином, кейнсіанська теорія стала підґрунтям поширеної в країнах ринкової економіки системи державного антициклічного регулювання.

Список використаної літератури

1. С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів ек. спец. закл. Освіти: М 59 У 2ч./ К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 517 с.

2. Тарасеич Л.С., Гальперин В.М. и др. Макроекономика: Учебник/ Общая редакция Л.С. Тарасевича. Изд. 3-е, перераб. и доп. - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1999 - 656с.

3. Поворозник В.О Формування оцінок фінансових ресурсів у макроекономічній моделі Дж. М. Кейнса //Фінанси України - 1999.-№7.-с.115-120

4. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 288.

5. Эдвин Дж. Долан МАЭК (пер. с англ. В. Лукашевича и др., под общ. ред. Б. Лисовика идр. С-Пб., 1994г.-112с.

6. Радіонова І.Ф. //Макроекономіка та економічна політика: Підр.-К., 1996.-67-87с.

7. Селищев А.С. Макроэкономика.-СПб.: «Издательство «Питер», 2000. - 448с.: ил. - (Серия «Базовый курс»).

8. В. Юсим. О корректности концепции мультипликатора и акселератора инвестиций на макроуровне //МЭиМО.-2000.-№11.-с.57-64

9. Л.Л. Варениченко «Економічна теорія про застосування фінансових важелів державного регулювання економічного розвитку» //Фінансова консультація. - 2001.-№21-22.-35с.

10. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. МАЭК: Учебник/Под общ. ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича; МГУ им. Ломоносова. - 4-е изд., перераб и доп. - М.: изд-во «Дело и Сервис», 2001.-448с.

11. Дерев'янко О.Г. Інвестиційне проектування в системі стратегічного управління. - К.: ЦСП «Компас», 1998.-52с.

Размещено на Allbest.ru