4.4 Сутність основних норм проекту Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні.

Вирішення однієї з найгостріших соціальних проблем, спрямоване на поглиблення економічних реформ, має своє втілення в опрацьованому експертами Міжвідомчої робочої групи проекті Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні. Під час розроблення Концепції реформування оплати праці враховано зауваження і пропозиції як вітчизняних фахівців, так і позитивний досвід міжнародного співтовариства, в тому числі країн сусідів.

На думку радника Президента України А. Гальчинського, "Концепція - це система поглядів і загальних підходів до реформування оплати праці в Україні, яка має найперше ґрунтуватися на випереджаючій функції заробітної плати, підвищенні її стимулюючої ролі в зростанні рівня життя, мотивації до високопродуктивної праці, створювати надійні гарантії соціального захисту працівників. Розробляючи Концепцію, ми маємо розробити модель реформування всіх елементів економіки, зокрема й податкової політики".

У ході двомісячного обговорення члени Міжвідомчої робочої групи опрацювали структуру Концепції реформування політики оплати праці в Україні, її мету, проблеми, окреслили основні напрями реалізації, шляхи та механізми забезпечення зростання реальної заробітної плати з урахуванням макроекономічної ситуації в державі. [15]

Реформа оплати праці - комплекс взаємопов'язаних заходів еволюційного характеру. Основні причини, які зумовили сучасну ситуацію в оплаті праці, та негативні тенденції її розвитку, що склалися за останнє десятиріччя, перебувають за межами безпосередньо системи організації заробітної плати й розподілу коштів на оплату праці, для реалізації заходів щодо подальшого реформування оплати праці, передовсім підвищення її рівня, потрібні певні фінансово-економічні передумови та макроекономічне забезпечення пошуку джерел підвищення заробітної плати.

Члени робочої групи були єдиної думки з приводу того, що об'єктивною передумовою для підвищення номінальної й реальної заробітної плати є нарощування обсягів і підвищення ефективності виробництва, прискорення реструктуризації підприємств.

Водночас реформа оплати праці невід'ємна від реформи фіскальної та грошово-кредитної політики, оскільки механізми регулювання оплати праці тісно пов'язані з політикою ціноутворення, оподаткування, ситуацією на ринку праці, зайнятістю, станом справ у сфері соціального захисту й соціального забезпечення, що спонукає робити пошук не інфляційних джерел коштів на підвищення оплати праці та вдосконалювати відносини розподілу.

Зниження податків для підприємств виробничої сфери економіки повинно мати на меті передусім забезпечення стабільної і сприятливої кон'юнктури господарювання в реальному секторі вітчизняної економіки, що давало б змогу господарським суб'єктам максимально ефективно формувати фінансові кошти на оплату праці. Відбуватиметься перерозподіл фінансових ресурсів із спекулятивних сфер у процес виробництва - реальний сектор економіки.

Забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили дасть змогу прискорити економічні процеси, модернізувати виробництво, відродити стимулюючу функцію заробітної плати, її вплив на розвиток науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці. Фахівцями підраховано, що якби нині вдалося підвищити номінальну заробітну плату в 1,5-2 рази, то податкові надходження до бюджету зросли б на 19--28%. Водночас збільшилися б надходження і до бюджету Пенсійного фонду та інших соціальних фондів, що також має важливе суспільно-політичне значення.

Проектом Концепції передбачається посилення засобів державного регулювання заробітної плати як найефективнішого засобу, що застосовується в більшості країн світу - через встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Адже саме виходячи з її розмірів ведуться переговори на всіх рівнях між роботодавцями і профспілками щодо оплати праці всіх працівників виробничої сфери. Створення на тристоронній основі дорадчого органу, який на основі обстеження фінансових можливостей підприємств, аналізу тенденцій та соціально-економічних наслідків розроблятиме й готуватиме пропозиції та рекомендації уряду щодо встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати уможливить оперативніше вирішувати комплекс питань та "закладати" обґрунтовані видатки на їх реалізацію в бюджети всіх рівнів.

Новим документом буде передбачено також конкретні механізми запровадження нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати. Це дасть змогу не лише ефективніше використовувати робочий час, а й створювати додаткові робочі місця з неповним робочим днем як у сфері виробництва, послуг, так і на громадських чи тимчасових роботах.

Для впровадження в Україні цього нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати - Мінпраці допрацьовується проект Закону України, яким передбачено основні засади законодавчого забезпечення його впровадження.

Запровадження погодинної оплати праці спонукатиме підприємців постійно турбуватися про поліпшення організації виробництва, системи нормування праці, технічне обґрунтування норм часу на виконання всіх операцій технологічного процесу виготовлення продукції.

У проекті також наголошується на потребі вдосконалення механізмів соціального партнерства: державного і колективно-договірного регулювання заробітної плати за участю профспілкової сторони на підприємствах державного і недержавного секторів економіки. Політика оплати праці ґрунтуватиметься на застосуванні сучасних мотиваційних і стимулюючих важелів високопродуктивної праці, їх невід'ємною складовою стане визначення розмірів заробітної плати через оцінку особистого внеску та ділових якостей працівників.

Державні гарантії підтримання стабільності заробітної плати реалізуватимуться через її індексацію й визначення додаткових заходів захисту права працівників на своєчасне отримання заробленого. Посилення захисту прав працівників у сфері оплати праці в ринкових умовах має ґрунтуватися на тому, що заробітна плата найманого працівника - це не особлива форма трудових відносин між працівником і роботодавцем, а вид майна, об'єкт приватної власності працівника. Тому всі суперечки із виплати заробітної плати мають розглядатися в судовому порядку з майнових позицій.

Певна річ, що затвердження Концепції не вирішить відразу всіх проблем - реформування оплати праці слід проводити комплексно, в контексті із удосконаленням інших ринкових засад господарського механізму, поєднуватися із загальним процесом ринкового регулювання національної економіки України і насамперед податкової, грошово-кредитної, фінансової, банківської систем, соціальної сфери, реалізацією адміністративної реформи.

Як зазначено в проекті Концепції, необхідними умовами для підвищення оплати праці та посилення мотиваційної і стимулюючої ролі заробітної плати є повне погашення заборгованості із заробітної плати; створення нових робочих місць, скорочення безробіття за рахунок залучення інвестицій на розвиток малого й середнього бізнесу. Впровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування певною мірою сприятиме виходу доходів із "тіні" та впливатиме на підвищення рівня заробітної плати.

Реальне підвищення рівня номінальної й реальної заробітної плати стане можливим за рахунок забезпечення зростання обсягів виробництва, продуктивності праці, фінансової стабілізації підприємств, ліквідації заборгованості із заробітної плати у виробничій і бюджетній сферах, задіяння механізму банкрутства підприємств тощо. Надійною основою для забезпечення всіх функцій заробітної плати, визначення її розмірів як ціни робочої сили має стати відтворена на принципах соціального партнерства повноцінна колективно-договірна система.

Концепція - це передовсім бачення мети, до якої ми маємо рухатись для подолання негативних явищ, що склалися в сфері оплати праці. Основні концептуальні засади та заходи щодо підвищення номінальної й реальної заробітної плати, передбачені Концепцією, спрямовані на підвищення рівня життя населення, зниження соціальної напруженості й забезпечення злагоди в суспільстві. [4]

заробітна робітник відрахування страхування

4.5 Зарплата і рівновага на ринку праці

Рівень оплати, який склався в Україні, мало сприяє встановленню рівноваги на ринку праці. В ряді сегментів ринку праці зарплата надто мала, щоб стимулювати залучення спеціалістів до участі в оплачуваній трудовій діяльності за наймом. Водночас рівень оплати у певних секторах ринку праці в Україні навіть за його малої значущості досить високий для стимулювання такого попиту на робочу силу, який відповідав би розмірам потенціальної пропозиції праці. Існують дві основні причини цього:

-- низька продуктивність індивідуальної праці як результат її незадовільної організації на підприємствах, низької технічної оснащеності працівників, втрат робочого часу з різних причин;

-- вкрай неефективний механізм включення індивідуальної праці до сукупної суспільної праці. В колишньому СРСР це було пов'язане з низькою якістю народногосподарського планування, неефективністю інвестицій, відсутністю ринкових цін тощо. При переході до ринку ця проблема ще більше загострилася у зв'язку з труднощами та неув'язками перехідного типу координації економічної діяльності на всіх рівнях.

Особливої уваги потребує феномен заборгованості із зарплати. Невиплата зарплати, її затримки стали нормою, зокрема в результаті того, що в ряді сегментів ринку праці відсутній платоспроможний попит на робочу силу, який відповідає кількості реально зайнятих. А обмеження кількості зайнятих з боку роботодавців наштовхується на економічні соціально-психологічні перешкоди. [7]

Висновок

Я вважаю, що підприємство повинно забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду споживання і т. п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Заробітна плата тісно пов'язана з багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - з категоріями споживчого ринку - ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою стійкістю, ліквідністю. Заробітна плата є першоосновою ефективної господарської діяльності.

Для України в даний час характерно:

1. значна нерівність у розподілі доходів;

2. нерівність доходів істотно збільшилося в останнє десятиліття;

3. статистичні дані вказують на те, що вже більш 40% населення має доходи нижче рівня прожиткового мінімуму;

4. прийняті урядом заходи для стабілізації положення не приносять результату в зв'язку з загальним економічним становищем, що погіршується в країні;

5. з огляду на «слабкість» влади, а як наслідок бурхливий розвиток тіньової економіки і «втечі» капіталів за кордон, а також занепад виробництва і низьке «збирання» податків, неважко припустити, що нерівність доходів у найближчій перспективі буде тільки збільшуватися;

6. для виживання населення України необхідні кардинальні зміни в області:

- стимулювання промислового виробництва;

- наведення порядку в зборі податків;

- експорту капіталу за границю;

- соціальних програм для найбіднішого населення і гуманітарна допомога економічно розвинутих країн.

З вимог економічних законів можна сформулювати систему принципів регулювання оплати праці, що включають:

- принцип оплати по витратах і результатам, який випливає з усіх зазначених вище законів. Протягом тривалого періоду вся система організації оплати праці в державі була націлена на розподіл по витратах праці, що не відповідає вимогам сучасного рівня розвитку економіки. В даний час більш строгим є принцип оплати по витратах і результатам праці, а не тільки по витратах;

- принцип підвищення рівня оплати праці на основі росту ефективності виробництва, що обумовлений, у першу чергу, дією таких економічних законів, як закон продуктивності праці, що підвищується, закон підвищення потреб. З цих законів випливає, що ріст оплати праці працівника повинний здійснюватися тільки на основі підвищення ефективності виробництва;

- принцип випередження росту продуктивності суспільної праці в порівнянні з ростом заробітної плати, що випливає з закону продуктивності праці, що підвищується. Він покликаний забезпечити необхідні нагромадження і подальше розширення виробництва;

- принцип матеріальної зацікавленості в підвищенні ефективності праці випливає з закону продуктивності праці, що підвищується, і закону вартості. Необхідно не просто забезпечити матеріальну зацікавленість у визначених результатах праці, але і зацікавити працівника в підвищенні ефективності праці. Реалізація цього принципу в організації оплати праці буде сприяти досягненню визначених якісних змін у роботі всього господарського механізму.

Заробітна плата тісно зв'язана з продуктивністю праці. Продуктивність праці - найважливіший показник ефективності процесу праці, являє собою здатність конкретної праці відплачувати в одиницю часу визначену кількість продукції. А заробітна плата, що відноситься до грошової винагороди, виплачуваній працівнику за виконану роботу. Заробітна плата, будучи основним джерелом доходів трудящих, є формою винагороди за працю і формою матеріального стимулювання їхньої праці. Вона спрямована на винагороду працівників за виконану роботу і на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності. Таким чином правильна організація заробітної плати безпосередньо впливатиме на темпи росту продуктивності праці, стимулюватиме підвищення кваліфікації трудящих.

Список літературних джерел

1. Закон № 357/96-ВР “Про оплату праці ” від 10.09.96 р.

2. Бортник Т. І. Оплата праці і результати господарювання.//Економіка АПК.-1998. - №3. - с. 78 - 82

3. Бугайчук М. Стан справ у сфері заробітної плати.//Праця і зарплата. - 2001. - №7. - с. 1-3

4. Дворник О., Качан Л. Реформування оплати праці.//Праця і зарплата. - 2000.- №33. - с. 10 - 11

5. Качан А. Зарплата має стати гарантією достатку - це головна мета реформи оплати праці.//Соціальний захист. - 2001. -№1. - с. 18 - 22

6. Кваснюк Б. Є. Зробити заробітну плату реальною. // Діловий вісник. - 1997. - №11. - с. 24

7. Колот А. М. Удосконалення оплати праці потребує комплексних рішень. //Праця і зарплата. - 1998. - №15. - с. 11

8. Мортіков В. Взаємодія попиту на працю й заробітної плати в ринковій економіці.//Україна: аспекти праці. - 1998. - №7. - с. 16 - 19

9. Павловська О. Про реформування системи оплати праці.//Праця і зарплата. - 1997. - №9. - с. 19

10. Парфьонова І. І. Проблеми оплати праці в Україні.//Фінанси України. - 2000. - №4. - с. 122 - 123

11. Солдатенко М. Політика заробітної плати: потреби часу.//Урядовий кур'єр. - 1998. - №216-217. - с. 19

12. Тарасенко О. Л. Взаємозв'язок заробітної плати і продуктивності праці.// Урядовий кур'єр. - 1998. - №3. - с. 16 - 18

13. Товстенко О. Лотанов І. Мінімальна заробітна плата: функціонуюча роль і методологічні основи її застосування.//Праця і зарплата. - 1997. - №13. - с. 19

Размещено на Allbest.ru