Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ____________________________

КОМПЛЕКСНА

КУРСОВА РОБОТА

Запоріжжя - 2009

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Основні поняття теорії Споживання та заощадження.
• 1.1 Споживання і заощадження як функції наявного доходу
• 1.2 Графічне зображення функцій споживання і заощадження
• 1.3 Середня схильність до споживання і заощадження
• 1.4 Гранична схильність до споживання і заощадження
• 1.5 Автономне споживання та чинники, які на нього впливають
• Розділ 2. Практична задача
• Розділ 3. Динаміка доходу кінцевого використання в Україні та її вплив на споживання та заощадження населення.
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Споживання - це частина доходу в розпорядженні (Д1), яка надходить для купівлі товарів та послуг у поточному періоді. Заощадження - частина доходу в розпорядженні, яка залишається після задоволення споживчих потреб і спрямовується на споживання у майбутньому. Фактори споживання та заощадження, не пов'язані з доходом: багатство; податки; рівень цін; відрахування на соціальне страхування; очікування; відсоткова ставка.

Важливість макроекономічного дослідження поведінки домашніх господарств на споживчому ринку пояснюється такими обставинами:

1. У сучасній економіці витрати на споживання досягають трьох чвертей усіх сукупних витрат, і вже один цей факт сам по собі надає аналізу функції споживання надзвичайну актуальність.

2. Витрати на споживання складають переважну частку трансакцій в економіці, отже, характер поведінки домашніх господарств на споживчому ринку значною мірою визначає розмір і характер попиту на гроші.

3. Оскільки одну частину використовуваного доходу домашні господарства витрачають на споживання, а другу на заощадження, то очевидно, що певному характеру функції споживання відповідає певний вид функції заощадження, а оцінка обсягу заощаджень надзвичайно важлива для визначення умов як статичної, так і динамічної рівноваги в економіці.

Аналіз характеру споживання домашніх господарств передбачає виявлення поведінки суб'єктів споживання при формуванні планів споживання і заощадження; співвідношення доходу і витрат на споживання і заощадження з майном суб'єкта; мотивації домашніх господарств при прийнятті рішень про формування обсягів поточного споживання і заощадження, тобто, які параметри виділяються як аргументи функцій споживання і заощадження. Відповідь на дані питання визначає тип моделі споживання - статична або динамічна модель. Типовим прикладом статичної моделі є кейнсіанська функція споживання.

Розділ 1. Основні поняття теорії Споживання та заощадження

1.1 Споживання і заощадження як функції наявного доходу

Основною причиною, яка порушує рівновагу в економічній системі, є нестача ефективного попиту, величина якого тотожна національному доходу.

Національний дохід під час використання розпадається на споживання і заощадження. Але якщо в класичній моделі джерелом руху системи були заощадження, регульовані величиною ставки відсотка, а споживання визначалося як різниця між доходом і заощадженнями, то в Кейнса на перший план висуваються витрати, споживання, а заощадження -- це те, що залишається неспожитим. Ощадливість, яка у класиків зводилася в ранг найвищої чесноти, сама по собі не може будувати міста, прокладати дороги й осушувати болота. Для цього потрібні витрати, тобто витрата отриманого доходу. Але динаміка споживання, за Кейнсом, підлягає дії деякого загального психологічного закону, відповідно до якого «... люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не тією ж мірою, як зростає дохід». Це означає, що гранична схильність до споживання, визначена як відношення приросту споживання до приросту доходу, менша за одиницю:

де С -- приріст споживання; Y - приріст доходу.

Отже, функція споживання (С=С(Y)) має вигляд монотонно зростаючої кривої з поступовим спаданням приросту. Якби весь дохід повністю споживався, ця функція становила б бісектрису кута, утвореного осями координат, на яких відкладаються значення доходу і споживання. Рівність доходів і витрат забезпечувалася б у кожній точці, розташованій на бісектрисі. Однак реальна ситуація характеризується відхиленням від стану рівноваги, яка досягається лише в точці перетину кривої споживання з бісектрисою; це ілюструє графік, що отримав назву «кейнсіанський хрест» (рис. 1.1) [12].

Рис. 1.1. Кейнсіанський хрест

Лівіше точки Е споживання перевищує дохід, тобто проїдаються запаси; правіше цієї точки дохід більший за споживання і різниця відрізок аb -- показує розмір заощаджень. Ця різниця зростає в міру зростання доходу, що призводить до перманентного відставання попиту від пропозиції.

У класичній моделі в такій ситуації, по-перше, знизилися б ціни, тому що має місце надлишкова пропозиція товарів, по-друге, знизилася б ставка відсотка, оскільки зростання заощаджень означає збільшення пропозиції на ринку капіталів. У результаті буде збільшуватися споживання як особисте внаслідок більш низьких цін, так і продуктивне, оскільки низька ставка відсотка буде стимулювати перетворення заощаджень в інвестиції. Економічна система буде прагнути повернутися до стану рівноваги попиту та пропозиції.

У теорії Кейнса цей механізм не виглядає настільки безвідмовно. Якщо класики вважали заощадження й інвестиції прямою і зворотною функцією того самого аргументу -- норми відсотка, які у стані рівноваги тотожно рівні один одному, то Кейнс розглядає їх як функції різних аргументів. Заощадження є функцією доходу, його неспожитою частиною, а інвестиції дійсно залежать головним чином від величини ставки відсотка [8].

Ця обставина робить автоматичне перетворення заощаджень в інвестиції дуже проблематичним. Неспожиту частину доходу люди не поспішають вкладати у виробництво, тому що існує явище, називане Кейнсом «перевагою ліквідності». Певні причини спонукають власників доходів тримати свої кошти в грошовій (ліквідній) формі.

Насамперед, це потреба у готівці для виконання поточних угод -- трансакцій («трансакційний мотив»). Потім -- очікування можливого підвищення ставки відсотка, що дає можливість отримувати від своїх заощаджень більший дохід («спекулятивний мотив»). Нарешті, ризик втрат від невдалих капіталовкладень також спонукає надати перевагу ліквідній формі заощаджень («мотив ризику»).

Усе це обумовлює високий рівень процентної ставки, оскільки «перевага ліквідності» скорочує пропозицію позичкових капіталів, Що у свою чергу знижує інвестиційну активність.

З іншого боку, розміри інвестицій залежать від фактора, який Кейнс називає «граничною ефективністю капіталу», що виражається через відношення очікуваного прибутку від приросту капіталовкладень до самого цього приросту. Ця величина в довгостроковому плані має тенденцію до зниження, оскільки в багатому суспільстві, як вважає Кейнс, «...через більшу величину раніше накопиченого капіталу перспективи подальших інвестицій менш сприятливі» [13].

Таким чином, має місце тривалий тиск на інвестиції в сторону їхнього зниження як з боку норми відсотка, так і з боку граничної ефективності капіталу. Інвестиції будуть прагнути до точки, де гранична ефективність капіталу і норма відсотка зрівнюються, і ця точка буде нижче від рівня, необхідного для поглинання усього не спожитого доходу (заощаджень).

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу впродовж останніх десятиліть у середньому становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг.

Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, котрий, як відомо, йде на споживання та заощадження. Споживання - це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання [2].

З = БД - СВ (1.1)

Які ж основні складові споживання? Найважливіші з них - продукти харчування, одяг, взуття, книги, предмети особистої гігієни тощо. Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.

Немає сімей, які б витрачали свій використовуваний дохід однаково. Але статистичні обстеження виявили певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими важливими статтями споживання. Незаможні сім'ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. Зі зростанням доходу видатки на деякі статті харчування збільшуються. Люди з вищими доходами споживають продукти харчування вищої якості, зокрема дорожчі овочі, фрукти, м'ясо тощо. Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходів відбувається до певної межі. Загалом зі збільшенням доходів частка видатків на продукти харчування зменшується. Ця закономірність споживання стосується не лише домогосподарств, а й нації в цілому. Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять близько 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи - в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються, - близько 60%.

Зі збільшенням доходів сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання доходів приводить до того, що частина їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім'ї не спроможні заощаджувати взагалі. Не рідко вони беруть позичку або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження. Для аналізу впливу використовуваного доходу на споживання і заощадження візьмемо гіпотетичні дані, які подано у таблиці 1.1. Перший стовпець показує дев'ять різних рівнів використовуваного доходу, другий - заощадження за кожного рівня доходу, а третій - видатки на споживання за кожного рівня доходу [13].

Таблиця 1.1. Шкала споживання і заощадження

	(1) Використовуваний дохід (ВД), млрд. грн.	(2) Заощадження (S), млрд. грн.	(3) Споживання (С), млрд. грн.
1	190	-2	192
2	200	0	200
3	210	+2	208
4	220	+4	216
5	230	+6	224
6	240	+8	232
7	250	+10	240
8	260	+12	248
9	270	+14	256

Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Пороговий дохід надто малий, щоб країна могла заощаджувати. У нашому прикладі його рівень становить 200 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад за доходу в 190 млрд. грн., нація споживає більше, ніж її поточний дохід. Це призводить до від'ємних заощаджень (-2) млрд. грн. Коли дохід перевищує 200 млрд. грн., нація починає заощаджувати (див. додатні числа у стовпці 2).

Третій стовпець характеризує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки використовуваний дохід іде на споживання і заощадження, то сума другого і третього стовпців має становити дані першого стовпця.

З наведених графіків функції споживання і заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.

Оскільки споживчі витрати прямо залежать від безподаткового доходу, то функція споживання математично виражається так:

(1.2)

Щоб математично вивести функцію заощадження, треба зазначити, що свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження є не тільки функцією доходу, а й залежить від відсоткової ставки (ВС) (ця залежність буде розглядатися нижче). Звідси випливає функція заощаджень:

(1.3)

Функція заощаджень в подальшому пов'язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій. Враховуючи формули (10.1.), (10.2.) та (10.3.) можна зробити висновок, що і функція споживання теж залежить від відсоткової ставки, але залежність ця опосередкована через тенденції заощадження і є зворотною: чим вища відсоткова ставка, тим більші заощадження і менші споживчі витрати, тобто:

(1.4)

Залежність споживання та заощадження від доходу називаються схильністю до споживання та заощадження.

Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження [10].

1.2 Графічне зображення функцій споживання і заощадження

Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятість.

Для поглиблення нашого аналізу запровадимо нові поняття - функцію споживання та функцію заощадження. Відкладемо по горизонтальній осі використовуваний дохід, по вертикальній - споживання. Нанесемо на площину кожну комбінацію “дохід - споживання” з таблиці 1.1 і з'єднаємо точки. Криву, яка відображає зв'язок між споживанням та доходом, називають функцією споживання (рис. 1.2) [9].

Рис. 1.2 Графік функції споживання

Щоб глибше зрозуміти цю функцію, з початку координат проведемо лінію під кутом 45?, тобто бісектрису. В кожній точці цієї лінії споживання і використовуваний дохід рівні між собою. Точка нульового заощадження обов'язково лежить на бісектрисі. Праворуч від точки нульового заощадження функція споживання лежить нижче від лінії 45?. Ця частина функції вказує на те, що країна має чисті додатні заощадження. Їхня величина вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45?.

Ділянка функції споживання, що лежить ліворуч від точки нульового заощадження, відображає ситуацію, коли країна витрачає більше за свій поточний дохід. У цьому разі заощадження є від'ємними, величина яких вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45?.

Тепер відкладемо по горизонтальній осі використовуваний дохід, а по вертикальній - заощадження. Нанесемо на площину кожну комбінацію “дохід - заощадження” з таблиці 1. З'єднаємо точки і отримаємо криву, яку називають функцією заощадження. Функція заощадження відображає зв'язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, яка лежить нижче від нульової горизонтальної лінії, вказує на від'ємні заощадження. Додатні заощадження відбиває та частина функції, яка лежить вище від нульової лінії. Точка нульового заощадження міститься на нульовій горизонтальній лінії (рис. 1.3) [9].

Рис. 1.3 Графік функції заощадження

1.3 Середня схильність до споживання і заощадження

В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС).

(1.5)

Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (АРS).

(1.6)

За рівня доходу у 250 млрд. грн. (рядок 7 таблиці 1.1) середня схильність до споживання становить 240:250, або 0,96, тоді як АРS - 10:250, або 0,04.

Між країнами існують великі відмінності в середній схильності до споживання. У групі розвинутих країн ці відмінності значно менші [10].

Висока середня схильність до споживання означає низьку середню схильність до заощадження. У перехідній економіці України ці показники ще не установлені.

Оскільки:

БД = СВ + З,

то

ССС + ССЗ = 100 або 1,0.

Крім поточного доходу на споживання і заощадження впливає також довгостроковий доход. Практика показує, що споживачі обґрунтовують свої споживчі витрати, виходячи не тільки з поточного доходу, а й з урахуванням тих змін, які притаманні довгостроковому доходу. Для оцінки цього явища в економіці існують дві теорії: теорія постійного доходу та гіпотеза життєвого циклу.

Гіпотеза життєвого циклу ґрунтується на твердженні, що споживання в кожному періоді залежить не від поточного доходу, а від доходу протягом усього життя. Принциповим елементом гіпотези життєвого циклу є врахування змін, які постійно відбуваються в рівні доходу протягом усього життя людини. Тому і стратегія споживання і заощадження значною мірою залежить від стадії життєвого циклу людини.

У молоді роки доходи, як правило. Невеликі. Протягом трудового періоду доходи людей зростають і найбільші вони у зрілі роки. З'являється можливість заощаджувати. На момент виходу на пенсію трудовий доход стає рівним нулю і споживання забезпечується нагромадженими заощадженнями.

Світова статистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження - до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість в поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки, цей ефект незначний. Але за умов нестабільності - посилення інфляції, відсутності захищеності внесків від інфляції - населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”. Якщо в економіці діє “ефект заощадження”, то набувають чинності такі нерівності:

ССС > 1;ССЗ < 0;

ГСС > 1;ГСЗ<0.

Тобто за таких умов в економіці виникають чисті від'ємні заощадження [7].

1.4 Гранична схильність до споживання і заощадження

У макроекономічному аналізі великого значення надають змінам у споживанні, які зумовлені змінами у величині доходу. Величину додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, називають граничною схильністю до споживання (МРС). Термін “граничний” означає додатковий, або приростковий. Отже, МРС - це відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни у величині доходу, яка спричинила цю зміну у споживанні:

(1.7)

(1.8)

Для обчислення граничної схильності до споживання звернімося до стовпців 1, 3 таблиці 1.1. Якщо використовуваний дохід (ВД) становив 210 млрд. грн. (рядок 3) і доходи домогосподарств збільшилися на 10 млрд. грн., то він тепер дорівнює 220 млрд. грн. (рядок 4). Водночас споживання збільшилось із 208 млрд. (рядок 3) до 216 млрд. (рядок 4), тобто на 8 млрд. грн. Звідси можна обчислити, що МРС становить 8/10 від приросту доходу, або 0,8. Інакше кажучи, з кожної гривні додаткового доходу домогосподарства споживатимуть 80 коп [10].

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення - гранична схильність до заощадження, або МРS. Гранична схильність до заощадження (МРS) - це величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати, що МРS - це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни у доході, яка викликала цю зміну в заощадженні:

(1.9)

1.10)

Обчислимо граничну схильність до заощадження на підставі даних таблиці 1.1. Якщо використовуваний дохід зросте з 240 до 250 млрд. грн. (стовпець 1), тобто на 10 млрд. грн., то заощадження - відповідно з 8 до 10 млрд. грн., на 2 млрд. грн. звідси заощадження становитимуть 2/10, або 1/5 приросту доходу. Інакше кажучи, МРS дорівнює 0,2.

Сума МРС і МРS для будь-якої зміни у використовуваному доході завжди дорівнює одиниці. Річ у тім, що приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження; та частка зміни у величині доходу, яка не споживається, скеровується, за означенням, на заощадження. Отже, спожита частка (МРС) і заощаджена частка (МРS) мають покривати весь приріст доходу.

(1.11)

(1.12)

У нашому прикладі: 0,8 + 0,2 = 1.

Гранична схильність до споживання - це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження - це числове значення нахилу функції заощадження [10].

1.5 Автономне споживання та чинники, які на нього впливають

Розглянувши поведінку у споживанні та заощадженнях домашніх господарств у залежності від доходу, перейдемо до аналізу більш широкого кола факторів, які впливають на споживання і заощадження. Всі інші фактори споживання та заощадження, крім доходу, ми будемо називати недоходними факторами.

До недоходних факторів споживання і заощадження відносяться:

1. Багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо), якими володіє населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше нагромаджено багатства, тим менші стимули до заощаджень. Тобто, збільшення багатства зміщує графік споживання угору, а графік заощадження - вниз.

2. Податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження. Зниження податків збільшує безподатковий дохід і тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки.

3. Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки. Цей висновок має безпосереднє відношення до аналізу багатства як фактора споживання. Зміни рівня цін змінюють реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Реальна вартість фінансових засобів, номінальна вартість яких вимірюється в грошах, буде зворотною до зміни ціни. Це і є ефект багатства.

4. Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання і заощадження. Але треба враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає діюча система соціального забезпечення. Це пов'язано з розглянутою вище гіпотезою життєвого циклу. Чим краще соціальне забезпечення, тим менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя.

5. Очікування. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені робити закупки наперед, що у поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат.

6. Споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, то поточний рівень споживання і заощаджень може зрости.

7. Відсоткова ставка. Зміна ставки відсотка впливає на співвідношення між поточними і майбутніми споживанням і заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частку споживання у поточному періоді збільшенням споживання у майбутньому [5].

Недоходні фактори впливають на споживання і заощадження, змішуючи їх графіки. Враховуючи недоходні фактори споживання і заощадження, можна записати:

 (1.13)

(1.14)

де СВ_а, З_а - автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом недоходних факторів.

З урахуванням автономних змін споживання і заощадження, внесемо уточнення в графіки споживання і заощадження [20].

Рис. 1.4. Вплив недоходних факторів на споживання.

Рис. 1.5. Вплив недоходних факторів на заощадження.

На рис.1.4 початковий графік функції споживання СВ₁ зміщується вгору (СВ₂) або вниз (СВ₃) під впливом автономного збільшення (?СВ_а2) або автономного зменшення (?СВ_а3) споживчих витрат. Причому зміщення здійснюється паралельно до початкової функції споживання (СВ₁).

Так само паралельно вгору або вниз зміщується графік функції заощадження (З₁, З₂, З₃) під впливом автономної зміни приросту заощадження (?З_а2; ?З_а3), рис. 1.5 [20].

Отже, якщо зміна доходу переміщує точки споживання та заощадження вздовж їхніх кривих, то недоходні фактори зміщують ті самі криві споживання та заощадження вгору або вниз.

Розділ 2. Практична задача

В рамках другого розділу необхідно виконати завдання.

Функція споживання має вигляд: С=10+0,9У,

де С- споживання;

Y-доход кінцевого використання.

Визначити величини споживчих витрат, заощаджень, середні та граничні схильності до споживання та до заощадження (APC,APS, MPC, MPS) за таких даних доходу кінцевого використання:

У	С	S	АРС	APS	МРС	MPS
100
200
300
400
500
600
700
800

Відповідь

Відповідно до умов завдання С=10+0,9У розрахуємо споживання С.

С₁ = 10 + (0,9*100) = 100

С₂ = 10 + (0,9*200) = 190

С₃ = 10 + (0,9*300) = 280

С₄ = 10 + (0,9*400) = 370

С₅ = 10 + (0,9*500) = 460

С₆ = 10 + (0,9*600) = 550

С₇ = 10 + (0,9*700) = 640

С₈ = 10 + (0,9*800) = 730

Визначимо заощадження S:

S₁ = 100 - 100 = 0

S₂ = 200 - 190 = 10

S₃ = 300 - 280 = 20

S₄ = 400 - 370 = 30

S₅ = 500 - 460 = 40

S₆ = 600 - 550 = 50

S₇ = 700 - 640 = 60

S₈ = 800 - 730 = 70

Розрахуємо АРС:

АРС₁ = 100 / 100 * 100 = 100

АРС₂ = 190 / 200 * 100 = 95

АРС₃ = 280 / 300 * 100 = 93,33

АРС₄ = 370 / 400 * 100 = 92,5

АРС₅ = 460 / 500 * 100 = 92

АРС₆ = 550 / 600 * 100 = 91,66

АРС₇ = 640 / 700 * 100 = 91,42

АРС₈ = 730 / 800 * 100 = 91,25

Розрахуємо АРS:

АРS₁ = 0 / 100 * 100 = 0

АРS₂ = 10 / 200 * 100 = 5

АРS₃ = 20 / 300 * 100 = 6,66

АРS₄ = 30 / 400 * 100 = 7,5

АРS₅ = 40 / 500 * 100 = 8

АРS₆ = 50 / 600 * 100 = 8,33

АРS₇ = 60 / 700 * 100 = 8,57

АРS₈ = 70 / 800 * 100 = 8,75

Розрахуємо МРС:

МРС₂ = (190-100) / (200-100) * 100 = 90

МРС₃ = (280-190) / (300-200) * 100 = 90

МРС₄ = (370-280) / (400-300) * 100 = 90

МРС₅ = (460-370) / (500-400) * 100 = 90

МРС₆ = (550-460) / (600-500) * 100 = 90

МРС₇ = (640-550) / (700-600) * 100 = 90

МРС₈ = (730-640) / (800-700) * 100 = 90

Розрахуємо МРS:

МРS₁ = (10-0) / (200-100) * 100 = 10

МРS₂ = (20-10) / (300-200) * 100 = 10

МРS₃ = (30-20) / (400-300) * 100 = 10

МРS₄ = (40-30) / (500-400) * 100 = 10

МРS₅ = (50-40) / (600-500) * 100 = 10

МРS₆ = (60-50) / (700-600) * 100 = 10

МРS₇ = (70-60) / (800-700) * 100 = 1

Заповнимо таблицю:

У	С	S	АРС	APS	МРС	MPS
100	100	0	100	0		10
200	190	10	95	5	90	10
300	280	20	93,33	6,66	90	10
400	370	30	92,5	7,5	90	10
500	460	40	92	8	90	10
600	550	50	91,66	8,33	90	10
700	640	60	91,42	8,57	90	10
800	730	70	91,25	8,75	90

Розділ 3. Динаміка доходу кінцевого використання в Україні та її вплив на споживання та заощадження населення

В таблиці 3.1 подані данні основних макроекономічних показників за період 2002-2008 рр.

Таблиця 3.1 - Доходи та витрати населення, заробітна плата

Період	Доходи населення - усього	Витрати населення (без заощаджень)	Заощадження населення	Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.
	номінальні	наявні	реальні наявні,% (з урахуванням інфляції)
1	2	3	4	5	6	7
2002	185 073	141 618	118,0	168 015	17 058	376
2003	215 672	162 578	109,1	199 395	16 277	462
2004	274 241	212 033	119,6	243 164	31 077	590
2005	381 404	298 275	123,9	335 753	45 651	806
2006	472 061	363 586	111,8	427 858	44 203	1 041
2007	623 289	470 953	114,8	575 510	47 779	1 351
2008
січень	52 480	40 476	123,4	49 217	3 263	1 521
січень-лютий	110 275	83 485	122,1	103 019	7 256	1 575
січень-березень	170 771	127 643	119,2	168 455	2 316	1 618
січень-квітень	237 115	176 558	117,7	225 170	11 945	1 647
січень-травень	303 201	226 184	116,0	288 105	15 096	1 673
січень-червень	375 859	278 412	114,7	361 698	14 161	1 707
січень-липень	451 874	336 509	113,7	425 523	26 351	1 739
січень-серпень	528 524	397 286	113,4	493 839	34 685	1 755
січень-вересень	606 537	458 477	113,2	567 923	38 614	1 773
січень-жовтень	684 584	515 745	112,4	636 813	47 771	1 787
січень-листопад	760 353	572 432	111,4	701 753	58 600	1 790

За даними таблиць додатків для наочності побудуємо графіки динаміки заощаджень, витрат і доходів населення (рис. 3.1, 3.2) [17].

Рис. 3.1. Динаміка заощаджень, витрат і доходів населення за період 2002-2008 рр.

Як видно з діаграми Рис. 3.1, всі показники мали тенденцію до поступового збільшення. Заощадження населення протягом 2002-2003 рр. майже не зростали, а протягом 2003-2004 рр. - стрімко зросли, що вказує на стабілізацію в цей період економіки держави, правильну грошово-кредитну політику і довіру населення до комерційних банків. Протягом 2005-2006 рр. бачимо вповільнення заощаджень населення, що було віддзеркаленням політичної кризи в державі. В період 2006-2008 рр., до початку світової фінансової і кризи на Україні, економічний і політичний стан в країні стабілізувався і населення знов стало заощаджувати кошти, завдяки правильній монетарній політиці НБУ і стабілізації банківської системи України.

Сума витрат і заощаджень населення України в 2008 році становила 850.2 млрд. грн. і збільшилась порівняно з 2007 роком на 38.3% (у грудні - на 24.4% порівняно з відповідним місяцем попереднього року), що мало вплив на зростання сукупного внутрішнього попиту. Витрати населення протягом 2008 року збільшились на 35.9%, приріст заощаджень становив 41.7% [19].

Рис. 3.2. Динаміка заощаджень, витрат і доходів населення протягом 2008 р.

Найбільша частина коштів населення була направлена на придбання товарів та послуг (80.6%), зменшившись порівняно з попереднім роком на 1.1 процентного пункту. Упродовж 2008 року спостерігалася тенденція до скорочення в загальній структурі витрат та заощаджень питомої ваги витрат на придбання товарів та послуг (із 82.5 у січні до 80.6% за рік) за рахунок перерозподілу отриманих населенням доходів щодо погашення отриманих раніше позик.

У грудні витрати та заощадження населення зросли на 18.6% до попереднього місяця після скорочення у жовтні та листопаді, що було сезонним явищем. Однак це зростання було нижчим, ніж у грудні 2007 року - 22.1% [18].

Розглянемо рис. 3.3. На ньому наочно видна динаміка заощаджень населення протягом 2008 року. Як бачимо заощадження населення збільшуються протягом року, але структура, тобто відсоток, має тенденцію зменшення, особливо в кінці року, коли почалась фінансова криза на Україні, і населення зменшило свої заощадження, особливо припинилися вклади в банківські установи в зв'язку з загальним негативним станом країни і особливо банківського сектору.

Рис. 3.3. Динаміка заощаджень населення і зміни її структури протягом 2008 року

У структурі витрат та заощаджень населення України в 2008 р. найбільшими залишалися витрати на придбання товарів та послуг (81.6%). Темпи зростання заощаджень населення у жовтні уповільнилися до 32.0% у річному обчисленні проти 47.7% у серпні (коли спостерігалося їх найбільше зростання) через відплив депозитів у жовтні (див. графік рис. 3.4). Поряд з цим негативний вплив мав ефект високої порівняльної бази відповідного періоду попереднього року (темпи зростання заощаджень у жовтні 2007 року на 19.0 процентного пункту перевищували показник серпня) [19].

Рис. 3.4. Заощадження та їх питома вага у витратах та заощадженнях населення України (річне обчислення)

Підсумовуючи аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні, можна зробити висновок, що на рівень заощаджень домогосподарств та населення впливають не тільки економічні, але і політичні чинники. На нашу думку, завдання влади як раз і полягає в зведенні до мінімуму вплив на заощадження та споживання факторів, що схильні до невизначеності.

споживання заощадження доход

Висновки

Споживання - це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Економічні дослідження показують, що саме використовуваний дохід визначає рівень споживання та заощадження.

Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі - це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг. Гранична схильність до споживання виражає відношення будь-якої зміни в споживанні до тієї зміни в доході, яка його викликала. Визначивши функцію споживання та заощадження, можемо тепер аргументовано довести, що центральним фактором, який впливає на їх рівні, є дохід. Як правило, в міру зростання доходу ростуть як споживання, так і заощадження населення.

Крім цих факторів, на споживання та заощадження можуть впливати: збільшення податків, що скорочує споживання та заощадження, підвищення цін (викликає різну реакцію у споживанні та заощадженні у груп населення з різноманітними доходами); зростання відрахувань на соціальне страхування (може викликати скорочення заощаджень); ажіотажний попит (може сприяти різкому зростанню споживання); зростання пропозиції на ринку (сприяє скороченню заощаджень); зростання доходів (впливає на зростання споживання та заощадження).

В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку, або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС). Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (APS).

Дж. М. Кейнс був одним із перших, хто побудував модель поведінки споживача, яку називають кейнсіанською функцією споживання. Вчений сформулював основні постулати своєї моделі не на підставі аналізу статистичних даних, а застосував для цього дедуктивний метод, опираючись на інтуїцію та випадкові спостереження.

Франко Модільяні розвинув модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу. Ця модель, як уже зазначалося, ґрунтується на концепції міжчасового вибору споживача: індивіди планують свої споживання і заощадження на тривалий період, щоб якнайкраще розподілити ресурси для споживання впродовж усього життя. Один із постулатів цієї концепції полягає в тому, що раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом свого життя, а видатки на споживання надходять із заробленого трудового доходу та майна. Крім того, гіпотеза життєвого циклу враховує ту обставину, що доходи людей різко знижуються з виходом на пенсію. Для підтримання однакового рівня споживання упродовж життєвого циклу потрібно заощаджувати у трудовому періоді. Тому на момент виходу на пенсію люди володіють найбільшим обсягом майна, яке вони використовують для споживання у пенсійному періоді.

Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в цей період за допомогою позики свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Можливість отримувати позику означає, що поточне споживання перевищує поточний дохід. По суті, коли споживач бере позику, він споживає сьогодні частину свого майбутнього доходу. Проте для багатьох людей отримання позики неможливе. Якщо споживач не може отримати позики, то обсяг його поточного споживання не може перевищувати його поточний дохід. Неможливість для споживача перемістити свій майбутній дохід для розширення поточного споживання називають позичковим, або ліквідним обмеженням. У перехідній економіці позичкове обмеження існує для більшості громадян, і можливість переміщення доходів незначна.

Список використаної літератури

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник / Под ред. Сидоровича А.В.-М, 1997.-416 с.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій.-К, 1997.-224 с.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Тести; Ситуаційні завдання. Практикум розв'язання: Навчальний посібник. - К, 1997. .-142 с. 11.Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (Основы политики): Учебное пособие. - М, 1996. - 320 с.

4. Гальперин В.М., Игнатьев С.Н., Моргунов В.И. Микроэкономика: в 2-х т./ Общ. ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа 1994.

5. Гальчинський А.С, Сщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., "Вища школа", 1995 p.

6. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Макроэкономика / Пер. с англ. - СПб, 1994. - 402 с.

7. Дорнбуш Р. Фишель С. Макроэкономика: Учебное пособие / Пер. с англ.-М, 1997.-784 с.

8. 3адоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч.посібник . - К., 2002.

9. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка : Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 404 с.

10. Мікроекономика і макроекономика. Підручник. За загальною редакцією С. Будаговської. -К: "Основи", 2001. - 518с.

11. Приходченко Т.А. Микроэкономика: Учебно- методическое пособие для самостоятельного изучения дисциплины. - К.: Издательство Европейского университета, 2004. -- 335 с.

12. Радіонова І.Ф. Макроэкономика: теорія та політика: Підручник.-К.: "Таксон", 2004. -348с.

13. Ястремський О.І., Грищенко O.I. Основи мікроекономіки: Підручник для ВЗО. - К.: Вища шк. 1998.

14. Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріали науково-практичній конференції 19 лютого 2007 року // Наук. ред.. А.М. Мороз. - К:КНЕУ, 2007

15. Габбард, Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олесневич. - К.: КНЕУ, 2004. - 889 с.

16. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник / Українська академія банківської справи Національного банку України. -- К.: Знання України, 2006. -- 332 с.

17. Любунь О.С., Іванець І.В., Адамик Б.П. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навч. посіб. / Університет економіки та права "КРОК" / О.С. Любунь (ред.). -- 2. вид., перероб. і доп. -- К.: Університет економіки та права "Крок", 2005. -- 512с.

18. Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Савлук М.І., Алексеєнко М.Д., Дзюблюк О.В. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Київський національний економічний ун-т. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 556с.

19. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пуховкіної. - К.: КНЕУ, 2005. - 556 с.

20. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. посібник / Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". -- 2. вид., доп. та перероб. -- Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. Петра Могили, 2005. -- 300с.

Размещено на Allbest.ru