Облік розрахунку за податками і платежами

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

оподаткування дохід резидент

Вступ

1.Облік податку на додану вартість

2.Облік податку з доходів фізичних осіб

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На даному етапі свого розвитку молода українська держава - прагне створити ефективну податкову систему. Ми знаємо, що податки перебувають на перехресті економічних ресурсів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги всіх можна тільки завдяки знайденому компромісу.

Життєздатність і надійність податкової системи залежить від двох чинників. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова система не може надійно функціонувати - тут нащо не допоможе. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи. Хороша податкова служба ще може якось підтримувати хитку податкову систему, недієздатна ж загрожує розвалом навіть ідеальної податкової системи.

Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. Особливо це стосується податків, забезпечують надходження значної частки доходів до бюджету, зокрема ПДВ.

Податок на додану вартість звичайно кращий ніж податок з обороту, що був раніше, але і в ньому є недоліки, які гальмують розвиток виробництва та економічний ріст в державі. Отже перед нами залишається основне завдання: знайти компроміс між фіскальною функцією ПДВ та інтересами виробників. А інтереси держави будуть повністю задоволені при оптимальному надходжені коштів в бюджет за рахунок податку на додану вартість, і, з другох сторони, при зростанні обсягів виробництва і підвищення ділової активності суб'єктів господарювання.

1.Облік податку на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) - це порівняно новий вид податку. Вперше його ввів у Франції в 1954 р. економіст М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення: спочатку в країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Одним із основних податків, які стягуються на території України є податок на додану вартість.ПДВ - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до ціни продажу на товари (роботи, послуги), котру сплачує кінцевий споживач. ПДВ має ряд суттєвих переваг і недоліків.

Переваги:

1. Стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників

2. Має економічні та організаційно-технічні переваги щодо стягнення, простоти нарахування

3. Нейтральний щодо платників, переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів

4. Має механізм взаємної звірки платниками податкового зобов'язання та податкового кредиту

5. Дає змогу отримувати кон'юнктурний прибуток ,стримувати невиправдане зростання цін.

Недоліки:

1.Стримує розвиток виробництва

2.Стримує інфляцію

3.Негативно впливає на високотехнологічні наукомісткі виробництва

4.Має масовий регресивний характер

5.Дозволяє ухилятися від оплати в умовах недосконалого податкового обліку

6.Потребує підготовки громадськості, роз'яснювальної роботи з платниками.

ПДВ, будучи однією із основних складових системи оподаткування, які формують державний бюджет України є водночас і самим проблемним податком, оскільки найбільша кількість порушень пов'язана саме з нарахуванням, сплатою, а особливо, відшкодуванням цього податку з бюджету.

Облік ПДВ здійснюють відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” . Цим законом встановлено єдину ставку податку, що становить 20% до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.Протягом звітного періоду платник податку веде облік податкового зобов'язання та податкового кредиту. Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені чинним законодавством. Воно нараховується по моменту першої дії: або дати одержання коштів (передоплату) від покупця або ж дати відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дати оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.Платником податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) покупцю надається податкова накладна.

Податкова накладна - є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом. За наявності вірно оформленої податкової накладної покупець має право на податковий кредит. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з рахунку в банку або ж дата отримання податкової накладної, яка засвідчує придбання товарів (робіт, послуг).Суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду .Розрахунки з ПДВ обліковуються на рахунку 64 „Розрахунки за податками й платежами”. За кредитом 64 рахунку відображаються нараховані платежі до бюджету, а за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На мою думку, Закон про податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, закон задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.

Закон про податок на додану вартість побудований таким чином, що сприятиме в першу чергу надходженням до бюджету вагомих доходів. Крім того, передбачено чимало механізмів щодо його застосування: податкові накладні, книги обліку, ідентифікаційні номери, тощо. До речі саме ці інструменти, що сприяють дієвості закону, й були найбільшим каменем спотикання. Мета розробників полягала в тому, щоб дати платникам податків ключ до ефективного застосування цих важелів.

Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

Отже, податок на додану вартість, не зважаючи на наявні недоліки, є одним із найважливіших податків у системі оподаткування України. Він є одним із головних джерел доходів бюджету в Україні, оскільки стимулює експорт, забезпечує стабільність надходжень до бюджету та має велике значення для фіскальної стабільності в країні.

2. Облік податку з доходів фізичних осіб

Одним з ефективних фіскальних важелів для різних податкових систем є оподаткування фізичних осіб. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Законодавче регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні протягом 90-х років XX століття і дотепер було досить стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками і зборами. 5 липня 1991 року було прийнято Закон Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» №1306-XIІ. Дію цього Закону було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92.

На сучасному етапі розвитку податкової системи України виникла необхідність оптимізувати механізм оподаткування доходів фізичних осіб. З цією метою 22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV, набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства. При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.

Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено кілька підстав визначення резидентства платника податку:

по-перше, фізичною особою--резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні;

по-друге, у разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні;

по-третє, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні;

по-четверте, у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року;

по-п'яте, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи за попередніми підставами, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа--громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Законом «Про податок з доходів фізичних осіб» або нормами міжнародних угод України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом «Про податок з доходів фізичних осіб», або реєстрація її як само зайнятої особи.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:

--резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

--нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Винятком є нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження з території України і мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ними безпосередньо від такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Об'єктом оподаткування резидента є:

--загальний місячний оподатковуваний дохід;

--чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

--доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

--іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

--загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

--загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

--доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Податки є найважливішим правовим і фіскальним інструментом, за допомогою якого держава забезпечує себе необхідними ресурсами для фінансування різних сфер суспільної діяльності.

Державі необхідно розробити систему первентивних засобів для попередження правопорушень у податковій сфері. В Україні не існує на теперішній момент единого акту, який би регулював питання відповідальності фізичних осіб за правопорушення у сфері оподаткування.

Таким чином, не дивлячись на досить велику кількість нормативно-правових актів, в Україні все ж таки існує проблема досконалого законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб. Відносини між фізичною особою - платником податку і державою врегульовані не настільки повно як хотілося б. Сучасні нормативні акти мають дуже суттєвий недолік, а саме: законодавчі норми найчастіше сформульовані таким чином, що не всякий спеціаліст спроможний вірно тлумачити думку законодавця.

Висновки

Непрямі податки, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це не значить, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету.

Список використаної літератури:

1. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квітня 1997 р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями.

2. Кобилянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.:Знання, 2007 - с.437-461

3. Дьякова І.І. Податки та податкова політика України. - К. Наукова думка. 2000.

Размещено на Allbest.ru