Державне регулювання безробіття в Україні

* формування матерiальної, кадрової, iнформацiйної, статистичної, фiнансової та науково-методичної бази ДПЗ;

* заходи сприяння зайнятостi населення, яке проживає в сiльськiй місцевості.

Розробляються програми зайнятості на базовому, територіальному та державному рівнях.

На базовому ( районному) рівні здійснюються специфічні заходи і формуються показники, що характеризують обсяги роботи з незайнятим населенням, яке звертається до центрів зайнятості, та безробітними.

На основі базових програм зайнятості формуються територіальні (обласні) програми зайнятості. Вони складаються щорічно і вивчають співвідношення попиту і пропозиції робочої сили з урахуванням специфіки кожного регіону. У кожному регіоні визначаються свої пріоритети розвитку, потім складається структура останнього і відповідно до цього формується концепція зайнятості.

На основі територіальних програм зайнятості складається ДПЗН із залученням широкого загалу науковцiв, практичних працiвникiв, opгaнiв державного управлiння рiзного спрямування, профспiлок, гpомадськості. Пiсля обговорення ДПЗН доопрацьовується, розглядається колегією Мiнпрацi i подається на схвалення Кабiнетовi Miнicтpiв з додатками i необхiдними розрахунками. Пiсля схвалення здiйснюється реалiзацiя вciмa задiяними суб'єктами виконання ДПЗН i контроль за виконанням з боку Miнпрацi i центрiв зайнятостi вcix piвнів. Всі заходи ДПЗН здiйснюються за рахунок коштiв Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Державна програма зайнятостi вiдображає державну полiтику в галузi зайнятостi на ринку працi. Така полiтика може бути активною i пасивною.

Активна полiтика на ринку працi -- це спрямування дiй на пiдвищення конкурентоздатностi робочої сили i розширення сфери докладання працi з метою запобiгання безробiттю i збiльшення кiлькостi зайнятих. Активна полiтика реалiзується за допомогою активних заходiв, якi знаходять мiсце в програмі зайнятостi i впливають на спiввiдношення попиту i пропозицiї працi. Активна полiтика не тiльки пiдтримує i снування тих, хто втратив роботу, а й заохочує активнiсть людини, яка спрямована на пошук робочого мiсця. Це, в свою чергу, скорочує залежність громадян вiд пiдтримки доходiв за рахунок соцiальних виплат, зменшує затрати державного бюджету, знімає напругу в суспiльствi, пiдвищує продуктивнiсть працi.

Пасивна полiтика передбачає вiдповiдальнiсть держави за становище працiвникiв i роботодавців на ринку працi. До них належать: реєстрацiя незайнятих громадян, якi шукають роботу, органiзацiя систем і надання допомоги по безробiттю, здійснення негрошових форм пiдтримки безробiтних i членiв їх сімей.

Вiдносини у сферi зайнятостi регулюються Конституцiєю України, Законом України “Про зайнятiсть населення”, Законом України “ Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробіття”, iншими нормативно-правовими актами.

У питаннях сприяння зайнятості населення важливу роль відіграють Державні програми зайнятості на перспективу. Відповідно до Державної програми зайнятості до 2010 р. визначено такі головні завдання:

· підтримка створення нових робочих місць продуктивної зайнятості;

· формування ефективної структурної та регіональної політики зайнятості;

· диференційований підхід до скорочення обсягів виробництва та забезпечення допомоги звільненим працівникам;

· удосконалення схеми суспільних робіт із метою забезпечення їх прийнятності і доступності для безробітних;

· сприяння самозайнятості і поліпшенню системи надання грошової допомоги безробітним;

· легалізація тіньової зайнятості;

· впровадження нестандартних режимів робочого часу як тимчасового заходу призупинення зростання безробіття;

· в умовах вступу в СОТ доцільно впровадити на державному та регіональному рівнях механізми захисту вітчизняних товаровиробників і товарів;

· стимулювання державних і приватних роботодавців до створення нових робочих місць із мінімальними витратами.

Створення робочих місць у недержавному секторі буде сприяти поступовому скороченню прогнозованих темпів зростання безробіття, що дозволить дещо розширити вибір робочих місць і сприятиме посиленню професійної, територіальної і галузевої мобільності робочої сили.

Зауважимо, що програми зайнятості недостатньо використовують активні методи регулювання зайнятості, а також надання інформаційних, профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій і пошук підходящої роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самозайнятості і підприємницькій діяльності, підвищення конкурентоспроможності незайнятих громадян шляхом організації професійного навчання, організації тимчасових громадських робіт тощо.

Висновок

безробіття зайнятість державний регулювання

Безробіття є ключовим питанням в ринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки.

В першому розділі роботи досліджено суть безробіття, його соціально-економічні наслідки а також стан українського ринку праці.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї. До переліку соціально-економічних наслідків віднесено також психологічні, оскільки в умовах жорсткої конкуренції в ринковій економіці людина дуже тяжко переживає втрату джерела доходу.

Аналіз динаміки та структури безробіття в Україні базований на даних МОП, а також деяких періодичних виданнях. Для України характерним є невисокий рівень офіційно зареєстрованого безробіття проте офіційні показники безробіття в Україні в кілька разів менше реальних.

В межах другого розділу розкрито суть соціальної політики держави, та моделі державної політики зайнятості населення на прикладах провідних країн сучасного світу. У третьому розділі курсової роботи проведений синтез основних засад, на яких базується державна політика регулювання зайнятості в Україні а також висвітлено основні органи та програми, що її здійснюють.

Державне регулювання зайнятості є елементом взаємовідносин державних органів влади з носіями та виразниками соціально-трудових інтересів. А тому дієвим заходом практичного подолання багатьох соціально-економічних проблем, зокрема не лише тих, які стосуються ринку праці, зайнятості і безробіття, адже ці взаємовідносини віддзеркалюють майже всі напрями життєдіяльності суспільства і зайвий раз свідчать про комплексність проблеми зайнятості та її регулювання.

Раз Размещено на Allbest.ru