Планування і розподіл виробничих витрат

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство аграрної політики України

Полтавська державна аграрна академія

Кафедра організації

Контрольна робота

з дисципліни «Планування діяльності підприємства»

на тему: «Планування і розподіл виробничих витрат. Витрати на управління та обслуговування виробництва. Особливості планування в особистих господарствах населення»

Виконала

студентка 5 курсу 2 групи

сп. «Економіка підприємства»

заочної форми навчання

Чернишова Яна Володимирівна

Полтава 2009

План

1. Планування і розподіл виробничих витрат. Витрати на управління та обслуговування виробництва

2. Особливості планування в особистих господарствах населення на прикладі аграрного підприємства - НЕЛЕП В.М.

Література

1. Планування і розподіл виробничих витрат. Витрати на управління та обслуговування виробництва

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку буде реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

1). СКЛАД СТАТЕЙ ВИТРАТ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

1. Прямі матеріальні витрати

Вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовлюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат

2. Прямі витрати на оплату праці

Заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосеред­ньо віднесені до конкретного об'єкта витрат

3. Інші прямі витрати

Включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизації, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, одержані від постачальників за неякісні матеріали й комплектуючі вироби тощо

4. Загальновиробничі витрати

1). Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, діль­ницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2). Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

3). Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

4). Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5). Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці й відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

6). Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

7). Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8). Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища.

9). Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і витрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоювань тощо).

Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні. До постійних належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) за нормальної потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляють на кожний об'єкт витрат з використанням баз розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) згідно з фактичною потужністю звітного періоду.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат визначає підприємство.

2.) ГРУПУВАННЯ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Змінні.

Постійні.

Витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності.

Витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) за зміни обсягу діяльності

Розподіл -- на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу згідно з фактичною потужністю звітного періоду

Розподіл -- на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності

За розподілу постійних загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, суму яких включають до витрат періоду й відображають у складі собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Найбільша складність у розподілі загальновиробничих витрат полягає у визначенні сум постійних загальновиробничих витрат, що припадає на одиницю продукції. При цьому кількість одиниць продукції, яку буде випущено протягом періоду, -- важливий фактор, що впливає на собівартість одиниці продукції.

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат з використанням нормальної потужності полягає в тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, що розподіляється на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня використання потужності. Тож, собівартість продукції не буде завищеною.

2. Особливості планування в особистих господарствах населення на прикладі аграрного підприємства - НЕЛЕП В.М.

Багато великих підприємств не складають річних планів економічного і соціального розвитку, автор пише про планування в господарствах населення. Для цього є дві підстави. По-перше, селянин планував удома завжди: що і для кого виробляти, де і за якими цінами реалізовувати продукцію (послуги), які витрати він матиме і який прибуток дасть йому та чи інша галузь. По-друге, останнім часом особисті підсобні господарства поповнились новою робочою силою.

За останні роки в Україні значно зросла питома вага особистих підсобних господарств населення в загальному виробництві сільськогосподарської продукції. Якщо в 1995--2000 рр. вони виробляли 26,1% валової продукції сільського господарства, то в 2007 р. -- 55,6%. Особливо велика їх роль у розвитку трудомістких галузей. У 12007 р. вони виробляли 97% картоплі, 82% овочів, 68% плодів та ягід, 62% м'яса, 60% молока, 63% яєць і 44% вовни від загального виробництва в Україні.

На жаль, це закономірний процес і зумовлений він, з одного боку, кризою в розвитку господарств суспільного сектору, а з другого, -- найголовнішою життєвою потребою: необхідністю виживання людей у складних економічних умовах. У перспективі зі зниженням ролі вказаних двох факторів, а також зменшенням питомої ваги сільського населення, частка великих і середніх підприємств зростатиме. Про це свідчить досвід розвинених країн з ринковою економікою.

І, зрештою, ми мусимо давати об'єктивну оцінку розвитку господарств населення. Нерідко наводять такі, зокрема, дані про вищу ефективність виробництва в них порівняно з господарствами суспільного сектору: займаючи всього 13,4% сільськогосподарських угідь, вони виробляють 55,6% валової продукції сільського господарства країни (2007 р.). Однак слід зважати на те, що в структурі їхньої продукції близько 56% займає продукція тваринництва, яка виробляється переважно з використанням кормів, вирощених у господарствах суспільного сектору (зерно, сіно, солома, буряки, гичка, зелені корми).

Відзначаючи абсолютне зростання виробництва продукції в господарствах населення в 1,2 раза в 2007 р. порівняно з 1996--2000 рр., слід мати на увазі, що площі сільськогосподарських угідь у них за цей період зросли в 2,3 раза. Тобто з розрахунку на 1 га угідь виробництво валової продукції за ці роки знизилось у 1,9 раза. Відповідно в господарствах суспільного сектору виробництво продукції зменшилось у 2,5 раза, площі угідь -- в 1,1 раза, а виробництво продукції з розрахунку на 1 га угідь -- у 2,1 раза.

Згадане вище господарство розташоване на відстані 50 км від Києва. Площа присадибної ділянки -- 0,20 га, з них під посіви використовується 0,13 га, а в 2003 р. сільська Рада виділила господарству ще 0,25 га на полі. Місцезнаходження господарства визначає його спеціалізацію: у 1986--1998 рр. тут вирощували огірки в захищеному ґрунті (площа теплиці 0,03 га) і картоплю, а в 1999--2004 рр. -- полуниці (0,07 га) і картоплю. З 2005 р. господарство спеціалізується на вирощуванні огірків захищеного і відкритого ґрунту, які в 2006 р. становили 85% товарної продукції господарства, у тому числі огірки захищеного ґрунту 68%, огірки відкритого ґрунту 15% і цибуля відкритого ґрунту -- 2%. У товарній продукції господарства на картоплю припадало 7% і на молоко -- 8% .

Аналіз господарювання в 2006 р. виявив, що зазначена спеціалізація та обсяги виробництва не задовольняють потреби членів сім'ї. Так, виручка від реалізації продукції за рік у розрахунку на одного члена сім'ї становила всього 338 грн. на місяць. І хоч виробництво не було збитковим, прибуток і рентабельність були дуже низькі. Головна причина цього в недостатній річній зайнятості членів сім'ї: використовувалось усього 55% запасу робочого часу.

У процесі планування на 2007 р. було розроблено кілька варіантів перспективної спеціалізації господарства і поєднання галузей у ньому. При цьому враховувались чотири головні фактори. По-перше, близькість великого міста, мешканці якого завжди потребуватимуть свіжих продуктів. По-друге, досвід попередніх років показав, що найбільший прибуток приносять овочі захищеного ґрунту, на які на ринках Києва завжди є попит. По-третє, брали до уваги необхідність більш повного використання трудових ресурсів сім'ї впродовж року. І, нарешті, дуже важливо мати спільну думку і підтримку всієї родини, ураховувати особисті інтереси, уподобання, навички і досвід кожного.

Ретельно вивчивши і прорахувавши всі варіанти з олівцем і калькулятором у руках, вирішили зробити ставку на огірки і цибулю в захищеному ґрунті, бо були впевнені, що така спеціалізація забезпечить саме той спосіб життя, якого прагнуть усі члени родини.

Прийнявши рішення, потрібно було визначити, яку за розмірами будувати теплицю, скільки на неї необхідно матеріалів (деревини, плівки, насіння, мінеральних добрив і т. д.). Плівкову теплицю площею 400 м2 (ширина 10 м, довжина 40 м) побудували весною2005 р. Два роки вирощували в ній тільки огірки (один оборот), тому в членів родини в серпні--грудні було багато вільного часу.

Корегуючи спеціалізацію господарства, восени 2006 р. у теплиці змурували 5 грубок, закупили 10 т вугілля, що дало змогу в 2007 р. з березня по листопад виростити три врожаї цибулі на зелень і один урожай огірків (тобто зроблено чотири обороти). Крім того, у відкритому ґрунті вирощували огірки (з розсади і на шпалерах) і цибулю (один оборот).

витрати виробництво собівартість планування

Це дозволило істотно збільшити виручку від реалізації продукції порівняно з попереднім роком.

Суттєво змінилась структура товарної продукції і поліпшилось використання трудових ресурсів сім'ї.

На особливу увагу заслуговує планування ефективності виробництва в особистому підсобному господарстві. Загальноприйнятим критерієм ефективності в цій категорії господарств, так само як і у фермерських, є максимум валового доходу як різниці між виручкою за реалізовану продукцію і матеріальними затратами. Разом з тим господаря цікавить не тільки розмір валового доходу, але й те, чи приносить його виробнича діяльність прибуток. Для цього зіставляють виручку з усіма витратами, включаючи й витрати на оплату праці.

Під час планування та обліку витрат у цілому по господарству, собівартості окремих видів продукції доцільно користуватись методичними рекомендаціями Міністерства АПК України з ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах. Однак якщо при визначенні суми матеріальних витрат не виникає особливих труднощів (усі вони обліковуються за ринковими цінами), то складніше визначити витрати на оплату праці.

У досліджуваному господарстві спочатку визначали витрати людино-годин. Для цього впродовж року вели фотографію робочого часу кожного члена родини за місяцями, видами робіт і об'єктами калькуляції. Загальні витрати склали 6450 людино-годин, у тому числі власника господарства -- 1672 , її сина -- 1736, матері -- 1841 і батька -- 1201 людино-годин.

У структурі витрат робочого часу в овочівництві найбільшу питому вагу займають овочі захищеного ґрунту -- 80,5%, з них цибуля -- 19,8% (1-й оборот), огірки (2-й оборот) -- 23,5%, цибуля (3-й оборот) -- 6,5%, цибуля (4-й оборот) -- 30,7%. Найбільше робочого часу витрачали на виконання таких робіт: приготування до садіння, садіння, збирання і реалізація цибулі в захищеному грунті -- 43,4%, збирання і реалізація огірків (захищений і відкритий ґрунт) -- 16,0%, пасинкування огірків (захищений ґрунт) -- 4,2%.

Оцінюючи витрати праці, виходили перш за все з того, що вона має бути порівнянною з іншими галузями народного господарства. Тому витрати праці кожного члена родини оцінювали диференційовано -- залежно від того, скільки б він міг заробити в даних умовах, працюючи в інших реальних для кожного сферах бізнесу. Зокрема виходили з можливого заробітку власника господарства 900 грн. на місяць, її сина -- 520, батьків -- по 200 грн. Крім того, здійснили відрахування на оплату праці в розмірі 49%, як це робилося на інших підприємствах. . Звертаємо увагу на унікально високу (майже 60% ) питому вагу оплати праці з відрахуваннями в структурі собівартості продукції.

Соціальна ефективність розвитку особистих господарств населення полягає в тому, що він сприяє відродженню селянських династій, реального господаря і власника на землі. Передача досвіду з покоління в покоління є важливою завжди і скрізь, але найбільше значення вона має у сільському господарстві. Тут виховання наступного покоління ґрунтується не тільки на безпосередньо виробничому досвіді, а й на особливостях розміщення земельних ділянок, характері господарювання батьків тощо. Реальний статус господаря і власника сприятиме більшій турботі батьків про те, щоб діти не покидали село, щоб у них пробуджувався інтерес до господарювання на землі, щоб вони ставали справжніми господарями.

Відродження селянських династій поступово поліпшуватиме демографічну ситуацію на селі, сприятиме його омолодженню, збільшенню в селах молоді не тільки з високою кваліфікацією, а й із широким світоглядом, високою культурою.

Література

1. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навчальній посіб. - К.: «Каравела», 2003. - 432с.

2. Економіка підприємств: Підручник. За ред. акад. С.Ф. По кропивного. 2-е видання. - К.: КНЕУ,2001 - 528с.

3. http://www.library.if.ua/book/122/8117.html

Размещено на Allbest.ru