Вимоги до статистичного спостереження

0

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

1. Статистичний показник та його види 2

2. Помилки статистичного спостереження 5

3. Вимоги до складання статистичних таблиць 7

4. Мода і способи її обчислення 9

5. Основні види статистичних індексів 10

6. Завдання та система показників статистики національного багатства 14

Задача № 1 17

Задача № 2 18

Задача № 3 22

Література 24

1. Статистичний показник та його види

Після зведення і групування даних спостереження переходять до останнього - третього етапу статистичної методології. Він полягає в подальшій обробці статистичних таблиць шляхом обчислення статистичних показників.

Аналіз статистичної інформації проводиться на основі застосування узагальнюючих показників. Тобто інформація про розмір, пропорції, зміну в часі відбивається в вигляді статистичних показників. Розрахунки проводяться з метою виявлення закономірностей та тенденцій в розвитку окремих сторін суспільного життя.

Статистичний показник - це узагальнююча характеристика явища або процесу, яка характеризує всю сукупність одиниць обстеження і використовується для аналізу сукупності в цілому. За допомогою статистичних показників вирішується одна з головних задач статистики: визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною. Кількісний бік показника представляється числом з відповідною одиницею виміру для характеристики: розміру явищ (кількості робітників, обсягу товарообороту, капіталу фірми тощо); їх рівнів (рівня продуктивності праці робітників тощо); співвідношень ( наприклад, між продавцями та іншими категоріями працівників магазину). Якісний зміст показника залежить від суті досліджуваного явища (процесу) і відображається у назві показника (прибутковість, народжуваність тощо).

Система показників - сукупність пов'язаних між собою показників.

Показники поділяються на види в залежності від способу їх обчислення, ознак часу, виконання своїх функцій.

Статистичні показники класифікуються:

- по формі і змісту:

1) абсолютні показники показують розмір явища, відповідають на питання: «Скільки?» і виражаються пойменованими числами;

2) відносні показники відбивають кількісне співвідношення абсолютних показників і можуть виражатися в відсотках, промилях, продецемилях, коефіціентах;

- по способу розрахунку:

1) первинні визначаються по даним статистичного спостереження і показуються в формі абсолютних величин. Первинні визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин (наприклад, кількість та сума вкладів громадян у банку);

2) похідні розраховуються на підставі первинних показників і мають форму або відносних, або середніх величин (наприклад, середня заробітна плата, індекс цін);

- в залежності від врахування часу статистичні показники поділяються на:

1) інтервальні (періодичні), що характеризують зміну явища за певний період часу (місяць, квартал, рік): наприклад, середньомісячні сукупні витрати на душу населення;

2) моментні показники характеризують зміну явища на якийсь момент часу. Моментні показники не має сенсу складати, оскільки вони будуть включати повторне рахування.

Інтервальні характеризують явище . Моментні показники характеризують явище за станом на певний момент часу (дату): наприклад, залишок обігових коштів на початок місяця.

Основними особливостями статистичних показників є:

- адекватність, тобто спроможність показника відбивати суттєвість явища, що досліджується;

- точність і повнота виміру. Чим точніше виміряний показник, тим більш точно можна виявити закономірність розвитку явища.

З способом виконання своїх функцій розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівнянні у просторі.

За суттю досліджуваних явищ розрізняють об'ємні показники, що характеризують розміри явищ, процесів, та якісні показники, що характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ.

За ступенем агрегування явищ можна розглядати індивідуальні показники, що виражають розміри ознаки окремих одиниць сукупності та загальні (узагальню вальні) показники, що виражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності.

В статистиці використовують декілька різновидів статистичних показників:

- абсолютні та відносні величини;

- середні величини;

- показники варіації.

Щоб статистичні показники правильно характеризували явище, що розглядається, необхідно виконувати такі вимоги:

1) спиратися при їх побудові на положення економічної теорії, статистичну методологію, досвід статистичних робіт;

2) добиватися повноти статистичної інформації як за охопленням одиниць об'єкта, так і за комплексним відображенням усіх сторін процесу, що вивчається;

3) забезпечувати зіставлення статистичних показників за рахунок подібності вихідних даних за часом та у просторі;

4) забезпечувати точність та надійність вихідної інформації для достовірності змісту процесу, що досліджується.

Функції статистичних показників: пізнавальна, управлінська, контрольна, стимулююча.

Статистичні показники є базою для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку держави, її окремих галузей і регіонів, стану й розвитку досліджуваних явищ, напряму та інтенсивності процесів, що відбуваються в суспільстві. Вивчаючи явища кількісно, економіст аналізує їх, пізнає якісно, проникає в сутність. У цьому й проявляється пізнавальна функція статистичних показників.

Управлінська функція статистичних показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх його рівнях. З розвитком ринкових відносин ця роль статистичних показників зростає. Підвищується значення й контрольної функції статистичних показників, насамперед - за виконанням договірних умов.

Статистичні показники як відображення об'єктивної реальності тісно пов'язані між собою, тому їх розглядають не ізольовано один від одного, а в певному взаємозв'язку. Наприклад, для характеристики діяльності промислового підприємства потрібно розглядати кілька показників, які перебуваючи у певному взаємозв'язку, утворюють систему статистичних показників.

2. Помилки статистичного спостереження

Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих результатів буде залежати подальший хід дослідження. Інформація, отримана шляхом статистичного спостереження повинна:

1)бути достовірною;

2)носити масовий характер (значення повинні носити узагальнюючий характер на якомусь великому масиві, адже статистика - це спостереження саме за масовими явищами і процесами);

3)бути порівняльною (вираженою в таких одиницях виміру, які роблять можливим її порівняння з аналогічною інформацією).

Статистична інформація - це сукупність статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і використовуються в процесі управління економікою. Статистична інформація - це первинний статистичний матеріал, який формується в процесі статистичного спостереження, групується, аналізується, узагальнюється і на основі якого робляться висновки.

Статистичне спостереження - це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві. Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:

1)вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)

2)ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу.

При проведенні будь-якого статистичного спостереження найважливішими умовами є вірогідність і своєчасність статистичної інформації. Під вірогідністю розуміють ступінь об'єктивного відображення статистичними даними суттєвості явища, що вивчається. Під своєчасністю мається на увазі надходження даних в задані терміни.

Під помилками спостереження розуміють розбіжність між результатом спостереження та істинним значенням величини явища.

За своїм характером помилки поділяються на:

- випадкові (їхня поява зумовлена чинністю випадкових чинників);

- систематичні (спрямоване викривлення кінцевих результатів спостереження).

В залежності від стадії виникнення розрізняють:

- помилки реєстрації;

- помилки при підготовці до машинної обробки даних.

Помилки реєстрації бувають випадковими і систематичними. Систематичні помилки - це постійна зміна статистичних даних. Систематичні помилки можуть бути навмисними і ненавмисними.

В залежності від причин виникнення розрізняють такі помилки:

1) помилки виміру, пов'язані з певними погрішностями при однократному спостереженні;

2) помилки репрезентативности, характерні для безперервного спостереження і пов'язані з тим, що значення ознаки в вибірковій сукупності відрізняється від розміру ознаки у всієї сукупності. Помилки репрезентативності - це помилки, пов'язані з неправильним вибором типових представників сукупності, тобто коли сукупність представлена нетиповими представниками.

3) навмисні помилки виникають з причини свідомого викривлення даних.

Для забезпечення вірогідності даних здійснюється контроль інформації. Основними видами контролю вірогідності інформації є:

- синтаксичний контроль, при якому перевіряється правильність структури і повнота заповнення документа;

- логічний контроль полягає в перевірці відповідності відповідей заданим питанням, наявності логічної невідповідності відповідей.

- арифметичний контроль, при якому перевіряється значення показників шляхом арифметичних дій. В більшості випадків такий контроль базується на порівнянні отриманих підсумків з заздалегідь підрахованими контрольними сумами по рядкам і графам. Він дозволяє перевірити правильність кількості взаємозв'язаних одиниць сукупності.

3. Вимоги до складання статистичних таблиць

Найчастіше результати зведень і групувань статистичного матеріалу оформлюються у вигляді статистичних таблиць, що дозволяє наочно уявити наявну інформацію.

Статистична таблиця - це форма найбільш раціонального, наочного і систематизованого викладу числових результатів зведення і обробки статистичних матеріалів. Статистичною таблицею називається таблиця, що містить зведену числову характеристику сукупності, що досліджується, за одним або декількома ознаками, що взаємопов'язані логікою економічного аналізу. Зовні статистична таблиця являє пересічення рядків і граф. Кожна таблиця містить 3 види заголовків:

1) загальний заголовок, що відбиває зміст всієї статистичної таблиці;

2) верхні заголовки, що характеризують зміст граф;

3) бокові заголовки, що характеризують зміст рядків.

Скелет таблиці, заповнений заголовками, називається макетом таблиці.

За логічним змістом статистична таблиця являє собою речення, що має підмет та присудок. Підмет - це те, про що говориться в таблиці. Він звичайно розташовується по рядкам. Присудок - це показник, що характеризує підмет. Присудок розташовується по графам.

В залежності від структури підмета розрізняють прості таблиці і складні. Прості таблиці діляться на монографічні (характеризують не всю сукупність, а яку-небудь групу, виділену за певною ознакою) і перелічні (містять простий перелік одиниць сукупності, що вивчається). Складні таблиці діляться на групові (в них що підмет згрупований за якою-небудь однією ознакою) і комбінаційні (в них підмет згрупований за двома і більше ознаками).

За структурою присудку розрізняють таблиці з простою і складною розробкою. При простій розробці присудку показник не ділиться на підгрупи, а кінцеві значення одержують шляхом складання за кожною ознакою незалежно друг від друга. При складній розробці присудку показники діляться на окремі підгрупи.

Правила складання таблиць:

-таблиця повинна бути компактною і мати тільки ті вихідні дані, які безпосередньо відображають досліджуване явище;

-заголовок таблиці, назви граф і строчок повинні бути зрозумілими, чіткими, лаконічними і закінченими;

-в графах допускаються скорочення тільки при необхідності;

-таблиця повинна бути замкнута і мати підсумкову строку. Ця підсумкова строка може знаходитись на початку таблиці;

-показники, що характеризують один одного, повинні міститися поруч;

-графи нумерують арабськими цифрами, підмет - латинськими літерами;

-якщо явище повністю відсутнє, то в клітинки, де має бути його кількісне значення ставиться тире. Якщо дослідник не може знайти відомості про певне явище, то в клітинку ставиться три крапки, або "н.в." - немає відомостей. Якщо дана клітинка не заповнюється, то в неї ставиться хрестик чи зірочка.

4. Мода і способи її обчислення

Середніми величинами в статистичних рядах розподілу є мода і медіана, які відносяться до класу структурних (позиційних) середніх. Їх величини залежать лише від характеру частот, тобто від структури розподілу. На відміну від інших середніх, які залежать від усіх значень ознаки, мода і медіана не залежить від крайніх значень Це особливо важливо для незакритих крайніх інтервалів варіаційних рядів розподілу.

Мода (М_о) - це значення варіанти, що найчастіше повторюється в ряду розподілу. Спосіб обчислення моди залежить від статистичного ряду. Для атрибутивних і дискретних рядів розподілу моду визначають візуально без будь-яких розрахунків за значеннями варіанти з найбільшою частотою. В інтервальному ряді спочатку визначається модальний інтервал (інтервал з найбільшою частотою) і значення моди в середині інтервалу розраховується за формулою:

де х₀ - нижня межа модального інтервалу;

h - величина модального інтервалу;

f₁ - частота передмодального інтервалу (того, що передує модальному);

f₂ - частота модального інтервалу;

f₃ - частота позамодального інтервалу (того, що йде після модального інтервалу).

5. Основні види статистичних індексів

Статистичні індекси допомагають:

1)вивчати динаміку головних параметрів системи;

2)порівняти параметри різних систем;

3)виявити вплив окремих факторів на зміну явища (динаміку) і відносне відхилення цих параметрів.

Індексний аналіз має дві головні функції, в залежності від виконуваних завдань:

1)синтетична функція - пов'язана з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;

2)аналітична функція - спрямована на вивчення взаємозв'язку факторів в системі та оцінку ролі окремих факторів в зміні параметрів системи.

Індекс, як показник, має якісну і кількісну сторону. Кількісний аспект індексів полягає в моделі розрахунку і в числовому значенні індексу. Якісний аспект обумовлений соціально-економічним змістом індексованої величини і відображається в його назві (наприклад, індекс продуктивності праці, індекс середньої зарплати тощо).

Індекс - це відносна величина, яка характеризує зміну соціально-економічного показника в часі, просторі і порівняно з будь-який еталоном.

В залежності від характеру порівняння розрізняють динамічні, територіальні та міжгрупові індекси. Динамічний індекс - це міра швидкості рості чи зниження показника. Територіальний та міжгруповий індекси - це міра відносного відхилення.

Модель, або розрахункова формула індексу, залежить від мети дослідження, соціально-економічного змісту індексованої величини або показника, від рівня (або ступеню) агрегованості інформації і від самої вихідної інформації.

Розрізняють чотири групи індексів (хоча цей поділ є умовним):

1) індивідуальні індекси;

2) агрегатні індекси;

3) середні індекси або індекси середні з індивідуальних індексів (середні арифметичні і середні гармонічні індекси);

4) індекси середніх величин (індекс змінного складу, індекс фіксованого складу, індекс структурних зрушень).

Індивідуальні індекси характеризують зміни тільки одного елементу. Вони являють собою співвідношення фактичної величини з базисною, або плановою, тобто індивідуальні індекси можуть бути названі індексами тільки в широкому розумінні слова. Економічний сенс індивідуального індексу точно такий же, як відносної величини динаміки, виконання плану, тобто він показує в скільки разів або на скільки відсотків фактична величина показника змінилася у порівнянні з базисним показником, плановим, або показником, прийнятим за стандарт. Загальними індексами називаються індекси, що розраховані для всього складного явища. Складне явище, для якого розраховується індекс, відрізняється тим, що елементи, з яких воно складається, неоднорідні. Тому зіставлення простих сум елементів неможливо, отже, різнорідні елементи необхідно призвести до зіставлюваності. Отже, при побудові зведених індексів перша особливість полягає в тому, що індексований показник необхідно розглядати в взаємозв'язку з іншими показниками.

Прикладом індивідуального індексу може бути індекс ціни:

,

де P₁, P₀ - ціна відповідно за поточний і базовий період.

Індивідуальний індекс обсягу:

,

де Q₁, Q₀ - обсяг відповідно за поточний і базовий період.

Агрегатний індекс є основною формою зведеного або загального індексу. Позначається через велику літеру I. Агрегатний індекс - це складний відносний показник, що характеризує середню зміну соціально-економічного явища, що складається з непомірних елементів.

Загальним або зведеним індексом називаються відносні числа, які визначають зміну у часі порівняно з нормою, еталоном або стандартом, або у просторі, складного соціально-економічного явища, яке включає окремі несумірні елементи, тобто елементи, які не модна безпосередньо підсумувати.

Перш ніж сумувати агрегатні індекси необхідно визначити набір агрегованих елементів і вибір коефіцієнта порівняння різних натуральних форм або індексну вагу.

Величина, яка індексується, пишеться в індексі на першому місці, потім пишеться її вага. Тобто агрегатна форма індексу має два елементи:

1)індексовану величину, зміна якої визначається індексом;

2)вага - ознака яка застосовується як постійна величина (базисні індекси) чи змінна (ланцюгові індекси - змінна база порівняння).

В агрегованому індексі може бути дві і більше величини, які ми складаємо. Існує певний порядок підключення наступної величини до індексу.

Існує багато випадків, коли ми не маємо всіх даних, а маємо індивідуальні індекси і одну із базових величин. Тоді загальні індекси розраховуються як середні з індивідуальних індексів окремих елементів.

Середній арифметичний індекс формується тоді, коли заміну роблять по чисельнику. Найчастіше це буває індекс фізичного обсягу. Якщо заміну роблять у знаменнику, то маємо індекс гармонічний (наприклад, середній індекс ціни). Середній індекс - це індекс, розрахований як середня величина з індивідуальних індексів, при цьому отриманий індекс повинен бути тотожний рівному агрегатному індексу. Перетворення агрегатного індексу проводиться наступним чином: якщо в числівникові або в знаменникові агрегатного індексу індексовану величину замінити на відповідну величину через індивідуальний індекс, то отримаємо формулу середнього індексу. Якщо заміна проводиться в числівникові, індекс називається середньоарифметичним; якщо заміна проводиться в знаменникові, то індекс називається середньогармонійним.

До індексів середніх величин відносяться три індекси:

індекс змінного складу.

індекс фіксованого складу

індекс структурних зрушень

Між цими трьома індексами існує взаємозалежність:



6. Завдання та система показників статистики національного багатства

Національне багатство - сукупність накопичених матеріальних благ якими володіє суспільство в даний момент часу. По джерелу походження в складі Національного багатства виділяють 2 частини:

природні ресурси, враховані і втягнуті в економічний оборот;

національне майно.

Національне майно - сукупність матеріальних благ, створених працею людини і накопичених до певного моменту часу. Обсяг національного майна щорічно зростає за рахунок надолуження річного обсягу виробництва над споживанням, тобто за рахунок накопичування матеріальних благ.

В відповідності з економічними позначками в складі національного майна виділяють:

- основні фонди;

- матеріальні оборотні фонди;

- домашнє майно населення (споживчі товари тривалого користування, термін служби яких більше 1 року).

Національне багатство в системі національних рахунків визначається як сукупність економічних активів країни, що складають необхідні умови для виробництва товарів, надання послуг і забезпечення життя людей.

До економічних активів відносяться об'єкти, що задовольняють наступним критеріям:

- володіння цими об'єктами або їхнє використання може приносити економічні вигоди їхнім володарям, наявність принципової можливості продажу;

- в склад економічних активів включаються не тільки природні ресурси, але і фінансові інструменти.

Не включаються в економічні активи об'єкти навколишнього середовища, що в принципі не можуть бути будь-чиєю власністю, або не здатні приносити економічну користь своїм володарям. До економічних активів не відносяться запаси товарів тривалого користування в домашніх господарствах населення.

Фінансові вимоги як економічний актив дають право його власнику одержувати платіж або серію платежів від іншої економічної одиниці в відповідності з укладеним між ними договором. Таким чином фінансові вимоги одних економічних одиниць протистоять фінансовим зобов'язанням інших одиниць.

Національне багатство розраховується як сума накопичених в країні економічних активів за винятком фінансових зобов'язань перед іншими країнами. Національне багатство дорівнює сумі чистої вартості власного капіталу по всім секторам економіки.

Задача статистики - вивчення складу обсягу руху і використання основних фондів. Склад основних фондів - вивчається матеріально-речовинний склад основних фондів, вивчається по галузям економіки, вивчається по формам власності, вивчається по територіальному розподілу. Врахування основних фондів ведеться в натуральному і вартісному вираженні.

В макроекономічній статистиці категорія «національне багатство» (НБ) використовується для оцінки рівня економічного розвитку країни і характеризує вхідну і кінцеву стадії процесу суспільного відтворення. Національне багатство являє собою сукупність накопичених матеріальних ресурсів (благ), якими володіє суспільство в даний момент часу, що створюють необхідні умови виробництва товарів, надання послуг і забезпечення життя людей.

Задачею статистики національного багатства є аналітичне вивчення обсягу, структури, динаміки і ефективності використання всього багатства і його складених елементів. Для вирішення цієї задачі розроблена система показників з обґрунтуванням методології їхнього обчислення.

Обсяг національного багатства розраховується в вартісному вираженні в поточних і зіставлених цінах на певний момент часу. Якщо обсяг національного багатства розраховується в поточних цінах, то, отже, поставлена задача визначення вартості його елементів в цінах придбання в відповідних періодах. Розрахунок національного багатства в постійних цінах відбиває вартість елементів національного багатства в цінах того періоду, що прийнятий за базовий.

Розрахунок зміни фізичного обсягу національного багатства або його елементів розраховується, як правило, в зіставлених цінах.

Задача № 1

На основі даних про рівень товарообороту молочної продукції в районі А визначити: абсолютний приріст та середній абсолютний приріст (базисний, ланцюговий) і дати їм економічну інтерпретацію; зобразити фактичний товарооборот молочної продукції у вигляді статистичного графіка. Розрахунки обґрунтувати висновками.

Показник:	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Товарооборот молочної продукції, млн. грн.	18,3	18,8	16,2	15,3	17,4	17,7	19,2	19,9
Абсолютний приріст: - ланцюговий - базисний	- -	0,5 0,5	-2,6 -2,1	-0,9 -3,0	2,1 -0,9	0,3 -0,6	1,5 0,9	0,7 1,6

Абсолютний приріст обчислюється как різниця кожного наступного ряда й рівня, взятого за базу порівняння. В залежності від вибору бази порівняння обчислюється ланцюговий та базисний абсолютний приріст.

Ланцюговий:

Базисний: .

Даний показник обчислюється в тих же одиницях, що й рівні ряду. Він показує, наскільки рівень одного періоду більше або менше іншого. Сума абсолютних приростів, обчислених ланцюговим методом, дорівнює останньому, обчисленому базисним методом. На цьому взаємозв'язку побудовано розрахунок середнього абсолютного приросту:

або 22,86%.

Тобто, середній абсолютний приріст товарообороту молочної продукції в районі А складає 22,86%.

Статистичний графік

Задача № 2

На основі даних про динаміку товарообороту телевізорів магазину побутової техніки "Ельдорадо" визначити: індивідуальні індекси фізичного обсягу; індивідуальні індекси цін на продукцію; загальний індекс товарообороту; зміну обсягу товарообороту за рахунок зміни фізичного обсягу реалізації; зміну обсягу товарообороту за рахунок зміни ціни на реалізацію; встановити залежність між індексами; зробити та обґрунтувати відповідні висновки.

Назва товару	Базисний період	Звітний період
	Кількість проданих, од.	ціна за одиницю, грн.	Кількість проданих, од.	ціна за одиницю, грн.
Телевізор "LG"	843	1043,00	843	1152,00
Телевізор "SONY"	654	1386,00	792	1300,00
Телевізор "PANASONIC"	724	1243,00	733	1243,00
Телевізор "TOMРSON"	435	1035,00	420	1003,00

Розв'язання.

Позначимо індексами 1 -значення показників звітного періоду, 0 - базисного.

Індивідуальні індекси фізичного обсягу для кожного виду продукції розраховуються як:

Назва товару	Розрахунок індивідуальних індексів фізичного обсягу	Значення індивідуальних індексів фізичного обсягу
Телевізор “LG”	843 / 843	1.0000
Телевізор “Sony”	792 / 654	1.2110
Телевізор “Panasonic”	733 / 724	1.0124
Телевізор “Tomson”	420 / 435	0.9655

Індивідуальні індекси цін для кожного виду продукції розраховуються як:

Назва товару	Розрахунок індивідуальних індексів цін	Значення індивідуальних індексів цін
Телевізор “LG”	1152,00 / 1043,00	1.1045
Телевізор “Sony”	1300,00 / 1386,00	0.9380
Телевізор “Panasonic”	1243,00 / 1243,00	1.0000
Телевізор “Tomson”	1003,00 / 1035,00	0.9691

Загальний індекс товарообороту визначається як:

Визначимо обсяг продаж як добуток кількості проданих товарів на їх ціну.

Назва товару	Базисний період	Звітний період	Розрахунок
	Кількість проданих, q0 од.	Ціна за одиницю, p0 грн.	Кількість проданих, q1 од.	Ціна за одиницю, p1 грн.
Телевізор “LG”	843	1043,00	843	1152,00	879 249	971 136
Телевізор “Sony”	654	1386,00	792	1300,00	906 444	1 029 600
Телевізор “Panasonic”	724	1243,00	733	1243,00	899 932	911 119
Телевізор “Tomson”	435	1035,00	420	1003,00	450 225	421 260
Всього	2 656	4 707	2 788	4 698	3 135 850	3 333 115

.

Отже, загальний обсяг товарообороту підприємства зріс на:

= 3333115 - 3135850 = 197265 (грн.)

або на 6,29%.

Загальний індекс товарообороту можна записати як:

де І_р характеризує зміну обсягу товарообороту за рахунок зміни цін;

І_q - характеризує зміну товарообороту за рахунок зміни обсягів.

Запишемо результати розрахунків в таблицю 7.

Таблиця 7

Назва товару	Базисний період	Звітний період	Розрахунок
	Кількість проданих, q0 од.	Ціна за одиницю, p0 грн.	Кількість проданих, q1 од.	Ціна за одиницю, p1 грн.
Телевізор “LG”	843	1043,00	843	1152,00	879 249	879 249	971 136
Телевізор “Sony”	654	1386,00	792	1300,00	906 444	1 097 712	1 029 600
Телевізор “Panasonic”	724	1243,00	733	1243,00	899 932	911 119	911 119
Телевізор “Tomson”	435	1035,00	420	1003,00	450 225	434 700	421 260
Всього	2 656	4 707	2 788	4 698	3 135 850	3 322 780	3 333 115

Отже, товарообіг у звітному році порівняно з базовим зріс на 197265грн., в тому числі:

- за рахунок зміни цін на:,

(грн.)

- за рахунок зміни обсягів в продукції на:

(грн.)

Перевірка: 197265 = 9721,14 + 186896,66.

Задача № 3

статистика товарооборот мода

На основі проведеного групування підприємств за рівнем товарообороту визначити: структуру кількості підприємств у кожній групі; центр інтервалу кожної групи; акумульовані частоти для кожної групи; побудувати інтервальний графік ряду розподілу на основі згрупованих підприємств.

Структуру кількості підприємств у кожній групі визначаємо за формулою:

,

де n - число підприємств групи;

N - загальна кількість підприємств.

Крок інтервалу становить різницю між максимальним і мінімальним значенням інтервалу, тобто h=100.

Середина інтервалу визначатиметься як:

Номер групи	Товарооборот, тис. грн.	Кількість підприємств у групі, од.	Структура підприємств кожної групи, *100%	Центр інтервалу	Акумульована частота
1	До 200	11	11/25	100	11
2	200 - 400	4	4/25	300	15
3	400 - 600	4	4/25	500	19
4	600 - 800	2	2/25	700	21
5	800 - 1000	4	4/25	900	25
	Разом:	25

Акумульовану частоту визначимо як нарощену суму кількості підприємств в групах.

Інтервальний графік розподілу на основі згрупованих підприємств матиме вигляд.

Рис. 2. Інтервальний графік розподілу

Отже, найбільше підприємств спостерігається з низьким рівнем товарообороту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бек В.Л. Теорія статистики: Навчальний посібник. - К.: ТОВ "Центр учбової літератури", 2002, с. 85-94.

2. Громыко Г.Л. Общая теория статистики: Практикум. - М: ИНФРА-М, 1999. - 139 с.

3. Ефимова М.Р., Петрова Е.В. Румянцев В.Н. Общая теория статистики: Учебник. - М: ИНФРА-М, 1998 - 416 с.

4. Кулинич О.І. Економічна статистика: Навчальний посібник. - Хмельницький: Поділля, 2000. - 286 с.

5. Моторин Р.М. Статистика: Навч. метод. посіб. для самостійногвивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2002. - 457 с.: рис.

6. Статистика: Підручник / Лугінін О.Є., Білоусова С.В. - Центр навчальної літератури, 2005. - 580 с.

7. Сторожук В.П. Статистика підприємництва: Підручник. - К.:Слобожанщина, 1999. - 599 с.

8. Теорія статистики: Навчальний посібник / Машков П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. - 20-ге вид., стереотип. - К.: Либідь, 2004 - 320 с.

Размещено на Allbest.ru