Економіка і організація іноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кременчуцький інститут

Кафедра «Економіка підприємства»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

„Економіка і організація іноваційної діяльності”

Студента-заочника групи ЕЗ-41

Спеціальності «Економіка підприємства»

Царьової Ольги Вікторівни

(Прізвище, ім'я, по-батькові) Підпис

Домашня адреса: м. Комсомольськ

вул. Леніна 16 - 8

Роботу перевірив викладач: Бившева В.М.

(Вчена ступінь, прізвище, ініціали)

Результат перевірки_____________________

(зарахована, не зарахована)

______________________

(Підпис, дата)

Кременчук 2009

Зміст

1. Дайте характеристику основних видів інноваційних стратегій підприємства.

2. Застосування матриці Бостонської консультаційної групи для вибору стратегії розвитку.

3. Форми державного регулювання інноваційної діяльності

Задачі

Література

1. Дайте характеристику основних видів інноваційних стратегій підприємства

Інноваційна політика підприємства визначається руководством підприємства і його научно-підрозділами в виявленні цілей інноваційної стратегії і механізмів підтримки пріоритетних інноваційних програм і проектів підприємства.

Види інноваційних стратегій підприємства: наступальна, оборонна, імітаційна, залежна, традиційна, за випадком.

Наступальна (агресивна) стратегія - - вона пов'язана з бажанням підприємства досягти технічного і ринкового лідерства шляхом створення і впровадження нових продуктів, така іноваційна стратегія передбачає по-перше тісний зв'язок підприємства зі світовими досягненнями науки і технології, по-друге пряму залежність від наукових розробок які фіннансуються і здійснюються самим підприємством, передбачається можливість підприємства швидко реагувати і пристосовуватися до нових технологічних можливостей. Особливістю цієї стратегії є існування спеціалізованого підрозділу підприємства функціями якого є дослідження і розробки. Крім того, ця стратегія виправдовує себе при потенційному захисті нової технології чи нового продукту і створення короткочасної монополії на прибуток новатора.

Захисна стратегія - пов'язана з освоєнням новітніх технологій і завдяки їм виходу на нові ринки вперше створеним піонерами і в даній області. Як правило ця іноваційна стратегія не можлива як звичайна імітація нової продукції і вимагає істотних поліпшуючих іновацій, які створюють нову продукцію з новими споживчими властивостями, саме в порівнянні з базовою іновацією. Але використання цієї іноваційної стратегії вимагає від підприємства високої мобільності і здатності до оволодіння авангардними розробками, крім того здатність удосконалення цих розробок, тобто вона вимагає розвинутої науковотехнічної бази. Дуже важливим чинником цієї стратегії є придбання патентів на продукцію. В результаті чого знижується витрати на освоєння та розробку нової продукції. Ця стратегія пов'язана із завоюванням та утриманням передових позицій на ринку.

Імітаційна стратегія -- пов'язана з копіюванням технології виробництва продукції фірм піонерів. Вона пов'язана з придбанням ліцензії на виробництво нової продукції, копіювання нової продукції. Для використання інноваційної стратегії підприєство повинно мати: - кваліфікованих науковотехнічний персонал, який здатний освоїти іновацію. Ця стратегія має переваги які пов'язати із зниженням вартості продукції за рахунок залучення дешевої робочої сили і залучення місцевої сировини і ресурсів і використання існуючих виробничих потужностей в новому призначенні. Але вона вдала при значній державній підтримці і захисті своїх підств новаторів. Ця стратегія ефективна при збереженні хоч би національного ринку, тобто це стратегія пов'язана з ефектом масштабу.

Залежна стратегія - характер технологічних змін на підприємстві залежить від політики інших фірм, які виступають, як основні в технологічних зв'язках. Залежні підприємства не роблять самостійних спроб змінити свою продукцію, бо вони тісно пов'язані з вимогами до нього ведучого підприємства. Мова йде про субпідрядні роботи. Цей тип інноваційної стратегії характерний для підприємств, що створюються і існують зараз в Україні (світовими лідерами) і виступають субвиробниками для їх продукції.

Традиційна стратегія - відсутність технологічних змін на підприємстві. На цих виробництвах закріплюються певні іноваційні форми на тривалий період їх життєвого циклу. Традиційна стратегія вважається інноваційною, як осмислена відмова від оновлення продукції, після ретельного аналізу ринкової ситуації та стану конкурентів. Традиційна стратегія не уникає інноваційної поведінки, оскільки вона пов'язана з удосконаленням форми і сервісу традиційної продукції. Прикладом може служити ресторани і готельний сервіс.

Стратегія за нагодою - пов'язана з використанням інформації і можливостей, які виникають у зовнішньому середовищі підприємства. Характерною рисою є відсутність власної науково - технічної діяльності. Такий тип ще називають "стратегія ніши", оскільки перевага її полягає в знаходженні особливої ніши на існуючих ринках товарів і яка має споживача з нетиповими потребами але значною її різноманітністю. На практиці можуть існувати різні модифікації цих стратегій. Кожне підприємствово може паралельно застосовувати різні іноваційні стратегії для окремих галузей чи окремих видів продукції.

2. Застосування матриці Бостонської консультаційної групи для вибору стратегії розвитку

Матриця Бостонської консультаційної групи (БКГ) „зростання-частина ринку».

Матриця портфельного аналізу БКГ, одна із найвідоміших та найпростіших, розроблена в 60-х роках XX ст. Бостонською консультаційною групою. В ній розглядаються лише два чинники, дві змінні: відносна частка ринку і темп зростання ринку.

Відносна частка ринку - це відношення між часткою ринку, яку займає кожен продукт підприємства (СОБ) і загальним обсягом ринку, на якому він представлений. Відкладається ця змінна на горизонтальній осі і свідчить про рівень конкурентоспроможності або рентабельності. Названа частка ринку вимірюється обсягом аналогічної продукції, реалізованої лідером. Тобто, якщо підприємство продає даного товару менше лідера, то його бізнес попадає в праву половину матриці (<1), якщо більше - то в ліву (>1). Горизонтальна вісь („частка ринку») варіюється від 0.1 до 10, розподіли наносяться за логарифмічною шкалою.

Темп зростання ринку - це його динаміка, річний темп зростання продукції даної галузі, можливість дальшого розширення ринку. Відкладається названа змінна на вертикальній осі, де вона варіює від 0 до до 20 % і більше; 10 % розділяє на осі швидкий і повільний ріст.

Якщо частка ринку (положення на горизонтальній осі) засвідчує про отримання грошей підприємством, то темп зростання ринку (вертикальна вісь) вимагає від підприємства певного рівня грошових витрат на його освоєння.

Матриця БКГ, таким чином, визначає чотири основні позиції в яких може перебувати бізнес (товари) підприємства (квадрати матриці), які отримали загальновизнані нині маркетингові назви: „знаки питання», „зірки», „дійні корови», „собаки».

В залежності від того, яку позицію займає той чи інший бізнес підприємства (СОБ), тобто в якому квадраті матриці він перебуває, вибирається відповідна стратегія даного бізнесу.

Альтернативні стратегії за матрицею БКГ

Таким чином, на основі матриці БКГ можна сформувати наступні альтернативні стратегії:

Стратегія 1. «Збільшення частки ринку» - перетворення „знаків питання» на „зірок». А для „зірок» - утримання, дальше збільшення і оптимізація долі ринку. Дана стратегія, особливо бізнес, що займає позицію „знак питання» потребує значних інвестицій.

Стратегія 2. „Збереження частки ринку» - це стратегія для СОБ, які перебувають в позиції „дійні корови», причому сильні „дійні корови», що знаходяться на ринках, які ще розвиваються хоч і не швидкими темпами. Зберігаючи значну частку ринку, великі кошти від „доїння» направляються в СОБ з товаром, що виходить на ринок і розвивається („знаки запи-тання»), атакож на інновації.

Стратегія 3. „Збирання врожаю» - отримання короткострокового прибутку в максимально можливих розмірах навіть за рахунок скорочення частки ринку. Таку стратегію застосовують в першу чергу для слабких „корів», що не мають майбутнього і для таких же „знаків питання» та „собак».

Стратегія 4. „Ліквідація бізнесу» - застосовується для СОБ, що перебувають в позиції „собак» і „знаків питання», не приносять до-ходу і немає надії, що колись будуть його приносити. Ліквідаційні засоби направляються в СОБ, які розвиваються („знаки питання», „зірки»).

В основі матриці БКГ лежать дві гіпотези (рис. 6.1):

Висока доля ринку означає наявність конкурентної переваги, зв'язаної з низькими витратами виробництва, тобто високою його рентабельністю. Присутність на зростаючому ринку вимагає певних інвестицій для обновлення і розширення виробництва. Переваги матриці БКГ: простота, доступність, наочність;

Можливість збалансувати портфель бізнесів в плані фінансування, поєднати види діяльності;

Можливість використання як у рамках підприємства в цілому так і по його підрозділах з виходом на окремі СЗГ;

Використання об'єктивних критеріїв привабливості та конкурентоспроможності СОБ, зменшення рівня суб'є ктивізму.

Недоліки матриці БКГ:

Увага акцентується лише на фінансових потоках, розподілі інвестицій між СОБ відповідно до їх позиції на матриці. Рівень же віддачі інвестицій зрозуміти із матриці неможливо;

Надто приблизно оцінюються можливості СОБ. Приміром, за матрицею „собаки» повинні піти з ринку, тоді як значну їх кількість ще можна довший час „доїти».

Аналогічно, „знаки питання» повинні збільшувати частку ринку, хоча окремі з них перетворюються в„собак» і вибувають;

Можуть бути труднощі , пов'язані з оцінкою і визначенням масштабів ринку, ринкової частки підприємства і темпів зростання ринку; Надмірна спрощеність, а тому більшість чинників, які слід враховувати при виборі стратегії, залишаються за межами аналізу. Зважаючи на недоліки матриці БКГ, вона в даний час постійно вдосконалюється. Крім того, розробляються нові матриці. Так, по-суті, матриці Мак-Кінсі та АДЛ являють собою удосконалений варіант матриці БКГ, хоча при цьому вони є вже багатофакторними матрицями на відміну від двофакторної БКГ.

3. Форми державного регулювання інноваційної діяльності

Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” поняття інновації визначається наступним чином: “Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.

Згідно із відповідним Законом України пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як - “науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних (розраховані на тривалу перспективу - не менше десяти років) та середньострокових ( розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років”.

Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Інноваційні підприємства (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) це підприємства об'єднання підприємств), що розробляють, виробляють, реалізують інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України, фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності, сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури є основними принципами державної інноваційної політики.

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється, зокрема шляхом:

- визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

- формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

- створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

- захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

- фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

- стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

- підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Держава забезпечує фінансову та організаційну підтримку інноваційної діяльності на усіх рівнях законодавчої та виконавчої влади.

Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності, а саме:

- створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;

- затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля;

- в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх компетенції:

- затверджують регіональні інноваційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;

- визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, делегують повноваження обласним і районним державним адміністраціям фінансування регіональних інноваційних програм через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) у межах виділених у цих бюджетах коштів.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх компетенції:

- затверджують місцеві інноваційні програми;

- у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм;

- створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам;

- доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи;

- затверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ.

Кабінет Міністрів України:

- здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності;

- готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;

- сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності;

- створює спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності;

- готує та подає Верховній Раді України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи;

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності:

- здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики;

- готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, державних інноваційних програм і щодо необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування;

- готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, розробляє статути чи положення про ці установи;

- затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і контролює їх діяльність;

- доручає державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Центральні органи виконавчої влади:

- здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації;

- доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів із пріоритетних галузевих напрямів інноваційної діяльності і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України "Про страхування".

Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.

Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

а) кошти Державного бюджету України;

б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;

в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

г) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

е) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Важливим ланцюгом у державній системі інноваційної діяльності є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, які створюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності і діє на основі Положення (Статуту), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку.

Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фінансово-кредитною установою суб'єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, одержані нею з бюджету Автономної Республіки Крим чи із обласних і районних бюджетів витрачаються нею виключно для фінансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і проектів.

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (її регіональних відділень) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує на конкурсних засадах у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи один з видів фінансової підтримки.

Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування.

Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджуються органами місцевого самоврядування.

Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку.

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається цією установою.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька видів фінансової підтримки.

Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.

Задачі

Задача 1. У виробництво впроваджуеться новий агрегат по упакуванню тари. Ставка доходу 10%. Вихідні дані приведені в табл.. 1.

Таблиця 1

Вихідні дані

	1	2	3	4	5	6
Результати млн..грн	14260	15812	16662	18750	26250	28750
Витрати, млн..грн	996	4233	10213	18140	18396	20148
Коефіцієнт дискотування	0,9	0,826	0,751	0,683	0,62	0,564

Визначити економічний ефект від використання даного агрегату з урахуванням фактора часу, а також величину питомих витрат.

Рішення задачі

Знаходимо коєффіцієнт дисконтування для кожного року впровадження агрегату по формулі

Де t - номер кроку розрахунку,

r - відсоткова ставка доходу (приймаємо 0,1)

а1=1/(1+0,1)=0,9

а2=1/(1+0,1)=0,826

а3=1/(1+0,1)=0,751

а4=1/(1+0,1)=0,683

а5=1/(1+0,1)=0,62

а6=1/(1+0,1)=0,564

Знаходимо дисконтовані результати.

Р1=14260*0,9=12834 млн.грн

Р2=15812*0,826=13060,712 млн.грн

Р3=16662*0,751=12513,162 млн.грн

Р4=18750*0,683=12806,25 млн.грн

Р5=26250*0,62=16275 млн.грн

Р6=28750*0,564=16215 млн.грн

Р= 12834+13060,712+12513,162+12806,25+16275+16215=83704,124 млн.грн

Знаходимо дисконтовані витрати

В1=996*0,9=896,4 млн.грн

В2=4233*0,826=3496,458млн.грн

В3=10213*0,751=7669,963 млн.грн

В4=18140*0,683=12389,62 млн.грн

В5=18396*0,62=11405,52 млн.грн

В6=20148*0,564=11363,472 млн.грн

В=896,4+3496,458+7669,963+12389,62+11405,52+11363,472=

=47221,433млн.грн

Економічний ефект визначається як різниця між сумарними дисконтова ними результатами і витратами.

Е=83704,124-47221,433=36482,567млн.грн

Величина питомих витрат визначаеться яу відношення суми витрат до результатів.

Вn=47221,433/83704,124=0,564

Отже, економічний ефект від впровадження даного агрегату становить 36482,567 млн.грн, а величина питомих витрат становитиме 0,564.

Задача 2. Запропоновані до впровадження три винаходи. Вихідні дані приведені в таблиці 2. Визначити, яке з винаходів найбільш рентабельне.

Таблиця 2.

Вихідні дані

Показники	1	2	3
Інвестиції, млн.грн	447	751,1	1250,5
Доход, млн.грн	640,7	978	1476

Рішення задачі

Розрахуємо індекс прибутковості проектів по формулі

Iд=Д/К*100

Де Д - передбачуваний доход;

К - інвестиції

1) Iд1=640,7/447*100=143,33

2) Iд2=978/751,1*100=130,2

3) Iд3=1476/1250,5*100=118,03

Звідси бачимо що, індекс рентабельності найбільший в першому випадку. Отже, перший варіант винаходу є найбільш рентабельним.

Задача 3. Розроблено три варіанти винаходу за технологією виробництва виробу (табл..3.)

Вихідні дані

Таблиця 3.

Показники	1	2	3
Інвестиції, млн. р.	22505	27605	19705
Витрати виробництва на один виріб, р.	13605	14705	13705
Річний обсяг виробництва, тис. шт.	705	1105	2505

Визначте найбільш ефективний варіант винаходу (використовуючи метод приведених витрат).

Рішення задачі

Найбільш ефективний варіант винаходу визначається по формулі:

Зп=В+Ен*К

Де В - річні витрати виробництва виробу;

К - інвестиції

Ен - коефіцієнт економічної ефективності (приймаємо 0,15).

1) Зп1=705*13605+0,15*22505=9594900 млн.грн.

2) Зп2=1105*14705+27605*0,15=16253165 млн.грн.

3) Зп3=13705*2505+19705*0,15=34333980 млн.грн

Найбільш ефективний метод має найменші приведені витрати. Таким чином найбільш ефективний варіант 1.

Задача 4. Розрахувати економічну ефективність впровадження засобів механізації на операціях, які раніше виконували вручну, за такими даними: погодинна тарифна ставка робітника 1 розряду -- 1,52 грн.; тарифний коефіцієнт до впровадження засобів механізації -- 1,235 ; після -- 1,335; норма часу на виконання операції до впровадження -- 110,9 хв.; після -- 70 хв.; річна виробнича програма -- 109 тис. шт.; вводяться дві машини вартістю 8379 грн. кожна; встановлена потужність двигуна однієї машини -- 0,27 кВт ; вартість 1 кВт/год -- 0,31 грн.; річні витрати на запчастини на одну машину -- 424 грн.; норма амортизаційних відрахувань -- 15%; відсоток відрахувань на утримання та експлуатацію обладнання -- 20%; додаткова зарплата основних робітників -- 10%; нарахування на зарплату -- 32,5%; кількість робочих днів у році -- 253; режим роботи -- однозмінний.

Рішення задачі

1) Знаходимо умовно-постійну економію витрат.

а) економія заробітної плати

Де р1 і р2 - розцінки на операцію до і після впровадження іновації:

Р2=1,52*1,335*1,167=2,37грн

Д и Н- відотки додаткової заробітної плати і нарахувань на зарплату:

V - річна виробнича норма.

Езп=(3,47-2,37) (1+0,1) (1+0,325)*109000=174754,25грн

б)зміна витрат на амортизацію

Де К - вартість капіталовкладень,

На - норма амортизації 5

в) зміна експлуатаційних витрат

Вз - річні витрати на запчастини на одну машину;

Де Нуе - норма витрат на утримання і експлуатацію оснащення %

г) зміна витрат на електоренергію

Зел=П*2*Тр*Це*Kз

де П- потужність двигуна однієї машини

Тр - річний фонд робочого часу оснащення

Тр =253*8=2024 год

Це - вартість 1КВт/год

Кз- коефіцієнт загруження оснащення в часі (приймаємо 0,8)

Зел=0,27*2*2024*0,31*0,8=271,05грн

Тоді умовна-постійна економія витрат дорівнює



2) Знаходимо річний економічний ефект від впровадження засобів механізації

Де К - інвестиції;

Ен - коефіцієнт економічної ефективності (приймаємо 0,15)

Отже, економічна ефективність впровадження засобів механізації на операціях, які раніше виконували вручну становить 169286,2

Література

інновація стратегія матриця фінансовий

1. Закон Україні «Про інноваційну діяльність»

2. Економіка й організація інноваційної діяльності. Під ред. О.І.Волкова, М.П.Денисенко., підручник. Київ «Вид. дім «Професіонал»». 2004. - 960 стор.

3. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І., Ткачук І.Г. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч. посібник - К. Центр Навчальної Літератури, 2004 - 128 стор.

4. Цигилик І.І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч. посібник - Івано-Франківськ. Інститут менеджменту і економіки, 2001 - 148 стор.

5. Святоцький О.Д., Крайнєв П.П., Ревуцький С.Ф. Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні: питання, теорії і практики. К., «Вид.Дім «Ін Юре»». 2003. - 80 стор.

6. Йохна М.А.. Стадник В.В. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч. посібник - К. Видавничий центр “Академія”, 2005 - 400 стор.

Размещено на Allbest.ru