Вибір стратегії фірми для отримання необхідного прибутку

Стратегічно орієнтоване підприємство -- це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в діяльності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосову-ється раціональний процес стратегічного планування, який дає змо-гу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягнен-ню стратегічних орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з «нестратегічними організаціями».

Ці переваги виявляються в таких характеристиках:

1. Підприємство може зменшити до мінімуму негативні наслідки змін, що відбуваються, а також фактора «невизначеності майбутнього».

2. Підприємство має змогу враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

3. Підприємство має змогу отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

4. Підприємство полегшує собі роботу для забезпечення довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

5. Підприємство стає більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

6. Підприємство полегшує собі можливості встановлення систе-ми стимулювання стосовно розвитку гнучкості та пристосованості підприємства та окремих його підсистем до змін.

Виходячи з цього можна сформулювати загальні принципи стратегічної діяльності підприємства.

1. Кожне підприємство являє собою відкриту соціально-економічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровуєть-ся в динамічному, часто ворожому середовищі.

2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розроблювати спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обгрунтованих стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори.

3. Послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників (на-приклад, прибуток, обсяг товарообігу, рівень якості продукції, бю-джетні характеристики тощо), а також у системі стратегій їхнього до-сягнення, що інтерпретується в «стратегічному наборі».

4. Навіть у разі застосування системи стратегічного управління з орієнтацією на «стратегічний набір» настає час, коли вони застарівають та починають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього негативного стану, стратегії потрібно постійно переглядати та оновлювати.

5. Механізм функціонування підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до нього підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.

6. Підтримка змін, нововведень різних типів має запезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій.

7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають змогу досягти майбутніх цілей.

Реалізація зазначених принципів стратегічної діяльності на підприємстві дає змогу побудувати обгрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення економічної ситуації в країні.

Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотної оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних управлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку.

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття. На думку вченого І.А. Бланка, прибуток -- це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Додотки

Таблиця №2. Оцінка стану підприємства .

Таблиця №3.Оцінка квадрату матриці фінансової стратегії.

Таблиця №4.Визначення номеру фінансової діяльності.

Таблиця №5.Склад фінансової стратегії.

Список використаних джерел інформації

1. Закон України від 4 лютого 1998 р. "Про підприємництва в Україні".

2. А.М. Поддєрьогін, Фінанси підприємства - К.: 2000.

3. С.Ф. Покропивного, Економіка підприємства - К.: 2000.

4. М.Д. Білик, І.А. Золотко, Податкова система України - К.: 2000.

5. Л.Н. Чечевицина, Макроекономіка - Р на Д.: 2000.

6. Німбах, Гроппейм, - Фінанси - К.: 2000.

7. Стоякова, Финансовый менеджмент - М.: 1999.

8. А.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун, Анализ хозяйственной

деятельности предприятия в промішленности - М.: 1996.

9. Шиншила А.К., Вартакан С.С., Микрюнов В.А., Бухгалтерський учт и

10. финансовый анализ на комерческих пердприятиях - М.: 1996.

11. О.Бандурка, Фінансова діяльність підприємства.

12. С.Ф.Покропивний, Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування.

13. М.Г. Наєнко, Стратегія підприємства, 2006.

14. Т.П.Макаровська, Бондар, Економіка підприємства, 2003.

15. И.П. Бойчук, Економіка підприємства.

16. Бандурка, Фінансова діяльність підприємства.

17. З.Є. Шершньова, Оборська, Стратегія підприємства

18. П.Я. Попович, Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001

19. Артемова Л.В. Інвестиції й інновації. Словник-довідник від А до Я, 1998.

20. Гольдштейн Г.Я. Стратегические аспекты управления НИОКР: Монография. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. 244с

21. Гольдштейн Г.Я. Стратегический менеджмент. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1995.

Размещено на http://www.allbest.ru/