Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

Індивідуальна робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему:

Матеріально-технічне забезпечення підприємства

Виконав студент

Групи УП-08-1

Білоус Р.

Перевірив викладач

Лютий Ю.М.

Дніпропетровськ - 2010

Зміст

Вступ

І. Суть та функції матеріально-технічного забезпечення

ІІ. Зацікавленість підприємства в економії матеріалів

ІІІ. Форми матеріально-технічного забезпечення підприємства

ІV. Технологія закупівлі матеріально-технічних ресурсів

V. Визначення оптимальної величини партії закупки

матеріальних ресурсів

Висновок

Використана література

Вступ

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв'язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи міжгалузеві зв'язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

На основі вивчення потреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціонального використання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення на режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практично через усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесів виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості, організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух від виробника до споживача.

Отже економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

- безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

- оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;

- створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

- застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

- раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

- зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

І. Суть та функції матеріально-технічного забезпечення

Матеріально-технічне забезпечення здійснює комерційна служба підприємства, яку очолює заступник директора по комерційним питанням. Йому підпорядковані, в свою чергу, начальник відділу МТЗ.

Функції відділу МТЗ:

1. Визначення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

2. Знаходження джерел покриття цих потреб.

3. Організація отримання матеріальних ресурсів.

4. Організація зберігання і видачі на виробництво матеріальних ресурсів.

5. Контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів.

1-ша функція. Потреба у матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їх призначення.

1) Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюється при проектуванні виробничих систем.

2) Розрахунки потреби у матеріалах є регулярними і здійснюються по єдиній методичній основі.

Кількість матеріалів, яку слід закупити, обчислюється за формулою:

Мп = Мв + Мз.к. + Мз.п.

де Мв - витрати матеріалів за розрахунковий період,

Мз.к., Мз.п. - перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Витрати матеріалів обчислюються помноженням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалів. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції підраховуються за формулою:

де n - кількість найменувань виготовлюваної продукції

Q - обсяг випуску продукції і-го найменування у натуральному вимірі;

МНі - норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу.

Мн.в. - витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Величина Мн.в. обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по-різному, залежно від широти номенклатури продукції і величини норми. При обмеженій номенклатурі продукції й великих нормах витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві і її помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн.в. обчислюється приблизно, виходячи із зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні і обслуговуючі процеси обчислюються як добуток обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат.

Об'єктами нормування витрат матеріалів у цих випадках можуть бути:

1) час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія),

2) тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів),

3) одиниця ремонтоскладності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини),

4) кількість працюючих (спецодяг, спецхарчування тощо).

2-га функція. Існують дві класичні форми МТЗ:

1) децентралізоване постачання,

2) централізоване постачання.

Децентралізованим називається забезпечення виробництва матеріальними ресурсами через товарну біржу, або по бартерним угодам, а також за рахунок місцевих і внутрішніх джерел.

Централізованим - забезпечення виробництва матеріальними ресурсами згідно плану по нарядам вищестоячих організацій.

3-тя функція. Отримання матеріальних ресурсів здійснюється по 2-м видам:

1) транзитне забезпечення,

2) складське.

Транзитним називається забезпечення, при якому матеріали поступають від постачальника до споживача безпосередньо, обходячи постачальні бази.

Складським називається постачання, при якому матеріали передаються від постачальників на бази, а потім вже до споживачів, тобто має місце перевантаження МТЗ.

4-та функція. Організація зберігання і контроль за використанням.

Інтервали поставок матеріалів на підприємств та інтервали їх використання часто не співпадають, багато з них надходять у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба у запасах матеріалів.

За призначенням запаси поділяються:

1) поточні,

2) підготовчі,

3) страхові.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Максимальний поточний запас (Мз. пт. max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто

Мз. пт max = Mд • tн

де Мд - середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання матеріалів, їх сезонної заготівлі або сезонного транспортування.

Підготовчий запас створюється у тих випадках, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо).

Мз. пд. = Mд • tn

де tn - час на підготовку матеріалів у днях.

Строковий запас потрібний на випадок ймовірної затримки надходження чергової партії матеріалів.

Мз. стр. = Mд • tm

де tm - час термінового поповнення запасу в днях або при стандартних інтервалах постачання - середнє відхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

максимальний

Мз мах = Мд • (tн + tn + tm)

мінімальний

Мз міn = Мд • (tn + tm)

середній

Мз мах = Мд • (tн/2 + tn + tm)

Важливе значення для підтримки поточних запасів на належному рівні має система їх регулювання. На вибір системи регулювання запасів впливає ряд факторів і в першу чергу величина

1) потреби в матеріалах,

2) регулярність запуску у виробництво,

3) форма постачання тощо.

Регулювання запасів може здійснюватись за системами:

1) „максимум-мінімум”,

2) „стандартних партій”,

3) „стандартних інтервалів” та ін.

У нас найбільш відома система „максимум-мінімум”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижче їх мінімальної величини, а після надходження чергової партії не були більші за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається при такій величині поточеного запасу, за час витрат якої замовлений матеріал надійде.

Ця величина запасу називається „точкою замовлення” (Мз.з.) і обчислюється за формулою

Мз.з. = Мз.пд. + Мз.стр. + Мд. + Мд.•tз,

де tз - час в днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або їх інтервал.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію ймовірного псування і втрат. Ці витрати і втрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно транспортно-заготівельні витрати, бо останні переважно мало залежать від величини поставки, а в більшій мірі обумовлені їх кількістю (витрати на оформлення, пересилку документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо).

Зменшення величини партії поставок викликає зворотній ефект: витрати і втрати, пов'язані із зберіганням запасів зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

ІІ. Зацікавленість підприємства в економії матеріалів

матеріальне технічне забезпечення підприємство

Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях. Раціональне використання матеріальних ресурсів - це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів - це підвищення їх рівня корисного використання, яке виражається у зниженні питомої витрати матеріалів на одиницю споживчого ефекту, котрий одержують у результаті раціонального споживання матеріальних ресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв'язку із збільшенням обсягу виробництва продукції.

Зменшення матеріальних витрати безпосередньо впливає на зниження собівартості продукції, оскільки вони становлять біля 75-80 відсотків витрат підприємства, із них біля 60 відсотків припадає на матеріали і сировину.

Скорочення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції - це більш значний резерв економії порівняно із зниженням трудоємності і фондоємності виробництва: 1 відсоток економії матеріалів забезпечує скорочення витрат у 2-2,5 раза більше ніж 1 відсоток економії фонду зарплати та в 2-4 рази більше, ніж 1 відсоток скорочення капітальних вкладень.

Таким чином ресурсозбереження виступає як важливіший фактор підвищення ефективності виробництва. Основним завданням ресурсозбереження є:

- забезпечення економного і раціонального використання матеріальних ресурсів;

- ліквідація невиробничих витрат або перевитрати матеріальних ресурсів;

- оптимізація структури ресурсоспоживання на основі впровадження нових проектних, конструкторських і технологічних рішень, які дозволяють підвищити комплексність використання матеріальних ресурсів;

- розширення застосування вторинних ресурсів;

- розширення застосування вторинних ресурсів, організація повної переробки виробничих відходів і матеріалів, збір і утилізація побутових відходів;

- скорочення витрат матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва і споживання при транспортуванні та зберіганні;

- прискорення оборотності обігових засобів, скорочення виробничих запасів, вивільнення частини ресурсів із обігу тощо.

ІІІ. Форми матеріально-технічного забезпечення підприємства

Існують різні форми забезпечення споживачів матеріальними ресурсами: транзитна, складська, через гуртові бази, за прямими тривалими зв”язками.

Основними формами матеріально-технічного забезпечення підприємства є транзитна та складська.

Транзитна форма забезпечення вигідна у тих випадках, коли матеріал надходить до споживача у кількостях не менше транзитної норми відвантаження. Ця форма забезпечення матеріальними ресурсами дає найбільший (економічний) ефект у відношенні рівномірності постачання, дотримання асортименту, комплектності, якості продукції та інших параметрів при встановленні прямих тривалих зв'язків між споживачами та постачальниками. Такі зв”язки повинні бути встановлені для споживачів з тими постачальниками, від яких вони отримують велику частку матеріальних ресурсів.

Складська форма постачання матеріальними ресурсами передбачає відпуск цих ресурсів споживачам із складів підприємств-постачальників. Ця форма постачання забезпечує підвищення мобільності матеріальних ресурсів.

Організаційно-складська форма забезпечення може здійснюватися різними шляхами, з яких найбільше значення має гуртова торгівля.

Гуртова торгівля збуту забезпечує мобільність матеріальних ресурсів і можливості маневрування ресурсами при забезпеченні ними багатьох споживачів продукцією різноманітної номенклатури. Характерні риси гуртової торгівлі:

а) забезпечення безпосередніх споживачів матеріально-технічними ресурсами здійснюється через гуртові бази (магазини);

б) забезпечення споживачів необхідними їм видами продукції здійснюється на основі попередніх замовлень самих підприємств;

в) споживачі можуть купляти на гуртових базах необхідні їм матеріальні ресурси без попередніх замовлень.

Однією з прогресивних форм матеріально-технічного забезпечення підприємства різними видами ресурсів є система постачання точно в термін - система поставки матеріальних ресурсів до місця виробничого споживання у певній кількості та у потрібний час.

Ця система постачання матеріальних ресурсів точно в термін у світовій практиці є однією із найсучасніших і найпопулярніших виробничих розробок.

ІV. Технологія закупівлі матеріально-технічних ресурсів

В процесі матеріально-технічного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами здійснюється комплекс заходів з управління матеріальними потоками в межах служби постачання.

Одним із варіантів організації матеріально-технічного забезпечення підприємства є зосередження усіх функцій постачання підприємства в одних руках, тобто у підрозділу з матеріально-технічного забезпечення підприємства.

При закупівлі матеріальних ресурсів першочергове значення має використання інструментів маркетингу у процесі оцінки кон"юктури ринку сировини, матеріалів, палива та енергії, визначення цінової політики.

При закупівлі матеріальних ресурсів можна використати один із двох альтернативних рішень:

- самостійне формування асортименту матеріальних ресурсів і закупівля цих ресурсів безпосередньо у виробництві;

- закупівля матеріальних ресурсів у посередника, який спеціалізується на окремих видах ресурсів та формуванні широкого асортименту і поставках його споживачам у скомплектованому вигляді.

Слід відмітити, що закупівля матеріальних ресурсів у посередника може бути більш вигідною ніж безпосередньо у виробників. Це зумовлено такими обставинами:

1. Закуповуючи матеріальні ресурси у посередника, підприємство, як правило, має можливість придбати широкий асортимент продукції відносно невеликими партіями. В результаті чого зменшується потреба у запасах, складах, зменшується обсяг договірної роботи з виробниками окремих видів ресурсів.

2. Ціна товару (ресурсу) у посередника може бути нижчою ніж у виробника.

3. Виробник матеріальних ресурсів може розміщуватися територіально на більш віддаленій відстані ніж посередник. Додаткові транспортні витрати у цьому випадку можуть перевищувати різницю у цінах виробника і посередника.

V. Визначення оптимальної величини партії закупки матеріальних ресурсів

Після того як зроблений вибір системи поповнення запасів, необхідно кількісно визначити величину партії, яку потрібно замовити, а також інтервал часу, через який повторюється замовлення.

Оптимальний розмір партії товарів, які поставляються і, відповідно оптимальна частота завозу залежать від наступних факторів:

- обсяг попиту (обороту);

- витрати транспортно-заготівельні;

- витрати по зберіганню запасу.

В якості критерію оптимальності вибирають мінімум суми транспортно-заготівельних витрат і витрат по зберіганню.

І транспортно-заготівельні витрати, і витрати по зберіганню залежать від розміру замовлення, але характер залежності кожної із цих статей витрат від обсягу заказу різний.

Транспортно-заготівельні витрати при збільшенні розміру заказу, очевидно, зменшуються, так як закупка і перевезення товарів здійснюються більш великими партіями, і, зрозуміло рідше. Цю залежність можна відобразити наступним графіком, який має форму гіперболи (мал.1).

Витрати на транспортування

Розмір заказу

Мал.1. Залежність транспортно-заготівельних витрат від розміру заказу

Витрати по зберіганню зростають прямо пропорційно розміру заказу. Дану залежність можна представити наступним графіком (мал.2).

Витрати по зберіганню

Розмір заказу

Мал.2. Залежність витрат по зберіганню запасів від розміру заказу

Склавши два графіки, отримаємо криву, яка відображає характер залежності суми транспортно-заготівельних витрат і витрат по зберіганню від розміру партії, яка замовляється (мал.3).

Втрати по зберіганню і транспортуванню

Розмір заказу

Мал.3. Залежність суми транспортно-заготівельних витрат і витрат по зберіганню від розміру замовлення. Оптимальний розмір замовлення S_опт.

Як бачимо, крива сумарних утримань має точку мінімуму, в якій сумарні витрати будуть мінімальні. Абсциса цієї точки S_опт. дає значення оптимального розміру замовлення.

Питання визначення оптимального розміру замовлення поряд з графічним методом може бути вирішена і аналітично. Для цього необхідно мінімізувати функцію, яка представляє суму транспортно-заготівельних витрат і витрат на зберігання від розміру замовлення, тобто визначити умови, при яких:

С_заг. = С_збер. + С_{трансп.} min.,

де С_заг. - загальні затрати на транспортування і зберігання запасу; С_збер. - затрати по зберіганню запасу; С_{трансп.} - транспортно-заготівельні витрати.

С_збер. = М х , де

М - розмір тарифу за зберігання запасу; S/2 - середня величина запасу;

С_{трансп.} = К х , де

К - транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з розміщенням і доставкою одного замовлення, Q/S - кількість завозів за період часу; Q - величина обороту; S - розмір одної партії, яка замовляється і доставляється.

Виконавши ряд перетворень, отримаємо оптимальний розмір партії, яка одночасно доставляється (S_опт.), і при якому величина сумарних затрат по зберіганню і завезенню буде мінімальною.

Sопт=

Ця формула відома як формула Уілсона.

Висновок

Отже, зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємства може відбуватися різними шляхами, зокрема, зниженням конструктивної матеріалоємності продукції, яке відбувається внаслідок:

а) використання економічних видів матеріальних ресурсів;

б) скорочення числа непотрібних функцій;

в) зниження незмірних запасів міцності виробів.

Цільове вдосконалення технології виробництва об'єднує наступні види джерел прямої економії: освоєння ресурсозберігаючої безвідходної технології; створення комплексних виробництв; використання менш енергоємної технології; скорочення витрат і відходів у виробництві.

Проблеми підвищення якості продукції виробничо-технологічного призначення і особистого використання охоплює всі сторони господарської діяльності. Висока якість - це збереження праці і матеріальних ресурсів, ріст продуктивності виробництва, а також зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення підприємств.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи:

- збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості;

- ліквідація виробничого браку. Підприємства несуть прямі витрати у випадку виготовлення бракованої продукції. Випуск неякісної чи бракованої продукції знижує рівень рентабельності, збільшує собівартість і продуктивність виробництва. Брак і неякісна продукція означають пряму розтрату виробничих ресурсів, збільшують витрати;

- використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів. Бурний розвиток хімічної промисловості в наш час створює можливості для широкого впровадження у виробництво нових економічних синтетичних матеріалів для заміни матеріалів, які використовувалися раніше;

- скорочення витрат і відходів у виробництві. В різних галузях виробництва створюється значна кількість відходів матеріальних ресурсів і супутніх продуктів. Скорочення відходів забезпечує випуск додаткової продукції без збільшення матеріальних ресурсів. В тих випадках, коли вичерпані можливості скорочення відходів, важливо забезпечити їх максимальну утилізацію, використовуючи для виготовлення побічної, непрофільної продукції чи реалізувати іншим підприємствам;

- скорочення витрат при збереженні. Одним із головних завдань організації збереження і просування продукції в сфері обороту - збереження якості продукції, недопущення її псування і втрати. В процесі зберігання матеріальні ресурси не повинні втрачати натурально-речові якості і форми.

Втрати від недостачі і псування матеріальних цінностей складають значну величину і виникають по причині недостатньої уваги до збереження матеріальних ресурсів.

Використана література

1. Орлов О.О. «Планування діяльності промислового підприємства». Підручник. - К.: Скарби, 2002.

2. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003.

3. Електронний ресурс http://buklib.net/

Размещено на Allbest.ru