Аналіз та планування трудових показників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра економіки

Контрольна робота

з дисципліни: “Економіка праці”

на тему: “Аналіз та планування трудових показників”

Київ 2010

Зміст домашнього завдання

Розрахувати:

- планову чисельність працівників підприємства;

- чисельність основних робітників - відрядників;

- чисельність робітників, зайнятих контролем спостереженням за агрегатами; чисельність льотного складу екіпажів.

Розрахувати продуктивність праці при визначенні її за валовою, чистою, умовно-чистою, нормативно-чистою продукцією

Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці

Розрахувати частку приросту обсягу робіт за рахунок зростання продуктивності праці

Розрахувати фонд оплати праці з застосуванням нормативного методу

Розрахувати співвідношення темпів підвищення середньої заробітної плати з темпами зростання продуктивності праці

Визначити суму економії або перевитрати фонду заробітної плати на основі індексного методу

Вихідні дані

1. Дані до розрахунку звітного і планового балансу робочого часу одного середньо облікового працівника наведені в дод. 2.

У розрахунках звітного і планового балансу робочого часу прийняти:

- кількість календарних днів 365;

- святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято) - 10;

- вихідних (субота, неділя) - 104;

- відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами у плановому періоді збільшується на 10%;

- невиходи у зв'язку з хворобою у плановий період передбачається скоротити на 20 % за рахунок профілактик-них заходів;

- час, необхідний для виконання державних та громадських обов'язків у плановому періоді прийняти на рівних відсотках у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.

2. Дані до розрахунку чисельності працівників та основних робітників наведені в дод. 3.

3. Дані до розрахунку продуктивності праці наведені в дод. 4.

4. Дані до розрахунку приросту продуктивності праці за рахунок окремих усіх факторів підвищення продуктивності праці та частки приросту обсягу робіт за рахунок зростання продуктивності праці наведені в дод. 5.

5. Дані до розрахунку фонду оплати праці, співвідношення темпів підвищення середньої заробітної плати з темпами зростання продуктивності праці та суми економії (перевитрати) фонду заробітної плати наведені в дод.

1. Розрахувати

Скласти звітний і плановий баланси одного середнього облікового робітника

В плані з праці плановий баланс робочого часу розраховується за окремими елементами. Приклад форми балансу робочого часу наведені у табл. 1.

Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника (при п'ятиденному робочому тижні)

Таблиця 1

Показники	Одиниця вимірюв.	Звітний рік	Плановий рік
1. Календарний фонд робочого часу	дні	365	365
Святкові дні і дні релігійних свят	дні	11	10
Вихідні дні (субота, неділя)	дні	104	104
2. Номінальний фонд робочого часу	дні	250	251
Невиходи на роботу:
чергові та додаткові відпустки	дні	21,8	21,8
відпустки в зв'язку з навчанням	дні	2,3	2,7
відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами	дні	1,2	1,3
невиходи через хворобу	дні	8,4	6,7
виконання державних і громадських обов'язків	дні	0,3	0,3
невиходи з дозволу адміністрації	дні	0,3
цілодобові прогули	дні	0,3
цілодобові простої	дні	0,1	-
Разом невиходів	дні	34,6	32,8
3. Реальний фонд робочого часу в днях	дні	215,4	218,2
4. Середня номінальна тривалість робочого дня	годин	7,92	7,93
Перерви у роботі, які надаються підліткам		0,055	0,052
внутрішньо змінні простої	годин	0,10	-
5. Фактична тривалість робочого дня	годин	7,76	7,88
6. Реальний (ефективний) фонд часу одного робітника в рік	годин	1671,79	1719,98

Складання планового балансу робочого часу включає:

· розрахунок реального фонду робочого часу в днях (явочного часу);

· визначення середньої тривалості робочого часу;

· визначення планового реального або ефективного фонду робочого часу.

Розрахунок реального фонду робочого часу в днях в плановому періоді починається з визначення календарного і номінального фондів робочого часу.

Календарний фонд робочого часу - це кількість календарних днів у плановому році (у році 365 або 366 днів, у кварталі - 90, 91 і 92 дня і так далі).

Номінальний фонд робочого часу - це календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів.

В перервних (періодичних) виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається шляхом відрахування кількості вихідних і святкових днів із календарного фонду робочого часу.

В безперервних виробництвах при розрахунку номінального фонду робочого часу із календарного фонду робочого часу виключаються невиходи за графіком змінності.

Плановий реальний фонд робочого часу - це різниця між номінальним фондом робочого часу і кількістю плануючих невиходів.

До плануючих невиходів відносяться невиходи на роботу у зв'язку з черговими і додатковими відпустками, додатковими відпустками для учнів, відпустками у зв'язку з вагітністю і пологами, у зв'язку з хворобою, а також у зв'язку з виконанням службових і державних обов'язків.

Тривалість чергових і додаткових відпусків планується згідно з діючим законодавством на основі показників кількості працівників за категоріями і тривалості відпустки окремих груп.

Середня тривалість додаткових відпусток учням визначається як середня арифметична величина.

Неявки, пов'язані з виконанням державних і громадських обов'язків, плануються на рівні їх відсотка у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.

Невиходи через хворобу в плановому балансі визначаються на підставі звітних даних з урахуванням поліпшення санітарно-виробничої гігієни, медичного обслуговування працюючих, впровадження заходів з техніки безпеки і охорони праці, а також поліпшення культурно-побутових та житлових умов і зниження завдяки цьому хвороб.

Загальна кількість невиходів в періоді, що планується визначається підсумовуванням регламентованих законом невиходів.

У звітному балансі, щоб установити фактичну кількість робочих днів у році до перелічених вирахувань необхідно додати також втрати часу, з дозволу адміністрації, цілодобові прогули і цілодобові простої.

Середня номінальна тривалість робочого дня розраховується на основі даних про кількість або питому вагу робітників, які мають різну тривалість робочої зміни встановленої у відповідності з діючим законодавством про робочий час.

При цьому враховується, що середня тривалість робочого часу у передсвяткові дні зменшується на 1 годину у робітників, у яких при шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня складана сім годин.

Середня тривалість робочого дня () визначається:

де t₁ , t₂ - тривалість робочої зміни відповідно вісім і сім годин, год; К₁, К₂ - питома вага робітників, які мають тривалість робочої зміни за графіком відповідно вісім і сім годин, год; n_св - кількість днів, що чергуються зі святковими та не робочими, в яких тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні зменшується на 1 годину, дн; N_ном - номінальна кількість робочих днів у році, дн.

На зменшення середньої тривалості робочого дня впливають встановлені законом перерви жінкам, які годують дітей. Розмір цих втрат у плані визначається на основі звітних даних минулого року, скоригованих на коефіцієнт зміни частки жінок у загальній чисельності персоналу, змін народжуваності.

У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, які визначаються за «простійними» листками. Тривалість простоїв у балансі розраховується так: за простійними листками підсумовується кількість годин, одержана сума ділиться на середньооблікову кількість робітників.

Помноживши фактичну тривалість робочого дня за звітом і за планом, одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного робітника в годинах.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника визначається як добуток реального фонду робочого часу в днях на фактичну середню тривалість робочого дня у плановому періоді.

Планову чисельність працівників підприємства

Планування персоналу є складовою частиною плану з праці і заробітної плати.

Основна задача планування чисельності персоналу є визначення його мінімальної чисельності, яка необхідна для безперервного виробничого процесу.

При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах () визначається:

де Ч^баз - середньооблікова чисельність працюючих у базисному періоді, чол; І_Q - індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді; І_пп - індекс зростання продуктивності праці.

Чисельність основних робітників відрядників

Розрахунок чисельності основних робітників - відрядників (Ч^пл_{о.р. від}) за трудомісткістю виконується за формулою:

Ч^пл_{о.р. від} = Т_пл/Ф_пл К_в.н ,

де Т_пл - планова трудомісткість виробничої програми нормо-год.; Ф_пл - плановий реальний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника, год. В розрахунках прийняти рівним 1720 годин;; К_в.н - плановий коефіцієнт виконання норм часу.

Чисельність робітників, зайнятих контролем спостережень за агрегатами

Метод використовується на апаратурних і агрегатних роботах для розрахунку чисельності основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами. Чисельність основних робочих визначається за нормами обслуговування:

де А - кількість робочих агрегатів, одиниць устаткування, од; З - кількість змін за добу; Н_о - норма обслуговування на одного робітника, од.,- коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Чисельність льотного складу екіпажів

Чисельність льотного складу (ЛС) авіакомпаній визначається на підставі надходжень нових типів повітряних суден (ПС), підвищення продуктивності польотів ПС, які експлуатуються, зміни структури парку ПС та поліпшення організації праці, впровадження наукової організації праці.

При визначені потреби в льотному складі на плановий період окремо розраховується чисельність основних робітників (ЛС екіпажів - командири кораблів, пілоти, бортінженери, бортмеханіки, штурмани, бортпровідники та чисельність командно-льотного складу (командири льотних загинів, авіаескадрилій, інструктори-пілоти, інструктори-бортінженери та ін).

Потрібна чисельність робітників екіпажів на плановий період по кожному типу ПС () визначається:

де - норматив екіпажів на одне ПС, ек.; - нормативна чисельність та склад екіпажу за типами ПС з урахувавнням умов роботи, чол; - плановий експлуатаційний наліт годин за типами ПС, год; - плановий (нормативний) річний наліт годин на один екіпаж, год.

Планова чисельність бортпровідників визначається на основі нормативів кількості бортпровідників на одне ПС, складу бригад, планової норми льотного часу, кількості рейсів за планом з урахуванням типу ПС (класу обслуговування) типу повітряної лінії.

2. Розрахувати продуктивність праці при визначенні її за валовою, чистою, умовно-чистою, нормативно-чистою продукцією

В залежності від способу визначення обсягу виготовленої продукції, розрізняють такі методи вимірювання продуктивності праці:

натуральний;

умовно-натуральний;

вартісний;

трудовий.

Натуральний метод визначення продуктивності праці.

де Q - обсяг виготовленої продукції в натуральному виразі, од; Ч_пр - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Умовно-натуральний метод визначення продуктивності праці є різновидом натурального методу. Обсяг різних видів продукції за допомогою коефіцієнтів приводиться до єдиного вимірювача в умовно-натуральних одиницях. Цей метод широко застосовується на всіх видах транспорту.

Продуктивність праці працівників аеропорту (ПП_ап) при цьому методі визначається:

,

де О_пас - відправлення пасажирів, осіб; 0,09 - коефіцієнт приведення середньої маси пасажира з безоплатним багажем (при плануванні та обліку дорівнює 90 кг) до загального обсягу відправлень у тонах; Q_гр , Q_пч - відповідно відправлення вантажів і пошти, т ; Ч_ап - середньооблікова чисельність працівників аеропорту, осіб.

=0,584,

Вартісний метод визначення продуктивності праці. Обсяг виробленої продукції обчислюється в вартісному вимірюванні, як добуток обсягу продукції на ціну одиниці продукції. Метод ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції: валова, товарна продукція, валовий оборот, реалізована, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки, валовий дохід.

Валова продукція (ВП) = 1050

Величина чистої продукції (ЧП) розраховується як різниця між обсягом валової продукції і матеріальними витратами:

ЧП = ВП - В_мат

Або

ЧП = В_зп + В_с.з + ПР,

де ВП - обсяг валової продукції, грн; В_мат - матеріальні витрати, грн.; В_зп - витрати на оплату праці персоналу, грн.; В_с.з - відрахування на соціальні заходи, грн.; ПР - прибуток підприємства, грн.

ЧП = 1050 - 730 = 320

У галузях з високим рівнем технічного забезпечення для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який на відміну від чистої продукції містить також амортизаційні відрахування.

Умовно-чиста продукція (УЧП) визначається:

УЧП = В_зп + В_с.з + А_м + ПР ,

де А_м - амортизаційні відрахування, грн.

УЧП = ЧП + А_м

УЧП = 320+ 37 = 650

Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається як добуток обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику на норматив і підсумовування отриманих результатів:

,

де Q_і - плановий обсяг і-того виду продукції, од; і - вид продукції, n - кількість видів продукції; Н_чп - норматив чистої продукції на і-ий вид, грн/од.

або

(1 + К_зп) + ПР_н

125(1+1,11) +210 = 335

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці є найпоширенішим і застосовується на підприємствах з різноманітною продукцією.

3. Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці

Підвищення технічного рівня виробництва

· підвищення продуктивності польотів експлуатованих повітряних суден (ПС):

де Е_пп- відносна економія чисельності льотного складу, чол.; W _екс- обсяг робіт, який необхідно виконати на ПС даного типу, ткм; П_пс1, П_{пс2 -}продуктивність польотів ПС відповідно у базисному і плановому періоді, ткм/год; Ч_ек1 - середньооблікова чисельність екіпажу у базисному періоді чол; t_ек1 - середньорічний наліт годин на екіпаж у базисному періоді, год; Т_то1 - трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; t_еф- річний ефективний (реальний) фонд часу одного працівника; зайнятого на технічному обслуговуванні ПС, год. прийняти рівним 1672 год:

· впровадження більш продуктивних ПС:

де П_пс1, П_пс2 - продуктивність польотів відповідно експлуатованого і нового ПС, ткм/год; t_ек1, t_ек2 - середньо-річний наліт годин на екіпаж відповідно експлуатованого і нового ПС, год; Ч_ек1, Ч_ек2 - середньо-облікова чисельність екіпажу відповідно експлуатованого і нового ПС, чол; Т_то1, Т_то2 - трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.;

· впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання:

де Е_{нов.тех} - відносна економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання, чол.; t₁ і t₂ - трудомісткість виготовлення одиниці продукції на діючому та модернізованому обладнанню (або за старою та новою технологіями), год/од; У_р.н - питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) від загальної чисельності працівників у базовому періоді, %; Ч_вих - вихідна (умовна) чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

· підвищення кваліфікації робітників (при незмінних нормах виробітку і інших незмінних умовах):



де Е_кв - відносна економія чисельності працівників за рахунок підвищення кваліфікації, чол.; У_н.в - частка робітників, які підвищили рівень виконання норм виробітку (часу), у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; Р_н.в - планове підвищення рівня виконання норм виробітку, %.

поліпшення використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат:

де Е_вт - відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, чол; В_б, В_пл - відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; У_ч.р - частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

де Е_{непр.вт} - відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, чол; Ф_пл, Ф_баз - фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год; Прийняти рівним у плановому році 1750 год, у базисному1670 год;

спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

де Е_кооп - відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, чол.; П_пл, П_баз - частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.

зміна обсягу перевезень:

де Е_w - відносна економія чисельності за рахунок росту і обсягу перевезень, чол.; Ч_баз - чисельність працюючих у базисному періоді, чол.; К_w - коефіцієнт зростання обсягу перевезень у плановому періоді; Ч_{зав.баз}, Ч_{нез.баз} - відповідно чисельність працівників у базисному періоді, яка залежить і не залежить від обсягу перевезень, чол.; К_нез - коефіцієнт зміни чисельності працівників, яка не залежить від обсягу робіт, прийняти рівним 1,012.

4. Розрахувати частку приросту обсягу робіт за рахунок зростання продуктивності праці

Методика планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання:

а) розраховується вихідна (умовна) чисельність працюючих на основі показників базового виробітку і запланованого обсягу виробництва:

,

де Ч_вих - вихідна (умовна) чисельність працівників, чол.; Q_пл - обсяг продукції у плановому періоді; В_баз - виробіток продукції у базисному періоді;

б) розраховується відносна економія чисельності працівників за окремими факторами (Е_і) і загальна економія чисельності працівників (Е_заг) за рахунок усіх факторів:

в) визначається планова (розрахункова) чисельність працівників:

Ч_пл = Ч_вих-Е_заг;

Ч_пл = 1800-637 = 1163

г) розраховується величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок впливу усіх факторів (ДПП):

;

д) розраховується величина зростання продуктивності праці за рахунок впливу окремого фактору (ДПП_і):

;

е) розраховується приріст обсягів продукції в результаті зростання продуктивності праці:

де ДQ_пп - частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %; ДЧ, ДQ - відповідно приріст чисельності працюючих і обсягу продукції, %.

5. Розрахувати фонд оплати праці з застосуванням нормативного методу

Планування фонду заробітної плати

Методи планування фонду заробітної плати:

· використовується планова чисельність працівників і їх середня заробітна плата;

· нормативний;

· на основі моделі формування витрат з заробітної плати;

· прямий розрахунок, використовує чисельність працівників за категоріями, діючу систему оплати їх праці і відповідні виробничі показники.

На основі планової чисельності працівників і їх середньої заробітної плати плановий фонд заробітної плати (ФЗП^пл) визначається:

ФЗП^пл=Ч^плЗП^пл.

де Ч^пл - планова середньооблікова чисельність працівників чол.; ЗП^пл- середня заробітна плата одного працівника за планом, грн.

Планова величина середньої заробітної плати, чисельності робітників визначається на основі аналізу даних у попередніх періодах з застосуванням методів експертних оцінок, математичної статистики. Приріст середньої заробітної плати до рівня базисного періоду визначається з урахуванням випереджаючого росту продуктивності праці.

Для забезпечення цього встановлюється плановий відсоток зростання середньої заробітної плати на один відсоток зростання продуктивності праці, який повинен бути меншим одиниці.

Суть нормативного методу зводиться до того, що при визначені планового фонду оплати праці застосовується фонд оплати базового періоду з урахуванням фактичних фінансових можливостей підприємства та нормативу його приросту.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві здійснюється шляхом встановлення:

· нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;

· нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативами на одиницю продукції в натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно зв'язувати з показниками, які характеризують обсяги виробництва, якість продукції, зростання продуктивності праці, зниження витрат на одну гривну продукції.

Плановий фонд заробітної плати на основі нормативів його приросту обчислюється:

,

де ФЗП^баз - фонд заробітної плати у базисному періоді, грн.; Н₁, Н₂, Н₃ - нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції; Е₁, Е₂, Е₃- відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивність праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

При плануванні фонду заробітної плати використовують також рівневий норматив у тих випадках, коли структура продукції однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки зарплатоємних видів продукції у загальному обсязі.

Плановий фонд заробітної плати на основі рівневого нормативу обчислюється:

де - плановий норматив фонду оплати праці на одиницю продукції (робіт) у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці; W^пл - обсяг виробництва.

Плановий норматив фонду оплати праці визначається:

,

де - витрати заробітної плати на одиницю продукції у базисному періоді, коп/од; ДЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %; ДПП- приріст продуктивності праці у плановому періоді, %.

Плановий приріст середньої заробітної плати визначається:

де - планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати показує відносний приріст середньої заробітної плати на один відсоток підвищення продуктивності праці і визначається:

,

Сутність методу моделювання витрат з заробітної плати полягає в тому що відповідно з діючою системою оплати праці певної категорії працівників встановлюється характер в ступінь функціональної залежності між рівнем витрат з заробітної плати та основними факторами що впливають на їх величину, визначається первинні моделі (робочі рівняння), на основі яких розраховується їх планова величина .

Прямий розрахунок визначення планового фонду оплати праці здійснюється за категоріями працівників та елементами структури заробітної плати.

Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його планування здійснюється за такими напрямками: планування годинного, денного і місячного (квартального, річного) фондів.

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати робітників є:

· розрахунок фонду прямої заробітної плати;

· розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців визначається на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат, надбавок.

6. Розрахувати співвідношення темпів підвищення середньої ЗП з темпами зростання ПП

Більш швидке зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання заробітної плати є одним з важливих факторів, який сприяє зниженню витрат заробітної плати на виробництві одиниці продукції.

Вплив співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати працюючих на витрати фонду заробітної плати встановлюється на основі розрахунку коефіцієнта випередження продуктивності праці.

Коефіцієнт випередження зростання ПП (К_оп) визначається:

де І_ПП , І_ЗП - відповідно індекси продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Якщо коефіцієнт випередження більше одиниці, то це означає, що темп зростання продуктивності праці у всіх випадках випереджує темпи зростання середньої заробітної плати.

Відношення індексів середньої заробітної плати і продуктивності праці характеризує відносний рівень витрат заробітної плати на виробництво одиниці продукції в звітному періоді в порівняння з базисним періодом (К_зп):

Якщо планові показники нижче фактичних, то це означає, що планове співвідношення між цими показниками не виконується.

Більш швидке зростання продуктивності праці працівників в порівнянні з зростанням їх середньої заробітної плати обумовлює зниження витрат заробітної плати на виробництво одиниці продукції, а недотримання цієї умови викликає перевитрати фонду заробітної плати і, як наслідок, зростання собівартості продукції.

7. Визначити суму економії або перевитрати фонду ЗП на основі індексного методу

Економія або перевитрата фонду заробітної плати із - за відмінностей в темпах зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати (Є_фзп) визначається за формулами:

±Е_ФЗП

±Е_ФЗП = ,

де і - витрати заробітної плати на одиницю продукції відповідно в звітному та базисному періодах, грн./од.;ФЗП^зв- фонд заробітної плати працюючих у звітному періоді, грн.; Q^зв - обсяг продукції у звітному періоді, од.

±Е_ФЗП =

Отже, можна зробити висновок, що ми отримали економію фонду ЗП в сумі 427,72 тис. грн.

Список використаної літератури

1. БАГРОВА І.В. Нормування праці: Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2003. - 212 с.

2. ЕКОНОМІКА праці: Методичні вказівки та контрольні завдання/ Уклад.: Л.О. Городецька.--К.:-НАУ, 2001.-- 44 с.

3. завіновська Г.О. Економіка праці: Навч.посіб. - К.: ІНКОС, 2003.-300 с.

4. ПОЛЯКОВА И.А., РЕМИЗОВ К.С. Справочник экономиста по труду: (Методика экономических расчетов по кадрам, труду и заработной плате на промышленных предприятиях). - 6-е изд., перераб. и доп. - М.: Экономика, - 239 с. працівник підприємство розрахунок

5. ПРАКТИКУМ по экономике труда: Учеб. пособие/ В.Д. Арещенко, Г.К. Болтрушевич, А.У. Жук и др.; Под общ.ред. В.Д. Арещенко. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Выш. шк., 1988. - 174 с.

Размещено на Allbest.ru