Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка". Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки і менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економіки

ДОМАШНЯ РОБОТА

з дисципліни : «Регіональна економіка»

на тему: «Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна економіка». Сучасні теорії і концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки»

Виконав: студент 116 гр. ФЕП

Баришнікова О.А

Перевірила: Борисюк І.О.

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ

1. Предмет, об'єкт і завдання дисципліни «Регіональна Економіка»

2. Методологічні основи і методи науки

3. Показники регіональної економіки

4. Актуальні проблеми розміщення продуктивних сил України

5. Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Практична частина

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

Регіональна економіка - це система наукових знань, що вивчає розвиток господарства окремих територій країни.

Продуктивні сили - це система матеріальних елементів та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ і послуг для задоволення потреб суспільства.

Розміщення продуктивних сил - це процес наукового обґрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо просторової (територіальної) організації продуктивних сил.

Показник - це конкретне значення кількісних або якісних параметрів,явищ або процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу.

1. Предмет, об'єкт і завдання дисципліни «Регіональна економіка»

Об'єктом вивчення регіональної економіки є регіон - це частина території країни де проживає певна кількість населення , розташовані підприємства різних галузей господарства та різних форм власності,функціональні установи , що забезпечують нормальні умови для життя.

Предметом регіональної економіки - є вивчення відносин людини у різних сферах їх діяльності на території певного регіону з врахуванням конкретного соціально - економічного та політичного становища на території країни.

Завдання регіональної економіки :

· вивчення соціально - економічних характеристик регіону;

· обґрунтування напрямів використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів;

· обґрунтування розвитку окремих галузей економіки;

· обґрунтування шляхів покращення соціального стану населення регіону : працевлаштування , забезпечення їх товарами і послугами,надання можливості для набуття освіти і розвитку культури;

· обґрунтування заходів спрямованих на охорону навколишнього середовища;

· формування системи регіонального управління. Визначення складу та функцій органу управління ;

· формування бюджету регіону, фінансової основи органів регіонального управління.

2. Методологічні основи і методи науки

Під методологією наукового дослідження розуміють систему підходів принципів, методів, показників, а також категорій властивих даній науці. До основних принципів регіонального дослідження належать: принцип еволюційного розвитку, принцип науковості і оптимальності, принцип соціальної спрямованості, принцип підвищення ефективності регіональних рішень, принцип пропорційності і збалансованості, принцип пріоритетності. Для дослідження соціально-економічних проблем на регіональному рівні використовують такі методи:

1. системний ( дозволяє розглядати регіон у вигляді надзвичайно складної соціально-економічної системи, умовно окреслити цю систему, визначити склад системи з великої кількості її елементів, визначити та спрямувати функціонування );

2. діалектичний метод ( передбачає використання діалектичної теорії та методу вивчення явищ у суспільстві, їх розвитку, дозволяє дослідити динаміку соціально-економічних процесів, оцінити їхню перспективу);

3. нормативний метод ( оснований на використанні в управлінні регіональними процесами норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу (НТП));

4. балансовий метод ( полягає у тому, що при плануванні потреби в ресурсах співставляються з можливими джерелами забезпечення цих потреб здійснюється їх розподіл на менш і більш важливих);

5. програмно-цільовий метод ( передбачає розробку цільових програм регіональної економіки, передбачає обґрунтування та вирішення народногосподарських проблем, визначає шляхи розвитку всіх галузей економіки, що мають загальнодержавне значення);

6. метод комплексного соціально-економічного аналізу (передбачає вивчення економічної і статистичної інформації для визначення стану показників);

7. економіко-математичний метод (цей метод застосовується для розрахунку оптимальної партії поставки; під оптимальною партією поставки данного виду матеріального ресурсу розуміється такий розмір партії, при якому транспортні витрати на одиницю ресурсів, а також витрати на її утримання і зберігання будуть мінімальними.

3. Показники регіональної економіки

Показник - це конкретне значення кількісних або якісних параметрів,явищ або процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу.

Категорії показників:

· економічні ( відображають продуктивність та ефективність діяльності );

· соціальні( відображають соціальний розвиток та демографічну ситуацію );

· екологічні (відображають стан та використання навколишнього середовища).

За своїм призначенням , змістом і формою всі показники поділяються на:

· Натуральні і вартісні

· Кількісні та якісні

· Абсолютні та відносні

· Затверджені і розрахункові

· Норми і нормативи

До показників економічного потенціалу належать: кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВВП, національного доходу (НД), обсяги основного капіталу та ін.

Усі ці показники характеризують розвиток продуктивних сил регіону насамперед з кількісного боку.

На відміну від економічного потенціалу рівень соціально-економічного розвитку регіону може виражатися через обсяги виробництва і споживання ВВП, НД, матеріальних благ і послуг на душу населення, рівень продуктивності праці. Соціально-економічний розвиток регіону характеризує якісний стан суспільного виробництва, природних і людських ресурсів.Основні показники економічного і соціального розвитку регіонів складають окремий самостійний розділ Державної програми економічного і соціального розвитку України. Цей розділ являє собою регіональний зріз Державної програми і дає уявлення на основі ретроспективних даних про наступні зміни у розвитку соціально-економічних процесів утериторіальному аспекті. Основні показники соціально-економічного розвитку регіонів відображають найважливіші регіональні відтворювальні цикли і характеризують їх територіальні зміни. Система основних загальноекономічних показників, які підлягають аналізу, визначається програмами і планами розвитку господарства регіонів і країни в цілому і підлягають статистичному обліку. До складу цих показників включено найвагоміші, які дають уявлення про зміни рівня життя і соціального захисту населення, раціонального використання ресурсів (природних, трудових і фінансових), підвищення ефективності виробництва, темпів структурних перетворень в економіці та ін.

Таблиця 1.1

Основні показники діяльності малих підприємств за видами економічної діяльності у 2008 році¹

	Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники), осіб	Середньомісячна заробітна плата найманих працівників, грн.	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), тис. грн.
Усього	45533	818,84	6112187,1
у тому числі
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	6011	710,30	464612,8
Промисловість	10878	726,47	806281,0
Будівництво	5311	1103,31	583508,1
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	10227	794,21	3594990,0
торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	1197	743,80	493442,3
оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі	5189	881,30	2717319,8
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	3841	692,28	384227,9
Діяльність готелів та ресторанів	1347	590,07	46785,7
Діяльність транспорту та зв'язку	2397	762,36	190809,5
Фінансова діяльність	298	1123,85	33782,2
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	6622	934,65	334163,2
Освіта	302	926,08	6575,0
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	764	559,84	15249,5
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	1361	931,04	35191,8

¹ Дані наведено без банків, фермерських господарств та бюджетних установ. Дані сформовані з урахуванням змін відповідно до Закону України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності" від 18.09.2008 року №523-VІ
Дані уточнено з урахуванням зміни підприємствами їх основного виду економічної діяльності.

4. Актуальні проблеми розміщення продуктивних сил

України

Природно-ресурсні багатства України, її населення і трудові ресурси, а також особливості розміщення продуктивних сил окремих регіонів досліджено досить фундаментально. Актуальні проблеми регіонального розвитку досліджують науковці Ради з вивчення продуктивних сил України, що функціонує в системі Національної Академії Наук України.

Проте в період радикальної економічної реформи та переходу до ринкових форм господарювання виникають нові, раніше не досліджувані проблеми, їх сутність полягає у такому.

По-перше, за останні роки істотно посилилися протиріччя між існуючою територіально-галузевою структурою господарського комплексу України та необхідністю створення висококонкурентної економіки з високою продуктивністю праці та гнучкою організацією виробництва. В Україні значного розвитку набули деякі базові галузі важкої промисловості, обсяги виробництва яких значно перевищують власні потреби. Разом з тим розвиток галузей споживчого сектора економіки та соціальної інфраструктури не відповідає реальним потребам населення. У зв'язку з цим постає завдання структурної трансформації господарських комплексів регіонів через зміни у розміщенні продуктивних сил, встановлення оптимальних галузевих і територіальних пропорцій виробництва. Необхідність ефективного здійснення структурної трансформації господарських комплексів тісно пов'язана з вирішенням цілого спектра соціальних проблем: професійної перепідготовки кадрів, працевлаштування, соціальної підтримки на період можливої тимчасової незайнятості населення тощо. Це потребує немалих матеріальних і фінансових ресурсів.

По-друге, спостерігається суттєва невідповідність між сформованим у попередні роки значним економічним потенціалом окремих галузей і комплексів та неефективним його використанням в сучасних умовах господарювання, коли, по суті, відбувається руйнація раніше створеного виробничого і науково-технічного потенціалу. Така ситуація є реальною загрозою для економічної безпеки держави.

По-третє, нераціональне розміщення промислового виробництва, галузей соціальної сфери, а також відсутність дієвого механізму підтримки нових форм господарювання призвели до порушення процесів відтворення головної продуктивної сили -- людини. Поступова втрата людського капіталу та відплив висококваліфікованих спеціалістів з реального сектора економіки не можуть не позначитися в подальшому на рівні розвитку продуктивних сил країни. Ці негативні процеси стримують економічний розвиток регіонів, який просто неможливий без високого платоспроможного попиту населення на товари і послуги на основі зростання його трудової активності та рівня доходів.

По-четверте, інтеграція України у світовий економічний простір та розширення всього спектра зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку принципово нових форм територіальної організації продуктивних сил, які б дозволили подолати високий рівень залежності від імпорту, вдосконалити структуру експорту, досягти високої конкурентоздатності продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішньому і внутрішньому ринках. Розв'язання цієї проблеми є досить проблематичним за сучасних несприятливих економічних умов

Зазначені вище проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед розміщенням продуктивних сил як важливою галуззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обгрунтуванні оптимального розміщення продуктивних сил з точки зору врахування усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон'юнктурі, задоволенню соціально-економічних потреб населення та його екологічній безпеці, розвитку міжрегіональних економічних зв'язків. Навчальний курс з розміщення продуктивних сил повинен надати необхідні знання з теоретичних і прикладних питань, а також сформувати у студентів вміння самостійно вирішувати складні проблеми щодо територіальної організації господарювання на різних рівнях управління.

5. Теорії та концепції розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

регіональної економіка розміщення продуктивних сил

Родоначальником теорії розміщення промисловості є німецький економіст Альфред Вебер (1868--1958) -- один з найповажніших на Заході теоретиків, що заклав основи «штандорта», тобто вибору оптимального місця для розміщення підприємства.Теорія А. Вебера, викладена в роботі «Про штандорт промисловості», заснована на певній ізольованій, замкненій у господарському відношенні території, на якій уявно припускається наявність паливних та інших ресурсів, широкий розвиток залізничного транспорту, необмежена кількість робочої сили.Найдоцільнішим місцем розміщення нового промислового підприємства А.Вебер вважає те місце, де підприємство працювало б з найменшими витратами виробництва. Виходячи з елементів собівартості промислового продукту, він розрізняє два чинники або «орієнтації», що впливають на процес розміщення основного промислового виробництва країни -- транспортну орієнтацію та орієнтацію на дешеву робочу силу. Транспортна орієнтація передбачає, що підприємство за інших однакових умов буде збудовано там, де сукупність транспортних витрат на доставку сировини і на вивезення готового продукту споживачу є найнижчою. Водночас капіталіст може будувати промислові підприємства там, де є дешева робоча сила. Пізніше ці чинники А. Вебер доповнив третім, який назвав агломерацією. Під нею він розумів зосередження в одному місці багатьох промислових підприємств, що зменшувало б витрати виробництва передусім при будівництві нових.

Свою теорію А. Вебер подавав як похідну від «вічної», або «чистої», науки, однаково придатної для будь-якого способу виробництва. Він у своїй «штандортній» теорії обмежується вивченням одного підприємства без урахування взаємовідносин і взаємозв'язків між усіма підприємствами, що беруть участь у процесі виробництва. На сучасному етапі дослідження проблем розміщення обмеженість методів аналізу А. Вебера є очевидною.

Започаткував теорії розміщення виробництва німецький економіст Йоган Тюнен (1783--1850). У своїй роботі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії» він заклав основи теорії розміщення аграрної економіки. Цю тритомну працю вперше було видано 1826 р. в Гамбурзі, й досі вона зберігає своє методологічне значення для вивчення проблем розміщення сільськогосподарського виробництва. Застосовуючи метод абстракції, Й. Тюнен змоделював гіпотетичну ізольовану державу. Вона складається з одного міста, розташованого в центрі великої, абсолютно однорідної у всіх напрямках рівнини, щоб виявити вплив саме чинника відстані на вигідність ведення сільського господарства і транспортування продукції галузі. У такій державі навколо міста утворюються концентричні пояси. У них панує своя система землеробства і виробляється чітко передбачений набір продуктів, які реалізуються на єдиному центральному ринку міста. Оскільки всі інші умови однакові, саме відстань від міського базару і зумовлені нею транспортні витрати впливають на спеціалізацію та рівень інтенсивності господарювання. Отже, Й. Тюнен, абстрагуючись від зміни рівня техніки, впливу зовнішнього ринку, доводив, що під впливом зниження цін на землю і робочу силу від центру держави до периферії та зростанням вартості транспортних витрат навколо міста (промислового центру Ц) концентрично розташовуються пояси спеціалізації сільського господарства (додат.1) 1 -- «вільного» приміського господарства, де виробляється нетранспортабельна продукція рослинництва і тваринництва (овочі, картопля, молоко). Тут значні капіталовкладення на одиницю площі, в землю вноситься багато добрив, інтенсивно використовується кожний клаптик землі під культури, що забезпечують вищий прибуток. Цей пояс має значну аналогію з сучасним приміським сільським господарством; 2 -- лісового господарства, що постачає на центральний ринок і господарства першого поясу паливо, будівельний ліс, вугілля тощо. Цей пояс має деяку аналогію з лісопарковими поясами великих міст;

З, 4, 5 -- вирощування зерна, але в кожному поясі за різними технологіями. И. Тюнен довів, що зниження виробництва з віддаленням від місті закономірне і показує, як встановлюються межі поширення ресурсомісткіших технологій;

6 -- екстенсивного тваринництва (скотарства і вівчарства), що постачає ринок масло, м'ясо, вовну тощо. Тварин випасають на природних пасовищах, взимку годують сіном та соломою. Землеробство розвивається лише для власних потреб;

7 -- натурального господарства (полювання, рибальство та інші примітивні форми екстенсивного господарства).

Й. Тюнен виявив один з найважливіших механізмів виробничої диференціації сільського господарства -- залежність його від транспортно-географічного положення. Дослідження Й. Тюнена, сама ідея поясності мали великий вплив на подальший розвиток аграрно-економічної думки. Спеціалізація поясів Й. Тюнена, звичайно, давно застаріла. Сьогодні вони наповнюються новим змістом, застосовуються і до несільськогосподарських територій, і до невиробничої діяльності людей.У наші дні ідеальна модель Й. Тюнена приваблює не конкретним змістом, а методами побудови. Й. Тюнен одним з перших використав при вивченні проблем розміщення кількісні, математичні методи, у тому числі для дослідження просторових (територіальних) відносин, розкрив залежність функцій (спеціалізації) земельних ділянок від географічного положення, віддалі, сусідства. Робота Й. Тюнена -- відправна точка для багатьох напрямків наукової думки не лише в аграрно-економічній науці.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Рис.1.Завдання регіональної економіки



Рис.2.Основні принципи регіонального дослідження



Рис.3.Методи дослідження

Рис.4. Регіон

Тести

1.Що є об'єктом вивчення регіональної економіки?

а)район; б)регіон;

в)місто; г)область.

2.Який з перечислених категорій показників відображає продуктивність та ефективність діяльності?

а)екологічна; б)соціальна

в)економічна;

3.Як називається метод який полягає в тому,що при плануванні потреби в ресурсах співставляються з можливими джерелами забезпечення цих потреб їх розподіл?

а)балансовий; б)діалектичний;

в)нормативний; г)системний.

4.Що таке показник - …?

а)- це галузь наукових знань,що вивчає розвиток і розміщення продуктивних сил соціально-економічного циклу.

б) це конкретне значення кількісних або якісних параметрів,явищ або процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу.

в) вивчення соціально - економічних характеристик регіону.

5.Системанаукових знань, що вивчає розвиток господарств окремих територій країни - це?

а)показник; б)продуктивні сили;

в)регіон; г)регіональна економіка;

6.Продуктивні сили - це..?

а) - це система матеріальних елементів та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують

20 виробництво матеріальних благ і послуг для задоволення потреб суспільства.

б) це конкретне значення кількісних або якісних параметрів,явищ або процесу, що відбувається в умовах конкретного місця протягом визначеного часу.

в) Сукупність показників бюджетів,що використовуються для прогнозуваннята аналізу економічного та соціального розвитку держави

7.Родоначальником теорії розміщення промисловості - є .?

а)Й.Тюнен б)Леш

в)Вебер

8.До чого відносяться норми і нормативи?

а)до моделей; б)до методів

в)до видів зайнятості г)до показників;

9.У якій роботі викладена теорія А.Вебера?

а) «Ізольована держава» б) «Про штандарт промисловості»

в) «Економічна теорія» г) «Капітал

10.Регіон - це??

а) - це система матеріальних елементів та людських ресурсів, а також відносин між ними, які в процесі економічної діяльності забезпечують виробництво матеріальних благ і послуг для задоволення потреб суспільства.

б)- це складова показника;

в) це частина території країни де проживає певна кількість населення , розташовані підприємства різних галузей господарства та різних форм власності, функціональні установи , що забезпечують нормальні умови для життя.

11. …….- це процес наукового обґрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо просторової (територіальної) організації продуктивних сил

21

а)регіональна економіка; б)продуктивні сили;

в)розміщення продуктивних г)метод.

сил

12.Що є предметом регіональної економіки - ???

а) - є вивчення відносин людини у різних сферах їх діяльності на території певного регіону з врахуванням конкретного соціально - економічного та політичного становища на території країни;

б) Сукупність показників бюджетів,що використовуються для прогнозування та аналізу економічного та соціального розвитку держави;

в)є сукупність накопичених знань з предмета регіональна економіка.

13. Економіко-математичний метод застосовується для - ?

а) передбачає використання діалектичної теорії та методу вивчення явищ у суспільстві, їх розвитку, дозволяє дослідити динаміку соціально-економічних процесів, оцінити їхню перспективу;

б) передбачає вивчення економічної і статистичної інформації для визначення стану показників

в) оснований на використанні в управлінні регіональними процесами норм і нормативів, які відображають досягнення науково-технічного прогресу

г) розрахунку оптимальної партії поставки; під оптимальною партією поставки данного виду матеріального ресурсу розуміється такий розмір партії, при якому транспортні витрати на одиницю ресурсів, а також витрати на її утримання і зберігання будуть мінімальними.

14.Як називалася теорія Й.Тюнена?

а) «квадратна» б) «Ізольована держава»

в) «Кристалер»

15.Що представляє системний метод?

а) дозволяє розглядати регіон у вигляді надзвичайно складної соціально-економічної системи, умовно окреслити цю систему, визначити склад системи з великої кількості її елементів, визначити та спрямувати функціонування ;

б) передбачає розробку цільових програм регіональної економіки, передбачає обґрунтування та вирішення народногосподарських проблем, визначаєш ляхи розвитку всіх галузей економіки, що мають загальнодержавне значення;

в) передбачає вивчення економічної і статистичної;

Відповіді:

1) б;2) в;3) а;4) б;5) г;6) а;7) в;8) г;9) б;10) в;11) в;12) а;13) г;14) б;15) а.

ВИСНОВКИ

Якщо оцінювати значення нашої держави у структурі загально-світового розвитку то на основі значних природних перетворень сформувалося стійке бачення нашої України щодо належного їй місця серед передових країн світу.

Розвиток і становлення національної економіки України відбувалося за рахунок соціально-економічних,природних,політичних та демографічних передумов,які кожний по своєму впливали і реформували структуру галузей промисловості,сільського господарства.

Спостерігаючи за всіма процесами,які відбувалися в країні під впливом даних передумов,можна оцінити загальний вплив окремо взятої передумови на розвиток всієї національної економіки та на її окремі ланки.

Якщо проаналізувати сьогоднішній стан промислового розвитку нашої держави,то помітно,що країна має досить потужний природно-ресурсний потенціал.

Велика забезпеченість України земельними ресурсами високої якості. Є поклади рудних і не рудних ресурсів,великі площі вкриті лісами,майже кожна область має рекреаційні ресурси. Держава багата на водні ресурси,зокрема на її території прослідковуються значні запаси підземних вод.

Україна має вигідне природно-географічне положення. Через територію нашої держави проходять світові торгівельні шляхи,є вихід до морів. все це сприяє виходу країни на світовий ринок товарів і послуг.

Україна має відносно високий рівень освоєння території. Досить розвинені галузі матеріального виробництва та не виробничої сфери.

Для економіки України характерне переважання важкої індустрії,недостатній розвиток галузей товарів народного споживання,наявність галузей і виробництв ,що забезпечують НТП і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих і міжгалузевих виробничих зв'язків.

Підбиваючи підсумки написання даної контрольної роботи слід зауважити той факт,що Україна має достатню кількість ресурсів для потужного перспективного розвитку своєї національної економіки та входження в десятку найрозвинутіших країн світу.

Список використаних джерел:

1. Конспект лекцій

2. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=10713

3. http://studentbooks.com.ua/content/view/1007/76/1/2/

4. http://www.ukrstat.gov.ua/

Додаток 1

Рис.1. «Ізольована держава в її відношенні до

сільського господарства і національної економії»

Размещено на Allbest.ru