Державне регулювання економіки та його наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра економіки

Курсова робота на тему:

„Державне регулювання економіки та його наслідки“

Виконала студентка

2 курсу факультету ЕМП

спеціальність ОА група 1

Антоненко Вікторія

Володимирівна

Перевірила

Дулеба Надія

Вікторівна

Київ 2009



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи державного регулювання економіки України

1.1 Система оподаткування в Україні

1.2 Бюджетна система

1.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності

2. Аналіз впливу держави на економіку

3. Шляхи та пропозиції підвищення ефективності державного регулювання економіки України

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що державне регулювання має значний вплив на розвиток економіки країни, тому його дослідження є важливим аспектом. Жодна національна економіка не обходиться без участі держави в її регулюванні.

В даній курсовій роботі вирішено наступні задачі:

1. Розкрито теоретичні основи державного регулювання економіки країни та наслідків його діяльності.

2. Проведено аналіз статистичних даних впливу держави на економіку, а також розглянуто динаміку зміни показників в Україні.

3. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного впливу на економіку України.

Державне втручання в економіку може бути ефективним за умов, якщо воно є зваженим, тобто враховує «розподіл праці» між державою і ринком. Тому в теорії і на практиці завжди існує проблема співвідношення між державним регулюванням економіки і ринковим саморегулюванням. Значною мірою вирішення цієї проблеми залежить від того, як розуміється сутність державного регулювання економіки.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в регулювальних діях держави індивідуальних умов конкретної країни. Ці умови характеризуються такими показниками, як частка державного сектора в змішаній економіці, структура економіки, досягнутий технічний рівень виробництва, місце національної економіки в світовому розподілі праці, природні, демографічні, національні та політичні умови. Врахування цих умов вимагає від кожної держави творчого підходу до визначення межі та методів свого втручання в економіку.

1. Теоретичні основи державного регулювання економіки

Державне регулювання економіки - форма цілеспрямованого впливу держави на процес суспільного відтворення з метою досягнення суспільно корисних результатів. Регулюванню підлягають три взаємопов'язаних елементи відтворювального процесу: ресурси, виробництво і розподіл продукту, фінанси. На практиці державне регулювання економіки реалізується шляхом здійснення уповноваженими державними установами й громадськими організаціями в економічній сфері системи відповідних його цілям і завданням типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру.

Держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через розгалужену систему важелів та інструментів: адміністративно-правові засоби та економічні інструменти (державні фінанси, монетарні знаряддя, державна власність, зовнішньоекономічні знаряддя тощо). Правові засоби містять господарське право, яке чітко прописує майнові питання, ринкові стосунки та податкові відносини економічних суб'єктів. Адміністративні інструменти - це різного виду дозволи (наприклад, ліцензії) і заборони, а також стандарти і норми.

До економічних інструментів, передусім, належать державні фінанси, тобто грошові кошти, пов'язані з формуванням та використанням державного бюджету. Ці кошти, а також методи побудови і стягнення податків уряд застосовує нині для цілеспрямованого впливу на розвиток національної економіки. Уряд також використовує державну власність для впливу на економічний розвиток країни. У сучасних умовах можливості цього інструментарію державного регулювання національної економіки звужуються, бо частка державної власності зменшується. Крім того, в жодній із країн немає інтегрованого державного сектора.

Важливою економічною функцією держави є захист конкуренції, яка є головним регулятивним механізмом у ринковій економіці. Це та сила, яка підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктатові споживачів. Зовсім інша ситуація за умов олігополії або монополії, коли кількість виробників невелика.

У більшості країн уряд намагається контролювати монополії двома способами. У разі природних монополій (галузі, в яких технологічні та економічні реальності унеможливлюють існування конкурентних ринків) уряд утворює державні комісії для регулювання цін і стандартів послуг або запроваджує державну власність. Інший спосіб захисту конкуренції - це антимонопольне законодавство. Ефективність виробництва майже на всіх ринках досягається за високого рівня конкуренції. Тому для захисту й посилення конкуренції як регулятора поведінки фірм парламент ухвалює антимонопольне законодавство.

Важливим напрямком державного втручання в економіку є збільшення інвестування, яке визначає розвиток національної економіки в майбутньому. Так, для стимулювання інвестиційної діяльності держава може зменшити податкову ставку або взагалі не оподатковувати реінвестований прибуток, тобто ту частину прибутку, яка знову вкладається у виробництво.

Ринок не завжди може самостійно протистояти економічній нестабільності. Тому виникає необхідність державного виливу на економічний цикл. В основі стабілізаційної функції держави лежить та обставина, що витрати приватного сектора економіки можуть бути недостатніми для досягнення повної зайнятості або надмірними. В першому випадку держава може застосувати стимулюючу політику, в іншому - стримувальну. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна політика, за допомогою яких вона впливає на сукупний попит.

Державне регулювання економіки - це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків. 

1.1 Система оподаткування в Україні

Закон України “Про систему оподаткування” № 77/97-Р від 18.02.97 р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів.

Сукупність податків і зборів до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер і необхідні державні для виконання її функції. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну і інвестиційну активність.

Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб'єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом).

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки і обов'язкові платежі. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України (ст. 2 Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування № 77/97 від 18 лютого 1997 р.).

Об'єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення. Постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Податкова система повинна включати в себе такі податки та обов'язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.

Податки в Україні є основним видом державного доходу.

Податки виконують дві основні функції - фіскальну та економічну. За допомогою фіскальної функції здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стимулюючи або стримуючи розвиток тих чи інших галузей народного господарства, посилюючи чи послаблюючи нагромадження капіталу, а також впливаючи на платоспроможний попит населення.



Размещено на http://www.allbest.ru/

державний регулювання україна оподаткування



Прагнення держави збільшити надходження в бюджет зрозуміти можна, проте рівень податкових ставок не повинен перевищувати розміру, при перевищенні якого їхній подальший ріст не просто втрачає зміст, але негативно позначається на стані економіки. Досліджуючи зв'язок між розміром ставки податків і надходженням податкових засобів у державний бюджет, американський економіст Артур Лаффер показав, що не завжди підвищення ставки податку веде до росту податкових доходів держави. Якщо податкова ставка перевищує якусь об'єктивну межу, то податкові надходження почнуть зменшуватися. А. Лаффер довів, що той самий за розміром доходу в державний бюджет може бути забезпечений і при високій, і при низькій податковій ставці. Це положення можна проаналізувати графічно.

Крива Лаффера. t^* може бути де завгодно, а не обов'язково на 50 %, як показано на графіку.

Справа в тому, що більш низька податкова ставка збільшує число об'єктів оподатковування, залучає до підприємницької діяльності більше число людей, ніж при високих податкових ставках. І навпаки, із ростом податків прибутки в скарбницю зменшаться, тому що частина підприємців розориться, частина піде в тіньову економіку, стимули до праці згаснуть. Дослідження А. Лаффера теоретично довели: чим багатші громадяни, тим багатша держава.



1.2 Бюджетна система

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетна має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки бюджету класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.

1.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності

За макроекономічне сприяння інвестиційній діяльності відповідають органи влади країни. У розпорядженні держави є важелі як прямої дії у вигляді централізованих центральних капітальних вкладень в об'єкти загальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного середовища за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Із розвитком ринкової економіки функції прямого впливу держави на інвестиційний процес будуть звужуватися що дозволить більше уваги зосередити на методах опосередкованого впливу які держава реалізує через свої інститути як учасник інвестиційного процесу.

Формами опосередкованого впливу держави на інвестиційний процес є:

- державне кредитування;

- державні позики;

- роздержавлення та приватизація;

- податкове регулювання;

- амортизаційна політика;

- державний лізинг:

- ліцензування і квотування;

- антимонопольні заходи;

- стандартизація.

Грошово-кредитне регулювання економіки здійснюється через НБУ шляхом регулювання попиту і пропозиції на залучені кошти. Грошово-кредитна політика НБУ залежна економіки проводиться або в формі кредитної експансії, або кредитної рестрикції. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду, коли необхідно активізувати кон'юнктуру ринку. Розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо.

Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної діяльності подорожчання кредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати тільки в найбільш ефективні прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню на депозити фінансово-кредитних установ.

Захист національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом, який здійснюється за допомогою

- високих митних зборів на товари, що імпортуються;

- податки на іноземні інвестиції;

- обмеження або заборону ввозу окремих товарів;

- заохочення розвитку національного товаровиробника;

- субсидіювання національного інвестора.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність". Воно здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Отже, ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зростання й інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання -- вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та стимулюючи перед спадами виробництва.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в регулювальних діях держави індивідуальних умов конкретної країни. Ці умови характеризуються такими показниками, як частка державного сектора в змішаній економіці, структура економіки, досягнутий технічний рівень виробництва, місце національної економіки в світовому розподілі праці, природні, демографічні, національні та політичні умови. Врахування цих умов вимагає від кожної держави творчого підходу до визначення межі та методів свого втручання в економіку.



2. Аналіз впливу держави на економіку

Як нам вже відомо та як було зазначено в першому розділі даної курсової роботи, держава впливає на економічну діяльність домогосподарств і фірм через розгалужену систему важелів та інструментів. Найсуттєвішими засобами державного регулювання економіки країни є бюджетно-податкова політика.

Виконання державного бюджету в ідеалі ? це повне покриття видатків доходами. Перевищення видатків над доходами призводить до утворення бюджетного дефіциту, який покривається державними позиками ? внутрішніми і зовнішніми. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку.

Дефіцит бюджету часто покривають також додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, розкручується спіраль "заробітна платня ? ціни", знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту широко використовують в Україні. Так, в 2000 р. 50 відсотків дефіциту визначали фінансування за рахунок емісійних кредитів НБУ. В 2003 р. ця позиція становила 58 відсотків, а в 2006 р. - 67 відсотків. Ще 35 відсотків дефіциту покривалися за рахунок облігацій державної внутрішньої позики (ОДВП) та казначейських зобов'язань.

У країнах з ринковою економікою має місце конституційне закріплення незалежності національного емісійного банку від виконавчої та законодавчої влади. Емісійний банк не зобов'язаний фінансувати уряд, таким чином ставиться заслін інфляційному вибуху, який би мав місце у випадку, якби гроші друкувались на замовлення уряду.

Як стверджує економічна наука, державний бюджет не обов'язково має бути збалансованим щороку за доходами і видатками. Наприклад, США ? найбагатша країна світу ? має дефіцит державного бюджету.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

Важливим критерієм надходження коштів до державної казни є накладання податків, штрафи, акцизні збори.

Наприклад, можна взяти зміни до „Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору“ від 6 березня 2008 року.

При обчисленні податкового зобов'язання за кожною власною назвою сигарет сума акцизного збору на кожні 1000 штук сигарет, обчислена одночасно за ставками у твердих сумах та у відсотках до обороту з реалізації товару (продукції), порівнюється: для сигарет без фільтра (цигарок) з 8 гривнями, для сигарет з фільтром з 18 гривнями і до нарахування приймається та сума, яка має більше значення.

Приклад 1.

Максимальна роздрібна ціна на сигарети з фільтром за власною назвою „Camel” становить 5,25 грн., без податку на додану вартість і акцизного збору - 3,64 грн.

Фактичні обсяги реалізації сигарет з фільтром - 5000 пачок або 100 000 штук сигарет.

Оборот з реалізації, обчислений за максимальною роздрібною ціною (без податку на додану вартість та акцизного збору), становить 18 200 грн. (3,64 грн. * 5000 пачок).

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у твердих сумах з одиниці продукції:

обсяги реалізації сигарет з фільтром - 100 000 штук, ставка акцизного збору, перерахована на 1 сигарету - 0,014 грн., нарахована сума акцизного збору за ставками у твердих сумах з одиниці продукції становить 1400 грн. (100 000 * 0,014);

б) за ставками у відсотках до обороту з реалізації товару (продукції):

оборот з реалізації становить 18 200 грн., ставка акцизного збору у відсотках до обороту - 12,5 відсотка, нарахована сума акцизного збору становить 2275 грн. (18 200 грн. * 12,5: 100);

в) сума акцизного збору, обчислена одночасно за ставкою акцизного збору у твердих сумах та у відсотках до обороту з реалізації товару, становить 3675 грн. (1400 грн. + 2275 грн.);

Мінімальне податкове обмеження у розмірі 18 грн. за 1000 штук сигарет з фільтром становить 1800 грн. (18 грн. : 1000 шт. * 100 000 шт.). Обчислені суми порівнюються, і до нарахування береться сума 3675 грн.

Приклад 2.

Максимальна роздрібна ціна на сигарети з фільтром за власною назвою „Ronson” становить 1,10 грн., без податку на додану вартість і акцизного збору - 0,56 грн.

Фактичні обсяги реалізації сигарет з фільтром - 5000 пачок або 100 000 штук сигарет.

Оборот з реалізації, обчислений за максимальною роздрібною ціною (без податку на додану вартість та акцизного збору), становить 2800 грн. (0,56 грн. * 5000 пачок).

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у твердих сумах з одиниці продукції:

обсяги реалізації сигарет з фільтром - 100 000 штук, ставка акцизного збору, перерахована на 1 сигарету, - 0,014 грн., нарахована сума акцизного збору за ставками у твердих сумах з одиниці продукції становить 1400 грн. (100 000 х 0,014);

б) за ставками у відсотках до обороту з реалізації товару (продукції):

оборот з реалізації становить 2800 грн., ставка акцизного збору у відсотках до обороту - 12,5 відсотка, нарахована сума акцизного збору становить 350 грн. (2800 грн. * 12,5 : 100);

в) сума акцизного збору, обчислена одночасно за ставкою акцизного збору у твердих сумах та у відсотках до обороту з реалізації товару, становить 1750 грн. (1400 грн. + 350 грн.).

Мінімальне податкове обмеження у розмірі 18 грн. за 1000 штук сигарет з фільтром, помножене на обсяги реалізованої продукції, становить 1800 грн. (18 грн. : 1000 шт. * 100 000 шт.). Обчислені суми порівнюються, до нарахування береться сума 1800 грн.

Завдяки правильному та розумному нарахуванню акцизного збору можна значно покращувати фінансові надходження до державного бюджету.

Розглянемо надходження податків до Пенсійного фонду в Україні.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України, бюджет Пенсійного фонду на 2007 рік затверджено за доходами в сумі 22 264 315 тис. грн. і за видатками в сумі 21 732 315 тис. грн. з перевищенням доходів над видатками в сумі 532 000 тис. гривень.

. .	тис. грн.
1.	Власні доходи з урахуванням залишку коштів на початок року:	19 439 677
обов'язкові внески підприємств, установ і організацій	15 112 512
обов'язкові внески громадян	886 750
кошти від запровадження фіксованого сільськогосподарського податку	339 195
інші надходження	3 101 220
2.	Кошти державного бюджету України:	1 980 518
на виплату пенсій та допомоги військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу строкової служби та їх сім'ям	530 269
3.	Кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення:	613 666
4.	Кошти Фонду сприяння зайнятості населення па виплату пенсій відповідно до Закону України "Про зайнятість населення":	90 000
5.	Кошти Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, всього:	140 454
6.	Залишок коштів на кінець року	532 000
Усього надходжень із усіх джерел фінансування	22 264 315

Джерело даних: постанова Кабінету Міністрів України за №1798 від 28 грудня 2007 року "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2007 рік".

Згідно до бюджету Пенсійного фонду на 2007 рік, видатки Пенсійного фонду складалися із видатків за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також з надходжень з інших джерел.

.	тис. грн.
1.	На виплату пенсій згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення"	17 206 255
2.	На виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам	570 347
3.	Витрати на поховання	121 925
4.	На утримання ПФУ та на виконання функцій призначення пенсій	396 786
5.	На доставку пенсій та допомоги	145 759
6.	Інші видатки	2 924 157
7.	На виплату пенсій в наступному періоді	367 086
Разом	21 732 315



Структура видатків Пенсійного фонду за рахунок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування інфляції, введення національної валюти, стабілізацію грошово-кредитної системи. Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик. Заборгованість уряду та державних органів створює державний борг, який виплачується з відсотками. Тому кажуть, що сьогоднішні державні позики - це завтрашні податки. Як правило, із поточних бюджетних доходів не вдається виплачувати повністю відсотки і в термін гасити державні позики. У зв'язку з цим уряд вдається до нових позик: у такий спосіб, покриваючи старі борги, він створює нові.

Отже, дефіцит державного бюджету безпосередньо пов'язаний з явищем державного боргу, що є однією з найактуальніших проблем, що потребують негайного вирішення, особливо в нашій країні.



3. Шляхи та пропозиції підвищення ефективності державного регулювання економіки України

Для вдосконалення функціонування бюджетної системи в Україні необхідно здійснити наступне:

? уточнити нині діючі процедури підготовки та прийняття бюджету;

? встановити процес утворення зобов'язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері;

? контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;

? чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.

Особливо слід наголосити на необхідності встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Урегулювання проблеми відповідальності учасників бюджетного процесу за повне та своєчасне фінансування, цільове використання бюджетних коштів, своєчасне повернення бюджетних позичок сприятиме підвищенню ефективності бюджетного процесу, оздоровленню державних фінансів.

Також, необхідно провести наступні заходи щодо зменшення бюджетного дефіциту:

? зниження витрат на управління державою;

? конверсія;

? перехід від фінансування до кредитування;

? ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

? підвищення ролі місцевих бюджетів;

? зміна системи оподаткування.

Сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків.

Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і тому постійно проявляються певні недоліки існуючої податкової системи. Все це викликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Ось чому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

У наш час податки, з одного боку, забезпечують фінансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо, -- виступають головним знаряддям реалізації її економічної політики. Звичайно, держава має в своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але провідне місце серед них посідає саме політика держави в галузі оподаткування.

Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державного регулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та рівня інфляції.

Податкова система повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходів бюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Разом з тим податкова політика перебуває під постійним «тиском» платників, які здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе існування держави.

Податкова система повинна включати в себе такі податки, збори та інші обов'язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.



Висновки

Бюджетно-податкова політика є одною із головних ланок фінансової системи. З її допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Дослідження проблем функціонування бюджетної системи викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

Ринкова модель економіки, а також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджетна система є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджетно-податкова система стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В бюджеті сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення. Об'єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу.

Надання населенню суспільних благ стає однією з важливих функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.



Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України

2. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб., книга 1./ За редакцією Панчишина С., Островерха П. - К.: Знання, 2006, 725 .

3. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. К.: Атіка, 2002, 368 с.

5. Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. Київ: Атіка, 2003, 265 с.

6. Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.15-19.

7. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. К.: Либідь, 2000, 654 с.

8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. К.: ЦУЛ, 2003, 608 с.

9. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. К.: "Знання-Прес", 2000, 209 с.

10. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.

11. Карлін М.І., Горбач Л.М., Новосад Л.Я. Державні фінанси в транзитивній економіці. К.: Кондор, 2003, 220 с.

12. Кваша О.О. Парадигмальний підхід до прогнозування доходів зведеного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. - с.10-12.

13. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. К.: Вища школа- Знання, 2004, 743 с.

14. Кудряшов В.П. Фінанси. Херсон: Олді-плюс, 2002, 352 с.

Размещено на Allbest.ru