Економічна система держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України Сумський державний університет

Конотопський інститут

Кафедра Фундаментальних та загальних наукових дисциплін

Практична робота

Тема: «Економічна система»

Виконав студент факультативу

Групи №3

Ходак А.І.

Перевірила старший викладач

Ткаченко Л.Н.

Оцінка_____

2010

Запитання та завдання

Вступ

1. Дайте визначення поняття «Економічна політика». Які її цілі та мета?

2. Що є суб'єктом і об'єктом економічної політики?

3. Охарактеризуйте структуру економічної політики держави

4. Чи вважаєте ви, що можлива ідеальна економічна політика?

Список літератури

Вступ

Економічна політика - система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

В політичному значенні економічна політика - це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства.

Суб'єктами економічної політики виступають: людина, держава, суспільство, соціальні спільності та інститути, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, колективи, фонди

Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.

Призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

Структура економічної політики:

1. Структурна політика.

2. Фінансово-кредитна політика.

3. Інвестиційна політика.

4. Соціальна політика.

5. Зовнішньо - економічна політика.

6. Науково-технічна політика.

7. Податкова політика.

8. Бюджетна політика.

1. Дайте визначення поняттю «Економічна політика». Її цілі та мета

Економічна політика - система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Економічна політика виступає в двох основних формах: юридичних законів та економічних програм. Перші стосуються тих чи інших закономірностей розвитку господарської діяльності, мають приписний характер і є обов'язковими для виконання. Другі - часто змінюються залежно від економічної ситуації в країні. Економічні програми можуть бути національними або цільовими. Загальнонаціональні програми охоплюють важливі макроекономічні пропорції. Цільові - розраховані на участь десятків і сотень підприємств, мають обов'язковий характер. Але на відміну від юридичних законів обов'язковість програм ґрунтується не на наказах, а на контрактах, які передбачають матеріальну відповідальність виконавців і є вигідними для них

Економічна політика має складну структуру. До її елементів належать цілі, інструменти, індикатори, об'єкти та суб'єкти. В сукупності вони становлять цілісну систему, яка не є незмінною.

Економічна політика також має реагувати на кон'юнктурні коливання. В умовах, коли ринкова економіка розвивається циклічно, відображаючи зміни в попиті і пропозиції, важливим загальним завданням економічної політики є завчасна (своєчасна) реакція на можливі зміни економічної кон'юнктури, стану національного і світового ринків. В умовах, коли економіка зростає, економічна політика повинна запобігати можливому підвищенню "економічної температури", тобто проводити заходи, сутність яких протилежна економічному зростанню. І навпаки, коли з'ясовується близьке економічне "гальмування", економічна політика "включає" стимулюючі заходи щодо інвестицій та ділової активності в цілому.

В політичному значенні економічна політика - це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства. Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.

Призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

У процесі трансформації політичної та економічної систем в Україні триває пошук ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути “чистим” капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соціального законодавства.

Економічна політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Реалізація економічної політики в Україні передбачає використання таких методів впливу держави на економіку, як:

-регулювання і планування пропорцій;

-державні замовлення;

-цільові програми;

-політика доходів;

-вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов різних регіонів.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі:

-економічне зростання;

-ефективна зайнятість;

-стабільний рівень цін;

-зростання економічної ефективності;

-захист і підтримка принципів економічної свободи;

-асоціальна безпека і стабільність.

Економічна політика тісно пов'язана із загальним спрямуванням політики держави, а також із сукупністю інших суспільних відносин. Через органічно цілісний характер суспільної системи зміна структури економічної стратегії держави (співвідношення цілей, напрямів і завдань) викликає компенсаторні зрушення на рівні економічних стратегій суб'єктів нижчих рівнів.

Одночасно досягти всі основні цілі економічної політики практично неможливо. Тому економічна політика завжди постає перед проблемою вибору пріоритетів. Цей вибір зумовлюється впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, орієнтацією економічної політики На певні економічні доктрини та теорії, економічні інтереси певних соціально економічних груп населення. Заздалегідь дуже важко визначити, чи буде" вибір пріоритетів ефективним з точки зору кінцевих результатів того чи іншого варіанта економічної політики. На. це запитання відповідає практика. Проте певне об'єктивне співвідношення між реальною економічною ситуацією, загальним станом Економіки і пріоритетами економічної політики завжди існує. Серед фундаментальних загальнонаціональних критеріїв цього вибору можна назвати критерії економічної ефективності (раціональності) і відповідності пріоритетів національно-державним економічним інтересам, а також необхідності загальноекономічної рівноваги.

Загальноекономічна рівновага має різні аспекти. Проте можна сформулювати два головних.

Перший - рівновага сукупного попиту і пропозиції.

Другий - збалансована реалізація цілей економічного зростання, високого рівня зайнятості, стабільного рівня цін, рівноваги торгівельного балансу. Цей аспект Має умовну назву "магічного чотирьохкутника", що означає величезну складність одночасної реалізації цих чотирьох цілей та здійснення відповідних заходів економічної політики.

У широкому значенні економічна політика охоплює політичні відносини, політичну організацію і політичну ідеологію як певну єдність. У вузькому значенні економічна "політика є практичною діяльністю держави. Остання здійснює свою діяльність у соціально-культурній, політико-адміністративній і економічній, або господарській діяльності. Нас цікавить господарська діяльність і економічна політика, що здійснюються державою.

Економічна політика охоплює цілі, напрями, шляхи, методи, важелі розвитку економіки, що визначені суб'єктами влади.

Економічна політика передбачає поєднання двох чинників:

1) головні цілі, на досягнення яких зорієнтований розвиток народного господарства;

2) засоби, які треба мобілізувати для досягнення поставлених цілей.

Висновок:

Отже, економічна політика - це державна економічна політика. Її цілі, механізми та інструменти найтісніше пов'язані із загальними функціями держави, характером держави, типом економічної системи, конкретним станом національної економіки, кон'юнктурою світового ринку, міжнародним становищем. Кінцеве призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам, підтримувати господарський порядок. Економічна політика через господарський механізм позитивно впливає на економіку лише в тому випадку, коли вона реалістична, тобто орієнтована

2. Що є суб'єктом і об'єктом економічної політики?

Важливим є визначення впливу на економічну політику різних суб'єктів економічного процесу. Держава є головним суб'єктом економічної політики. Однак формування курсу економічної політики відбувається також під впливом інших суб'єктів економічного процесу:

а) Вплив монополій - це най загрозливіший фактор для економічної політики;

б) Вплив великого промислового і фінансового капіталу, що може мати як позитивне, так і негативне значення.

Позитивне пов'язане з інвестиційними можливостями великого капіталу. Негативне - з монополістичними тенденціями;

в) Вплив профспілок, який залежить від їх політичної ваги, організованості та має неоднакове значення в різних країнах. Політика заробітної плати формується великою мірою залежно від діалогу "уряд - роботодавці - профспілки";

г) Вплив політичних партій і об'єднань. Кожна партія має свою економічну програму (платформу) і пропонує певні цілі економічної політики, на яких вона зосередить увагу у разі отримання політичної влади. Якщо уряд сформований на однопартійній або багатопартійній основі, його рішення відбивають погляди правлячої партії або блоку партій, представники яких були запрошені до уряду.

Суб'єктами економічної політики також можуть виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання.

Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Суб'єкти та об'єкти економічної політики є частинами суспільної системи, а її інструментарій підпорядкований внутрішнім закономірностям останньої.

Відтак цілком доречним видається розглядати економічну політику як невід'ємну складову процесу суспільного відтворення, яка має об'єктивні закони розвитку, що можуть бути визначені та описані, виходячи з характеристик суспільної системи, в якій ця політика здійснюється.

Головний суб'єкт - держава. Економічна політика - це, насамперед, державна політика. Однак як реальні суб'єкти, що активно впливають на економічну політику, виступають: політичні партії, об'єднання, профспілки, фінансово-промислові групи. Особливо велика у визначенні напрямків економічної політики роль фінансово-промислових груп. Об'єкти економічної політики - це ті соціально-економічні процеси, що відбуваються в суспільстві на кожному етапі його розвитку. Механізм впливу суб'єкта на об'єкт залежить від типу економічної системи.

У адміністративно-командній економіці - це переважно адміністративні методи, у ринкової - економічні. Політичні рішення, перш за все коли почнуть здійснюватися, через економічне прогнозування повинні передбачити майбутній результат, визначити ту мету і ті засоби, що необхідно використовувати для їх реалізації.

Висновок:

Суб'єктами економічної політики також можуть виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання. Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки. Суб'єкти та об'єкти економічної політики є частинами суспільної системи, а її інструментарій підпорядкований внутрішнім закономірностям останньої.

3. Охарактеризуйте структуру економічної політики держави

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему

довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені

державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Структура економічної політики:

1. Структурна політика.

2. Фінансово-кредитна політика.

3. Інвестиційна політика.

4. Соціальна політика.

5. Зовнішньо - економічна політика.

6. Науково-технічна політика.

7. Податкова політика.

Структура економічної політики у ринковій економіці визначається структурою суб'єкта політики та теоретичною основою його діяльності, рівнем розвитку ринкового середовища, інституційною структурою суспільства, певними екзогенними чинниками.

1. Структурна політика

Структурна політика держави ґрунтується на одній із трьох загальних концепцій: «обмеження держави», «залучення держави», «прагматичність держави». У першому варіанті держава втручається у функціонування ринку лише тоді, коли він не може самостійно подолати суперечності, що виникають. У другому - держава розробляє і реалізує довгострокову програму структурної політики. У третьому варіанті рішення щодо впливу держави на структуру ринку приймається з урахуванням можливих соціально-економічних і політичних наслідків.

2. Фінансово-кредитна політика.

Фінансово-кредитною політикою України визначається організацією взаємодії внутрішнього середовища економіки із зовнішніми умовами (політичною ситуацією) України.

Фінансово-кредитна політика як механізм управління найважливішим ресурсом економіки має відображення у валовому національному продукті (ВНП).

3. Інвестиційна політика.

Державна інвестиційна політика - це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Розрізняють державну інвестиційну політику: пасивну та активну.

Інвестиційна політика держави -- комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Інвестор -- особа, яка приймає рішення про вкладення власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

4. Соціальна політика.

Соціальна політика -- це складова загальної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства. Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави.

Показником результативності соціальної політики є рівень життя населення. Рівень життя населення -- це міра задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини.

5. Зовнішньо - економічна політика.

Зовнішньоекономічна політика -- це політичний курс дій суб'єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності.

Під зовнішньоекономічною політикою розуміють форму політичної організації публічної матеріальної можливості та спроможності соціального суб'єкта формувати й реалізувати його зовнішньоекономічні інтереси та цілі у сфері міжнародних відносин.

6. Науково-технічна політика.

Науково-технічна політика -- це складова соціально-економічної політики держави, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Науково-технічна політика спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконалення та розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні і базується на попередньому вивченні та аналізі науково-технічного комплексу регіону.

7. Податкова політика.

Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. Ключовим питанням податкової політики України в сучасних умовах є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. Висновки економічної теорії та історичний досвід різних країн показують, що економічному зростанню сприяє така податкова система, яка забезпечує доходи держави, але, по можливості, менше зачіпає ринковий механізм.

Висновок:

Структура економічної політики складається з:

1. Структурна політика.

2. Фінансово-кредитна політика.

3. Інвестиційна політика.

4. Соціальна політика.

5. Зовнішньоекономічна політика.

6. Науково-технічна політика.

7. Податкова політика.

4. Чи вважаєте ви, що можлива ідеальна економічна політика

Я вважаю що неможлива ідеальна економічна політика!

Під економічною політикою розуміють взаємопов'язану систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Економічна політика має складну структуру. До її елементів належать цілі, інструменти, індикатори, об'єкти та суб'єкти. В сукупності вони становлять цілісну систему, яка не є незмінною.

Так як економічна політика має складну структуру то і виконати цю структуру буде майже неможливо і складно. Ця вся структура є схемою яка може змінюватися і є нестабільною.

Суб'єктами економічної політики виступають: людина, держава, суспільство, соціальні спільності та інститути, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, колективи, фонди.

Суб'єктами економічної політики виступають живі люди і цілі країни в яких також немає нічого незмінного. Змінюється все від соціальних цінностей до матеріальних. І тому я вважаю, що побудувати ідеальну економічну політику неможливо.

Висновок: Я вважаю що неможлива ідеальна економічна політика!економічна політика структура держава

Література:

1. Бебик В.M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. - К., 2000.

2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.,1997.

3. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.

4. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.

5. Базар І.M. Політична етнологія як наука : історія, теорія, методологія, праксеологія.- К., 1994.

6. Гаєвський Б. Українська політологія. - К., 1995.

7. Гаєвський Б. Філософія політики. - К., 1993.

8. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? - К., 1996.

9. Гелей С., Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996.

10. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.

11. Пірен M.I. Етнополітика. - К., 1997.

12. Потульницький В. Історія української політології. - К., 1992.

Размещено на Allbest.ru