Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Економічна ефективність у сфері ЗЕД

2. Аналіз фінансових результатів і прибутку ЗЕД

Висновки

Література



ВСТУП

В сучасних умовах підприємства є основною ланкою всього економічного комплексу країни і тому саме від їх діяльності, від можливості випускати конкурентоздатну продукцію залежить, наскільки швидко та ефективно зможе інтегруватись наша країна в світову економічну систему, завоює власний авторитет, стане рівноправним партнером в зовнішньоекономічній діяльності.

Україна отримала від колишнього СРСР неефективну економіку зі спотвореною структурою, що не може не позначитися на умовах і характері вибору зовнішньоекономічних пріоритетів. Об'єктивна диверсифікація та технологічна еволюція світових ринкових коопераційних зв'язків гостро висунула питання про неадекватність наявного механізму зовнішньої діяльності України нагальним вимогам міжнародної економіки.

Розвиток світових продуктивних сил все більше набуває характеру цілісності й нерозривності національних елементів. Це зумовлює перевагу доцентрових сил у розвитку світового господарства і зростання відкритості національної економіки.

Згідно діючому законодавству України підприємство має право самостійно визначати форми, методи, напрямки роботи на зовнішньому ринку. Головним завданням його є здійснювати цю діяльність таким чином, щоб забезпечити максимальну ефективність всіх операцій, отримувати прибуток, який давав би змогу нарощувати виробництво товарів (надання послуг) і задовольнити потреби колективу працюючих на підприємстві.

Участь в міжнародному розподілі праці дозволяє досягати поставлених економічних цілей з меншими затратами виробничих ресурсів. Міжнародний обмін товарами (послугами) може бути вигідним всім учасникам зовнішніх економічних зв'язків при умові правильного оформлення структури експорту і імпорту.

Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасних умовах, коли господарська самостійність і незалежність незаперечно повинні привести до підвищення відповідальності і обґрунтованості управлінських рішень

У зв'язку з цим необхідно оцінювати ефективність здійснення експортно-імпортних операцій, визначати фінансові результати та економічні показники діяльності підприємства в цілому.

В даній роботі розглядається методика аналізу фінансових результатів та оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні.



1. Економічна ефективність у сфері ЗЕД

Питання ефективності зовнішньоекономічної діяльності цікавило економістів вже давно. Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці ХУІІІ -- на початку ХІХ століття визначними англійськими економістами Адамом Смітом та Давідом Рікардо. А. Сміт у своїй роботі “Дослідження про природу і причини багатства народів (1776 р.) сформулював теорію абсолютної переваги і показав, що країни зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є.

Теоретичне обґрунтування теорії порівняльних переваг було вперше сформульовано видатним англійським економістом Давидом Рікардо, який довів, що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального правила і обґрунтував теорію порівняльних переваг.

Ці положення лежать в основі оцінки економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності на будь-якому рівні [3,с.154].

Аналіз і оцінка зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах особливо велике значення має для підприємств України.

Поки що в сфері зовнішньоекономічної діяльності Україна діє не дуже успішно. Це пояснюється, передусім, несприятливим становищем у системі міжнародних зв'язків через технологічне відставання, нерозвинутість ринкових структур і недостатню участь у сучасних формах міжнародного економічного співробітництва, а також недостатній досвід у цій сфері діяльності [6, с. 153].

В таблиці 1 наведено зовнішньоторговельний баланс України за останні роки [13,с.76].

Таблиця 1

Зовнішньоторговельний баланс України (млн. дол. США)

Роки	Усього товарів та послуг	В тому числі
		товарів	послуг
Експорт 2000	18059,3	14572,5	3486,8
2001	19809,1	16264,7	3544,4
2002	22012,4	17957,1	4055,3
2003	27328,2	23080,2	4248,0
Імпорт 2000	15106,9	13956,0	1150,9
2001	16922,6	15775,1	1147,5
2002	18168,4	16976,8	1191,6
2003	24409,2	23020,8	1388,4
Сальдо 2000	2952,4	616,5	2335,9
2001	2886.5	489,6	2396,9
2002	3844,0	980,3	2863,7
2003	2919,0	59,4	2859,6

Подолати бар'єри, що стримують розвиток міжнародного господарського спілкування України, допоможуть глибокі соціально-економічні та політичні перетворення, ефективний механізм управління зовнішньоекономічним комплексом, відкритість національного господарства. В таких умовах особливо важливим для кожного підприємства, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, є оцінка її ефективності.

Ефективна зовнішньоекономічна діяльність окремих підприємств сприяє розвитку міжнародних зв'язків, торгівлі і зміцнює становище України на світовому ринку. Суттєвою причиною розвитку зовнішньоекономічної діяльності є можливість підвищення норми прибутку на основі зовнішньоторговельних операцій. Розширення зовнішньої торгівлі здешевлює елементи постійного і змінного капіталу і таким чином сприяє зниженню витрат виробництва. Завдяки конкуренції між виробниками різних країни вдається на світовому рівні довести світові ціни на товари до рівня їх інтернаціональної вартості, яка нижче національної вартості в менш розвинутих країнах з невисокою продуктивністю суспільної праці, але вище рівня національної вартості в розвинутих країнах.

Інтернаціональна вартість - це суспільно необхідні затрати праці на виробництво товару при середніх світових нормальних умовах виробництва і середньому світовому рівні інтенсивності праці. Вона формується переважно під впливом умов виробництва в тих країнах, які ї головними постачальниками товарів на світовий ринок та лежить в основі формування світової ціни.

Найважливішим для українських виробників у процесі освоєння світового ринку є порівняння національних затрат із світовими на аналогічну продукцію.

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого результату (ефекту з витратами на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміється ступінь економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового національного продукту та інших економічних та соціальних макропоказників.

На рівні підприємств та інших господарських суб'єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступень збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності [14, с.89].

Макроекономічний показник ефективності зовнішньо-торгівельного обігу можна визначити за формулою:

Е_то = В_і / В_е

де Е_то - ефективність зовнішньоторговельного обігу;

В_і - економія витрат в результаті імпорту;

В_е - національні витрати на експорт.

Для національної економіки в цілому важливо, щоб національні витрати на експорт були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту. Тільки в даному разі країна економить національну працю, беручи участь у міжнародному товарообміні .

Макроекономічний показник ефективності експорту:

Е _е = V_е / В_е

де Е _е -- показник ефективності експорту;

V_е - валютна виручка від експорту товарів та послуг;

В_е - національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності імпорту:

Е _і = В_і / V_і

де Е _і -- показник ефективності експорту;

V_і - валютні витрати на імпорт;

Ві - економія витрат в результаті імпорту.

Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни [14, с.89-90].

Оцінку зовнішньоторговельної діяльності підприємств проводять за допомогою показників ефективності.

Всю систему показників економічної ефективності можна розділити на дві групи:

1. Показники ефекту, які визначаються як абсолютні величини і виражаються у відповідних грошових одиницях як різниця між результатами і затратами.

2. Показники ефективності, які визначаються на основі співвідношення результатів до затрат, як правило, відносні і виражаються у відносних одиницях: %, грн./грн., долях одиниці та ін.

Під затратами слід розуміти грошову, вартісну оцінку залучених виробничих ресурсів: вартість сировини, матеріалів, комплектуючих, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різні фонди та інші витрати, без яких угода, операція не була б здійснена.

Під результатами слід розуміти грошову, вартісну оцінку отриманої вигоди для підприємства: грошові кошти за поставлену продукцію, виконанні роботи і послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг і т.п.

При розрахунку показників важливим є дотримання наступних принципових положень:

n Принцип найбільш повного врахування всіх складових витрат і результатів. Неповний облік витрат і отриманих результатів може викривити висновки щодо ефективності того чи іншого заходу, рішення.

n Принцип порівняння з базовим варіантом. Все визнається в порівнянні, в тому числі і ефективність. За базовий варіант може бути прийнято положення справ до прийняття рішення, один з варіантів прийняття рішення або стан справ на ринку, у у конкурента. Неправильний вибір бази також може привести до викривлення оцінок.

n Принцип приведення затрат і результатів у співставний вид. Порівнювальні показники повинні бути співставні. Наприклад, слід приводити їх в співставний вид за об'ємом якістю, періоду часу та іншим параметрам.

n Принцип приведення різночасових затрат і результатів до одного моменту часу. Дотримання даного принципу - одне з найважливіших положень теорії оцінки ефективності. Методи приведення різночасових затрат до одного моменту часу достатньо добре розроблені в економіці.

Конкретний розрахунок показників ефективності буде в значному ступені залежати від виду операції на зовнішньому ринку, її мети, умов ті інших особливостей конкретної угоди. Розглянемо загальні положення і методику розрахунку показників ефективності для різних видів операцій на зовнішньому ринку.

Показник економічного ефекту від експорту продукції, товарів, робіт, послуг визначається наступним чином:

ЕЕ_ек = В_в + В_р - З_п

де В_в -- гривневий еквівалент відрахувань в валютний фонд підприємства, який розраховується шляхом перерахунку валютної виручки (за вирахуванням суми, яка підлягає обов'язковому перерахуванню в бюджет держави) в гривнях по курсу на дату надходження валюти, грн.;

В_р -- гривнева виручка від обов'язкового продажу частини валюти державі, грн.;

З_п -- повні затрати підприємства на експорт, які включають: затрати на виробництво і реалізацію продукції (реклама. Маркетинг, транспорт, страхування, мито і т.п.).

За економічним змістом показник ефективності ефекту відповідає показнику прибутку.

Показник економічної ефективності експорту розраховується наступним чином:

Е_ек = (В_в + В_р)/ З_п

де Е_ек -- показник економічної ефективності експорту, грн./грн..

Економічна суть показника ефективності є в тому, що він відображає, яку кількість вигоди, результату припадає на 1 грн затрат. Необхідною умовою ефективності є те, щоб цей показник був більше одиниці.

Для прийняття більш ефективного рішення щодо експорту продукції показник ефективності експорту Е порівнюється з показником ефективності виробництва і реалізації продукції на внутрішньому ринку Е _вн:

Е _вн = О_вн /(В_вир + З _реал)

де О_вн - об'єм експорту за внутрішніми цінами;

В_вир -- виробнича собівартість експортних товарів (витрати на виробництво);

З _реал - затрати на реалізацію експортної продукції всередині країни, грн.

Необхідною умовою експорту є:

Е_ек Е _вн1

Економічна ефективність імпорту розраховується по різному в залежності від цілей здійснення імпорту: для власного споживання або для реалізації на внутрішньому ринку.

Економічний ефект імпорту для внутрішнього споживання (використання продукції, що імпортується, тобто самим покупцем), може бути розрахований наступним чином:

ЕЕ_і = З_п - Ц_с

де З_п -- повні витрати на придбання (виготовлення) і користування

продукцією, альтернативної імпортній, грн.;

З_п = Ц _пр + В _ек

Ц _пр - ціна придбання (затрати на виготовлення) продукції по базовому варіанту, яка включає в себе всі витрати, пов'язані з придбанням (виготовленням), грн.;

В _ек - експлуатаційні витрати за весь період служби продукції, альтернативної або аналогічної імпортній, які включають вартість спожитої сировини, матеріалів, палива та енергії, вартість ремонтів, заміни запчастин, заробітну плату робітникам з відрахуваннями, які зайняті обслуговуванням та інші аналогічні витрати;

Ц_с -- ціна споживання імпортного товару (продукції), тобто всі затрати за весь період служби імпортного товару, продукції, грн.;

Ц_с = Ц_з + В _ек

Цз - ціна закупівлі (придбання) імпортного товару, яка включає всі витрати (ціна контракту, мито, збори, транспорт, страховка, оплата послуг посередникам та ін.), пов'язані з придбанням товару на зовнішньому ринку, грн.;

В _ек -- експлуатаційні витрати за весь період служби імпортного товару (продукції), які включають вартість спожитої сировини, матеріалів, палива та енергії, вартість ремонтів, заміни запчастин, заробітну плату робітникам з відрахуваннями, які зайняті обслуговуванням та інші аналогічні витрати, пов'язані з експлуатацією, грн..

Економічна суть показника економічного ефекту імпорту є в тому, що він відображає, який прибуток буде мати імпортер, якщо придбає імпортну продукції замість придбання (виготовлення) продукції, альтернативній імпортній.

Якщо З_п Ц_с, то абсолютне значення цього показника свідчить про прибуток, який може мати потенційний імпортер, якщо він замість імпортної продукції придбає (виготовляє) продукцію, альтернативну імпортній; або, що те ж саме, абсолютне значення цього показника свідчить про розмір збитків, які буде мати імпортер, якщо він все ж таки придбає імпортну продукцію замість придбання (виготовлення) продукції, аналогічної імпортній.

Показник економічної ефективності імпорту продукції для власного використання розраховується наступним чином:

Е_і = З_п / Ц_с

Необхідною умовою ефективного імпорту в цьому випадку є:

Е_і 1. Економічна суть даного показника в тому, що він показує, в скільки разів імпортна продукція (товар) ефективніше продукції, альтернативної імпортній.

Економічна ефективність імпорту продукції з метою її продажу на внутрішньому ринку може бути розрахована наступним чином:

ЕЕ _і = Ц _р - Ц_пр

де Ц _р - ціна реалізації імпортних товарів за відрахуванням витрат, які пов'язані з реалізацією (реклама, маркетинг, транспорт ті ін.), грн.;

Ц_пр - ціна придбання (закупівлі) імпортних товарів, включаючи витрати, пов'язані з їх придбанням (ціна контракту, мито, транспорт, страховка, оплата послуг посередників і т.п.), грн..

Економічна суть показника економічного ефекту імпорту товарів для подальшого перепродажу є в тому, що він відображає, який прибуток буде мати імпортер від закупівлі і реалізації на внутрішньому ринку імпортних товарів.

Необхідною умовою ефективного імпорту в цьому випадку є ЕЕ_і 1.

Якщо підприємство займається експортом і імпортом одночасно, то для оцінки його роботи на зовнішньому ринку за визначений період часу можуть бути розраховані інтегральні показники ефективності зовнішньоторговельної діяльності.

Показник інтегрального економічного ефекту від експортно-імпортної діяльності ЕЕ _е-і може бути розрахований наступним чином:



ЕЕ _е-і = ЕЕ_ек + ЕЕ_ек

де ЕЕ_ек - сумарний економічний ефект від експорту. Приведений до проміжку часу, за який визначається ефект, грн.. Може бути визначений як сума ефектів за всіма експортними угодами, які здійснювалися за відповідний проміжок часу, і розраховується за формулою, приведеною вище;

ЕЕ_ек -- сумарний економічний ефект від імпорту, приведений до проміжку часу, за котрий визначається ефект, грн.. Може бути визначений як сума ефектів за всіма імпортними угодами, які здійснювалися за відповідний проміжок часу, і розраховується за формулами, приведеними вище.

Економічна суть показника економічного ефекту імпорту товарів є в тому, що він відображає, який прибуток мав учасник зовнішньоекономічної діяльності за відповідний проміжок часу за всією сукупністю експортно-імпортних операцій.

Інтегральний показник економічної ефективності експортно-імпортної діяльності підприємства за відповідний проміжок часу може бути розрахований наступним чином:

Е _{екс-імп} = ЕЕ_ек / (Вп_.ек + Вп._ім)

де ЕЕ_ек -- інтегральний показник ефективності експортно-імпортної діяльності, %;

Вп_.ек - повні витрати на експорт, приведені до проміжку часу, за який визначається економічна ефективність, грн.;

Вп._ім -- повні витрати на імпорт, приведені до проміжку часу, за який визначається економічна ефективність, грн..

Економічна суть інтегрального показника ефективності експортно- імпортної діяльності є в тому, що він відображає, який прибуток має підприємство на кожну гривню затрат, пов'язаних з експортно-імпортною діяльністю, або яка рентабельність (у відсотках) експортно-імпортних операцій в цілому.

Дуже часто при проведенні експортно-імпортних операцій враховуються умови комерційного кредиту, які впливають на ефективність угоди. Для врахування впливу комерційного кредиту на ефективність угоди розраховується коефіцієнт кредитного впливу як відношення результатів угоди з наданням комерційного кредиту до результату угоди без надання комерційного кредиту, тобто при оплаті готівкою:

К _кр = В_в / В_г

де К _кр - коефіцієнт кредитного впливу;

В_в - гривневий еквівалент валютної виручки від експорту товарів з наданням відстрочки платежу (комерційного кредиту покупцю), приведений до моменту поставки товару, грн.;

В_г -- гривневий еквівалент валютної виручки від експорту товарів без наданням відстрочки платежу (при оплаті готівкою), грн.

Економічна суть коефіцієнту кредитного впливу є в тому, що він показує, в скільки разів знижується (якщо його значення менше одиниці) або підвищується ( якщо його значення більше одиниці) ефективність угоди з наданням комерційного кредиту в порівнянні з угодою без надання комерційного кредиту.

Коефіцієнт кредитного впливу може бути також розрахований для імпортної угоди діленням результатів, які отримаиі імпортером при оплаті в кредит, на результати при оплаті готівкою.

Розрахунок коефіцієнту кредитного впливу дозволяє економічно обґрунтувати рівнозначність оплати при наданні комерційного кредиту і при оплаті готівкою. Якщо К_кр = 1, то це означає, що сторони по контракту нічого не втрачають при будь-якому варіанті оплати.

Економічна ефективність товарообмінних операцій визначається також на основі порівняння, співвідношенням результату до затрат. Особливість товарообмінної операції є в тому, що її результатом буде вартісна оцінка триманих в обмін на поставлену продукцію товарів, робіт, послуг.

Різновидом товарообмінної операції є операція з давальницькою сировиною. Результатом для підприємства, яке перероблює закордонну сировину з оплатою за переробку готової продукції, буде вартість цієї готової сировини. Затратами для підприємства, яке переробляє сировину, будуть затрати, що безпосередньо пов'язані з переробкою і доставкою сировини і відвантаженням готової продукції.

Аналогічно можуть бути розраховані показники економічної ефективності інших операцій підприємства на зовнішньому ринку. При цьому важливо методологічно правильно розрахувати витрати відповідної операції на зовнішньому ринку [3, с.154-167].

Визначення економічної ефективності та ефекту експортної та імпортної діяльності підприємства доцільно проводити в наступній послідовності:

n розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного або імпортного товару (для експортного при відомих повних затратах відповідно до базисних умов постачання, для імпортного--при відомій його внутрішній вартості);

n розрахунок максимально прийнятних повних затрат на експорт товару відповідно до базисних умов постачання та мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару(при відомій зовнішньоторговельній ціні);

n розрахунок економічного ефекту товару;

n розрахунок економічної ефективності товару.

Методика розрахунку економічного ефекту і економічної ефективності розглянута вище.

При розрахунку показників експорту (імпорту) необхідно враховувати наступні фактори:

n ціну за експортну (імпортну) продукцію зафіксовану в українській валюті;

n ціну за експортну (імпортну) продукцію зафіксовану в валюті імпортера або інших країн;

n спосіб оплати за товар - комерційний кредит.

Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає наступним чином:

Ц _ек.без. = В_ек

де Ц _ек.без - беззбиткова експортна ціна товару, грн;

В_ек -- повні витрати на експорт товару (витрати, пов'язані із виробництвом товару та його реалізацією на зовнішньому ринку),грн.

Ц _{ек.без.1} = В_ек : К_в

де Ц _{ек.без.1} -- беззбиткова експортна ціна товару, грн;

К_в -- курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн/вал.од.

Ц _{ек.без.2} = В_ек : ( К_в*К_к)

де К_к -- коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортно-імпортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу та розраховується за формулою:

К_в = (Ц_ек * Р *Т) : (1 + r)ⁿ



де К_в - коефіцієнт кредитного впливу;

Ц_ек - експортна ціна товару;

Р -- розмір комерційного кредиту (авансу), %;

Т - термін надання комерційного кредиту (авансу), рік;

R - розмір додаткового прибутку;

n -- кількість періодів, рік.

Комерційний кредит як спосіб розрахунку використовується зовнішньоторговельними операторами для реалізації міжнародних угод, пов'язаних з купівлею продажем машин і устаткування.

Розрахунок максимально допустимих повних витрат на експорт визначеного товару (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за наступними формулами:

В_{макс.доп}. = Ц_ек

де В_макс._доп -- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

В_{макс.доп}.₁ = В_ек : К_в

де В_{макс.доп}.₁ -- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

К_в -- курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн/вал.од.

В_{макс.доп}.₂ = В_ек : ( К_в*К_к)

де В_{макс.доп}.₂- максимально допустимі повні витрати підприємства на експорт товару, грн.;

К_к - коефіцієнт кредитного впливу.

Якщо В_{макс.доп}.₂ Ц_ек , то експорт обраного в даному випадку товару для підприємства є економічно недоцільним [2, С.458-459].

Розрахунок економічної ефективності і економічного ефекту експорту проводять за формулами , наведеними вище.

Показники ефективності еспортних угод доцільно розраховувати при аналізі експортної діяльності підприємства за минулий період, обгрунтуванні окремих пропозицій про реалізацію товару, плануванні експортної діяльності на майбутній період.

Аналогічним чином проводять розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару і мінімально допустимої вартісної оцінки імпортного товару.

Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни імпортного товару (при відомій його внутрішній вартісній оцінці) з врахуванням умов необхідно проводити за формулою:

Ц _{ім..без.} = С_вн

де Ц_ім._.без - беззбиткова експортна ціна товару, грн;

С_вн -- вартісна оцінка одиниці імпортного товару на внутрішньому ринку, грн.

В якості вартісної оцінки може виступати ціна аналогічної продукції на внутрішньому ринку або ціна, за якою можна реалізувати імпортні товари на внутрішньому ринку:

Ц _{ім..без.1} = С_ім : К_в

де Ц_ім._.без1 -- беззбиткова імпортна ціна товару, грн;

К_в - курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн/вал.од.



Ц _{ім..без.2} = С_вн : ( К_в*К_к)

де Ц_ім._.без2 -- беззбиткова імпортна ціна товару, грн

К_к - коефіцієнт кредитного впливу.

Розрахунок максимально допустимої вартісної оцінки імпортного товару (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за наступними формулами:

С_ім._т. = В_ім._т

де С_ім._т. -- мінімально допустима вартісна оцінка імпортного товару, грн.

В_ім._т -- повні валютні витрати на імпорт товару

С_ім._{т 1} = В_ім._т : К_в

де С_ім._{т 1} - мінімально допустима вартісна оцінка імпортного товару, грн.

К_в - курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн/вал.од.

С_ім._т2 = В_ім._т. : ( К_в*К_к)

де С_ім._т2 - мінімально допустима вартісна оцінка імпортного товару, грн.

К_к - коефіцієнт кредитного впливу.

Якщо С_ім._т В_ім._т , то імпорт даного товару для підприємства є економічно недоцільним [2, С.467-468].

Розрахунок економічної ефективності і економічного ефекту імпорту проводять за формулами, наведеними вище.

Показники ефективності окремих імпортних угод доцільно використовувати при закупівлі товарів на зовнішньому ринку, аналізі імпортної діяльності за попередній рік, плануванні імпортної діяльності, визнченні імпортної політики підприємства.

Для визначення ефективності експортно-імпортних операцій потрібно на підприємствах організувати облік так, щоб забезпечити отримання достовірної інформації про продаж (закупівлю) в абсолютному і натуральному виразі, а також про витрати і доходи, пов'язані із реалізацією (закупівлею)товарів на зовнішньому ринку в розрізі окремих держав.

Для аналізу змін в результатах зовнішньоекономічної діяльності використовують також показники динаміки розвитку (темпи зростання, темпи приросту за певний період) та показники зіставлення (порівняння будь-якого розглянутого вище показника з показником іншої країни) [14, с.91].

В таблиці 2 приведено дані, які характеризують зміну обсягів експорту послуг в Україні за останні роки [13,с.79].

Таблиця 2

Індекси обсягів експорту послуг (у відсотках до відповідного періоду)

Види послуг	2000	2001	2002	2003
Усього	96,5	101,7	114,4	104,8
Транспортні послуги	94,9	101.5	114,4	103,8
Подорожі	117,0	132,8	127,6	114,3
Послуги зв'язку	88,7	104,3	96,6	93,3
Будівельні послуги	107,4	65,3	122,2	77,9
Страхові послуги	117,6	100,6	142,0	261,0
Фінансові послуги	143,3	78,3	106,7	107,0
Комп'ютерні послуги	153,5	128,6	136,1	117,7
Роялті та ліцензійні послуги	48,8	269,2	92,4	130,4
Інші ділові послуги	117,6	103,3	97,8	120.6
Разом ділові, професійні та технічні послуги	102,9	96,1	124,0	109,5
Послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку	81,4	83,7	117,9	133,8
Державні послуги, які не віднесені до інших категорій	74,5	375,0	132,4	100,5
Ремонт	110,5	108,6	106,0	114.2
Інші послуги	--	--	--	--

2. Аналіз фінансових результатів і прибутку ЗЕД

Аналіз фінансових результатів пов'язаний з оцінкою фінансового стану підприємства та визначенням основних фінансових коефіцієнтів.

Загальна оцінка фінансового стану проводиться за допомогою системи спеціальних фінансових коефіцієнтів за даними двох основних форм звітності - бухгалтерського балансу та звіту про прибутки і збитки.

Основними напрямками фінансового аналізу на зарубіжних підприємствах є:

1. Аналіз структури активів підприємства та їх джерел за статтями бухгалтерського балансу.

2. вертикальний аналіз виручки від реалізації продукції.

3. Аналіз фінансових коефіцієнтів рентабельності, ліквідності, платоспроможності, ринкових індикаторів.

Одним з основних показників рівня ефективності діяльності підприємств за певний період є економічна структура виручки, яка надходить від покупців. Структура виручки вивчається в рамках так званого вертикального аналізу, який проводиться за даними звіту про прибутки і збитки шляхом розрахунку питомої ваги кожного економічно змістовного компоненту в загальній вартості продаж.

Результати вертикального аналізу виручки за її складовими дозволяють робити висновки про напрямок і силу впливу прибутку, що накопичується, а також таких важливих факторів, як прямі і непрямі витрати, амортизація і податки.

Вертикальний аналіз проводиться також за даними бухгалтерського балансу для оцінки структурної динаміки активів підприємства та джерел їх утворення. Для цього також визначається питома вага кожної балансової статті в загальному підсумку.

Вертикальний аналіз структури балансу дозволяє зробити висновки про перерозподіл вкладень в різні види майна і про зміни джерел фінансування активів підприємства. Наприклад, пріоритетне фінансування приросту майна за рахунок власного капіталу забезпечує підприємству більшу незалежність від кредиторів. При цьому слід мати на увазі, що у разі дешевих кредитних ресурсів, за низькою ставкою процента позикового капіталу та високою швидкістю кругообігу коштів підприємствам вигідно залучати в свій оборот значні позикові кошти та ефективно використовувати великий фінансовий важіль.

У закордонній практиці при проведенні фінансового аналізу використовуються численні фінансові коефіцієнти. Як правило, виділяють такі основні групи:

1. Коефіцієнти рентабельності:

· рентабельність капіталу власника;

· рентабельність загальних інвестицій у підприємство;

· ліверидж;

· прибуток на одну акцію;

· рентабельність продаж.

2. Коефіцієнти ліквідності:

· коефіцієнт робочого оборотного капіталу (маневрування);

· коефіцієнт швидкої ліквідності;

· коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

· коефіцієнт оборотності виробничих запасів.

3. Коефіцієнти фінансової стійкості:

· коефіцієнт позикового і власного капіталу;

· частка власного капіталу у фінансуванні активів підприємства;

· частка позикового капіталу у фінансуванні активів підприємства.

4. Ринкові індикатори (коефіцієнти ринкової активності):

· співвідношення ринкової і бухгалтерської вартості (ціни) однієї акції підприємства;

· співвідношення дивідендів, що виплачуються на одну акцію, і ринкової вартості однієї акції.

В основу розрахунку коефіцієнтів рентабельності покладене порівняння прибутку з основними чинниками, що впливають на фінансові результати підприємства.

Рентабельність власного капіталу характеризує рівень прибутків, що отримують з капіталів, інвестованих власниками в дане підприємство.

Рентабельність власного капіталу розраховуються за формулою:

Р_вл = ПР *100% / К_вл

де ПР - накопичений прибуток за період, що аналізується;

К_вл - капітал власника в середньому за період.

Рентабельність загальних інвестицій у підприємство характеризує прибутковість інвестицій, вкладених в активи підприємства. Вона розраховується за формулою:

Р_зі = (ПР + В)*100% / І

де В - відсотки, виплачені за кредит, скориговані на ставку податку на прибуток;

І - середньорічна вартість інвестицій підприємства в активи.

Витрати по відсотках за кредит включені в розрахунок коефіцієнта, тому що вони характеризують віддачу, отриману кредиторами за надані підприємству позики.

Значення показника рентабельності інвестицій в активи свідчить про те, скільки в аналізованому періоді було отримано прибутку на одну грошову одиницю всіх інвестицій.

Оскільки даний показник рентабельності має велике значення, зобразимо схематично основні чинники, що впливають на нього (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Модель факторної системи коефіцієнту рентабельності всіх інвестицій в активи підприємства

Показник лівериджу представляє собою різницю значень рентабельності власних капіталів і загальних інвестицій в активи підприємства. Ліверидж характеризує приріст доходності капіталів власників підприємства за рахунок залучення в оборот позикових ресурсів кредиторів.

Прибуток на одну акцію розраховується для підприємств, організаційною формою яких є акціонерне товариство. Він важливий для акціонерів, оскільки показує розмір прибутку, що припадає на одну акцію підприємства. Прибутковість акції розраховується наступним чином:

Пр_акц = ПР / А

де А - середня кількість випущених акцій .

Рентабельність продаж визначається як відношення накопиченого прибутку до вартості реалізованої продукції. Даний показник характеризує розмір прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і міститься в одній грошовій одиниці реалізованої продукції:

Р_пр = ПР / В_р

де Р_пр - рентабельність продаж;

В_р -- виручка від реалізації.

Ефективність продажу є найважливішою умовою стабільності фінансового стану підприємства.

Однією з найважливіших економічних характеристик оперативного фінансового стану є розмір робочого капіталу. Цей показник характеризує рівень фінансування оборотних активів власним капіталом підприємства. Робочий капітал визначається як різниця між поточними оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є відношенням високоліквідних активів до поточних зобов'язань. Високоліквідні активи - це такі активи, що можуть бути негайно використані для погашення зобов'язань. До них відносяться грошові кошти і фінансові вкладення в короткострокові цінні папери.

За ступенем ліквідності до грошових коштів найближче знаходиться дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію, виконанні роботи, надані послуги. За кордоном набула широкого розповсюдження практика продажу у кредит, що приваблює покупців. Продавці змушені використовувати таку систему реалізації своїх товарів, щоб витримувати конкурентну боротьбу на ринку. Проте, для забезпечення стабільності свого фінансового стану продавцям необхідно одержувати кошти від дебіторів у максимально короткі терміни. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує рівень ефективності отримання грошей від дебіторів. Він розраховується як відношення вартості товарів, реалізованих у кредит, до середньої вартості дебіторської заборгованості..

Крім коефіцієнту, наочним індикатором оборотності дебіторської заборгованості є показник тривалості одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів у періоді до коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості.

Одним із приблизних емпіричних критеріїв „нормальності” строку обороту дебіторської заборгованості є не перевищення ним полуторного значення одержаних підприємством позичок. Наприклад, якщо середня тривалість кредитів складає зо днів, то максимально допустима тривалість розрахунків із дебіторами дорівнює 45 днів.

За відсутності інформації про розмір продажів у кредит для визначення коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості може використовуватися загальний вартісний обсяг реалізованої продукції.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів показує рівень ліквідності виробничих запасів. Він розраховується за тим елементом запасів, що є основним натурально-речовим компонентом готової продукції підприємства. Для промислових підприємств таким компонентом є, як правило, сировина і матеріали, а для торгівельних - товари. Коефіцієнт оборотності запасів визначається як відношення вартості прямих витрат матеріальних ресурсів, списаних на витрати реалізованої продукції, до середньорічної вартості запасів за балансом.

Розраховується також показник тривалості одного обороту запасів як відношення календарного періоду в днях до коефіцієнту оборотності запасів.

До групи показників фінансової стійкості відносяться коефіцієнти, які характеризують здатність підприємства погашати свої фінансові зобов'язання.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу характеризує співвідношення між фінансовими зобов'язаннями підприємства та його власним капіталом. Він розраховується згідно даних балансу.

Частка власного капіталу у фінансуванні активів підприємства і частка позиченого капіталу у фінансуванні активів підприємства розраховуються як питома вага відповідної частини капіталу у загальній сумі балансу.

Використання у аналітичній роботі ринкових індикаторів обумовлено тим, що часто виникають розбіжності між ринковими і бухгалтерськими вартостями за цілим рядом економічних об'єктів.

Співвідношення ринкової і бухгалтерської вартості (ціни) однієї акції підприємства. - це відношення розрахованого за формулою прибутку на одну акцію до фактичної ціни акції, яка встановлюється за результатами торгів на фондовій біржі. Обернене значення цього співвідношення має назву коефіцієнту капіталізації.

Співвідношення дивідендів, що виплачуються на акцію, і ринкової ціни акції - це коефіцієнт, який вимірює відповідність між виплачуваними по акції дивідендами, що виплачуються на одну просту акцію, і ринковою ціною акції. Даний показник є одним з найважливіших індикаторів рівня привабливості акцій підприємства [2, с.468-480].

Таким чином, аналіз фінансових результатів і ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств проводиться за допомогою цілого ряду показників, які дають змогу оцінити стабільність фінансового стану підприємства, рівень рентабельності (прибутковості), ефективність роботи в цілому.

зовнішньоекономічний торговельний рентабельність інвестиція



Висновки

Теорія і практика економічних трансформацій відповідно до умов ринкових відносин тільки-но започатковані в Україні. Цей процес має складний, неоднозначний і багато в чому суперечливий характер. Вихід з економічної кризи нерозривно пов'язаний з адаптацією підприємств в умовах ринку, в тому числі і до принципово нового ставлення до зовнішньоекономічної діяльності та її ефективності.

Сучасна ринкова економіка висуває принципово інші вимоги до ефективності зовнішньоторговельних операцій. Це пов'язано з тим, що виживання будь-якої фірми, її стійке положення на ринку товарів і послуг визначаються рівнем конкурентоздатності на світовому ринку. Саме від конкурентоспроможності підприємства залежить наскільки швидко підприємство зуміє пристосуватися до нових умов роботи.

Вихід підприємств на зовнішні ринки пов'язаний з значними труднощами і проблемами. Необхідно не тільки випускати якісну, конкурентоздатну продукцію, але й мати навички роботи на зовнішньому ринку, враховувати політичні , законодавчі, культурні та інші особливості країн, з якими здійснюються зв'язки, вміти раціонально організовувати роботу на зовнішніх ринках.

Зовнішньоекономічна діяльність повинна бути ефективною, тобто підсумковий результат всіх зовнішньоторговельних операцій повинен бути прибутковим.

Це вимагає більш гнучких і ефективніших підприємницьких зв'язків між вітчизняними та зовнішніми партнерами, що виступають на міжнародному ринку як суб'єкти економічних взаємовідносин. Для прийняття оптимальних рішень щодо організації експорту і імпорту необхідно оцінювати ефективність всіх зовнішньоторговельних операцій, здійснювати аналіз фінансових результатів від експортно-імпортної діяльності.

Для оцінки ефективності зовнішньоторговельних операцій використовується система показників, розрахунок яких грунтується на загальновизнаних принципах оцінки ефективності.

При аналізі можуть визначатися показники ефективності експорту, імпорту, експортно-імпортних операцій в цілому. При розрахунках економічної ефективності також може враховуватися коефіцієнт кредитного впливу при використанні комерційного кредиту.

Загальна оцінка фінансового стану проводиться за допомогою системи спеціальних фінансових коефіцієнтів за даними двох основних форм звітності - бухгалтерського балансу та звіту про прибутки і збитки.

У закордонній практиці при проведенні фінансового аналізу використовуються численні фінансові коефіцієнти. Як правило, виділяють такі основні групи:

1. Коефіцієнти рентабельності .

2. Коефіцієнти ліквідності .

3. Коефіцієнти фінансової стійкості.

4. Ринкові індикатори (коефіцієнти ринкової активності).



Література

1. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991.

2. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік та аудит. -Житомир. ПП “Рута”,2001.

3. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов / под ред.проф. Л.Е. Стровского. - М.: ЮНИТИ, 1999.

4. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств. /за ред. С.І. Шкарабана, М.І. Сапачова. - Тернопіль.: ТАНГ, 1999.

5. Економічний аналіз: Навч. Посібник. / за ред. Акад.. НАНУ, проф..М.І. Чумаченка. - К.:КНЕУ, 2001.

6. Карлін Д.С. Макроекономіка. Навч.посібник. - Луцьк.: Видавництво ВДУ “Вежа”, 1996.

7. Кузнецова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине (практическое пособие) К.: СПЛАЙН, 1998.

8. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность. Учебно-практическое пособие. - М.: НВЦ “Маркетинг”, 1998.

9. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль.: Економічна думка, 2000.

10. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / за ред. А.І. Кредісова, К.: СПЛАЙН, 2000.

11. Турбан Г.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие.- Мн.: Высш.шк., 1997.

12. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. - М.: Прогресс, 1992.

13. Зовнішньоекономічна діяльність.// Економіст, №7, 2004.

14. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. К.: КНЕУ. 2001.

15. Размещено на Allbest.ru