Оцінка причин і наслідків банкрутства підприємства

4,97

4,88

0,09

9.

Коефіцієнт маневреності власних коштів

1,67

5,18

- 3,51

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового полягання при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансове полягання.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів - це відношення всього привернутого капіталу до власного. Він показує, яких засобів біля підприємства більше - позикових або власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим більше залежність підприємства від позикових засобів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обороту оборотних коштів. Тому додатково до розрахунку коефіцієнта необхідно визначити швидкість обороту матеріальних оборотних коштів і дебіторської заборгованості за аналізований період. Якщо дебіторська заборгованість обертається швидше за матеріальні оборотні кошти, це означає достатньо високу інтенсивність надходження грошових коштів на рахунки підприємства, тобто у результаті - збільшення власних засобів. Тому при високій оборотності матеріальних оборотних коштів і ще більш високої оборотності дебіторської заборгованості коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів може значно перевищувати одиницю.

2.6 Оцінка ймовірності банкрутства

Під банкрутством розуміється встановлення у судовому порядку фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі по своїм рахункам. До банкрутства підприємства може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість, тому саме на них базується аналіз ймовірності банкрутства.

Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба враховувати такі чинники:

· рентабельність капіталу;

· оборотність коштів, вкладених у оборотні активи;

· коефіцієнт фінансової незалежності;

· ліквідність та платоспроможність.

Визначимо ймовірність банкрутства за п'ятифакторною моделлю Альтмана:

Z = 1.2 A + 1.4 B + 3.3 C + 0.6 D + 0.1 E

Якщо:

А = оборотні кошти /загальна вартість активів;

В = чистий прибуток / загальна вартість активів;

С = чистий доход / загальна вартість активів;

D = сума валового капіталу /до позичкового;

E = обсяг продажу / загальна вартість активів.

Отже: Z = 1.2 ( 1346735 / 2453104 ) + 1.4 ( 538102 / 2453104 ) + 3.3 (7698515 / 2453104 ) + 0.6 + 0.1= 1,5 а це означає, що ймовірність банкрутства дуже висока.

III. Санація підприємств

3.1 Економічна суть санації підприємств

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Термін "санація" походить від латинського "snare" - оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутства промислових, торгівельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [9,156].

Деякі з авторів із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних чи фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства - боржника банкрутом і його ліквідації.

Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", прийнятий у 1999 році,

3.2 Форми фінансової санації

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

· відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності;

· формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо - технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, через одержання державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

1. санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

2. санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

· зменшення номінального капіталу підприємства;

· конверсія власності в борг;

· конверсія боргу у власність;

· пролонгація строків сплати заборгованості;

· добровільне зменшення заборгованості;

· самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

· альтернативна санація;

· зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

· безповоротна фінансова допомога власників;

· безповоротна фінансова допомога персоналу;

· емісія облігацій конверсійного займу;

· залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватись на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д [10,142-143].

Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття «чистої санації». Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

3.3 Передумови прийняття рішення щодо проведення фінансової санації підприємств

Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних випадках:

1. з ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі - якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в майбутньому.

2. після того як боржник звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство, подає план санації або проект мирової угоди.

3. по закінченні місячного терміну до нього надходять пропозиції від фізичних чи юридичних осіб.

4. установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможнім, застосовувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даними підприємством адміністрації, сформований за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці

6. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність".

3.4 Класична модель фінансової санації

Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Санація - це комплекс послідовних, взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

Згідно з класичною моделлю процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На основі первинної інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан фірми.

У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу, прибутковості тощо. Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причин фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідацію може бути здійснено на добровільній основі (злиття, продаж об'єкта цілком або частинами) та в примусовому порядку[11,27-30].

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

§ сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

§ основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить:

· техніко-економічне обґрунтування санації;

· розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;

· конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу;

· строки освоєння інвестицій та їхньої окупності;

· оцінку ефективності санаційних заходів;

§ прогнозовані результати виконання проекту.

Завданням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод[18,156].

Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації і використання внутрішніх та зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

3.5 Розробка проекту фінансового оздоровлення

банкрутство фінансове оздоровлення санація

Розробка проекту фінансового оздоровлення здійснюється, як правило фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами.

Проект санації складається із вступу та двох розділів. У вступі відображається:

§ фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків або збитків, рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності тощо);

§ аналіз причин кризової ситуації;

§ характеристика ринків збуту продукції;

§ кадровий потенціал та інші вихідні параметри.

Крім того, формуються стратегічні ціни санації і стислий прогноз результатів проведення фінансового оздоровлення підприємства.

Перший розділ містить конкретний план фінансового оздоровлення, складовими частинами якого є:

· план маркетингу та оцінка ринків збуту продукції;

· план виробництва та капіталовкладень;

· організаційний план;

· фінансовий план.

У другому розділі проекту санації деталізують очікувані результати виконання проекту, дають оцінку ефективності запропонованої форми оздоровлення, а також прогнозують можливий ризик та збитки. Основою для вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності.

Результати санації можна оцінити через додатковий прибуток підприємства . Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку[15,75-76]. Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємств виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість.

Висновки і пропозиції

Негативна сутність банкрутства полягає у визнанні господарським судом неможливості боржника відновити платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

При порушенні справи про банкрутство прагнення органів державної податкової служби застосовувати банкрутство не як юридичний механізм знищення суб'єкта підприємницької діяльності, а як економічну процедуру щодо його оздоровлення, не суперечить загальнодержавним цілям. Як відомо, існує безліч шляхів запобігання банкрутству, які умовно поділяються на недоведення платника податків до порушення провадження у справі про банкрутство i судове врегулювання питання.

Податковим законодавством та законодавством про банкрутство передбачено ряд запобіжних заходів, спрямованих на захист платоспроможності бюджетних боржників, а саме: податкова порука, мирова угода, розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань (боргу) платника податків, списання податкового боргу, досудова санація i власне санація тощо. На сьогодні податкові органи вимушені одночасно захищати як державні інтереси, так i інтереси суб'єктів господарювання, оскільки лише їх діяльність приведе економіку держави до поступового відродження i подальшого розвитку.

Суперечність полягає в тому, що податкові органи, незважаючи на специфіку своєї роботи, мають на меті як стратегічний крок -- збереження суб'єкта підприємницької діяльності (платника податків), який у подальшому забезпечуватиме наповнення державної казни, так i тактичний -- ліквідацію суб'єкта підприємництва, забезпечуючи тим самим часткове зменшення загальної суми податкового боргу платників податків перед бюджетами усіх рівнів України.

Тобто виправлення ситуації щодо зазначеної проблеми залежить від ефективності координації зусиль органів виконавчої та судової влади в реалізації спільної із суб'єктами підприємницької діяльності проблеми. I нарешті, не в останню чергу вдала реалізація в Україні правових та економічних механізмів відновлення платоспроможності підприємств-боржників залежить від компетентності, досвіду, знань, сумлінності податкових та арбітражних керуючих.

Список використаних джерел

1. І.Н. Карпунь, «Управління фінансовою санацією підприємства», ВД «Магнолія - 2006», м. Львів 2007

2. І.В. Зятьковський, «Фінанси підприємств», «Кондор», Київ 2003

3. А.М. Поддєрьогін, «Фінанси підприємств», КНЕУ Київ 2004

4. О.О. Терещенко, «Фінансова санація та банкрутство підприємств», Київ 2000

5. В.П. Шило, С.Б. Ільїна, «Фінанси підприємств», «Професіонал», Київ 2006

6. О.С. Філімоненко, «Фінанси підприємств», Кондор, Київ 2005

7. А.Б. Кондрашихін, Т.В. Пепа, В.О. Федорова, «Фінансова санація і банкрутство підприємств»

8. В.М. Гринькова, В.О. Корда, «Фінанси підприємств», ВД «ІНЖЕК», Харків 2004

9. В.М. Гринькова, В.О. Корда, «Фінанси підприємств», 2 видання, «Знання - Пресс», Київ 2004

10. О.Г. Біла, «Фінанси підприємств», ВД «Магнолія - 2006», м. Львів 2008

11. С.М. Онисько, П.М. Марич, «Фінанси підприємств», «Магнолія Плюс», Львів 2004

12. А.В. Череп, «Фінансова санація та банкрутство суб'єктів господарювання», Кондор, Київ 2006

13. А.Г. Семенов, В.З. Бугай «Фінансове планування і управління на підприємстві», Київ 2007, Центр учбової літератури

14. Р.А. Слав'юк «Фінанси підприємств», ЦУЛ 2002

15. Під редакцією Г.Г. Кірейцева «Фінанси підприємств», ЦУЛ 2002

16. І.В. Зятьковський «Фінанси підприємств», Київ Кондор 2003

17. С.М. Онисько «Фінанси підприємств», «Магнолія Плюс», Львів 2004

18. В.М. Гончаров «Фінанси підприємств», Донецьк «Альматео» 2006

Размещено на http://www.allbest.ru/