Економічне обґрунтування виробничої програми підприємства
Виробнича програма підприємства. Інвестиційна політика фірми. Кадри підприємств та продуктивність праці. Основні фонди та виробнича потужність, оплата праці. Модель виробничих можливостей країни. Державне регулювання, валовий національний продукт.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | отчет по практике |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.11.2010 |
| Размер файла | 137,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Оборотні фонди перебувають у постійному русі. У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:
Виробничі запаси - найбільша частина оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70%. Виробничі запаси включають:
сировина,
основні та допоміжні матеріали,
куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби,
паливо,
тара і тарні матеріали,
запасні частини для ремонту,
інші матеріали.
У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці.
Незавершене виробництво - ті предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування.
До напівфабрикатів власного виготовлення належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі, але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах, наприклад упаковки, штампування, відливки заготівельного виробництва на машинобудівних підприємствах.
Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної, комерційної інформації, передплату періодичних видань тощо.
На підприємствах різних галузей структура оборотних фондів має значні відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації. Наприклад, на підприємствах легкої та харчової промисловості виробничі запаси сягають 80-90%, а незавершене виробництво коливається від 5 до 20%, тоді як на підприємствах машинобудування ця частина оборотних фондів може становити 40%. На підприємствах видобувної галузі висока питома вага витрат майбутніх періодів (40-50%). [19, 20]
Виробнича потужність підприємства - його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на встановлену дату за допомогою організованої сукупності наявних на підприємстві знарядь праці, досягнутому рівні їх досконалості та освоєння.
Фактори підвищення продуктивності машин - пов`язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, що означає виготовлення більшої кількості продукції. [13]
Збільшення продуктивності машин залежать від впровадження прогресивних технологій, що зумовлено рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузів, вища їх технологічність у виробництві, нижча машиномісткість виготовлюваної продукції і менша її трудомісткість.
Кваліфікація працівників і систематичне підвищення загальної і технологічної освіти, удосконалення виробничих навиків працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці, дозволяють максимально використовувати потенційні можливості техніки, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси, збільшувати виробничі потужності підприємства.
Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов`язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв`язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметом праці й самою працею - тільки в якісному.
Система машин являє собою матеріальну базу виробничої потужності, найбільш динамічний її елемент. Тому формування виробничої потужностей сучасних промислових фірм і підприємств перебуває у прямій залежності від якості техніко-організаційної побудови їхньої системи машин
Найістотнішими факторами, які впливають на техніко-організаційну побудови системи машин, є конструктивно-технологічні особливості виробів і масштаб виробництва.
Особливість формування системи машин за предметним принципом полягає в тому, що вона не тільки охоплює виконання різних за видами технологічних операцій, але і обмовляє створення відокремлених підрозділів, необхідних для виготовлення окремих вузлів або виробу в цілому.
Виробнича потужність підприємства характеризується максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг). [16]
Тема 4. Оплата праці
Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців конкретних суб'єктів господарювання (колективної діяльності) здійснюється за встановленими державою посадовими окладами з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій) та інших підприємницько-комерційних структур.
Тарифна система, що її ми назвали основою організації оплати праці робітників виробничого підприємства, не може, проте, забезпечити повних розрахунків місячного заробітку цієї найбільшої за кількістю категорії персоналу, оскільки не бере до уваги реальної результативності їхньої діяльності за відповідний проміжок часу. Цим пояснюється об'єктивна необхідність проведення розрахунків абсолютної величини заробітної плати, виходячи з фактичних результатів (затрат) праці протягом одного місяця. Такі результати (затрати) праці можна визначити за допомогою конкретних форм і систем заробітної плати робітників виробничих підприємств чи виробничо-експериментальних підрозділів науково-технічних та,384 інших подібних організацій.
За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.
За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.
Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції). [19]
Тарифна сітка (для використання в навчальному процесі)
|
Умови праці |
Форма оплати праці |
Годинні тарифні ставки по розрядах, грн. |
||||||
|
1 р |
2 р |
3 р |
4 р |
5 р |
6 р |
|||
|
Тарифний коефіцієнт |
1,0 |
1,09 |
1,2 |
1,33 |
1.5 |
1.72 |
||
|
Нормальні |
Погодиники |
1.00 |
1.09 |
1.2 |
1.33 |
1.50 |
1.72 |
|
|
Відрядники |
1.20 |
1.31 |
1.44 |
1.60 |
1.80 |
2.06 |
||
|
Важкі та шкідливі |
Погодинники |
1.25 |
1.36 |
1.50 |
1.66 |
1.88 |
2.15 |
|
|
Відрядники |
1.40 |
1.53 |
1.68 |
1.86 |
2.10 |
2.41 |
||
|
Особливо важкі та особливо шкідливі |
Погодинники |
1.5 |
1.64 |
1.80 |
1.99 |
2.25 |
2.58 |
|
|
Відрядники |
1.8 |
1.96 |
2.16 |
2.39 |
2.70 |
3.10 |
Тема 5. Модель виробничих можливостей країни
У сучасних умовах органи державного управління, ділові кола та громадські організації все більше потребують створення ефективного інструменту для передбачення технологічних змін. Це необхідно для напрацювання і прийняття найкращих та найменш помилкових стратегічних рішень.
Такий інструмент має забезпечувати систематичне далекосяжне бачення технологічного розвитку суспільства, появу нових технологій і сфер стратегічних досліджень, що в результаті приводитиме до значних економічних і соціальних досягнень. Тому протягом останнього десятиліття технологічне передбачення і почало виступати одним з таких інструментів. Затребуваність технологічного передбачення обумовлена також новими особливостями сучасної ринкової економіки. У їх числі - наростання масштабів світової економічної глобалізації з одночасним обмеженням національних ресурсів і бюджетів багатьох країн світу та нові суспільні потреби і потреби приватного сектора економіки, що вимагають прискорення технологічних змін, зменшення економічних невизначеностей і ризиків та оптимального використання наявних фінансових ресурсів.
Як засвідчив досвід останніх десяти років, відповіді на запитання: яка група "експортних" товарів може принести успіх Україні, які для цього доведеться створити або придбати технології, які галузі промисловості слід зарахувати до пріоритетних і, врешті-решт, які політичні, економічні, організаційні та інші заходи для цього необхідно здійснити, - не можуть надійти ні від великих підприємств країни, ні від відповідних міністерств та відомств, ні від уряду в цілому. Якщо припустити, що точні й об'єктивні відповіді на ці запитання буде отримано, то після цього постане ще складніше завдання - прийняття і послідовне виконання відповідних стратегічних рішень. Для того, щоб знати, як діяти, насамперед важливо врахувати досвід передових країн світу, які на національному рівні успішно розв'язують проблеми стратегічного планування свого розвитку і втілення цих планів у життя. Виходячи як з досвіду цих країн, так і з реальних умов, що склалися в економіці України, для вирішення вищезазначених проблем було б украй важливим на загальнодержавному рівні організувати і здійснити комплекс робіт з технологічного передбачення. Необхідна умова для його успішного виконання - прийняття відповідного політичного рішення на національному рівні. [16]
До найістотніших елементів цього комплексу робіт слід зарахувати:
1. Прийняття державної або національної програми з технологічного передбачення, як це зроблено у країнах "великої сімки", Європейського Союзу та в ряді інших країн, що стали на шлях інтенсивного розвитку.
2. Створення на загальнодержавному рівні координаційного комітету з технологічного передбачення, до складу якого увійшли б представники вищих керівних органів країни, які відповідають за її економічний та індустріальний розвиток; уповноважені представники таких ключових міністерств, як міністерств економіки і європейської інтеграції, фінансів, промислової політики; вчені відповідного профілю; керівники промисловості окремих стратегічно важливих для країни регіонів і підприємств; відомі представники громадськості.
3. Створення робочих груп експертів за найважливішими напрямами індустріального і наукового розвитку держави, куди мають увійти фахівці найвищого рівня з відповідних напрямів.
4. Створення так званої групи інтерактивної взаємодії і системних досліджень, яка складалася б з аналітиків, здатних, з одного боку, компетентно працювати в інтерактивному режимі з робочими групами в кожній із предметних сфер, а з іншого - виконувати необхідні дослідження, здійснювати аналіз, систематизувати і надавати координаційному комітетові відповідні результати для підготовки тим пропозицій щодо прийняття стратегічних рішень. Ці пропозиції готуються у формі проектів законів України, проектів указів Президента України, проектів постанов уряду та відомчих нормативних актів, доповнень і змін до Національної програми з технологічного передбачення, які передаються на вищий рівень політичного керівництва державою для остаточного прийняття їх як стратегічних рішень. Схему взаємодії зазначених вище учасників комплексу робіт з технологічного передбачення подано на рис.2.
5. Організація процесу відбору критичних технологій та побудови оптимальних сценаріїв розвитку стратегічно важливих підприємств, пріоритетних галузей промисловості й індустріального сектора держави на засадах проведення комплексу робіт з технологічного передбачення.
Узагальнено ця робота поділяється на дві якісно різні частини: короткотермінового та довготермінового передбачення. Робота з короткотермінового передбачення полягає у відборі до групи критичних тих важливих технологій, які вже добре розроблені в Україні і на які є (або найближчим часом може з'явитися) великий попит на світових ринках. Приміром, для нашої країни такими можуть бути космічні й авіаційні технології. Застосовуючи для групи критичних технологій методи системного аналізу одночасно з методами якісного аналізу розробляються сценарії та політика майбутнього технологічного розвитку держави терміном на 5-10 років. [18]
Тема 6. Державне регулювання. Валовий національний продукт
Обов'язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази. Правову основу такого регулювання становлять законодавчі та нормативні акти, котрі визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.
Дуже вагомою функцією держави у сфері управління економікою має стати регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності. Це зрозуміло, оскільки економічний розвиток кожної країни є наслідком її науково-технічного прогресу й відбувається насамперед через науково-технічні та організаційні інновації. Саме вони, як локомотиви, тягнуть за собою модернізацію та перебудову всієї економіки.
З метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики здійснюється управління інвестиційною діяльністю. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає як пряме управління інвестиціями так і визначення державою належних економічних передумов для цієї діяльності.
Важливою економічною функцією будь-якої держави є перерозподіл консолідованих (централізованих) доходів і ресурсів, стабілізація економіки й соціальний захист населення з метою сприяння збалансованому й стабільному розвитку народного господарства та нормальному життєзабезпеченню всіх верств суспільства і сфер його діяльності.
Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. Залежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.
Методи непрямого регулювання - методи, які регламентують поведінку суб`єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовище, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання - вплив на економічні інтерес. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті мотивація - процес спонукання суб`єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів.
До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.
(ВНП) представляє собою всю сукупність кінцевих товарів та послуг, які вироблені в країні за рік. ВНП може бути розрахований по формулі:
n
ВНП = Pi Qi (1)
i=1
де Р і - ціна і-го товару (послуги);
Q і - об'єм випуску і-го товару (послуги);
n - кількість видів товарів та послуг, які випускаються в країні.
ВНП може бути розрахований в поточних або незмінних (скоректованих з урахуванням інфляції) цінах. Відповідно розрізняють номінальний та реальний ВНП.
Реальний ВНП розраховують по формулі:
ВНП реал = ВНП ном / Д, (2)
де ВНП ном - номинальний ВНП; Д - дефлятор ВНП.
Дефлятор ВНП (індекс ринкових цін) представляє собою відношення вартості ринкового (споживчого) кошика для даного року в цінах даного року до вартості ринкового кошика для даного року в цінах базового року:
n n
Д = ( Р 1 і х Q 1 і) / ( Р 0 і х Q 1 і) (3)
i=1 і=1
де Р0і - ціна і-го товару (послуги) в базовому році; Р1і - ціна і-го товару (послуги) в даному році; Q1і - об'єм випуску і-го товару (послуги) в даному році; n - кількість видів товарів та послуг, які випускаються в країні.
Поняття дефлятора ВНП тісно зв'язано з явищем інфляції.
Інфляція це збільшення дефлятора ВНП, а дефляція - його зменшення. Рівень інфляції це відносна зміна дефлятора ВНП:
РІ = (Д 2 - Д1) / Д1, (4)
де Д1 і Д2 - старе та нове значення дефлятора ВНП відповідно. Рівень інфляції вимірюють також в процентах.
Якщо дані два слідуючих один за одним проміжки часу, то рівень інфляції на загальному проміжку часу рівний:
РІ = (РІ 1 + 1) (РІ 2 +1) - 1, (5)
де РІ 1 та РІ 2 - рівень інфляції на першому та другому проміжках часу відповідно.
Якщо число проміжків рівно n, то рівень інфляції на загальному проміжку рівний:
РІ = (РІ 1 +1) (РІ2 + 1) …. (РІ і + 1) …. (РІ n +1) - 1, (6)
де РІі - рівень інфляції на і-ому проміжку часу, і= 1,…,n - номер проміжку.
Якщо число проміжків рівно n, а рівень інфляції на кожному з них рівний РІі, то рівень інфляції на загальному проміжку рівний:
РІ = (РІі + 1) n - 1 (7).
Використана література
1. Бондаренко С., Бокій В. Про механізм формування конкурентоспроможності продукції промислового підприємства // Економіст, № 9, 2001. - ст.58-59.
2. Закон України від 23 грудня 2004 р. №2285-ІV “Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
3. Закон України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”
4. Фролова В. Отраслевой обзор производителей обуви // Бизнес, № 49 (412), 2000. - стр.34-37.
5. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2002.
6. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004.
7. Закон України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997 р.
8. Фінанси підприємств: Підручник /Кер. авт. кол. інаук. ред. проф.А.М. Поддєрьогін. - 4-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002.
9. Ухачевич Я. Роль держави у забезпеченні конкурентоспроможності продукції // Економіка України, №2, 1999. - ст.82-83.
10. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д. е. н., проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002.
11. Фінансова діяльність підприємства: підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002.
12. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д. е. н., проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: ЦУЛ, 2002.
13. Павленко Ф., Якубовський М. Підвищення конкурентоспроможності виробництва в країнах з перехідною економікою // Економіка України, №11, 1998. - ст.78-80.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність і економічні показники виробничої програми. Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, розрахунок виробничих потужностей на плановий період. Фактори, що впливають на ефективне використання виробничої потужності підприємства.
курсовая работа [71,1 K], добавлен 17.05.2011Розрахунок виробничої програми електроремонтного цеху промислового підприємства. Виробничі потужності, план по праці, заробітній платі, собівартості послуг. Показники продуктивності праці. Забезпечення матеріальними ресурсами. Фінансові результати роботи.
контрольная работа [119,3 K], добавлен 21.12.2010Виробнича програма підприємства. Капітальні вкладення в основні фонди. Розрахунок амортизаційних відрахувань, величини кредиту, собівартості та експлуатаційних витрат. Річний фонд заробітної плати. Конкурентоспроможна ціна підприємства й тариф за послуги.
курсовая работа [61,7 K], добавлен 11.08.2011Виробнича програма підприємства - план виробництва і реалізації продукції. Етапи формування і розробки виробничої програми. Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми. Розробка виробничої програми та її ресурсне забезпечення.
реферат [21,2 K], добавлен 25.03.2008Облік тривалості одного обороту оборотних коштів підприємства. Первісна і залишкова вартість одиниці устаткування. Аналіз темпів росту фондовіддачі, виробнича потужність пекарні, ріст продуктивності праці. Тривалість технологічного циклу обробки деталей.
контрольная работа [319,7 K], добавлен 31.10.2010Загальна характеристика виробничої потужності підприємства. Методики розрахунку виробничої потужності. Принципи обґрунтування максимально можливого випуску продукції при наявній потужності. Ефективне використання виробничої потужності.
курсовая работа [129,4 K], добавлен 16.12.2006Елементи формування, показники та ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства, її місце у системі планів господарсько-фінансового розвитку. Складання кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначення точки беззбитковості.
курсовая работа [587,4 K], добавлен 05.06.2013Організаційна та виробнича структура підприємства. Аналіз організаційної та виробничої структури підприємства. Планування діяльності підприємства. Виробнича програма та її обґрунтування. Планування виробничої собівартості. Визначення внутрішніх цін.
дипломная работа [139,3 K], добавлен 08.12.2008Виробнича потужність підприємства - максимально можливий річний обсяг випуску продукції. Поняття виробничої програми і калькулювання собівартості. Показники операційної діяльності готелю: його капіталу, трудових показників, операційних витрат і доходів.
курсовая работа [85,0 K], добавлен 01.12.2010Зміст і порядок розроблення виробничої програми підприємства. Сутність та класифікація норм планування. Методика обчислення виробничої потужності у різних видах виробництва. Аналіз основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства на ринку.
курсовая работа [30,7 K], добавлен 15.12.2010
