Размещено на Allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра макроекономіки та державного управління

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Макроекономіка»

на тему: «Тіньовий сектор економіки України: позитивні та негативні наслідки його існування»

студентки 2-го курсу

Трохименко Оксани Сергіївни

Науковий керівник

Черевиков Є. Л.

Київ - 2010

План

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність тіньового сектора, його розвиток в умовах ринкової трансформації

1.1 Сутність та структура тіньового сектора економіки України

1.2 Розвиток тіньового сектора як процесу

Розділ 2. Особливості функціонування тіньового сектора в Україні

2.1 Причини виникнення тіньового сектору

2.2 Масштаби функціонування тіньового сектора в Україні

2.3 Негативні та позитивні наслідки існування тіньового сектора в Україні

Розділ 3. Методи ліквідації тіньового сектора, як негативної частини економіки України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: Від самого початку перехідного періоду Україна у числі інших країн світу зіткнулася з проблемою тіньової економіки - не контрольованого суспільством виробництва, розподілу, обміну й споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг, тобто приховуваних від органів державного управління й громадськості соціально-економічних відносин між окремими громадянами та соціальними групами. Економічне становище України протягом останніх років характеризується значним розширенням масштабів тіньової економіки та посиленням її впливу на соціально-економічне життя суспільства. Тінізація економіки зумовлює структурні деформації і диспропорції суспільно-економічного розвитку, гальмує процеси державотворення в країні, не сприяє курсу демократизації суспільства та європейської інтеграції України. Паралельне функціонування двох секторів - легального та тіньового - ускладнює стабільний розвиток економіки країни. Незважаючи на активне вивчення науковцями проблеми тіньової економіки й до нині не надається достатнє методологічне обґрунтування, необхідне для проведення розрахунків тіньового сектора економіки, визначення регіональних особливостей неофіційної діяльності. Поки що немає єдиного визначення поняття “тіньової економіки ”, неповністю розкрита його сутність. Досить спірним є питання про причини, джерела її існування та розвитку. Залишається не розробленою та науково дискусійною низка теоретичних і практичних положень щодо механізму взаємодії нелегального та легального секторів економіки в напрямку детінізації. Потребує теоретичного обґрунтування питання про складові регулятори механізму даної взаємодії. Тіньова економіка в Україні - це не відокремлене явище, а результат системної кризи економіки. При переході від соціалістичних форм організації економіки до ринкових відбулася реструктуризація тіньового сектора економіки, відбувся його масштабний розвиток і його пристосування до нових умов соціального існування. Тіньова економіка в Україні має суттєве поширення у всіх сферах економічної діяльності. Найбільш корумпованими виявилися установи та організації Державтоінспекції, митниці, міліції та податкової інспекції. Тіньова економіка у поєднанні з організованою злочинністю та корупцією становлять загрозу для економічної та національної безпеки держави.

Ситуація, що склалася на цей час в Україні внаслідок масштабно-вибухового поширення такого явища, як тіньова економіка, потребує глибоких і комплексних наукових досліджень цього найбільш своєрідного феномена перехідної (і не тільки перехідної) економіки. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування економічної сутності тіньової економіки, її розвиток в умовах ринкової трансформації, масштаби та наслідки її функціонування. Дослідження поставленої мети потребувало вирішення наступних дослідницьких завдань: - уточнити сутність, структуру тіньового сектора економіки; - розкрити причини та джерела розвитку і дати оцінку масштабів сучасного тіньового сектора; - обґрунтувати економічні методи легалізації тіньового сектора економіки. Об'єктом дослідження є система економічних відносин, що формуються в сфері тіньового сектору.

Розділ 1. Економічна сутність тіньового сектора, його розвиток в умовах ринкової трансформації

1.1 Сутність та структура тіньового сектора економіки України

Під «тіньовою економікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни. У просторі тіньової економіки виділяють наступні основні зони:

неофіційна економіка - легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків;

фіктивна економіка - хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей;

підпільна економіка - усі заборонені законом види економічної діяльності.

У багатьох країнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації, тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, але і продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальне соціально-економічне тло приблизно однакові, тіньові економіки істотно розрізняються, наприклад, по наступним характеристиках:

за структурою (частці кримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивної економіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-під фінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насиченні ринку);

по впливу на розподільні відносини ( сприяє зменшенню або нівелюванню диференціації доходів);

по основних проблемах, породжуваним тіньовий сектор (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногенних господарських зв'язків і так далі) .

Суттєвим є питання з'ясування інституціональної структури "тіньового" сектора. "Тіньова" економіка не є якісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевими наслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дуже важливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, які найбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу "тіньової" економіки, а які ні. Практика засвідчує, що структуризація "тіньової" економіки є процесом перманентним та якісно різноманітним для всіх існуючих моделей суспільного розвитку. У той же час за умов різних соціально-політичних систем існують різні методологічні підходи як до загального окреслення обсягів "тіньової" економіки, так і до структурування її внутрішніх складових. [10]

Терміни "неформальна" або "неорганізована", "нерегламентована" економіка застосовуються для характеристики економічних процесів та відносин, що відбуваються при досить слабкому втручанні у них офіційних економічних структур держави, або взагалі поза межами будь-якого державного обліку і контролю. Оскільки така різноманітність понять не досить зручна, тому більшість дослідників використовують однозначний підхід, побудований на правовому критерії, згідно з яким економіка ділиться на дві частини: на легальну (тобто "білу", "світлу") і "тіньову" (приховану). Остання в свою чергу включає напівлегальну ("сіру"), нелегальну і кримінальну або "чорну" економіку. [17]

Неабиякий внесок до формування “тіньових ” прибутків вносить і сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення населення), які виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин. Тому відсутність ринкових транзакцій робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням.

Окрім домашньої праці, в країнах, що розвиваються або знаходяться у стані трансформації, продукція, отримана від роботи на присадибній, приватній чи орендній земельній ділянці, має велике значення для виживання та відтворення сім'ї. Відносини обміну, які можуть виникати між домашніми господарствами цього економічного сектору, мають скоріше характер своєрідного бартерного обміну життєвими благами і послугами, ніж є дійсно ринковими операціями товарної реалізації, що відбуваються на вартісній основі.

Неформальний сектор економіки ("світло-сіра" економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора, хоч продукція малих майстерень та ремісників, які досить часто працюють у домашніх умовах, має на цей час в країнах ринкової економіки значно більші обсяги, ніж в Україні. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується.

Основною причиною тут є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, що отримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиною фактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на (місячні чи річні) доходи громадян. При такому виробництві у секторі товари і послуги за своєю споживчою якістю є легальними, і загалом при їх виробництві і дрібній реалізації суб'єкт не порушує закони. Правда, в багатьох країнах, що розвиваються, є закони про ліцензії, інші норми, що можуть ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що в більшості випадків влада докладає незначних зусиль для впровадження різноманітних законів у життя, оскільки це пов'язано перш за все із низьким рівнем доходів, що отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформального сектора економіки, і які для держави не можуть бути суттєвим джерелом наповнення бюджету. "Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах. Це явище отримало багато назв: від "чорної економіки" в європейських країнах до "підземної" ("underground" або "subterranean") в США. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію "тіньового" сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а не експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція „тіньового ” сектора легальна, проте виробництво, або розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

"Чорний" (в т. ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки має своє, притаманне тільки йому амплуа. Тобто він має справу з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням соціальне небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більше цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них.

Функціонування "чорної" (кримінальної) економіки в автономному режимі не є типовим явищем, бо, проникаючи в бюрократичні структури, вона змушує працювати на себе потужну складову адміністративної системи управління державою. Особливо необхідно відзначити, що "чорна" економіка має тенденцію до постійної диверсифікації у "світлу" (традиційну) економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "включень чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки. Ця частина "чорної тіні" являє собою економічну основу відтворення корумпованої економіки, що особливо актуально для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації. До проявів диверсифікованих часток "чорної" економіки можна, перш за все, віднести всі види корупції (аж до відносин бюрократичного бартеру, що отримав у народі назву "блат", і який базується на відносинах, побудованих на принципі: ти - мені, я - тобі). До них також відносяться всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших інтегрованих форм власності, у тому числі й фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих фізичних осіб, у розпорядженні та користуванні яких вони знаходяться (перш за все чиновників), так і для наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів.

1.2 Розвиток тіньового сектора як процесу

тіньовий сектор ринкова економіка

Як економічне явище тіньова економіка в Україні набула значного поширення на початку 90-х років минулого століття, співпавши за часом з глобальними перетвореннями господарської системи [4]. За майже 20 років розбудови економіки ринкового зразка постійним гальмівним фактором цих перетворень виступала тіньова економіка, яку, попри всі намагання, за ці роки так і не вдалося суттєво обмежити. Вона і досі стримує темпи зростання ВВП, посилює соціальну та майнову нерівність, спотворює конкурентне середовище, знецінює моральність ділової етики, що зрештою не дозволяє повною мірою проявитися перевагам ринкової моделі господарювання. За ці роки в Україні так і не з'явився а ні ефективний власник, а ні потужний середній клас, на яких покладається особлива місія в розбудові ринкової економіки. Натомість за ці роки у переважної більшості населення сформувалося доволі стійке уявлення того, що тільки за допомогою всілякого роду тіньових дій можна реалізувати своє право на гідне існування та процвітання. Цим обумовлена лояльність всіх членів суспільства до тіньової економіки, яка робить неефективними будь-які спроби подолати це явище. Тривалість значних масштабів поширення тіньової економіки в Україні має своє пояснення [11] .

Передусім, це економічна складова: поширення кризових явищ в економіці, значні масштаби погіршення якості життя переважної більшості населення, деформація відтворювальних пропорцій виробництва, які звузили легальні можливості розв'язання проблем життєзабезпечення всіх суб'єктів економіки. Щоправда, економічна складова тінізації економічної діяльності була присутня в усіх країнах, які зазнавали криз. Виходом з такого становища у цих країнах була корекція моделі економічного розвитку, яка усувала відповідні неузгодженості. При цьому гарантом справедливого розв'язання конфлікту з урахуванням балансу інтересів всіх суб'єктів виступала держава, яка дотримувалася принципів нейтралітету стосовно будь-якої сторони, орієнтуючись на наукові досягнення у вирішенні проблем економічного розвитку.

В Україні, на жаль, через прорахунки в економічній політиці не вдалося поліпшити економічний клімат, створити паритетні умови для всіх агентів економічної діяльності, внаслідок чого вони змушені були прилаштовуватися до нових умов, шукаючи шляхи реалізації своїх вузько відомчих інтересів. Найбільш ефективним методом розв'язання цієї задачі виявилася участь у політично-владних структурах, що давала можливість отримати привілеї для реалізації власних економічних інтересів або взаємопов'язаних осіб та угруповань. За рахунок цього відбулася мутація легальної і тіньової економіки, з'явилася економіка політично-олігархічних кланів, яка легалізувала деякі тіньові схеми або забезпечила їх реалізацію під надійним прикриттям. Сьогодні легальну економіку не можна оцінити навіть статистично, адже офіційні її параметри коригуються з урахуванням тіньової економіки. Таким чином створений гібрид отримав офіційний статус.

Отже, за період тривалої, як для існування тіньової економіки, еволюції її розвитку в Україні, вона із засобу виживання переважної більшості населення перетворилася на загрозу економічній безпеці у формі узурпації влади, поглиблення протистояння між кланами, загострення економічних протиріч, посилення структурних диспропорцій, зменшення відтворювальної основи економічного розвитку тощо. Враховуючи те, що тіньова економіка за останні роки еволюціонувала, змінилася і її сутність.

Якщо на початку 90-х років її цілком об'єктивно розглядали як діяльність, яка не обліковувалася статистикою і здійснювалася поза межами правової регламентації, то сьогодні її необхідно кваліфікувати як діяльність, яка пов'язана з привласненням доходів неринковими методами, а саме: на основі необґрунтовано встановлених пільг, компенсацій, монопольного доступу до фінансових потоків, торгів з продажу майна за заниженими цінами тощо. Незважаючи на те, що тіньова економіка за останні роки змінилася як по суті, так і за формами прояву, для її легалізації необхідні зміни в економічній моделі регулювання економіки, виправлення утворених у попередні роки диспропорцій і відтворювальних механізмів, відновлення балансу інтересів. Як і раніше, тіньова економіка є результатом неефективної моделі управління, а тому успіхи на шляху її подолання залежатимуть від фаховості спеціалістів, які здійснюють реформації. Сьогодні потрібні глибокі наукові дослідження цих питань з впровадженням їх результатів у практику роботи органів виконавчої і законодавчої влади [5]

Розділ 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні

2.1 Причини виникнення тіньового сектору

Існує ще безліч причин розвитку і функціонування тіньової економіки.

Основні причини існування тіньової економіки можна поділити на дві групи:

1. соціально-економічні;

2. податкові;

3. правові;

Серед соціально-економічних причин домінують нерівномірність розвитку різних сфер, структур і економіки та регіонів, інфляційні процеси, непрозорий розподіл національного доходу, двоїсту природу людини, яка передбачає суперечність особистих інтересів і суспільних, диференціацію суспільства за майновими ознаками.[8]

Важливою соціально-економічною причиною для розвитку тіньової економіки стала тенденція криміналізації системи пенсійного забезпечення. Неабиякого масового характеру набули фінансові зловживання у вигляді незаконного переведення грошей у готівку, практично не сплачувалися податки недержавними пенсійними фондами. Усе це спричинило небезпеку для створення нових потужних фінансових пірамід.

Великого значення для розвитку тіньового сектора економіки набуває практично безконтрольне привласнення резидентами та нерезидентами цінних паперів українських підприємств за допомогою іноземної валюти (майже за мізерними цінами) на фондовому ринку через підставних фірм-посередників, які дають депозитарні розписки, у результаті чого важливі галузі переходять під контроль тіньових магнатів. Контролювати діяльність тих, хто бере участь у ринку цінних паперів, майже неможливо, тому що взагалі відсутня статистика фінансових правопорушень у цій сфері.

Велика частина державних коштів відмивається шляхом переведення за кордон сервісних, валютних, товарних та інтелектуальних ресурсів. Кошти, сплачені за товари, які нібито були поставлені в Україну, або ж за надані послуги, спрямовуються на рахунки іноземних фірм в українських банках, а потім через кореспондентські рахунки іноземних банків переводяться за кордон [16].

Слід відмітити, що безпосередній вплив на масштаби тіньової економіки справляє саме податкова політика держави. Високе податкове навантаження на особисті доходи громадян і, зокрема, процент відрахувань до соціальних фондів, провокує перехід великої частини економіки у "тінь".

Оскільки серед основних детермінант існування тіньового сектора є поведінка платників податків, а саме наявність мотивації до функціонування в офіційному або в тіньовому секторі, то необхідно проаналізувати перш за все регулюючу функцію податків, яка має, як вже зазначалось, два напрями: стимулювання і стримування. Звичайно, чим більше економічних вигід після сплати податків мають суб'єкти господарювання і населення (тобто перерозподіл ВВП відбувається на користь платників), тим вища їх мотивація до функціонування в офіційному секторі.

З іншого боку, якщо більша частина результатів діяльності вилучається державою, а призначення податків зводиться лише до виконання фіскальної функції, то скорочення економічних вигід провокує зникнення мотивації до функціонування в офіційному секторі й спонукає до переходу в тінь в пошуках більш високого рівня доходів.

Поряд з цим, якщо держава компенсує втрати платників податків через систему надання суспільних послуг, то платники податків погоджуються втрачати частину результатів своєї діяльності в замін на отримання суспільних послуг відповідної якості, які вони не мають змоги забезпечити самостійно. Таким чином, на цьому етапі виникає баланс інтересів держави і платників податків.

Рис. 2.1

Податки
Регулююча функція
стимулювання	стримування
Перерозподіл ВВП
на користь платників податків	на користь держави
зростання економічних вигід	скорочення економічних вигід
	скорочення тіньового сектора

Размещено на Allbest.ru

компенсація втрат палтників податків ( суспільні блага)	Зростання тіньового сектора

Існують основні способи ухилення від сплати податків:

· надання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів та обов'язкових платежів, до яких, перш за все, належать податкові декларації, розрахунки, бухгалтерські звіти, баланси тощо;

· заниження сум податків;

· приховування об'єктів оподаткування;

· заниження об'єктів оподаткування;

· неутримання чи не перерахування до бюджету сум прибуткового податку з громадян, яким виплачувались доходи;

· неповідомлення про втрату підстав для пільг з оподаткування, не обґрунтоване користування такими пільгами;

· відчуження майна, яке знаходиться в податковій заставі.

Слід відзначити, що правопорушення у сфері оподаткування охоплюють всі види фінансово-господарської діяльності і характерні не тільки для комерційних, але й для державних підприємств. При чому, для досягнення злочинної мети, використовуються помилки та недоліки в роботі законодавчих та контролюючих державних органів. Наприклад, створення та функціонування фіктивних підприємств для обслуговування недобросовісних платників податків з метою приховування об'єкту оподаткування шляхом прийняття на себе їх податкових зобов'язань.

Таким чином податкова політика може виступати ефективним інструментом впливу на основні причини функціонування тіньового сектора, оскільки, змінюючи параметри системи оподаткування, держава може змінювати як структуру економіки в цілому, так і окремих регіонів, стимулювати або обмежувати розвиток певних галузей, перерозподіляти національний дохід відповідно до пріоритетів розвитку економічної системи та інше. [8]

Однією із основних причин виникнення та існування тіньової економічної діяльності з нераціональний правовий режим, коли успішний розвиток тієї чи іншої компанії залежить не від ефективності її менеджменту, а від витрат, пов'язаних з виконанням законодавчих обмежень. Підприємець, який краще маніпулює цими витратами чи зв'язками з чиновниками, стає більш успішним, ніж той, хто опікується лише виробництвом та чітким дотриманням законодавства. Відносини між підприємцем і представниками держави становлять особливу сферу тіньової економічної діяльності. Багато підприємців активно шукають і встановлюють неформальні контакти з державними структурами, чим стимулюють корупцію. Це робиться для забезпечення стабільності бізнесу, індивідуальних привілеїв і пільг. Однак ситуація в бюрократичних установах (не говорячи, про політичну сферу) досить мінлива. Проходять періодичні зміни начальників, що призводять до зміни команд. Чиновник з будь-який момент може відмовитися від взятих раніше на себе зобов'язань, посилаючись на реальне чи надумане посилення формального контролю. Тому найбільш значимим елементом успішності розвитку бізнесу для підприємця стає зміна адміністративної кон'юнктури. Зв'язок тіньової економіки та корупції є взаємообумовленим: корупція вкрай негативно впливає на захищеність національних інтересів і породжує та стимулює розвиток тіньових відносин - чим вищий рівень корупції, бідніша країна і слабкіші демократичні інститути, тим вищою є частка тіньового сектора з економіці країни (табл. 2. 1). [7]

Табл. 2.1

Держава	Рівень бідності	Рівень демократії	Рівень корупції	Рівень тіньової економіки
Азербайджан	3,4	6,9	8,9	3,5
Казахстан	5.3	5,4	5,2	6,6
Киргизія	3,2	5,7	6,0	7,1
Туркменістан	3,2	1,6	7,9	8,3
Узбекистан	3,0	3,3	7,6	7,1
Україна	5,9	6,8	7,3	7,0

2.2 Масштаби функціонування тіньового сектора в Україні

Вимірювання масштабів тіньової економіки є досить складною задачею. В першу чергу це пов'язано з тим, що тіньова економіка має прихований характер і намагається уникнути вимірювання. Оцінка масштабів цього явища важлива для економічного розвитку та формування державної економічної політики. Міністерством економіки України використовуються такі методи визначення рівня тіньової економіки: прямий - "витрати населення - роздрібний товарооборот"; непрямі - фінансовий, монетарний, електричний [2]. Варто зазначити, що використання цих методів дає різні результати щодо обсягів тіньової економіки країни, причому остаточні дані можуть відрізнятись від 1 до 33 % ВВП. Для України розбіжність оцінок становить до 9 % (табл. 2. 2).

Табл. 2. 2 Рівень тіньової економіки України за 2007-2008 р.р., %

Метод	2007	2008
1. "витрати населення - роздрібний товарооборот"	35 %	38 %
2. монетарний	26 %	38 %
3. електричний	28 %	30 %

Оцінка обсягів тіньової економіки в Україні

1. За оцінками Мінекономіки, за 9 міс. 2008 р. рівень тіньової економіки становив 30 % від офіційного ВВП:

Рис 2.2 Інтегральний коефіцієнт тіньової економіки в Україні, % від офіційного ВВП

Рівень тіньової економіки в Україні за 9 міс. 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. за попередніми даними збільшився на 5 в. п., і становив 30% від ВВП.

Збільшення обсягів тіньової економіки показали:

- фінансовий метод - на 5 в. п. до 28%;

- «витрати населення - роздрібний товарооборот» - на 4 в. п. до 39%;

- монетарний метод - на 3 в. п. до 27%.

Зменшення обсягів тінізації було отримане лише за електричним методом - на 6 в. п до 26%^*.

Довідкові: обчислення з використанням електричного методу здійснюється раз на рік, тому при визначенні тенденцій за 9 міс. 2008 року було прийняте значення 2007 року.

2. Рівень тіньової економічної діяльності, розрахований за допомогою фінансового методу, збільшився за 9 міс. 2008 р. порівняно з 9 міс. 2007 р. на 5 в. п. до 28%:

З одного боку, розгортання світової фінансової кризи, наслідками якої стали обмеження довгострокового кредитування, встановлення більш жорстких умов для отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банківських установ, спричинило зростання рівня тіньової економіки за фінансовим методом за окремими видами економічної діяльності, зокрема: металургійне виробництво (на 2 в. п.), будівництво (на 2 в. п.), машинобудування (на 4 в. п.), сільське господарство (на 6 в. п.), діяльність транспорту та зв'язку (на 7 в. п.), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, операції з нерухомими майном, що є непрямим свідченням вжиття підприємцями заходів з пом'якшення майбутніх ризиків завдяки завчасно створеним “тіньовим резервам”.

З іншого боку, у таких видах економічної діяльності, як: промисловість у цілому (6 в. п.), у тому числі хімічна та нафтохімічна промисловість (на 4 в. п.), виробництво коксу та продуктів нафтопереробки зростання собівартості продукції, спричинене збільшенням вартості енергоносіїв, зумовило зменшення рівня тіньової економіки з одночасним зниженням рівня їхньої конкурентоспроможності.

Крім того, започаткована у червні 2008 року тенденція до уповільнення темпів зростання випуску торгівлі, спричинена як скороченням виробництва промислової продукції, так і уповільненням зростання роздрібного обороту, змусила підприємців у сфері оптової торгівлі з метою призупинення обвального падіння обсягів випуску виводити кошти з тіні, в результаті чого рівень тіньової економіки у цій сфері зменшився на 6 в. п.

3. За 9 міс. 2008 р. порівняно з 9 міс. 2007 р. обсяги тіньової економіки, розраховані з використанням методу “витрати населення - роздрібний товарооборот ”, збільшилися на 4 в. п. до 39%:

Збільшення на 4 в. п. до 39% рівня тіньової економіки за методом “витрати населення - роздрібний товарооборот ” спричинене:

· загостренням ризику дестабілізації фінансового ринка України, і як наслідок, посиленням негативних інфляційних очікувань населення. Результатом став досить високий попит населення на споживчі товари, який підтримувався за рахунок коштів, що вивільнялися через розірвання угод з банківськими установами (депозитні рахунки). Цей попит задовольнявся як за рахунок купівлі-продажу товарів та послуг у роздрібній торговельній мережі, так і через здійснення угод поза офіційно зареєстрованим оборотом. Про це свідчить поглиблення розриву між темпами росту витрат населення на купівлю товарів і темпами росту обсягу продажу споживчих товарів населенню (до якого включено роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі та обсяги продажу фізичними особами-підприємцями). Так, співвідношення темпів росту цих показників за результатами 9 міс. 2008 р. становило 138,8% порівняно зі 135,5% за результатами 9 міс. 2006 р. та 134,5% за результатами 9 міс. 2007 року.

4. Рівень тіньової економічної діяльності, розрахований за монетарним методом, за результатами 9 міс. 2008 р. порівняно з 9 міс. 2007 р. збільшився на 3 в. п. і становив 27%:

Збільшення рівня тіньової економіки за монетарним методом зумовлене:

· недовірою до банківської системи в умовах посилення інфляційного тиску, зростанням девальваційних очікувань та намаганням населення зберегти свої заощадження. Наслідком стало уповільнення темпів зростання депозитів (вклади фізичних осіб у національній валюті за 9 міс. 2008 р. збільшилися на 27% проти 43,1% за 9 міс. 2007 р.), що призвело до випередження темпу приросту обсягу готівки поза банками (20,2%) над темпом приросту переказних депозитів у національній валюті (15,2%) за цей період. При цьому в умовах збільшення витрат населення на придбання товарів та послуг за 9 міс. 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. на 41% швидкість обертання готівки збільшилася на 0,04 об. до 4,85 об. за 9 міс. 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р., що може свідчити про використання готівки для обслуговування тіньових операцій.

Чинником, що може призвести до збільшення рівня тіньової економіки за методом за результатами року, є намагання суб'єктів підприємництва зменшити витрати на виробництво, і як наслідок, скоротити базу оподаткування в умовах поширення фінансової кризи. Можливим наслідком стане поширення незареєстрованої діяльності серед населення та перехід на оплату праці у “конвертах ”.

5. Рівень тіньової економічної діяльності, розрахований за електричним методом, зменшився порівняно з 2006 р. на 6 в. п. і становив 26%:

У розрахунку інтегрального показника рівня тіньової економіки за 9 міс. 2008 р. обсяг тіньової економіки за електричним методом прийнятий на рівні 2007 р. (26%).

При цьому необхідно відзначити, що 9 міс. 2008 р. відзначилися дією чинників, які у подальшому стримуватимуть збільшення рівня тіньової економіки за електричним методом, а саме:

- випередження темпу зростання ВВП (106,9%) над темпом збільшення споживання електроенергії, за винятком комунально-побутового споживання (103,8%);

- зменшення енергоємності ВВП за 9 міс. 2008 р. порівняно з 9 міс. 2007 р. на 3% до 0,65 кг ум. палива /грн. (за даними Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів);

- зменшення споживання в промисловості паливно-мастильних матеріалів на 1,3% за результатами 9 міс. 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. при одночасному збільшенні обсягів промислового виробництва на 5,1% за цей період;

- зменшення за період, що аналізується, технологічних витрат на транспортування електроенергії мережами всіх класів напруги на 0,32% до 13,9 млрд. кВт/год., що дорівнює 11,7% від загального відпустку електроенергії в мережу (за даними Мінпаливненерго).

Також, приймаючи за серйозний фактор впливу на тіньовий сектор як рівень готівки поза банками в Україні, отримуємо додатковий аргумент для підтвердження гіпотези про зростання "тіні". [17]

Рис. 2.2

Суттєве зростання цього показника, як свідчать дані НБУ, відбулося у 2007 та 2008 роках. Так, 2008 року, у порівнянні з 2005 роком готівка поза банками в Україні збільшилась у 3,1 рази! І не потрібно багато розповідати про те, на що витрачається готівка в нашій корупційній країні. За даними Рахункової палати України[14], на початок вересня 2009 року частка тіньового обороту перевищила 40%. За оцінками Світового банку, рівень тінізації української економіки перевищує 50%. Отже, за найменшими оцінками, державний бюджет не до отримує понад 100 млрд. грн. Багато експертів вважають, що в умовах падіння офіційної економіки (за перше півріччя ВВП України знизився на понад 18%) саме «тінь» зіграла роль «подушки безпеки» для підприємців і населення. Неофіційна економіка швидше пристосувалася до кризи і для багатьох українців стала єдиною можливістю підтримати прийнятний рівень життя. Що стосується підприємців, то відхід у тінь з метою скорочення витрат -- це його природна реакція на посилення податкового тиску, погіршення економічної ситуації в країні і втрату довіри до влади. Проблема тіньової економіки та корупції в Україні, скоріше за все, вже не є якимось тимчасовим негараздом, скоріше - це вагома частка системи державного управління, без якої навряд чи буде існувати офіційна економіка держави. Тому обрахування показників до 30-відсоткового критичного рівня виглядає як намагання приховати поганий діагноз.

2.3 Негативні та позитивні наслідки існування тіньового сектора в Україні

Як економічне явище тіньова економіка має досить суперечливі і неоднозначні наслідки. Негативні наслідки важко недооцінити, проте й позитивні теж не можна не враховувати.

Розглянемо в загальному вигляді функціонування тіньової економіки, яка була запропонована Шнайдером Ф., і визначимо основні причини її існування [8].

Рис. 1 свідчить, що для комплексного аналізу існування тіньової економіки необхідно вивчити передумови її появи або причини (Z_it) і наслідки такого існування (Y_jt), де і = 1,2,.... k, j = 1,2,..., р, X_t -- масштаб тіньової економіки. Арифметично це можна зобразити як функціональну залежність:

X = f (Z_it)

-- залежність масштабів тіньової економіки від причин її існування;

Y= f (Y_jt)

-- залежність наслідків тіньової діяльності від її масштабів.

Щодо наслідків функціонування тіньового сектора, то його не можна розглядати однобічно як негативний, оскільки сам по собі феномен тіньової економіки є багатогранним явищем, яке втілює в собі як елементи традиційної офіційної економіки, так і специфічні риси, притаманні діяльності, що приховується.

Співвідношення позитивних і негативних ефектів тіньової економіки залежить від її масштабів.

Позитивний ефект існування тіньового сектора зростає протягом параболи, тобто темп зростання сповільнюється зі збільшенням відносної величини тіньової економіки. Проте негативний ефект має яскраво виражену тенденцію до прискореного росту по мірі збільшення тіньового сектора.

Ця графічна модель була запропонована Латовим Ю.В., вона відображає важливість контролю над масштабами тіньової економічної діяльності. Суспільний добробут максимізується, якщо величина тіньової економіки дорівнює 0А, оскільки при цьому результуючий ефект має максимально позитивне значення. В крайньому випадку можна допустити зростання тіньової економіки до величини 0В, коли позитивний і негативний ефекти взаємно гасяться. Якщо величина тіньової економіки перевищує 0В, то суспільство несе чисті втрати.

У такому випадку результуючий ефект спочатку буде мати позитивний знак і зростати (ділянка 0А), потім його зростання зупиниться (в точці А), розпочнеться процес спаду (ділянка АВ), а потім результуючий ефект набуває від'ємного значення, величина якого буде стрімко зростати (після точки В) [8].. Тіньова економіка має об'єктивний характер, тому існує в будь-яких економічних системах. Йдеться про порогове значення тіньової економіки, загрозливе для національної економічної безпеки, критичним рівнем якого є 40% від офіційного ВВП. . Основними системними наслідками тінізації економічної сфери є: втрата дієвості важелів грошово-кредитної політики через значний обсяг гривневих та валютних коштів в обороті, який не підпадає під регулювання засобами банківської системи; втрата дієвості фіскальних інструментів; розкрадання бюджетних ресурсів; втрата потенціалу соціальної політики і занепад соціальної сфери; поширення тіньової зайнятості; зростання диференціації доходів населення; зниження мотивації до нагромадження та інвестування у реальний сектор; відтік ресурсів з процесу суспільного відтворення; гальмування переходу до структурно-інноваційної моделі розвитку через недостатній розвиток інвестування та неефективне відтворення людського ресурсу.

При цьому можна виділити конкретні негативні наслідки впливу тіньової економіки на розвиток усіх сторін суспільного життя, а саме непрозорий і несправедливий розподіл національного доходу, криміналізація суспільства, правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади, дискримінація суб'єктів господарської діяльності, скорочення податкових надходження до бюджетів усіх рівнів, нелегальний експорт капіталів та зменшення обсягів інвестицій в економіку, залежність від іноземних позичок, втрата промислового та інтелектуального потенціалу нації.

Тіньова економіка, наприклад, сприяла нагромадженню первинного приватного капіталу та формуванню на його основі ринкових відносин, що практично неможливо було здійснити в умовах гіперінфляції і низького рівня доходів переважної кількості населення. Проте реформування власності, що відбулося внаслідок винищення виробничої сфери та ошукування населення, не створило умов для відродження ділової активності підприємців, підвищення ефективності виробництва, стало однією із причин виникнення кримінальних структур, привласнення державного майна, здебільше випадковими людьми, не здатними ефективно ним розпорядитися.

До певної міри тіньова економіка стала засобом самозахисту населення від свавілля стихії ринку, вимушеної реструктуризації економіки і, по суті, забезпечила виживання значної частини населення. Завдяки існуванню тіньової економіки соціальна напруга в суспільстві не набула вибухового характеру навіть в умовах зростання заборгованості по зарплаті, низьких соціальних гарантіях, які відшкодовують не більше чверті реальних мінімальних потреб.

Разом з тим існування тіньового ринку зайнятості, зумовило реструктуризацію якісного складу робочої сили, зниження загальноосвітньої підготовки молоді, зменшення фахівців, здатних на практиці реалізувати досягнення НТП. Відбулося також вимушене розшарування населення, яке супроводжувалося втратою надії на майбутнє.

Негативним моментом збільшення обсягів неформальної зайнятості є також і розширення тіньового товарообігу, вилучення значних коштів із легальної економіки, заміщення продукції власного виробництва імпортом аналогічних товарів, якість яких до того ж бажає бути набагато кращою. Між тим, наповненість споживчого ринку товарами тіньового походження розширює сукупну пропозицію, а отже знижує і ціну товарів, обмежуючи інфляцію. У такий спосіб створюються умови економічної стабілізації. Та все ж, слід розуміти, що нині діють принаймні три ціни: легальна - збиткова, за якою продукція здебільшого не реалізується (офіційно нереалізована продукція перевищує 18 млрд. грн.), тіньова - ліквідна, орієнтована на низьку платіжність споживачів, та бартерна, як різновид тіньової, що визначає довільну паритетність товарообміну. Існування останніх двох видів цін забезпечує зниження затратності реального виробництва, підтримуючи його розвиток навіть за умов скорочення платіжності підприємств, зростання всіх видів заборгованості. Водночас, існування тіньових цін деформує структуру легальних, посилює збитковість офіційного виробництва, загострює платіжну кризу. У кінцевому підсумку, це призводить до скорочення виробництва, у результаті чого в суспільстві створюються основи для соціальної напруги, що поступово посилює процес вимушеного вивільнення робочої сили і збільшення неформальної зайнятості.

До певної міри позитивним, хоч це й ґрунтується на протиправних діях, треба вважати те, що у сфері виробництва внаслідок ухилення від податків виникли умови для реструктуризації пропорцій відтворення, на основі чого створюється можливість додаткового випуску продукції. Проте реалізація цієї можливості зумовлює виникнення парадоксальної ситуації, коли витрати на виробництво цієї продукції списуються в легальному секторі, а її реалізація здійснюється по тіньових каналах, тобто, одержаний прибуток без оподаткування надходить у анонімне розпорядження окремих "ділових" людей та певних посадових осіб Частина цих доходів справді витрачається на розширення тіньового виробництва і залучення висококваліфікованих працівників у результаті встановлення їм більш високої оплати. Проте в умовах безконтрольності виникає дуже багато зловживань службовим становищем, посилюється криміналізація суспільства. До того ж значні розміри результатів неврахованої економічної діяльності підривають податкову систему, скорочують бюджетні надходження, катастрофічно зменшують державні доходи.[5]

За своїми наслідками розширення тіньової економіки - це руйнівний процес, який сприяє поглибленню кризи. На його основі відбувається некерований, стихійний перерозподіл створеного продукту. Критерієм такого перерозподілу виступає неефективність виробництва, а можливість реалізації індивідуальних інтересів. За таких обставин посилюється процес розшарування суспільства, ураження інтересів окремих його верств. [5]Зокрема, можна визначити негативний вплив на зниження ефективності ринкового механізму, спотворення конкурентного середовища, зниження конкурентоспроможності продукції національного виробництва як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, закріплення за Україною статусу країни з неринковою економікою.

Існування тіньової економіки ставить підприємства у нерівні умови. А фірми, що працюють у легальному середовищі, теж змушені приховувати доходи для протистояння конкуренції з боку „тіньовиків”. А тому тіньова економіка - це також несплачені податки, причина бюджетного дефіциту і постійне джерело інфляції. На цьому фоні в легальній економіці постійно відчувається дефіцит фінансових ресурсів. Їх катастрофічно не вистачає навіть в умовах зростання обсягів легального виробництва. Адже тіньова економіка у таких масштабах провокує зростання збитковості, в результаті чого неминуче зменшуються доходи переважної більшості населення, посилюється його розшарування, зменшується сукупний платоспроможний попит, внаслідок чого втрачається мотивація нарощування виробництва. Цей процес може тривати достатньо довго, тобто доки існуватимуть відповідні умови, а саме: конкретні механізми та схеми вилучення коштів з легального виробництва, наявність необхідних джерел живлення тіньових капіталів тощо. В той же час тіньова економіка має й певний позитивний ефект.

В умовах кризового стану економіки вона стала єдиним засобом виживання для більшої частини населення і доступним джерелом розвитку виробництва, зокрема основою становлення малого та середнього бізнесу. Тіньова економіка забезпечила первинне нагромадження капіталу і створила тим самим передумови для прискорення ринкових реформ. Функціонування тіньової економіки виявило всі види і недоречності існуючого механізму регулювання економіки й окреслило напрями його реформування, форми і методи удосконалення діючих інструментів. Разом з тим зазначається, що за своєю суттю тіньова економіка є суто негативним явищем, і в його обмеженні закладено підойми економічного зростання.[6]Також до позитивного можна віднести й те, що країни з великим розповсюдженням нелегальної економічної активності краще переносять рецесію. До такого висновку прийшли фахівці Deutsche Bank.

При цьому "чорний ринок" має бути досить великий у порівнянні з ВВП. Як приклад банкіри наводять Грецію - держава з великою тіньовою економікою. За інформацією газети, незважаючи на свої серйозні проблеми з бюджетом і боргами, економіка країни скоротиться в 2009 році всього лише на відсоток, тоді як у середньому по Європі цей показник складе 4%. C іншого боку, рецесію відносно непогано переживають і країни, де тіньовий сектор практично відсутня - наприклад, Франція, Нідерланди або Австрія. Найгірше довелося середнякам "списку чесності", зокрема, Німеччини. Deutsche Bank підрахував саму несприятливу частку нелегальної активності, яка склала 14,3318% від ВВП. Найближче до цього показника Німеччина - 14,6%. Фахівці пояснюють такі розбіжності тим, що в умовах рецесії тіньовий сектор дає громадянам можливість заробити, але відкритість і чесність у економіці також надають додаткові можливості. За оцінкою австрійського професора Фрідріха Шнайдера, тіньова економіка є навіть кращим способом протидії рецесії, оскільки гроші, які люди заробляють нелегально, не відкладаються в банки, а витрачаються негайно, збільшуючи тим самим споживчий попит. Єдиним програв в даному випадку є держава. [18]

Розділ 3. Методи ліквідації тіньового сектора, як негативної частини економіки України

Детінізація економіки - це цілісна система дій, яка спрямована передусім на подолання і викорінення причин та передумов процесів тінізації. [11]. Стратегічною метою детінізації економіки є істотне зниження рівня тіньової економіки шляхом легалізації тіньових капіталів, створення сприятливих умов для залучення легалізованих капіталів в легальну економіку, в реальний сектор. Сам процес детінізації має чимало позитивного. З одного боку - це позитивно впливає на темпи зростання ВВП. З іншого боку - це суспільний позитив, як внутрішній, так і зовнішній. Сьогодні ми можемо говорити про деякі факти, що свідчать про ефективність заходів щодо детінізації економіки вжитих останнім часом.

По-перше, відбулася лібералізація правового поля для підприємництва, зокрема скорочено кількість і тривалість перевірок підприємств, впорядковано процедуру реєстрації, ліцензування і т. ін. Представники малого і середнього бізнесу відчувають позитив спрощеної системи оподаткування і звітності, яка сприяє розвитку і становленню суб'єктів малого і середнього бізнесу. По-друге, це зниження рівня бартерних операцій. Ми взагалі забули що це таке. У 1997 році майже половина операцій були бартерними, де вкрай сприятливе середовище для тінізації. В 2003 році обсяг бартерних операцій сягав всього лише 2,3 %, сьогодні менше 1 %. Тому ми навіть і не говоримо про таке явище як бартер, хоча він мають право на існування і існує, але це не загрозливі показники.

По-третє. Підвищення якості використання бюджетних коштів, шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та переходом на казначейську форму обслуговування операцій. По-четверте, забезпечення надійності грошової одиниці, підвищення реальних грошових доходів населення, збільшення довіри до банківської системи. На сьогодні це є реальність. І останнє, п`яте, що можна було б умовно назвати легалізацією доходів та нерегламентованої зайнятості населення. У цьому контексті необхідно вести мову про формування та реалізацію державної стратегії детінізації економіки. Що повинна в себе включати зазначена стратегія? По-перше, це створення сприятливих умов для легалізації зайнятості населення. По-друге, це сприяння розвитку банківської системи і забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків. По-третє, скорочення рівня монополізації виробництва і розвитку конкурентного середовища.

Це стосується всіх сфер, в тому числі й суб'єктів природних монополій, де більш за все відбувається "беспрєдєл" щодо ціноутворення. По-четверте, підвищення ефективності економічних механізмів державного нагляду і контролю за підприємницькою діяльністю, посилення правового захисту майнових прав держави. По-п'яте, підвищення ефективності системи управління корпоративними правами. По-шосте, розробка відповідного правового забезпечення процесу легалізації доході тощо. [5]З метою подолання негативних наслідків процесу тінізації економіки України, значного зменшення його рівня, необхідно розробити та реалізувати низку заходів щодо протидії тінізації. Зокрема, це заходи щодо детінізації та декриміналізації економіки, запобігання непродуктивного відтоку капіталу, захисту суб'єктів господарювання від рейдерства та детінізації політичного процесу.

Так, зокрема, заходи щодо детінізації економіки передбачають: "амністію" капіталів некримінального походження, в першу чергу тих, що спрямовуються в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори; запровадження податкових стимулів для нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності; звуження фінансової бази тіньового господарювання через зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на розвиток людського капіталу (освіта, підвищення кваліфікації тощо); реальне і радикальне спрощення погоджувальних та дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності, особливо в інноваційній сфері; впровадження наявних теоретичних розробок щодо виявлення напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідації виявлених схем іллегалізації капіталу; обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує заздалегідь визначену суму (житла, земельних ділянок, транспортних засобів та предметів розкоші); залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства; запровадження у навчальних планах усіх економічних спеціальностей дисциплін "Тіньова економіка" та "Економічна безпека підприємницької діяльності".