Макроекономіка як наука

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ»

Кафедра менеджменту та інформаційних технологій

Контрольна робота

З дисципліни: макроекономіка

За професійним спрямуванням: Менеджмент

За темою: Макроекономіка як наука

Індекс групи ЗМОБ-14

Йонга Олександр Олександрович

Домашня адреса:

кв. Ватутина, б.19, кв.1

м. Луганськ

Луганськ - 2010

ЗМIСТ

1 Макроекономіка як наука

1.1 Методологія макроекономіки

1.2 Модель кругопотоку

Задача

Список літератури

1 МАКРОЕКОНОМІКА ЯК НАУКА

Макроекономіка є однією з галузей економічної науки. Об'єктом її дослідження, як і всіх інших економічних наук, є національна економіка. Водночас кожна економічна наука має свій власний предмет вивчення. У першій темі ми з'ясуємо, що вивчає макроекономіка, тобто виявимо її предмет та основні функції, а також довідаємося, які методи вона використовує. Особливу увагу приділимо такому методові макроекономічного дослідження, як моделювання. Нарешті, проаналізуємо схему кругопотоку, що відображає взаємопов'язаний і безперервний рух ресурсів, виготовлених продуктів та створених доходів між економічними суб'єктами, яка лежить в основі макроекономічного аналізу.

1.1 Методологія макроекономіки

Макроекономіка-галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з точки зору забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу.

Економічне зростання є результатом дії таких відносно стійких чинників, як зростання населення і технологічний прогрес. Динаміка цих чинників в довгостроковій перспективі визначає динаміку потенційного обсягу виробництва. У короткостроковому періоді економіка відхиляється від цієї головної траєкторії рівномірної поступальної ходи. Тому забезпечення стійкого економічного зростання передбачає управління цими циклічними коливаннями.

Управління економічним циклом в цілях забезпечення повної зайнятості ресурсів і не інфляційного економічного зростання здійснюється за допомогою інструментів макроекономічної політики: бюджетно-податкової (фіскальної) і кредитно-грошової (монетарної). Бюджетно-податкова політика здійснюється переважно урядом, а кредитно-грошова політика-переважно Центральним банком. Координація короткострокових і довгострокових цілей, вибір інструментів і розробка альтернативних стратегій фіскальної і монетарної політики є безпосереднім об'єктом дослідження в макроекономічній теорії.

Макроекономічний аналіз передбачає абстрагування від відмінностей між окремими ринками і виявлення ключових моментів функціонування цілісної економічної системи у взаємодії ринків товарів, праці і грошей як таких, а також національних економік в цілому. Йдеться про механізмах встановлення і підтримки за допомогою заходів фіскальної і монетарної політики короткострокової і довгострокової загальної макроекономічної рівноваги (внутрішнього і зовнішнього).

Макроекономіка використовує в своєму аналізі агреговані величини, що характеризують рух економіки як єдиного цілого: ВВП, середній рівень цін, ринкову ставку відсотка, рівень інфляції, зайнятості, безробіття і так далі Основними макроекономічними показниками є темп зростання реального ВВП, темп інфляції і рівень безробіття.

Макроекономічні методи - це способи, правила, алгоритми рішення тієї або іншої народногосподарської задачі для реалізації раціональної поведінки учасників економіки. Вона, макроекономічна теорія, є система методів для вирішення актуальних господарських завдань, які формуються і використовуються фахівцями тієї або іншої концепції.

Головний метод дослідження макроекономіки (економічній теорії) - це метод діалектики - сукупність законів розвитку природи, суспільства і самого людського пізнання. Цей метод розглядає економічну науку як цілісну систему категорій і законів в їх взаємозв'язку і розвитку, взаємозалежності і субординації, на основі конкретизації методом абстракції, сходженні від абстрактного до конкретного, поєднанні аналізу і синтезу, історичного і логічного, експериментів і логіки, експериментів і моделювання і так далі.

Під макроекономічною концепцією розуміються систематизовані, вибрані критерії (основні ознаки) знання про народногосподарські процеси в цілому. Система методів, використовуваних в тій або іншій концепції, називається економічною методологією. Найбільш складний результат теоретичного вживання методу - це макроекономічні моделі. Під макроекономічним моделюванням розуміється формування за допомогою теоретичних методів відображення сукупних (загальних) процесів господарського життя.

Макроекономічні моделі часто називаються іменами їх авторів. Наприклад, модель загальної рівноваги ринків Л. Вальраса, модель двох підрозділів суспільного виробництва До. Маркса, модель В Леонтьева «витрати - випуск», модель «доходи - витрати» Д. Кейнса і ін. До цих моделей можна віднести: моделі економічного кругообігу; моделі стадій економічного розвитку; моделі змішаної економіки і ін.

Так, представники кейнсианского напряму пропонують здійснювати стабілізацію сукупних витрат за допомогою зміни величин державних витрат, податків і грошової пропозиції. Монетаристи вважають, що зміна грошової маси є універсальним засобом стабілізації економіки. В рамках неокейнсианского підходу розробляються концепції макроекономічного управління чеканнями економічних агентів при повільній зміні рівня заробітної плати і цін. У некласичній моделі раціональних чекань ціни і зарплати швидко реагують на зміни ринкової кон'юнктури і тому економіка швидко стабілізується в обстановці довіри економічних агентів до політики уряду і Центрального банку.

Проте, треба відзначити, що не дивлячись на наявність різних шкіл і напрямів, будь-яка, навіть найскладніша модель не в змозі виразити всього різноманіття макроекономічних процесів. Моделі містять те або інше відвернення від частини реальних господарських зв'язків. Так, в моделях кругообігу не міститься інформація про процеси накопичення і скорочення економічних ресурсів і благ, не відбивається перебування потоків на фазах циклів макроекономічної кон'юнктури і так далі Тому моделі, використовувані в макроекономічному аналізі, повинні володіти властивістю взаємо доповнюваної, сумісності, аби отримати правдоподібнішу картину про реальне господарське життя.

До таких моделей відноситься і інша група, яка стосується способів реалізації цілей учасників макроекономічного кругообігу ресурсів і благ. У сучасній макроекономічній теорії вважається, що учасники кругообігу здійснюють стратегії раціональної господарської поведінки, визначувані специфікою стадії економічного розвитку країни, названого цивілізаційним. Цивілізаційний підхід до моделювання макроекономіки заснований на типах історичної класифікації економічних систем минулого, сьогодення і майбутнього. Основними критеріями такої класифікації виступають:

- рівень технічного розвитку економіки;

- якість змішаної економіки;

- міра розвитку соціальної і політичної свободи громадян.

Економічна стадія - це теоретичне узагальнення специфіки економічного розвитку, визначуване найбільш важливими, історично обумовленими обставинами (технологія, організація виробництва, розподілу і обміну, рівень добробуту і так далі). Так виділяються наступні стадії економічного розвитку:

- традиційне суспільство, з пануванням даних самою природою або природних технологій, простою кооперацією праці, низьким рівнем добробуту, з натуральним або простим товарним обміном і т. д.;

- перехідне до індустріального суспільства або макроекономіка масового виробництва промислових товарів і послуг;

- послеиндустриальное (постіндустріальне) виробництво або макроекономіка, зорієнтована на масовий вжиток товарів і послуг домогосподарствами всіх типів, таких ресурсів, як інформація.

Все це сприяє правильному розумінню історичних особливостей розвитку макроекономіки різних держав. І сьогодні в макроекономіці багатьох країн світу поєднуються елементи традиційності, индустриальности і вищі рівні розвитку, тобто «рівнодійна» стратегія макроэкономичекого розвитку перехідної господарської системи.

В рамках сучасних індустріальних і постіндустріальних суспільств найбільш динамічна і високорозвинена макроекономіка поєднує в собі:

- результати індустріального розвитку епохи другої промислової революції (НТР);

- конкуренцію приватних власників ресурсів;

- розумні традиції;

- масовий вжиток економічних благ для всіх типів домогосподарств;

- державне регулювання економічних процесів характеру, що коректує.

Всі напрями макроекономічного аналізу необхідні, вони доповнюють, взаємо збагачують один одного. Їх інтеграцію в єдину складну освіту називають синтетичними макроекономічними теоріями.

1.2 Модель кругопотоку

У основу макроекономічного аналізу закладена проста модель кругових потоків (або модель кругообігу ВВП, доходів і витрат). У своїй елементарній формі ця модель включає лише дві категорії економічних агентів домашні господарства і фірми - і не передбачає державного втручання в економіку, а також яких-небудь зв'язків із зовнішнім світом (мал. 1).

Зі схеми видно, що економіка є замкнутою системою, в якій доходи одних економічних агентів з'являються як витрати інших.

Витрати фірм на ресурси (або їх витрати) одночасно є потоками заробітної плати, ренти і інших доходів для домашніх господарств. З іншого боку, потік споживчих витрат утворює виручку (або дохід) фірм від реалізації готової продукції.

Малюнок 1

Потоки «доходи-витрати» і «ресурси-продукція» здійснюються одночасно в протилежних напрямах і нескінченно повторюються. Основним виводом з моделі є рівність сумарної величини продажів фірм сумарній величині доходів домашніх господарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без яких-небудь зв'язків із зовнішнім світом) без державного втручання величина загального обсягу виробництва в грошовому вираженні дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

У відкритій економіці з державним втручанням модель кругових потоків декілька ускладнюється (мал. 2).

Коли в модель вводяться дві інші групи економічних агентів - уряд і решта світу те вказана рівність порушується, оскільки з потоку «доходи-витрати» утворюються «витоки» у вигляді заощаджень, податкових платежів і імпорту. «Витоки» будь-яке використання доходу не на покупку виробленої усередині країни продукції. Одночасно в потік «доходи-витрати» вливаються додаткові засоби у вигляді «ін'єкцій» інвестиції, державні витрати і експорт. «Ін'єкції» будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, вироблену усередині країни.

Схема взаємодії між вирішеннями домашніх господарств про витрати і вирішеннями фірм з приводу виробництва залишається колишньою, хоча і ускладнюється: за допомогою трансфертів, субсидій, податків і інших економічних інструментів держава регулює вагання в рівнях виробництва, зайнятості і інфляції.

Малюнок 2

Якщо домашні господарства вирішують витрачати менше, то фірми вимушені скорочувати випуск продукції, що, у свою чергу, призводить до зниження сукупних доходів. Рівень попиту на товари визначає рівень виробництва і зайнятості, а рівень випуску визначає рівень доходів власників чинників виробництва, які (доходи), у свою чергу, визначають сукупний попит.

Основний вивід з моделі кругових потоків: реальний і грошовий потоки здійснюються безперешкодно за умови рівності сукупних витрат домашніх господарств, фірм, держави і решти світу сукупному обсягу виробництва. Сукупні витрати дають поштовх до зростання зайнятості, випуску і доходів; з цих доходів знов фінансуються витрати економічних агентів, які знову повертаються у вигляді доходу до власників чинників виробництва і так далі (мал.3)

Малюнок 3

Причина і наслідок міняються місцями, і модель кругових потоків набирає вигляду кругообігу.

Якщо сукупні витрати, що визначають сукупний попит, знижуються, то і сукупний об'єм зайнятості і випуску падає, що знижує сукупні доходи, що визначають, у свою чергу, сукупний попит. Тому важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту.

Підходи до дозволу цього завдання різні у представників різних напрямів макроекономічній теорії. Представники кейнсианского напряму пропонують здійснювати стабілізацію сукупних витрат за допомогою зміни величин державних витрат, податків і грошової пропозиції. Монетарісти рахують зміну грошової маси універсальним засобом стабілізації економіки. В рамках нео-кейнсианского підходу розробляються концепції макроекономічного управління чеканнями економічних агентів при повільній зміні рівнів заробітної плати і цін. У неокласичній моделі раціональних чекань ціни і заробітна плата швидко реагують на зміни ринкової кон'юнктури і тому економіка швидко стабілізується в обстановці довіри економічних агентів до політики уряду і Центрального Банку.

ЗАДАЧА

Чисельність зайнятих 100 млн. чол. безробітних 10 млн. чол. Розрахувати рівень безробіття.

Рішення.

Рівень безробіття (u) розраховується по наступній формулі:

u = U / L * 100%

де: U - безробітні;

L - робоча сила або економічно активне населення складається з зайнятих (E) і безробітних (U)

L = E + U

таким чином рівень безробітних буде дорівнює:

u = 10000000 / 100000000 * 100% = 0,01%

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

1. Ивашковский С.Н. «Макроэкономика» - Академия народного хозяйства при Правительстве Российской Федерации - Москва - Дело - 2002.

2. Агапова Т.А., Серегина «Макроэкономика» - Москва «Дело и Сервис» - 2005.

3. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность). - М.: БЕК, 1996. - 352 с.

4. Беляев О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 328 с.

5. Бодди Д., Пэйтон Р. Основы менеджмента. - СПб., 1999.

6. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. - М.: Юристъ, 1999. - 568 с.

7. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: вопросы - ответы. - М.: Инфра - М, 2000. - 196 с.

8. Бутук А.И. Экономическая теория. - К.: Вікар, 2000. - 301 с.

9. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. - М.: Мысль,1987.

10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1999. - 403 с.

11. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина ХІХ - перша третина ХХ ст.). - К.: Наук. думка, 1994. - 244 с.

12. Дзюбик С.Д., Ривак О.П. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994. - 297 с.

13. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.