Економічна система суспільства

Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгострокової економічної політики переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин, спрямуванні економічних реформ на тісний зв'язок з соціальними гарантіями.

Особливого значення для створення багатоукладної економіки набуває посилення економічної ролі держави, утворення сучасного механізму державного регулювання. Україна має ставати на більш реалістичний, цивілізований шлях переходу до ринкових відносин з урахуванням наявних можливостей.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм: власності, централізовано-директивного прийняття рішень і технологічний монополізм. Було багато підприємств, які виробляли 60-100 відсотків певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин, робить господарюючим суб'єктом систему державних установ, а підприємства виконують лише виробничі функції.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найприйнятнішою є модель соціальне орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей. Важливо було обрати правильний шлях переходу до ринку. Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання.

Чи потребує економіка України державного регулювання? Оскільки метою її є перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки, а розвинена ринкова економіка передбачає певну регулюючу роль держави, то вже зараз треба посилювати цю роль і формувати механізм її здійснення. Важливим чинником, що посилює необхідність державного регулювання української економіки, є той, що перехід здійснюється від економіки з тотальною державною власністю на засоби виробництва, в якій усі працівники були найманою робочою силою держави. В цих умовах тривалий час зберігалася відносно велика частка державних підприємств в економіці та вплив держави на економічні процеси.

Державне регулювання можна визначити як вплив держави на відтворювальні процеси в економіці відповідними засобами з метою зорієнтувати суб'єктів господарювання і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної політики суспільного розвитку. Державне регулювання -- це майже всі функції держави, пов'язані з економічною та економіко-соціальною діяльністю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової економічної системи.

Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Однак першочергова увага приділяється регулюванню відносин власності та підприємництва, інвестицій і структурної перебудови галузей матеріального виробництва, соціального розвитку й ринку праці, фінансового ринку та грошового обігу, територіальних пропорцій і регіональних ринків, природокористування, зовнішньоекономічної діяльності. Ці питання становлять основний зміст державного регулювання економіки.

Тепер також лише формується і ще довго буде відсутня повною мірою у підприємців і населення ринкова культура, ринкове мислення, психологія, цивілізована етика бізнесу, зріла соціальна відповідальність підприємців. У розвинених країнах ці чинники мають важливе значення в регулюванні економічних відносин людей. За відсутності системи цих чинників в українській економіці регулювання економічних відносин значною мірою перекладається на державні законодавчі, виконавчі та судові органи. Отже, досить обґрунтованою є орієнтація на державно регульовану соціально спрямовану ринкову економіку. При цьому мається на увазі опанування принципово нової моделі діяльності держави, докорінно відмінної від адміністративної економіки. Чухно В. Основи політичної економії

Державне регулювання економіки згідно Конституції України здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи влади та самоврядування.

Протягом періоду реформування економіки України перебудовано й економічні функції держави. Замість системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання. Досягнення цих результатів потребувало подолання ряду об'єктивних та суб'єктивних труднощів та негараздів.

Структурна переорієнтація економіки України необхідна і реальна. Вона безпосередньо продиктована національними інтересами держави, сформульованими у програмі «Україна-2010 рік». Для її здійснення потрібні передусім політична воля та науково обґрунтований план практичних дій.

Генеральною метою державного регулювання економіки є стабільність національної економіки, пристосування її до зовнішніх умов, що змінюються . Крім того, на сучасному етапі саме від державної економічної політики залежить здоров'я приватного сектора економіки - основи ринкового господарства, а значить і всієї країни.

Особливо актуальною є роль держави в економіці в сьогоднішній час розгортання глобальної економічної кризи.

Висновки

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система - це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти які. об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини.

Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об'єктивних економічних законів, так і суб'єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.

Економічну систему визначають по-різному. В одному випадку її характеризують як сукупність економічних відносин, що історично виникли, складалися в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ. В іншому -- як сукупність юридично закріплених норм, правил, принципів, що визначають характер взаємин між людьми. У третьому -- економічна система -- сукупність економічних відносин між суб'єктами, що хазяйнують, які здійснюють вибір способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб. Кожне з визначень відбиває якусь одну зі сторін категорії, бо складність об'єкта не дає можливості дати його вичерпну характеристику якимось одним визначенням.

Як і будь-яка інша, система економічна характеризується такими рисами, як цілісність, організованість, керованість, цілеспрямованість. Цілісність означає органічну єдність і сумісність різних сторін та елементів системи, домінування в ній сукупності економічних відносин, що відбивають її глибинну суть.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації. Розв'язання цих

нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Світові проблеми обговорюються, вивчаються й вирішуються певною мірою в Організації Об'єднаних Націй та її підрозділах, регіональні питання - у межах сучасних інтеграційних об'єднань, економіка окремих країн державними й іншими установами, науково-дослідними інституціями. За такого великого розмаїття неабиякого значення набувають наукове узагальнення, синтез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій економіки України.

Оскільки об'єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів, треба враховувати усі вихідні, визначальні умови, що складаються у світовій економічній системі.

Економічна політика, що формується державою, певною мірою відображає об'єктивні та суб'єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві. Взаємовплив економіки і політики завжди був неоднозначним і суперечливим. І хоча вважають, що у своєму діалектичному взаємозв'язку економіка по відношенню до політики первинна. Однак політика в історичному розвитку суспільства завжди мала значний вплив на хід і напрям економічних процесів незалежно від державного устрою.

Для жодної країни немає однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу. В розбудові сучасної економічної системи слід всебічно використовувати надбання і досвід функціонування світової цивілізації, враховуючи при цьому власні специфічні умови, можливості та ментальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров В.В, Функціонування економічної системи. - К., 2000.

2. Бєляєв О.О., Кириленко В.І. Навч. Посіб.: Сучасні економічні системи. - К.: КНЕУ, 2003. - 204 с.

3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - Київ: Вища школа, 2003, с.688

4. Бойко Є. Про становлення загальної теорії економічних систем // Економіка України -2001.-№6-с.88-89

5. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. К.: Наукова думка. 1992.

6. Квасній М.М. Стан та динаміка економічних систем: моделі та концепції / М.М.Квасній // Регіональна економіка 2003 - №1-с.245-251

7. Клименко О.С. Мікроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 2002.

8. Ковальчук Г.Л., Мельничук В.Г., Огнев'юк В.О. Економіка .- К., 2003.

9. Кукурудза О. Політичні економія. - К., 2003.

10. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 208 с.

11. Ліщук Н.П. Трансформація економічної системи як закономірний процес розвитку суспільства// Економіка та підприємництво 2005 - №14 - с.10

12. Малий бізнес та підприємства в ринкових умовах господарювання: навч.посіб./За ред.. Л.І. Воротіної.. Вид., доп. І перероб. - К.: Вид. тиражу Європ.ун-ту, 2004.

13. Мочерний С.В. Сучасні економічні системи. - К., 2000

14. Мочерный С. В. Основы экономической теории. - К.: Знания, 2000.

15. Мочерный С. В., Симоненко В. К., Секретарюк В. В., Устенко А. А. Основы экономической теории. - К.: Знания, 2000.

16. Оніщенко І. Основи етнодержавства. Навч.посбіник- К.: Вид-во Європ.ун-ту , 2003.

17. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 5-те вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2004.

18. Основи економічної теорії / За ред. Предборського В. А. - Київ - Кондор. - 2002. - 621 с.

19. Павловський М. Стратегія розвитку суспільства : Україна і світ. Економіка. Політика. Політологія. Соціологія. - К.: Техніка, 2001. - 312 с.

20. Політична економія: конспект лекцій / укладач Бойко О.Я. - Л.: Політехніка, 2003.

21. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заєць, Ю.І. Пітюренко та ін.; За заг. ред.. д-ра екон. наук, проф.., чл..-кор НАН України С.І. Дорогунцова.- К.КНЕУ, 2005.-

22. Ушаков Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн : Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», - 2004, - 304 с.

23. Чухно Основи економічної теорії - К., 2003.

24. Шніцер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. - К.: Основа, 1997. - 519 с.

25. Паларчук В. Адміністративно-командна система в світлі історичного досвіду// Економіка. Фінанси. Право. -2002р. - №10-с.6-7

26. Юхименко П.І., Лоненко П.М. Історія економічних учень - К., 2000.