Міністерство освіти і науки України

Новокаховський політехнічний коледж

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Бухгалтерський облік”

на тему: Організація і проведення ревізій на підприємстві (на прикладі МПП „Сігма ”)

Виконав студент І.О.Корнієнко

Керівник роботи Л.В.Вольська

Нова Каховка 2010

РЕФЕРАТ

Курсова робота на тему „Організація та проведення ревізій на підприємстві (на прикладі МПП „Сігма ”)” містить 56 сторінок, в роботі використано 14 літературних джерел.

Курсова робота складається з трьох розділів. В першому розділі розкривається сутність фінансово-господарського контролю,його значення та види. У другому розділі висвітлюється актуальність теми, її значення для ефективної роботи підприємства, розкривається більш детально ревізія, як форма фінансово-господарського контролю. Третій розділ - перевірка документації під час ревізії.

Курсова робота виконана за матеріалами конкретного діючого підприємства - малого приватного підприємства «Сігма»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОД

1.1 Сутність,завдання і функції контролю

1.2 Форми і види фінансово-господарського контролю

1.3 Предмет і об'єкти фінансово-господарського контролю

1.4 Метод і методичні прийоми контролю

Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ Й МЕТОДИКА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ

2.1 Організація контрольно-ревізійної роботи, перспективи розвитку в умовах різних форм власності

2.2 Функції ревізійного апарату державної контрольно-ревізійної служби

2.3 Ревізія,як одна із форм фінансово-господарського контролю, їх види та характеристика

2.4 Послідовність ревізійного процесу,його планування і процедури здійснення

2.5 Організація й порядок проведення інвентаризацій

Розділ 3. МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ПЕРЕВІРКИ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ПІД ЧАС РЕВІЗІЇ

3.1 Техніка ревізійного дослідження документів

3.2 Криміналістична експертиза документів

3.3 Способи перевірки документів

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за використанням засобів та матеріальних цінностей, їх збереженням, станом та достовірністю бухгалтерського обліку та звітності у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах та в організаціях , які отримують засоби з бюджетів усіх рівнів та державних бюджетних фондів, розробка пропозицій відносно усунення виявлених недоліків та порушень і запобігання їх у майбутньому.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій та перевірок.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства по фінансовим питанням, достовірністю обліку та звітності, спосіб документального викривання недостач, розтрат, присвоєння та крадіжок засобів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. По результатам ревізії складається акт.

Перевірка - це огляд та вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою.

РОЗДІЛ 1. Фінансово-господарський контроль, його предмет і метод

1.1 Сутність, завдання і функції контролю

Відповідно Указу Президента України «ПРО заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» від 27 серпня 2000 р. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба повинна забезпечити суворий контроль за використанням засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а також контроль за зберіганням державного і комунального майна всіма підприємствами, заснуваннями й організаціями незалежно від форм власності і відомчої приналежності і підпорядкування. Головне контрольно-ревізійне керування України стає центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері фінансового контролю.

Указ Президента є підставою для прийняття Закону про внесення змін і доповнень до Закону України «ПРО державну контрольно-ревізійну службу в Україні» щодо порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов'язкових до виконання рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних засобів, несплати податків, приховання отриманих прибутків тощо.

Починаючи з 2001 р. передбачені додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальні заклади для підготування і підвищення кваліфікації фахівців державної контрольно-ревізійної служби.

Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвитих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання закордонної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.

Одним з основних питань контролю є визначення його сутності. Контроль (від фр. controle - список, що ведеться в двох екземплярах; тут - повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка) означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень із метою встановлення їхньої законності й економічної доцільності. Важливою ланкою єдиної системи фінансово-господарського контролю є економічний контроль. Поняття «економічний» підкреслює сферу поширення контрольних функцій лише на область економіки як сукупність продуктивних сил і виробничих відношень товариства, його базис.

Фінансовий контроль - одна з форм керування фінансами, особлива сфера контролю, обумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки держави. Він передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їхньої законності, економічної доцільності і досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Сферою фінансового контролю є господарські операції, здійснювані з використанням грошей, а в окремих випадках і без них (наприклад, бартерні угоди). Фінансовий контроль охоплює такі показники: виторг від реалізації продукції та інші надходження, основні види витрат, стан оборотних коштів, активів і пасивів балансу, рентабельність, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, розрахунки з бюджетом і кредитними заснуваннями, дебіторську і кредиторську заборгованість тощо.

Методологія й організація фінансово-господарського контролю в підручнику викладена з обліком формування ринкової інфраструктури в Україні на основах національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й у розрізі двох його видів - бухгалтерського, фінансового й управлінського (внутрішньогосподарського).

Вивчаючи стан бухгалтерського фінансового обліку необхідно враховувати, що основним джерелом контролю є економіко-правова структура фінансів суб'єктів підприємницької діяльності: пасив - відкіля надійшли гроші, і актив - куди вони вкладені (інвестовані). Детальному дослідженню підлягають витрата і прибутки, тобто дані управлінського обліку по центрах відповідальності. Таким чином, суть фінансово-господарського контролю перебуває в регулюванні процесу відтворення відповідно чинному законодавству.

Основними завданнями фінансово-господарського контролю відповідно Указу Президента щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи є перевірка:

- дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами засобів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, стани обліку і звітність;

- прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов'язкових до виконання підприємствами рішень по фактах порушень фінансової дисципліни, нецільового використання засобів, несплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів і приховання отриманих прибутків;

- обертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави в суди й арбітражні суди;

- періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних засобів і позабюджетних фондів, зберігання майна, однак не рідше одного разу на трьох року;

- встановлення адміністративної відповідальності за недотримання порядку проведення операцій із бюджетними засобами, нецільове використання засобів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

- здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду і прокуратури з метою недопущення паралелізму і дублювання;

- систематичне інформування органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їхній усунення і притягнення винних до відповідальності .

У перехідний період до ринкових відносин особливе значення купує не тільки перевірка господарських операцій, але і профілактика правопорушень.

У ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного керування виробничими і комерційними структурами, здійснюваного для одержання максимального прибутку і виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків.

Відповідно законодавчим, нормативно-інструкторським матеріалам контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає їм можливість домогтися повноти і якості контролю.

Вони мають право не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а і проводити обстеження, здійснювати контрольні обмірювання виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки і вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їхній попередження.

Фінансово-господарський контроль виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і що мобілізує.

У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова діяльність підприємства, що спонукає підприємців відповідально відноситися до виконання своїх обов'язків. З іншого боку, ліквідуються умови, що породжують безгосподарність. Контроль у цьому випадку покликаний виявляти подібні явища і сприяти їхньої ліквідації, реалізуючи при цьому профілактичну функцію.

Інформаційна функція перебуває в тому, що отримана під час контролю інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення коригувальних дій, завдяки яким забезпечується нормальне функціонування що перевіряється об'єкта.

У процесі контролю виявляють не тільки нестачі, але і позитивні сторони діяльності. Останні як передової досвід можуть стати надбанням інших суб'єктів господарювання, завдяки чому реалізується функція контролю , що мобілізує.

Крім того, функціями контролю є перевірка:

- виконання Законів України, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів і інших нормативно-правових актів, що регулюють відношення державної власності, господарські, фінансові і податкові відношення;

- повноти і своєчасності надходження прибутків у бюджет, цільового й ощадливого використання засобів державного бюджету і позабюджетних фондів;

- законності й ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів суб'єктами підприємницької діяльності і підприємствами, що є на державному забезпеченні;

- дотримання розмірів установлених штатів, ставок і фонду заробітної плати;

- касової дисципліни і законності операцій по рахунках у банках;

- забезпечення повноти оприбуткування і законності витрати товарно-матеріальних цінностей;

- слушності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності;

- використання обчислювальної (комп'ютерної) техніки з метою підвищення контрольних функцій бухгалтерського обліку в справі забезпечення ефективного використання суспільної власності й усунення умов, що породжують перекручування звітних показників і безгосподарність.

Функції контролю в товаристві з ринковою економікою перебувають у сприянні діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності за допомогою економічних важелів і стимулів (кредитування, інвестування, оподатковування тощо).

Фінансово-господарський контроль допомагає державі здійснювати безперервне спостереження і перевірку роботи на об'єкті керування, установлювати причини порушення законодавства, стежити за слушністю розподілу і споживання суспільного продукту і використання фінансових ресурсів. Функції фінансово-господарського контролю обумовлюються дією основного економічного закону товариства і його інтересів. Контроль є функцією керування суспільними процесами. Це стосується насамперед соціального керування, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.

1.2 Форми і види фінансово-господарського контролю

У ринкових умовах господарювання підвищення ефективності виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту неможливе без належного контролю за використанням товарно-грошових відносин.

За суб'єктами фінансово-господарський контроль в Україні поділяється на державний,муніципальний,незалежний і контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління: Рахункова палата Верховної ради України; Державна податкова адміністрація України; Державна контрольно-ревізійна служба України; Державне казначейство України (три останніх органи контролю входять до структури Міністерства фінансів України); Фонд державного майна України; Міністерство економіки України; Міністерство фінансів України; Міністерство праці та соціальної політики України; Державний комітет статистики України; Антимонопольний комітет України; Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України); Державний митний комітет України; Державний комітет України у справах захисту прав споживачів(Держспоживзахист); Державна інспекція України з питань контролю за цінами, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль - аудиторський - організується на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника: відомчий (міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогосподарський (власники підприємств, бухгалтерська і фінансово-економічна служба підприємств)

Муніципальний економічний контроль здійснюється відповідно до закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування» за дотриманням проектів будівництва об'єктів житлово-комунального господарства. Комісії з питань планування, бюджету та фінансів здійснюють контроль за виконанням планів та програм економічного і соціального розвитку й бюджету.

Незалежний аудиторський контроль (зовнішній) на договірних платних засадах перевіряє достовірність звітних даних, балансів і водночас надає консультаційні послуги з питань обліку,фінансів, економіки тощо. Такий контроль призначений здебільшого для об'єктів недержавного сектору економіки.

Відомчий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств, що фінансуються за рахунок бюджету, підпорядковуються як вищому органу державного фінансового контролю, так і відповідному міністерству чи відомству. Його основна функція - детальний контроль за правильністю витрачання бюджетних коштів. На відомчий фінансовий контроль відповідно до чинного законодавства покладений обов'язок періодичного проведення ревізій господарсько-фінансової діяльності підлеглих відомству чи міністерству підприємств.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, бухгалтерськими, фінансовими та іншими функціональними службами підприємств. Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» основна відповідальність за організацію фінансового контролю на кожному підприємстві насамперед покладається на його безпосереднього власника в особі держави, колективу акціонерів, орендаторів та ін., які несуть повну відповідальність за раціональність ресурсів. Контроль має дискретний характер (від лат. discretus - відокремлений, відособлений, перервний )

За періодичністю здійснення контроль поділяється на попередній, поточний (оперативний) і наступний (ретроспективний).

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з метою запобігання незаконним діям,неефективному використанню коштів і прийняттю необґрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії погодження і затвердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і виконавчих документів на здійснення господарських операцій. Перед тим як виписати видатковий касовий ордер на видачу підзвітної суми, бухгалтерія підприємства перевіряє наявність грошей, доцільність витрат, відповідність їх потребам за нормами тощо.

Поточний (оперативний) контроль має оперативний характер і здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається в основному на служби внутрішньогосподарського контролю. Його завдання - оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень і відхилень, що виникли в процесі виконання господарських операцій і виробничих завдань.

Наступний (ретроспективний) контроль здійснюється після завершення господарських операцій по закінченні визначеного звітного періоду. Його мета - встановити правильність, законність і економічну доцільність здійснених господарських операцій, виявити недоліки в роботі підприємства, факти безгосподарності та крадіжок. За його результатами розробляються заходи щодо ліквідації виявлених недоліків і усунення причин та умов їх виникнення. Документальна ревізія є наступним видом господарського контролю. Завданням документальних ревізій поряд із виявленням порушень і зловживань є запобігання нестачам і безгосподарності. А тому важливе значення має детальне обговорення результатів документальних ревізій за участю громадськості.

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального (дійсного) стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, лабораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готову продукцію.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, а тому сукупне їх застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

За формами здійснення контролю розрізняють превентивні й поточні контрольні перевірки.

Превентивні (лат. praeventio - попередження, запобігання) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої ш господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами. Якщо органи контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і безперервне виконання. Разом з тим контрольні органи перевіряють юридично-правову обґрунтованість документа, який відображає достовірність проведення господарської операції, кількісні та якісні їх вимірники, норми витрачання сировини, ціни. Без підпису курівника й головного бухгалтера окремі документи не приймаються до виконання, вважаються недійсними. Превентивні перевірки дають змогу запобігти виникненню нестач, перевитрат тощо.

Поточні контрольні перевірки - засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними органами з питань, що входять до їхньої компетенції. Так, комерційні банки перевіряють використання готівки з каси, своєчасність і повноту здавання виторгу до банку тощо. Поточні контрольні перевірки проводяться з метою запобігання безгосподарності, профілактики правопорушень.

Тематична перевірка - це вивчення однієї або кількох сторін діяльності підконтрольного об'єкта. Результати тематичної перевірки, одержані на підставі документально і фактичного контролю, оформлюються актами або доповідними записками. За результатами тематичної перевірки перевіряючи роблять висновки про стан підконтрольного об'єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації. Ці пропозиції розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені якого проводилась тематична перевірка. Виконання таких пропозицій систематично перевіряється.

Слідство - форма контролю, яка застосовується судово-слідчими органами для встановлення точної суми заподіяної шкоди і винних осіб. Результати слідства оформлюються протоколами і постановами.

Лічильна перевірка звітності є сукупністю спеціальних прийомі контролю її достовірності. Це одна із форм наступного контролю, яка здійснюється фінансовими органами, що контролюють розрахунки підприємств з бюджетом щодо платежів із прибутків. Достовірність звітних даних підлягає перевірці, крім того, статистичними і банківськими органами, працівниками облікового, фінансового і контрольно-ревізійного апарату вищестоящих органів під час приймання звітності, ревізій, тематичних перевірок і налізу господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому важливо перевірити достовірність вихідної облікової інформації виробничих одиниць та інших низових підрозділів, на підставі якої потом формуються зведені звітні показники по об'єднанню в цілому. Лічильна перевірка включає елементи як технічної перевірки, так і контролю по суті. Вона проходить 3 етапи контролю: перевірку погодженості показників різних форм звітності; зіставлення окремих звітних показників із записами в регістрах бухгалтерського обліку; перевірку обґрунтованості облікових записів за даними первинних документів. Така послідовність робить лічильні перевірки ефективним засобом контролю всієї постановки обліку на підприємствах, забезпечує зміцнення звітної дисципліни і усунення недоліків у бухгалтерському обліку.

Господарський спір - це спосіб виявлення дотримання законності й забезпечення законних прав у господарських взаємовідносинах підприємств. Господарські спори між підприємствами вирішуються арбітражним судом. Правильність вирішення господарських спорів підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні державної дисципліни та виконанні договірних зобов'язань. Результати розгляду господарських спорів оформлюються протоколами і постановами.

Обстеження - ознайомлення зі станом підконтрольного об'єкта на місці, зокрема, зі станом складського господарства, використанням виробничих потужностей, охороною праці й технікою безпеки. Виявляють при цьому позитивні й негативні сторони діяльності підприємства. Результати оформлюються доповідними записками, довідками, висновками, пропозиціями.

1.3 Предмет і об'єкти фінансово-господарського контролю

На контроль як функцію керування соціально-економічною системою, накладається безперервне спостереження за процесами виробництва, розподіли, обміну і споживання суспільно необхідного продукту і їхньої перевірки, установлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича і фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети і засоби праці, що вивчаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, слушності і своєчасності розрахунків із робітниками та службовцями, дотримання порядку оприбуткування, зберігання, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму й інших елементів виробничих процесів.

На стадії розподіли контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл і перерозподіл знову створеного продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення власного капіталу, відрахування засобів у бюджет, на соціальне страхування.

На стадії обміну предметом контролю є операції по збуті продукції (об'єм, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, зв'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподіли, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Предметом фінансово-господарського контролю в більше конкретному значенні є господарські і фінансові операції і процеси суб'єктів господарювання, що розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, зберігання власності, слушності формування і використання власного капіталу.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об'єктів.

Так, об'єктами фінансово-господарського контролю в широкому розумінні є юридичні і фізичні особи, діяльність яких зв'язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному змісті до об'єктів, що характеризують утримання окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, відносяться: необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість); запаси; засоби, розрахунки та інші активи; власний капітал і забезпечення зобов'язань; довгострокові і поточні зобов'язання; прибутки і результати діяльності; витрати за елементами і витрати діяльності тощо.

Об'єктами контролю є господарські засоби та процеси, сукупність яких характеризують різні сторони діяльності підприємств, а також дії посадових осіб за певний період часу.

Серед органів, що здійснюють держаний фінансовий контроль головне установа - Державне казначейство. В якості головних пріоритетів державного фінансового контролю визначені:

- контроль за повним і своєчасним надходженням усіх видів державних доходів, страхових внесків в пенсійний фонд та інші позабюджетні фонди, а також кредитних і позикових коштів, наприклад на фінансування дефіциту бюджету.

- контроль за своєчасним фінансуванням витрат на соціальну сферу за обсягами, структурою та цільовому призначенню, в т. ч. на оплату праці, виплату пенсій, стипендій, пільг та інших соціальних виплат.

Фінансовий контроль включає до себе головне управління і територіальні органи на містах. На казначейство покладена організація і здійснення контролю за використанням бюджету, а також контроль за позабюджетними коштами.

Казначейство здійснює збір, обробку і відбиток інформації о стані державних фінансів. При здійсненні фінансового контролю казначейство наділено наступними правами:

- перевіряти грошові документи, регістри бухгалтерського обліку, звіти, плани, кошториси та інші документи, що пов'язані з зарахуванням, перерахуванням і використанням бюджету;

- одержувати от фінансово-кредитних установ довідки про стан рахунків, використання коштів бюджету і позабюджетних фондів.

1.4 Метод і методичні прийоми контролю

Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами і способами утворить метод контролю.

Метод контролю - це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і дотримання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Метод (від гр. methodos - шлях дослідження) - це спосіб дослідження, що визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз (від гр. analysis - розкладання) - це прийом дослідження, що включає вивчення предмета уявним або практичним розчленовуванням його на складові об'єкти.

Синтез (від гр. synthesis - сполучення, упорядкування, суміщення) - прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

У контролі синтез зв'язаний з аналізом, дає можливість об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, установити зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

Індукція (від лат. induction - наведення) - прийом дослідження, за який загальний вивід складають на основі вивчення не всіх прийме, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від часткового до загального (наприклад, перевірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку по даного аналітичного, а потім - синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduktio - вивід) - дослідження стана об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто робиться висновок від загального до приватного. Наприклад, перевірку витрат обороту спочатку проводять за даними синтетичного, а потім - аналітичного обліку.

Аналогія - прийом наукових виводів, завдяки якому досягають пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, представляє основу моделювання, що застосовується в контролі.

Моделювання - прийом наукового пізнання, що засновується на заміні досліджуваного об'єкта його аналогом, моделлю, що має важливі прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу - стандарти, нормативи, тарифи.

Абстрагування (від лат. abstrah - відриваю) - прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація (від лат. concretus - густий, твердий) - дослідження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз - вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворять систему. Цей прийом до контролі передбачає оцінку поводження об'єктів як системи з усіма чинниками, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз - вивчення об'єктів на стадії інженерного підготування виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їхній функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Вивчаючи предмет, що перевіряють (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження й експеримент, одиничне і загальне, причину і слідство тощо.

На практику в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація - спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також контролю за їхнім зберіганням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання по реалізації продукції, по прибутку, установити чинники, що впливають на збільшення або зменшення витрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичної витрати сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності оснащення, а також установлення реальності розробки і застосування норм витрати сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як по завищеними нормами, так і понад установлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, що підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у висновку фахівця з питань якості товарно-матеріальних цінностей, готових виробів або доброякісності проектно-кошторисної документації на будівництво або ремонт якогось об'єкта, то фахівець запрошується за згодою керівника організації , що ревізує , або організації, що підлягає ревізії.

Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути спрямовані ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості.

Методом контрольного обмірювання фактичний об'єм виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з об'ємом робіт, оформлених документами, на підставі яких здійснені нарахування заробітної плати і списання матеріалів, а також з об'ємом робіт, передбачених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною документацією. Крім того, за допомогою контрольного обмірюванню можна установити факти завищення виконаних або не завідсоткованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.

За результатами контрольного обмірювання ревізор складає акт і зведення перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують ревізори, представники замовника і підрядчика.

Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків товарно-матеріальних цінностей і коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних цінностей або коштів і, як слідство, установити перекручування даних про залишки, визначених після здійснення кожної операції. Максимальний ефект цей прийом дає у випадках, коли матеріально відповідальна особа несвоєчасно робить запису в касовій книзі, картках складського обліку або лімітної-забірної карті.

Перевірка виконання прийнятих рішень є одним із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно з'єднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень і нестач, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

РОЗДІЛ 2. Організація і методика контрольно-ревізійної роботи в умовах різних форм власності

2.1 Організація контрольно-ревізійної роботи і перспективи розвитку в умовах різних форм власності

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 884 затверджено Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України (Голова КРУ), яке бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державного фінансового контролю, забезпечує її реалізацію та здійснює міжгалузеву координацію.

Голова КРУ у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно правовими актами та цим Положенням.

В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби.

При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об'єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.

Багатоукладність економіки й наявність різних форм власності (державної, приватної, кооперативної, колективної, змішаної) вимагають використання різних організаційних форм контрольно-ревізійної роботи.

В умовах адміністративно-командної системи господарювання функція фінансово-господарського контролю обмежувалась перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів. Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися за рахунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств не були зацікавлені в пошуку джерел створення товарних запасів, у ринках збуту неконкурентоспроможної продукції.

Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-ревізійної роботи.

Разом із тим підвищується відповідальність підприємницьких структур за результати діяльності, що націлює підприємця на посилення попереднього контролю за здійсненням господарських операцій.

З виходом Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" принципово змінюються функції державного контрольно-ревізійного апарату, посилюється контроль за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим та ефективним використанням коштів усіма суб'єктами господарювання.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Ревізії і перевірки мають спрямовуватися на викриття недоліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість.

Систему контролю, яка існувала донині, було побудовано на основі адміністративних методів управління, зорієнтовано на виконання плану ревізій, перевірок, обслідувань, що призвело до формалізму і зниження ефективності контрольно-ревізійної роботи. Ревізії і перевірки різних органів контролю (державного, спеціалізованого, позавідомчого) дублювали одна одну. Внаслідок цього практика організації контролю вступила в суперечність з принципами перебудови господарювання на основі розвитку демократії і самоврядування на виробництві, передбачених Законом "Про підприємства в Україні".

Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід посилити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю. Водночас слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни.

Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства.

2.2 Функції ревізійного апарату державної контрольно-ревізійної служби

У ринкових умовах господарювання, у період широкого використання автоматизованих систем управління та комп'ютеризації й за наявності різних форм власності значно підвищується роль контролю, посилюються функції і завдання державної контрольно-ревізійної служби.

Статус державної контрольно-ревізійної служби, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 № 2939-ХІІ.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. За результатами ревізії складається акт, а перевірки - довідка або доповідна записка. Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, вищевказаним Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Вона координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою" (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1618 від 16.11.2006) інспектування здійснюється в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду -- в інших суб'єктах господарювання.

Інспектування проводять у формі ревізії, яка має забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства посадовими та матеріально відповідальними особами.

Ревізію здійснюють шляхом документальної перевірки установчих, фінансових, бухгалтерських документів, статистичної та фінансової звітності, господарських договорів, а також фактичної перевірки грошових сум, цінних паперів, оборотних і необоротних активів за допомогою проведення інвентаризації, обстеження і контрольного обміру виконаних робіт, правильності застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат.

У разі виявлення порушень законодавства, посадові особи служби повинні вимагати від працівників об'єкта контролю, причетних до виявлених порушень, письмові пояснення, а у випадку відмови дати пояснення, це фіксується у акті ревізії.

Основні функції державної контрольно-ревізійної служби такі.

Головне контрольно-ревізійне управління України та контрольно-ревізійні управління (КРУ) на місцях:

1) організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку й звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, у державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

3) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

4) проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

6) розробляють інструктивні та інші нормативні акти щодо проведення ревізій та перевірок;

7) здійснюють методичне керівництво й контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Контрольно-ревізійні відділи (КРВ) виконують зазначені вище функції за винятком пунктів 1 і 7.

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань.

У межах своїх повноважень Голова КРУ організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх па розгляд Кабінету Міністрів України.

Голова КРУ має право:

· перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси, фактичну наявність цінностей, вимагати від керівників підконтрольних органів проведення інвентаризацій товарно-матеріальних та інших цінностей;

· одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ НБУ та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14), довідки та/ або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;

· одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також від НБУ та його установ про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів), а також видавати ліцензії на провадження тих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;

· одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справлення при цьому податків та обов'язкових платежів тощо.

Права, обов'язки і відповідальність ревізорів такі.

Права:

1. Ревізувати й перевіряти грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження й витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;

2. Мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для їх обстеження;

3. Залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних та ремонтних робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

4. Вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а у разі виявлення підробок - вилучати необхідні документи, залишаючи в справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5. Одержувати від банків необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів;

6. Одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб письмові пояснення;

7. Пред'являти керівникам, іншим посадовим особам вимоги щодо усунення виявлених порушень;

8. Стягувати в дохід держави кошти підприємств, отримані за не законними угодами та з порушенням чинного законодавства;

9. Накладати на керівників та інших службових осіб адміністративні стягнення;

10. Застосовувати до підприємств фінансові санкції, передбачені у п. 7 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні".

Обов'язки:

1. Суворо додержуватися Конституції України, законів України;

2. У випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій і повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам.

3. При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою ревізор зобов'язаний повідомити про це правоохоронним органам. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Ревізори повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

Крім того, ревізор зобов'язаний:

· володіти комплексом способів і прийомів контрольно-ревізійної роботи;

· об'єктивно викладати виявлені факти порушень і зловживань;

· надавати допомогу працівникам підприємства, яке ревізується, в усуненні виявлених недоліків;

· брати участь у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків;

· доповідати керівництву підконтрольного підприємства про результати ревізії;

· перевіряти повноту і своєчасність виконання рекомендацій за результатами попередньої ревізії.

Ревізор несе відповідальність за:

- своєчасність, належну якість ревізії;

- об'єктивність викладання її результатів;

- повне або часткове приховування виявлених порушень і зловживань або їх заниження;

- правильність і обґрунтованість висновків за результатами ревізії;

- використання службового становища в корисних цілях;

- передчасне розголошення матеріалів ревізії.

2.3 Ревізія, як одна із форм фінансово-господарського контролю, її види та характеристика

Ревізія -- один із способів економічного контролю, його складова частина. Вона походить від латинського revisio -- перегляд, що і покладено в основу цього способу контролю -- контрольне дослідження здійснених господарських операцій з метою виявлення дотримання їх законності, достовірності та економічної доцільності, тобто ревізія е способом наступного контролю, яка здійснюється переважно на підставі документальних джерел.

За допомогою ревізій забезпечують систематичний контроль за збереженням і раціональним використанням колективної і державної власності. Вони сприяють всебічному виявленню резервів та підвищенню ефективності виробництва. За результатами ревізій розробляють заходи щодо усунення виявлених недоліків і приймають рішення про притягнення винних до матеріальної та адміністративної відповідальності, чим досягається висока оперативність і дієвість даного способу економічного контролю. Ревізія - планова й обов'язкова форма контролю на всіх державних підприємствах, а також на підприємствах з колективною власністю. Характерними властивостями ревізій є їх правове регламентування, всеохоплюючий і безперервний характер, чітко визначений порядок проведення у спеціальній Інструкції. Ревізія повинна проводитися висококваліфікованими спеціалістами спеціальних органів контролю (контрольно-ревізійні управління, відділи, інспекції) або окремим підрозділом підприємства (ревізійна комісія). На відміну від інших способів контролю ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її поширення, строки проведення, права й обов'язки посадових осіб (ревізорів), порядок оформлення і розгляду результатів ревізій.

При проведенні ревізій широко використовують прийоми документального і натурального (візуального) контролю, що дозволяє глибоко досліджувати стан виробничо-фінансової діяльності і вирішувати різнобічні завдання економічного контролю. Положенням про відомчий контроль визначені такі основні завдання ревізійних служб: перевіряти стан економіки підприємств, об'єднань, організацій і установ; виконання виробничих і фінансових планів; дотримання державної дисципліни та законності здійснених операцій; збереження коштів і матеріальних цінностей; ефективність використання матеріальних та фінансових ресурсів; повноту виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів; з'ясовувати причини утворення непродуктивних витрат і втрат, псування продукції, пошкодження майна.