Економічні категорії, закони і принципи. Функції економічної теорії

1

Контрольна робота

з дисципліни «Економічна теорія»

Економічні категорії, закони і принципи. Функції економічної теорії

ПЛАН

стор.

Вступ

Економічні категорії, закони і принципи

Функції економічної теорії

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Економічна теорія - багатопланова суспільна теоретична наука, яка послідовно протягом всього свого існування набула цілісної системи поглядів та уявлень про економічне життя суспільства, закономірності розвитку народного господарства, його суб'єктів в умовах ринкових відносин. Економічна теорія, як і всі науки, має свої об'єкт дослідження та предмет вивчення, які в процесі розвитку господарської діяльності людини та суспільства постійно набувають нових характерних рис і особливостей. Людина виступає активним учасником і суб'єктом економічного життя суспільства, виробником матеріальних благ, які необхідні для задоволення її потреб та інтересів. Згодом виникають нові потреби, забезпечити які можна лише шляхом організації ефективної діяльності в рамках сім'ї, колективу, фірми, підприємства, галузі, регіону, країни або всього світу. Тому економічна теорія має складний предмет, що постійно формується та розвивається.

Сучасне розуміння терміна «економічна наука» охоплює визначення таких елементів її предмета: господарська діяльність; закономірності розвитку економічних систем; відносини, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ; відносини власності на ринку; використання людьми рідкісних чи обмежених ресурсів для виробництва різних товарів і послуг та розподіл їх між членами суспільства з метою задоволення їхніх потреб; механізми розв'язання головних економічних проблем та інше. Визначення цих елементів предмета економічної теорії перебувають у взаємозв'язку, доповнюють один одного і відображають різні сторони та проблеми економічного життя.

Об'єктом вивчення економічної теорії на рівні мікроекономіки виступає окремий економічний суб'єкт - господарська діяльність людини, сім'ї, фірми, підприємства, яка є конкретною і доступною для сприйняття.

Об'єкт вивчення макроекономіки - національна економіка як єдине ціле. її предмет має комплексний, узагальнений, агрегований характер, потребує глибокого наукового дослідження та державного регулювання.

Економіка має галузі народного господарства, проміжні системи та комплекси, які становлять мезоекономіку.

Економічна теорія вивчає економічні явища і процеси також на рівні міжнародної економіки як системи світового господарства, міжнародних економічних відносин та зв'язків, тобто супермакроекономіку.

Усі ці рівні економіки є складовими економічної теорії, перебувають у взаємозв'язку, доповнюють один одного та сприяють вивченню її предмета.

ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ, ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ

Процес пізнання предмета економічної теорії передбачає розгляд різних законів і категорій.

Економічні категорії - це узагальнюючі поняття, теоретичне вираження, мислена форма економічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи економічних відносин, а й її зв'язок з відповідною стороною системи продуктивних сил. Залежно від груп та видів економічних законів розрізняють відповідні економічні категорії. Визначальну роль з-поміж них відіграють категорії суспільного способу виробництва. Так, змістом продуктивних сил є ставлення людини до природи, їх взаємодія. Речовим змістом економічної категорії є окрема сторона такого ставлення до природи. У кожній такій категорії відображається діалектична взаємодія виробничих відносин між людьми (відносин економічної власності) з техніко-економічними зв'язками і відносинами, з розвитком продуктивних сил, які відображають взаємовідносини людини і природи у процесі праці. Ігнорування продуктивних сил, процесу праці означало б, що поза колом питань економічної теорії лишився розгляд категорії «зміст праці», «робоча сила», «споживча вартість», «процес праці» тощо.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Для економічних законів характерний вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибокі, приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які виражаються у низці категорій.

Іншими словами, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економічними явищам та процесами, що виражається за допомогою економічних законів, набуває відображення у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.

Оскільки економічні категорії є теоретичним вираженням передусім окремих сторін виробничих відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, деяких економічних явищ і процесів, то зміна цих явищ і процесів, розвиток і модифікація виробничих відносин відображаються в русі, плинності економічних категорій.

Так, з погляду об'єктів економічної власності й виробництва економічна теорія вивчає виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі створення й відтак руху, привласнення не лише матеріальних благ, а й послуг в усіх сферах суспільного відтворення. Отже змінність економічних категорій виявляється у появі самого поняття «послуги», різних видів послуг, низки категорій, що виражають їх привласнення у безпосередньому виробництві, обміні тощо.

Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і закінчуючи маркетингом і менеджментом.

Сутність економічних категорій визначається такими критеріями:

відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної системи (елементу, ланки) економічних відносин людей;

має об'єктивний характер, оскільки відбиває об'єктивну дійсність;

має історичний характер, оскільки значна частина економічних категорій на певному етапі розвитку суспільного виробництва відмирає.

Введення і пізнання економічних категорій - важливий, але не останній крок на шляху проникнення в суть економічних явищ. Як відомо, економічні відносини розвиваються за певними економічними законами. З'ясування іманентних кожній системі економічних законів і є головним завданням курсу «Економічна теорія».

У загальному вигляді відносини економічної власності виражають системну сутність виробничих відносин. Водночас сутність відносин власності найглибше розкривається в системі економічних законів. Це сутність більш глибокого порядку. Закон і сутність - поняття однорідні. Сутність, як і закон, розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв'язку. Тому явище багатше, ніж закон, бо в ньому відображаються також випадкові, нестійкі зв'язки, форми вияву закону. Сутність, а отже й закон, всебічно можуть бути досліджені лише через усі категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форму, ціле й частину тощо), насамперед через категорію суперечності, взаємодію її протилежних сторін.

Економічні закони -- це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей - у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них тимчасові, минущі. Водночас у дії економічних законів і законів природи певною мірою спостерігається така спільна риса, як спадковість.

Найбільше це стосується законів розвитку продуктивних сил, зокрема головної продуктивної сили - людини, яка успадковує здоров'я, психофізичні якості, морально-етичні норми тощо.

На початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, через конкурентну боротьбу подібно до непізнаних сил природи. На сучасному етапі розвитку капіталізму, коли основною формою капіталістичної власності є колективна (акціонерна, кооперативна, державна та ін.) стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах гігантських монополістичних об'єднань тощо. Тому розмежовують сутність економічного закону, механізм його дії та механізм використання.

Механізм дії економічних законів означає послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже боротьбу суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

Механізм використання економічних законів - комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обґрунтованої системи управління народним господарством, передусім шляхом використання правових та адміністративних важелів.

Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку цих законів, змінюючи умови. Це досягається, по-перше, вдосконаленням права власності, господарського механізму; по-друге, за допомогою державного управління. Отже, економічні закони не залежать від волі й свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, в категоріях фіксується статичний стан, а в законах - динаміка, процеси руху й розвитку економічного життя. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу, і зорієнтувати поведінку господарюючих суб'єктів відповідно до певного економічного середовища. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично означають логіку економічної поведінки. Суспільство одержить найбільший економічний ефект коли організовуватиме свою діяльність для створення широкого простору для дії економічних законів. Саме у цьому й полягає зміст використання законів. І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить вимогам об'єктивних законів , то це призводить до великих збитків.

У використанні економічних законів необхідно проводити науково виважену економічну політику, що ґрунтується на глибокому їх пізнанні . Економічні закони характеризуються такими особливостями: вони мають сутнісний характер; виявляються через практичну діяльність людей, що нерідко опосередковується політичними, ідеологічними та іншими відносинами, які часто протидіють «природно-історичному» розвитку суспільного виробництва. Тому економічні закони діють не так безумовно, як закони природи; вони проявляються як основні пануючі тенденції економічного розвитку суспільства. Економічні закони тісно між собою пов'язані. Тому, щоб зрозуміти суть того чи іншого закону, необхідно розглянути його місце і роль у системі законів.

До систем економічних законів належать різні їх групи і типи. Сукупність економічних законів - це субординована система, в якій виділяються, з одного боку, основні (первинні, вихідні) і, з іншого похідні (вторинні, третинні і т.д.) відносини: у зв'язку з цим і економічні закони розрізняються за сферою охоплення виробничих відносин і за роллю у розвитку суспільного виробництва. Так, до першої групи відносять закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють закони чотирьох типів. Перший тип всезагальні економічні закони, властиві всім суспільним способам виробництва ( закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Суспільному виробництву завжди притаманні риси виробничого процесу незалежно від його соціально-економічної структури. Всезагальні економічні закони відображають внутрішні, необхідні, сталі і суттєві зв'язки, властиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою. Вони виражають найхарактернішу рису й найглибшу суть, природу економічного ладу, найглибші імпульси економічного розвитку, мету суспільного виробництва і засоби її досягнення. Це - ядро економічних законів. Пізнання всезагальних економічних законів допомагає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства.

Другий етап економічних законів - загальні закони, що діють у декількох економічних формаціях і відображають взаємозв'язок між продуктивними силами та організаційно-економічними відносинами: закон вартості, закон спадної граничної корисності благ, закон попиту і пропозиції, закон товарного виробництва, закон грошового обігу тощо.

До третього типу належать специфічні економічні закони , що охоплюють певні сторони економічних відносин (виробництво, розподіл, обмін, споживання) і діють лише в межах одного суспільного способу виробництва: закон підвищення продуктивності праці, закон додаткової вартості, закон оплати праці та ін. Так, відносини «товар - товар» на певному етапі трансформуються у «товар - гроші - товар» і згодом - у «гроші - товар -гроші», залежно від ступеня розвитку суспільства. Специфічні економічні закони, з одного боку, характеризують певну економічну систему в процесі її розвитку, з іншого - окремі її сфери. Найважливіший з-поміж них - основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами (відносинами економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

Четвертий тип економічних законів - стадійні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії капіталізму) або на одному із ступенів стадії. Так, на вищому державно-монополістичному ступені низхідної стадії діють закон планомірності економічного розвитку, закон одержавлення економіки.

До другої групи економічних законів належать закони різних сфер суспільного відтворення. Так, до законів сфери безпосереднього виробництва належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі та інші; до законів сфери розподілу - закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання - закон зростання потреб та інші.

До третьої групи належать закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Загальною основою дії економічних законів є об'єктивна, суперечлива біосоціальна сутність людської істоти. Біологічна сутність людини відображає її об'єктивні природні характеристики. Соціальна сутність є породженням об'єктивного процесу розвитку людського суспільства.

Звідси економічні закони породжуються об'єктивною реальністю, яка створює саму людину. За певних умов людина спроможна використовувати економічні закони в своїх інтересах. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів.

Системний підхід до вивчення економічних законів має надзвичайно велике значення. Лише на його основі можна виробити правильні рекомендації щодо їх використання, установити науково обґрунтовані принципи й методи суспільного регулювання економіки. Таким чином, економічні закони є складовою предмета економічної теорії. Вивчаючи об'єкт свого дослідження, тобто суспільне виробництво, економічна теорія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів (родючих земель, корисних копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, економічна теорія обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, які відображають загальну тенденцію розвитку економічних процесів, наприклад, принципи кредитування, принципи обкладання податками та інше.

До принципів кредитування відносять:

принцип цільового призначення кредиту, який передбачає, що він буде використаний на конкретні цілі, зазначені у кредитному договорі; цей принцип поширюється на більшість кредитних операцій і знаходить практичне втілення у відповідному розділі кредитної угоди, а також у процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником;

принцип забезпеченості кредиту, який означає наявність у кредитора права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу у зв'язку з неплатоспроможністю боржника (він знаходить практичне втілення в тому, що позички надаються під заставу або під фінансові гарантії);

принцип платності, який передбачає, що за надані у тимчасове користування грошові кошти боржник сплачує визначений на договірних засадах відсоток;

строковість, як принцип кредитування, передбачає, що боржнику позику необхідно повернути кредитору у ті строки, які зазначені в кредитній угоді або документі, що його заміняє та інші.

З іншого боку, як зазначалось, економічні відносини людей нерозривно пов'язані з політичними, соціальними та іншими відносинами і соціальними інститутами. Наука досліджує вплив цих відносин на економічні процеси. Виходячи із сказаного, можна сформулювати предмет науки так: економічна теорія вивчає всю систему економічних відносин в єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги, розподіляти та обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Сучасна економічна теорія виконує такі основні функції:

пізнавальну;

практичну;

методологічну;

виховну;

формування економічного мислення.

Пізнавальна функція полягає в тому , щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони і тенденції економічного прогресу, розкрити сутність економічних законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії. Лише на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція економічної теорії. Пізнавальна функція є методологічною основою для інших економічних дисциплін. У комплексі економічних наук виділяють галузеві (економіка промисловості, сільського господарства та ін.), міжгалузеві (економічна географія, статистика та ін.), функціональні (фінанси, менеджмент, маркетинг та ін.), історико-економічні (історія народного господарства, історія економічної думки та ін.) тощо.

Актуальним стає запровадження в економіці нових форм людської діяльності, які не тільки передбачають дематеріалізацію та мініатюризацію виробництва, а й формують економіку, яка буде ґрунтуватися переважно на використанні інтелектуального потенціалу людини і означатиме глибоку інтеграцію національних господарств у спільну систему міжнародного поділу праці.

Будь-яке знання є цінним не само по собі, а тим, що служить практичним цілям суспільства. Отже, економічна теорія не може обмежуватись простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності її теоретико-пізнавальну функцію має доповнити практична функція.

Практична функція полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави, всебічному обґрунтуванні необхідності та шляхів удосконалення прогресивних форм власності, що найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства, розробці наукових основ управління господарською практикою, обґрунтуванні наукових організаційно-господарських форм, у пошуках найадекватніших форм розв'язання економічних суперечностей; в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство: описати, пояснити і спрогнозувати економічний прогрес, наприклад, необхідність переходу до соціально орієнтованої економіки. Це дає змогу виробляти науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва для забезпечення зростання життєвого рівня населення. Один з принципів реалізації практичної функції економічної теорії полягає в цілісному баченні економічних процесів. Так, неможливо вирішити проблему, наприклад, реформи цін, не визначившись у питаннях побудови банківської системи, організації бюджету, податкової політики, рівня монополізації народного господарства тощо. Економічна теорія повинна більше уваги приділяти проблемам підвищення ефективності виробництва, господарського механізму, ефективності форм власності, вести пошук нових організаційно-господарських форм. Важливим завданням економічної теорії є вивчення досвіду світового розвитку, запозичення на цій основі найпрогресивніших соціально-економічних форм розвитку світової цивілізації.

Важливим принципом розробки практичних пропозицій на основі економічного аналізу є врахування не тільки економічних, а й різноманітних соціокультурних чинників суспільного розвитку. Можна, наприклад, високопрофесійно дослідити, виходячи з глобального рівня, такі найсерйозніші проблеми, з якими стикається людство, як обмеженість ресурсів або посилення неоднаковості умов життя в країнах з інертними економічними системами. Не слід забувати про традиційні структури потреб, системи ціннісних орієнтацій, ставлення до чужого і свого багатства, тобто відкидати те, що зумовлює тип економічної культури і економічної психології в окремих країнах.

Якщо теоретико-пізнавальна функція економічної теорії спрямована на розробку методологічних підходів і принципів аналізу соціально орієнтованої ринкової економіки, розгортання фундаментальних досліджень механізмів господарювання, соціоекологоекономічної культури розвитку, то практична функція націлена на створення національних банків економічної, соціальної та екологічної інформації, організацію центрів досліджень, які забезпечують складання ефективних програм розвитку окремих областей (регіонів) країни, обробку інформації, експертизу рішень, що приймаються.

Ще одна функція економічної теорії - методологічна. Економічна теорія виступає як теоретичний фундамент цілого комплексу економічних наук, таких як: галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та ін.) і функціональних (економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, економічна статистика), тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні скільки-небудь ґрунтовного конкретно-економічного аналізу. Крім того, низка економічних наук перебувають на стику різних галузей знання - економічна географія, теорія управління (менеджменту), історія народного господарства та ін., для яких економічна теорія теж є теоретичною основою.

Наприклад, економічна теорія формулює загальні принципи маркетингової діяльності підприємств, які можуть бути використані в багатьох галузях, приміром, при організації маркетингу туризму тощо.

З теоретико-пізнавальною функцією пов'язана не тільки практична, а й виховна функція економічної теорії. її реалізація в широкому розумінні ґрунтується не необхідності переходу від адміністративно організованого суспільства до цивілізованого, економічно організованого, що ґрунтується на спільності та гармонізації інтересів різних соціальних, національних, територіально - економічних утворень.

Змістом виховної функції економічної теорії є формування економічної психології кожної людини, соціальної або професійної групи. З цієї точки зору виховна функція тісніше пов'язана з практичною, ніж з теоретико-пізнавальною. Іншими словами, практична функція опосередковує зв'язок теоретико-пізнавальної та виховної функції економічної теорії. Досвід розвинених суспільств свідчить, що основою спільності інтересів і цінностей не тільки великих, а й малих соціальних груп, життєздатності само-регульованої системи є вартісні відносини, які відображають і поєднують соціальні, економічні та політичні інтереси різних самодіяльних груп.

Розкриття змісту виховної функції економічної теорії можливе на основі вивчення економічної поведінки людей (чи їхніх фахових груп) та чинників, які її визначають. Вони включають мотивацію, спрямовану на примноження достатку (сюди належить і підвищення рівня кваліфікації), мислення, яке відбиває економічні зв'язки та стосунки між суб'єктами, а також вчинки, які ґрунтуються як на традиціях, так і на спеціальних знаннях. Певні соціальні групи опановують економічну поведінку набагато швидше, ніж інші, і завдяки цьому виходять на оперативний економічний простір.

За цих обставин постає питання про порівняння соціального ефекту, який дає група, що вийшла вперед, з тими соціальними та економічними перевагами, які вона отримує.

Оволодіння економічною теорією є передумовою підвищення соціальної активності різних груп суспільства, свідомого господарювання, опанування сучасним економічним мисленням.

Важливим завданням економічної теорії є формування економічного мислення. Щоб розкрити значення даної функції, наведемо такий приклад. Не будучи спеціалістом, скажімо, у галузі чорної металургії, людина не стане розмірковувати про якість різних марок сталі або про переваги конверторного способу виплавки металу. Інша справа - економіка. Тут кожний з дитинства щось пізнає і постійно розширює свій кругозір. У результаті формується те, що називається буденним економічним мисленням. Така форма мислення не є науковою. Вона ґрунтується на окремих поверхових і однобічних відомостях про економіку. Часто те, що здавалося б абсолютно істинним, при детальному дослідженні може перетворитися в абсолютну безглуздість. На буденне мислення часто впливають такі фактори, як традиції, звичаї, натура людини та ін.

Для об'єктивної оцінки, необхідно проаналізувати величезну кількість статистичних даних, які всебічно характеризували б те, чи інше економічне явищ і дали б можливість зробити суттєві узагальнення й висновки, а отже, й сформулювати окремі економічні категорії та економічні закони.

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах посилюється роль економічної теорії в підвищенні результативності суспільного виробництва. Не випадково в усіх країнах світу її вивченню в навчальних закладах приділяється значна увага. Широка економічна освіта - важливий компонент загальнолюдських цінностей, без яких не можна досягти подальшого прогресу цивілізації.

Крім цього вивчення курсу «Основи економічної теорії» допомагає майбутнім спеціалістам краще й ефективніше реалізувати свою спеціальність. Адже незаперечним фактом є те, що економічна сторона в діяльності кожного фахівця відіграє неабияку роль. Оволодівши економічною теорією, студент краще орієнтуватиметься в економічному житті, у виборі місця майбутньої роботи, зможе повніше реалізувати свої здібності, набуті знання, ефективніше використати їх у своїх інтересах.

Отже, економічна теорія є основою економічної політики, обґрунтуванням правильних дій суб'єктів господарювання у сфері практичної діяльності. Практична функція економічної теорії найповніше виявляється з поділом її на нормативну (тобто таку, що не лише пояснює економічні явища і процеси, а й сприяє виробленню економічної політики, конкретних рекомендацій уряду та іншим суб'єктам господарювання) і позитивну (тобто таку, що описує факти, наявні процеси і відносини в даній економіці).

Головне завдання економічної теорії полягає в тому, щоб дати відповідь на головні економічні питання, які цікавлять усіх членів суспільства. У нинішніх умовах переходу до ринку люди насамперед хочуть знати:

що собою представляє ринкова економіка, як вона функціонує;

чим обумовлюються притаманні їй піднесення і спади національного
виробництва, інфляція і безробіття;

які заходи впливають на рівні споживання та інвестицій, на курси гривні і торгівельні баланси, заробітну плату і ціни;

у чому полягає суть монетарної і фіскальної політики;

яким має бути обсяг грошової маси в обігу;

як формується бюджет, процентна ставка, що таке державний борг та інше.

Ділових людей і підприємців хвилює питання:

в яких межах і формах буде проводитися подальше законодавче забезпечення і державне регулювання підприємницької діяльності;

які основні принципи цієї форми господарювання;

найважливіші чинники, що визначають логіку її функціонування.

Не байдужі людям і проблеми міжнародного характеру. їх, зокрема, цікавлять: якій рівень життя в інших країнах світу, і чим пояснюється ця різниця; яка господарська система краща, тобто забезпечує більший економічний ефект і краще слугує людині; що являє собою, наприклад, «шведська модель суспільного розвитку»; для чого здійснюється економічна інтеграція в західно - європейських країнах тощо.

Переконливо відповісти на такі запитання неможливо без глибокого і системного вивчення економічної теорії.

Економічна теорія вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари і послуги, розподіляти й обмінювати їх з метою максимального задоволення потреб людей.

Економічну теорію вивчають, тому що вона:

розкриває соціально-економічну сутність суспільства та ступінь його розвитку;

виявляє закони і принципи, які регулюють поведінку людей та їх відносини у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різноманітних благ;

озброює суспільство економічними знаннями, необхідними для прийняття правильних фундаментальних рішень.

Економічна теорія використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічного життя суспільства: всезагальні методи та різні конкретні способи і прийоми. До останніх належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, статистичні спостереження, збирання й упорядкування фактів, моделювання процесів, складання графіків, використання числових прикладів та ін.

Виведені економістами узагальнення називаються «теоріями», «категоріями», «законами», «принципами», «моделями». Формулювання цих узагальнень становить завдання економічної теорії.

Позитивна економічна теорія описує факти, наявні процеси і відносини в даній економіці. Нормативна уособлює в собі оцінні судження (що має бути).

Економічна теорія виконує перш за все пізнавальну функцію: вивчає і пояснює процеси та явища економічного життя на основі наукового доказу. Крім того, виконує практичну, ідеологічну та теоретико - методологічну функції.

Отже, предметом економічної теорії в її політекономічному аспекті є вивчення економічних виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та організацією управління і ефективного ведення господарства як чинників суспільного багатства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії- Київ: Вища школа- Знання, 1999

2. Кривенко К.Т. Політична економія : Навчальний посібник - Київ, 2001

3. Мамалуй О.О. Основи економічної теорії-Київ: Юрінком Інтер, 2003.

4. Момерний С.В. Економічна теорія - Київ: Академія, 2001.

5. Ніколенко ІО.В. Основи економічної теорії-Київ: ЦУЛ, 2003.

6. Ніколенко ІО.В. Політекономія - Київ: ЦУЛ, 2003

7. Федоренко В.Г. Основи економічної теорії - Київ: Алерта, 2005.