Економічна теорія та конкуренція в ринковій економіці

ПЛАН

1. Економічна теорія і обґрунтування економічної політики

2. Конкуренція в ринковій економіці

1. Економічна теорія і обґрунтування економічної політики

Економіка - це господарство, наука про господарство та господарювання і відносини між людьми в процесі господарювання.

Економіка виникла набагато раніше, ніж наука про неї. Протягом багатьох тисячоліть люди господарювали, опираючись на досвід попередніх поколінь. Знання носили емпіричний характер, не були узагальнені і синтезовані в єдину наукову систему. Попередниками наукової економіки були філософія і соціологія.

Економіка як наука, тобто систематизоване знання про сутність економічних явищ і процесів, почала оформлятися лише XVII-XVIII ст. В цей ж період розпочинається і процес диференціації знань. В даний час економіка - це система економічних наук, яка безперервно поповнюється.

В найбільш загальному визначенні економічна теорія - це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем, які виникають з приводу виробництва і привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що вливають на прогрес економіки.

Політична економія, мікроекономіка і макроекономіка, які входять до теоретичного блоку системи економічних наук, включені до циклу фундаментальних дисциплін як складові нормативної частини змісту освіти.

Об'єктом вивчення всіх економічних дисциплін є економіка в цілому. Якщо об'єкт вивчення є спільним, то предмет вивчення, тобто коло проблем, які розглядає та чи інша економічна наука, різний.

В економіці діють економічні суб'єкти. Свою діяльність вони спрямовують на економічні об'єкти і вступають у певні взаємовідносини. Тобто, є суб'єкти, об'єкти і економічні відносини. Кожний з цих елементів стає предметом вивчення відповідної складової частини економічної теорії.

Політична економія вивчає виробничі відносини в їх єдності та взаємодії з організаційно-економічними відносинами і продуктивними силами. Політекономія досліджує закони, які керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ, та розробляють методологічні основи механізму їх використання суспільством з метою підвищення ефективності виробництва і зростання добробуту людей.

Співвідношення політичної економії, мікроекономіки і макроекономіки має рефлективний характер. Як не снує економічних відносин, які б виявлялися поза діяльністю економічних суб'єктів і не були складовою економічної системи, не існує політичної економії, яка б не враховувала мікро- і макропроцеси. Таке можна сказати про кожну із складових економічної теорії.

В той же час, політекономія, не може обійтися без мікрорівневого та макрорівневого аналізу економічних процесів, особливо у відтворювальній сфері, або ігнорувати сучасні досягнення мікро- і макроекономіки щодо залежностей між економічними процесами та явищами. Економічна теорія, як і кожна наука, має свою мету, яка відображає її головний зміст. Такою метою в сучасних умовах є цілісний системний аналіз економічних відносин, виявлення законів розвитку економічних явищ і процесів, обґрунтування способів найбільш раціональних економічних рішень.

2. Конкуренція в ринковій економіці

Ринок - це спосіб взаємодії економічних суб'єктів, заснований на циновій системі і конкуренції.

Ринковий порядок взаємодії економічних суб'єктів припускає наявність конкуренції, економічного суперництва виробників, споживачів. Питання конкурентності в економіці - це питання, в якій кількості представлені на ринках різних товарів і послуг незалежно діючі виробники і споживачі, а також питання ступеня свободи приходу на дані ринки і виходу з них. Приватну власність, вільне ціноутворення, конкуренцію прийнято вважати стовпами ринкової системи.

Конкуренція в економіці - це суперництво економічних суб'єктів за кращу реалізацію своїх економічних інтересів. Економічними суб'єктами, що суперничають, є продавці і покупці товарів.

Краща реалізація економічних інтересів для перших буде означати одержання в результаті продажу товарів більшого грошового доходу, для других - одержання більшої кількості необхідних товарів і послуг з меншими затратами. Конкуренція серед подавців ведеться за гроші покупців, а серед покупців - за товари продавців.

Конкуренція забезпечує рівноправність учасників економічних відносин - продавців і покупців. Покупець має можливість вибрати визначеного контрагента з декількох чи багатьох продавців якоїсь необхідної йому продукції, така ж можливість є й у продавця - добровільно вирішити питання про географічне місце, час і умови пропозиції свого товару. Можливість вибору - це можливість впливу на контрагента.

Конкуренція створює одну з головних умов, необхідних для ефективного виконання ціною координуючих функцій. Вільне ціноутворення - основний елемент ринкового механізму, а отже, можна стверджувати, що конкуренція є умовою життєздатності всієї ринкової системи. Тільки в умовах конкуренції ринок може ефективно виконувати функції розподілу ресурсів і кінцевих товарів. Ринок як саморегулююча система дієвий тільки за наявності конкуренції.

Конкуренція виступає як контрольна система ефективності приватного підприємництва. Конкуренція перевіряє бізнес на ступінь його відповідності суспільним інтересам. Не всі підприємства цю перевірку витримують. У результаті відбувається безупинне вибракування неефективних структур.

Конкуренція створює зацікавленість у вдосконаленні економічних ресурсів, їх виробничих комбінації, знижені витрати на одиницю виробленої продукції, науково-технічному відновленні виробництва.

Підприємства ведуть цінову і нецінову конкуренцію. Щоб перемагати, тобто завойовувати велику суму грошових голосів покупців, потрібно знижувати витрати, вдосконалювати якість продукції, створювати її нові моделі, запроваджувати технологічні зміни, підвищувати рівень освіти працівників, активно взаємодіяти з наукою, вишукувати новітні науково - технічні розробки.

Сама по собі конкуренція не є ідеальною формою економічних відносин людей. Конкурентний характер взаємин в економіці приносить значні і незаперечні переваги в ефективності. Разом з тим конкуренція не в змозі повною мірою вирішити ряд інших соціально - економічних питань.

У конкурентній системі ресурси і кінцеві товари розподіляються згідно із силою грошових голосів.

Критики конкурентної системи відмічають також її недостатню здатність щодо розподілу економічних ресурсів згідно з вимогами соціальної справедливості і гуманності. Ресурси можуть спрямовуватися на будівництво розкішних особняків, створення вишуканих предметів для багатих, у той час, коли у суспільстві не вистачає шкіл, лікарень, ліків.

Не можна залишити поза увагою ще одну проблему. Конкурентна система дійсно створює зацікавленість у зниженні витрат виробництва, його науково-технічному відновленні. Однак це питання має й інший бік. Конкуренція породжує зацікавленість у простому «скуповуванні» науково-технічних нововведень, аби вони не дісталися конкурентам, у локалізації їх застосування, у нерозповсюдженні нових технічних, інформаційних, організаційних елементів.

Ринок не може ефективно працювати без конкуренції. У той же час він не має достатнього імунітету проти обмеження, недобросовісного ведення чи навіть усунення конкуренції. У такому випадку на допомогу ринку приходить держава, що проводить політику регулювання конкуренції.