"Шокова терапія": сутність, передумови, наслідки, зарубіжний досвід

Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії

Індивідуальна науково-дослідна робота

на тему:

«Шокова терапія»: сутність, передумови, наслідки, зарубіжний досвід»

Рівне - 2009

Вступ

На сьогоднішній день тема даної індивідуальної роботи є досить актуальною, оскільки економіка нашої країни перебуває у досить важкому стані і потребує негайних дій та радикальних змін, які б вивели її з економічної кризи.

У 60-90 рр. ХХ ст. більшість країн також потерпали від економічної кризи, і для вирішення цієї проблеми, вони вдавалися до «шокової терапії» - перехід до ринкової економіки за досить короткий проміжок часу. Проводились різні економічні реформи, які були направлені на оздоровлення економіки держави і виведення її з кризи.

Так, Україна не може вдатись до дій «шокової терапії», оскільки вона вже перейшла до ринкової економіки і більшість (на той час), державного майна, на сьогоднішній день є приватною власністю, проте дослідивши дану тему індивідуальної роботи, можливо ми все тики зможемо застосувати деякі методи виходу з економічної кризи.

Мета індивідуальної роботи полягає у дослідженні економічних реформ, які відбувалася у 60-90 рр. ХХ ст., встановлення їх сутності, передумов виникнення, наслідків а також зарубіжний досвід.

Для досягнення мети індивідуальної роботи, поставлені такі завдання:

- встановити, що собою являє «шокова терапія»;

- дослідити, які передумови виникнення та наслідки «шокової терапії»;

- розглянути погляди прихильників та противників на «шокову терапію»;

- чому Україна не вдалася до «шокової терапії»;

- які наслідки впровадження «шокової терапії» для інших країн.

Об'єктом дослідження є економічні реформи, які запроваджувалися в країнах в 60-90 рр. ХХ ст. для швидкого переходу до ринкової економіки. Вони носили таке поняття як шок, тобто раптові і радикальні зміни в структурі і стимулах економіки.

У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використано такі методи досліджень: - системного аналізу (при структуризації цілей дослідження «шокової терапії»); - аналізу та синтезу (для деталізації об'єкта дослідження внаслідок розчленування його на окремі складові частини); та ін.

1. «Шокова терапія»: суть, передумови та наслідки

Прискорений шлях, або «шокова терапія», на перший погляд, виглядає як простий, тому що до ринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400-500 днів, 2-3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навіть такий образ. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першому випадку тварина страждає кожного разу, а у другому - лише раз, а ефект той самий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання їх обмежується проведенням граничної жорсткої фінансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанту. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні.

Шокова терапія - це економічна теорія, яка існувала у 60-90 рр. ХХ ст., а також комплекс радикальних економічних реформ які базувались на цій теорії. Ці реформи можна сказати направлені на оздоровлення економіки держави і виведення її з кризи. До таких реформ відносяться моментальна лібералізація цін, скорочення грошової маси і приватизація збиткових державних підприємств. У більшості випадків застосування шокової терапії призводило до катастрофічних наслідків, навіть до державних переворотів. На сьогоднішній день ця теорія не розглядається серйозними економістами, адже вона довела свою повну неспроможність [3].

Фундамент прихильників теорії пускає корені ще з лібералізації економіки, прийнятої післявоєнною Німеччиною в кінці 40-х рр. Протягом 1947 і 1948 рр. в досить короткий термін були врегульовані ціновий контроль і державна підтримка підприємств. Ці реформи дали ефект стартового поштовху і вилились в Німецьке економічне диво Віртшафтсвундер. До тих пір Німеччина мала глибоко авторитарне управління і позбавившись від адміністративних бар'єрів «за одну ніч» перетворилась в державу з ринковою економікою що розвивається.

На думку МВФ для держав з перехідною економікою шокова терапія є відносно швидким і універсальним варіантом переходу до ринкових відносин, на відміну від поступового і розтягнутого переходу, як наприклад в Китаї.

Одним із засновників і головних ідеологів теорії є відомий економіст Джеффрі Сакс.

Наомі Кляйн бачить в своїй книзі «Доктрина шоку» переважно негативні наслідки «шокової терапії», такі як довге безробіття, що охоплює від 20% до 40% працездатного населення, зростання злочинності і убогості, занепаду рівня життя і загострення класової боротьби. Інші вважають це наслідком неадекватного застосування теорії. Не дивлячись на це, суб'єкти книги Кляйн, за винятком, мабуть, реформ Б. Єльцина, мають мало загального з «шоковою терапією» в описаному вище вигляді і в тому, який підтримує Д. Сакс.

Не береться під сумнів той факт, що для раптових змін в структурі і стимулах економіки потрібні поведінкові зміни, потік фінансів і менш раптова структура економіки, чим шок. Компаніям потрібний час для формування і корпоративного пристрою; трудовим ресурсам - для придбання навиків і адаптації до нових умов. Критики вважають також, що розвинені західні макроекономіки спираються на готову правову базу, урегульованість і вигострену практику правозастосування (зокрема в частині національних і міжнародних економічних взаємин) і виходять з її первинної необхідності, чого неможливо створити відразу в колишньому авторитарному суспільстві з жорсткою централізацією і одним власником в особі держави. Навіть розробка нових законів про власність і право займає час [4].

2. «Шокова терапія» в різних країнах

Спираючись на колишній успішний досвід 1990-х рр., Сакс порекомендував новим макроекономікам в перехідній стадії (країнам сх. Європи, колишнього ССРС і Латинської Америки) також повністю опустити всі ціни, відмінити субсидії, продати державну власність і ввести плаваючий курс валют, щоб розворушити економіку. Шок набрав форму раптових і радикальних змін в структурі і стимулах цих економік. У результаті Польща і ін. держави Сх. Європи досягли рівня економічного розвитку який відповідав вимогам вступу в ЄС. Макроекономіки ССРС і Латинської Америки мали менший успіх.

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди.

У 1985 році Болівія терпіла гіперінфляцію і була неспроможна відповідати по фінансових обов'язках перед МВФ. Сакс який ставши тоді економічним радником правління Болівії узявши курс на екстенсивний план, який пізніше став відомим як шокова терапія - різні зниження інфляції шляхом лібералізації болівійського ринку, зупиненням урядових субсидій, відміною мита і прив'язки болівійської економіки до долара США. Після реалізації плану Сакса інфляція впала від 20000% в 1985 р. до 15% в 1989 р. [5].

Польща розглядалась як взірець застосування шокової терапії. З приходом в цю країну демократії уряд зменшив регулювальні заходи, ціновий контроль і субсидії промисловості, які знаходилась в державній власності. Тим не менше з врахуванням приватизації державного сектора поступові зміни давалися дуже важко. У ті часи, приватизація державних компаній затягнулася до тихий пір, поки процедура роздержавлення не стала звичною для всіх. Обсяги виробництва зросли, але одночасно зросло і безробіття.

Об'єми виробництва зросли, але одночасно підскочило і безробіття. Не дивлячись ні на що, на сьогоднішній день Польща стикається з економічними проблемами різного характеру, хоча має вищий ВВП, ніж за часів комунізму, і економіку, що поступово розвивається. Соціальна нерівність знизилася після проведених економічних реформ, проте знов зросла останніми роками. Польща вступила в Європейський Союз [4].

2.1 «Шокова терапія» в Росії

«Шокова терапія», що почалася в січні 1992 р., була спробою Росії зробити перехід до ринкової економіки. Відповідна програма, складена Єгором Гайдаром за підтримки західних економістів, Всесвітнього банку і МВФ, почала реалізовуватися незабаром після розпаду Радянського Союзу. Багато хто з основних «шокотерапевтичних» ідей залишається в силі і сьогодні, не дивлячись на те, що офіційно від них відмовилися.

На практиці «шокова терапія» потерпіла шокуючий провал. Це стосується і її наслідків для російської економіки, і порожнечі обіцянок, що виявилася, того, що її результатом стане перехід від соціалістичного до ринкового господарства. Серед її інших наслідків американські і інші західні бізнесмени відзначили перешкоди, що виникли на шляху розвитку російського підприємництва. До них відносяться: корупція, заборонний рівень оподаткування, непродуктивна праця робочих, проблеми із зв'язком, відсутність фінансових і інших інститутів ринкової інфраструктури, стабільного «навколишнього середовища» для підприємницької діяльності. В результаті частина тих не багатьох західних фірм, які зважилися почати свою діяльність в Росії, була вимушена її припинити.

«Шокову терапію» Гайдаря можна позначити як «підхід СЛП» до перехідного періоду, оскільки трьома її основними елементами є стабілізація, лібералізація і приватизація. Кожен з цих елементів дав результати, що сильно відрізняються від тих, на які розраховували її ініціатори, і кожен вніс значний «внесок» до лих, що припали на долю російської економіки.

Макроекономічна стабілізація, перша складова «підходу СЛП», припускала встановлення граничних розмірів дефіцитів госпбюджетів і інших змінних макроекономічної політики. Це відповідало практиці макроекономічної політики на Заході, а також досвіду МВФ і Всесвітнього банку по боротьбі із структурною інфляцією в Латинській Америці, коли здійснення стабілізаційної програми висувалося як неодмінна умова надання кредитів. «Шокова терапія», проте, не стабілізувала економіку, а привела до поєднання спаду і інфляції, по своїх негативних параметрах що виходить далеко за рамки «стагфляції», як її трактують на Заході.

З 1992 р. по 1996 р. відбувся колосальний спад промислового виробництва - на 55% в порівнянні із спадом в 35% під час «Великої депресії» 1929-1933 рр. в США. До «шокової терапії» російська економіка була по величині другої в світі, випереджаючи Японію і Німеччину і поступаючись тільки США. Зараз вона, можливо, займає 11-е або 12-е місце, знаходячись приблизно на одному рівні з Бразилією або Мексикою.

Іншим аспектом провалу стабілізації з'явився стійко високий рівень інфляції. Хоча вона і не досягла параметрів гіперінфляції (більше 50% в місяць), зростання цін триває вже так довго, що рубель фактично нічого не коштує, і відбувається доларизація російської економіки. Один рубель коштував менше 1/2000 рубля 1991 р., коли «шокова терапія» ще не почалася. Ця довгострокова інфляція знищила заощадження і не дала можливості піднятися середньому класу, що є основою будь-якої нормальної політичної і соціальної системи. Можна відзначити безліч наслідків цього провалу стабілізації і пов'язаних з ним спаду і інфляції. Одне з них - виснаження інвестицій з витікаючою звідси ерозією основного капіталу і масштабною «втечею» накопичень, що набагато перевищує по своїх об'ємах будь-яку допомогу, отриману Росією від міжнародних інститутів і західних урядів. У наявності безробіття, що також росте, і величезні масштаби неповної зайнятості разом з невиплатою заробітної плати. Інший наслідок виражений зниженням реальної зарплати і рівня життя, ведучим до зубожіння значної частини населення [1].

Тоді як життєвий рівень падає, мало що залишилося від системи соціальної безпеки; послуги, забезпечення яких держава раніше або повністю фінансувала (зокрема, в області охорони здоров'я і освіти), або в значній мірі субсидувало (включаючи забезпечення продовольством і житлом), нині обходяться населенню набагато дорожче. В результаті цих провалів нанесена величезна утрата головним активам Росії - її людському капіталу і природним ресурсам. Крім того, багато інших систем, що є частиною сучасної держави, також знаходяться в стані колапсу. Це стосується охорони (тривалість життя чоловіків впала з більш ніж 70 до 54 років) здоров'я, екології, науки і технологій. Урок, який можна витягувати з реформ по методу «шокової терапії», полягає в тому, що не можна стабілізувати економіку, якщо не дати уряду відповідних повноважень.

Лібералізація цін, друга складова «підходу СЛП», зв'язувалася з допущенням того, щоб ціни встановлювалися на ринках, а не адміністративними методами. Згідно теорії, якщо ціни формуються ринковим способом, вони відображають умови пропозиції. У російській реальності справа прийняла, проте, зовсім інший оборот. Ціни встановлюються не стільки ринками, скільки монополіями, що зміцнилися в результаті приватизації, мафіозними угрупуваннями, контролюючими найважливіші сектори економіки, а також корумпованими чиновниками. Урок, який можна з цього витягувати: при лібералізації цін до проведення приватизації результатом стає не ефективне виробництво, а перш за все створення умов для отримання вигоди тими, хто перебуває при владі. Приватизація підприємств, третя частина «підходу СЛП», означала перетворення підприємств, що знаходяться в державній власності, в приватні фірми, що, згідно задуму, повинно було забезпечити виникнення позитивних стимулів у власників, керівників і робочих. Російська приватизація почалася в середині 1992 р. і є однією з найбільш всеосяжних перебудов великомасштабної економіки. Приватизація державних підприємств, де новими власниками зазвичай виявляються старі менеджери («приватизація для своїх»), зумовила появу приватних монополій з відповідною монополістичною поведінкою, що включає обдурювання при встановленні цін. Крім того, у нових власників зовсім не запанували позитивні стимули, сприяючі зростанню інвестицій, виробництва, експорту, підвищенню продуктивності і так далі Навпаки, з'явилися стимули негативні: поведінка менеджерів характеризується прагненням добитися особистих короткострокових вигод. Результатом з'явилася ліквідація активів фірм: нові власники-менеджери почали продавати не тільки готову продукцію, але і сировину, напівфабрикати, устаткування і тому подібне, а отримана від цієї діяльності виручка прямувала на їх особові офшорні банківські рахунки. Слід мати на увазі і те, що нові приватизовані підприємства є природними об'єктами для здирства. Нарешті, з цими підприємствами пов'язано надмірне оподаткування всього, на що тільки власті можуть встановлювати податки (звідси і масові факти виплати хабарів корумпованим урядовцям). Існуючі ж важелі правового регулювання виявилися дуже слабкими, щоб протистояти цим явищам. Відповідний урок: проведення приватизації без належного правового регулювання і дієвої юридичної системи створює стимули не до зростання ефективності, а до криміналізації економіки.

Новий підхід до перехідного періоду і китайська модель Деякі економісти передбачають російській економіці поворот до кращого, але ці прогнози, як представляється, засновані більше на політиці, чим на економіці. Однією з ознак такого повороту стало б повернення капіталу, вивезеного за рубіж; це свідчило б, що внутрішні інвестори побачили сенс в репатріації своїх накопичень. Щось подібне відбулося в економіці Аргентини і інших країн Латинської Америки, і, щоб добитися аналогічного результату, Росія повинна вибрати новий підхід до процесу перетворень [2].

Вона перш за все повинна визнати, що «шокова терапія» привела не стільки до переходу до ринкової економіки, скільки до появи різновиду псевдоринкової економіки якогось штучного капіталізму. Шуканий же перехід припускає повну перебудову економіки на базі альтернативи. Мається на увазі «підхід ІКП»: «інститути, конкуренція і уряд». Росія повинна почати рух в цьому новому напрямі, щоб подолати проблеми, викликані «шоковою терапією».

Вказана перша складова «підходу ІКП» - стосується інститутів ринкової економіки, які повинні бути створені. Уряд міг би зіграти головну роль в їх освіті (з перспективою передачі їх приватному сектору). Ці ринкові інститути включають: правову структуру з відповідними законами, судами, кадрами юристів і системою мерів, що забезпечує дотримання законодавства; права власності, що кодифікують; торговий, цивільний і податковий кодекси; банківську систему, що охоплює комерційні і інвестиційні банки, які забезпечують оборотний і довгостроковий капітал; бухгалтерські, фінансові, страхові і рекламні фірми; структури державного регулювання; життєздатну валюту як засіб звернення, збереження вартості і як розрахункову одиницю; мережа соціальної безпеки як складовій нового «соціального контракту».

Основною проблемою є те, що «шокотерапія» зруйнувала інститути соціалістичної економіки, але не створила інститутів економіки ринкової. Ринкові сили покликані були сформувати ці інститути, але останні або не формувалися взагалі, або формувалися дуже поволі. (У ринкових економіках Заходу, до речі, для розвитку подібних інститутів було потрібно сторіччя). Інститути, що заповнили виниклий вакуум, в значній мірі є кримінальними. В результаті злочину і корупція приймають в російській економіці загрозливі розміри. Суб'єкти цієї криміналізації - мафіозні угрупування, що займаються здирством, нові менеджери-власники приватизованих фірм, що діють як необмежені монополісти і марнотратники активів, корумповані чиновники, що вимагають винагороди.

Конкуренція, з якою зв'язується друга складова «підходу ІКП», припускає сприяння створенню нових підприємств (у числі яких можуть бути і державні) - суб'єктів конкурентних відносин. У Росії відчувається гострий дефіцит конкуренції, але саме вона (а не приватна власність) є «секретом ринкової економіки». Конкуренція - це те, що примушує західні ринкові економіки «працювати» (у цьому контексті треба мати на увазі і конкуренцію між постачальниками товарів і послуг, і конкуренцію серед постачальників праці і інших компонентів процесу виробництва).

Приватизовані монополії гірші за монополії, що знаходяться у власності держави, бо не мають на увазі ефективного державного регулювання, виступаючого обмежувачем монополістичного ціноутворення і розбазарювання активів. Члени номенклатури комуністичної ери освоюють поведінку «мисливців за рентою», формуючи новий правлячий клас, що присвятив себе справі збереження посткомуністичний статус-кво.

Мета реалізації третьої складової «підходу ІКП» - активний уряд, який повинен грати важливу роль в керівництві економікою, створенні відповідних інститутів і в сприянні формуванню конкурентного і стабільно правозабезпеченого «навколишнього середовища» для підприємницької діяльності.

2.2 Засади ринкової економіки в Україні мають вводитися прискорено, але без «шоку»

Прихильників «шокової терапії» у нашій країні було вдосталь, як і пророків та радників різних західних шкіл, у тому числі чиказької (монетаристської школи), на яку покладалося найбільше надій. Проте всі вони, по-перше, не бачать відмінностей не тільки між Україною і Росією, а й Україною і Чилі, між селянином, сформованим колективним веденням господарства, і фермером, який працює у ринковому середовищі. По-друге, всі вони без винятку піклуються не про інтереси України, а про свої власні інтереси, інтереси своїх компаній, країн. По-третє, монетаризм у його класичному розумінні зводиться до вільного ринку, де рівновага у суспільстві досягається за рахунок грошової політики, вільного ціноутворення.

Поелементний, еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків - з іншого. Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку. Для того щоб досягти цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допомогу ззовні - нереальні, їх треба шукати всередині країни, в її сучасній економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприємницькі кадри для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи.

Вирішення цього складного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого - виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки.

Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку.

Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими повинні бути регулятори [3].

Висновок

В результаті написання даної індивідуальної роботи, ми дійшли висновків, що:

1. Шокова терапія - це економічна теорія, яка існувала у 60-90 рр. ХХ ст., а також комплекс радикальних економічних реформ які були направлені на оздоровлення економіки держави і виведення її з кризи. До таких реформ відносяться моментальна лібералізація цін, скорочення грошової маси і приватизація збиткових державних підприємств.

2. Прихильники «шокової терапії» вважають таку політику прийнятною, оскільки, вона дає можливість державам з перехідною економікою за досить короткий проміжок часу перейти до ринкових відносин.

3. Наомі Кляйн бачить в своїй книзі «Доктрина шоку» переважно негативні наслідки «шокової терапії», такі як довге безробіття, що охоплює від 20% до 40% працездатного населення, зростання злочинності і убогості, занепаду рівня життя і загострення класової боротьби. Не береться під сумнів той факт, що для раптових змін в структурі і стимулах економіки потрібні поведінкові зміни, потік фінансів і менш раптова структура економіки, чим шок.

4. У країнах сх. Європи, колишнього СРСР і Латинської Америки також вдались до «шокової терапії», було повністю опущено всі ціни, відмінено субсидії, продано державну власність і ввести плаваючий курс валют, щоб розворушити економіку. Шок набрав форму раптових і радикальних змін в структурі і стимулах цих економік. У результаті Польща і ін. держави Сх. Європи досягли рівня економічного розвитку який відповідав вимогам вступу в ЄС. Макроекономіки СРСР і Латинської Америки мали менший успіх.

5. У 1985 році Болівія терпіла гіперінфляцію, після впровадження реформ «шокової терапії», інфляція впала від 20000% в 1985 р. до 15% в 1989 р.

6. Польща розглядалась як взірець застосування шокової терапії. Соціальна нерівність знизилася після проведених економічних реформ і згодом Польща вступила в Європейський Союз.

7. В Росії, командою Е.Т Гайдаря було провалено одну із головних умов шокової терапії - різке зниження інфляції. 1992-го року уряд Російської Федерації звів бюджет з дефіцитом в 40% ВВП, що також не відповідає вимогам проведення «шокової терапії». Прийнято вважати що перші економічні успіхи виявилися в Росії тільки після дефолта 1998 р. Багато хто вважає їх наслідком консерватизму економічної політики. Однак ринкові реформи почали приносити плоди раніше. Так дефіцит товарів був в деякій степені переможений на початку 1992 р. за допомогою імпорту інфляція знизилась до 83% за результатами 1998 р., а ВВП продемонстрував перший ріст у 1997 р.

8. Україна не могла вдатися до «шокової терапії» і швидко перейти до ринкової економіки, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку.

Список використаної літератури

1. Гаєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. - К.:Ін-т екон. Прогноз., 2000;

2. Зарембо Ю.Г. Економічна реформа в Україні: передумова, концепція;

3. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Деравне регулювання економіки. Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене. - К.: Атака, Ельга - Н., 2000. - 592 с.