Трансформаційні процеси у єдності об’єктивних і суб’єктивних передумов

Трансформаційні процеси у єдності об'єктивних і суб'єктивних передумов

Теліженко О. М., д-р. екон. наук, проф.;

Тараненко Ю. В.

Сумський державний університет

Вступ

Аналіз трансформаційних процесів, що відбуваються в соціально-економічній системі України, а також затримка на стартових позиціях ринкових перетворень свідчать, що поряд з причинами, породженими відсутністю конструктивних ідей щодо шляхів економічного розвитку з урахуванням національних особливостей існують об'єктивні причини, що зумовлені особливостями попереднього історичного розвитку і не залежать від суб'єктивного вибору концепції трансформаційних перетворень в соціально-економічній системі. Тому важливого значення набувають не тільки конкретні рекомендації та моделі розвитку в конкретній ситуації, а й їх розроблення на основі вивчення об'єктивних передумов проходження процесів розвитку в світі. Наукові дослідження на цю тематику викладені в працях С. Аукуционека, О. Ананьїна, В. Гутника, П. Раймента, О.Білоуса, С. Мочерного, М. Павловського та інших, де відображаються більшою мірою суб'єктивні оцінки, рекомендації щодо ситуації, що склалася в соціально-економічній системі в цілому, ґрунтуючись при цьому на об'єктивних фактах, але не досліджуючи їх в повному обсязі і не розкриваючи їх змісту і значення. Ми вважаємо, що, зосередивши увагу саме на цих передумовах трансформаційних процесів, можна вирішити задачу прогнозування розвитку соціально-економічної системи, а отже, і ефективного управління нею.

Поставлення задачі

Взагалі тісний зв'язок зумовлює не просто єдність об'єктивних передумов трансформаційних процесів та практичних регулятивних заходів, але й парадигму сучасного розвитку національних управлінських, регулятивних систем. Вона полягає у необхідності вивчення об'єктивних передумов розвитку системи як основоположного принципу ефективного впливу на ці процеси, керування ними через розв'язання задачі прогнозування. Важливого значення набуває формулювання класифікаційних ознак, власне, сама класифікація об'єктивних передумов на тлі загально-цивілізаційних процесів, а також у контексті цих процесів розгляд загальної теорії систем та теорії їх розвитку.

Система соціально-економічних відносин є не лише специфічною сукупністю економічних зв'язків, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ. Вона одночасно є цілісною, структурно субординованою системою, що постійно розвивається. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства. Останнім часом дослідники особливо акцентують увагу на розвитку продуктивних сил шляхом масштабної технологічної модернізації з використанням новітніх, високих наукоємних технологій. Висунутий пріоритет вважається стратегічно важливим і відображає провідні тенденції соціально-економічного прогресу [6]. Також основним елементом економічної системи є виробничі відносини, що відповідають історично певній формі власності на засоби виробництва та діалектично взаємодіють з продуктивними силами - вони можуть відігравати двояку роль - двигуна, що стимулює й прискорює розвиток продуктивних сил, або сили, що гальмує цей розвиток. Дослідження соціально-економічних відносин розкриває соціальні можливості інтеграційних процесів у суспільстві та управлінні виробництвом. Вивчення цих відносин дає змогу побачити, хто реально володіє засобами виробництва, привласнює додану вартість. Закон розвитку суспільного способу виробництва - основний економічний закон - це внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв'язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), завдяки яким він є законом розвитку суспільного способу виробництва, виражає його економічну мету.

Взагалі економічні закони в суспільстві виявляють об'єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки як усередині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв'язків. Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим. Загальною основою дії економічних законів є об'єктивна, суперечлива біосоціальна сутність людської істоти. Звідси економічні закони породжуються об'єктивною реальністю, яка створює саму людину. За певних умов людина спроможна використовувати ці закони в своїх інтересах. Свідоме, узгоджене господарювання неможливе без пізнання економічних законів. Тобто, суб'єктивне та об'єктивне завжди існують пліч-о-пліч у суспільстві: головне, щоб об'єктивне не відходило на другий план, а суб'єктивне базувалось на ньому, узгоджувалось з ним.

Розглядаючи системи, необхідно також відмітити, що їх відкритість перш за все впливає на їх розвиток. Будь-яка система під дією зовнішніх і внутрішніх сил постійно коливається біля свого стану рівноваги. Якщо відхилення від стану рівноваги перевищить певне для даної системи значення, вона переходить на інший, більш високий або низький енергетичний рівень, переходить в інший якісний стан. Системи можуть мати порогові стани, перехід через які веде до різкої якісної зміни процесів - до трансформації їх організації. Цей перехід характеризується дуже важливою з точки зору прискорення процесів розвитку властивістю: він стрибкоподібно підвищує характеристики змінюваності системи, а найбільш високі темпи розвитку спостерігаються за оптимального співвідношення факторів випадковості та визначеності.

Якщо протягом минулої історії людства головною умовою, що забезпечувала життєздатність соціально-економічних систем, була їх адаптивна здатність, то з входженням в інформаційне суспільство головним, навпаки, стає вміння швидкої трансформації. Виходячи із загальної теорії систем, це означає, що домінантна роль в процесах розвитку соціально-економічних систем переходить від механізмів від'ємного зворотного зв'язку до механізмів додатного зворотного зв'язку [3].

Взагалі трансформація - результат дії різних факторів, конкретна комбінація яких і визначає вектор у структурі народного господарства. Як зазначено в роботі С. Труніна "Структурная трансформация национальной экономики: к методологии анализа детерминант прогресса или регресса"[5], сформульовані методологічні принципи

ь Врахування світового історичного досвіду.

ь Розгляд структурних зрушень в економіці через призму взаємодії інтересів її агентів.

ь Розкриття діалектики внутрішніх і зовнішньоекономічних факторів.

ь Необхідність динамічного ракурсу дослідження.

ь Прийняття в розрахунок не тільки об'єктивних економічних, але і суб'єктивних, „надбудовних”, обставин.

Теорією перехідних процесів охоплюються і вивчаються різноманітні аспекти розвитку природи і суспільства як перетворення одного якісного стану в інший. Зокрема, йдеться про так званий феномен турбулентності якісних процесів, їх завихрень, зворотних напрямків, потокових помилок і відштовхувань, боротьби та взаємопроникнення якостей. Звідси управління перехідними процесами фактично ототожнюється з можливостями як провокування турбуленцій, так і їх стримування, як стимулювання руйнівних зрушень, так і заохочення позитивних системотвірних і системозміцнювальних змін, як підштовхування до занепаду застарілих якостей, так і підтримки виникнення і ствердження нових якостей. Формування структурної цілісності сучасного світу характеризується посиленням ролі загальноцивілізаційних принципів розвитку. При цьому жодна з економічних структур не зникає раніше, ніж розвинуться нові продуктивні сили і нові, більш досконалі виробничі відносини. Останні ніколи не виникнуть раніше, ніж буде створено матеріальні умови для їх існування у надрах старого суспільства. Щодо цього надзвичайно важливим є поняття катастрофічного, або есхатологічного ефекту, який виявляється у краху "старої"" системи і зникненні її фундаментальної ідеї, що часто сприймається суспільною свідомістю як "кінець історії". Насправді ж спостерігається тимчасовий системний вакуум, "всередині" якого відбувається боротьба якостей і утворюється нова якість, але з невизначеним результатом. Тому для трансформаційних процесів неминучою є перехідна (трансформаційна) криза, яка охоплює економіку і суспільство в цілому і дуже часто має апокаліптичний характер. Ця криза завершує один тривалий період історичного розвитку і відкриває інший[1].

Перехідні процеси в економіці буваютъ доволі різноманітними, але вони так чи інакше пов'язані з глобальними якісними зрушеннями, що відбуваються під впливом різних чинників. Зрозуміло, перехідні процеси наповнені об'єктивним змістом - як за мотивами й обставинами, так і за реалізацією та наслідками, але суб'єктивний фактор при будь-якому переході існує як необхідна ініціаційна і рушійна сила. Отже, процес трансформації можна розглядати як об'єктивний процес і як суб'єктивну дію. Нами були виділені такі передумови трансформації:

1 Об'єктивні:

- фізичні (накопичення кількісних характеристик і перехід їх в нову якість);

- економічні (перш за все це економічні закони, а також процеси глобалізації, поява транснаціональних компаній);

- екологічні;

- інформаційні технології і процеси в суспільстві;

- соціально-психологічні.

2 Суб'єктивні:

- законодавчі та нормативні акти;

- структура управління;

- управлінське рішення і т.п.

Необхідність такої класифікації обумовлена процесами, що відбуваються в суспільстві, - це процеси трансформації економічної системи України, а також негативними результатами цих процесів. Отже, важливість виділення і розмежування передумов трансформації дуже значна для розуміння природи цього процесу та правильного впливу на його хід.

Висновки

На наш погляд, детальне вивчення, виділення і розмежування передумов процесів трансформації приведе до таких результатів:

1) виділення об'єктивних передумов трансформації дає можливість вивчення об'єктивних закономірностей розвитку системи для запобігання негативному зовнішньому впливу на процеси розвитку;

2) суб'єктивні передумови повинні розглядатися як дія постфактум після досконального вивчення об'єктивних передумов і відповідно до них;

3) для ефективного управління процесами трансформації - можливості прискорення цих процесів, їх гармонізації або сповільнення їх проходження - необхідний комплексний аналіз всіх передумов і визначення суб'єктивних дій відповідно до виділених об'єктивних передумов;

4) можливість прогнозування розвитку системи за результатами вивчених закономірностей.

Отже, визначальною особливістю економічної політики, спрямованої на фундаментальні зміни, є необхідність одночасного, узгодженого здійснення системної трансформації та вирішення поточних соціально-економічних питань (економічне зростання, соціальні проблеми, збереження довкілля тощо). Тому завжди залишається відкритим питання узгодженої взаємодії суб'єктивних чинників на основі вивчення об'єктивних для забезпечення ефективної роботи соціально-економічної системи.

Summary

Список літератури

1. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. пос. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - С.11.

2. Економічна енциклопедія: У трьох томах / Редкол. С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.

3. Мельник Л.Г. Экономика развития: Учебное пособие. - Сумы: Издательство "Университетская книга", 2000. - С.310.

4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко та ін..; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа, 1994. - С. 13-14; 38.

5. Трунин С. Структурная трансформация национальной экономики: к методологии анализа детерминанат прогресса или регресса // Российский экономический журнал. - 2004. - №3. - С. 93-95.

6. Эйсен Н. Формирование стратегии развития народного хозяйства в условиях глобализации // Экономист (Россия). - 2004. - №2. - С. 42-48.