Мікроекономічний аналіз процесу виробництва

Для фірми, яка одержує економічний прибуток із знаком «мінус», слід розглянути можливість виходу з галузі, якщо вона не сподівається покращити своє фінансове становище. Водночас фірмі, яка одержує нульовий економічний прибуток, немає потреби виходити з галузі, оскільки нульовий прибуток означає, що фірма одержує достатню віддачу від своїх інвестицій. Як правило, інвестори хочуть одержувати економічний прибуток - тобто те, що спонукає підприємців розробляти та комерціалізувати нові ідеї.

Якщо фірма одержує нульовий економічний прибуток, вона не має стимулу виходити з даної галузі, а інші фірми не мають особливих стимулів до того, щоб увійти в неї. Конкурентна рівновага довгострокового періоду виникає у разі дотримання всіх трьох умов: першої, коли всі фірми галузі максимізують прибуток; другої - коли жодна з фірм немає стимулу чи то входити в галузь, чи виходити з неї, оскільки всі фірми даної галузі отримують нульовий економічний прибуток; третьої - ціна продукту така, що галузева пропозиція дорівнює споживчому попиту.

Динамічний процес, що призводить до тривалої рівноваги, породжує проблему. Фірми входять на ринок, маючи перспективу отримати реальну вигоду, а виходять з нього через втрати. Все ж за умови тривалої рівноваги фірми отримують нульовий економічний прибуток. Це пояснюється тим, що на досягнення рівноваги витрачається багато часу, а істотного прибутку (або збитків) можна досягти за короткий період. Перша фірма, котра входить в прибуткову галузь, може отримати значно більший прибуток на інвестиції за короткий час, ніж фірми, що входять в галузь пізніше. Так само фірма, що першою виходить з невигідної галузі, може зекономити інвесторам значні суми. Поняття тривалої рівноваги вказує напрямки, найвірогідніші для діяльності фірми.

Таким чином, та умова, що економічний прибуток повинен дорівнювати нулю, істотна для того, щоб ринок перебував у тривалій рівновазі. Додатний економічний прибуток, за своїм визначенням, свідчить про наявність привабливих можливостей для інвесторів та стимулює до входження в галузь. Водночас додатний балансовий прибуток може сигналізувати про те, що фірми, які вже перебувають в галузі, мають цінні активи, навички або ідеї, а це необов'язково спонукає інші фірми входити в галузь.

Деякі фірми одержують вищі балансові прибутки, ніж інші, оскільки вони мають доступ до факторів виробництва, пропозиція яких лімітована; до останніх можуть належати земля і природні ресурси, підприємницькі навички чи інші творчі здібності. Що робить економічний прибуток у довгостроковому періоді нульовим - так це прагнення інших фірм купити або орендувати ті виробничі фактори, пропозиція яких обмежена. Балансові прибутки, таким чином, перетворюються в економічну ренту, яку одержують завдяки цим рідкісним факторам. Економічна рента визначається як різниця між сумою, яку фірми готові сплатити за виробничий ресурс, та мінімальною сумою, необхідною для придбання цього ресурсу. На ринках з конкуренцією, як в довгостроковому, так і в короткостроковому періоді, економічна рента часто має додатну величину, навіть якщо прибуток нульовий.

Нульовий економічний прибуток свідчить про те, що фірма повинна залишатися в галузі лише в тому разі, якщо ефективність її виробництва принаймні така сама, як і в інших фірм. Ця сума також сигналізує потенційним вступникам до галузі, що їх входження дасть прибутки лише тоді, коли вони працюватимуть ефективніше від тих фірм, що вже виробляють продукцію.

Висновки

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально - як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Виробництво - це процес перетворення вхідних виробничих факторів на товари і послуги. Виробнича функція застосовується для визначення максимального випуску продукції при різних заданих комбінаціях факторів на виробництва і за наявної технології.

Теорія виробництва має важливе значення для ефективного управління фірмою. У сучасному суспільстві абсолютна більшість продуктів є результатом виробничої діяльності. Використовуючи обмежені ресурси, фірма організовує виробництво певного обсягу продукції та постачає її на ринок.

З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.

Ресурси, або фактори виробництва-блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ-готової продукції; основні види факторів-капітал, праця, земля, (природні ресурси), підприємницький хист. Власниками факторів є домогосподарства, які продають їх фірмам на ринках відповідних факторів.

Ізокванта - крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів ( L, K ), які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва ( Q0 ).

Короткостроковий період - період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва. [ 2, C. 63.].

У короткостроковому періоді конкурентна фірма може зазнавати збитків (оскільки її фіксовані витрати високі), якщо вона все ж може генерувати виручку, яка б з надлишком окупила її змінні витрати. Фірма мінімізує свої збитки, виробляючи обсяг продукції на рівні к порівняно із збитками в прямокутнику АВСО Якби фірма збиралася припинити виробництво, вона понесла б ще більші збитки, які дорівнювали б фіксованим витратам виробництва СВЕF.

Довгостроковий період - період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).

У довгостроковому періоді фірма може маніпулювати усіма своїми ресурсами, включаючи і розміри підприємства. Вона може прийняти рішення про припинення діяльності або розпочати виробництво товару.

Функція Кобба - Дугласа є однією з перших спроб ( 20-і роки нашого століття) математичної формалізації виробничої функції. Таблиця є підставою для висновку, що для функції Кобба - Дугласа виконується закон спадної граничної ефективності капіталу. Рис.1.3.демонструє загальну та граничну ефективність капіталу згідно з наведеною функцією Кобба - Дугласа. [ 2, C. 217].

Для виробничої функції Kобба - Дугласа:

MPK = д ( aKa L1-б) ? д K = a б ( L / K )1-б,

MPL= д ( aKб L1-б ) / дL = a (1-б )(K / L )б.

Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.

Неокласична виробнича функція передбачає змінні пропорції факторів (велика кількість технологій), плавну зміну факторів (технологій), що фізично і технологічно можуть виробити даний обсяг продукції Q.

Аналізуючи загальний, середній і граничний продукти, ми розглядали вплив зміни одного фактора на загальний обсяг виробництва. У господарській практиці вдаються до зміни декількох змінних факторів. Ізокванти показують, що технологічно можливо замінювати один фактор іншим у визначених пропорціях без скорочення обсягу виробництва. При заданому обсягу випуску продукції та незмінній технології будь-яке зменшення (збільшення) одного із змінних факторів вимагає відповідного збільшення (зменшення іншого).

У довгостроковому періоді фірма може маніпулювати усіма своїми ресурсами, включаючи і розміри підприємства. Вона може прийняти рішення про припинення діяльності або розпочати виробництво товару.

На рис. 2.5 фірма приймає ринкову ціну Ц = 40 у.о. Криві змінних середніх (сумарних) витрат (у короткостроковому періоді) НСВт та криві граничних витрат у короткостроковому періоді НГВт перебувають на досить низькому рівні, що дає змогу фірмі одержати додатну величину прибутку, задану прямокутником АВСО, виробляючи обсяг продукції к1, де НГВт = Ц = ГВт. Якщо фірма одержує нульовий економічний прибуток, вона не має стимулу виходити з даної галузі, а інші фірми не мають особливих стимулів до того, щоб увійти в неї. Конкурентна рівновага довгострокового періоду виникає у разі дотримання всіх трьох умов: першої, коли всі фірми галузі максимізують прибуток; другої - коли жодна з фірм немає стимулу чи то входити в галузь, чи виходити з неї, оскільки всі фірми даної галузі отримують нульовий економічний прибуток; третьої - ціна продукту така, що галузева пропозиція дорівнює споживчому попиту.

Деякі фірми одержують вищі балансові прибутки, ніж інші, оскільки вони мають доступ до факторів виробництва, пропозиція яких лімітована; до останніх можуть належати земля і природні ресурси, підприємницькі навички чи інші творчі здібності.

Список використаних джерел

1. Базилевич В., Лук'янов В., та ін. Мікроекономіка. - К.: Четверта хвиля, 1997.

2. Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. - К.: Основи, 1998. - 518 с.

3. Ватаманюк З., Панчишин С. - Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. - К.: Альтернативи, 2001.

4. Вачевський М.В. Основи економічних знань. - Дрогобич: Відродження, 1997. - 164 с.

5. Гальчинський A.C., Єщенко П.C., та ін.- K.: Вища школа, 1999. - Розділ 4.

6. Гейлбронер Р.Л., Тароу Л.С. Економіка для всіх. - Львів: Просвіта,1995. - 271 с.

7. Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. - СПб.: СПб-Оркестр, Литера плюс, 1994.

8. Економічний словник-довідник Nota bene. За ред. Мочерного С.В. - К.: Феміна, 1995. - 368 с.

9. Кумпбелл Р., Макконнелл., та ін. Мікроекономіка - Л.: Просвіта, 1999.

10. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Принципы, проблемы и политика. В 2 т. - М.: Туран, 1996. - Том 2.

11. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К.: Femina, 1995. - 352 с.

12. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1996. - 646

13. Семюелсон П., Нордгауз В. Мікроекономіка. - К.: Основи, 1998.

14. Чухна А.A. основи економічної теорії - К.: Вища школа, 2001. - Розділ12.

15. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2 т. - М.: Финансы и статистика, 1992.

16. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки - К.: Знання, 1998. - Розділ 5.