Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку техніки

Зміст

1. Проблеми технічного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції

2. Технічне переоснащення сучасного сільськогосподарського виробництва

3. Основні тенденції технічного прогресу

4. Шляхи виходу з кризового стану

Висновок

Література

1. Проблеми технічного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції

Головне завдання в організації раціонального машинного виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції полягає в забезпеченні виконання всіх технологічних операцій з дотриманням вимог агротехніки при зниженні затрат матеріально-технічних і енергетичних ресурсів та праці.

Для вирішення цієї проблеми в кожному сільськогосподарському підприємстві, фермерському чи селянському господарстві необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між обсягами робіт та рівнем їх ресурсного забезпечення.

На початку 90-х років у сільськогосподарському виробництві було створено потужний виробничий потенціал, який включав машинно-тракторний парк (МТП) та розгалужену мережу ремонтно-обслуговуючих підприємств. Вартість машин та обладнання сільськогосподарського призначення в загальній вартості основних фондів колективних господарств, радгоспів та міжгоспів складала 16,6%.

Для оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарські підприємства щорічно купували понад 50 тис. тракторів, 10-12 тис. зернозбиральних і по 2,2-2,5 тис. кукурудзо- та бурякозбиральних комбайнів, десятки тисяч одиниць іншої сільськогосподарської техніки.

Проте за своєю структурою МТП господарств не в повній мірі відповідав вимогам сільськогосподарського виробництва.

Монополізм у виробництві техніки, планове постачання її з великим дефіцитом змушували купувати ту техніку, яка виділялась, а не ту, що потрібна була господарству. Низька надійність машин та дефіцит запасних частин змушували створювати резерви машин, що збільшувало експлуатаційні затрати та собівартість продукції.

З переходом до ринкових відносин темпи зростання цін на промислову продукцію та послуги для сільського господарства в 6-8 разів перевищили зростання цін на сільськогосподарську продукцію, що призвело до втрати сільськогосподарськими підприємствами купівельної спроможності. А відтак -- закупки техніки зменшились в 10-20 разів, а окремих машин -- і зовсім припинились. Внаслідок цього за останні 6 років кількість тракторів у господарствах зменшилась на 52 тис., зернозбиральних комбайнів -- на 20,8 тис. одиниць. Середній вік техніки досягає граничного. У 1995 році було закуплено техніки лише близько 7% від нормативної потреби. Кошти, потрібні для ремонту та технічного обслуговування МТП, щорічно зростають на 3-4%. Такий МТП не може в оптимальні строки виконати необхідний обсяг робіт, передбачений технологічними регламентами на виробництво різних видів сільськогосподарської продукції.

Наведені дані свідчать, що стан технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва досяг критичної межі, за якою йде розвал сільського господарства.

Критичний стан склався і на підприємствах сільськогосподарського машинобудування. Обсяги виробництва і реалізації машин зменшились в десятки разів, значно знизилась якість виготовлення машин, їх надійність.

Ситуацію, що склалася в Україні, вміло використовують зарубіжні фірми та їх посередники, які запропонували на ринок сільськогосподарську техніку з близького та далекого зарубіжжя, часто за цінами вищими, ніж на європейському ринку і без необхідного сервісного забезпечення. За технічним рівнем машини провідних європейських та американських фірм перевищують вітчизняні. Проте вони значно дорожчі, вимагають кращих умов експлуатації, високої кваліфікації механізаторів та інженерно-технічних працівників.

Окупити себе такі машини можуть лише за рахунок їх оптимального завантаження впродовж всього строку експлуатації та збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції, яке досягається при інтенсивному вирощуванні сільськогосподарських культур за прогресивними технологіями. Однак, у зв'язку з втратою господарствами платоспроможності, інтенсивність виробництва сільськогосподарських культур за останні роки знизилась, практично втрачена база для застосування інтенсивних технологій в рослинництві.

Посилились тенденції відставання технічного рівня вітчизняної техніки від зарубіжних аналогів і низької якості виконаних нею робіт (підготовка ґрунту до сівби, рівномірність розміщення насіння в рядку і по глибині висіву, втрати урожаю при збиранні, продуктивність МТА та ін.).

Для виведення сільськогосподарського виробництва з глибокої економічної кризи, стабілізації і подальшого його розвитку важливе значення має науково обґрунтована система технологій і машин, яка задовольняє агротехнічні і економічні вимоги, забезпечує енергоресурсозбереження та високу продуктивність праці. Вона розроблена з урахуванням тенденцій розвитку технологій і техніки в провідних країнах Європи та Америки.

Система технологій і машин забезпечує диференційований підхід до вибору технологій і технічних засобів з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, виду культури, форми господарювання.

Переобладнання наявних у господарствах обприскувачів робочими органами провідних фірм піднімає їх якість роботи та надійність і дорівнює кращим світовим аналогам, а також заощаджує господарству понад 10 тис. доларів США.

За рівнем користувачів система має виконувати такі функції:

-- на рівні АПК -- це нормативний документ для здійснення його виконавчими органами технологічної та технічної політики, визначення заходів для підтримки сільськогосподарських виробників, захисту інтересів споживачів матеріально-технічних ресурсів, стимулювання розвитку вітчизняного виробництва, охорони довкілля;

-- для наукових і конструкторських організацій -- це орієнтир для розробки нових технологій і машин;

-- для сільськогосподарських товаровиробників -- це інформація про перспективні технології та технологічні комплекси машин для їх впровадження.

В умовах економічної скрути освоєння системи машин має здійснюватись поетапно з відповідною державною підтримкою пріоритетних технічних засобів, які забезпечать механізоване виробництво найважливіших видів конкурентоспроможної продукції.

На сучасному етапі технічного забезпечення пріоритетними для сільського господарства України є трактори високої одиничної потужності, високопродуктивні зерно- і кормозбиральні комбайни, коренезбиральні машини, сівалки точного висіву, штангові обприскувачі високого технічного рівня, машини для післязбиральної обробки врожаю.

Український селянин вистраждав право користуватися надійними машинами високого технічного рівня, і в ринкових умовах він віддасть перевагу тій техніці, яка принесе йому менше турбот.

Для досягнення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської техніки машинобудівники повинні забезпечити:

-- високу продуктивність і надійність машин;

-- фірмове обслуговування машин і оперативне усунення відмов упродовж всього циклу експлуатації;

-- відповідність конструкцій машин прогресивним технологіям виробництва продукції та потребам товаровиробників різних типів.

На продуктивність машинно-тракторних агрегатів впливає багато факторів. Визначальними з них є ширина захвату та робоча швидкість. Результати досліджень показують, що для кожного технологічного процесу існують оптимальні швидкості, перевищення яких веде до зниження якості роботи, перевтомлення оператора. Тому для ефективного використання тракторів високої потужності необхідні комбіновані машини, які за один прохід виконують повний набір операцій, що співпадають в часі за технологічним циклом, наприклад, підготовка грунту, внесення добрив і пестицидів, висів насіння. Такі комбіновані машини випускають провідні зарубіжні фірми.

Комбіновані машини ефективно використовуються на полях великих розмірів, характерних для сучасних колективних форм господарювання. Тому при проведенні аграрної реформи важливо зберегти розміри полів, не допускати їх роздрібнення. В усіх провідних країнах фермерські господарства об'єднуються в корпоративні ферми саме з метою ефективного використання матеріально-технічних ресурсів, а зарубіжні радники та вітчизняні реформатори настійливо рекомендують Україні розпаювати землі і розпустити великі господарства, що протирічить світовим тенденціям розвитку техніки.

Надійність вітчизняної сільськогосподарської техніки за короткий час може бути суттєво підвищена за умови використання в конструкціях машин елементної бази провідних зарубіжних фірм. Досвід показує, що навіть наявні в господарствах машини, зокрема штангові обприскувачі, можна обладнати робочими органами зарубіжного виробництва і довести їх надійність та якість роботи до рівня кращих світових аналогів, що заощадить значні кошти. Такі ж рішення можливі й з іншими машинами.

Обслуговування машин і підтримання їх в працездатному стані, оперативне усунення відмов в період експлуатації повинні взяти на себе машинобудівники. Для цього необхідно створити розгалужену мережу сервісних центрів. Це сприятиме підвищенню попиту на вітчизняну техніку на внутрішньому ринку.

Використання техніки в сучасних умовах може бути внутрігосподарським, міжгосподарським, на основі прокату чи оренди. При тому чи іншому способі використання техніки економічно доцільно забезпечити максимально можливе завантаження машин упродовж сезону. При цьому загальні витрати на ремонт і технічне обслуговування зростають, але питомі витрати на одиницю виробітку зменшуються.

З техніко-економічних розрахунків видно, що для кожної машини, залежно від її початкової вартості, існують мінімальні економічно доцільні завантаження. Тому доцільність придбання тієї чи іншої машини господарством має визначатись на підставі

відповідних економічних розрахунків. Методика таких розрахунків та програмне забезпечення ПЕОМ з урахуванням руху капіталу розроблені ІМЕСГ УААН і можуть бути використані в господарствах.

Для спрощеного розрахунку при вирішенні питання купувати машину чи брати її на прокат можна скористатися таким виразом:

П = Ц_п (Ц_о -- Ц_з), де

Р -- мінімальна площа (обсяг робіт), при якій доцільно утримувати машину в господарстві, га;

Ц_п -- щорічні постійні затрати на утримання машинно-тракторного агрегату в господарстві, які враховують завантаження трактора і сільськогосподарської машини на різних видах робіт, грн.;

Ц_о -- величина оплати за прокат (чи оренду) машини для виконання одиниці даного обсягу робіт, грн./га;

Ц_з -- змінні затрати на використання машинно-тракторного агрегату на даному виді робіт, грн./га.

Постійні затрати включають в себе амортизацію машини, страхові платежі, відсотки на кредит, зберігання техніки в господарстві, рівень рентабельності.

Змінні затрати включають в себе вартість паливно-мастильних матеріалів, праці, технічного обслуговування і ремонту машин.

Розмір плати за прокат чи оренду машини визначає орендодавець. Вона залежить від багатьох факторів, серед яких: тип машини, вид робіт, тип грунту, урожайність, погодні умови та інші фактори, що впливають на продуктивність МТП та витрати пального.

В умовах фінансової скрути найбільшою проблемою є придбання техніки для оновлення МТП. Кабінетом Міністрів України ухвалено Постанову «Про створення Державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства». Аналіз умов використання цього фонду показує, що для господарств вартість техніки, придбаної в лізинг, буде майже в 1,5 рази більшою, ніж при прямій купівлі у виробника. Тому більш доцільним є кооперування коштів кількох господарств для придбання техніки з наступним її використанням на міжгосподарській основі.

Для вирішення основних проблем технічного забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції необхідно здійснити низку організаційно-технічних та економічних заходів, основними з яких є:

-- організація виробництва в Україні запасних частин і елементної бази для підтримання в працездатному стані техніки, наявної в сільському господарстві;

-- організація виробництва в Україні сільськогосподарської техніки високого технічного рівня, конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках;

-- посилення державного регулювання ринку сільськогосподарської техніки, для чого необхідно ввести диференційований податок на імпорт техніки: пільговий податок на машини (з відповідною елементною базою), які не виробляються в Україні, або ж виробляються, але мають низький технічний рівень; підвищений податок на машини низького технічного рівня, аналоги яких випускаються в Україні. Перелік таких машин має щорічно затверджуватись Кабінетом Міністрів України за поданням Міжвідомчої експертної Ради;

-- сприяння організації в Україні спільних з провідними зарубіжними фірмами підприємств по виготовленню сільськогосподарської техніки високого технічного рівня з урахуванням першочергових потреб сільськогосподарського виробництва;

-- цільове пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств під закупівлю техніки та запасних частин;

-- сприяння створенню розгалуженої мережі техсервісних підприємств та ринку інженерно-технічних послуг за участю вітчизняних та зарубіжних виробників техніки (фірмове обслуговування);

-- сприяння створенню машинно-технологічних станцій та пунктів прокату для виконання енерго-трудомістких та спеціальних робіт, виробництва продукції на орендованих землях;

-- забезпечення сільськогосподарських підприємств науково-обгрунтованими рекомендаціями з питань технологічного та технічного забезпечення виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, оптимального складу МТП та ефективного його використання.

Здійснення цих заходів забезпечить можливість відновлення МТП сільськогосподарських підприємств, підтримання його в працездатному стані, механізоване виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

2. Технічне переоснащення сучасного сільськогосподарського виробництва

За останні роки рівень технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва значно знизився внаслідок втрати сільськогосподарськими підприємствами купівельної спроможності. Обсяг закупівлі техніки для оновлення машинно-тракторного парку, порівняно з 1990 роком, зменшився більше, ніж в 10 разів. Значно знизилась якість виготовлення техніки та її надійність, а, відповідно, збільшився середній вік технічних засобів, які використовуються в господарствах. Так, у машин та знарядь для обробітку грунту на початок 1996 року він досяг 8 років, сівалок -- 7,5 років, машин для внесення добрив -- 6,8, комбайнів зернозбиральних -- 7,5, кукурудзозбиральних -- 6,9 років. Це означає, що близько 60% сільськогосподарської техніки відпрацювало амортизаційний строк.

В останні роки також погіршився стан підготовки техніки для виконання сільськогосподарських робіт. Якщо коефіцієнт готовності тракторів до виконання весняно-польових робіт в 1990 році складав 0,92, в 1993 році -- 0,89, то в 1996 році він знизився до 0,6. Аналогічний спад рівня підготовки вітчизняного виробництва щодо якості виконання технологічного процесу, продуктивності, надійності, витрат пального тощо.

Враховуючи зростання цін на технічні засоби, вітчизняні машини стають фактично неконкурентоспроможними, і держава постає перед загрозою втрати власного сільгоспмашинобудування. Така об'єктивна ситуація, і її слід правильно оцінювати, щоб відшукати реальні шляхи вирішення даної проблеми.

Загальні зусилля науковців та фахівців інженерного профілю Української академії аграрних наук, МінАПК та Міністерства промислової політики зосереджені на наукових дослідженнях та конструктивних розробках, спрямованих на створення такої вітчизняної техніки, яка б не поступалася кращим зразкам зарубіжних машин як за якістю виконання технологічних операцій, так і за енерговитратами.

На території України до 1992 року випускалось близько 30% номенклатури машин, потрібних для сільського господарства. Національною програмою передбачалося довести виробництво сільгоспмашин на заводах України до 70-75% від потреби.

Раніше в Україні, крім плугів для обробітку грунту, інші ґрунтообробні знаряддя не випускались. Тепер на багатьох заводах освоєно випуск практично всіх машин, потрібних для обробітку грунту (культиватори, лущильники, дискові та інші борони, комбіновані ґрунтообробні агрегати тощо), і підвищено якість виготовлення.

Складаються умови реальної конкуренції, що позитивно впливає на підвищення технічного рівня посівної техніки (завод «Червона зірка»), розширення номенклатури посівних машин, адже багато сучасних посівних машин пропонують зарубіжні фірми та спільні підприємства, які створені в Україні. Але й вітчизняними науковими та конструкторськими установами розроблені високопродуктивні широкозахватні зернові сівалки СЗП-8 і СЗП-12, комбіновані ґрунтообробні посівні машини СКПУ-8 і СК-6 та ін.

Значно підвищився технічний і якісний рівень засобів механізації для боротьби з бур'янами та хворобами сільськогосподарських культур. Використовуючи комплектуючі провідних зарубіжних фірм, завод «Львівхімсільгоспмаш» виготовляє обприскувачі, при застосуванні яких витрати отрутохімікатів зменшуються у два-три рази і забезпечується необхідна якість робіт відповідно до агровимог.

Розроблено ряд машин для внесення органічних і мінеральних добрив, є виробничі потужності для їх випуску, однак у зв'язку з фінансовими труднощами налагодити їх серійне виробництво поки що немає можливості.

В Україні вирішується проблема зі створенням вітчизняних зернозбиральних комбайнів. На Херсонському заводі виготовлені дослідні зразки комбайна КЗС-9 «Славутич», а на Олександрійському заводі «Автоштамп» -- комбайнів «Лан» та «Фермер». Обговорюються можливості створення спільних з провідними закордонними фірмами підприємств з виробництва зернозбиральних комбайнів. Для України щорічна потреба зернозбиральних комбайнів складає близько 10 тисяч.

Серед прорангованих за важливістю чинників, що впливають на спад виробництва сільськогосподарської продукції, особливо зерна, залишається поза належною увагою головний -- деградація продуктивних якостей грунтів. Це є наслідком різкого зниження в останні роки інтенсивності та розтягування в 2-3 рази строків виконання ґрунтообробних і посівних робіт проти агротехнічне оптимальних. В поєднанні з різким зменшенням обсягів застосування мінеральних і органічних добрив, незадовільним рівнем боротьби з бур'янами та хворобами сільськогосподарських рослин сукупний вплив їх може бути оцінений в 30-50% і більше на зниження врожайності сільськогосподарських культур. Особливо це проявляється в зонах критичного забезпечення вологою. Головна причина -- не тільки і не стільки в дефіциті паливно-мастильних матеріалів, а швидше, у відсутності високопродуктивної техніки і, насамперед, потужних тракторів.

Щодо забезпечення потужними (150-350 к.с.) тракторами Україна в 3--5 разів відстає від європейських країн.

Можливі такі шляхи вирішення проблеми забезпечення потужними тракторами сільськогосподарського виробництва:

-- прискорена модернізація і підвищення технічного рівня наявних моделей тракторів, зокрема, за рахунок співробітництва із зарубіжними фірмами;

-- кооперування з виробниками тракторів ближнього зарубіжжя (Мінського, Липецького та Кіровського заводів);

-- освоєння виробництва хоча б однієї моделі енергозасобу нового покоління із залученням провідних зарубіжних фірм.

Харківський тракторний завод зараз здійснює роботи щодо залучення елементної бази відомих зарубіжних фірм з тракторобудування. Вживаються заходи на заводі двигунів «Серп і Молот» з виготовлення надійних і економічних в експлуатації моторів з використанням імпортних комплектуючих виробів.

В сучасних умовах розвитку народного господарства України вирішення проблеми забезпечення сільськогосподарського виробництва кормозбиральною технікою відпрацьовується в таких напрямах:

-- створення СП для виготовлення кормозбиральних комбайнів середнього класу типу «Марал», випуск яких розпочався на вітчизняних підприємствах;

-- організація виробництва високопродуктивних кормозбиральних комбайнів «Полісся» спільно з заводом «Гомсільмаш» (Білорусь);

-- нарощування виробництва кормозбиральної техніки невеликої продуктивності Білоцерківським заводом сільгоспмашинобудування.

Розроблена і реалізується цільова підпрограма створення сучасного комплексу машин для вирощування та збирання цукрових буряків. У пріоритетній частині підпрограми визначені бункерний самохідний комбайн та комплекс начіпних та напівначіпних машин для роздільного збирання цукрових буряків.

Найбільш складним завданням з механізації процесів у тваринництві є налагодження виробництва обладнання для доїння корів і первинної обробки молока, оскільки заводи-виробники цієї продукції розташовані в Латвії та Росії. Впродовж останніх років Брацлавським заводом освоєно виготовлення доїльного обладнання, налагоджено випуск доїльних апаратів на підприємствах Києва та Одеси.

І, звичайно, не можна обійти увагою таку важливу і болючу проблему як створення вітчизняної сучасної елементної бази. Значне підвищення надійності сільськогосподарської техніки, робота машинобудівних підприємств по-новому неможливі без вирішення цієї народногосподарської проблеми.

Зараз здійснюється коригування «Національної програми виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для сільського господарства, харчової та переробної промисловості» в напрямі включення в неї лише тих пропозицій системи машин, які можуть бути реалізовані на високому технічному рівні в межах дії програми (з використанням надійної елементної бази, новітніх відкриттів та винаходів, прогресивних технологій виготовлення).

Відпрацьовується налагодження міжвідомчої системи жорсткого контролю за реалізацією програми та якістю нових машин, починаючи з розробки і завершуючи виробництвом, налагодження комплексних оцінок вітчизняних машин і обладнання порівняно з зарубіжними аналогами. Значна увага при доопрацюванні програми надається створенню сучасної елементної бази.

Проблема постачання сільськогосподарським підприємствам техніки і формування в них оптимальної структури МТП є надзвичайно актуальною і складною. В умовах економічної скрути сільськогосподарські підприємства не спроможні без державної підтримки вирішити цю проблему.

Тому тут повинні застосовуватись різні шляхи економічної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, серед яких важлива роль належить лізинговій торгівлі. Проект закону «Про лізинг», підготовлений KM України, був прийнятий Верховною Радою. Після введення в дію він сприятиме вирішенню цієї проблеми.

Використання техніки може бути внутрігосподарським, міжгосподарським, на основі прокату чи оренди, в спеціалізованих загонах машинно-технологічних станцій.

Для того, щоб економічно слабкі господарства могли повноцінно працювати в сучасних умовах, необхідно створити мережу машинно--технологічних станцій на нових техніко-економічних принципах. МТС повинна виконувати на замовлення будь-які технологічні, інженерно-технічні та ремонтні роботи, які сільські товаровиробники не в змозі виконати самі. Технічне оснащення МТС повинно бути більш високим, ніж господарств, тоді вона матиме широке коло замовлень на послуги і зможе виконати їх в необхідні агростроки при більш низькій питомій вартості робіт. Проте на практиці ці формування переважно не працюють. Фактично зараз діють механізовані загони, які виконують за угодами окремий вид робіт, -- оранку, збирання зернових, захист рослин тощо.

Загалом в Україні у минулому році функціонували 154 механізовані загони при агротехсервісних об'єднаннях і в господарствах. Аналогічні загони працювали також під егідою різних комерційних структур. Ці формування діяли вибірково, де їм було вигідно.

На нашу думку, орієнтація в цьому питанні повинна бути зроблена на агросервісні формування, які мають забезпечену виробничу базу, кваліфіковані кадри, обладнання. В цих об'єднаннях (інженерних центрах) поряд з механізованими загонами повинні функціонувати прокатні пункти техніки, спеціалізовані магазини матеріально-технічних ресурсів, осередки фірмового обслуговування складної сільськогосподарської техніки, техніки для тваринництва, електроустановок .

Доцільність придбання тієї чи іншої машини господарством чи МТС та її оптимальне завантаження має визначатись на підставі відповідних економічних розрахунків, методика яких та програмне забезпечення ПЕОМ розроблені ІМЕСГ і можуть використовуватись в господарствах та МТС. Наприклад, при придбанні комбайна фірми «Джон Дір» вартістю 252 тис. доларів США і закупівельній ціні тонни зерна 115 доларів США мінімальне річне завантаження становить 600 годин, а зібрана площа кожного року повинна бути не менше 1200 га при врожайності 4,5 т/га.

3. Основні тенденції технічного прогресу

Враховуючи те, що вже нема ізольованого від зовнішнього світу ринку сільськогосподарської техніки в Україні, необхідно якомога докладніше визначити і врахувати сучасні тенденції технічного прогресу в цій галузі. Цілком очевидно, що всі світові фірми уважно слідкують одна за одною. Варто одній з них зробити будь-який значний крок вперед, вдосконалюючи стару чи створюючи принципово нову машину, як всі інші тут же навздогін створюють ще більш ефективні машини в тому чи іншому варіанті виконання.

На основі аналізу динаміки пропозицій світового ринку, узагальнення випробувань та відвідання нашими співробітниками великих міжнародних виставок у Франції, Німеччині, Канаді і в Чубинському переконливо визначено такі основні напрямки технічного прогресу:

1. Суттєве підвищення одиничної потужності тракторів та спеціальних модульних енергозасобів. Радикальне оновлення конструкцій тракторів за рахунок більш досконалих гідромеханічних коробок передач з електроуправлінням, високоекономічних двигунів з великим запасом крутного моменту, електронного управління, вприском пального тощо, провідні світові фірми вводять одночасно в серії тракторів. При цьому типи тракторів, що складають серію, зберігаючи ступінь уніфікації, відрізняються, головним чином, потужністю та розмірами. Нові, 1996 і 1997 років випуску серії колісних тракторів усіх провідних фірм включають трактори з двома ведучими мостами потужністю до 260-360 к. с. і, навіть, 425 к. с. Фактично, за останні десять років кількісний випуск тракторів в Європі скоротився вдвоє, зате в стільки ж разів збільшилась їх потужність і, відповідно, ціна. Дуже важливим є впровадження таких тракторів (принаймні, в кількості 6-10 тисяч) в сільське господарство України для використання на оранці та з широкозахватними комбінованими агрегатами для одночасного обробітку грунту і посіву на зміну застарілим і низьконадійним тракторам Харківського тракторного заводу.

2. Підвищення енергонасиченості і пропускної здатності всіх типів збиральних машин. Це стосується зерно-, кормо- і бурякозбиральних комбайнів. Досягнуто ж це шляхом застосування в конструкціях машин спеціальних вузлів, що інтенсифікують технологічні процеси (наприклад, роторні молотильні барабани і соломо-сепаратори зернозбиральних комбайнів, високопродуктивні подрібнюючі апарати з плющенням зерно-стеблової маси), і завдяки збільшенню розміру машин (діаметра і ширини молотильних пристроїв, очисних комунікацій тощо). Фактично, основні фірми з виробництва зернозбиральних комбайнів досягли в найпотужніших моделях своїх машин продуктивності 30-40 т зерна за годину з мінімальними втратами. В Англії, Канаді та Німеччині вивчаються ще більш продуктивні збиральні машини з використанням принципу очісування зерна. Нам треба більш точно визначитись зі стратегією нарощування продуктивності зернозбиральних комбайнів та впровадження вітчизняних розробок, наприклад, з того ж таки очісу зерна чи вібропневматичного очищення зернового вороху. Але незалежно від цього ми повинні вже тепер бачити можливості подальшого підвищення продуктивності таких комбайнів, як «Лан» чи роторний тип «Славутича» та ін., що готується машинобудівниками до випуску. Неприпустимо затягувати і освоєння на Рівненському машинобудівному заводі випуск простих та досконалих зернокомбайнів «Е-525», що по всіх статтях переважають славнозвісний «Дон-1500». Таким же чином необхідно покінчити з відсталістю кормо-збиральних машин і вийти на рівень «Маралів», «Ягуарів», «Мамутів» та інших сучасних машин.

3. Створення потужних широкозахватних комбінованих ґрунтообробних машин, головним чином дискового і чизельного типу, вдосконалення класичних ґрунтообробних машин -- плугів та ешелонованих культиваторів, в т. ч. з активними робочими органами. Це в цілому дозволить практично при будь-якому вихідному стані грунту достатньо економічним способом довести його до високих агротехнічних кондицій для посіву тієї чи іншої культури. Для нас сьогодні, по відношенню до цієї техніки, як і раніше, важлива достатньо широка і точна виробничо-польова перевірка в зональному розрізі. Це дозволяє в кінцевому підсумку вийти не лише на оптимальні і енергоекономні для наших умов системи грунто-обробітку, але й на найбільш якісні конструктивні рішення.

4. Створення принципово нових високопродуктивних посівних та комбінованих грунтообробно-посівних машин -- широкозахватних комплексів для пневматичного посіву, які включають ті чи інші варіанти ґрунтообробних знарядь для підготовки грунту, внесення добрив, пестицидів і посіву за один прохід. Лише фірмами Канади виготовляється понад 5 типів таких широкозахватних (10-16) посівних систем. Вони знаходять попит і в Україні, що особливо перспективно для степової зони, завдяки високій продуктивності, економії витрат (особливо пального) шляхом суміщення операцій. Немає ніяких причин затримувати випуск аналогічного вітчизняного обладнання, в тому числі й для Лісостепу, з врахуванням перспективних конструктивних рішень, наприклад, німецької фірми «Амазоне».

5. Підвищення ширини захвату, сталості роботи причіпних, навісних і самохідних обприскувачів. Тут нам належить пройти шлях ретельної конструкторської роботи стосовно як машин в цілому, так і окремих точних вузлів: розпилювачів, відсікачів, насосів, засобів автоматизації і відпрацювання технологій їх виготовлення.

6. Широкий розвиток повністю механізованих і автоматизованих легко-збірних систем для якісного зберігання зерна і зернофуражу, що суттєво зменшує витрати та дозволяє довгостроково підтримувати високу якість зберігання зернівок безпосередньо в господарствах.

7. Комп'ютеризація майже всієї техніки. Комп'ютерні пристрої використовуються не лише для контролю стану машин і полегшення керування ними, автоматичного підтримання оптимальних режимів, але й стають основним елементом окремих систем двигунів, трансмісій, робочих органів машин. Реєструючі пристрої, що встановлюються на комбайнах, дозволяють одночасно із збиранням сільськогосподарських культур складати карти врожайності полів, які показують відмінності родючості грунтів на різних ділянках і дозволяють застосовувати диференційовані технології для внесення добрив та хімікатів. Такі інтегровані, з використанням спеціальних супутників, моніторингові системи дозволяють економити до 25% добрив і пестицидів, а в наших умовах -- відповідно підвищили б віддачу родючих, але бідних на добрива чорноземів. Нам треба більш чітко усвідомити можливості наших конверсійних підприємств електронної промисловості та космічного відомства в цьому напрямку, а також домогтися використання цих можливостей повною мірою.

8. Створення висококомфортних умов для операторів в кабінах тракторів, комбайнів та інших машин, опрацювання всіх органів керування і засобів контролю стану машин з урахуванням вимог ергономіки. Причому, все це розглядається як один з найважливіших засобів підвищення продуктивності агрегатів, принаймні на 25-30%. Нам необхідно розпочати разом з дизайнерами розробку і приступити до випуску уніфікованих кабін вібро- і шумо-захищених, з усім належним оснащенням апаратурою та контрольними приладами, створюючи для цього спеціальні виробництва. Найбільший виграш від цього важливого заходу -- збереження здоров'я та підвищення престижу такої життєво необхідної професії, як механізатор чи машиніст.

9. Підвищення рівня надійності всієї техніки (яка на порядок перевершує вітчизняну) за рахунок якісного конструкторського опрацювання машин, яке стає можливим завдяки широкому застосуванню комп'ютерних систем проектування машин з детальними міцностними розрахунками, створення і застосування якісних матеріалів та досконалих технологій виготовлення всіх вузлів і деталей. В цьому відношенні у нас немає іншого шляху, окрім наслідування досвіду провідних світових фірм сільгоспмашинобудування із створенням на наших підприємствах сучасних КБ, оснащених потужними комп'ютерами з необхідним програмним забезпеченням. Це дозволить в короткі строки з мінімальною потребою в кваліфікованих кадрах відпрацювати необхідну номенклатуру високонадійних вузлів і агрегатів (так званої елементної бази), налагодити масовий її випуск широких типорозмірних рядів та перетворити більшість заводів-монстрів у невеликі збиральні виробництва з гнучкими технологіями.

Підсумовуючи вузлові питання технічного прогресу, зазначимо, що нам необхідно якомога швидше та активніше включитися в загальний світовий процес безперервного вдосконалення сільськогосподарської техніки і технологій сільгоспвиробництва. Потрібно відмовитись від уявлення, що ми можемо забезпечити собі існування, створюючи техніку лише для себе (не настільки досконалу за конструкцією і не таку якісну за виготовленням, але дешевшу). Такий підхід вже себе не виправдовує, тим паче не виправдає в майбутньому: «дешева рибка» -- непомірні подальші витрати на техобслуговування, ремонт, а головне -- неповне використання потенційних можливостей наших унікальних чорноземів.

4. Шляхи виходу з кризового стану

Щодо конкретних шляхів виходу з критичної ситуації -- то нема і не може бути якогось одного «чарівного» рішення, яке може само по собі змінити стан речей. Наше сьогоднішнє завдання -- з'ясувати і використати комплекс факторів і дій, здатних виправити ситуацію як в тактичному, так і в стратегічному розумінні.

По-перше, треба остаточно зрозуміти і прийняти як об'єктивну реальність те, що не може бути ефективно діючої галузі сільськогосподарського машинобудування без ефективно діючого платоспроможного сільського господарства. Тому ми повинні для щонайшвидшого виходу сільського господарства з кризи і для забезпечення нормально функціонуючих сільськогосподарських підприємств запропонувати всім діючим суб'єктам агропромислового комплексу «пакетні рішення»: технологію, техніку та необхідне економіко-матеріальне забезпечення, які лише в сукупності можуть дати суттєвий приріст продукції і виправдати всі витрати. На найближчі роки -- це раціональне поєднання обмеженого експорту найновішої зарубіжної техніки та матеріалів з прискореним освоєнням і нарощуванням виробництва конкурентоспроможної вітчизняної техніки, добрив та хімікатів. При цьому не слід даремно розраховувати на «рятівну» допомогу з боку держави, оскільки за нинішніх умов такі сподівання марні. Єдине, що можна вимагати -- це обопільне дотримання правил ринку: держава повинна вчасно і повністю розраховуватись за весь потрібний їй обсяг закупівлі і законодавче захищати своїх виробників, але без дискримінацій міжнародних економічних зв'язків. Основний натиск повинен бути зроблений на прибуток від виробництва. За нормальної врожайності прибуток від пшениці, кукурудзи, соняшнику, рапсу дуже високий. Треба лише навчитися цей урожай постійно одержувати, зберігати та якісно переробляти при високій продуктивності праці. А це залежить переважно від якості і потужності техніки. Одночасно необхідно домогтися того, щоб в основній своїй частині одержуваний прибуток від виробництва і переробки діставався виробникам сільгосппродукції, які закупкою техніки підтримають машинобудівників, а не зникав у довгому ланцюгу посередників.

По-друге, нам доведеться докорінно реорганізувати і поставити на сучасну основу конструкторську роботу і підготовку виробництва нових машин. Тієї системи величезних Головних конструкторських бюро з окремих видів техніки, яка була за часів Союзу, вже нема й ніколи більше бути не може. Треба в міру необхідності звикнути і змиритися з тим, що не буде значного державного фінансування щодо створення нової техніки. Розробка нових машин стає справою тих, хто їх збирається виробляти, продавати і мати на цьому прибуток. Щоб цей прибуток в дійсності отримати, треба якісно, талановито і швидко проектувати та виробляти техніку. А за це треба належно платити і створювати необхідні можливості для такої роботи. Загальні науково-методичні підходи до подолання цього тернистого шляху повинні відпрацювати відповідні наукові організації. Тут не обійтися без реорганізації гинучих наукових організацій машинобудівного профілю в єдиний для галузі центр чи концерн, а також відповідної перебудови системи машиновипробування. Вони повинні переорієнтуватись на потреби машинобудівників, об'єднавши сільськогосподарську технологію з новітньою технологією.

В організаційному розумінні шлях один: невеликі за кількістю співробітників, але дуже добре підібрані конструкторські і наукові колективи, яким оплачують не закриті «процентівки» за етапами паперових договорів, розтягнутих на довгі роки, а за закінчені ефективні і перевірені конструкторські і технологічні розробки. Проектування навіть найскладніших машин повинно тривати не довгі роки, а кілька місяців. Як показує досвід проектування зернозбирального комбайна «Лан» на заводі «Автоштамп» в Олександрії, -- це цілком можливо, якщо при проектуванні використовується необхідна комп'ютерна технологія й створюється матеріальна зацікавленість боєздатного колективу конструкторів, що сконцентрувались на кінцевому результаті -- якомога швидшому створенні і постановці на виробництво нової досконалої машини. Вирішуючи питання створення сумісних виробництв треба враховувати як корисне запозичення чужого досвіду та конструктивних рішень, так і згубну для виробництва закупку ліцензій на чужі конструкції. Це автоматично знищує власну конструкторську роботу у співпадаючому напрямку.

По-третє, підвищення якості менеджменту. Процеси приватизації, що затягнулися, відволікли надто багато сил підприємств і, в більшості випадків, поки що не визначили коло дієздатних власників, які можуть реально впливати на долю виробництва. У всіх випадках треба шукати молодих здібних керівників (для різних рівнів керування підприємством) і вчити їх працювати на кращих підприємствах країни та за рубежем.

По-четверте, підвищення рівня маркетингу. Ця робота досі вважається необов'язковою. Вибір продукції все ще робиться випадково, «перелицюванням» старих розробок або «за вказівкою згори». Необхідно, нарешті, освоїти методи, що дозволяють заздалегідь правильно визначити рівень та майбутнє місце своєї продукції на ринку, а згодом це місце реально виборювати в конкурентній боротьбі.

По-п'яте, реорганізація систем продажу та сервісу техніки. Тут вже фактично опробувані шляхи продажу машин з частковою попередньою оплатою, з оплатою продукції в рахунок виконання держзамовлення, виробленою продукцією тощо. Але нормально функціонуючих лізингових фірм і банківської системи з їх прийнятними як для виготовлювачів техніки, так і для споживачів умовами продажу і кредитування ми ще не зуміли створити. І тут нам важливо якомога швидше пройти необхідний шлях, вишукуючи сміливих інвесторів та підприємців.

І, нарешті, найскладніше -- створення умов для відродження виробництва на фактично зупинених підприємствах сільгоспмашинобудування. Навіть коли є оплачене замовлення, потрібна енергія керівників і спеціалістів підприємств, щоб організувати колективи, забезпечити фінансування і поставки комплектуючих, налагодити співробітництво з суміжниками. Але зусилля на подолання усіх цих труднощів цілком виправдовуються, коли дійсно вдається створити виробництво добротних вітчизняних сільськогосподарських машин з експлуатаційними показниками на рівні світових стандартів.

Висновок

Головний висновок з розглянутого кола питань може бути лише такий: всі країни з розвиненим сільськогосподарським виробництвом мають власне високоефективне сільськогосподарське машинобудування. Ця галузь всюди, по-перше, досить прибуткова, і, по-друге, ніде не обмежена щодо збуту продукції лише власною територією держав. Україна стосовно обох цих факторів не може і не повинна стати якимось винятком: наше сільськогосподарське машинобудування теж має забезпечувати високий прибуток і завдяки високій якості продукції активно завойовувати власний та зарубіжний ринки збуту. І не буде перебільшенням, якщо цю справу, як закликали в минулому революційні класики, вважати найважливішим всенародним державним завданням.

Науково-технічний прогрес в механізації сільського господарства є одним із головних напрямів виведення сільгоспвиробництв України із кризової ситуації. Тому створення і освоєння виробництва нової техніки -- важливе завдання, для вирішення якого необхідна максимальна консолідація вчених, конструкторів і машинобудівників.

Література

1. В.А. Павчак, Р.А. Іванух, В.Г. Поплавський. Економіка сільського господарства. К.: Вища школа. - 1990.- 398 с.

2. Журнал “Сільськогосподарська техніка України”. - №1,4. - 1998 р.

3. С. Мочерний. Основи економічних знань. К.: Феміна. - 1995, - 350 с.

4. В.П. Ступаков, П.М. Кондратенко, М.І. Самокиш. Основи сільського господарства. К.: Вища школа. - 1992. - 242 с.

5. Основи сільського господарства. Практикум. Під редакцією Польського Б.Н. - К.: Вища школа, 1983.