Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку молока та молокопродуктів

Реферат на тему: Аналіз і прогноз кон'юнктури ринку молока та молокопродуктів

Зміст

Вступ

Продуктивність сільськогосподарських тварин. Молочна продуктивність

Худоба молочного напряму продуктивності. Основні породи

Організація машинного доїння корів

Технологія одержання та первинна обробка молока

Облік молока в господарствах

Способи охолодження, зберігання та транспортування молока

Контроль за якістю молока

Організація виробництва молока на промисловій основі (потоково-цехова система)

Література

Вступ

У нашій країні проведено значну роботу, спрямовану на удосконалення розміщення і спеціалізації скотарства відповідно до природних зональних умов. Створено багато спеціалізованих господарств для виробництва молока і м'яса на індустріальній основі, які, як уже зазначалося, більш рентабельні, ніж неспеціалізовані.

Основним завданням виробництва молока і м'яса індустріальними способами є різке підвищення продуктивності і поліпшення умов праці на молочних і відгодівельних фермах, зниження собівартості та підвищення якості продукції.

В основі технічного прогресу у скотарстві лежить використання досягнень науки і техніки з урахуванням біологічних особливостей і фізіологічних потреб тварин.

Технологія виробництва тваринницької продукції передбачає такі елементи, як система утримання тварин і створення оптимальних зоогігієнічних умов, організація кормовиробництва і годівлі, відтворення стада і племінна робота, профілактичні й зооветеринарні заходи.

Особливостями промислової технології виробництва тваринницької продукції є будівництво нових або реконструкція старих ферм, де є змога ефективно використовувати засоби механізації і як найраціональніше організувати працю обслуговуючого персоналу.

Основою промислової технології є перехід від індивідуального утримання тварин і догляду за ними до групового і потокового. Для цього створюють групи-аналоги за віком, датою отелення, живою масою, продуктивністю, породністю. Ферми укомплектовують поголів'ям, придатним для промислової технології, і забезпечують його відповідно підготовленими кормами, механізують роздавання їх.

Для впровадження комплексної механізації в багатьох господарствах реконструюють ферми (збільшують приміщення, з'єднують всі тваринницькі приміщення і служби в єдину технологічну систему). Майже на всіх фермах добудовують доїльно-молочні блоки, складські приміщення, санпропускники, лабораторії, котельні, влаштовують вигульно-кормові майданчики, годівниці-транспортери та транспортери для видалення гною.

У молочному скотарстві найбільш перспективна технологія з безприв'язним і боксовим утриманням корів за умови максимальної механізації.

Продуктивність сільськогосподарських тварин. Молочна продуктивність

Найвигідніші для розведення ті тварини, від яких дістають більше продукції при відносно менших затратах на годівлю і утримання їх. Продуктивність тварин визначається спадковістю, але проявляється вона залежно від конкретних умов, в які тварина потрапляє. При багатій і повноцінній годівлі продуктивність підвищується завдяки більш раціональному використанню поживних речовин корму. Утримання в теплих, сухих приміщеннях скорочує витрату енергії на підтримання нормального функціонального стану тварин, отже, більше поживних речовин використовується на утворення продукції.

Молоко -- продукт секреторної діяльності молочної залози, яка починає функціонувати після родів. Склад молока різних видів сільськогосподарських тварин подано в табл. 1.

Склад молока деяких сільськогосподарських тварин, %

Таблиця 1.

Вид тварини	Вода	Білок	Жир	Молочний цукор	Зола
Корова	87,50	3,26	3,80	4,64	0,70
Кобила	90,00	2,00	1,00	6,70	0,30
Вівця	83,57	5,15	6,18	4,17	0,93

Молочна продуктивність зумовлена спадковими особливостями тварин.

Проте на величину удою впливає цілий ряд інших факторів, основними з яких є умови годівлі та догляду.

Як молочних тварин використовують деякі породи овець. Так, вівці каракульської породи за лактаційний 120-- 200-денний період дають від 70 до 120 кг молока. Із молока овець виготовляють різні сорти сирів.

Тривалість утворення молока у тварин різних видів неоднакова: у корів вона дорівнює в середньому 10 місяців, у коней -- 9, у свиней -- 3--4 і у овець -- 4--8 місяців. Цей період називається лактаційним на відміну від сухостійного, коли утворення молока припиняється.

Худоба молочного напряму продуктивності. Основні породи

Термін "молочна порода" відноситься до порід великої рогатої худоби, які особливо добре пристосовані генетичне для виробництва молока. Це включає достатній об'єм кишково-шлункового тракту, щоб переробляти великі кількості поживних речовин корму, необхідних для забезпечення високої молочної продуктивності, великі, добре розвинуті молочні залози для секреції молока і деякі інші властиві молочним породам генетичні ознаки.

Про цінність корови судять по розвитку її молочних залоз. Хоча молочні корови подібні за величиною і екстер'єром, вони значно відрізняються по здатності секретувати молоко. Ці відмінності, як вважають, пояснюються частково тим, що молочні корови відрізняються по спадковості, зумовленій генами, які регулюють секрецію гормонів, які стимулюють ріст молочних залоз, секрецію і молоковіддачу. Кількість молока, яке дає корова, визначається в основному її спадковими якостями, але і залежить від факторів зовнішнього середовища. Рівень молочної продуктивності є характерною особливістю молочної породи.

При достатній годівлі та належних умовах утримання від корів сучасних молочних порід за 305 днів лактації одержують у середньому по 4-5 тис. кг. і більше молока. Максимальний добовий надій може сягати більше 50 кг. молока, протягом лактації він спочатку підвищується, а потім знижується. Надої первісток звичайно бувають меншими, з кожною наступною лактацією до 3-5-го отелення за сприятливих умов вони збільшуються на 12-18 %, після чого молочна продуктивність тварин починає зменшуватися.

Слід, мати. на увазі, що тривалість тільності у корів становить у середньому 282-288 днів, оптимальний сервіс - період (від отелення до наступного плодотворного осіменіння) не повинен перевищувати 80 днів, а період між двома отеленнями - 12 міс. У цьому випадку від корони одержують протягом року максимальний надій молока і не менш як одне теля.

У корів дійні дні від отелення до запуску називають лактацією. Оптимальною вважають лактацію протягом 305 днів. За 2 міс. до отелення корону запускають (перестають доїти), щоб забезпечити умови для внутріутробного розвитку теляти, відновлення тканини молочних залоз, а також підготовку всього організму тварини до наступної лактації. Період під запуску до отелення називають сухостійним, оптимальна його тривалість 45-60 днів.

Для одержання молока використовують різні породи корів молочного та комбінованого (молочно-м'ясного) напрямку продуктивності.

Голландська порода. У порівнянні з іншими породами худоба ця найбільш давня, високо молочна порода, яка створена внаслідок внутріпородної селекції. Розводять її протягом ряду літ, широко використовують її з племінною ціллю. В Голландії, де основною кормовою базою є лугове сіно і лугові пасовища, ця порода займає головне положення і складає біля 70 % загального поголів'я худоби країни. Масть тварин переважно чорно-ряба. Повновікові корови важать в масі 550-650 кг, бугаї-плідники 800-1000 кг. Середній річний надій цих корів коливається в межах 4500-5000 кг, а в деяких стадах 6000 кг, середня жирність молока складає 3,6-4 %.

Розводять її майже у всіх країнах світу. Тварин голландської породи скоріше використовували для покращення багатьох порід великої рогатої худоби, в нас, наприклад, для покращення чорно-рябої, холмогорської, червоної степової та ін.

Чорно-ряба порода. Ця порода походить від голландської худоби. Ці тварини забезпечують високу молочну продуктивність і придатні до машинного доїння. Характерними їх особливостями є чорно-ряба масть, розвинуті вим'я та задня третина тулуба, відносно легка вузька шия, тонкі кінцівки, черево і кінцівки звичайно світлої масті, копита темного кольору.

Стандартом для дорослих корів чорно-рябої породи, встановлено надій за 305 днів лактації в межах 3600 кг з вмістом жиру у молоці 3,6%, жива маса -500 кг. Однак у кращих господарствах, де створено належні умови годівлі та утримання корів, річні надої в середньому від однієї корови досягають 5000-6000 кг молока. А від деяких рекордисток за лактацію надоюють від 10000 до 17000 кг молока і більше.

Тварини чорно-рябої породи відрізняються також добрими м'ясними якостями. Так, забійний вихід складає в середньому 50-55 %.

Племінна робота з чорно-рябою породою направлена в основному на покращення продуктивних якостей тварин особливо на підвищення жирності молока і вміст в ньому білку.

Червона степова. Одержана вона в результаті складного схрещування. Початок її створення відноситься до XVIII століття, коли в степову зону України почали прибувати переселенці з Німеччини і Росії худобу яких схрещували з місцевою українською породою. В даний час червона степова худоба поширена, у південних районах України. Характеризується червоною мастю різних відтінків, сухою будовою тіла, невеликою живою масою. Завдяки міцним кінцівкам і копитному рогу тварин можна утримувати на ґратчастій підлозі та майданчиках з твердим покриттям. Для дорослих корів прийнято стандарт: надій за 305 днів лактації - 3200 кг з вмістом жиру у молоці 3,7 %, жива маса - 470 кг.

Однак тварини червоної степової породи поки що недостатньо відселекціоновані за придатністю для машинного доїння. Багато корів мають непропорційно розвинуте вим'я, неспокійний норов, невисоку продуктивність.

Холмогорська порода. Корови цієї породи відрізняються високою продуктивністю. Середньорічні надої коливаються від 3000 до 4300 кг молока за лактацію, а рекордисток до 11000-12000 кг. Жирність молока корів в масі стад невисока, в середньому - 3,6-3,7 %. Не погано виражені і м'ясні якості тварин. Забійний вихід складає 50-55 %.

Ярославська порода. В даної породи добре виражені молочні ознаки. Однак до серйозних недоліків слід віднести вузькість грудей, спини, неправильну постановку кінцівок. Масть Ярославської худоби чорна або чорно-ряба з білою головою і чорними окулярами. Середня маса корів у користувальних стадах -380-400 кг, у ведучих племінних господарствах - 450-500 кг. Корови Ярославської породи відрізняються середньою молочністю. В кращих умовах годівлі і утримання вона складне 2500-3000 кг за лактацію, а в племінних господарствах досягає 4000-4500 кг. Ярославська порода з давен вважається однією з кращих вітчизняних порід по жирномолочності. Вміст жиру в молоці перевищує 4 %. М'ясні якості Ярославської худоби розвинуті недостатньо, забійний вихід складає 45-50 %.

Організація машинного доїння корів

В технологічній лінії виробництва молока важливим елементом є доїння корів. На його частку припадає до 40-60 % загальних затрат праці на молочних фермах. Машинне доїння корів значно полегшує працю доярок, підвищує ефективність праці, дозволяє одержувати молоко високої санітарної якості.

Вибір способу доїння і типу доїльної установки значно впливає на ефективність виробництва молока.

Доїльні установки комплектуються тритактними апаратами типу "Волга" та уніфікованими двотактними апаратами типу АДУ-1. Останні мають пульсатори з нерегульованою частотою 70±5 пульсацій за 1 хв. В апаратах типу "Волга" пульсація регулюється вручну і становить 60±5 пульсацій за 1 хв. Тритактні апарати порівняно з двотактними видоюють корів дещо повільніше, але вони менш шкідливі для здоров'я тварин, якщо оператори допускають холосте доїння.

До комплекту доїльних установок (крім АИД-1 А, АД-ІСО С і ДДС-Л1) входять лічильники молока УЗМ-1А для контролю надоїв від кожної корони.

Промисловість випускає доїльні установки, призначені для доїння корів у стійлах корівника та у доїльних залах.

Залежно від конструктивних особливостей установок оператор може одночасно працювати з двома, трьома і більшим числом апаратів.

Слід мати на увазі, що доїльні апарати поки що не здатні без кваліфікованої участі людини викликати повноцінний рефлекс молоковіддачі у корів, швидко і повністю видоїти їх. Доїльний апарат працює у постійному режимі незалежно від інтенсивності потоку молока і стану вим'я у корів, їх продуктивності та індивідуальних особливостей. Тільки при належній підготовці вим'я корови для доїння, яку оператор здійснює в ручну, а також при своєчасному надяганні та зніманні доїльних стаканів досягається необхідна ефективність машинного доїння.

Незалежно від способу доїння і типу установок при роботі слід дотримуватись певних правил.

Насамперед виконується ряд послідовних операцій: обмивання вим'я теплою водою, витирання його рушником, масажування, здоювання перших цівок молока, надягання доїльних станів на дійки. Після цього відбувається процес безпосереднього видоювання корови апаратом. До заключних операцій належать: перехід оператора до наступної корови, машинне додоювання, відключення і зняття доїльних стаканів, контроль стану вим'я, зливання молока.

Під час видоювання однієї з корів апаратом (основний процес) оператор може виконувати підготовчі чи заключні операції для інших корів.

Необхідно зазначити, що підходити до наступної корови і підмивати вим'я, необхідно чистою водою з температурою 40єС-45єС, маючи при собі готовий до роботи апарат. Потім вим'я витирають сухим чистим рушником, або спеціальною серветкою. Одночасно з витиранням його масажують. Вручну у спеціальну кружку з чорним дном здоюють до 2-3 цівки молока з кожної дійки. Тривалість виконання усіх підготовчих операцій повинна становити не менше 30 і не більше 60 с. Після цього у корови спостерігається припуск молока і оператор зразу ж повинен включати апарат та надіти доїльні стакани на дійки. Впевнившись, що доїльні стакани добре зафіксувалися на дійках і почалося інтенсивне видоювання, оператор починає готувати наступну корову до доїння або відключає апарат уже видоєної. Середня тривалість доїння становить 3-6 хвилин. Дуже важливо зразу ж після його закінчення здійснити машинне додоювання, відключити і зняти апарат з вим'я. Не слід допускати перетримки доїльних апаратів (холостого доїння). Знявши доїльний апарат, оператор промацюванням окремих часток вим'я перевіряє їх загальний стан та видоєність.

Промисловість випускає маніпулятори машинного доїння МД-Ф-І, якими комплектуються доїльні установи УДА-8А та УДА-16 А. Вони виконують увесь комплекс заключних операцій в автоматичному режимі.

Доїння корів в доїльних залах у порівнянні з лінійним доїнням в молокопровід в стійлах в першу чергу полегшує працю доярок і робить її більш привабливішою. На доїльних площадках є всі необхідні умови для повноцінної санітарної обробки вим'я корів і молокопровідних шляхів, що сприяє одержанню молока високої санітарної якості.

Кількість доїльних установок на фермі (комплексі) повинна забезпечувати видоювання корів одного цеху, блока або приміщення за. 1,5-2 год., а всього поголів'я на фермі - за 3,0-3,5 год.

Технологія одержання та первинна обробка молока

Доїння - це не тільки технічний прийом видалення молока з вим'я.

Подразнення рецепторів вим'я і дійок у процесі підготовки вим'я до доїння (обмивання, масаж і ін.) і самого доїння передається через гіпоталамус в гіпофіз, який виділяє гормон окситоцин. Через 40-50 с після початку переддоїльної підготовки цей гормон через крон досягає вим'я і викликає скорочення багатоепітеліальних клітин, які окутують альвеоли і гладку мускулатуру молочних протоків, її результаті чого молоко виштовхується в цистерну залози і дійки. Швидкий розпад (протягом 3-5 хв.) окситоцину в організмі призупиняє дію рефлексу молоковіддачі, тому доїльний апарат надівають на вим'я зразу після підготовчого масажу. В противному разі корову повністю видоїти неможливо і втрати молока досягають 40-45%. При дії на корову незвичайних стресів (шум, груба поведінка, перестановка на інше місце, порушення графіку доїння, температури води при підмиванні вим'я та ін.) наступає гальмування рефлексу молоковіддачі, що приводить до зниження молочної продуктивності, а нерідко і до захворювання маститом. Суворе дотримання встановленого розпорядку дня на фермі, тиша під час доїння і правильна підготовка вим'я сприяють швидкому і повному видоюванню корів.

Розрізняють первинну, або неповну обробку молока і вторинну, або повну.

Первинна обробка молока включає очищення його від механічних домішок, охолодження, зберігання при низькій температурі, а потім транспортування на молочні заводи.

Господарства, які постачають молоко безпосередньо у магазини, їдальні й дитячі заклади, проводять вторинну обробку молока. При цьому його очищають на центробіжних очисниках, нормалізують за вмістом жиру, пастеризують, охолоджують, розливають у бідони, або розфасовують у пляшки чи пакети. Після такої обробки молоко дещо відрізняється від свіжовидоєного за хімічним складом, кількісним і якісним вмістом мікрофлори, біологічними та смаковими якостями.

Первинну обробку молока на фермах і комплексах проводять у спеціальних приміщеннях - молочних.

Молочна може мати кілька виробничих приміщень. На фермах де молоко тільки очищають і охолоджують, достатньо мати два робочих приміщення - молокозливну для прийому, очищення, охолодження та дослідження молока і мийку для одержання теплої води, миття, дизінфекцїї, висушування й зберігання доїльної апаратури та молочного посуду.

При частковій переробці молока на фермі необхідно мати спеціальні переробні та холодильні відділення. При невеликому обсязі робіт (індивідуальні, сімейні фермерські господарства) приймання, обробку, переробку і дослідження молока проводять в одному приміщенні. Так, фермерська молочна повинна забезпечувати обробку, тимчасове зберігання добового надою молока від усіх корів стада.

У функції молочних входить: первинна обробка молока для збереження його свіжим до здачі на молочний завод; правильне зберігання молока, запобігання забруднення молока, нагрівання або замерзання його при транспортуванні, ведення систематичного обліку надоєного молока, а також вироблених на місці молочних продуктів; забезпечення телят необхідною кількістю збираного молока від окремих корів; своєчасне придбання необхідного обладнання та інвентаря для ферми, а також реактивів та матеріалів для лабораторних аналізів, утримання в чистоті молочного посуду.

Облік молока в господарствах

Молоко на фермах та комплексах обліковують зважуванням на вагах та по об'єму молокоміром. Під час доїння корів на доїльних майданчиках ферм, комплексів також передбачається індивідуальний облік молока в контрольні дні.

Для визначення продуктивності кожної корови, крім надою, необхідно знати і якість молока. Результати аналізу записують в картку обліку якості молока, а також в журнал результатів аналізу молока.

Перерахунок кількості молока з об'ємного обчислення у вагове і навпаки.

В господарствах молоко інколи обліковують в літрах, а здають в кілограмах. Тому молоко в літрах необхідно переводити а кілограми. Для цього користуються показниками середньої густини молока - 1,030 г/см2 або фактичною густиною. При переведенні літрів в кілограми кількість молока множать на середню густину, при переведенні кілограмів в літри - ділять.

Для визначення кількості жирових одиниць або 1 %-ного молока слід помножити кількість молока в кілограмах на вміст у ньому жиру.

Перерахунок на 4%.молоко.

В зоотехнії часто продуктивність корів оцінюють по вирівняному показнику - кількість 4%-ного молока. При цьому кількість молока, надоєного за лактацію, множать на вміст жиру і ділять на 4.

При визначенні продуктивності корів слід також враховувати їх вік, так як коефіцієнт зміни молочності корів різного віку (в отелах) не однакові.

Вік в отеленнях	Коефіцієнт зміни молочності
2	1,294
3	1,149
4	1,064
5	1,020
6	1,000

Розраховані за формулою величини для корів відповідного віку множать на коефіцієнт.

Для визначення чистого жиру в молоці, кількість молока, виражену в кілограмах, потрібно помножити на вміст в ньому жиру і поділити на 100.

Визначення середньої жирності молока. Для визначення середньої жирності молока необхідно знати загальну кількість молока і вміст жиру в кожній партії або за період. Спочатку визначають кількість жирових одиниць, а потім їх суму ділять на загальну кількість молока в кілограмах.

Визначення середнього вмісту жиру в молоці корови за лактацію.

Спочатку визначають кількість жирових одиниць по місяцях. Потім їх підсумовують за лактацію і ділять на кількість одержаного молока в кілограмах фактичної жирності.

Перерахунок кількості молока фактичної жирності на базисну. При визначенні базисної жирності враховують природно-екологічні умови районів, також порідний склад основної маси тварин. По країні базисна жирність коливається від 3,3 до 4%. Так, по західному регіону України вона становить 3,6 % (крім Львівської і Закарпатської областей).

Перераховують кількість молока, фактичної жирності на базисну множенням кількості молока на фактичний вміст жиру в ньому і діленням на базисну жирність.

Очищення молока. Найпоширенішим способом очищення молока е фільтрування. Для цього необхідно мати цідилку та фільтр. Цідилка, має корпус, нижню і верхню решітки, напірне кільце й фільтр.

Як фільтр використовують вату, марлю, фланель, металеву сітку та синтетичні матеріали.

Фільтри з вати роблять у вигляді тонких дисків з гладенькою аби "вафельною" поверхнею. Один такий диск використовують для фільтрування не більш як 40 л молока. Ватні фільтри повільно пропускають молоко, в результаті чого збільшуються затрати на очищення.

Фільтри марлі швидке змочуються, забруднюються і не забезпечують високий ступінь очищення одержаного молока.

В останній час почали широко використовувати для фільтрування молока синтетичні тканини, виготовлені на основі поліамідних та поліефірних волокон. Кращими є фільтри з лавсану. Вони забезпечують необхідну швидкість фільтрування і мають значну перевагу над марлею до якості очищення молока.

Лавсанові фільтри гігієнічні, легко промиваються в теплій воді з молоком або мийним порошком. Один метр тканини з лавсану заміняє -35-40 м марлі.

Досконалішими для очищення молока від механічних домішок є центробіжні молокоочисники, які широко використовують у молочній промисловості і на великих молочних фермах та комплексах.

Центробіжний молокоочисник - це сепаратор із зміненим барабаном і обладнанням для відведення молока. Барабан повинен крутитися з швидкістю 6000-8000 об/хв.

Пастеризація - теплова обробка молока при температурі 65-98 °С. На фермах - і комплексах молоко пастеризують у тому випадку, якщо господарство поставляє його безпосередньо в магазин або заклад громадського харчування, молоко також підлягає обов'язковій пастеризації при одержанні його від корів, хворих на ящур, бруцельоз та туберкульоз.

На практиці використовують такі режими пастеризації: моментальний або високотемпературний - нагрівання до 72-76 °С з витримуванням при цій температурі протягом 20 сек.; тривалий або низькотемпературний - нагрівання до 63-65° С з витримуванням протягом 30 хв. Наведені режими пастеризації забезпечують достатньо повне знезараження молока.

На фермах, неблагополучних щодо бруцельозу та туберкульозу, необхідно проводити пастеризацію молока при температурі 70° С протягом ЗО хв. або при 85-90° С протягом 15-20 с, а при захворюванні корів ящуром - ЗО хв. при 65° С або кип'ятити протягом 5 хв.

Охолодження молока.

Свіжовидоєне молоко має оптимальну температуру для розмноження більшості мікробів. Тому, якщо його своєчасно не охолодити, вони швидко розмножуються, що призводить до підвищення кислотності та скисання молока (табл.2).

Кислотність молока залежно від температури і тривалості його зберігання (Давидов Р.В. 1982)

Таблиця 2.

Тривалість зберігання молока, год.	Кислотність молока
	неохолодженого (37°С)	охолодженого до 18°С	охолодженого до 13°С
Після доїння	17,6	17,5	17,5
3	18,3	17,5	17,5
6	20,9	18	17,5
9	22,6	18,5	17,5
12	Скисле	19	17,5

Способи охолодження, зберігання та транспортування молока

Процес охолодження ґрунтується на теплообміні між теплим молоком і холодоносієм, який, поглинаючи тепло від молока, охолоджує його і одночасно нагрівається сам.

Найбільш простий і доступний спосіб - це охолодження молока у бідонах проточною чи крижаною водою. Для цього необхідно мати басейн з бетону або стального листа.

У басейні з проточною водою молоко можна охолодити протягом години. Для прискорення цього процесу рекомендується молоко у бідонах перемішувати. Щоб охолодити 100 л молока від 35 до 10° потрібно орієнтовно 60 кг. льоду, до 5° С - 70 кг.

На великих фермах і комплексах для охолодження молока застосовують різні охолоджувачі.

Приміщення, де буде зберігатися молоко, повинно добре провітрюватися. Вікна, які виходять на північ, затемнюють. Зберігати інші продукти разом з молоком забороняється. Молоко, охолоджене в бідонах у басейні з проточною водою, зберігають звичайно в цих же басейнах.

Але це не економічно, оскільки витрачається велика кількість води, а бідони швидко виходять з ладу. Молоко зручніше зберігати в молочних резервуарах, їх ділять на танки-термоси, призначені тільки для зберігання молока і танки-охолоджувачі, де молоко зберігають і одночасно охолоджують.

Танки для зберігання молока бувають горизонтальні та вертикальні на 2000, 4000, 6000 л і більше.

Температура охолодження молока залежить від тривалості його зберігання (табл. 3).

Температура охолодження молока залежить від тривалості його зберігання (Іванов Н.Ф. 1960)

Таблиця 3.

Тривалість зберігання молока, год.	До якої температури не охолодити молоко, обхідно °С
6-12	10-8
12-18	8-6
18-24	6-5
24-36	5-4
36-48	2-1

Молоко транспортують автомобільним, залізничним, водним транспортом та по молокопроводу. При перевезенні тарою служать бідони або цистерни. Ще багато господарств транспортують молоко в бідонах. Такі перевезення мають ряд недоліків. Влітку молоко в них нагрівається, а при низькій температурі може замерзнути. Найбільш раціонально молоко перевозити в спеціальних автомобільних цистернах. Молоко в таких цистернах добре зберігається під час транспортування. Так, при транспортуванні на 100 км влітку його температура підвищується на 1-2 °С. Транспортування в цистернах коштує дешевше. Збитки при перевезенні в автомобільних цистернах становлять 0,03 %, а в бідонах у 11 разів більше - 0,34 %.

В останні роки в господарствах України широко застосовують транспортування молока по кінцевих маршрутах. При цьому молоко з господарств доставляють транспортом молочного заводу раз на добу за графіком. Але це можливо тільки при чіткій організації первинної обробки молока, достатньої кількості холодильних машин та іншого обладнання і високої санітарної культури ведення молочного господарства. Залізницею бідони з молоком перевозять в ізотермічних вагонах.

Влітку вагони охолоджують, взимку обігрівають для підтримання температури в межах 3-5° С.

Сепарування молока - розподіл молока на вершки і збиране молоко на сепараторах - вершковідділювачах. Сепаратори є відкриті і герметичні.

У відкритих сепараторах молоко надходить у барабан, а вершки і збиране молоко відводиться відкритим потоком. У герметичних сепараторах молоко надходить у барабан, а вершки і збиране молоко відводяться закритим потоком.

На молочних фермах і комплексах використовують переважно відкриті і напіввідкриті сепаратори СОМ-3-1000 і СГТМФ-2000.

Напіввідкриті використовують у тих господарствах, де сепарують не менш 3 т молока за один раз.

Контроль за якістю молока

Молочна лабораторія господарства. Приміщення, відведене під молочну лабораторію, повинно бути чистим, сухим, з добрим природним та електричним освітленням, холодною та гарячою водою. Площа, яка відводиться під молочну лабораторію, залежить від кількості молока, що одержує господарство. Площа сучасної молочної лабораторії має бути від 10 до 20 м2.

У кожній лабораторії має працювати кваліфікований спеціаліст -лаборант, який добре володіє методикою аналітичних досліджень молока.

В обов'язки лаборанта входить: проведення аналізів кожної партії молока, яке надходить від окремих ферм, груп тварин, контроль за технологічними режимами виробництва молока, його аналіз і відповідність до стандартів; контроль якості молока, яке здається державі; контроль за санітарно-гігіенічним станом молочного посуду, обладнання і апаратура, проведення зоотехнічного І виробничого обліку та звітності по молочному господарству.

Вимоги до заготовлювального молока.

Заготовлюване молоко, одержане від здорових корів повинно бути незбираним, свіжим і відповідати вимогам санітарних та ветеринарних правил для молочних ферм сільськогосподарських підприємств.

Молоко після доїння повинно бути профільтроване і охолоджене, чисте, без сторонніх, не властивих свіжому молоку, смаків і запахів, однорідною рідиною від білого до світло-жовтуватого кольору, без осаду та пластівців. Молоко повинно бути незамороженим, об'ємна густина його не менша 1,027 г/см3.

По узгодженню з підприємствами молочної промисловості та іншими заготівельниками й органами санітарного та ветеринарного нагляду допускається протягом однієї години після доїння здача молока баз охолодження.

Залежно від фізико-хімічних та мікробіологічних показників молоко поділяють на перший та другий сорт.

Молоко кожного сорту повинно відповідати таким вимогам:

Вимоги до якості молока різного сорту

Таблиця 4

Показник	Перший сорт	Другий сорт
Кислотність, °Т	16-18	16-20
Ступінь чистоти по еталону - не нижче групи	І	II
Бактеріальна забрудненість за редуктазною пробою не нижче проби	І	II

Молоко, яке відповідає вимогам першого сорту і здається при температурі не вище 10°, приймається як "Перший сорт, охолоджене".

Молоко, яке відповідає вимогам першого, або другого сорту за показниками кислотності; густини, але свіже та незбиране, приймається як сортоване на підставі контрольної (стійлової) проби, яка підтверджує його незбираність. Відбір контрольної проби та визначення кислотності й густини молока повинні проводити разом представники заготівельних організацій та господарств-постачальників. Результати аналізу проб оформляють актом, строк дії якого встановлюється до одного місяця з моменту відбору контрольної проби. Молоко від хворих, або підозрілих у захворюванні корів використовувати для харчування можна після термічної обробки, а також молоко, що не відповідає вимогам другого сорту, але з кислотністю не вище 21° Т, бактеріальною забрудненістю не нижче IIІ класу.

Молоко від хворих або підозрілих у захворюванні корів приймається тільки при дотриманні діючих санітарних та ветеринарних правил для молочних ферм сільськогосподарських підприємств. Змішувати його з молоком від здорових корів не можна. Не підлягає здачі та прийому молоко фальсифіковане (розбавлене водою, збиране, нейтралізоване содою, аміаком), з наявністю нейтралізуючих та консервуючих речовин, залишковою кількістю хімічних засобів захисту рослин та тварин, а також антибіотиків.

Організація виробництва молока на промисловій основі (потоково-цехова система)

Узагальнення досвіду показує, що для молочних ферм і комплексів всіх розмірів бажана технологічна спеціалізація, тобто разділення стада на групи і Їх обслуговування у відповідності з фізіологічним станом.

Мінімальний розмір ферм, на яких можлива організація цехів, складає 400 корів при прив'язному утриманні і 600 - при безприв'язному.

На фермах менших розмірів використовуються лише елементи потоково-цехової системи: групування тварин по фізіологічному стану, їх нормована годівля, роздій корів.

На великих молочних фермах І комплексах (800-1200 корів) крім основних чотирьох цехів (розтелу, роздою і осіменіння, виробництва молока, сухостійних корів) створюються додаткові цехи: по підготовці нетелей до розтелу і оцінці первісток; вирощуванню ремонтного молодняку, кормоприготуванню і ін.

Переміщення корів по цехах, всередині по групам здійснюється по щомісячному графіку зоотехнічно-диспетчерської служби після ректального обстеження, контрольних доїнь і складання графіків по запуску тварин.

Секції формують по часі розтелу, тільності, продуктивності. Чисельність корів у групі (секції) повинна відповідати наявності станків на доїльній площадці.

Розміри секцій: 24-25 голів на фермах з прив'язним утриманням і 46-50 голів на фермах з безприв'язним утриманням.

В цех розтелу тварин переводять за 12-14 днів до розтелу і утримують у цьому цеху після розтелу протягом двох тижнів. Цех розтелу розділений на три секції: дородова, родова і післяродова. Розтел проводять в денниках, де корови утримуються 1-2 доби. Обслуговують цех спеціалізовані ланки, які працюють у дві зміни. Навантаження на оператора -- 25-35 корів. Літом цих тварин випасають на окремому пасовищі.

В цеху роздою корів утримують 115-120 днів. Доїння трьохразове в доїльному залі або молокопровід. Годують 3-4 рази на добу. В стійловий період корови користуються щоденним моціоном. Літом тварини пасуться на окремому пасовищі. В приміщенні цеху роздою є пункт штучного осіменіння. Навантаження на оператора доїння - від 25 до 100 корів в залежності від типу доїльних машин.

В цеху виробництва молока тривалість утримання корів складає від 175 -160 днів до кінця лактації. Доять тварин 2-3 рази в день в доїльному залі або в молокопровід. Корми роздаються 3-4 рази на добу. В стійловий період тваринам організовують прогулки на вигульних майданчиках або вигульно-кормових дворах. Літом корови даного цеху пасуться окремо на пасовищі.

Обслуговують цех спеціалізовані ланки при роботі в одну або дві зміни. Навантаження на оператора доїння складає 50-100 і більше корів.

Один раз в місяць у даному цеху виділяють в окрему групу корів, які ідуть у запуск. Запуск проводиться протягом 7-Ю днів. Після закінчення доїння корів переводять у сухостійний цех.

У цеху сухостійних корів утримують 50-60 днів, нетелей - 60-90. Тварин формують у групи залежно від строку тільності. Розмір груп-25-50 корів. Зимою худоба даного цеху користуються щоденним моціоном, літом випасається на пасовищах. Обслуговують тварин скотарі-пастухи при навантажені від 100 до 200 корів. Годують корів у стійловий період 3-4 рази в день.

На кожній великій фермі виділяють приміщення (контрольний корівник) для утримання: високотільних нетелів і первісток для підготовки їх до розтелу та оцінці тварин по продуктивності і придатності до машинного доїння.

На фермах і комплексах з безприв'язним утриманням праця операторів машинного доїння організовується по двох варіантах. В першому - за кожним цехом закріплюють трудовий колектив, який виконує роботу лише свого цеху. Другий варіант передбачає міжцехові ланки операторів, котрі обслуговують корів двох цехів (роздою і виробництва молока).

На фермах і комплексах з прив'язним утриманням дійних корів закріплюють за ланкою, яка обслуговує єдиний цех роздою і виробництва молока. Оператори по доїнню зайняті обслуговуванням тварин з часу їх роздою до запуску.

Багаточисельний досвід показує, що комплекси і ферми з цеховою організацією виробництва економічно ефективніші. На них значно вищий надій корів, нижчі затрати праці і розхід кормів на одиницю продукції, дешевше молоко.

При потоково-цеховій системі виробництва молока найбільш ефективна форма організації праці - бригадно-ланкова, яка передбачає госпрозрахункову діяльність первинних трудових колективів на принципах підряду.

Всередині бригади створюють спеціалізовані ланки: по вирощуванню телят, обслуговуванню тварин сухостійного цеху; родильного відділення, по доїнню корів; по годівлі тварин, ветеринарному, інженерно-технічному і транспортному обслуговуванню. Ланки формують з 3-5 чоловік. Кількість і розмір госпрозрахункових бригад і ланок необхідно встановлювати в залежності від об'ємів виробництва, рівня механізації трудомістких процесів, розподілу праці і Інших факторів. При цьому необхідно виходити з того, щоб за одною бригадою закріпляти не більш як 400-600 корів. В даному випадку чисельність робітників, зайнятих на обслуговуванні даного поголів'я, буде знаходитися в межах 25-30 чоловік.

В обов'язки операторів, які зайняті в цеху вирощування ремонтного молодняка, входить: одержання і випойка молока і перегону; мийка поїлок; годівля поїння; чистка телят, кліток, годівниць, кормових проходів; заміна підстилки; видалення гною; зважування; мічення; прийом і передача, участь в зооветміроприємствах.

Роздача кормів та автонапування на фермах здійсняється мобільними кормороздатчиками, гній видаляють з приміщень гноєтранспортерами.

В цеху розтелу оператори машинного доїння доять корів переносними апаратами в молокопровід, миють молочну посуду і доїльні апарати, чистять корів, годівниці, приймають і передають корів, беруть участь у зооветміроприемствах-

Оператор по обслуговуванню дійного стада (скотар) цеху розтелу роздає грубі і концентровані корми, чистить тварин, стійла, кормові проходи і тамбури, видаляє гній, бере участь в прийомі телят при розтелах і зооветміроприємствах.

В цеху роздою і виробництва молока корів закріплюють, за бригадою або ланкою (залежить від розміру цеху), які обслуговують їх від роздою до запуску. В бригаду або ланку включають операторів по доїнню, їх помічників і операторів (скотарі) по догляду за тваринами.

На великих фермах і комплексах з поголів'ям 800-1200 корів для обслуговування сухостійних корів і нетелів формують ланку операторів (скотарів), чисельність якої встановлюють виходячи з розміру обслуговуючого поголів'я з розрахунку 70-80 голів на одного працюючого за зміну. В обов'язки операторів цеху сухостійних корів входить: контроль за роздачею кормів, чистка тварин І стійла, видалення гною з приміщень, організація прогулянок тварин і масаж вим'я нетелів, участь у зооветміроприємствах.

На малих фермах обов'язки по догляду за сухостійними коровами і нетелями виконують оператори (скотарі) цеху роздою і виробництва молока.

На механізованих молочних фермах навантаження, доставку і роздачу кормів (крім концентратів) здійснює ланка, яка складається з трактористів. Тракторист по навантаженню кормів своєчасно вантажить грубі і соковиті корми. Тракторист по підвозці і роздачі кормів транспортує і роздає корми з допомогою КТУ-10 або ПТУ-10 К у відповідності із прийнятим на фермі розпорядком дня та складеними раціонами годівлі тварин.

Для операторів машинного доїння цехів розтелу, роздою і виробництва молока краще застосовувати трьохзмінний режим роботи. Для операторів (скотарів), які обслуговують тварин, найбільш раціональніше ввести трьохзмінний розпорядок дня, а в цеху підготовки корів і нетелей до розтелу - однозмінний режим роботи.

В останні роки розпочато пошук організаційних і економічних рішень при впровадженні у виробничий процес орендних форм організації виробництва і праці.

Передовий досвід застосування орендного підряду в сільськогосподарських підприємствах показує, що в якості первинних трудових колективів виступають невеликі за чисельністю групи робітників до 6-12 чоловік, сформовані на принципі добровільного підбору партнерів, їх психологічної і професійної сумісності І довіри.

Передача в оренду майна, худоби, основних засобів оформляється документально по акту, в якому вказується назва майна, яке передається в оренду, худоба, її кількість, вгодованість і вартість.

Оплата праці визначається встановленим процентом від валового доходу, який вираховується як різниця між вартістю проданої продукції по розрахункових цінах і фактичними затратами.

Розрахунок з колективом здійснюється один раз в квартал за фактично продану продукцію за мінусом всіх затрат на виробництво.

Бухгалтерія відкриває (особовий) ліцевий рахунок на кожну ферму, веде облік затрат і виходу продукції по кожному орендному колективу.

Література

В.П. Ступаков, П.М. Кондратенко, М.І. Самокиш. Основи сільського господарства. К.: Вища школа. - 1992. - 242 с.

Є.М. Сивак, З.Ф. Бриндзя, Ф.А. Ментух, О.М. Жукорський. Технологія галузей тваринництва. Навчальний посібник. Тернопіль. - 2000., 252 с.

Основы животноводства - под ред. В.А. Раек. 2 - е изд. Перераб. и дополн. - М. “Колос”. 1981, 280 с.

П.Д.Клименко. Основи землеробства і тваринництва. К.: - Вища школа, 1991.

Польский Б.А. Основы сельского хозяйства. Практикум. Киев, Вища школа. - 1998.

Тваринництво - під ред. А.М. Жадана, К. Урожай, 1982, 265 с. Посібник для підготовки кадрів мсових прфесій у колгоспах і радгоспах.