Виробнича потужність підприємства і його підрозділів

Таблиця Е.1. - Характеристика оброблюваної деталі (55).

Остан. цифра шифру	Найменування деталі	Заготовка деталі	Маса деталі, кг
		найменування	матеріал	Маса, кг
5	Корпус	Виливок	СЧ20	16,30	14,80

Таблиця Е.2. - Характеристика стійкості різального інструмету

Характеристика	Од. вим.	Фреза дискова	Фреза торцева
Період стійкості	Год.	0,7	4
Число переточувань		19	20
Час переточування		16	13
Розряд заточника	Хв.	4	4

Таблиця Е.3 - Річний випуск деталей, тис. шт.

Ост. цифра шрифту	Передостання цифра шифру
	5
5	205

Таблиця Е.4. - Годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн

Розряд	Ставка, грн/год.
	Механічні роботи
ІІ	2,62
ІІІ	2,89
ІV	3,54

Таблиця Е.4 - Вихідні дані для розрахунку за варінтами

Вихідні дані	Од. вим.	Остання цифра шифру
		5
		Варіант
		Базовий	Проектний
1. Устаткування		Універсальний фрезерний	Вертикально-фрезерний
1.1 Модель		6411	6604
1.2 Вартість	Грн.	4140	10400
1.3 Потужність електродвигунів	кВт	4	4,2
2. Різальний інструмент 2.1 Найменування		Фреза дискова	Фреза торцева
2.2 Кількість	Шт.	1	3
2.3 Вартість одиниці	Грн	6,4	6,4
3. Штучний час	Хв.	6,19	2,97
4. Машинний час	Хв.	3,78	1,4
5. Чисельність робітників	Одна людина на верстат
6. Розряд роботи		3	2
7. Виробнича площа на верстат	М	3,7	9,7

Кількість устаткування за базовим й проектованим варіантами розраховуємо за формулою:

,

де - штучний час на операцію, хв.;

-річна виробнича програма, шт.;

Фд - дійсний річний фонд часу, год;

Фд=Фреж*(1-а),

де Фреж - режимний фонд часу (Фреж = кільк.роб.днів * кільк. змін*кільк. год. у зміні);

а - відсоток простоїв (до 10 %);

Фреж = 250*2*8=4000(год.);

Фд = 4000(1-0,1)=3600(год.);

(б) = =5,89;

(п) = = 2,82.

Коефіцієнт завантаження устаткування визначаємо за формулою:

де - розрахункова кількість устаткування;

- прийнята кількість устаткування, розраховується шляхом логічного (як в більший, так і в менший бік) округлення до цілого числа, щоб коефіцієнт завантаження мав значення близько. Максимально допустиме відхилення від «1» - 10%.

; . (баз) =6.

; (проект) =3.

Розрахунок технологічної собівартості. Для визначення технологічної собівартості проводимо розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу виробу визначається за формулою:

См = Q*Цм - q*Ц0,

де Q - норма витрати матеріалу (маса заготовки), кг;

Цм - ціна матеріалу (заготовки),грн (береться з періодичних видань для сталі або чавуну);

q - вага реалізованих відходів, кг;

Ц0 - ціна відходів, грн (береться 10 % від ціни матеріалу).

См = 16,3*12 - (16,3-14,8)*1,2=192,8.

Основна і додаткова зарплати виробничого робітника з відрахуваннями на соціальне страхування й в інші фонди (за виконувану операцію) визначається за формулою:

Зр = Сч * К1 * К2 * * Кбаг * п;

де Сч - годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн;

К1- коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату (береться К =1,3-1,5);

К2- коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (береться К2=1,375);

tшт - штучний час на операцію, хв;

Кбаг - коефіцієнт, що враховує багатоверстатне обслуговування (береться Кбаг=1);

п - кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

=3,44.

=0,75.

Амортизаційні відрахування з устаткування, віднесені на дану операцію, визначаємо за формулою:

А0 = ,

де S0 - вартість одиниці устаткування, грн;

К - коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж устаткування (К=1,1-1,15);

а - норма амортизаційних відрахувань (15 %);

п - кількість одиниць устаткування на даній операції,шт.;

N річ - річна програма деталей, шт.

А0(б) = =0,02.

А0(п) = =0,025.

Витрати на ремонт устаткування беремо укрупнено пропорційно величині амортизаційних відрахувань за формулою:

Р = А0* К

де К - коефіцієнт, що встановлює залеженість величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (беремо 160 - 200 %).

Р(б) = 0,02* 2=0,04.

Р(п) = 0,025* 2=0,05.

Витрати на силову електроенергію Е за даною операцією:

Е = [К1**( tшт - tмаш)+ К2** tмаш]*

де К1 - коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, затрачуваної при холостій роботі устаткування (беремо К1 = 0,25);

- сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

tмаш - машинний час, хв;

К2 - коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (беремо К2 = 0,5 - 0,8);

SЭ - вартість одного кВт*год електроенергії, грн.

Е (б) = [0,25*4*(6,19-3,78)+0,7*4*3,78]*=0,053.

Е (п) = [0,25*4,2*(2,97-1,4)+0,7*4,2*1,4]*=0,0234.

Витрати на різальний інструмент (В), що належить до операції, розраховуються за формулою:

,

де - вартість інструмента, грн.;

- вартість переточування, грн.:

де - час переточування, хв.;

- годинна ставка заточника, грн.;

- коефіцієнт, що враховує випадковий збиток;

- стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв.;

- число переточувань до повного зношення;

кількість інструментів.

0,036.

0,007.

Витрати на допоміжні матеріали , віднесені на операцію, визначаємо укрупнено за формулою:

де M - річні витрати на допоміжні матеріали, беремо такими, що дорівнюють 210 грн у рік на одиницю устаткування;

n - кількість одиниць устаткування, шт.

0,006.

0,003.

Витрати на зміст виробничої площі , віднесені на операцію, визначаємо за формулою:

.

де - площа безпосередньо займана одиницею устаткування, м;

K - коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

n - кількість одиниць устаткування;

P - річна норма витрат з утримання 1 м виробничої площі, грн..

0,018.

0,021.

Результати розрахунків елементів витрат технологічної собівартості заносимо у таблицю й підсумовуємо за варіантами.

Таблиця 8 - Розрахунок капітальних витрат за варіантами

Найменування елементів витрат	Базовий варіант	Новий варіант
Вартість матеріалу	192,8	192,8
Основна і додаткова зарплати	3,44	0,75
Амортизаційні відрахування	0,020	0,025
Витрати на ремонт	0,04	0,05
Витрати на силову електроенергію	0,053	0,023
Витрати на різальний інструмент	0,036	0,007
Витрати на допоміжні матеріали	0,006	0,003
Витрати на зміст виробничої площі	0,018	0,021
Всього	196,41	193,68

Величина капітальних витрат розраховується за двома варіантами і складається з капітальних витрат на устаткування та капітальних витрат на будівництво.

Капітальні витрати на устаткування розраховуємо за формулою:

,

де - коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування й монтаж;

- вартість одиниці устаткування на даній операції, шт.;

- кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

.

.

Капітальні витрати на будівлю розраховуємо за формулою:

,

де - виробнича площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м;

K - коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

- кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

- висота будинку, м;

- вартість 1мбудівлі, грн..

.

.

Розрахуємо сумарні капітальні витрати за базовим та проектованим варіантами.

K(б) = 27324+194250=221574.

К(п)= 34320+218250= 252570.

Порівняння економічних показників та обґрунтування вибору варіанта технологічного процесу.

Порівнюємо досліджувані варіанти технологічного процесу через повні витрати, використовуючи формулу:

.

де T - розрахунковий період, T =5років.

5*196,41*205000+221574.

5*193,68*205000+252570.

201541824>198774570.

За результатами розрахунків зробимо висновок. Повні витрати запроектованого проекту менші, ніж витрати базового варіанту технологічного процесу. Отже, слід обрати запроектований технологічний процес.

Висновки

У роботі розглянуті сучасні наукові підходи щодо визначення виробничої потужності підприємств та система її показників. Визначені фактори, що впливають на виробничу потужність та виявлено, що основними з них є номенклатура і асортимент продукції, що випускається, розмір виробничих площ, режимний фонд часу, ефективний фонд часу та трудомісткість одиниці продукції.

В ході вивчення методики розрахунку виробничої потужності виявлені декілька проблемних моментів, які стосуються правильного вибору основної виробничої одиниці та провідного цеху. Вирішені питання щодо виміру виробничої потужності. Визначено, що за фонд часу краще приймати календарний фонд часу.

Для виробничих підрозділів характерними напрямами підвищення виробничої потужності можуть бути:

· оптимізація виробничої програми для цехів (дільниць);

· зміна структури устаткування без зміни його загальної кількості;

· підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;

· формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;

· визначення і придбання необхідної кількості устаткування на задану величину потужності та ін.

Розрахувавши виробничу потужність виробничих одиниць ТОВ «Фрунзе-Електрод», виявлено, що підприємство має великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей, шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них потужносними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування.

Список використаної літератури

1. Бень Т., Лоскутова Я. Методологические подходы к формированию собственных инвестиционных ресурсов предприятия // Экономика Украины. - 2003. - № 10. - С. 11-15.

2. Безуглий А. Про вилучення частини амортизаційних відрахувань та використання потужностей підприємств // Економіка України. - 2004. - №1.

3. Бойчук І., Харів П., Хопчан М., Піча Ю. ”Економіка підприємства”. Навч. посібник. - К.: „Каварелла”; Львів: „Новий світ - 2000”, 2001.

4. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.

5. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

6. Васильков В.П. Організація виробництва: Навчальний посібник. - К.: КНЄУ. 2003.

7. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник/ М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; За ред. М.Г. Грещака. - К.:КНЕУ,2001.

8. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / За ред.. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2001.

9. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред.. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005. - 431 с.

10. Економіка підприємства: Підручник: У 2-х т. / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Хвиля-Прес, 1995. - Т. 1 - 400 с.; Т. 2 - 280с.

11. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Редакцією С.Ф. Покропивного. Видання 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

12. Економічний словник-довідник / За ред. С. Мочерного.- К.: Феміна, 1995.

13. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. -- К.: Знання прес, 2000.

14. Мельник Л.Г, Карінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Універсальна книга», 2002.- 84-86 с.

15. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 656 с.

16. Організація виробництва: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я. Черганова. - К.: Лібра, 2003.

17. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.- К.: Скарби, 2002.-336 с.

18. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 1999.

19. Примак Т.О. Економіка підприємства. Навч. посібник.- К.: Вікар, 2002.

20. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 436 с.

21. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: «Каравела», 2003.- 101-104 с.

22. Хмелевський Є. Амортизаційна політика й оновлення промислово-виробничих основних фондів // Економіка України. - 2003. - №3. - С.41 - 47.

23. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, 2-ге вид. - К.: Каравела,2005.- 568с.

24. www.frunze.com.ua.