Методичний підхід до оцінки ефективності проектів розвитку містообслуговуючої комунальної сфери

Методичний підхід до оцінки ефективності проектів розвитку містообслуговуючої комунальної сфери

ОЛЕКСАНДР ЛУК'ЯНЧЕНКО,

кандидат економічних наук, Донецький міський голова

Стаття присвячена визначенню основних особливостей розробки і реалізації програм і проектів розвитку об'єктів містообслуговуючої комунальної сфери. Запропоновано методичний підхід до оцінки ефективності зазначених проектів і прийняття на цій основі обґрунтованих управлінських рішень щодо інвестування коштів в об'єкти містообслуговуючої комунальної сфери.

Питання сучасного економічного розвитку міст України, їх складових, у тому числі містообслуговуючої комунальної сфери, нерозривно пов'язане з підвищенням рівня їх інвестиційної активності. Належна організація органами міського самоврядування роботи, пов'язаної як із залученням прямих іноземних інвестицій, так і з перерозподілом внутрішніх, вітчизняних інвестиційних ресурсів є підґрунтям створення сприятливого інвестиційного клімату в місті.

Це зумовило актуальність цілого ряду наукових робіт, присвячених теоретичним і практичним питанням інвестиційної складової міського і регіонального розвитку. Такий аспект даної проблеми, як інвестиційна привабливість регіону (міста) або створення сприятливого інвестиційного клімату широко представлений в літературі [1 - 3]. Так, Гуриненко О.М., досліджуючи територіальну акумуляцію іноземних інвестицій по регіонах, показує, що стабільний інвестиційний рейтинг столичного міста пояснюється специфікою столичних функцій, а не економікою міста, яка не демонструє високих темпів зростання [3, с.4]. У квітні 2007 р. Київською міською радою ухвалено рішення про ствердження положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації і т.п. об'єктів житлового й нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури [4]. Впровадження даного рішення має зробити процедуру проведення інвестиційних конкурсів прозорою і привабливою для інвесторів, особливо для зарубіжних, сприяти потужним надходженням інвестицій в місто.

Ще більша увага в науковій літературі приділяється питанню використання різних методів економічного і фіскального характеру з метою стимулювання інвестиційної діяльності на відповідній території [5, 6].

Розглядаючи програми (проекти) розвитку містообслуговуючої сфери як інвестиційні проекти особливого вигляду, важливо зрозуміти, що, по суті, вони є комплексом організаційних, правових і економічних заходів, здійснюваних в рамках окремого міста і пов'язаних з вкладенням засобів (бюджетних коштів, комунального майна, зокрема майнових прав, залучення приватного капіталу) в об'єкти містообслуговуючої комунальної сфери задля досягнення суспільно-корисного ефекту. Виходячи з цього можна сказати, що теоретичною основою оцінки ефективності програм розвитку містообслуговуючої сфери повинні бути методи інвестиційного аналізу, для чого доцільно і необхідно застосовувати відповідні показники оцінки ефективності інвестицій.

Важливо відзначити, що аналіз ряду програм (проектів) розвитку об'єктів містообслуговуючої комунальної сфери показав:

1. Такі програми (проекти) в містах є, по суті, довгими переліками інвестиційних пропозицій, джерелами фінансування яких мають бути передбачувані державні, приватні та іноземні інвестиції (за якими найчастіше стоять лише протоколи про наміри). Украй слабким є маркетингове опрацьовування даних проектів: зазвичай вони відображають лише намір існуючих підприємств комунальної сфери збільшити виробничі потужності без чіткої перспективи реалізації своєї продукції (надання послуг), не говорячи вже про опрацьовування питання про якісне і повне задоволення потреб міського населення.

2. Надмірна кількість програм розвитку, що одночасно розробляються для тієї чи іншої галузі містообслуговуючої комунальної сфери призвела до явної переваги в них "паперового" елементу над реально-економічним. Часто це призводить до того, що розробники нових програм йдуть від аналізу виконання тих, що вже діють, тому що на практиці це звелося б до констатації їх невиконання з неприємними наслідками.

3. Під впливом зростаючого недофінансування зміст такого роду програм з кожним роком стає все більш вузьким, "точковим". Але це суперечить самій природі таких соціально-економічних систем як місто. Адже сам сенс їх існування полягає в тому, щоб забезпечувати рівноправну взаємодію і динамічну рівновагу між усіма сферами міського життя.

Ситуація ускладнюється й тим, що сьогодні практично відсутнє методичне обґрунтування розробки та прийняття рішень щодо таких програм (проектів). Використовуються нормативні документи, що регулюють розробку програм соціально-економічного розвитку, цільових державних програм, такі як Порядок розробки і виконання державних цільових програм, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 106, Порядок розробки прогнозних і програмних документів та складання проекту державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 621 [7, 8]. Проте ці документи не охоплюють цілого ряду найважливіших питань, таких як оцінка ефективності (результативності), раціональності фінансування різного роду програм (проектів).

Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що в процесі залучення інвестицій на місцевому (міському) рівні залишається невирішеним питання формування адекватного методичного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень щодо оцінки ефективності інвестиційної складової проектів розвитку містообслуговуючої комунальної сфери, що і зумовило вибір теми цієї статті.

Метою статті є обґрунтування методичного підходу до оцінки ефективності інвестиційних проектів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку містообслуговуючої комунальної сфери.

Поза сумнівом, проблема інвестиційної привабливості й інвестиційного клімату, особливо на регіональному і місцевому рівні, випливає із загального стратегічного завдання, що стоїть перед суспільством і державою, - досягнення гармонійного поєднання інтересів з поліпшення якості життя громадянина (городянина) і інтересів підприємницького сектора (бізнесу), що переслідує мету приросту капіталу, прибутку. Дуалізм думок в підході до передбачуваного кінцевого результату або результату, який дасть те або інше інвестиційне вливання в міську інфраструктуру для різних верств населення, зрештою, і зумовлює деяку "стриманість" заходів щодо залучення інвестицій в міську економіку і в цілому неактивну інвестиційну політику на рівні міста.

Проте, необхідно навести приклад реалізації активної інвестиційної політики в місті Миколаєві. Миколаїв гостро потребує інвестицій, а, відповідно, і якісно розроблених інвестиційних проектів. У недалекому минулому до переліку найпривабливіших і найнеобхідніших для міського господарства увійшло 37 бізнес-пропозицій (інвестиційних заявок). На 4 з них розроблено техніко-економічне обґрунтування або бізнес-плани інвестиційних проектів (будівництво муніципальної ТЕЦ, комплексу переробки твердих побутових відходів і деякі інші). При Миколаївському міськвиконкомі була створена Координаційна Рада з питань створення сприятливого інвестиційного клімату в місті Миколаєві. Дана структура покликана допомагати підприємствам знайти доступ до приватних пенсійних фондів, фондів венчурного капіталу, міжнародної асоціації приватних інвесторів. Координаційна Рада може представляти інвестиційні проекти на міжнародній біржі бізнес-проектів. Результатом спільної роботи Координаційної Ради і відділів зовнішньоекономічної діяльності міжнародної співпраці промисловості та інвестицій стала Програма залучення вітчизняних і іноземних інвестицій в місто Миколаїв на 2004 - 2006 роки. Координаційна Рада міста почала з поліпшення інвестиційного менеджменту, з активної політики навчання виконанню обґрунтованого інвестиційного проекту. Це є економічно обґрунтованим і доцільним рішенням, оскільки "…якщо інвестору були б відомі усі наслідки реалізації будь-якого інвестиційного проекту у межах інвестиційної програми, то він би отримав максимальний ефект від його здійснення" [9, с.61]. Адже інвестора цікавить характеристика переваг і недоліків окремого проекту, той прибуток, який він може отримати, вкладаючи в нього інвестиції. І він хоче бачити свій прибуток до того, як витратить гроші на пропонований проект, а не потому. Іншими словами, виникає гостра необхідність в освоєнні методик, по яких виконуються обґрунтування інвестиційних проектів і оцінюється їх ефективність [10].

Слід зазначити, що не так давно з'явилося поняття аудиту адміністративної діяльності або аудиту ефективності, яке розуміється як сукупність статистичних, ревізійних і аналітичних дій, спрямованих на визначення рівня ефективності вкладень в процесі реалізації запланованих цілей, встановлення чинників, що перешкоджають досягненню максимального результату при використанні певного обсягу трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання відповідних ресурсів [11, с.11; 12 - 14]. До певної міри аудит ефективності можна віднести і до аудиту ефективності надання міських послуг, тобто і до ефективності функціонування містообслуговуючої комунальної сфери.

Фактично аудиторські перевірки комунальних підприємств, що дозволяють проаналізувати, окрім результатів фінансово-господарської діяльності, також технологію і організацію виробництва та якості надання послуг, повинні передувати процесу ініціації інвестиційних пропозицій, тим самим сприяти виявленню резервів по зниженню їх собівартості, що розглядається як основне джерело окупності інфраструктурних або інших інвестиційних проектів.

Пропозиції, що надходять від інвесторів, повинні акумулюватися в банку інвестиційних пропозицій, створеному міською радою і її виконавчими органами. Оцінка і відбір інвестиційних проектів для реалізації мають відбуватися з урахуванням різних кількісних і якісних характеристик проектів, при цьому повинні розглядатися соціальні (включаючи екологічні) і бюджетні види ефектів від інвестицій [15, 16].

Ініціація і розробка проектних пропозицій, процедура їх конкурсного відбору і реалізації повинні ґрунтуватися на стратегії розвитку містообслуговуючої сфери. У цьому випадку інвестиційні проекти будуть зорієнтовані на їх досягнення і, отже, стануть повніше відповідати вимогам ефективності, що висуваються до них. Таким чином, досягається принцип узгодженості цілей міської соціально-економічної політики з інтересами інвесторів, і створюються передумови стійкого інвестиційного забезпечення розвитку містообслуговуючої комунальної сфери.

Отже, забезпечення прийняття рішення щодо реалізації міських інвестиційних проектів, пов'язаних з розвитком об'єктів та в цілому містообслуговуючої комунальної сфери, зумовлюється вдосконаленням методів експертної (аудиторської) оцінки даних проектів на основі критеріїв пріоритетно-цільової спрямованості, формування адекватної системи цільових показників для оцінки ступеня реалізуємості й ефективності.

На рис. 1 представлений алгоритм прийняття обґрунтованого рішення щодо проекту розвитку містообслуговуючої комунальної сфери, що є основою запропонованого методичного підходу і передбачає проведення певної послідовності заходів, пов'язаних з визначенням цілей розвитку містообслуговуючої сфери, оцінкою ефективності (результативності) проекту відповідно до вибраних домінантних критеріїв і наборів показників до них.

По-перше, даний підхід ґрунтується на такому важливому принципі, як системність досліджень соціально-економічних процесів. Враховуючи той факт, що місто як система є цілісним утворенням, яке реалізовує комплекс різних пересічних функцій, при аналізі доцільно виділяти окремі підсистеми і розглядати їх у взаємозв'язку з рештою підсистем. У структурі міста важлива роль відводиться містообслуговуючій сфері як складній соціально-економічній цілісності, що забезпечує задоволення потреб населення в послугах життєзабезпечення.

Рис. 1. Алгоритм прийняття обґрунтованого рішення щодо проекту розвитку містообслуговуючої комунальної сфери

Отже, достатньо обґрунтовано можна стверджувати, що проблему оцінки ефективності інвестицій, які призначені для розвитку містообслуговуючої комунальної сфери, слід розглядати, перш за все, як проблему визначення ступеня досягнення мети або цільових установок, що стоять перед міською територіальною громадою. Як відомо, головна мета розвитку міста - підвищення якості життя, яка характеризується високим рівнем тривалості життя, рівнем здоров'я і якісно новим способом життя. Тому, в даному підході у якості цільових установок розвитку містообслуговуючої сфери обрані наступні позиції:

1) задоволення попиту міського населення в послугах;

2) вирішення значущої міської соціально-економічної проблеми;

3) стимулювання діяльності об'єктів містообслуговуючої комунальної сфери.

По-друге, для оцінки досягнення цільових установок необхідна така система домінантних критеріїв, яка б повною мірою їм відповідала, тобто для даного підходу властива багатокритериальність оцінювального апарату.

При цьому найбільш ефективною діяльність відділу інвестицій у складі міськвиконкомів буде тоді, коли він виконуватиме три основні функції [6, с. 20].

Перша функція - створення передумов для інвестиційного розвитку міста та робота з потенційними клієнтами: пошук інвесторів, реципієнтів, перспективних задумів та цікавих ідей, що потребують впровадження, моніторинг інвестиційних можливостей міста та інвестиційних потреб міських підприємств. Відділ інвестицій не повинен функціонувати ізольовано, натомість має співпрацювати з іншими відділами для розроблення комплексної інвестиційної програми розвитку міста. Він мусить акумулювати інформацію та проводити аналіз перешкод на шляху залучення інвестицій у міську економіку. Найпершим і найпростішим завданням відділу є розробка єдиної форми заявки, тобто інвестиційної пропозиції, яку мають подавати клієнти до відділу.

Друга функція - безпосередня робота над складанням та просуванням інвестиційних проектів. Необхідно надати консультативну та практичну допомогу аплікантам у підготовці заявок та проектів на одержання інвестицій, провести внутрішню діагностику проекту, його експертну оцінку на предмет доцільності впровадження та очікуваної ефективності. Саме експерти відділу інвестицій повинні робити експертний висновок щодо якості бізнес-проекту, а також залучати на контрактній основі зовнішніх експертів.

Третя функція - супровід проектів з точки зору захисту інвестицій та досягнення кінцевих результатів.

Пропонований підхід до обґрунтування прийняття інвестиційних рішень здатний значною мірою зменшити рівень суб'єктивності, присутній в існуючих методичних напрацюваннях з відбору інвестиційних проектів, його доцільно застосовувати для попередньої експертизи і відбору інвестиційних проектів розвитку містообслуговуючої комунальної сфери.

Висновки

Таким чином, при прийнятті рішень щодо розподілу коштів на розвиток містообслуговуючої комунальної сфери необхідно враховувати інвестиційну складову, яка дозволяє застосовувати для оцінки результативності й ефективності програм і проектів розвитку даної сфери методи інвестиційного аналізу, у тому числі експертний. При обґрунтуванні проектів розвитку містообслуговуючої сфери доцільно використовувати викладений вище методичний підхід до прийняття управлінського рішення про інвестування в об'єкти сфери. При цьому оцінка ефективності і результативності вкладень здійснюється за розробленим алгоритмом.

Тобто забезпечення прийняття обґрунтованого рішення щодо реалізації міських інвестиційних проектів, пов'язаних з розвитком об'єктів містообслуговуючої комунальної сфери, зумовлюється вдосконаленням методів експертної (аудиторської) оцінки даних проектів на основі розроблюваних критеріїв пріоритетно-цільової спрямованості, формування адекватної системи цільових показників для оцінки ступеня їх реалізованості та ефективності. У зв'язку з цим подальших досліджень потребує механізм формування системи цільових показників для різних видів проектів, методи, інструменти і критерії якісної й кількісної оцінки цих показників.

Література

1. Петкова Л.О. Інвестиційна привабливість регіонів // Фінанси України. - 2005. - № 9.- С.40-46.

2. Ткаченко К.Л. Управління розвитком економіки на основі активізації бюджетно-інвестиційних процесів: Автореф.дис… канд. екон. наук. - Донецьк, 2003. - 20 с.

3. Гуриненко О.М. Удосконалення механізмів і фінансових джерел інвестування в економіку міста // Актуальні проблеми економіки. Вип. 6 (24) / Головний ред. М.М. Єрмошенко. - К.: ВНЗ "Національна академія управління", 2003. - С. 2 - 8.

4. Утверждение Киевсоветом положения об инвестиционных конкурсах сделает их процедуру привлекательной для инвесторов. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.document.org.ua/dat/2007/05/25/10742.php?news=10742

5. Вишневская Е.Н. Региональные аспекты стимулирования инвестиционной деятельности / Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: Сб.науч.тр./НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2007. - С.457 - 462.

6. Орленко О. Сучаснi можливостi та шляхи вiдродження українських мiст // Економічний часопис-XXI. - №7 - 8. - 2003. - С. 18 - 23.

7. Порядок разработки и выполнения государственных целевых программ: утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 31 января 2007 г. № 106 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 8. - Ст. 313. - С. 86-87.

8. Порядок разработки прогнозных и программных документов и составления проекта государственного бюджета: утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 26 апреля 2003 г. №621 // Офіційний вісник України - 2003.- № 18. - Ст.834. - С.64-65.

9. Щербак А.В. Інвестиційний аналіз в умовах невизначеності грошових потоків // Фінанси України. - № 11. - 2005. - С.61 - 69.

10. Ицковский Ю., Гончаров И. Иностранные инвестиции: как их привлечь в Николаев // Николавеская Интернет-газета 20.07.2004 Электронный ресурс http://www.mukola.net/print.php?id=1651

11. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика: Пер. з англ. В.Шульги. - К.: Основи, 2000. - 242 с.

12. Стефанюк И.Б. До нової якості бюджетного контролю через аудит ефективності // Фінансовий контроль. - 2003. - №2(15) - С.9 -14.

13. Лукин А.С., Деришев Ю.В. Экономические основы определения эффективности программ муниципального развития // Регионология. - 2005. - № 3 (52). - С. 24 - 37.

14. Кузнєцов А.О., Кузнєцова О.О. Оцінка програм соціально-економічного розвитку як ефективний механізм соціального управління // Розвиток господарського механізму Луганського промислового регіону / Матеріали регіонального науково-практичного семінару 8 жовтня 2004 р. - Луганськ: ДУНДІСТВ, 2004. -С. 214 - 217.

15. Бараховский А., Дмитришина Е., Климанов В. Инструменты реформы бюджетной системы на муниципальном уровне // Федерализм. - 2003. - №3. - С.143 -160.

16. Гараджа М.Ю. Мониторинг результативности бюджетных расходов: основные этапы внедрения на местном уровне. - М.: Фонд "Институт экономики города". Серия "Муниципальные финансы". - 2002. - 48 с.