Управління системою контролінгу на підприємстві

При складанні фінансового плану доцільно дотримуватися пропонованого нижче розбиття на сектори планування:

1. Оборот. Основний фінансовий потік для промислового підприємства забезпечують поточні надходження з обороту, які відповідають основній діяльності підприємства. У даному секторі враховуються також нетто-виплати, пов'язані із забезпеченням виробництва сировинними матеріалами і енергією, оплата послуг третіх фірм, оплата праці персоналу. Тут же можуть враховуватися інші виплати, що наприклад направляються на дослідження ринку, рекламу і т.п.

2. Поточні зовнішні для підприємства платежі. Сюди входять платежі, не пов'язані безпосередньо з основною діяльністю підприємства, наприклад виплата або отримання відсотків і дивідендів, орендної оплати за будівлі.

3. Інвестиційна діяльність. У цьому секторі містяться надходження і виплати від довгострокової інвестиційної діяльності. Сальдо платежів по цьому сектору - надлишок по виплатах - покривається звичайно надходженнями з внутрішніх джерел фінансування.

4. Платежі, пов'язані з позиковим фінансуванням. Тут плануються всі надходження і виплати - погашення боргів і отримання нових кредитів, які повинні відбутися протягом планованого періоду.

5. Платежі від не основної діяльності. Враховуються надходження і виплати від не основної для підприємства діяльності, що впливають на його результативність.

6. Податкові платежі. Плануються виплати податків.

7. Інші платежі. Даний сектор включає плановані зменшення капіталу, дивідендні платежі для акціонерних суспільств (у місяць річних зборів), а також можливі надходження від збільшення власного капіталу.

Середньостроковий ковзаючий фінансовий план, орієнтований на потоки платежів, служить для забезпечення поточної ліквідності і доповнює довгостроковий фінансовий план. У секторах 1 і 2 містяться проміжні суми поточного брутто-надлишку платежів (до виплати податків і відсотків), який є надлишком обороту, орієнтованим на КФ планованого внутрішнього фінансування підприємства.

Середньострокове фінансове планування дозволяє своєчасно розпізнавати недолік або надлишок фінансових коштів. Фінансовий контролінг перевіряє при цьому, чи можна ліквідовувати дефіцит без зміни оперативних планів, наприклад за рахунок використання фінансових резервів. Такими фінансовими резервами, які повинні бути передбачені спеціальним планом резервів в рамках річного планування, можуть бути:

· ліквідні засоби, що перевищують передбачену наперед величину;

· мобілізоване майно, наприклад засоби від продажу фінансових активів;

· використання обумовлених, але ще не використаних кредитних ліній;

· розширення кредитних ліній (при задовільній структурній ліквідності);

· короткострокове розширення бази власного капіталу.

Якщо вказані засоби не забезпечують притоку необхідних фінансових коштів, то фінансовий контролінг повинен ініціювати перегляд оперативних часткових планів. У разі зворотної ситуації, при надлишку фінансових коштів - фінансовий контролінг повинен знайти додаткові можливості розміщення засобів, підприємства, що підвищують загальну рентабельність.

Фінансовий контролінг використовується в першу чергу як інструмент аналізу балансу і звіту про прибутки (або) збитки. Тут застосовуються:

· коефіцієнти ліквідності;

· тимчасові порівняння балансів, коли порівнюються зміни позицій у вартісному виразів з виявленням причин;

· схема показників, частіше використовується банками для перевірки платоспроможності своїх клієнтів. Така схема показників базується в основному на розбитті позицій, прийнятому в балансі і в звіті про прибутки і (або) збитки, і концентрується в першу чергу на аналізі тимчасових змін.

Розглянемо стисло деякі інструменти фінансового контролінга, що не здобули широкої популярності.

1. Аналіз потоків платежів (КФ-аналіз). Не вдаючись в деталі різних методик розрахунку КФ, розглянемо схему розрахунку, що забезпечує можливість проведення аналізу беззбиткової підприємства на базі КФ:

КФ = річний дохід після оподаткування + збільшення пенсійного фонду (нетто) + засоби, що направляються до фондів, аналогічних пенсійному + збільшення інших довгострокових фондів (нетто) + сальдо результату від непрофільної діяльності + амортизація і переоцінка вартості устаткування.

З мал. 3. видно, яким чином покриваються різні компоненти витрат за рахунок потоків платежів. Зокрема, можна виділити:

КТ1 - критичну крапку, при якій покриваються виплатні витрати;

КТ2 - критичну крапку, при якій покриваються всі витрати;

КТЗ - критичну крапку, що забезпечує зростання прибули.

Мал. Графік аналізу беззбиткової за допомогою потоків платежів.

2. Аналіз працюючого капіталу (Working Capital). Величина

Working Capital = вартість оборотного капіталу -

короткостроковий позиковий капітал

показує, яка частка оборотного капіталу використовується для покриття довгострокових зобов'язань. Ця величина повинна бути позитивною.

Доповненням до цієї величини є коефіцієнт

Quick Ratio = ліквідні засоби / короткострокові зобов'язання

що показує ступінь покриття заборгованості.

3. Фінансова "павутина". За допомогою цього інструменту графічно пояснюється зв'язок між різними цілями фінансового контролінга. На вертикальній осі відкладаються показники обороту, виступаючого як найважливіше джерело фінансування. Зіставлення обороту з іншими величинами (наприклад, з прибутком після оподаткування) формує інші показники (наприклад, рентабельність обороту). У результаті показники "тчуть" паутинообразную мережу (мал. 4). Характерний, що верхня частина фінансової павутини відображає схему ROI (Return On Investment) з двома її підсумковими показниками: оборотом капіталу і рентабельністю обороту. Таким чином, встановлюється зв'язок із загальним контролінгом результативності. Основна перевага фінансової павутини - візуалізація найважливіших цільових відносин.

Мал. 4. Фінансова «павутина».

4. Баланс руху засобів і фінансовий план. За допомогою типової розрахункової схеми плануються конкретні платежі по операціях і здійснюється аналіз відхилень. Фінансовий план може бути докладнішим і орієнтуватися на джерела результату. При цьому в плані виділяються платежі, що впливають на результат, і нейтральні. Такий підхід дає можливість інтегрувати фінансове планування і планування результату.

Баланс руху засобів враховує походження засобів і їх використання. Ступінь деталізації окремих позицій для отримання корисної інформації не повинен бути обов'язково високої.

Крім приведених вище існує цілий ряд інших методик фінансового аналізу тих, що в тій чи іншій мірі знайшли застосування на практиці

Висновок

У даній роботі були представлені основні напрями використання контролінга, як інструменту управління майбутнім для забезпечення тривалого функціонування підприємства і його структурних одиниць.

У загальному сенсі слова, контролінг -- це система управління обліково-аналітичними фахівцями. А також це концепція, направлена на ліквідацію вузьких місць і орієнтована на майбутнє відповідно до поставлених цілей і завдань отримання певних результатів.

Система контролінга прагне так управляти процесом поточного аналізу планових і фактичних показників, щоб виключити помилки і відхилення як в сьогоденні, так і в майбутньому. Звідси призначення контролінга -- попередження виникнення кризових ситуацій. Помилки і проблеми, що виникають при аналізі ситуації усередині організації, переплітаються, якщо їх вчасно не виправити, з помилками в оцінці майбутніх умов функціонування підприємства. Іншими словами, необхідно передбачити, щоб схвалюване рішення не ґрунтувалося на помилкових передумовах, а це особливо важливо, коли схвалюване рішення зв'язане з великим ризиком.

У даній роботі були описані основні завдання контролінга:

1. виявлення проблем і коректування діяльності організації до того, як ці проблеми переростуть в кризу.

2. завдання контролю і регулювання.

3. інформаційний супровід процесу планування.

Дані завдання служать для реалізація діяльності контролінга, що грунтується на чотирьох принципах:

1. принцип руху і гальмування.

2. принцип своєчасності.

3. принцип стратегічної свідомості.

4 принцип документування.

Дані принципи забезпечують виконання наступних функцій контролінга:

· моніторинг стану економіки організації;

· сервісна функція (забезпечення аналітичною інформацією для ухвалення управлінських рішень);

· функція, що управляє;

· контроль і аналіз економічності роботи підрозділів;

Контролінг тісно пов'язаний з контролем, під яким розуміється невід'ємна складова частина всього процесу раціоналізації господарської діяльності фірми. У його завдання входять передбачення можливих помилок, порушень, відхилень і запобігання їх, а також у разі їх здійснення забезпечення невідворотності дії і припинення пропорційно виявленому характеру відхилення. У ринковій економіці проблема раціоналізації контролю розв'язується, перш за все, на користь бізнесу.

А контролінг, забезпечує ефективніше управління фірмою в цілях довготривалого існування її на ринку, представляє інструмент управління досягненням високих кінцевих результатів діяльності підприємства.

У основі контролінга лежить фінансовий контроль, що дозволяє йому або провести коректування дій, або, якщо оцінка результатів показує, що раніше певна мета нереальна, зрадити їх.

Для вивчення предмету контролінга використовуються як загальнонаукові, так і специфічні прийоми дослідження. До загальних методів відносяться аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація і т.д.

До специфічних методів, вживаних в контролінге відносяться:

1. АВС-аналіз;

2. Аналіз величини в точці беззбиткової;

3.Метод розрахунку сум покриття;

4. Метод розрахунку інвестицій;

Як вже мовилося вище в основі контролінга лежить фінансовий контролінг. Основне завдання фінансового контролінга управління підприємством полягає в підтримці рентабельності і забезпеченні ліквідності, а також і інші показники фінансової стійкості підприємства, тобто здібності підприємства у будь-який момент часу виконувати свої платіжні зобов'язання. Відповідно до своєї сервісної функції у сфері фінансового управління підприємством контролінг забезпечує:

· участь у формуванні специфічних для підприємства джерел фінансування, стратегій фінансування і заходів щодо фінансування з урахуванням всіх планів;

· складання укрупнених планів-балансів і звітів про прибутки і збитки, участь у формуванні долго- і короткострокових фінансових планів;

· поточний контроль за виконанням плану і контроль найважливіших фінансових показників;

· складання фінансових повідомлень по аналізу відхилень і розробку пропозицій по управлінських заходах.

Основними елементами фінансового контролінга є кратко-, середньо- і довгострокове планування.

Фінансовий контролінг використовується в першу чергу як інструмент аналізу балансу і звіту про прибутки і (або) збитки. Тут застосовуються:

· коефіцієнти ліквідності;

· тимчасові порівняння балансів, коли порівнюються зміни позицій у вартісному виразів з виявленням причин;

· схема показників, частіше використовується банками для перевірки платоспроможності своїх клієнтів. Така схема показників базується в основному на розбитті позицій, прийнятому в балансі і в звіті про прибутки і (або) збитки, і концентрується в першу чергу на аналізі тимчасових змін.

Згідно загальноприйнятому підходу, фінансово стійким є таке підприємство, яке в основному за рахунок власних джерел покриває засоби, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розплачується в строк за своїми зобов'язаннями. Важливо враховувати, що довгострокові і середньострокові кредити і позикові засоби направляють переважно на придбання основних засобів і капітальні вкладення, тому важливо обмежити виробничі запаси і витрати величиной власних оборотних коштів.

Кількісно фінансова стійкість підприємства визначається за допомогою наступних коефіцієнтів: автономії (незалежності); забезпеченості оборотних коштів власними джерелами; маневреності; мобільності, платоспроможності, рентабельності і ліквідності.

У даній роботі, відповідно до мети, були розкриті наступні завдання:

3. Загальне поняття контролінга, його завдання, принципи і функції.

4. Загальне поняття фінансового контролінга, включаючи його основні елементи і інструменти.

Список літератури

3. Аніськін ю.п. Планування і контролінг. М., 2005.

4. Дайле А. практіка контролінга М. 2003.

5. Контролінг в бізнесі: методичні і практичні основи побудови контролінга в організаціях. М., 2003.

6. Манн.Р. контролінг для початківців: система управління прибутком. М., 2004.

7. Попова Л.В. Контролінг: уч. Допомога. М., 2003.

8. Попова Р.П. Фінанси підприємств. М., 2005.

9. Румянцева Е.Е. Фінансова організація і фінансові технології управління підприємством. М., 2003.

10. Уткин Е.А., Миринюк І. В. контроль і контролінг. Контролінг і планування: російська практика. М., 1999.

11. Фольмут Х.Й. Інструменти контролінга від А до Я. М., 2003.

12. Баланс: доскональний аналіз показателей/ Л.В. бочкова //Главбух. - 2006. - № 1. - стр.45-47.

13. . Аналіз нормативів показників фінансової стійкості підприємства. / З.У. Чупров. // Фінанси. - 2003. - № 2. - стр.17-19.

14. економічний аналіз фінансового положення підприємства. / Д. Астрідській, В. Наноян. // Економіст.- 2000. - № 12. - стр.55-59.

15. Аналіз ліквідності і платоспроможності сільськогосподарського підприємства. // Бухгалтерський облік. - 1999. - № 7. - стр.82-84.

16. Аналіз фінансових результатів за даними бухгалтерської звітності. / Парушина Н.У. // Бухгалтерський облік. - 2002. - № 5. - стор. 68-72.

17. Аналіз фінансового положення підприємства. / Панів А.А. // Фінансовий бізнес. - 1998. - № 1. стор. 55-56.

18. Фінансовий стан підприємства: оцінка, шляхи поліпшення. / Остапенко В., Под'яблонськая Л., Мішків В. // Економіст. - 2000. - № 7. - стор. 54 - 58.

19. Аранчій В.І., Чумак В.Д., Смолянська О.Ю., Черненко Л.В. Фінансова діяльність підприємств: Навч.посіб. - К.: Професіонал, 2004. - 240с.

20. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 з.

21. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. Проф. Ф.Ф. бутінця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 з.

22. Сопко В. бухгалтерський облік: Навч. посіб. - 3-тє видання. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 з.

23. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. 3-тє вигляду., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 з.

24. Шелудько в.м. Фінансовий ринок: Навч.посіб. - До.:Знання-Прес, 2002. - 535 з.

25. Джеймс Ван Хорн. Основи управління фінансами. - М.: Фінанси і статистика, 1996.

26. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вигляд., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 з.

27. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р.