Курсова робота

Ринкова монополія

Зміст

• Вступ. Основні поняття
• 1. Характеристика монополій
• 1.1 Чиста монополія і монопольна влада
• 1.2 Розходження між чистою монополією і досконалою конкуренцією
• 1.3 Перешкоди на шляху можливих конкурентів монополій
• 2. Цінова політика монополістів
• 3. Особливості монополізму в Україні
• 4. Державний контроль за монополіями
• 4.1 Антитрестовські закони
• 4.2 Антимонопольне регулювання в Україні
• Висновки
• Література

Вступ. Основні поняття

Будь-який ринок, незалежно від його конкретного виду, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті та пропозиції, конкуренції. Відомо, що найбільше ефективно ринковий механізм діє в умовах вільної, чи досконалої конкуренції. На досконалому конкурентному ринку діє досить продавців і покупців товару, і тому жоден продавець чи покупець окремо не може вплинути на ціну товару. Ціна визначається ринковими правилами пропозиції та попиту. Фірми приймають ринкову ціну як задану, вирішуючи, скільки робити і продавати, а споживачі приймають її як задану, вирішуючи, скільки купити.

Монополія - це ситуація на ринку, що характеризується безліччю покупців і лише одним продавцем.

Монополія є виключне право діяльності в якій-небудь сфері діяльності. По власнику цього права розрізняють монополії державні і капіталістичні.

Державними монополіями називаються монополії, що належать державі. Виникають у результаті будівництва державних підприємств (воєнної промисловості, або нових капіталомістких галузей) або націоналізації окремих підприємств, галузей промисловості і транспорту.

Монополії капіталістичні - господарські об'єднання, що здійснюють контроль над ринками за допомогою концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, науково-технічного потенціалу з метою витягу монопольного прибутку, установлюють монопольні ціни, впливаючи на формування пропорцій відтворення. Капіталістичні монополії виникли на основі концентрації виробництва і капіталу. Основні форми капіталістичних монополій - картелі, синдикати, трести, концерни.

Концерн (англ. concern - справа, підприємство) - одна зі складних форм монополістичних об'єднань, що включають підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери. Учасники концерну зберігають формальну самостійність, але контролюються структурами загального керівництва концерну, а також вхідними до складу концерну фінансовими структурами.

Картель - це група фірм, що діють спільно і приймають рішення із приводу обсягів випуску продукції і цін так, як якби вони були єдиною монополією. У деяких країнах, наприклад у США , картелі заборонені законом. Фірми, обвинувачувані в змовах для спільного встановлення ціни і контролю над обсягами продукції, що випускається, піддаються санкціям.

Але картель - це група фірм, отже він стикається з труднощами при встановленні монопольних цін, яких не існує в чистої монополії. Основною проблемою картелів є проблема узгодження рішень між фірмами - членами і встановлення системи обмежень (квот) для цих фірм.

1. Характеристика монополій

Існують два підходи до поняття "монополія". По-перше, монополію можна розглядати як тип фірми. Вона являє собою велике об'єднання, що займає ведуче положення в певній галузі господарства (або в декількох галузях) у якій-небудь країні або у світі в цілому. Звичайно монополія асоціюється з великими і відомими усьому світу компаніями, хоча вони можуть тримати незначну частину ринку.

Але може існувати й інше трактування поняття "монополія" - це економічне поводження фірми.

Звертаючи до монополії як виду економічної структури ринку, її варто розглядати як певний тип економічних відносин, що дає можливість одному з учасників цих відносин диктувати свої умови на ринку певного товару.

1.1 Чиста монополія і монопольна влада

Чиста монополія (Pure monopoly) - ситуація на ринку, коли існує тільки один продавець даного товару, що не має близьких замінників. Монополістичний ринок є повною протилежністю досконалому конкурентному ринку. Для покупців існує тільки одне джерело пропозиції - монополіст.

Монополія в чистому виді - явище рідке, але на багатьох ринках один з одним конкурують лише кілька фірм. Взаємодія фірм на таких ринках може бути складною і нерідко зв'язаною з різними аспектами конкурентної стратегії. Однак фірми можуть впливати на ціну і діставати прибуток за рахунок установлення граничних витрат. У таких фірм є монопольна влада.

Зрозуміло, що, як і досконала конкуренція, чиста монополія є деякою абстракцією. В - перших, практично не існує продуктів, що не мають замінників. В - других, рідко коли на національному (чи світовому) ринку є тільки один продавець. Хоча на більш замкнутих ринках, приміром, у маленькому містечку, ми можемо спостерігати явище чистої монополії. Наприклад, у такім місті може бути тільки один лікар - стоматолог. Необхідно відзначити, що, як правило, діяльність таких монополій регламентується муніципальною владою й урядовими організаціями.

Фірма має монопольну владу (monopoly power) тоді, коли вона має можливість впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість, що вона готова продати. Ступінь, до якого монополіст може використовувати свою монопольну владу залежить від наявності близьких замінників на його товар і його частки на даному ринку. Природно, щоб мати монопольну владу фірмі не потрібно бути чистою монополією. Причому необхідно, щоб крива попиту на продукцію фірми була нахилена вниз, а не була горизонтальною, як для конкурентної фірми, тому що інакше в монополіста не буде можливості змінювати ціну шляхом зміни кількості пропонованого товару. У крайньому, граничному випадку крива попиту на продукт, реалізований чистою монополією, є спрямованою вниз кривою ринкового попиту на даний продукт. Істотне розходження між монополістичним ринком і ринком конкурентним полягає в тім, що монополіст здатний впливати на ціну, що виручається за товар, а конкурентний продавець такої можливості не має. Фірма, що має монопольну владу є фірмою, що за своїм розсудом установлює ціну на свій товар.

Ринкова структура (market structure) указує на число покупців і продавців на ринку, на їхню частку в загальній кількості, що купується і продаваного товару, ступінь стандартизації товару, а також легкість входу на ринок і виходу з ринку. Чиста монополія і досконала конкуренція є крайніми формами організації ринку ( ринкової структури ). Реальні ринкові структури знаходяться між цими двома крайніми випадками.

Досконала конкуренція і чиста монополія - два крайніх випадки ринкової структури. І те й інше буває надзвичайно рідко. Проміжною і набагато більш реалістичною стадією є монополістична конкуренція. У цьому випадку фірми , хоча і зіштовхуються з конкуренцією з боку інших фірм, що входять у галузь або вже існуючих продавців, але мають деяку владу над цінами на свої товари. Для цієї ринкової структури також характерна диференціація товарів,тобто багато фірм пропонують схожі, але не ідентичні товари.

1.2 Розходження між чистою монополією і досконалою конкуренцією

Недосконала конкуренція існує, коли два або більше продавців, кожний з який має деякий контроль над ціною ,конкурують за продажі. Таке буває у двох випадках :

- фірми продають не стандартизовану продукцію

- коли контроль над ціною обумовлений ринковою часткою окремих фірм.

Монополія припускає, що в галузі мається тільки один виробник, що цілком контролює обсяг пропозиції товару. Це дозволяє йому встановлювати ціну, що принесе максимум прибутку.

Як єдиний виробник товару монополіст знаходиться в унікальному положенні. Якщо монополіст вирішує підвищити ціну продукту, йому не приходиться турбуватися про конкурентів, що, призначаючи більш низьку ціну, захоплять велику частину ринку. Монополіст утримує ринок у своїй владі і цілком контролює обсяг випуску продукції, призначеної для продажу. Але це не означає, що монополіст може призначити будь-яку як завгодно високу ціну, яку захоче, принаймні якщо його метою є максимізація прибутку. Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Ступінь використання монопольної влади у встановленні ціни буде залежати від наявності близьких замінників товару. Якщо товар унікальний, то покупець змушений платити призначену ціну або відмовитися від покупки. Число продуктів, що не мають замінників, обмежено. До чистої монополії можна віднести надання комунальних послуг, газо-, водо- і електропостачання. Фірма-монополіст звичайно має більш високий прибуток, що, природно, залучає в галузь інших виробників. У випадку чистої монополії, перешкоди для вступу в галузь досить великі, і це практично блокує проникнення конкурентів на монополізований ринок.

1.3 Перешкоди на шляху можливих конкурентів монополій

1. Ефект масштабу.

Високоефективне виробництво з низькими витратами досягається в умовах найбільшого виробництва, обумовленого монополізацією ринку. Таку монополію звичайно називають "природною монополією", тобто галуззю, у якій довгострокові середні витрати мінімальні, якщо тільки одна фірма обслуговує весь ринок. (приклад - видобуток і розподіл природного газу: необхідне освоєння родовищ, будівництво магістральних газопроводів, місцевих розподільних мереж і т.д.) Новим конкурентам надзвичайно важко ввійти в таку галузь, тому що це вимагає великих капіталовкладень. Домінуюча фірма, маючи більш низькі витрати виробництва в стані на час знизити ціну продукції, щоб знищити конкурента.

2. Виключні права.

У ряді країн Європи, Америки уряд надає фірмам статус єдиного продавця (транспортні послуги, зв'язок, газопостачання). Але замість на ці привілеї уряд зберігає за собою право регулювати дії таких монополій, щоб виключити зловживання монопольною владою, захистити інтереси немонополізованих галузей і населення, що користаються товарами і послугами монополістів.

3. Патенти і ліцензії.

Уряд гарантує патентний захист новим продуктам і виробничим технологіям, що забезпечує виробникам монопольні позиції на ринку і на певний проміжок часу гарантує їхнє виключне право на володіння ринком даного товару.

4. Власність на найважливіші види сировини.

Деякі компанії є монополістами завдяки безроздільному володінню джерелами виробничого ресурсу, необхідного для виробництва монополізованого продукту.

2. Цінова політика монополістів

Іноді, з метою одержання додаткового доходу, монополія, використовуючи своє ринкове положення, продає той самий товар за різними цінами на різних ринках. Це ні в якій мірі не зв'язано з диференціацією цін у залежності від якості товарів і послуг, а також з розходженнями у витратах на доставку і збереження в різних регіонах.

Цінова дискримінація, практика застосування різних цін з боку фірми-монополіста.

Застосування таких цін не тільки можливо в силу відокремлення ринків один від одного географічно або тарифними бар'єрами, але і стає необхідним для одержання максимального прибутку внаслідок різної реакції попиту на зміну ціни (еластичності попиту) на цих відособлених ринках, а отже, і готовності окремих споживачів придбати необхідну кількість товару за ціною вище середньої ринкової.

Звичайно цінову дискримінацію підрозділяють на два типи:

1. Дискримінація по одиницях продаваної продукції.

Суть її полягає в різних умовах покупки товару або оплати послуги споживачем у залежності від кількості що здобувається. Так, ціни на товари, що здобуваються вроздріб, вище, ніж на ті ж товари при оптових закупівлях. Ціна на залізничний квиток буде зростати зі збільшенням шляху проходження, але ціна перших кілометрів буде дорожче, ніж наступних. Як правило, така цінова дискримінація зв'язана з постійними витратами виробництва і розподілу товарів і послуг.

2. Дискримінація серед покупців.

Покупці мають різні доходи і, відповідно, здатні платити за той самий товар різну ціну. Звичайно, якби фірмі удалося продати весь товар усім покупцям за високою ціною, те загальний дохід був би вище, але фірма програла б в обсязі продажів, що при подальшому підвищенні ціни привело б до зниження доходу фірми. Тому продавці встановлюють диференційовані ціни за той самий товар на різних ринках. Ці ринки можуть розрізнятися по групах споживачів, по територіях, у часі і т.п. Так, багато покупців воліють робити покупки під час сезонних і інших розпродажів, що в кінцевому рахунку вигідно фірмам. Цінова дискримінація також часто використовується фірмою в ході конкурентної боротьби для переманювання покупців в інших фірм, що бажають відібрати право монополії в першої фірми.

Цінова дискримінація можлива при обов'язковому виконанні трьох умов:

1. Фірма повинна володіти достатньою монопольною силою, щоб контролювати виробництво і ціноутворення;

2. Повинна бути виключена можливість перепродажу товару. Якщо можна купити товар на одному ринку за низькою ціною і продати на іншому по високої, то це приведе до зміни попиту та пропозиції, а в результаті - і до вирівнювання цін, що підірве цінову дискримінацію;

3. Здатність виробника до визначення структури ринку. Багато фірм систематично займаються аналізом поводження покупців, класифікуючи їх з урахуванням характеру роботи, доходів, статі, віку, соціального стану, смаків, місця проживання і т.д., виділяючи покупців в окремі групи, кожна з який готова платити різну ціну за товар.

Розглянемо наслідок цінової дискримінації. З одного боку, диференціюючи ціни, фірми збільшують свої прибутки за рахунок покупців. Але з іншого боку - монополісту стає вигідно збільшувати обсяг виробництва. У такому випадку цінова дискримінація може сприяти росту ефективності функціонування ринку, оскільки вона веде до росту обсягу пропозиції та попиту. І позитивним є те, що те ділянки ринку, що не одержали б ніяких товарів і послуг у випадку єдиної ціни, також обслуговуються.

3. Особливості монополізму в Україні

Монополістична структура економіки України, що у науковій літературі часто позначається як "державний монополізм", складалася під впливом наступних основних факторів:

1. Наявність адміністративно-командної системи керування, що виявлялося в директивному керуванні, у централізованому перерозподілі великої частки доходу, у призначенні "зверху" господарських керівників.

2. Концентрація і спеціалізація виробництва. Наприкінці 80-х рр. у руках держави було зосереджено близько 85% основних засобів виробництва. Більш 90% продукції машинобудування випускали підприємства, на яких було зайнято понад 1000 робітників. Надзвичайно високий ступінь концентрації виробництва і зараз спостерігається практично у всіх галузях економіки України.

Концентрація виробництва доповнюється вузькою предметною спеціалізацією виробництва, що просто несумісна з конкурентною боротьбою (тому що мала імовірність існування декількох заводів-гігантів, що випускають товар, необхідний у незначній кількості).

Відношення суспільства і держави до різних форм недосконалої конкуренції завжди двояке внаслідок суперечливої ролі монополій в економіці країни. З одного боку, монополії можуть обмежити випуск продукції й установити більш високі ціни в силу свого монопольного положення на ринку, що викликає нераціональний розподіл ресурсів і обумовлює посилення нерівності доходів. Монополія, безумовно, знижує життєвий рівень населення за рахунок більш високих цін. Далеко не завжди фірми-монополісти використовують повною мірою можливості для забезпечення НТП. Справа в тім, що монополії не мають достатніх стимулів для підвищення ефективності за рахунок НТП, тому що немає конкуренції.

З іншої ж сторони, існують дуже вагомі аргументи на користь монополій: монополізація впливає на підвищення ефективності виробництва: тільки велика фірма на захищеному ринку має достатні засоби для успішного проведення наукових досліджень і розробок.

Разом з тим не слід перебільшувати роль монополій у забезпеченні наукових досліджень і досвідчено - конструкторських розробок. Практика свідчить, що багато великих відкриттів у науці і техніку здійснюються порівняно невеликими, так називаними венчурними (англ. venture - ризикнути) компаніями. На цій основі можуть виникнути великі фірми (чудовий приклад - Microsoft, що мав у 1981 році чисельність 100 співробітників у США, що нині має 16400 співробітників у 49 країнах, ринкову вартість порядку $40 млрд. і річний оборот $5 млрд.).

Захист конкуренції

З огляду на двоїстий характер монополістичних об'єднань, уряду всіх країн з капіталістично орієнтованою економікою намагаються якоюсь мірою протистояти монополізму, підтримуючи і заохочуючи конкуренцію.

Конкуренція служить основним регулюючим механізмом у капіталістичній економіці. Це та сила, що підкоряє виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача. При конкуренції саме рішення багатьох продавців і покупців про пропозицію та попит визначають ринкові ціни.

Це значить, що індивідуальні виробники можуть лише пристосовуватися до бажань покупця, що ринкова система доводить до відома продавців. При виникненні монополій ситуація різко міняється, коли продавці можуть впливати на ринок або маніпулювати на ньому цінами до власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому. З метою запобігти такому положенню уряд проводить ряд антимонопольних, або антитрестовських, законів для захисту і посилення конкуренції як ефективний регулятор проведення бізнесу.

4. Державний контроль за монополіями

4.1 Антитрестовські закони

У галузях, де монополістична влада може виникнути в результаті створення об'єднань фірм, держава при бажанні здатна попередити її формування, чи якщо вже монополістична влада сформувалася, ліквідувати її. Найперший антитрестовський закон США (1890р.), відомий як закон Шермана, був відкрито проголошений як засіб проти "стримування торгівлі й обміну між декількома штатами", однак у більш ранніх рішеннях Верховного суду США він був витлумачений як акт, що забороняє всі об'єднання, що настільки великі, що можуть володіти істотною монополістичною владою.

Недавно прийнята на озброєння урядом США політика примусового розчленовування монополістичних компаній на частинні й одночасно попередження можливості встановлення за ними контролю з єдиного центра, може дійсно виявитися більш ефективною у відношенні визначеного відрізка часу.

Другий напрямок політики, доступної державі, полягає в наступному. Замість того, щоб шляхом заходів для попередження створення об'єднань прагнути перешкодити промисловим концернам користатися монополістичною владою, держава намагатиметься шляхом збереження потенційної (а не реальної) конкуренції зробити так, щоб використання цієї влади не відповідало інтересам концернів; ідея, зрозуміло, полягає в тому, що, якщо в результаті скорочення випуску продукції і підвищення цін до рівня, що забезпечує одержання надзвичайно високих прибутків, можна чекати припливу в галузь нових конкурентів, вони позбавляються стимулу до встановлення цін, що перевищують "розумні".

4.2 Антимонопольне регулювання в Україні

Заходу для боротьби з монополізмом у Україні визначаються переважно специфікою монополістичних відносин у нашій економіці.

Серйозне вивчення методів боротьби з монополізмом у Україні почалося відносно недавно. У теоретичному плані обговорюється два варіанти антимонопольної політики:

· перший з них передбачає, що демонополізація виробництва повинна значною мірою передувати переходу до ринку, тобто завчасно повинні створюватися передумови конкурентного, а не монопольного ринку;

· другий варіант - це шлях боротьби з монополізмом у процесі переходу до ринкових відносин. У даному випадку замість прямого впливу на підприємства-монополісти віддається перевага непрямому, що створює можливості для мимовільного протікання демонополізації.

На практиці, проведена нині демонополізація і роздержавлення, перехід до ринку, що функціонує на основі конкуренції, уже зараз зажадали вироблення і прийняття цілого пакета законів, у тому числі й антимонопольного, що передбачає як прямі силові методи (поділ фірм-монополістів), так і непрямі методи протидії монополіям.

Висновки

1. Ринкова влада в загальному виді полягає в здатності продавців чи покупців впливати на ціну товару.

2. Ринкова влада існує в двох формах. Коли продавці призначають ціну, що вище граничних витрат, ми говоримо, що вони мають монопольну владу, і ми визначаємо монопольну владу тією величиною, на яку ціна перевищує граничні витрати.

3. Частково монопольна влада визначається кількістю фірм, що конкурують на ринку. Якщо на ньому є тільки одна фірма (чиста монополія), монопольна влада цілком залежить від еластичності ринкового попиту. Чим менше еластичність попиту, тим більшою монопольною владою фірма володіє. Коли на ринку діють кілька фірм, монопольна влада залежить також від того, як взаємодіють фірми. Чим більш агресивно вони конкурують, тим меншою монопольною владою володіє кожна з них.

4. Іноді ефект масштабу робить бажаним чисту монополію. Але для того щоб максимізувати соціальний добробут, уряду потрібно встановлювати і регулювати ціни.

5. У цілому ми покладаємося на антитрестовське законодавство, щоб перешкодити фірмам роздобути надлишкову ринкову владу. Для цього також використовується пряме і непряме регулювання цін.

На закінчення хотілося б відзначити велику важливість питання про монополії, особливо для України в сьогоднішній перехідний період. Перед Українською державою тільки зараз постає задача, яку багато розвинених країн дотепер не можуть вирішити ефективно. З одного боку, нам простіше, тому що можна запозичати величезний досвід, зв'язаний з регулюванням діяльності монополій, що нагромадився за багато десятиліть у цих країнах. З іншого боку, не можна не враховувати специфіку формування і розвитку українських корпорацій. Тому, як мені здається, нашому парламенту необхідно негайно розробити і прийняти ряд важливих законів, щоб не допустити небажаної концентрації монопольної влади в руках невеликого числа фірм. Адже вже сьогодні ринки багатьох товарів фактично монополізовані, або на них діють дві-три компанії, яким ніхто не заважає змовлятися, розподіляти сфери впливу, диктувати ціни.

Література

1. С. В. Мочерний, О. А. Устинко, С. І. Чоботар "Основи підприємницької діяльності". Посібник. Київ 2001р.

2. Под редакцией професора В. Н. Власовой "Основы предпринимательской деятельности". Москва 1994г.

3. Під редакцією С. Ф. По кропивного " Економіка підприємства". Київ 2001р.

4. Люць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 560 с.

5. Економіка виробничого підприємства: навчальний посібник. Й. М. Петрович, І. О. Будіщева, І. Г. Устінова. За редакцією Й. М. Петровича. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: "Знання", КОО, 2001. - 405 с.

6. Кисельов А. П. Основи бізнесу: Підручник. - К.: "Вища школа", 1997. - 197 с.

7. В. І. Павлов. Основи підприємництва: терміни бізнесу: Підручник. - Луцьк 1998.

8. Грузинов В., Грибів В. Підприємництво форми і методи організації підприємницької діяльності. Економіка підприємства . - К., 1996.

9. Агєєв А. И. Підприємництво: проблеми власності і культури. -К., 1991.

10. Курс економіки : Підручник . Основи підприємництва . - К., 1997.

11. Грачов И. Розвиток малого підприємництва. Гроші і кредит . 1997