Організація форм розрахунків на підприємстві

2

Міністерство аграрної політики України

Луганський національний аграрний університет

Економічний факультет

Спеціальність «Фінанси»

Кафедра «Фінанси та кредит»

КУРСОВА РОБОТА

по курсу «Фінанси підприємств»

на тему: «Організація форм розрахунків на підприємстві»

Виконала: студентка 344 групи

Шарафан Наталія Вікторівна

Перевірив:

Луганськ 2009

Вступ

В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками: - забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

1. Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «РПЗ»

ЗАТ «РПЗ» було утворене в 1906 році. Пивзавод розташований на півдні Луганської області в місті Ровеньки. Відстань до районного центру 2 км, до найближчої залізниці і станції 5 км. Клімат помірно-континентальний, землі - чорноземи. Середня річна кількість опадів складає 550 мм. Підприємство не має сільськогосподарських угідь. Оскільки завод знаходиться практично в центрі міста, то поблизу нього пролягає безліч автомобільних доріг, стан яких не відповідає європейським стандартам. Відповідно пивоварний завод розташований недалеко від основних пунктів реалізації продукції, а саме: міські приватні підприємства, підприємства населених пунктів, які прилягають до районного центру. Продукція має попит у всій області.

ЗАТ «РПЗ» спеціалізується тільки на виробництві пива.

Схема 1. Організаційна структура управління

Відділ бухгалтерського обліку і звітності - аналізує виконання системи елементів витрат на виробництво, собівартості продукції, обробку документації, виконання плану прибутку та її використання, фінансовий стан і платоспроможність підприємства.

Виробнича лабораторія аналізує якість сировини і готової продукції, брак і втрати від браку, заходу щодо скорочення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічного процесу.

Відділ маркетингу і реалізації займається рекламою; вивчає виконання договірних зобов'язань і планів поставок продукції споживачам за якістю, об'єму, термінам, номенклатурі, збереженню готової продукції.

Відділ постачання контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання плану поставок, стан і збереження складських запасів, дотримання норм випуску матеріалів, транспортно-заготовчі витрати.

Відділ кадрів забезпечує підприємство трудовими ресурсами по категоріях і професіях, використовування фонду робочого часу і фонду заробітної платні.

Відділ головного механіка і енергетика вивчає стан експлуатації машин і устаткування, виконання плану, графіків ремонту і модернізації устаткування, якість і собівартість ремонтів, повнота використовування устаткування і виробничих потужностей, раціональне споживання енергоресурсів.

Аналітична робота в ЗАТ «РПЗ» входить в службові обов'язки керівника - Ізерський Г. А.

На ефективність виробництва значний вплив робить структура основних виробничих фондів (табл. 1).

При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються по функціональній ролі в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших рівних умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені активними основними виробничими фондами.

Розглянемо динаміку складу і структури основних виробничих фондів в ЗАТ «РПЗ» за останні три роки (таблиця 1).

Таблиця 1

Аналіз динаміки складу і структури основних виробничих фондів.

Показники	2005	2006	2007	Відхилення 2007 від
	Середньорічна вартість, тис. грн.	Структура,%	Середньорічна вартість, тис. грн.	Структура, %	Середньорічна вартість, тис. грн.	Структура,%	2005	2006
							Середньорічна вартість, тис. грн.	Структура, %	Середньорічна вартість, тис. грн.	Структура, %
Будинки, споруди та передавальні пристрої	461,7	21,13	445,4	20,88	462,6	19,87	0,9	-1,26	17,2	-1,01
Машині та обладнання	1590,8	72,82	1566,9	73,46	1641,6	70,5	50,8	-2,32	74,7	-2,96
Транспортні засоби	130,2	5,96	118,4	5,55	216	9,28	85,8	3,32	97,6	3,73
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	1,9	0,09	2,3	0,11	8,3	0,36	6,4	0,27	6	0,25
Бібліотечні фонді	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Малоцінні необоротні матеріальні активи	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Разом	2184,6	100	2133	100	2328,5	100	143,9	Х	195,5	Х

З даної таблиці можна зробити висновок, що середньорічна вартість будівель, споруд і передавальних пристроїв в 2007 році, в порівнянні з 2005 роком на 0,9 тис. грн., а з 2006 роком на 17,2 тис. грн. Відхилення в 2007 році, в порівнянні з 2005 склало -1,26%, а з 2006 роком - (-1,01%) питомої ваги. Також відбулося збільшення середньорічної вартості машин і устаткування порівняно з 2005 роком на 50,8 тис. грн. (-2,32%), а з 2006 роком на 74,7 тис. грн. (-2,96%); транспортних засобів з 2005 роком на 85,8 тис. грн. (3,32%), а з 2006 роком на 97,6 тис. грн. (3,73%); інструментів, пристроїв, інвентаря (меблів) з 2005 роком на 6,4 тис. грн. (0,27%), а з 2006 роком на 6 тис. грн. (0,25%).

В цілому по підприємству середньорічна вартість основних виробничих фондів збільшилася в 2007 році, в порівнянні з 2005 роком на 143,9 тис. грн., а з 2006 роком на 195,5 тис. грн.

Таблиця 2

Показники забезпеченості і ефективності основних виробничих фондів.

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Фондоозброєність	21,21	21,33	23,29
Фондовіддача по валовій продукції	0,56	0,6	0,65
Фондойомкість	1,79	1,66	1,55
Рентабельність основних засобів	19,93	21,36	8,02

За даними таблиці можна зробити висновок, що фондоозброєність показує яка частина основних виробничих фондів доводиться на одного середньосписочного працівника. Цей показник на підприємстві збільшується за рахунок збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів і за рахунок зменшення кількості працівників. У 2007 році він збільшується, в порівнянні з 2005 на 2,08, а з 2006 роком на 1,96.

Фондовіддача показує скільки валової продукції одержано на 1 грн. основних засобів. Цей показник поступово збільшується. Це відбувається за рахунок ефективного використання основних засобів. У 2007 році він збільшується, в порівнянні з 2005 роком на 0,09, а в порівнянні з 2006 роком на 0,05.

Фондомісткість зворотний показник фондовіддачі. У 2007 році він зменшується, в порівнянні з 2005 роком на 0,24, а в порівнянні з 2006 роком на 0,11.

Рентабельність основних засобів в 2005 році склала 19,93%, в 2006 році - 21,36%, а в 2007 році - 8,02%.

Для підвищення ефективності використання основних фондів необхідно підвищити рівень фондозабезпеченості, удосконалити засоби праці і збільшити їх надійність, поліпшити технічне обслуговування машинно-тракторного парку, упровадити прогресивні технології виробництва продукції.

Таблиця 3

Показники ефективності діяльності

Показники	2005	2006	2007	Відхилення 2007 року від
				2005	2006
1	2	3	4	5	6
1. Виручка від реалізації, тис. грн.	7430,1	8501,9	8872,6	1442,5	370,7
2. Валовій прибуток, тис.грн.	1677,6	1781,7	1513,1	-164,5	-268,6
3. Чистій прибуток, тис.грн.	435,3	455,6	186,8	-248,5	-268,8
4. Собівартість реалізації продукції, тис.грн.	3265,8	3934,8	4408,6	1142,8	473,8
5. Середньорічна кількість працівників, люд.	103	100	100	-3	-
6. Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис.грн.	2184,6	2133	2328,5	143,9	195,5
7. Середньорічна вартість активів, тис.грн.	4639,4	5215,4	5369,5	730,1	154,1
Показники ефективності діяльності
8. Виручка від реалізації в розрахунку на:
- 1 середньорічний працівник	72,14	85,02	88,73	16,59	3,71
- 1 тис.грн. основних виробничих засобів, тис.грн.	3,4	3,99	3,81	0,41	-0,18
9. Валовій прибуток в розрахунку на:
- 1 середньорічний працівник	16,29	17,82	15,13	-1,16	-2,69
- 1 тис.грн. основних виробничих засобів, тис.грн.	0,77	0,84	0,65	-0,12	-0,19
10. Чистій прибуток в розрахунку на:
- 1 середньорічний працівник	4,23	4,56	1,87	-2,36	-2,69
- 1 тис.грн. основних виробничих засобів, тис.грн.	0,2	0,21	0,08	-0,12	-0,13
11. Рівень рентабельності реалізації,%	51,37	45,28	34,32	-17,05	-10,96
12. Рівень окупності витрат, %	227,51	216,07	201,26	-26,25	-14,81
13. Рівень рентабельності продажу, %	22,58	20,96	17,05	-5,53	-3,91
14. Рівень рентабельності майна, %	9,38	8,74	3,48	-5,9	-5,26

З таблиці 3 можна зробити такі висновки: виручка від реалізації продукції збільшилася, в порівнянні з 2005 роком на 1442,5 тис. грн., а порівняно з 2006 роком на 370,7 тис. грн. Також збільшилися собівартість реалізації продукції, порівняно з 2006 роком на 473,8 тис. грн. і середньорічну вартість активів на 154,1 тис. грн.

Зменшилися валовий і чистий прибуток, порівняно з 2006 роком на 268,6 тис. грн. і 268,8 тис. грн. відповідно.

На підставі проведеного аналізу можна сказати, що ЗАТ «РПЗ» з кожним роком стає менш рентабельним. Рівень рентабельності реалізації, порівняно з 2005 роком зменшується на 17,05%, а з 2006 роком - на 10,96%. Рівень рентабельності продажів, в порівнянні з 2005 роком стає менше на 5,53%, з 2006 роком - на 3,91%. Різко скорочується рівень окупності витрат порівняно з 2005 роком аж на 26,25%, а з 2006 роком - на 14,81%. Рентабельність майна в цілому також скорочується, порівняно з 2005 роком на 5,9%, а з 2006 роком - на 5,26%.

Можна сказати, що ЗАТ «РПЗ» в 2005 році було високорентабельним підприємством, проте в 2007 році відбулося різке зниження рентабельності на 5,9%.

Існує 2 шляхи підвищення рентабельності:

- забезпечення збільшення об'єму валового виробництва;

- зниження матеріально-технічний витрат.

Щоб підвищити об'єм виробництва, необхідно поліпшити використання виробничого устаткування, з допомогою впровадження нових технологій.

Зменшення ж собівартості можна досягти за допомогою зниження матеріаломісткості на основі передових ресурсозберігаючих технологій, витрат, скорочення витрат на організацію виробництва і управління.

Для детальнішого вивчення підприємства проведемо горизонтальний і вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз дозволяє з'ясувати, як змінилася вартість кожного розділу балансу (капіталу), у вартісному і відносному виразі.

Таблиця 4

Горизонтальний аналіз балансу підприємства за 2007 рік

Статті балансу	На початок року	На кінець року	Порівняна вартість	відхилення
				абсолютне	відносне
А	1	2	3=1*	4=2-1	5=2-3
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	12,4	28,3	1266,04	15,9	-1237,74
первісна вартість	16,5	36,5	1684,65	20,0	-1648,15
накопичена амортизація	4,1	8,2	418,61	4,1	-410,41
Незавершене будівництво	175,9	10,9	17959,39	-165	-17948,49
Основні засоби:
залишкова вартість	2133,0	2328,5	217779,3	195,5	-215450,8
первісна вартість	4511,7	5010,6	460644,57	498,9	-455633,97
знос	2378,7	2682,1	242865,27	303,4	-240183,17
Довгострокові фінансові інвестиції:
інші фінансові інвестиції	1,7	1,7	173,57	-	-171,87
Відстрочені податкові активи	7,3	-	745,33	-	-
Усього за розділом І	2330,3	2369,4	237923,63	39,1	-235554,23
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	997,4	1066,8	101834,54	69,4	-100767,74
Незавершене виробництво	259,2	418,4	26464,32	159,2	-26045,92
Готова продукція	26,0	21,1	2654,6	-4,9	-2633,5
Товари	25,0	11,1	2552,5	-13,9	-2541,4
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	521,6	592,3	25688,36	70,7	-52663,06
первісна вартість	521,6	592,3	25688,36	70,7	-52663,06
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	12,2	45,5	1245,62	33,3	-1200,12
за виданими авансами	55,9	50,7	5707,39	-5,2	-5656,69
Інша поточна дебіторська заборгованість	34,1	21,5	3481,61	-12,6	-3460,11
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	949,3	769,3	96923,53	-180	-96154,23
Інші оборотні активи	1,1	0,3	112,31	-0,8	-112,01
Усього за розділом ІІ	2881,8	2997,0	294231,78	115,2	-291234,78
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	3,3	3,1	336,93	-0,2	-333,83
Баланс	5215,4	5369,5	532492,34	154,1	-527122,84
П	1	2	3=1*	4=2-1	5=2-3
І. Власний капітал
Статутний капітал	756,2	756,2	77208,02	-	-76451,82
Резервний капітал	197,9	197,9	20205,59	-	-20007,69
Нерозподілений прибуток	4042,1	4228,9	412698,41	186,8	-408469,51
Усього за розділом І	4996,2	5183,0	510112,02	186,8	-504929,02
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Відстрочені податкові зобов'язання	-	22,8	-	-	-
Усього за розділом ІІІ	-	22,8	-	-	-
ІV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	80,7	2,2	8239,47	-78,5	-8237,27
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	0,2	0,3	20,42	0,1	-20,12
з бюджетом	64,0	72,9	6534,4	8,9	-6461,5
зі страхування	19,1	23,3	1950,11	4,2	-1926,81
П	1	2	3=1*	4=2-1	5=2-3
з оплати праці	44,4	58,0	4533,24	13,6	-4475,24
з учасниками	2,3	0,2	234,83	-2,1	-234,63
Інші поточні зобов'язання	8,5	6,8	867,85	-1,7	-861,05
Усього за розділом ІV	219,2	163,7	22380,32	-55,5	-22216,62
Баланс	5215,4	5369,5	532492,34	154,1	-527122,84

Вертикальний аналіз більш зручний, більш інформативний і динамічний, оскільки він дозволяє аналізувати баланс за будь-який проміжок часу, дає уявлення про структуру балансу і не потребує використання розрахунку зіставної вартості, як того вимагає в умовах інфляції горизонтальний аналіз.

Таблиця 5

Вертикальний аналіз балансу підприємства за 2007 рік

Статті балансу	На початок року	На кінець року	Відхилення,%
	Сума, тис.грн	Питома вага,%	Сума, тис.грн	Питома вага,%
А	1	2	3	4	5
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	12,4	0,24	28,3	0,53	0,29
первісна вартість	16,5	0,32	36,5	0,68	0,36
накопичена амортизація	4,1	0,08	8,2	0,15	0,07
Незавершене будівництво	175,9	3,37	10,9	0,2	-3,17
Основні засоби:
залишкова вартість	2133,0	40,9	2328,5	43,37	3,17
первісна вартість	4511,7	86,51	5010,6	93,32	6,81
знос	2378,7	45,61	2682,1	53,3	7,69
Довгострокові фінансові інвестиції:
інші фінансові інвестиції	1,7	0,03	1,7	0,03	-
Відстрочені податкові активи	7,3	0,14	-	-	-
Усього за розділом І	2330,3	47,68	2369,4	44,13	-0,55
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	997,4	19,12	1066,8	19,87	0,75
Незавершене виробництво	259,2	4,97	418,4	7,79	2,82
Готова продукція	26,0	0,5	21,1	0,39	-,011
Товари	25,0	0,48	11,1	0,21	-0,27
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	521,6	10	592,3	11,03	1,03
первісна вартість	521,6	10	592,3	11,03	1,03
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	12,2	0,23	45,5	0,85	0,62
за виданими авансами	55,9	1,07	50,7	0,94	-0,13
Інша поточна дебіторська заборгованість	34,1	0,65	21,5	0,4	-0,25
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	949,3	18,2	769,3	14,33	-3,87
Інші оборотні активи	1,1	0,02	0,3	0,006	0,014
Усього за розділом ІІ	2881,8	55,26	2997,0	55,82	0,56
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	3,3	0,06	3,1	0,06	-
Баланс	5215,4	100	5369,5	100	Х
П	1	2	3	4	5
І. Власний капітал
Статутний капітал	756,2	14,5	756,2	14,08	-0,42
П	1	2	3	4	5
Резервний капітал	197,9	3,79	197,9	3,69	-0,1
Нерозподілений прибуток	4042,1	77,5	4228,9	78,76	1,26
Усього за розділом І	4996,2	95,8	5183,0	96,53	0,73
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Відстрочені податкові зобов'язання	-	-	22,8	0,42	-
Усього за розділом ІІІ	-	-	22,8	0,42	-
ІV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	80,7	1,55	2,2	0,04	-1,51
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	0,2	0,0038	0,3	0,0056	0,0018
з бюджетом	64,0	1,23	72,9	1,36	0,13
зі страхування	19,1	0,37	23,3	0,43	0,06
з оплати праці	44,4	0,85	58,0	1,08	0,23
з учасниками	2,3	0,044	0,2	0,0037	-0,0403
Інші поточні зобов'язання	8,5	0,16	6,8	0,13	-0,03
Усього за розділом ІV	219,2	4,2	163,7	3,05	-1,15
Баланс	5215,4	100	5369,5	100	Х

З таблиці 5 можна зробити такі висновки, що в першому розділі «необоротні активи» активу балансу відбулося зниження вартості необоротних активів на 0,55% за рахунок зменшення незавершеного будівництва на 3,17% і збільшення залишкової вартості (0,29%), первинної вартості (0,36%), амортизації (0,07%) нематеріальних активів; залишкової вартості (3,17%), первинної вартості (6,81%), зносу (7,69%) основних засобів.

У другому розділі активу балансу «Оборотні активи» відбулося збільшення вартості оборотних активів на 0,56%. Це відбулося за рахунок збільшення виробничих запасів на 0,75%, незавершеного виробництва на 2,82%, чистої реалізаційної і первинної вартості дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1,03%, дебіторської заборгованості за розрахунки з бюджетом на 0,62% та інших оборотних активів на 0,014%. А також за рахунок скорочення готової продукції на 0,11%, товарів на 0,27%, дебіторської заборгованості по розрахунках по виданих авансах на 0,13%, грошових коштів в національній валюті на 3,87% та іншої поточної дебіторської заборгованості на 0,25%.

У першому розділі пасиву балансу «Власний капітал» спостерігалося збільшення вартості власного капіталу на 0,73%. На ці події вплинули такі дії: відбулося зменшення статутного і резервного капіталу на 0,42% і 0,1% відповідно, а також зростання нерозподіленого прибутку на 1,26%.

У четвертому розділі пасиву балансу «Поточні зобов'язання» є зниження поточних зобов'язань в 2007 році в порівнянні з попереднім на 1,15%. Це відбувається за рахунок підвищення поточних зобов'язань по розрахунках з одержаними авансами на 0,0018%, з бюджетом на 0,13%, по страхуванню на 0,06% і оплати праці на 0,23%. А також за рахунок пониження кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 1,51%, поточних зобов'язань по розрахунках з учасниками на 0,0403% та інших поточних зобов'язань на 0,03%.

2. Грошові розрахунки підприємств

2.1 Види грошового обігу

«У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання. Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей» - прокоментував А. П. Ковалёв [21, 39с].

Л.І. Вороніна з цього приводу сказала: «Грошовий обіг являє собою рух грошових потоків у готівковій і безготівковій формі. Такий рух можливий завдяки тому, що в кого-небудь є надлишок грошей (пропозиція), а хтось відчуває потребу (пред'являє) попит. Грошовий обіг обслуговує потік товарів, робіт і послуг, і саме через нього матеріалізується функціонування фінансової системи (нагромадження і перерозподіл ресурсів). Адже неможливо заплатити військовому грошове утримання, а вчителю заробітну плату частиною продукції великого тракторного заводу - платника податків. Він сплачує податки в грошовій формі, у грошовій же формі ці засоби надходять у бюджет, і в такій же формі надходять військовому і вчителю. Тому грошовий обіг - це кровоносні судини для фінансової системи» [17, 301с].

За словами Н. С. Кузнецової: «Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання» [16, 383с].

Грошовий обіг, як указувалося вище, має дві основні форми:

готівкову

безготівкову.

Готівковий грошовий обіг	Безготівковий грошовий обіг
Це рух готівки, тобто банкнот від одного власника до іншого. Готівковий оборот найбільш трудомісткий і найменш захищений процес перерозподілу благ. Уявимо собі заводи, що розраховуються за багатомільйонні кредити банкам і постачальникам (відстрочки в оплаті), відправляючи їм вагони купюр. У готівково-грошовому обігу закладені обмеження (для зручності і практичності) для господарюючих суб'єктів. Разом з тим, готівково-грошовий обіг в меншому ступені піддається контролю з боку держави, тому у визначених випадках більш бажаний для господарюючих суб'єктів. Усвідомлюючи це, держава встановлює певні обмеження на готівковий оборот, що стосується, в основному граничних сум розрахунків готівкою і термінів збереження готівки в касі підприємства.	Це рух електронних грошей, тобто записів на рахунках. Безумовно, розвитий безготівковий обіг можливий лише при розвитій банківській системі, коли швидкість, гарантія проходження платежів, якість супутніх послуг, - усе надає настільки більші зручності в порівнянні з готівковим обігом, що відбувається відмовлення від готівкового обігу. Основними інструментами безготівкового обігу є цінні папери (векселя, чеки), а також кредитні картки. Особливо важливий такий показник як швидкість обороту засобів. Справа в тім, що чим більше товарів і послуг, тим більше потрібно грошей для їхнього обслуговування. Кількість же грошей можна регулювати не випуском нових грошей, а прискоренням обороту існуючих.

О. М. Мозговий сказав: «Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси. Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення» [18, 201с].

О. Д. Василик доводить, що: «Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання» [14, 157с].

2.2 Проведення касових операцій

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку) [9]. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо). Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність [18, 274с]. Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів (додаток 1,2), касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті. Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація. Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року. Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на підприємстві [5]. Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси. На порушників цього положення накладається штраф за перевищення ліміту каси. Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки самостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих коштів вони здійснюють необхідні поточні витрати (крім коштів на виплату заробітної плати та дивідендів). Готівку понад попередньо визначені обсяги вони так само повинні здавати в банки. Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом,, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивідуальним підприємцям. Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк. Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі (додаток 3). Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги [21,234с]. Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків. Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

2.3 Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" та Інструкцією №492 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" [7]. Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків. Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті. Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка.

Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік. За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах.

У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок. Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність [14, 120с].

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті: - поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій; - бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання; - кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди); - депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється. Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи: - заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером; - копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію; - копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації.

Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка; - копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; - картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства; - копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ [24, 226с].

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: - поточні; - розподільчі; - кредитні; - депозитні (вкладні). Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій. Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті.

Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок. Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки [14, 143с]. За реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в разі створення підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення). Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків. Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам та нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

2.4. Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

в порядку планових платежів;

заліку взаємних вимог.

1. Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.

Дорученнями можуть проводитися:

* розрахунки за отримані товари та надані послуги;

* авансові платежі;

* розрахунки по нетоварних операціях;

* попередня оплата товарів і послуг та інші.

Під попередньою оплатою слід розуміти оплату товарів чи послуг, готових до відвантаження покупцям зразу ж після отримання платежу і відвантажених (вивезених) не пізніше терміну, зазначеного в договорі (як правило, трьох робочих днів з дня отримання платежу).

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.

Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету, державні цільові фонди та інші платежі безспірного характеру приймаються банком незалежно від наявності коштів на поточному рахунку. Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів [10].

Окрім звичайних платіжних доручень, у розрахунках використовуються гарантовані банком платіжні доручення. Вони застосовуються:

при перерахуванні окремим громадянам пенсій, аліментів, зарплати, авторського гонорару;

при перерахуванні підприємствам у регіони, де немає банків, коштів на виплату зарплати, набір робочої сили, заготівлю сільгосппродукції у населення тощо;

при зарахуванні на рахунки в банках торговельної виручки, податків.

Інакше кажучи, гарантовані платіжні доручення застосовуються в тому випадку, коли розрахунки проводяться через підприємство зв'язку. Суть такої гарантії полягає в тому, що банк, гарантуючи своєчасність платежу по такому дорученню, робить відповідний напис на дорученні, а гарантія забезпечується коштами, які банк списує з рахунку платника і депонує їх на окремому рахунку «Гарантовані платіжні доручення». Це платіжне доручення з відміткою банку передається відділенню зв'язку. До платіжного доручення додається список одержувачів коштів і запевнені бланки повідомлень на їх переказ. Потім підприємство зв'язку платіжне доручення разом з реєстром здає в банк, який зараховує кошти підприємству зв'язку, одночасно списуючи їх з рахунку, де вони були задепоновані (рахунок «Гарантовані платіжні доручення»).

Якщо підприємство зв'язку і платник обслуговуються різними банками, то банк, що обслуговує підприємство зв'язку, направляє до банку, що обслуговує платника, дебетове повідомлення. Банк платника, отримавши дебетове повідомлення і реєстр з гарантованими дорученнями, списує кошти з рахунку «Гарантовані платіжні доручення» і перераховує їх підприємству зв'язку.

Сума втраченого гарантованого платіжного доручення може бути відновлена на рахунку через 15 днів після депонування коштів за заявою платника.

Техніка розрахунків за допомогою звичайних платіжних доручень проста: банк платника списує зазначену в дорученні суму з рахунку платника і зараховує на рахунок одержувача коштів. Якщо одержувач коштів обслуговується іншою установою банку, то кошти перераховуються через коррахунки.

2. Розрахунки вимогами-дорученнями. Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбачені договором.

Платник може відмовитися від акцепту в повній сумі, якщо:

* постачальник пред'явив вимогу за незамовлені, не передбачені договором товари та послуги;

* товари відвантажені не за належною адресою або достроково без згоди покупця;

* до закінчення строку акцепту документально встановлено, що товари, які надійшли, недоброякісні, некомплектні, нестандартні, пониженої сортності;

* товари оплачені раніше та інше.

Часткова відмова від оплати може бути заявлена, коли згадані причини стосуються лише частини суми вимоги, а саме:

* поряд із замовленими товарами постачальник відвантажив незамовлені;

* допущена арифметична помилка в рахунку;

* частина товарів виявилася недоброякісною та інше.

У заяві про відмову від акцепту через недоброякісність, некомплектність, понижену сортність товарів зазначаються номер і дата акта прийняття товару за якістю чи комплектністю. Один примірник акта прийняття товару за якістю платник зобов'язаний вислати постачальнику не пізніше дня заявлення відмови від акцепту [13, 91с].

3. Розрахунки чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

чеки для розрахунків між юридичними особами;

чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці.

У розрахунках фізичної особи з підприємствами чеком дозволяється отримувати чекодателем здачу готівкою, але не більше 20 % від суми чека. Якщо сума здачі більша, то чек потрібно переоформити. Невикористаний чек його власник може здати в банк для зарахування грошей на рахунок або отримання готівки. На юридичних осіб це не поширюється.

Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки.

Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для забезпечення платежів по чеках грошові кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються на окремому рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки». Депоновану суму банк списує з рахунку підприємства або видає на цю ціль кредит. Власник книжки повинен вести облік залишку вільного ліміту по ній і не має права виписувати чеки на суму, яка перевищує цей залишок. Чеки, виписані після граничного строку, є недійсними.

Розрахунки чеками за матеріальні цінності і послуги проводяться таким чином. Покупець, отримавши від постачальника рахунок за товар чи послугу, виписує на відповідну суму чек і вручає його постачальнику. Останній здає чеки разом з їх реєстром до свого банку. Якщо і покупець обслуговується цим самим банком, гроші списуються з рахунку, де вони були задепоновані на рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки», і зараховуються на рахунок постачальника.

Якщо ж постачальник і покупець обслуговується різними банками, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру банк на підставі першого примірника, тобто оригінала реєстру, прибутковує суму чеків на позабалансовому рахунку «Реєстри чеків, що очікують оплату», а самі чеки разом з другим і третім примірниками реєстру направляються до банку покупця. На основі цих документів гроші списуються з рахунку, де вони задепоновані на рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки». В цьому випадку гроші зараховуються на рахунок постачальника тільки після надходження їх від банку покупця. Останній примірник реєстру (четвертий) повертається постачальнику з відміткою банку про інкасування чеків. Оплачені чеки разом з одним примірником реєстру залишаються в банку платника; один примірник реєстру видається платнику.

При надходженні до банку постачальника грошей по оплачених чеках одночасно із зарахуванням їх на рахунок постачальника проводиться списання з рахунку «Реєстри чеків, що очікують оплату».

У випадку надходження грошей протягом 10 календарних днів з моменту інкасації чека робиться запит банку платника, на що той не пізніше наступного дня повинен дати відповідь.

Якщо в чековій книжці після закінчення строку її дії залишились невикористані чеки, то вони повертаються до банку і погашаються ним. За бажанням клієнта можна подовжити термін дії книжки.

Якщо чеки з чекової книжки використані, а ліміт залишився невикористаним, банк може видати нову книжку на цю суму [13, 104с].

4. Розрахунки з використанням акредитивів. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресованим.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів.

Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:

* покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);

* відзивні і безвідзивні.

Покритими (депонованими) вважаються акредитиви, відкриття яких банк покупця перераховує кошти платника на окремий рахунок «Акредитиви», що відкривається в банку постачальника або покупця.

Непокриті акредитиви - це акредитиви, які виставлені без депонування коштів. Такі акредитиви можуть виставлятися в банку покупця. В банку постачальника вони можуть відкриватися тільки при наявності кореспондентських відносин між банками.

Відзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком покупця без попереднього погодження з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-покупця гарантувати платежі по акредитиву). Всі розпорядження про зміну умов відзивного акредитива платник повідомляє своєму банку, який повідомляє банк постачальника, а останній - самого постачальника.

Безвідзивний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він відкритий.

Строк дії і порядок розрахунків по акредитиву встановлюється в договорі між платником і постачальником, в якому слід вказати:

- найменування банку покупця;

- вид акредитива і спосіб його виконання;

- перелік документів, які повинні бути подані постачальником для отримання коштів по акредитиву;

- строк подання документів після відвантаження товару.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заяву, в якій вказує:

номер договору, за яким відкривається акредитив;

строк дії акредитива;

найменування постачальника;

найменування банку-постачальника;

місце виконання акредитива;

повне і точне найменування документів, проти яких проводяться виплати по акредитиву, строк їх подання;

вид акредитива;

для відвантаження яких товарів відкривається акредитив;

строк відвантаження;

сума акредитива;

спосіб реалізації акредитива.

Порядок розрахунків з використанням акредитивів такий:

Якщо платник виставив покритий акредитив у банку постачальника, то за заявою покупця на виставлення акредитива і його платіжного доручення гроші перераховуються до банку постачальника на рахунок «Акредитиви». В банку платника цей акредитив обліковується на позабалансовому рахунку «Акредитиви до оплати».

При виставленні покритого акредитива в банку платника сума акредитива депонується в банку платника на рахунку «Акредитиви», а прийняті до оплати акредитиви в банку постачальника обліковуються на позабалансовому рахунку «Акредитиви до оплати».

Для отримання коштів по акредитиву в тому випадку, коли акредитив покритий і виставлений в банку постачальника, постачальник, відвантаживши товари, подає реєстр рахунків, відвантажувальні та інші, передбачені умовами акредитива, документи в обслуговуючий банк.

Реєстр рахунків подається постачальником банку в чотирьох примірниках. Перший використовується як меморіальний ордер, другий повертається постачальнику як розписка в прийнятті реєстру рахунків, третій та четвертий з доданими товарно-транспортними документами і відміткою банку відсилаються банку покупця для вручення платнику (четвертий примірник) і для відображення операцій по рахунку «Акредитиви до оплати» (третій примірник).

Якщо гроші в сумі виставленого акредитива задепоновані в банку покупця на рахунку «Акредитиви», то розрахунки проводяться таким чином. По мірі відвантаження товарів постачальник подає своєму банку реєстри рахунків (у трьох примірниках) та інші документи, передбачені умовами акредитива. Третій примірник реєстру банк постачальника повертає постачальнику, а перший та другий -- разом з документами направляються спецзв'язком банку покупця. На основі першого примірника банк списує гроші з рахунку «Акредитиви» і перераховує їх постачальнику. Другий примірник реєстру з іншими документами передається платнику. Банк постачальника після отримання грошей від банку покупця списує кошти з рахунку «Акредитиви до сплати».

Непокритий акредитив. При виставленні такого акредитива депонування коштів не проводиться, але гарантія платежу при цьому акредитиві є і досягається за рахунок банківської гарантії.

При отриманні заяви на виставлення такого акредитива банк покупця суму непокритого акредитива оприбутковує на позабалансовому рахунку «Гарантії і поручительства, видані банком». Якщо такий акредитив виставлений в банку постачальника, то банк покупця дає дозвіл банку постачальника, де відкритий коррахунок банку покупця, освоюючи акредитив, відповідні суми списувати зі свого коррахунку.

Зарахування грошей постачальнику при непокритому (гарантованому) акредитиві здійснюється банком постачальника після перевірки отриманого реєстру та інших документів, що підтверджують відвантаження товару, та після списання коштів з коррахунку банку покупця. При цьому два примірники реєстру і доданих до нього документів по виконаному акредитиву банк постачальника направляє спецзв'язком банку покупця, де перший примірник слугує підставою для списання грошей з покупця, а другий разом з оплаченими з акредитива документами передається покупцю.