Аналіз висловів Ф. Ліста та лауреатів Нобелівської премії з позиції економіки

1. Проаналізуйте та прокоментуйте нижченаведені вислови Ф. Ліста з позиції сучасної економічної науки і господарської практики

1. «Основною визначальною складовою моєї системи я назвав би національність».

Коментар

Ф. Ліст вважав природним поділ людства на нації. Вся його теорія побудована на тлумаченні природи національного інтересу, який є посередником між індивідуальним і загальнолюдським.

Я цілком погоджуюсь з цим висловом. На мою думку, кожна нація має власну мову і літературу, історію і звичаї, власний побут. Переважно через націю особистість осягає духовну культуру, реалізує свій творчий потенціал, знаходить захист і досягає процвітання.

Ліст проголосив націю «вічною» у просторі й часі спільнотою, однак фактично його концепція все ж таки відповідала принципові історизму. Він вважав націю невід'ємною частиною людського суспільства в усі часи його існування. Проте у даному випадку в поняття «нація» вкладався етнографічний або антропологічний зміст. Новітні, тобто політичні нації (які визначалися не лише мовними характеристиками) були для Ліста відносно недавнім феноменом. Вони були такими спільнотами, які вже самовизначилися і оформилися культурно, політично й економічно й, відповідно, сприймали світ з позицій національної свідомості.

Лістове бачення нації полягало в тому, що «нація в собі» (тобто та спільнота, яка не має чіткого уявлення про свою окремість та індивідуальність і не оформилася структурно) завжди була присутньою в історії людства, але «нації для себе» стали вже новим явищем в історії. Ліст боровся за те, щоб німецький народ перетворився в «націю для себе» -- тобто став спільнотою з єдиною культурою, політичним і економічним життям.

Отже, «цивілізацію людства в цілому можна уявити і здійснити лише через цивілізацію і розвиток окремих націй» (за Лістом).

2. «Політекономія має бути саме тією наукою, котра, віддаючи належне сучасним інтересам і особливому становищу націй, учитиме, як саме кожна нація може піднестися до такого рівня економічної культури, щоб її союз з іншими націями був можливим і корисним».

Коментар

І справді, нація об'єднує людей в одне ціле. Вона має власний характер, їй притаманні особливі надбання як матеріальні, так і духовні. Вона продуктивна настільки, наскільки здатна організуватись для досягнення спільної мети і, на мою думку, політична економія покликана вчити на прикладах попередніх поколінь, як саме кожний народ може піднестися до високого економічного рівня розвитку, а також, щоб його союз з іншими народами був можливим, корисним і вигідним.

3. «Історія... вчить нас, що... квітучої держави промисловців і комерції, можна досягнути тільки в тих країнах, чий політичний устрій забезпечує їхньому населенню високий рівень особистої свободи і безпеки власності...»

Коментар

На мій погляд, який би не був політичний устрій (демократична чи аристократична республіка або обмежена монархія), країна в першу чергу повинна дбати про свій народ і безпеку його власності.

Тоді народ буде цінувати саме ту систему управління, яка гарантує йому високий рівень активності, а владу, - яка успішно організовує послідовну і плідну боротьбу за досягнення спільної мети.

4. «Протекціоністські заходи виправдовують себе тільки тоді, коли вони спрямовані на подальший розвиток і захист власного промислового потенціалу».

Коментар

Протекціонізм -- економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

Ф. Ліст не був прибічником протекціонізму на ранніх стадіях розвитку націй.

Взагалі я вважав, що й у період переходу нації до індустріального суспільства протекціонізм слід застосовувати тільки для досягнення специфічних результатів і в обмежених масштабах.

5. «Тільки там, де інтереси особистостей підпорядковані інтересам нації, де одне покоління за іншим змагається за одну спільну мету, нації досягли гармонійного розвитку продуктивних сил».

Коментар

На мою думку, кожна особистість має свої власні інтереси, але треба навчитись підпорядковувати їх бажанням більшості. Тоді якщо вся нація буде прагнути досягти якоїсь певної мети - вона її досягне. Це можна зробити за рахунок , наприклад, навіювання владою цілі, яка буде вигідна для всього народу.

Так, якщо весь народ буде працювати за один спільний інтерес - країна зможе досягти гармонійного розвитку продуктивних сил.

6. «Цивілізацію людства в цілому можна уявити і здійснити лише через цивілізацію і розвиток окремих націй».

Коментар

На мій погляд, між кожною особистістю і усім людством стоїть нація. Кожна нація має власну мову і літературу, історію і звичаї. Переважно через націю особистість осягає духовну культуру, реалізує свій творчий потенціал, знаходить захист і досягає процвітання.

Я вважаю націю невід'ємною частиною людського суспільства в усі часи його існування. Тому можна сказати, що людство - це не що інше, як сукупність різних націй.

7. «Здатність створювати багатство є безмежно важливішою за саме багатство».

Коментар

Відома формула англійського економіста і статистика, засновника класичної політичної економії В. Петті "Труд -- батько й активний принцип багатства, а земля -- його мати"

На мою думку, основою багатства є труд тобто здатність людства до створення багатства. Використовуючи природні та набуті здібності людей, інтелектуальні та соціальні сили при підтримці різноманітних суспільних інститутів та уряду суспільство в межах даної країни забезпечить економічний розквіт, створення високорозвиненого суспільства.

2. Проаналізуйте і прокоментуйте нижченаведені вислови лауреатів Нобелівської премії з економіки

1. «Першою спонукою до вивчення економічної теорії є те, що вона має справу з такими проблемами, які стосуються всіх нас без винятку» (П. Семюелсон).

Коментар

Знання з економіки потрібні кожній людині. Ми живемо у світі економічних явищ, купуємо і продаємо, отримуємо доходи і сплачуємо податки, управляємо і підкоряємося управлінським рішенням, наймаємося на роботу, розпочинаємо свою справу. Зрозуміло, що краще, коли людина чинить ці дії свідомо, раціонально використовуючи власні сили та інші ресурси (землю, гроші, устаткування тощо).

Найважливішим завданням будь-якого суспільства є найповніше задоволення потреб людини. Економічна наука якраз і вивчає, як саме люди (суспільство), використовуючи наявні ресурси, створюють різноманітні товари та послуги, намагаючись досягти якнайповнішого задоволення потреб.

Економічна наука пояснює зв'язки між явищами, формулює принципи, які допомагають розв'язувати проблеми безробіття, інфляції, бідності, бюджетного дефіциту та. ін., тобто з проблемами які вивчає та аналізує економічна наука людина стикається кожного дня, що і понукає її до вивчення цієї науки.

3. «Економіка не може розвиватися без норм і правил. що встановлюються суспільством і приймаються усіма» (Д.Норт).

Коментар

На мою думку, економіка не може розвиватися без норм і правил. що встановлюються суспільством і приймаються усіма.

Особливість економіки України полягає у тому, що за відсутності ефективної конкуренції склався надзвичайно своєрідний і небезпечний тип монополізму: збереження деяких принципових рис адміністративно-командної системи, стійкість і масовий дефіцит у народному господарстві, який перетворює виробників дефіциту товарів на монополістів.

Економічні санкції передбачаються в укладанні договорів, пов'язаних з обміном товарів, наданням кредитів та з іншими економічними відносинами сторін. Економічні відносини повинні урегулюватися правовими нормами держави. Ці правила та норми повинні відповідати принципам існуючого господарського устрою, бути адекватними обраній моделі розвитку економіки (ринкова, планово-централізована, змішана). Норми і правила повинні бути закріплені спеціальними законодавчими актами, у звичаєвому, природному праві, традиціях, соціальних звичках, стереотипах.

У країнах з розвинутою ринковою економікою основним економічним методом регулювання ринку виступає кредитно-грошове регулювання. Це зумовлене тим, що кредитно-грошова система є тим економічним середовищем, у якому відбуваються усі найважливіші господарські процеси в ринковій економіці.

4. «Економічна свобода - невіддільна від ринкової системи. Але вона не обмежується рамками чисто економічних явищ, а являє собою якусь основоположну і водночас гнучку систему, що розвивається і пронизує всі сфери суспільних відносин» (М. Фрідмен).

Коментар

Економічна свобода - являє собою свободу господарської діяльності, торгівлі, землекористування, добровільного співробітництва та ін. Економічна свобода однаково важлива як для підприємця-бізнесмена, так і для споживача, оскільки вона створює середовище для творчої діяльності особистості.

Економічна свобода - основна умова розвитку бізнесу

Економічна свобода на практиці означає право розпочинати або припиняти свій бізнес, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її до продажу за будь-якою ціною; вкладати свої кошти за власним розсудом. Слід розуміти, що ці права - свободи не забезпечують гарантованого успіху для кожного бізнесмена. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну. Проте немає гаранти, що хтось її купить, оскільки споживачі також користуються економічною свободою, тобто свободою особистого вибору, яка не менш важлива, ніж свобода підприємництва Кожний споживач має право вільно купувати будь-який товар або послугу, пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи; відмовлятися від будь-якої роботи; використовувати власні ресурси за умови, що це не порушує прав інших людей. Ці права - свободи також не дають ніяких гарантій, тобто бізнесмен має право запропонувати свої послуги, але нікого не можна змусити прийняти їх.

Економічні свободи підприємців тісно взаємопов'язані. Коли підприємство у приватному володінні, то зазіхання на свободу бізнесу - це фактично зазіхання на свободу особи володаря власності. Без економічної свободи не може бути свободи особи. Суть економічного аспекту полягає у тому, що: 1) кожний індивід є власником тих засобів, які необхідні для його нормального існування; 2) індивід має право на свободу вибору форм власності; 3) на вільний вибір роду занять, професії та користування її результатами.

5. «Моральні цінності у всіх людей різні, і пройде ще дуже багато часу, перш ніж вони стануть однаковими, якщо таке взагалі можливе. Особисту ж економічну вигоду людина прагне мати з будь-якою мораллю та інтелектуальним рівнем» (Г. Беккер).

Коментар

Економічна вигода є своєрідною соціальною субстанцією усіх процесів господарського життя суспільства, оскільки основою обороту економічних цінностей (благ, послуг, інформації) є численні, різноманітні за змістом індивідуальні, групові та масові акти поведінки людей з метою задоволення своїх потреб.

Особи, що виступають на ринку, формуються у конкретних і здебільшого подібних соціально-економічних умовах і тому виявляють здатність до типових форм поведінки. Всі соціальні суб'єкти, включені в економічну сферу, відрізняють коштовні речі від некоштовних; незважаючи на власні погляди, як правило, відстоюють особисті господарські інтереси; суб'єктивно оцінюють конкретні товари, але ці оцінки завжди пов'язані з об'єктивно існуючими цінами; здатні певною мірою передбачати, де їх очікує ймовірна вигода, а де -- збитки; прагнуть, залежно від умов і здібностей, великих вигод, намагаються запобігти збиткам; здатні помилятися у розрахунках і діях.

6. «Чим краще проінформований виробник чи споживач. тим вищий його добробут» (К. Ерроу).

Коментар

Інакше кажучи, вчений спробував указати на ті критерії, за якими підприємці отримали можливість визначати, як найкраще використати ресурси, як виробляти більше товарів при найменших затратах і як, відповідно, одержувати вищі прибутки, а споживачі - чіткіше уявляти, звідки беруться їхні потреби. А тоді, як зазначає Дж. Дебре, кожен виробник повинен знати свої виробничі можливості, а кожен споживач - свої потреби, і обидві сторони мусять знати свої ресурси, якщо вони перебувають у приватному володінні.

К. Ерроу показав, що конкретна рівновага забезпечує оптимальний розподіл товарів і послуг. Будь-який інший розподіл їх призвів би до погіршення позицій, як мінімум, одного учасника господарського процесу.

7. «Не буває поганого руху капіталу є тільки погані обмінні курси» (Р. Манделл).

Коментар

Зниження реальної ставки процента, викликане зростанням очікуваних темпів інфляції, веде до скорочення кількості реальних грошей в обігу, зменшення реального багатства і, як наслідок, - до скорочення споживання.

Якщо допустити, що обсяги споживання населення залежать від реальних запасів грошей на руках і, якщо ці запаси залежать від номінальної ставки процента, то це обґрунтовує вплив підвищення темпів приросту грошової маси на обсяги споживання, розміри інвестицій і реальну процентну ставку.

На мою думку, люди просто не бажають обмінювати свої кошти із-за нестабільного фінансово-економічного становища країни та високої інфляції.