Соціально-економічний розвиток Дніпропетровської області України

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний гуманітарний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота з дисципліни:

Регіональна економіка

на тему:

Соціально-економічний розвиток Дніпропетровської області України

Виконав:

Студент Колодезний О. І.

Спеціальність: Менеджмент організацій

Форма навчання - заочна 2 курс

Науковий керівник:

Ст. вик. Мітюшкіна Х. С.

Маріуполь 2010



Зміст

Вступ

1. Умови розвитку Дніпропетровської області.

1.1 Передумови розвитку

1.2 Місце та роль в економіці держави

2. Характеристика господарського комплексу Дніпропетровської області

2.1. Промисловість

2.2 Сільське господарство

2.3 Соціальна сфера

3. Проблеми та перспективи Дніпропетровської області

3.1 Ключові проблеми та аспекти

3.2 Перспективи подальшого розвитку регіону

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Поняття розміщення продуктивних сил характеризується територіальним розміщенням підприємств з відповідним рівнем розвитку елементів відповідних сил. Розміщення продуктивних сил - це динамічний процес обґрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих її елементів. Трудовий капітал є найголовнішою продуктивною силою. Як галузь економічної науки розміщення продуктивних сил ґрунтується на загальних економічних законах. Його завданням є вироблення і настанова теоретичних засад, необхідних для практичного вирішення завдань раціоналізації просторового розподілу населення і виробництва. Раціональне, правильне розміщення продуктивних сил є одним із найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

В межах кожної області, як територіального соціально-економічного комплексу існує багатогалузеве господарство, галузі якого взаємодіють між собою у процесі відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища. Важливою ознакою цієї системи є її зовнішні і внутрішні зв'язки, які визначають місце її у республіканському поділі праці, тієї стійкої частини народного господарства, яке спеціалізується на виробництві певних видів продуктів. Внутрішні зв'язки регулюють специфічні регіональні відтворення, які скеровані на раціональне використання своєрідних природних умов, трудових і матеріальних ресурсів.

Область наділена політичним, державним і господарським керівництвом, яке здійснює управління всім соціально-економічним комплексом, приводячи в рух всі регіональні процеси відтворення суспільного продукту, робочої сили та навколишнього середовища.



1. Умови розвитку Дніпропетровської області

1.1 Передумови розвитку Дніпропетровської області

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ - початок І тисячоліття до н.е.). У VIII столітті до н.е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя. У VI-VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н.е.) по річці Орелі проходив кордон із землями кочівників, де не раз зустрічалися у жорстокому бою руські воїни з половцями. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров'я. Ця територія дістала назву “Дикого поля”. Нове заселення пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV-XVI століттях. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1783 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі територія області увійшла до складу Катеринославського намісництва Російської імперії. Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII і XIX столітті постійно зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році - 54, в 1854 році - 120 і в 1860 - 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Зростала кількість населення. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році - 2800 тис. осіб. Будувалися залізниці, нові підприємства добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку ХХ століття Катеринославська губернія займала перше місце на Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів. У 1923-1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

1.2 Місце та роль Дніпропетровської області в економіці держави

Дніпропетровська область є унікальною серед інших областей України за різноманітністю родовищ корисних копалин. В її надрах виявлено 302 родовища і близько 950 рудопроявів. В області видобувається 39 видів мінеральної сировини.

Криворізький басейн з розвіданими запасами залізних руд, що складають близько 66% загальнодержавних запасів, за обсягом видобутку посідає перше місце в Україні (близько 80% від загальнодержавного). Наявні запаси дозволяють забезпечити чорну металургію сировиною на тривалий час у третьому тисячолітті.

Нікопольське родовище марганцю, на базі якого працюють два гірничо-збагачувальних комбінати, буде працювати до 2025-2026 років.Майбутнє області - у розвитку кольорової, золотовидобувної та золотопереробної галузей. Потенційні ресурси золота, молібдену, вольфраму в межах Сурської, Чортомлицької, Верхівцевської структур, а також Кривбасу переконливо свідчать, що після повного завершення геологорозвідувальних робіт область буде мати декілька значних за запасами родовищ золота (Сергіївське та інші) і середніх за запасами родовищ молібдену і вольфраму. За своїм ресурсним потенціалом золота область посідає перше місце в Україні. У межах області розвідано велику кількість родовищ неметалевих корисних копалин.

Область володіє єдиним в Україні родовищем талько-магнезитів. Його уведення в експлуатацію дасть можливість на 60-70% забезпечити потреби України у вогнетривкій сировині та значно зменшити її імпорт з інших країн. Просянівське родовище первинних каолінів за запасами і якістю сировини вважається кращим у світі.

У надрах області зосереджені значні поклади каменеоблицювальної сировини багатої кольорової гами. У цьому напрямку можна очікувати істотне збільшення виробництва.

У краї розвідано 15 родовищ мінеральних вод, що дає можливість повністю забезпечити потреби населення у лікувальних, лікувально-столових і столових мінеральних водах.

Займаючи 5,3% території з часткою населення 7,4%, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі.

Передусім це потужна промисловість, високорозвинена транспортна й фінансова інфраструктури, вдале географічне положення, багаті природні ресурси та родючі землі. Регіон підтримує економічні відносини з основними світовими ринками, наближений до багатьох ринків країн Європи та СНД.На Дніпропетровщині виробляється 100% марганцевої та 81,9% залізної руди, 75,4% труб, 57% феросплавів, 36,4% металопрокату, 34,2% чавуну, 32,1% сталі, 30% прокату, 25,8% коксу, 19,6% шин, 16,4% цементу, 9,5% вугілля, 14,6% мінеральних добрив, 20,2% телевізорів,33,6% м'яса.



Діаграма 1.2. - Питома вага господарської діяльності області в загальнодержавних показниках ( % ). [2]

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась - з 14,5 до 17 відсотків, сільськогосподарського - з 5,4 до 6,4, іноземних інвестицій - з 5,4 до 10,5, експорту - з 14,1 до 19,2, роздрібного товарообігу - з 7 до 8,9.

Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 9-10 відсотків. Про суттєве зростання ефективності роботи свідчить збільшення питомої ваги отриманого фінансового результату з 2,5 до 16,3, обсягів податкових надходжень - з 7 до 9 відсотків. Понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято близько 450 тисяч працівників, забезпечують друге місце Дніпропетровщини за обсягами промислового виробництва.

З 1996 року зримим було уповільнення темпів спаду виробництва майже в усіх найважливіших галузях промисловості області. Сталий розвиток почався в 1999 році, коли зростання обсягів виробництва сягнуло 102,5 відсотка. З того часу вони збільшилася в 1,7 раза. За останні 5 років обсяг реалізованої продукції зріс більш ніж у 2,5 раза і склав 63,7 мільярда гривень. У результаті реформування економічних відносин докорінно змінилася структура виробництва. Якщо на початку 90-х років минулого сторіччя на державні підприємства припадало понад 90 відсотків усієї випущеної промислової продукції, то сьогодні основні обсяги виробництва (три чверті) забезпечують підприємства недержавного сектору.

За останні 10 років на створення нових, модернізацію і розширення діючих промислових виробництв спрямовано близько 15 млрд грн. інвестицій, що дало можливість освоїти випуск майже 2400 нових видів продукції.На 150 підприємствах впроваджено системи управління якістю за міжнародними стандартами. Про конкурентоспроможність промислової продукції області свідчать зростаючі обсяги її поставок на зовнішні ринки, які досягли 5,9 млрд.USD.



2. Аналіз господарського комплексуДніпропетровської області

2.1 Промисловість

В промисловості майже всі великі металургійні та хімічні підприємства впровадили стандарти ISO 9000 та ISO 9001:2000,а найбільші корпорації (Інтерпайп, АкселорМитал) впроваджують стандарт ISO 14000, також починається впровадження OSHAS 18000.

За напрямом стандартизації на регіональному рівні потрібно :

1. Розробити плани виробництва по товарам до 2010 року із застосуванням стандартів ЄС, їх адаптацією до державних та галузевих стандартів України.

2. Гармонізувати стандарти та випробувальне обладнання і програмне автоматизоване забезпечення, з метою взаємного визнання результатів сертифікації виробництва та контролю якості продукції та послуг.

3. Вжити дієвих заходів по підготовці та збереженню кваліфікованих фахівців та наукових кадрів в промисловості.

У червні 2010р. індекс промислової продукції області становив проти травня 2010р. 92,9%, проти червня 2009р. - 114,1%. Підсумком роботи промисловості регіону за січень-червень 2010р. став ріст темпів виробництва продукції відносно відповідного періоду минулого року (125,4%), однак вперше за три місяці поспіль зафіксовано його уповільнення темпу приросту (на 2,4 в.п.).

За підсумками роботи індустрії області у січні-червні 2010р. рівень відповідного періоду 2009р. перевищено понад чверть, що відбулося за рахунок приросту показників у всіх сферах матеріального виробництва: добувній галузі (індекс склав 124,3%), переробних підприємств (126,1%), сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (126,4%). Однак це зростання, в основному, залежне від факту подолання скрути світової фінансово-економічної кризи, адже в I півріччі минулого року темп падіння виробництва був значним - скорочення становило майже дві п'ятих (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1. - Динаміка індексів приросту промислової продукції [6].

Промисловість	Індекси січня-червня 2010р. до січня-червня 2009р
Металургія	1,231
Легка промисловість	1,673
Машинобудування	1,854
Добувнапромисловість	1,371
Харчовагалузь	0,944
Паливноенргетичнагалузь	1,156
Хімічна та нафтохімічнапромисловість	1,143
Загалом	1,344

Суттєво поліпшені показники промислового виробництва у легкій промисловості та машинобудуванні (індекси становлять 167,3% та 185,4% відповідно), більше, ніж на третину - у видобуванні корисних копалин, крім паливно- енергетичних (137,1%), близько чверті і більше - у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (123,1%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (126,4%), іншої неметалевої мінеральної продукції (128,3%). Менш значно збільшено випуск продукції у хімічній і нафтохімічній промисловості, целюлозно-паперовому виробництві, видавничій діяльності, виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення (114,3%, 115,1%, 119,3% відповідно).

Однак подолати спад, як і раніше, не вдалося підприємствам з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини (індекс - 65,7%), добування паливно-енергетичних корисних копалин (85,8%), виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (94,4%), у вищеназваних галузях фіксується стала тенденція зниження випуску продукції, яка за півроку поглибилась на 2,9 в.п., 2,1 в.п., 0,8 в.п. відповідно.

Однак подолати спад, як і раніше, не вдалося підприємствам з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини (індекс - 65,7%), добування паливно-енергетичних корисних копалин (85,8%), виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (94,4%), у вищеназваних галузях фіксується стала тенденція зниження випуску продукції, яка за півроку поглибилась на 2,9 в.п., 2,1 в.п., 0,8 в.п. відповідно.

Отже основою економіки області є підприємства гірничо-металургійного комплексу, що формувались як об'єднання територіально близьких промислових підприємств, пов'язаних спільним технологічним процесом та єдиним управлінням. До того ж підприємства ГМК традиційно підтримують житлово-комунальну сферу, медицину, освіту, інфраструктуру в цілому.

Необхідно констатувати, що за роки незалежності не вдалося у повному обсязі реалізувати програми реструктуризації і технічної модернізації підприємств металургії. За рівнем продуктивності праці, енерго- і матеріалоємності продукції металургійне виробництво в Україні є одним з найбільш відсталих у світі. Мартенівський спосіб розливки сталі складає близько 40 % (у світі -- 3 %). У вітчизняній металургії рівень використання сучасних технологій -- виробництва електросталі і безперервної розливки сталі залишається вкрай незначним (частка електросталі в 2003 році складала 4,2 % проти світового рівня -- 33,8 %, безперервного розливу сталі -- 23,1 % проти світового рівня 88 %). Більшість підприємств гірничо-металургійного комплексу працюють із максимальною потужністю і вийшли на максимальні обсяги виробництва. Водночас зношеність основних фондів металургії становить 60 % і більше. Низький технічний рівень і застосування застарілих технологій зумовлює те, що виробництво української металургійної продукції має на 5-7 % вищу матеріалоємність, на 25-30 % вищу енергоємність ніж у розвинених країнах. Продуктивність праці на підприємствах ГМК в 3-4 рази нижча, ніж у розвинених країнах.



2.2 Сільське господарство

За січень-червень 2010р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з січнем-червнем 2009р. збільшилося на 5,7%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - на 5,9%, у господарствах населення - на 5,2%.

Під урожай 2010р. сільськогосподарські культури посіяно на площі 1865,6 тис. га, з них в аграрних підприємствах - 1329,4 тис. га (71,3% загальних площ), у господарствах населення - 536,2 тис. га (28,7%). Порівняно з 2009р. загальна посівна площа зменшилась на 10,9 тис. га (на 0,6%), у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - на 38,7 тис. га (на 2,8%), у господарствах населення збільшилась на 27,8 тис. га (на 5,5%).

Більше половини зайнятих посівами площ (59,5%) відведено під зернові культури - 1110,3 тис. га (на 0,7% менше, ніж торік). У продовольчій групі зернових культур спостерігається зменшення площі посівів під просом на 34,1%, гречкою - майже на третину; пшениці посіяно більше на 1,6%. Площа зернофуражних культур зменшилась на 6,4 тис. га (на 1%) і склала 612,9 тис. га. (діаграма 2.2)

Діаграма 2.2 - Посівні площі сільськогосподарських культур [7].

У групі технічних культур відбулося розширення посівів сої майже вдвічі (на 92,9%), цукрового буряку - більше, ніж на третину, соняшнику - на 0,8%. У той же час посіви ріпаку скоротилися проти минулорічних на 32,4%.

Станом на 1 липня 2010р. збирання ранніх зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) було розпочато в 19 районах області (торік - у 20 районах). Зернові скошено на площі 10,5 тис. га (1,7% посіяних площ), одержано 28,6 тис. т зерна (у початково оприбуткованій вазі). Середня урожайність зернових культур становила 27,3 ц з 1 га проти 32,9 ц торік.

У господарствах усіх категорій обсяги виробництва м'яса (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) у порівнянні з січнем-червнем 2009р. збільшилися на 4,5%, яєць від птиці всіх видів - на 4,4%, вовни - на 26,7%; виробництво молока зменшилося на 5,4%. Господарства населення, якими виробляється 12,5% загального обсягу м'яса, 79% молока, 25,2% яєць, 36,8% вовни, збільшили на 6,2% виробництво м'яса, на 16,7% - вовни та зменшили на 7,5% молока і на 3,3% - яєць від птиці всіх видів.

У сільськогосподарських підприємствах збільшилися обсяги реалізації худоби та птиці на забій (у живій вазі) на 4,2%, виробництво молока - на 3,5%, яєць від усіх видів птиці - на 7,2%, вовни - на третину.

На 1 липня 2010р. порівняно з відповідною датою 2009р. в усіх категоріях господарств зменшилося поголів'я великої рогатої худоби на 5,2%, у т.ч. корів - на 5,7%; свиней стало більше на 12%, овець та кіз - на 0,5%, птиці всіх видів - на 6,2%.

У господарствах населення зменшилось поголів'я великої рогатої худоби на 5,5%, у т.ч. корів - на 6,5%; овець та кіз - на 1%; поголів'я свиней збільшилося на 9,9%, птиці всіх видів - на 5,1%. Цими господарствами утримувалось 78,2% загальної чисельності великої рогатої худоби (торік - 78,5%), у т.ч. корів - 81,6% (82,3%), свиней - 27,1% (27,6%), овець та кіз - 81,1% (82,3%), птиці всіх видів - 34,5% (34,8%).

Відносно 1 липня 2009р. у сільськогосподарських підприємствах відмічалося скорочення поголів'я великої рогатої худоби на 4% (у т.ч. корів - на 1,9%). Чисельність поголів'я свиней збільшилась на 12,8%, овець та кіз - на 7,2%, птиці всіх видів - на 6,8%.

Загальний обсяг реалізованої сільськогосподарськими підприємствами власно виробленої продукції за січень-червень 2010р. порівняно з відповідним періодом 2009р. зменшився на 10,4%, у т.ч. продукції рослинництва - на 31,6%, продукції тваринництва, навпаки, збільшився на 5,2%. У структурі загального обсягу реалізації продукція рослинництва займала 39,2%, тваринництва - 60,8% (у січні- червні 2009р. відповідно 42,5% та 57,5%).

Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямками у січні-червні 2010р. порівняно з відповідним періодом 2009р. зросли на 14,6%, у т. ч. на продукцію рослинництва - на 37,9%, на продукцію тваринництва - на 3,5%.

На 1 липня 2010р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 377,1 тис. т зерна (на 16,8% менше проти 1 липня 2009р.), у т.ч. 175,2 тис. т пшениці (на 32,2% менше). Безпосередньо в аграрних підприємствах зберігалося 182,5 тис. т зерна (на 9,9% менше), у т.ч. 83,9 тис. т пшениці, 60,2 тис. т ячменю, 25 тис. т кукурудзи, 1,9 тис. т жита. Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 194,6 тис. т зерна, у т.ч. зернозберігаючі - 112,3 тис. т.

Запаси насіння соняшнику становили 188,3 тис. т, з них безпосередньо в аграрних підприємствах (крім малих) зберігалося 53,9 тис. т, в підприємствах, що здійснюють його переробку та зберігання - 134,4 тис. т.

Проаналізувавши ситуацію можна сказати, що в Дніпропетровській області посіви зернових культур займають площу на 5% відсотків, технічних культур на 10% більше ніж в цілому по Україні. Кормові культури займають 0,3%, а картопля 0,5% посівних площ.

На території області сформувались такі агропромислові спеціалізовані комплекси: зерно промисловий, плодоовочево промисловий, яїчно-жировий, молоко і птахо промислові.

2.3 Соціальна сфера

В області,станом на останній квартал 2009 року забезпечено виконання програми створення нових робочих місць - 68,8 тисячі (або 126,2% до завдання уряду), у тому числі за рахунок малого підприємництва - 21,7 тисячі; державними центрами зайнятості працевлаштовано 73,7 тисячі,забезпечено професійне навчання - 14,8тис. (на 3,6% більше), залучено до громадських робіт - 18,3 тис. громадян (на 4,3% більше); упродовж січня-вересня чисельність безробітних скоротилася на 20% (рівень безробіття -до 1,3%), проте з ускладненням економічної ситуації у IV кварталі кількість зареєстрованих безробітних зросла до 52,1 тис., або в 1,6 рази, рівень безробіття - до 2,5% (в середньому по Україні - 3,0%); середньомісячна заробітна плата в економіці області зросла на 28,9% (до 1876 грн.) - це друге місце серед областей України. За обсягами невиплаченої заробітної плати у місячному фонді оплати праці (3,3%) область посідає 19-20 місце серед інших областей України (по Україні - 5%); надходження власних коштів до Пенсійного фонду зросли на 31,9% (до 9,2 млрд грн), що дозволило забезпечити своєчасні виплати понад 1 млн пенсіонерам, середній розмір пенсій яких зріс на 20,2% (майже до 1000 грн);забезпечено виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам - 874 млн грн (у1,3 раза більше); загальний обсяг роздрібного товарообігу становив 35,5млрд грн, що на 20,2% більше2007 року, доход від реалізації послугу 2008 році становив 10,4 млрд. грн., або на 29,1% більше 2007 року, у тому числі від реалізації послуг, оплачених населенням - 2,9 млрд грн (на 22,0% більше).

З метою створення умов для ефективної і доступної медичної допомоги відкрито після капітального ремонту дитяче відділення у міській лікарні м. Павлограда, додаткові операційні та відділення реанімації обласного діагностичного центру, дитяче відділення обласної лікарні “Фтизіатрія”, Криворізький СНІД-центр, відділення дитячої кардіохірургії, що дало змогу майже у 2 рази знизити дитячу смертність від вроджених вад серця; проведено реконструкцію Дніпропетровської, Новомосковської, Царичанської,Томаківської центральних районних лікарень;відкрито 28 закладів загальної практики - сімейної медицини (всього - 163), у тому числі в сільській місцевості - 20(всього - 127), проведено капітальні та поточні ремонти 40 СЛА, 50 ФАПів та 19 дільничних лікарень,телефонізовано 36 ФАПів; на 8% збільшилась кількість народжених немовлят (37383 дитини), в тому числі народилося341 двійня та 6 трієнь; збільшено питому вагу виявлення онкологічних хворих на ранніх стадіях хвороби (захворюваність зменшилася на 6%). Відкрито 7 регіональних наркологічних центрів;забезпечено стовідсоткове обстеження донорів та вагітних на ВІЛ, станції переливання крові забезпечені комп'ютерними програмами для ведення реєстру донорів.

Для створення оптимальних умов навчання та виховання дітей і молоді забезпечено встановлення 59,3 тис. кв. м. металопластикових вікон у навчальних закладах області, що в два рази більше, ніж за всі попередні роки; придбано8 автобусів для перевезення учнів у сільській місцевості, на 98% укомплектовано заклади освіти навчальними комп'ютерними комплексами (152 класи за рахунок коштів державного бюджету), підключено до мережі Інтернет 86% загальноосвітніх шкіл області (100% у сільській місцевості); забезпечено встановлення 29 сучасних міні-котелень в загальноосвітніх навчальних закладах області; відкрито після реконструкції 4 дошкільних навчальних заклади (в місті Дніпропетровську - 2, у районах: Софіївському - 1, Широківському - 1), та 134 групи в існуючих дошкільних закладах,що дозволило збільшити охоплення дітей дошкільною освітою з 73% до 75%;проведено паспортизацію об'єктів культури (1800 одиниць), збільшено книжковий фонд бібліотек області майже на 28,7 тис. примірників, введено в дію клуб на 300 місць у с.Ляшківці Царичанського району,здійснено реконструкцію двох будинків культури в Межівському районі; під опіку та піклування в сім'ї громадян влаштовано 1518 дітей-сиріт, створено 112прийомних сімей, в які влаштовано 193 дитини та 9 дитячих будинків сімейного типу, в які влаштовано 77 дітей; усиновлено 379 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (громадянами України - 201 дитину, іноземними громадянами - 178дітей), що дозволило збільшити охоплення сімейними формами виховання з 66,8% до68%; організовано оздоровлення та відпочинок у літній період 164,9тис. дітей в 951 оздоровчому таборі; збільшено на 0,4% охоплення інвалідів фізкультурно-оздоровчими заходами; 21 спортсмен з Дніпропетровської області у складі олімпійської збірної команди України взяв участь в Олімпійських іграх та 26 представників - у XIII Параолімпійських іграх в м. Пекіні(вибороли 20 медалей, у тому числі 10 золотих, 2 срібні, 8 бронзових нагород).



3. Проблеми та перспективи Дніпропетровської області

3.1 Ключові проблеми та аспекти

Висока концентрація промислового виробництва і транспорту у поєднанні із значною щільністю населення створили в Дніпропетровської області найбільшу в Україні і Європі техногенне навантаження на довкілля. У багатьох районах Донецької і Дніпропетровської області вона досягла рівня, загрозливого здоров'ю населення і руйнівного природу. У структурі промислового потенціалу областей 78% доводиться на екологічно небезпечні виробництва: металургійну (42%), гірничодобувну (16%), хімічну і нафтохімічну промисловості (2%), вироблення електроенергії (11%), виробництво коксу (7%). Підприємства саме цих галузей промишленностей більш всього впливають на стан природного довкілля. Екологічні проблеми в Дніпропетровської області накопичувалися протягом багатьох років, тому природне довкілля знаходиться в критичному стані. Ще більш воно ускладнюється із-за величезних кількостей накопичених відходів, у тому числі токсичних. Основним джерелом їх освіти є гірничодобувна промисловість.

Екологічні наслідки гірничодобувної галузі в значній мірі пов'язані з недосконалістю існуючих технологій видобутку і переробки мінерально-сировинних ресурсів. Так, в результаті відробітку родовищ корисних копалини, в надрах залишається близько 50% нафти, натрієвої і калійної солей, 40% вугілля і 25% металів (діаграма 3.1.). Виникають відвали гірських порід. шламовідстойники, хвостосховища і тому подібне Загальна маса накопичених відходів складає близько 4 млрд. тонн, а займана ними площа наближається до 1% всієї території області. Інтенсивна розробка родовищ корисних копалини, подальше збагачення і переробка негативно впливають на літосферу, сприяють активізації екзогенних геологічних процесів, зміні фізіко-механічніх властивостей і складу грантів, забрудненню підземних і поверхневих вод.

Діаграма 3.1. - Питома вага індустрій у забрудненні навколишнього середовища [10].

Видобуток корисних копалин являє собою картину ”повільного геохімічного вибуху” в довкіллі. За короткий час природні води, грунти, рослинність і інші компоненти природного середовища руйнуються під впливом гірничорудного техногенезу. Механізм цих процесів визначається міграцією токсичних з'єднань металів разом з природними водами. Вони насичують природні компоненти і є особливо небезпечними для біогеоценозов. Зокрема, для рослинності це виражається процесами деградації хлорофілу, а для людини - еколого-залежнімі захворюваннями. При експлуатації родовищ корисних копалини відбувається розсіяння ряду токсичних елементів, які супроводять зрудененню і часто не враховуються при оцінці екологічною наслідків їх відробітку.

Виходячи зі всього вищесказаного видно, що розробка будь-якого родовища завдає істотної шкоди природному довкіллю, а отже, природні сфери життєдіяльності біоти потребують проведення заходів щодо відновлення їх порушеної цілісності. Вирішення екологічних проблем регіону повинне забезпечуватися законодавчо-правовою базою держави. На жаль, екологічне законодавство України має істотні пропуски в цьому питанні і, як їх слідство, в країні спостерігаються катастрофічні екологічні наслідки.

3.2 Перспективи подальшого розвитку Дніпропетровської області.

У країнах Центральної Європи поштовхом для реформ була саме перспектива членства в Європейському Союзі. Утім, ЄС поки що не готовий обговорювати таку перспективу стосовно України. Навесні 2008 року закінчується термін виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, і на заміну їй має прийти нова угода. Вже до початку переговорів ЄС був готовий запропонувати Україні “посилену” угоду. ЄС зацікавлений у такій угоді задля розширення впливу в регіоні та доступу до нових ринків. Це означає, що навіть без офіційно визнаної перспективи членства Україна може отримати доступ до внутрішнього ринку ЄС, можливості більш активної політичної співпраці й економічної інтеграції.

Важлива складова посиленої угоди - розділ про вільну торгівлю. Найбільш поширений (класичний) варіант вільної торгівлі, у рамках якого буде скасовано експортні й імпортні мита, не потребуватиме від України суттєвих інституційних і законодавчих змін. Натомість “поглиблена вільна торгівля” (або ЗВТ+) окрім скасування митних тарифів передбачатиме лібералізацію сфери послуг та наближення регуляторного середовища до європейського. Отже, хоча “поглиблений” варіант угоди і потребуватиме чималих фінансових і людських ресурсів, а також інституційних і законодавчих змін, він може стати основою для нової економічної стратегії країни та підсилить інтеграцію України з ЄС.

Пристосування до нових стандартів і правил гри потребуватиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. Однак у довгостроковій перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної продукції та, як наслідок, збільшенню її експорту на світові ринки. Крім того, поліпшення якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. У свою чергу, українські споживачі матимуть доступ до більш якісних і дешевих товарів і послуг. Зобов'язання уряду зі здійснення реформ, потрібних для укладення угоди про вільну торгівлю з ЄС, підвищить довіру іноземних компаній до української економіки, а відтак збільшить приплив іноземних інвестицій та сприятиме інтеграції України у світову економіку.

Для Дніпропетровського регіону цей варіант (ЗВТ+) надає чималі переваги, оскільки область має розвинуті торгівельні зв'язки з країнами ЄС та США.

При цьому ця частка торгівельного обороту має стабільну динаміку зростання. Високі темпи житлового будівництва, зростання обсягу продажу автомобілів, товарів широкого вжитку від європейських виробників тощо, які спостерігаються в області протягом останніх 3-4 років, збільшують групи підтримки щодо перспективи вступу України до СОТ в регіональному бізнес-середовищі та серед населення з показниками добробуту - “середній” та “середній +”. У кількісному вимірі ця частина населення коливається в межах 18-25 відсотків.

Крім митних тарифів, основні бар'єри для торгівлі українськими товарами на ринках ЄС - нетарифні обмеження, такі як невідповідність стандартів продукції, відмінність митної системи та процедур оцінки відповідності промислової продукції, преференційні правила походження товарів, які застосовує Європейський Союз та ін. У рамках переговорів щодо угоди про вільну торгівлю Україна може запропонувати низку заходів, спрямованих на подолання цих нетарифних бар'єрів. Так, українські стандарти можна поступово узгоджувати із загальноєвропейськими, митні процедури - спрощувати згідно з правилами СОТ, використовуючи європейський досвід.

Ці дії сприятимуть не тільки лібералізації торгівлі між Україною та ЄС, а й допоможуть поліпшити бізнес-середовище, збільшити обсяги іноземних інвестицій і вдосконалити правила гри на внутрішньому ринку. Найбільший супротив таким заходам можуть створювати виробники промислових товарів, які будуть змушені приймати стандарти (особливо виробники, які експортують переважно до країн СНД), а також чиновники, зацікавлені у збереженні статус-кво (наприклад, митниця в контексті боротьби з корупцією), політики та чиновники, які опікуються Державним бюджетом (через зменшення надходжень від експортного й імпортного мита або витрат, потрібних на реформу системи стандартизації). Підтримку реформам можна знайти серед українських імпортерів та експортерів, зацікавлених у подоланні нетарифних бар'єрів для торгівлі. Уряд також може використати їхній досвід і знання норм ЄС для подолання перешкод у торгівлі на державному рівні. Економічні втрати від зміни стандартів для виробників можливо компенсувати зростанням прибутків експортерів та імпортерів товарів і послуг, через зниження бар'єрів зовнішньої торгівлі й ефективнішу роботу української митниці. Українським виробникам у сфері гармонізації стандартів уряд повинен заощадити кошти через адаптацію найважливіших стандартів. Витрати з Державного бюджету на гармонізацію національної системи стандартів можна частково компенсувати фінансовою та технічною допомогою ЄС. Після завершення процесу гармонізації можливості для експорту українських товарів збільшаться (не тільки до ЄС, а й до третіх країн), що суттєво розширить експортний потенціал держави. В Дніпропетровській області впровадження європейських стандартів у виробництво вже розпочато.

Так, наприклад, майже всі великі металургійні та хімічні підприємства впровадили стандарти ISO 9000 та ISO 9001:2000,а найбільші корпорації (Інтерпайп, АкселорМитал) впроваджують стандарт ISO 14000, також починається впровадження OSHAS 18000.

Більшість позицій сільськогосподарської продукції вилучають з угод про вільну торгівлю з Європейським Союзом. У рамках торгівлі між Україною та ЄС можна очікувати, що угода покриватиме тільки деякі позиції. Зернові залишатимуться основним видом продукції українського сільськогосподарського експорту до ЄС, тому для України важливо закріпити режим вільної торгівлі цим товаром. Цукор, найімовірніше, буде вилучено з угоди з огляду на високий ступінь протекціонізму в галузі з обох сторін.

Експорт продукції тваринництва з України до ЄС матиме обмеження з огляду на невідповідність стандартів. Україна може домовитися про поступове відкриття ринку ЄС за узгодженням з відповідності стандартів.

Режим вільної торгівлі також сприятиме розвитку українського садівництва і овочівництва. На початкових етапах підгалузь потребуватиме державної підтримки задля нівелювання негативних наслідків зростання конкуренції.

Поглиблена вільна торгівля з ЄС може сприяти досягненню такої мети, як підвищення конкурентоспроможності української сільськогосподарської та харчової продукції через впровадження стандартів щодо захисту здоров'я та інтересів громадян відповідно до стандартів ЄС.

Тому важливо забезпечити включення сільського господарства до угоди з врахуванням заходів, що сприятимуть поліпшенню якості товарів через гармонізацію українських санітарних і фітосанітарних стандартів з європейськими, та створення належної інфраструктури (наприклад, лабораторій та норм) для забезпечення ефективної системи контролю за якістю сільськогосподарської та харчової продукції. Досягти цього можна буде завдяки застосуванню “неторговельних” способів співпраці, а саме через запровадження програм навчання українських сільгоспвиробників, сприяння залученню інвестицій з країн - членів ЄС і використанню технологій та новітньої сільськогосподарської техніки в Україні. Інформаційна кампанія щодо позитивних наслідків (наприклад, можливість виходу на ринки ЄС у майбутньому, поліпшення бізнес-клімату) важлива для запобігання формуванню негативного сприйняття угоди та реформ.

Найбільший спротив реформуванню системи державного регулювання безпечності та якості харчових продуктів можуть виявляти представники державних органів, що забезпечують регулювання, через скорочення посад і повноважень у результаті створення ефективнішої системи.

Незважаючи на те, що Дніпропетровська область є промисловим регіоном, питання перспектив розвитку сільського господарства є непропорційно чутливим у громадській свідомості. Вільний ринок землі, питання державних дотацій сільгоспвиробникам, роздрібні ціни на продукти харчування посідають значне місце у списку пріоритетів місцевого розвитку. При цьому більшість опитуваних дотримується старих, патерналістських підходів щодо державної політики у галузі сільського господарства. На тлі цього ідея .

Нині більшість галузей промисловості характеризуються позитивною динамікою розвитку, яка переважно визначається сприятливою кон'юнктурою на зовнішніх ринках. Проте залежність від зовнішнього попиту на сировинну продукцію не може слугувати основою економічної стратегії розвитку з огляду на волатильність цін на світових товарних ринках. Розвиток торгівлі продукцією галузей промисловості (наприклад, машинобудівної, космічної та хімічної промисловості ) ускладнюється через проблеми невідповідності продукції технічним та іншим стандартам, несприятливий інвестиційний клімат та неефективну систему перетину кордону. Поглиблена вільна торгівля з ЄС сприятиме розвитку промислового виробництва, адже вона передбачатиме уніфікацію стандартів промислової продукції.

Впровадження добровільної стандартизації не повинне спричинити великого опору виробників продукції цих галузей. Однак деякі зміни - вжиття заходів для “детінізації” виробництва і збуту продукції для легкої промисловості або для комерціалізації винаходів (зокрема в галузі енергозбереження) у хімічній промисловості може зумовити невдоволення певних груп інтересів. Процес реструктуризації промисловості можна зробити менш болючим для економіки через залучення іноземних інвестицій до модернізації та створення нових підприємств і галузей. Угода про ЗВТ сприятиме входженню українських підприємств до європейського ланцюга виробництва і постачання.



Висновок

Отже, в результаті виконаної роботи я можу зробити такі висновки, що Дніпропетровська область- це старопромисловий регіон розвинутої індустрії, один з найбільш економічно розвинутих регіонів України.

Область має вигідне географічне положення відносно прилеглих територій індустріального розвитку України та близького зарубіжжя. Магістральні шляхи сполучення області входять до Донбасу, Криму, портів Чорного моря та Азовського морів. Область має сприятливі природно-кліматичні умови і високий рівень природно-ресурсного потенціалу території, зокрема мінеральних ресурсів. Рівень господарського освоєння території Дніпропетровської області високий.

Територіальна концентрація промисловості в регіоні у 3 рази вища за середньо республіканський рівень. Особливо високий рівень концентрації металургії- в 7 разів більше від середнього значення в Україні, а також хімічної та нафтохімічної промисловості, машинобудування і металообробки, які вищі за сереньоукраїнські показник. Вони є основними галузями промислової спеціалізації області в республіканському поділу праці. Регіон відноситься до одного з провідних по виробництву, продажу готового чавуну і сталі. Галузями сільськогосподарської спеціалізації Дніпропетровської області є виробництво олійних і овочевих культур, а також зернове господарство.

Аналізуючи соціально-економічні показники області , можна стверджувати, що значно скоротилися інвестиції в основний капітал, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції при зменшенні кількості населення і трудових ресурсів. Оскільки Дніпропетровська область-район розвинутої індустрії і є одним з найбільш економічно розвинутих регіонів України, то він буде приваблювати багатьох інвесторів для підтримання економіки, капіталу та отримання прибутку від них.



Список використаної літератури

1.Мінеральні ресурси надр України: довідник - посібник: Г. О. Лісовий [та ін.]. / Ін-т геол. .наук НАН України, 2007. - 37-41 с.

2. Офіційний вебсайт Дніпропетровської обласної державної адміністрації [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.adm.dp.ua/OBLADM/Obldp.nsf/(DOCWEB)/0C165B7203B906B4C225 723A002DDF0D?Open Document

3. Інформаційний портал «Золота Еліта України» [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://dnepropetrovsk.ukrgold.net/ukr/page/4914/

4. Українські реферати [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-4960-8.html

5. Вступ України до СОТ: очікувані зміни в пріоритетах промисловості Дніпропетровської області [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/Desember/15.htm

6. Політична та соціально-економічна ситуація в Дніпропетровській області 2007 - 2008рр. Стан та основні ризики [Електронний ресурс] -- Режим доступу:

http://dnepropetrovsk.nam.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=56

7. Головне управління статистики у Дніпропетровській області [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.dneprstat.gov.ua/public/2010/public_m06.htm

8. Інформаційний портал «Херсон Інфо» [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.xepcoh.info/referats/view/3509

9. Області України: Україна промислова [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.ua.allbiz.info/regions/?fuseaction=adm_oda.showSection&rgn_id=19&sc_id=4

10. Статистика «HiTech.Expert» [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://expert.com.ua/19901.html