Механізм економічних коливань
Поняття і основні фази економічного циклу. Механізм, причини економічних коливань. Сутність, відмінні риси збалансованого та оптимального економічного зростання. "Довгі хвилі" М. Кондратьєва. Економічний зміст безробіття. Теорія реального ділового циклу.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.09.2010 |
| Размер файла | 91,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
17
Вступ
Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями і спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.
Економісти пояснюють коливання ділової активності по-різному. Одні з них шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війни, революції, відкриття нових земель, міграція робочої сили, наукові відкриття і винаходи, зміна світових цін на нафту, політичний процес тощо). Проте значна частина економістів уважає, що економічні коливання породжуються чинниками, що діють усередині економічної системи (гроші, інвестиції, ціни, сподівання тощо).
Теорія реального ділового циклу пояснює короткострокові економічні коливання на підставі припущення про гнучкі ціни і заробітну плату та класичну дихотомію. Згідно з цією теорією, економічні коливання є об'єктивною реакцією національної економіки на зміну економічних умов, зокрема зміни в технологічній базі виробництва. Прихильники теорії реального ділового циклу стверджують, що коливання рівня зайнятості є наслідком міжчасового заміщення у пропозиції праці.
Економічні втрати від безробіття, виміряні як ВВП-розрив, - це товари й послуги, які суспільство недовиробило внаслідок того, що частина його
ресурсів не використовувалася. Із закону Оукена випливає, що за зростання рівня безробіття на1% порівняно з попереднім роком реальний ВВП зменшиться на 2%. Безробіття спричиняє також величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних принципів. Безробіття негативно позначається на психіці людини, на її фізичному здоров'ї: зростає кількість серцевих захворювань, алкоголізм тощо.
Природна норма безробіття - це стаціонарний рівень безробіття., Вона залежить від коефіцієнта звільнень з роботи та коефіцієнта працевлаштування. Коефіцієнт звільнення працівників - це частка зайнятих, яка втрачає роботу щомісяця. Коефіцієнт працевлаштування - частка безробітних, яка знаходить роботу щомісяця. Для зниження природної норми безробіття треба знизити коефіцієнт звільнення або підвищити коефіцієнт працевлаштування.
Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами:,!) пошуком роботи; 2) негнучкістю заробітної плати; 3) недостатнім сукупним попитом. Пошук нового місця роботи потребує певного часу, впродовж якого люди не мають роботи.
Причиною безробіття може бути негнучкість заробітної плати. За надто високого рівня заробітної плати кількість робочих місць менша від кількості кваліфікованих працівників. Є дві основні причини негнучкості зарплати: дія законів про мінімальну заробітну плату і діяльність трудових спілок.
1. Економічний цикл і його фази
Загальна економічна рівновага - це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.
Економічний цикл - це сукупність постійних фаз національної економіки - розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом.
Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.
Серед економічних криз - торговельних, валютно-фінансових, грошових, галузевих, структурних, регіональних - циклічні спади посідають особливе місце не лише через їх регулярність, а й тому, що у них у концентрованому вигляді відображаються суперечності економічної системи. Тільки в ХХ ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз.
Існує багато концепцій, за допомогою яких описують кризи та їх циклічність. У другій половині ХІХ ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, а американець Г. Мур надавав перевагу ритмові руху Венери («Економічні цикли, закони і причини їх виникнення», 1914). Французький економіст А. Афталіон причиною криз вважав нерівномірність механічного прогресу, його співвітчизник С. Сисмонді - недостатнє споживання населення, а український учений М. Туган-Барановський - диспропорційність між галузями. К. Маркс обґрунтував системний підхід до вивчення циклічних криз. На його думку, криза лише на перший погляд має галузевий характер (досить рідкісні випадки, коли спад охоплює буквально всі сфери економіки і всі підгалузі промисловості), насправді ж це загальноекономічне, загальногосподарське явище, причини якого можуть бути найрізноманітнішими, але справжня причина полягає у специфічній суті виробничих відносин і суперечностей ринкової системи.
Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. Наприклад, «Велика депресія» 30-х років ХХ ст. на Заході підірвала економічну активність на ціле десятиріччя. Тоді як до і після неї спад ділової активності був менш глибоким і тривалим. Тому в економічній науці говорять більше про економічні коливання, а не про цикли, бо цикли, на відміну від коливань, характеризуються регулярністю.
2. Механізм економічних коливань
Економічний цикл аналізується за всіма параметрами господарського механізму, відбувається пошук можливостей пом'якшити циклічні коливання і наслідки кризи. Такий аналіз дає змогу обґрунтувати шляхи виходу з кризи. Рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку іншої утворює цикл. Так, за період з 1825 р. до кінця 90-х років ХХ ст. відбулося 23 цикли, кожен з яких унікальний. Але водночас усі цикли характеризують певні загальні ознаки, передусім однакова послідовність у зміні фаз циклу. На різних етапах економічного розвитку світового господарства і за різних конкретних умов відтворення цикл і його фази виявляються по-різному. Близька до ідеальної картина циклу виглядає так (рис. 29):
Рис. 1 - Рух промислового виробництва
Криза - основна фаза циклу. Її економічна функція в кінцевому підсумку зводиться до тимчасового, на якийсь період, досягнення пропорційності між окремими ланками ринкової економіки (виробництвом і споживанням, виробництвом і обігом). Кризи характеризуються значним загостренням труднощів збуту продукції, зростають запаси нереалізованої продукції. Скорочуються портфелі замовлень на устаткування і будівництво. Спостерігається масове банкрутство торговельних і промислових фірм. Розладжується фінансово-кредитна система. Зростає попит на позичковий капітал, а пропозиція його різко скорочується; підвищується норма позичкового процента. Банкрутують дрібні і середні банки, масштаби товарообміну різко скорочуються, що призводить до великого спаду виробництва; поступово криза охоплює всі сфери економіки, спричиняє скорочення виробництва загалом.
Депресію, застій справедливо порівнюють з післяшоковою ситуацією. Під час депресії виробництво не розширюється, товарні запаси поступово зменшуються, частину з них знищують, а частину реалізують за зниженими цінами. Рух капіталу млявий і нечіткий. Під час депресії поступово формуються умови пожвавлення господарської активності. Цьому сприяють поступове відновлення розірваних кризою господарських зв'язків, переливання капіталу до перспективніших сфер застосування, а головне - оновлення основного капіталу. Зв'язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічному рівні. Тому у наступному циклі економіка досягає вищої точки піднесення (рис. 1).
Пожвавлення - наступна фаза циклу, яка відрізняється тим, що тут уперше після початку кризового падіння відбувається розширення попиту на засоби виробництва та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшується заробітна плата. Оновлення основного капіталу є вирішальним чинником переходу від депресії до пожвавлення. Розвиток виробництва супроводжується залученням працівників у виробництво. Починає зростати попит на предмети споживання, що стимулює розширення виробництва на підприємствах. Фаза пожвавлення переходить у фазу піднесення.
Піднесення - це збільшення обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, зростання добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевершує всі попередні. Конкуренція на цій фазі гранично загострюється, виробництво розширюється відповідно до зростаючого попиту. Торгівля досить інтенсивна, прискорюється оборот капіталу, збільшується пропозиція вільного грошового капіталу. Розширюється попит на кредити, підвищується норма процента. Прибутки зростають, підвищуються курси акцій та інших цінних паперів, торгівля якими набуває значних розмірів. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції, а також операції
3. Збалансоване й оптимальне економічне зростання
Ринковий механізм сприяє встановленню рівноваги між попитом і пропозицією на всіх рівнях, включаючи ринок робочої сили, а також досягненню оптимального функціонування економічної системи загалом. Сучасна політична економія виходить з того, що економічне зростання можна зрештою вимірювати лише тим, наскільки повно задовольняються потреби членів суспільства, виходячи з ресурсів, що є в його розпорядженні. Коли в економіці досягається ринкова рівновага (між сукупним попитом і сукупною пропозицією), то у межах своїх доходів кожен споживач максимізує корисність. У результаті структура виробництва пристосовується до структури потреб, і економічне зростання у цьому разі є оптимальним (збалансованим). Будь-яке відхилення від ринкової рівноваги, а тим більше неврівноважений стан економіки, означає, що цінові сигнали подаються у перекрученому вигляді, ресурси суспільства використовуються з відхиленням від рівнодіючих потреб його членів, економічне зростання не є оптимальним (рис. 2).
Рис. 2 - Встановлення рівноваги між попитом і пропозицією
Український економіст М. Туган-Барановський дослідив різні підходи до пояснення циклічного характеру економічного розвитку і дійшов висновку, що перешкодою для безперервного кумулятивного розвитку виробництва є не так зовнішні чинники, як внутрішні властивості економічної системи, що визначаються циклічною закономірністю відтворення основного капіталу. Ці погляди були викладені у його монографії «Промислові кризи у сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя» (1894), що була перекладена німецькою (1901) і французькою мовами, а пізніше - іншими мовами, включаючи японську. Відомий учений Е. Хансен називав її віхою в розвитку економічного аналізу, джерелом нового напряму економічної думки. Теорія циклу М. Туган-Барановського пояснювала цикл особливостями інвестування, але залишалося питання про його напрями та в які види основного капіталу спрямовується це інвестування.
В економічному житті суспільства явище заощадження досить тісно пов'язано з явищем інвестування. Заощадження є основою інвестицій. Загальний обсяг вироблених товарів називають реальними інвестиціями, або інвестиційним попитом. Дж. Кейнс довів, що заощадження та інвестиції завжди однакові, оскільки фактичні заощадження та інвестиції дорівнюють різниці між доходами і споживанням. Безперечно, інвестиції позитивно впливають на економічне зростання.
4. «Довгі хвилі» М. Кондратьєва
Довгострокові циклічні коливання в економіці були виявлені вченими-економістами ще у другій половині ХІХ ст. Англійський економіст В. Джевонс у 1879 р. опублікував статистичний аналіз, в якому обґрунтував наявність поряд із середніми і короткостроковими циклами довготривалих коливань ділової активності. Створення наукової теорії «довгих хвиль» пов'язане з ім'ям видатного російського вченого М. Кондратьєва, який на початку 20-х років ХХ ст. опублікував ряд важливих теоретичних досліджень з цієї проблеми.
М. Кондратьєв - учень і продовжувач наукової традиції М. Туган-Барановського. Він проаналізував кілька довгострокових динамічних рядів економічних показників Франції, Англії, США, Німеччини і виявив наявність довгого циклу економічної кон'юнктури. Вивчення статистичних даних також дало змогу дійти висновку, що середня тривалість такого циклу становить 54 роки. М. Кондратьєв, з'ясовуючи причини встановлених закономірностей, помітив, що «довгі хвилі» виникають не від дії чинників економічного розвитку, які визнавались основними того часу. Учений встановив, що протягом близько двох десятиріч, які передують підйому хвилі довгого циклу, спостерігається пожвавлення в царині технічних винаходів, а початок підйому збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості. Зокрема, в період з кінця ХУІІІ до 20-х років ХХ ст. (140 років) М. Кондратьєв визначив три «довгі цикли», але відомо, що циклічних криз було більше (табл. 17).
Теорія «довгих хвиль» Кондратьєва, що ввійшла у світову економічну літературу як видатне відкриття ХХ ст., вплинула на подальший розвиток цього напряму теоретичної думки, але доля її автора, репресованого у роки сталінщини, була трагічною. Найважливішою в теорії «довгих хвиль» є проблема їх наукового обґрунтування. М. Кондратьєв дійшов висновку про існування великих циклів, виокремивши один поточний і два великі цикли, що відбувались, а в їх межах - хвилі підвищення і зниження:
Таблиця 1 - Основні циклічні кризи ХХ ст.
|
Роки падіння, кризи |
Глибина падіння промислового виробництва, % |
Тривалість, міс |
Роки падіння, кризи |
Глибина падіння промислового виробництва, % |
Тривалість, міс |
|
|
1900-1903 |
2,0 |
12 |
1957-1958 |
4,1 |
15 |
|
|
1907-1908 |
6,4 |
12 |
1960-1961 |
4,7 |
10 |
|
|
1913-1914 |
11,5 |
16 |
1970-1971 |
2,6 |
8 |
|
|
1920-1921 |
16,4 |
14 |
1974-1975 |
10,7 |
9 |
|
|
1929-1933 |
46,0 |
37 |
1980-1982 |
7,2 |
33 |
|
|
1937-1938 |
10,8 |
9 |
1990-1992 |
1,9 |
10 |
|
|
1948-1949 |
5,8 |
9 |
1997-1999 |
2,7 |
17 |
* І цикл: хвиля підвищення - з кінця 80-х років ХУІІ ст. до 1810-1817 рр., хвиля зниження - з 1810-1817 рр. до 1844-1851 рр.;
* ІІ цикл: хвиля підвищення - з 1844-1855 рр. до 1870-1875 рр., хвиля зниження - з 1870-1875 рр. до 1890-1896 рр.;
* ІІІ цикл: хвиля підвищення - з 1891-1896 рр. до 1914-1920 рр., можлива хвиля зниження ІІІ циклу - з 1914-1920 рр.
Думка вчених з цього питання неоднозначна, дехто виходив з того, що довготривалі цикли відбувалися під впливом зовнішніх чинників розвитку. В. Джевонс, наприклад, пов'язував формування довготривалих циклів і економічних криз з періодичністю зміни плям на Сонці та їх впливом на сільськогосподарське виробництво, а вже через це - на чергування фаз у підприємницькій діяльності. Окремі вчені вважали, що довготривалі цикли зумовлені внутрішніми чинниками економічного зростання і безпосередньо пов'язані з циклічністю в розвитку виробничих сил суспільства, насамперед з їх найреволюційнішою частиною - засобами праці.
Близька до теорії М. Кондратьєва позиція Й. Шумпетера, який вважав, що основну роль у механізмі довгих циклів відіграють хвилі технічних нововведень і відповідні зміни інноваційної активності підприємців. Матеріальною основою «довгих хвиль» є структурне оновлення технологічного способу виробництва.
5. Безробіття
Безробіття - ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися би працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу.
Нам уже відомо, як вимірювати рівень безробіття і що існує три види безробіття, а також те, що безробіття та інфляція є двома основними проблемами кожної національної економіки, ключовими проявами її нестабільності.
Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов'язані передовсім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття економісти часто використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного. Закон Оукена можна записати:
ВВП* - ВВП / ВВП =B (Б` - Б*)
де ВВП* - природний обсяг виробництва;
ВВП - фактичний обсяг виробництва;
(ВВП* - ВВП) - ВВП-розрив;
Б* - природна норма безробіття;
Б' - фактичний рівень безробіття;
В - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що на кожен відсоток перевищення безробіттям його природної норми фактичний ВВП є меншим за природний ВВП на В%).
У більшості країн коефіцієнт B коливається в інтервалі від 2 до 2,5%. Це означає, що коли циклічне безробіття в національній економіці становить 1%, то фактичний ВВП на 2-2,5% менший за природний ВВП.
Отже, ВВП-розрив як показник втрат від циклічного безробіття становить:
ВВП-розрив =В (Б' - Б*) х ВВП*.
Якщо рівень безробіття порівняно з попереднім роком зростає на 1%, то реальний ВВП зменшиться на 2%, що означає величезні економічні втрати - недовиробництво товарів і послуг, зниження доходів населення тощо.
Безробіття зумовлює не лише економічні, а й величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів. Воно негативно позначається на психіці людини, на її фізичному здоров'ї: зростає кількість серцевих захворювань, алкоголізм тощо. Психологічні тести показують, що втрата роботи це психологічна травма, яка за рівнем стресу поступається тільки смерті найближчих родичів та тюремному ув'язненню.
У національній економіці щоденно когось із зайнятих звільняють з роботи, а окремі безробітні знаходять роботу. Цей безперервний приплив у лави безробітних і відплив із них визначає частку робочої сили, що перебуває у стані безробіття. Як нам уже відомо, робоча сила країни становить:
L = 3+Б,
де L - робоча сила;
З - зайняті;
Б - безробітні.
Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами безробіття
пошуком роботи;
негнучкістю заробітної плати \
недостатнім сукупним попитом.
Ринок праці охоплює сукупність механізмів, що забезпечують узгодження та координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці та соціальний захист найманих працівників через систему соціального страхування.
Початок становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням у 1991 р. Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з цим законом, держава відмовилася від монопольного права на працевлаштування і забезпечення абсолютної зайнятості населення і взяла на себе зобов'язання здійснювати матеріальне (допомога з безробіття) та соціальне (професійна перепідготовка, працевлаштування тощо) підтримання працівників, що втратили роботу й офіційно отримали статус безробітних. Саме в цей період в Україні були створені базові елементи інфраструктури ринку праці - Державна служба зайнятості і Державний фонд сприяння зайнятості населення.
Однак процес формування національного ринку праці відбувається повільно і суперечливо. І це аж ніяк не випадково, оскільки сфера зайнятості була однією з найбільш здеформованих сфер економіки України за часів її перебування у складі СРСР. На момент проголошення Україною незалежності сфера зайнятості характеризувалася:
відсутністю державних і правових інститутів ринку праці, законодавства про зайнятість, а також невизнанням безробіття на державному рівні;
концентрацією зайнятості на підприємствах державного сектора;
відсутністю гнучкої системи оплати праці внаслідок її державного регулювання;
- низьким рівнем мобільності робочої сили внаслідок законодавчого обмеження плинності кадрів, зміни місця роботи (через наявність паспортної прописки, облік трудового стажу, відсутність ринку житла тощо).
Одним із перших був сформований фіксований сегмент національного ринку праці. Його становлення відбувалося в умовах різкого дисбалансу між пропозицією і попитом на працю. Попит на робочу силу визначається наявними вакансіями. Упродовж 1990-х років чисельність вільних робочих місць зменшилася більш як у 5,5 раза, що призвело до різкого скорочення попиту на працю. Така тенденція зумовлена значним падінням реальною ВВІ І та ліквідацією підприємствами надлишкової кількості непродуктивних робочих місць, що були створені в умовах адміністративно-командної системи.
Попит на працю, як відомо, є похідним від попиту на товари і послуги. Звуження сукупного попиту в Україні внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств скоротило і попит на працю. Зокрема, обсяги капітальних вкладень зменшилися більш як на 80%. Низька інвестиційна активність негативно вплинула не лише на кількість вільних робочих місць, а й на здатність вітчизняних підприємств створювати їх. Якщо в 1995 р. було створено 120 тис. нових робочих місць, то в 1998 р. - лише 61 тис. Вони забезпечували зайнятість кожного дев'ятого безробітного.
Ще однією причиною зниження попиту на працю стало зменшення реальних споживчих видатків населення. Фізичний обсяг роздрібного товарообороту скоротився майже в 3 рази, що різко звузило ринок збуту вітчизняних підприємств. Тому більшість з них були змушені збільшувати виробничі запаси у вигляді готової продукції та ліквідовувати не лише вільні, а й наявні робочі місця.
Окрім попиту, важливим елементом ринку праці є її пропозиція. Динаміку пропозиції характеризують зміни коефіцієнта участі в робочій силі. Упродовж 1990-х років значення цього показника лише з урахуванням офіційно зареєстрованих безробітних коливалося в межах 0,75-0,85. Інакше кажучи, 75-85% працездатного населення у працездатному віці були зайнятими або шукали роботу. Такий високий рівень трудової активності є, очевидно, наслідком зниження реальних доходів населення України, зокрема доходів від оплати праці.
Надмірна пропозиція праці, про що свідчить зростання коефіцієнта навантаження на одне вільне робоче місце, неспроможна повністю реалізуватися у сфері оплачуваної зайнятості. Тому альтернативою її застосування для вітчизняних домогосподарств є самозайнятість - здебільшого в особистому підсобному господарстві. За даними опитувань, приблизно половина населення великих міст України займається особистим підсобним господарством.
Загалом формування ринку праці в Україні відбувається вкрай повільно. Це зумовлено, по-перше, повільною структурною перебудовою економіки, внаслідок чого у ВВП зменшується частка найдинамічніших з погляду створення нових робочих місць галузей (машинобудування, харчова і легка промисловість) та зростає частка неперспективних галузей (зокрема, чорної металургії). По-друге, неефективністю роздержавлення і приватизації, що не привели до зростання продуктивності праці, появи реального власника, трансформації прихованого безробіття у відкрите і зменшення надлишкової зайнятості. По-третє, повільним розвитком малого та середнього бізнесу, внаслідок чого працівники, які втратили роботу, не забезпечуються новими робочими місцями.
Висновки
Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно. Спад - це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У цій фазі населення менше закуповує товарів тривалого користування, зменшуються інвестиції в машини та устаткування, скорочується будівництво. У фазі спаду зростають масштаби безробіття, реальна зарплата може знижуватися, а прибутки фірм - скорочуватися.
Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Економісти пояснюють коливання ділової активності по-різному. Одні з них шукають основні причини цього у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війни, революції, відкриття нових земель, міграція робочої сили, наукові відкриття і винаходи, зміна світових цін на нафту, політичний процес тощо). Проте значна частина економістів уважає, що економічні коливання породжуються чинниками, що діють усередині економічної системи (гроші, інвестиції, ціни, сподівання тощо). Теорія реального ділового циклу пояснює короткострокові економічні коливання на підставі припущення про гнучкі ціни і заробітну плату та за допомогою класичної дихотомії. Згідно з цією теорією, економічні коливання є об'єктивною реакцією національної економіки на зміни економічних умов, зокрема в технологічній базі виробництва. Прихильники теорії реального ділового циклу стверджують, що коливання рівня зайнятості є наслідком міжчасового заміщення у пропозиції праці.
Список літератури
1. Про Основні напрями бюджетної політики на 2005 рік. Постанова Верховної Ради України від 24.06.2004 р.
2. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: учебное пособие. - М.: Юрайт, 2001. - 750 с.
3. Василик.О.Д. Шляхи зміцнення фінансового становища держави. // Науково-технічний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України // №7. - 2004. - C. 21-25.
4. История экономических учений: учебное пособие / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 746 с.
5. Курс экономической теории: учебное пособие под ред. А.В. Сидоровича. - М.: Дело и Сервис, 2004.
6. Курс экономической теории: учебник / Под ред. М.Н. Чепурина. - Киров: АСА, 2002. - 580 с.
7. Ломакин В.К. Мировая экономика. М.: Юнити, 2002. - 840 с. 8. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика - М.: ИНФРА-М, 2001.
9. Н. Грегори Мэнкью Принципы макроэкономики. - СПб.: Питер, 2003. - 685 с.
10. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. - К.: Техніка, 2004. - 336 с.
Подобные документы
Причини та типи економічних коливань. Суть і структура економічного циклу. Фактори, що визначають темпи економічного зростання. Теорія реального ділового циклу. Показники економічної динаміки у макророзрахунку. Сучасні дослідження теорії циклічності.
курсовая работа [413,3 K], добавлен 12.02.2013Поняття економічного циклу, порядок оцінки коливань в ньому. Види коливань залежно від довжини хвилі за часовим чинником. Методи аналізу тенденцій кон'юнктури ринку. Ендогенний механізм довгоплинних коливань. Півфази малих циклів ділової активності.
контрольная работа [345,9 K], добавлен 24.05.2010Поняття економічного циклу, його сутність і особливості, класифікація та різновиди. Теорія циклів К. Маркса. Пояснення коливань на базі змін сукупної пропозиції. Основні заходи антикризової політики. Сутність інфляції, її причини та шляхи подолання.
лекция [22,2 K], добавлен 27.01.2009Поняття і сутність економічного циклу. Пояснення причин середніх економічних циклів. Довгострокові коливання в економіці. Теорія довгих хвиль Кондратьєва. Періодичність прояви радикальних нововведень. Часовий цикл винаходів та втілення їх у виробництво.
курсовая работа [163,6 K], добавлен 31.03.2014Природа економічного циклу, його фази і види циклів. Причини циклічного розвитку економіки. Аналіз сучасного економічного циклу та його характерні риси. Методи регулювання циклічності. Рекомендації щодо стабілізації циклічних коливань в економіці України.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 19.05.2011Теоретичні аспекти макроекономічної нестабільності. Циклічність як форма економічного розвитку. Наслідки циклічних коливань. Зміст, причини і форми безробіття. Інфляція та її наслідки. Причини інфляції та безробіття на Україні. Антиінфляційна політика.
курсовая работа [79,0 K], добавлен 23.03.2009Науково-технічний прогрес та його вплив на розвиток (трансформацію) суспільства. Теорія довгострокових циклічних коливань М.Д. Кондратьєва. Іновації, покладені в основу третьої технологічної революції. Концептуальні принципи моделі економічного зростання.
статья [28,0 K], добавлен 20.08.2013Ринковий механізм рівноваги в економіці, його закономірності та основні етапи. Чинники, що визначають рівень попиту та пропозиції на ринку, їх динаміку. Співвідношення попиту і пропозиції на фазах економічного циклу. Еластичність економічних процесів.
контрольная работа [476,2 K], добавлен 24.05.2010Економічна рівновага і циклічність, та їх формування. Розвиток економічної теорії. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку. Середні і малі цикли. Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного виробництва.
контрольная работа [55,3 K], добавлен 14.10.2008Циклічність економічного розвитку як прояв макроекономічної нестабільності. Класифікація економічних циклів за тривалістю. Фази циклу за Мітчелом. Наслідки та фактори стабілізації кризи. Підйом або спад реального ВВП. Нестача національних інвестицій.
курсовая работа [181,9 K], добавлен 22.12.2010
