Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА

Курсова робота

на тему:

«Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства»

Рівне - 2007

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства

1.1 Поняття і структура виробничих фондів

1.2 Поняття, структура і класифікація основних фондів

1.3 Ефективність використання та шляхи підвищення ефективності основних фондів

1.4 Поняття,склад і структура основних фондів

1.5 Поняття ефективності господарської діяльності підприємства

Розділ 2 Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності

Розділ 3 Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства

Висновки

Література

ВСТУП

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить виробничим фондам. До недавнього часу відтворенню та ефективному використанню виробничих фондів на підприємствах України не приділялось належної уваги, що у свою чергу призвело до неконкурентно-спроможності вітчизняної продукції, занепаду підприємств. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих виробничих фондів підприємств. Що свідчить про те що в більшості вітчизняних підприємств існують проблеми пов'язані з неефективним використанням виробничих фондів.

Також підприємствам слід враховувати те, що кількість продукції, що виробляється або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно (ефективно) використовуються. Тому поліпшення використання виробничих фондів має велике народногосподарське значення.

Крім того, від ефективності використання виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, прискорення оборотності оборотних засобів, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.

Поліпшення використання виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень.

Усі вище зазначені факти свідчать про актуальність написання курсової роботи на тему: «Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства», тому що в умовах ринкових відносин, коли відтворення виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві.

Метою написання даної курсової роботи є висвітлення не лише теоретичних аспектів підвищення ефективності використання виробничих фондів, але і виконання ряду розрахунків для визначення шляхів покращення ефективності використання активів підприємства. Тобто виконання розрахункової частини має на меті підтвердження теоретичних факторів підвищення ефективності використання виробничих фондів.

Отже підприємствам не слід забувати, що раціональне й ощадливе використання засобів праці, предметів праці, робочої сили є першочерговою задачею підприємства, оскільки від ефективності їх використання - залежить прибутковість даного підприємства.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття і структура виробничих фондів

Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює на умовах господарського розрахунку виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Процес виробництва здійснюється за умови поєднання таких факторів виробництва:

- робочої сили;

- засобів праці;

- предметів праці.

Засоби виробництва складаються із засобів праці і предметів праці, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться. Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. Засоби праці - це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби, за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці на відміну від засобів праці за один виробничий цикл втрачаються повністю. Предмети праці - це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання.

Засоби праці та предмети праці у вартісному виразі становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи ЇЇ матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди - з основних і оборотних фондів (рис.1).

Отже виробничі фонди - це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. [1;128]

Рисунок 1 - Класифікація засобів виробництва (виробничих фондів) підприємства

1.2 Поняття, структура і класифікація основних фондів

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у незмінній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції частинами в міру спрацювання.

Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Соціальне значення основних фондів полягає в тому, що вони створюють нормальні умови для відтворення робочої сили.

Основні фонди на підприємстві обліковуються у натуральному і оцінюються у вартісному виразі. Облік основних фондів у натуральному виразі проводиться для визначення кількості певних видів основних фондів і виробничої потужності підприємства.

Склад і структура основних фондів залежать від особливостей спеціалізації галузі, технології й організації виробництва, технічної оснащеності. Структура основних фондів може бути різна по галузях промисловості й усередині окремої галузі в зв'язку з тими ж причинами.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи: - виробничі, - невиробничого призначення.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення ОВФ підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі ОВФ за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.[5;103]

Класифікують основні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом.(рис.2)

Основні фонди залежно від виконуваних функцій у виробничому процесі класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:

- будівлі - це адміністративно-господарські об'єкти, призначені для створення необхідних умов праці (виробничі корпуси цехів, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії);

- споруди - інженерно-будівельні об'єкти, призначені для виконання тих чи інших технічних функцій, необхідних для процесу виробництва і не зв'язаних зі зміною предметів праці (насосні станції, шахти, мости й очисні спорудження, резервуари і т.д.);

- передаточні пристрої - засоби за допомогою яких передаються всі види енергії, від машин -двигунів до робочих машин (електромережі, тепломережі, паро-, водо- та нафтопроводи);



Рисунок 2 - Класифікація основних фондів підприємства

- машини і обладнання

а) силові машини й обладнання, призначені для вироблення і перетворення енергії (генератори, двигуни);

б) робочі машини й обладнання, які використовуються безпосередньо для впливу на предмет праці чи для його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг, тобто для особистої участі в технологічних процесах (верстати, преси, підйомно-транспорні механізми й ін.);

в) вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування (вольтметр, амперметр, вага);

г) обчислювальна техніка (ПК);

- транспортні засоби, призначені для транспортування вантажів і людей у межах підприємства і поза ним;

- інструменти усіх видів і пристосування, що прикріплюються до машин для обробки виробу (затиски, тиски і т.д.);

- виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці (інвентарна тара, стелажі, загорожі машин);

- господарський інвентар - це предмети господарського і канцелярського призначення (канцтовари, офісне обладнання,);

- інші основні засоби - бібліотечні фонди, музейні цінності.[2;68]

Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку (згідно з П(С)БО 7), така:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки, споруди та передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні фонди.

Група основних фондів «Земельні ділянки» відображає вартість земельних ділянок, які було придбано відповідно до Указу Президента від 19 січня 1999 р. №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

До групи «Капітальні витрати на поліпшення земель» відносять витрати неінвентарного характеру (не пов'язані зі створенням споруд) на культурно-технічні заходи щодо поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізування купин, осушення та ін.).

Група «Будинки, споруди та передавальні пристрої» охоплює будинки і будови, у яких відбуваються основні «допоміжні» та обслуговуючі процеси, адміністративні будівлі та господарські споруди; житлові будинки; споруди (інженерно-будівельні об'єкти - нафтові та газові свердловини, стволи шахт, штольні, тунелі, мости, очисні споруди тощо); передавальні пристрої, лінії та мережі зв'язку, лінії електроживлення та ін.

До групи «Машини та обладнання» відносять насамперед робочі машини та устаткування, силові машини та устаткування (двигуни, генератори та трансформатори),пристрої розподілу електроенергії тощо.

До групи «Транспортні засоби» належать засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх перебування.

До групи «Інструменти, прилади та інвентар (меблі)» відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучих речовин. До цієї групи входять також меблі.

До групи «Робоча і продуктивна худоба» належать: робоча худоба - коні, воли, верблюди, віслюки та інші робочі тварини, продуктивна худоба - корови, бики-плідники, буйволи та яки.

До групи «Багаторічні насадження» відносять усі штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку.

До групи «Інші основні засоби» належать усі основні засоби, що не увійшли до зазначених вище груп.

Згідно з наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництва ті чи інші види основних фондів, розрізняють активну та пасивну частини.

До активної частини відносять основні фонди що беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для цього.

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить функціональну (технологічну) структур основних фондів.

Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.

Технологічна структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.

Поліпшення структури основних фондів досягається за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації виробництва; правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації не використовуваного або мало використовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.

Вікова структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості. [1;131]

1.3 Ефективність використання та шляхи підвищення ефективності основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів (рис.3).

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів - екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

Рисунок 3 - Система показників ефективності основних фондів

Показники використання основних виробничих фондів можуть поділяються на дві групи: - натуральні,вартісні, умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год; км/год; т/год). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду.

З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники, їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів - продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.

Вартісні показники поділяються на три основні групи.

1. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів.

1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених основних фондів С_введ до первісної вартості всіх основних фондів на кінець року С _к.р.:

2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням, вартості основних фондів, що вибули С_виб, до первісної вартості основних фондів на початок року С _п.р.:

3. Коефіцієнт зносу Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається відношенням вартості зносу С_зн до первісної вартості основних фондів на кінець року С_кр.:



4. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням недоамортизованої вартості основних фондів С_зал до їх первісної вартості на кінець року С _к.р.:

2. Показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.

1. Фондовіддача. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних виробничих фондів:

де ВД - валовий дохід протягом розрахункового періоду.

2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою:

На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості можуть істотно впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін, тобто фактори, від яких не залежить ступінь використання фондів. Щоб уникнути необгрунтованого збільшення або зменшення цих показників, їх визначають в умовно-натуральних одиницях за формулою:

де ЧП - чиста продукція підприємства.

3. Рентабельність основних виробничих фондів. Визначається відношенням балансового прибутку П₆ до середньорічної вартості фондів С_ср

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження. Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньо змінні простої становлять 10-15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 і більше відсотків Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування.[1;119]

1.4 Поняття, структура і структура оборотних фондів

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а) виробничі запаси;

б) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

в) витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70%. До складу виробничих запасів входять:

- сировина;

- основні та допоміжні матеріали;

- куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- запасні частини для ремонту;

- інші матеріали.

У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці.

Незавершене виробництво - це ті предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах), наприклад поковки, штампування, відливки заготівельного виробництва на машинобудівних підприємствах.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної, комерційної інформації, передплату періодичних видань тощо. [1;152-153]

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:

- Готова продукція на складах підприємствах.

- Готова продукція яка відвантажена і знаходиться в дорозі.

- Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

- Грошові кошти у незавершених розрахунках.

- Готівка в касі.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні кошти -це сукупність грошових коштів підприємства необхідний йому для формування та забезпечення виробничих оборотних фондів.

До основних джерел формування оборотних коштів належать:

- Власні кошти підприємства закріплюються за ним в момент його створення, для придбання виробничих запасів і організаційної діяльності - це вклади засновників з метою формування оборотного капіталу.

- Стійкі пасиви,їх суть така, що вони підприємству не належать, але воно використовує їх у господарській діяльності (постійна нормальна заборгованість по відпускам, заборгованість постачальникам за матеріальні ресурси).

- Позичкові кошти - короткострокові банківські кредити, комерційні кредити (векселі).

Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.[6;65]

1.5 Поняття ефективності господарської діяльності підприємства

Економічна ефективність виробництва - це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об'єму продукції, яка випускається.

Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію - максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення.

Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов'язане з рішенням двох важливих взаємопов'язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.

Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об'єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.[4;75]

РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ, РУХУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Таблиця 1

№ п/п	Обґрунтування підвищення ефективності використання виробничих ресурсів підприємства	Дані
1	Проектна потужність підприємства, тис.шт.	463
2	Обсяг виробництва(реалізації), тис.шт.	450
3	Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн.	25
4	Балансова вартість ОВФ, тис.грн. в т.ч.	5733,0
5	Будівлі, споруди	2205,0
6	Передавальні пристрої	485,1
7	Машини та обладнання	1389,2
8	Транспортні засоби	1433,3
9	Інструмент та інвентар	110,3
10	ЕОМ	110,3
11	Залишкова вартість ОВФ, тис.грн.	2293,2
12	Питома вага активної частини ОВФ, %	62,0
13	Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах, тис.грн.	4013,1
14	Чисельність працівників	600
15	Середньодобова потреба в оборотних фондах, тис.грн.	3,33
16	Середньорічний залишок оборотних фондів, тис.грн.	1466
17	Зменшення тривалості одного обороту, днів	7
18	Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн	0,1
19	Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів	-
20	- за планом	265,00
21	- фактично	220
21	Питома вага нормованих оборотних коштів, %	75,00

2.1 Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства

Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:

ОК_р=? Р_і *Т_ц

ОК_р= 3,33 • 360= 1198,8тис.грн.

де ОК_р - річна потреба в оборотних коштах;

Р_і - середньодобова витрата оборотних коштів;

Т_ц - тривалість періоду, діб (360).

Це означає, що для фірми на протязі 360 днів потрібно оборотних коштів на суму 1198,8 тисяч гривень.

Визначення повної собівартості продукції

C=C_в+С_нв

де С_в - виробничі витрати, грн.;

С_нв - невиробничі витрати, грн. (вони становлять 5% від суми виробничих витрат).

С_в=С_пр+С_нпр

де С_пр, С_нпр - відповідно - прямі та непрямі витрати, грн.

С_пр=С_мв+С_оп+С_ам+С_рем+С_соц+С_ін

де С_мв -вартість матеріальних витрат (становлять 50% від річної потреби оборотних коштів);

С_оп - витрати на оплату праці;

С_ам - амортизаційні відрахування;

С_рем - вартість ремонтних робіт;

С_соц - відрахування на соціальні заходи(у %від витрат на оплату праці);

С_ін - інші виробничі витрати.

С_оп=О •Н_П

де О - обсяг виробництва продукції, тис. грн.;

Н_П - норматив заробітної праці на одиницю продукції.

С_ам = (?Бв_і* а) / 100

де Бв_і - балансова вартість ОВФ і - ої групи, тис. грн.;

а - норми амортизаційних відрахувань(для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки), %.

С_рем=С_ам •k_рем

де k_рем - коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт(35% від величини амортизаційних відрахувань).

С_соц=С_оп+k_соц

де k_соц - коефіцієнт витрат на соціальні заходи

С_ін=k_i •(С_мв+С_оп+С_ам+С_рем+С_соц)

де k_i - коефіцієнт який враховує розмір інших витрат(20%)

С_нпр=С_пр •k_нпр

де k_нпр - коефіцієнт непрямих витрат(становить 50% від прямих витрат).

Будемо визначати річні витрати на виробництво та реалізацію продукції підприємства:

Розрахуємо витрати на оплату праці:

С_оп= 450•0,1•25= 1125 тис. грн.

Це означає, що кількість виготовленої продукції потрібно виразити в грошовому виразі, а потім знаходити, яка сума грошей потрібна для оплати праці.

Амортизаційні відрахування:

С_ам=(2205,0•2%·4%+485,1•2%·4%+1389,2•6%·4%+1433,3•10%·4%+110,3•10%·4%+110,3•15%·4%) / 100% = 1232,32 тис. грн.

Амортизаційні відрахування - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на новостворену продукцію з метою її повного відшкодування. Амортизація означає «списання» протягом кількох років балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування є власністю підприємства і вилученню не підлягають.

Обчислюємо вартість ремонтних робіт.

С_рем= 1232,32 •35%/100% = 431,3 тис. грн.

Відрахування на соціальні заходи.

С_соц= 1125• 37,5%/100% = 427,5 тис. грн.

Вартість матеріальних витрат.

С_мв= 3,33• 360*50% /100%= 599,4 тис. грн.

Інші виробничі витрати.

С_ін= 20% • (599,4+1125+1232,32+431,3+427,5)/100%=763 тис. грн.

Прямі витрати.

С_пр= 599,4+1125+1232,32+431,3+427,5+763/100%=4578,5 тис. грн.

Непрямі витрати.

С_нпр= 50% •4571,9/100% = 2289,3 тис. грн.

Виробничі витрати складають.

С_в = 4578,5+2289,3= 6867,8 тис. грн.

Визначаємо невиробничі витрати, які складають 5% від виробничих:

С_нв = 6867,8 • 0,05%= 343,4 тис.грн.

Повна собівартість продукції:

С = 6867,8+343,4 =7211тис.грн.

Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції

Таблиця 2

№п/п	Елементи витрат	Значення, тис. грн.
1	Прямі витрати на виробництво, в тому числі:	4578,5
	- Матеріальні витрати	599,4
	- Витрати на оплату праці	1125
	- Відрахування на соціальні заходи	427,5
	- Амортизація	1232,32
	- Інші витрати	763
2	Непрямі витрати на виробництво	2289,3
3	Виробнича собівартість виготовленої продукції	6867,8
4	Повна собівартість	7211

Визначаємо собівартість одиниці продукції

С_од = С/О

С_од = 7211 тис. грн./450тис.штук = 16 грн./шт.

С_од - повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.

О - обсяг виробництва продукції, шт.

Економічна суть собівартості проявляється у вираженні нею поточних витрат на виробництво продукції, тобто, цей показник характеризує ступінь ефективності виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 11793.3 тис. грн., а собівартість одиниці продукції - 0,65грн.

Висновок: На основі попередніх обчислень було знайдено, що - річна потреба в оборотних коштах підприємства становила 1198,8 (тис. грн.); - матеріальні витрати на виробництво продукції становили 599,4 тис. грн.; - витрати на оплату праці - 1125тис. грн.; - відрахування на соціальні заходи (державне соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд зайнятості населення) становлять 427,5 тис. грн.; - сума амортизаційних відрахувань становить 1232,32 тис. грн.; - інші витрати підприємства, до яких відносяться витрати на сертифікацію і збут продукції, витрати на відрядження та інше, складають 763 тис. грн.; - прямі та непрямі витрати становлять відповідно 4578,5 та 2289,3 тис. грн.; - виробничі витрати -6867,8 тис.грн., невиробничі витрати складають 5% виробничих витрат і становлять 343,4 тис. грн. Економічна суть собівартості проявляється у вираженні нею поточних витрат на виробництво продукції, тобто, цей показник характеризує ступінь ефективності виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 11793.3 тис. грн., а собівартість одиниці продукції - 0,65грн.

2.2 Визначення показників ефективності виробництва

Валова виручка від реалізації готової продукції

В = Ц_од • О

В = 25•450 = 11250 (тис. грн.)

Ц_од - відпускна ціна одиниці продукції;

О - обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках).

Отримання грошової виручки означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним, тому за відвантажену продукцію поступило 11250 тис. грн.

Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції

ЧД(ЧВ)=В - ПДВ

ЧД (ЧВ) = 11250 - 11250 / 6 = 9375(тис. грн.)

де ПДВ - нарахування податку на додану вартість

Отже, чистий дохід - це дохід за мінусом ПДВ і він складає 9375 тис. грн.

Валовий прибуток підприємства

П_вал = 9375 - 6867,8 = 2507,2 (тис. грн.)

де С_в - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Встановлено, що валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток підприємства (прибуток від оперативної діяльності).

П_оп = 2507,2 - 343,4 =2163,8 (тис. грн.)

де С_нв - невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати)

Чистий прибуток (прибуток після оподаткування).

Пч = 2507,2 - 2507,2•0,25 = 1880,9 (тис. грн.)

де Податок - податок на прибуток (25%)

Таким чином, 1880,9 тис. грн. залишається в розпорядженні підприємства.

Рентабельність продукції

Р_п =(2507,2 / 6867,8) • 100% = 36,5%

де С_в - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Як видно, цей показник є досить високим.

Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів)

Р_вф= 2507,2/ (5733 + 1466) = 35%

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства.

- річна вартість нормованих оборотних коштів.

Цей показник характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва. Рентабельність виробничих фондів є високою, а це означає, що вони використовуються раціонально.

Висновок:Уданому підрозділі було визначено валову виручку від реалізації готової продукції - 11250 (тис. грн.).Чистий дохід становив 9375 тис. грн.; прибуток від оперативної діяльності (операційний прибуток) - 2163,8 тис. грн.; чистий прибуток - 1880,9 тис. грн. залишається в розпорядженні підприємства. Рентабельність продукції і виробництва відповідно становлять - 36,5% та 35%. Рентабельність виробничих фондів є високою, це означає, що вони використовуються раціонально.

2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства

Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:

- коефіцієнт зносу:

Кзн= ?Зн / Б_вп = ?(Б_вп - ЗВ) / Б_вп

Кзн = (5733 - 2293,2) /5733 = 0,6

Цей коефіцієнт характеризує ступінь зносу основних фондів. Як видно, основні фонди зношені на 60%.

- коефіцієнт придатності:

К_пр = 2293,2 / 5733 = 0,4

де К_ПР - коефіцієнт придатності основних фондів,

ЗВ- залишкова (балансова) вартість основних фондів.

Б_В - балансова (первісна) вартість основних фондів

К_пр = 1 - 0,6= 0,4

Коефіцієнт придатності показує вартість основних засобів, яка ще не перенесена на новостворену продукцію.

- технологічна структура основних виробничих фондів:

- будівлі і споруди =2293,2/ 5733 • 100% = 38%

- передавальні пристрої = 485,1 / 5733 • 100% = 8%

- машини та обладнання = 1389,2 / 5733 • 100% = 25%

- транспортні засоби = 1433,3 / 5733 • 100% = 25%

- інструмент та інвентар = 110,3 / 5733 • 100% = 2%

- ЕОМ= 110,3 / 5733 • 100% = 2%

З технологічної структури доведено, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівлі і споруди (38%), а найменшу - інструмент, інвентар та ЕОМ (2%).

Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ОВФ

- фондозабезпеченість виробництва:



Ф_з = 5733 / 9375 = 0,61 (тис.грн/тис.грн)

де Ф_З - фондозабезпеченість;

Б_В - балансова вартість основних виробничих фондів;

О - обсяги виконаних робіт;

тис. грн.

Отже, потреба підприємства в ОВФ для виготовлення одиниці продукції складає 0,61 тис. грн./тис. грн.

- Механозабезпеченість:

де М_З - механозабезпеченість виробництва;

Б_ВА - балансова вартість активної частини (засобів механізації).

М _з = (5733 • 0,62) / 9375= 0,38 (тис. грн./тис. грн.)

Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції складає 0,38 тис. грн./тис. грн.

Показники, що характеризують озброєність працівників ОВФ

- Фондоозброєністьпраці:

,

Ф_п = 5733 / 600 = 9,55 (тис. грн./люд.)

де Ф_П - фондоозброєність праці робітників;

Ч_р - середньорічна чисельність робітників.

Отже, вартість ОВФ, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 9,55 тис. грн./люд.

- механоозброєність праці:

М _П = 3554,46 / 600 = 5,9 (тис. грн./люд.)

де М_П - механоозброєність праці робітників.

Отже, вартість активної частини (машин і механізмів), що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 5,9 тис. грн./люд.

Показники що, характеризують використання ОВФ в часі

Коефіцієнт змінності:

Узагальнюючі показники

- фондовіддача:

Ф_В = ЧД / ОВФ,

де ЧД - чистий дохід підприємства;

ОВФ - середньорічний залишок оборотних фондів;

Ф_В = 9375 / 5733 = 1,64 (грн./грн.)

Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на 1 грн. ОВФ. Отже, на 1 тис. грн. ОВФ виробляється 1,64 тис. грн. продукції.

- Фондовіддача по чистій продукції:

Фчп = (ОВП - МВ - Ар)/ БВ,

Фчп = (9375 - 599,4 - 1232,32) / 5733 = 1,32 (тис.грн./тис.грн.)

де ОВП - обсяг виробленої продукції

МВ - матеріальні витрати

Ар - річні амортизаційні відрахування

БВ - балансова вартість ОВФ

Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно, фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і становить 1,32 тис. грн./тис. грн.

- Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів

К_всоз. = ОВП/ Ар

К_всоз. =9375/1232,32 = 7,6 (тис. грн./тис. грн.)

Цей показник характеризує коефіцієнт використання основних фондів з врахуванням їх оборотності, а саме обсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості ОВФ.

Визначення показників ефективності використання оборотних коштів

- коефіцієнт оборотності:

К_о = 9375 / 1466 = 6,4 (грн./грн.)

де О_к - середньорічний залишок оборотних засобів

Коефіцієнт оборотності показує обсяг випущеної і реалізованої продукції, який припадає на одиницю середньорічного залишку оборотних коштів. З іншого боку він показує скільки разів на протязі року оборотні кошти пройшли всі стадії кругообігу. Отже, оборотні кошти здійснюють більше 6 обертів. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні засоби, тим ефективніше виробництво.

- коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:

К_з= 1 / 6,4 = 0,16 (грн./грн.)

Цей показник характеризує потребу підприємства в основних засобах на 1 грн. виконуваних робіт. Отже, в даному випадку на 1 грн. виготовленої продукції необхідно 0,16 грн. оборотних засобів.

- тривалість одного обороту:

Т_о = 360 / 6,4 = 56(днів)

де Д - тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік - 360 днів)

Цей показник характеризує тривалість одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції (в даному випадку - 56 днів). Чим менше часу витрачається на один оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.

- коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:



К_в = 2507,2/ 1466 = 1,71 (грн./грн.)

Отже, в даному випадку на 1 грн. вартості оборотних засобів припадає 1,71 грн. прибутку.

- коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):

К_вк = 9375 /599,4 = 15,6 (грн./грн.)

Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно, вартість валової продукції в 15,6 разів більша за матеріальні витрати.

Висновки: У даному розділі було визначено річну потребу підприємства у оборотних коштах - 1198,8 тис. грн.,а також було складено кошторис витрат виробництва готової продукції - С=7211 тис. грн. Було розраховано валову виручку підприємства, чистий дохід, валовий прибуток, операційний прибуток підприємства, показники, що характеризують ступінь використання основних і оборотних коштів підприємства. На основі попередніх розрахунків було визначено рентабельність продукції (36,5%) і рентабельність виробництва (35%). Спираючись на попередні розрахунки можна вважати, що дане підприємство досить добре забезпечене основними виробничими фондами - про це свідчить фондоозброєність (9,55тис.грн./люд.) і механоозброєність (5,9 тис. грн./люд.). Отже можна зробити висновок, що дане підприємство є прибутковим і має нормальну рентабельність для вітчизняної економіки, але також можна стверджувати, що дане підприємство має резерв для підвищення ефективності використання виробничих фондів.

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення використання ОВФ підприємства в часі.

На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%)

де - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;

р - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;

р - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, %

= 215 • 0,12= 26 (днів)

Запроектований комплекс заходів дасть змогу збільшити річний робочий час використання основних виробничих фондів на 26 дні.

Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році

де - плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів