Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств

Проте негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних відрахувань, зростання потреби в інвестиційних ресурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями.

Подовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт.

Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:

ДВ_ОФ=НА_М - СВ_РЕМ - мах (5.5.)

де ДВ_ОФ - джерела коштів для відновлення основних фондів;

НА_М - нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації;

СВ_РЕМ - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів.

СВ_РЕМ - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів

ДВ_ОФ - джерела коштів для відновлення основних фондів

Визначений у такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих труп та видів основних фондів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних фондів для забезпечення їх простого відтворення.

Висновки та пропозиції

Можна зробити наступні висновки стосовно теми курсової роботи.

Основні фонди - це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік). [18]

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшена випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимально виробничу структуру підприємства -- важливий напрямок кращою використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів -- швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно и економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства. [11]

Інтенсивний шлях використовування основних фондів діючих підприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів. Інтенсивне використання основних фондів підвищується через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва і управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Поліпшення екстенсивного використовування основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з другого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у складі всього устаткування, що є на підприємстві і в його виробничій ланці.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1. постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між темпами і пропорціями розвитку всього народного господарства;

2. поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті і збільшуючого міжремонтний період;

3. проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах окрім діючих технологічних ліній, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина -- на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також введення в дію всього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використовування основних фондів.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, -- зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування. [22]

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:

технічного переозброєння діючого підприємства;

реконструкції виробництва;

розширення виробничих потужностей підприємства;

нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей.

Список використаної літератури

Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -2003.-№18-22.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283-ВР від 22.05.1997. (із змінами та доповненнями).

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001.

Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Видавництво А.С.К., - 2004. - 400 с.

Бухгалтерский учет: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. / И.Е. Тишков, А.И. Балдинова, Т.Н. Дементей и др.; Под общ. ред. И.Е. Тишкова, А.И. Прищепы. - Мн.: Выш. шк., 1996.

Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; За ред. М.Г. Грещака. -К.:КНЕУ,2001.

Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. - К.: “Екаунтинг”, 2000. - 376 с.

Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. Київ: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

Економіка виробничого підприємництва: Навч. посібник / За ред. Й. М. Петровича. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, МЛ. Горбаток; За ред. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.

Ермолович Л.Л., Сивчик Л.Г., Толкач Г.В., Щитникова И.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие / Под общ. ред. Л.Л. Ермолович. - Мн.: Интерпрессервис; Экоперспектива, 2001.

Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия: Практикум: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1999.

Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.- К.: ВД «Професіонал», 2004.- 320 с.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000.

Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: Учеб. пособие. В 2-х ч. / Под общ. ред. А.И. Ильина. - Мн.: ООО «Новое знание», 2000.

Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства. Львів: Національний ун-т "Львівська політехніка". - 2003. - 208 с.

Мельник Л.Г, Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Універсальна книга», 2002.

Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання. Київ: Вища освіта. - 2002. - 400 с.

Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002.-336 с.

Пасічник В. Г., Акіліна О. В. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 256 с.

Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів: «Новий Світ-2000», 2004.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ,2001.

Савченко О. Індексація основних фондів за підсумками 1999 року//Податки та бухгалтерський облік. - лютий, 2000. - №7 (263). - ст. 25 -27.

Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: «Каравела», 2003.

http://www.rada.gov.ua - сайт Верховної Ради України.

http://www.ukrstat.gov.ua - сайт Державного комітету статистики.

http://www.enbv.narod.net - бібліотека економічної літератури.