Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства на прикладі Приватного малого підприємства "Арконі"

Вінницький фінансово-економічний університет

Кафедра менеджменту

Спеціальність «Менеджмент організацій»

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства» (на прикладі Приватного малого підприємства «Арконі»)

Вінниця - 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

1.1. Поняття та сутність соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

1.2. Значення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

Розділ 2. Аналіз соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

2.1Організаційно-економічна характеристика ПМП «Арконі»

2.2Аналіз соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

3.1 Пропозиції та шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

3.2 Вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі» з використанням інформаційних технологій

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку різних секторів економіки характеризується поглибленням розвитку ринкової економіки, взаємозв'язку соціального і економічного розвитку країни, задоволення потреб працівників. Цим проблемам присвячено багато публікацій та наукових досліджень.

Перетворення, які здійснюються протягом останніх років у системі економіки, потребують великої уваги. Це стосується функціонування та розвитку соціальної інфраструктури галузей та підприємств.

Концепція ринкової економіки грунтується на необхідності гарантування соціальної захищеності селянства, створення належних умов життя, подолання несприятливих демографічних процесів.

Перебудова виробничо-економічних відносин залежить в значній мірі від соціального розвитку. Функціонування підприємств соціальної інфраструктури тісно пов'язано з ефективністю виробництва.

Різноманітні проблеми розвитку соціальної інфраструктури та її впливу на виробництво займають значне місце в роботах вітчизняних та західних економістів. Перші згадки по даній темі зустрічаються в роботах А. Маршала, А. Сміта, Дж. Кейнса, А. Маслоу, та ін. Серед вітчизняних науковців можна виділити роботи Агабаб'яна Е.М., Антоненка Л.О., Бєсєдіна М.О., Горкавого В.К., Жаміна В.О., Кочерги О.І., Мазаракі О.О., Нікіфорова Л.В., Орлатого М.К., Плаксієнка В.Я.. Прокопи І.В., Тощенка Ж.Т., Хомелянського Б.М., Шепотько Л.О., Шияна В.Й., Юрчишина В.В., та ін. Проте, в умовах реформування підприємств досить актуальною стає проблема розвитку, інвестицій в соціальну інфраструктуру та дослідження її впливу на основні показники діяльності підприємств.

Мета дослідження - обґрунтування теоретичних, науково-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) визначити теоретичні засади соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства;

2) охарактеризувати методологію здійснення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства;

3) дати організаційно-економічну характеристику ПМП «Арконі»;

4) дослідити стан формування соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»;

5) проаналізувати шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»;

6) вказати шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності із застосуванням інформаційних технологій.

Об'єктом дослідження є удосконалення управління прибутком підприємства при здійсненні імпортних операцій.

Предметом дослідження є відносини, що виникають на ПМП «Арконі»» при вдосконаленні соціальної інфраструктури та соціальної діяльності.

Теоретичною і методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу вивчити організаційні та економічні явища у розвитку й взаємоз'язку. У роботі застосовується також метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, історико-логічну аргументацію, порівняння й узагальнення.

Структура та обсяг роботи. Структура роботи обумовлена логікою дослідження. Вона складається з вступу, основної частини, яка містить три розділи і шість параграфів, висновків, списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

1.1Поняття та сутність соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

Соціальна інфраструктура - це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задоволення соціально-побутових та культурних потреб робітників підприємства.

Соціальна інфраструктура, як правило, складається з підрозділів громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих дошкільних закладів, закладів освіти, житлово-комунального господарства, організації відпочинку, заняття фізкультурою та спортом [14, 78].

В умовах ринкових перетворень перед наукою та економікою держави стоять задачі пошуку конкретних шляхів і засобів підвищення ефективності суспільного виробництва, розробки варіантів економічного розвитку, що дозволяють з якнайменшими витратами добитися ефективного рішення соціально-економічних задач.

Одним з найважливіших напрямів інтенсифікації суспільного виробництва є розвиток соціальної інфраструктури. Високий рівень її розвитку дозволяє повно і комплексно використовувати накопичений трудовий потенціал, сприяючи тим самим підвищенню ефективності суспільного виробництва. Таким чином, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин питання поліпшення функціонування і розвитку соціальної інфраструктури стають особливо актуальними.

Аналіз питань стану соціальної інфраструктури в України показав наявність складних проблем, до числа яких належать істотне відставання розвитку матеріально-технічної бази інфраструктури, непропорційний розвиток окремих галузей інфраструктури, надмірна диференціація рівнів розвитку об'єктів інфраструктури. Незадовільний розвиток соціальної інфраструктури є наслідком як об'єктивної обмеженості ресурсів, що впливають на її розвиток, так і результатом певних прорахунків в управлінні її розвитком. Слід зазначити, що об'єктивні реалії України вимагають серйозних змін в системі існуючих поглядів на соціальну інфраструктуру.

Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури. Рішення питань соціального розвитку колективу підприємства відноситься до найважливіших чинників економічного зростання, підвищення ефективності виробництва.

Основною метою даної роботи є розгляд соціальної інфраструктури як передумови економічного зростання, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, обґрунтування необхідності її розвитку і функціонування.

Розвиток галузей соціальної інфраструктури є одним з найважливіших напрямів управління трудовим потенціалом, чинником зростання ефективності виробництва, який залежить як від підприємства, так і від регіональних і галузевих органів управління.

Підвищення ефективності промислового виробництва - не єдина мета розвитку галузей соціальної інфраструктури, при цьому розв'язуються і важливі соціальні задачі. Так, плануючи розвиток соціальної інфраструктури, повинно прагнути оптимального поєднання інтересів виробництва і працівників з погляду забезпечення останніх послугами соціальної інфраструктури.

Дія галузей соціальної інфраструктури на ефективність промислового виробництва здійснюється вдосконаленням процесу відтворення трудових ресурсів за такими напрямами, як зниження втрат сукупного робочого часу і підвищення продуктивності праці [2, 37].

Найважливішою проблемою вивчення впливу галузей соціальної інфраструктури на ефективність вітчизняного виробництва є взаємозв'язок дії цих галузей на підвищення продуктивності праці працівників промислових підприємств.

Висока продуктивність праці ґрунтується, з одного боку, на розвитку засобів виробництва - комплексній механізації, автоматизації, передовій технології і найефективнішій системі управління виробничо-господарською діяльністю, з іншого - на високо розвинутих здатностях людини до праці.

Подальший розвиток і вдосконалення галузей соціальної інфраструктури є важливішою умовою нарощування економічного і соціального потенціалу суспільства.

До числа найважливіших галузей соціальної інфраструктури відноситься житлово-комунальне господарство, що визначає певною мірою рівень добробуту працівників.

Важливою сферою соціальної інфраструктури є транспортне обслуговування населення. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного обслуговування населення стає найважливішою соціально-економічною проблемою, від рішення якої залежить як рівень життя працівників, так і пов'язана з ним ефективність виробництва і якість роботи.

Разом з розглянутими галузями соціальної інфраструктури, ефективне функціонування яких припускає дію з боку виробництва, існує і ряд інших. Наприклад, важливою складовою частиною соціальної інфраструктури є побутове обслуговування на виробництві.

Чималі резерви підвищення ефективності виробництва містить така галузь як фізична культура і спорт.

Розвиток нових форм виробничого побуту містить в собі великі резерви зростання продуктивності праці і сприяє вирішенню задач підвищення соціально-економічної ефективності виробництва [11, 114].

Аналіз соціальної інфраструктури показав, що в даний час технології, за допомогою яких можна оцінити поточний стан і виробляти ефективні і результативні стратегії майбутнього розвитку соціальної інфраструктури, зазначають значних змін. У зв'язку з цим різко постає питання про вибір інструментарію оцінки соціальної інфраструктури, який дозволить оперативно визначити можливості і слабкості, знаходити приховані резерви в цілях підвищення ефективності її функціонування.

1.2Значення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності підприємства

Виробництво - це комплексний процес створення матеріальних благ, невід'ємною складовою якого є люди та система взаємовідносин між ними. Тому підприємство становить не лише економічну, але і соціальну підсистему суспільства. Крім того, на результативність діяльності підприємства в сучасних умовах все більше впливають соціально-культурні фактори зовнішнього середовища (екологічні, соціальні, культурно-побутові та інші проблеми регіону, де розташоване підприємство). Таким чином сучасні підприємства повинні направляти частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру.

Соціальні потреби виникають в результаті діяльності людини як суспільної істоти. Вони безпосередньо пов'язані з поведінкою людини у взаємовідносинах з іншими людьми, групами людей і суспільством в цілому та спрямовані на відтворення соціальних умов життєдіяльності.

Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань поліпшення: умов праці та охорони здоров'я; побуту робітників та членів їх сімей; соціально-культурного обслуговування. Забезпечення соціальних потреб здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких входять: їдальні, кафе, буфети; лікарні, поліклініки, медпункти; власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування; школи, професійно-технічні училища, інститути (факультети, курси) підвищення кваліфікації; дитячі ясла та садки, бібліотеки, клуби; будинки та бази відпочинку, літні табори школярів, спортивні комплекси тощо [9, 82].

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства з кадрових та соціальних питань. Йому підпорядковані відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський та житлово-комунальний, які вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства.

Рішення питань соціального розвитку колективу підприємства є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Сучасні умови господарювання пред'являють високі вимоги до робітників, до рівня їх загальної освіти, професійної підготовки, творчої активності. Подальший розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, пов'язаною не тільки з використанням сучасних машин і механізмів, але і з удосконаленням техніки і технології, використанням наукових досягнень у виробництві. З метою задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складається план соціального розвитку.

Цей план являє собою обгрунтовану та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на удосконалення соціальної структури кадрів підприємства, покращення умов праці та побуту робітників, їх соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Передумовою ефективного управління персоналом підприємства є прогнозування змін у соціальній структурі робітників. Так, встановлення необхідних відношень різних груп робітників за статтю і віком вказує мету своєчасного забезпечення потреб у кадрах виробництва. Характер та зміст праці, під впливом досягнень науки і техніки, впливають на професійну та кваліфікаційну структуру колективу. У цьому ж розділі плану соціальною розвитку значне місце відводиться заходам щодо підвищення рівня загальної та спеціальної освіти робітників, зменшення плинності кадрів [13, 98].

В плані соціального розвитку, як правило, передбачаються заходи, спрямовані на удосконалення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрації, запиленості та загазованості і т. ін.). Не менш важливою є розробка заходів щодо збереження працездатності протягом тривалого часу та попередження стомлюваності. Все це має за мету усунути фізичні та нервово-психологічні навантаження, що залежать від режиму праці та відпочинку, організації робочого місця, стану знарядь праці, ритму та темпів роботи, стану промислової естетики і т. ін. Особлива увага при цьому надається заходам, що підвищують безпечні умови праці, усувають виробничий травматизм, що спрямовані на профілактику і зниження професійної та загальної захворюваності.

До складу плану соціального розвитку включають також заходи, що пов'язані з покращенням житлових та побутових умов робітників підприємства, їх соціально-культурним обслуговуванням (будівництво житла, дитячих закладів, зміцнення матеріально-технічної бази установ громадського харчування, побутового обслуговування, охорони здоров'я, закладів культури, спорту, відпочинку і т. ін.).

В плані соціального розвитку передбачають також заходи, що сприяють розвитку трудової та творчої активності і відбиваються, зокрема, у розвитку раціоналізаторського руху і науково-технічної творчості робітників.

План соціального розвитку підприємства має бути узгодженим з місцевими територіальними планами і в цьому його особливість. Це пов'язано з тим, що багато соціальних проблем за своїм значенням і можливостями вирішення виходять за межі окремого підприємства [23, 54].

Для досягнення високих господарських результатів діяльності підприємства недостатньо раціонально організувати робочі місця, налагодити їх забезпечення та функціонування. Важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат, активізувати соціальну мотивацію праці. Все це безпосередньо впливає на продуктивність праці і кінцеві результати діяльності підприємства.

Розділ 2. Аналіз соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

2.1Організаційно-економічна характеристика ПМП «Арконі»

ПМП "Арконі" м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 88 тел. +38 (0432) 56-20-37, 61-17-10 E-mail: info@arkony.com.ua

Будівельна компанія "Арконі" вже більше дев'яти років здійснює свою діяльність на території Вінниччини та України. На самому початку свого заснування компанія займалася проведенням ремонтно-будівельних робіт. Вона пройшла шлях від невеликої фірми, постійно стикається з проблемою закупівлі необхідних будівельних матеріалів, до великої будівельної організації, яка зараз і займається закупівлею матеріалів з подальшою реалізацією будівельним фірмам та організаціям.

На сьогоднішній день фірма є регіональним представником продукції від провідних світових виробників (брендів): Scanmix, Northcliffe, Armstrong, Gardinia, Lafarge, Jonhstone's, Поліфарб Україна, Альта-Профіль, Версаль і Dufa.

Крім того, фірма "Арконі" здійснює весь спектр будівельно-монтажних і ремонтних робіт з гарантією якості: будівництво та ремонт приватних будинків, котеджів ("під ключ"), а також ремонт офісів, кімнат і виробничих приміщень.

Наша компанія виконує роботи із застосуванням сучасних будівельних матеріалів і технологій, завжди прагнучи "йти в ногу з часом". Робота виконується в поставлені замовником терміни. Також здійснюється підбір і постачання будівельних матеріалів та обладнання. При будівництві застосовуються сертифіковані сучасні екологічно чисті будматеріали. Гарантується якісне та надійне виконання.

Основний успіху будівельної компанії є висока якість робіт, професіоналізм персоналу, прогресивні технології, сучасні будівельні матеріали і чітка, до дрібниць продумана організація виробництва.

По порівнянні з більшістю інших будівельних фірм, що працюють у Вінниці, "Арконі" забезпечує своїм клієнтам ряд істотних переваг. По-перше, - при високому рівні будівництва або обробки, ціни виробництва робіт значно нижче. Це досягається за рахунок зменшення накладних витрат, пов'язаних із закупівлею будівельних матеріалів. По-друге, - надається гарантія якості і термінів плюс гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Засновувалась на власному досвіді, фірма намагається знайти індивідуальний підхід до кожного замовника, запропонувати зручний для нього варіант співпраці, оптимальний і гнучкий метод взаємин.

Вартість розраховується для кожного об'єкта окремо в залежності від класу, умов і характеру робіт. Компанія використовує гнучку систему знижок.

Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво ї доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т. ін.

Управління фінансовою діяльністю здійснює фінансовий директор. Разом з генеральним директором він несе відповідальність за фінансовий стан підприємства. Збутово-маркетингова діяльність належить менеджеру по збуту. Облік діяльності фірми здійснює головний бухгалтер.

Комерційний директор здійснює оперативне планування, реалізацію поставлених завдань, вносить відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Взагалі, економічна служба побудована на принципі максимального врахування динаміки навколишнього середовища. Виходячи з цього, комерційний директор здійснює ціноутворення, прогнозування, економічний аналіз та управління персоналом. Свою діяльність, виходячи з стратегії розвитку підприємства, що визначає генеральний директор, він будує на основі інформації, отриманої від фінансового директора, менеджера по збуту та головного бухгалтера.

Організаційна структура постійно вдосконалюється, все більше пристосовується до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту.

Для більш повної характеристики Приватного малого підприємства «Арконі» розглянемо його основні економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Рівень та динаміка основних економічних показників ПМП «Арконі» 2006-2008 рр.

Показники	Роки	Відносне відхилення звітного року від, %
	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2006 р.	2007 р.
1	2	3	4	5	6
1. Обсяг продукції (робіт, послуг) у порівняльних оптових цінах, тис. грн.	3046,7	2853,3	3523,0	13,5	19,0
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн.	2539,1	2377,8	2936,0	13,5	19,0
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.	27,6	- 39,3	- 67,0	58,8	41,3
4. Собівартість продукції, тис. грн.	2339,5	2109,4	2644,0	11,5	20,2
5. Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб.	19	20	23	17,3	13,0
6. Фонд оплати праці, тис. грн.	474,9	424,2	493,0	3,67	13,95
7. Середня продуктивність праці, грн. на особу	160,35	142,66	153,17	4,6	6,8
8. Рентабельність капіталу	1,27	1,62	1,8	29,45	10,0
9. Середньорічна заробітна плата	24,9	21,21	21,43	16,52	1,04

Показники діяльності підприємства показують про досить високий рівень росту прибутків підприємства, що відображається і на кількості робочих місць, заробітній платі та інших показниках, які характеризують фінансовий стан підприємства, його економічний потенціал.

Так, у порівнянні 2006-2008 рр. обсяг продукції збільшився на 13,5%, що свідчить про збільшення обороту продукції, запровадженні системі знижок, що дозволяють користуватися послугами саме цього підприємства; урізноманітненні товарів, що знаходяться на реалізації.

Чистий дохід від реалізації на протязі 2006-2008 рр. збільшився на 13,5%. Даний показник свідчить, що підприємство на протязі аналізованого періоду примножило свій чистий дохід за рахунок збільшення обсягу реалізованої продукції, а не за рахунок безпідставного підняття цін.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування на протязі 2006-2008 рр. зменшився на 58,8%.

На 17,3% зросла кількість працівників на протязі 2006-2008 рр., що свідчить про те, що підприємство розширює свою діяльність, і тим самим створює робочі місця.

Зріс фонд оплати праці на 3,67%, що свідчить про зростання заробітних плат.

Зросла продуктивність праці на 4,6%, що свідчить про впровадження новітніх методик удосконалення організації праці та комп'ютеризацію процесу праці.

Середньорічна заробітна плата зросла на 16,52%, як наслідок зростання фонду оплати праці та продуктивності праці на підприємстві.

З кожним роком зростає рентабельність підприємства.

2.2Аналіз соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

У роботах вітчизняних авторів, насамперед проф. Куценко В.І., зроблені досить успішні спроби наукового аналізу соціальної сфери на підприємстві, однак тема дослідження є дуже актуальною і важливою, має потребу в подальшій науковій розробці. Соціальна сфера являє собою частину економічної системи, функціональним призначенням якої є надання послуг соціального призначення. В даному випадку поняття «сфера» слід розглядати як сукупність видів економічної діяльності, які мають чітко виражену спільність функцій, особливе призначення в суспільному поділі праці та низку характеристик, що істотно відрізняють ці види економічної діяльності від матеріального виробництва, зокрема: здебільшого збіг стадій виробництва та споживання, наявність безпосереднього контакту зі споживачем, орієнтація на індивідуального споживача або суспільство в цілому, локальність споживання через неможливість транспортування та накопичення послуг.

Незважаючи на те, що ПМП «Арконі» є малим підприємством, що не має можливості на належному рівні проводити соціальну інфраструктуру та соціальну діяльність на власному підприємстві та трудовому колективі підприємства.

Та незважаючи на те, що підприємство за сучасних умов не може будувати своїм працівникам квартири, що надавалися б безкоштовно працівникам. Підприємство ПМП «Арконі все ж має певну інфраструктуру, що складається з буфету, розрахованого на кількість працівників підприємства, де на пільгових умовах працівники підприємства можуть пообідати. Це дає можливість в певній мірі підтримати своїх працівників, в соціальному плані, а для підприємства - це економія вільного від роботи часу і в певній мірі дисципліна.

Починаючи з 2005 року на підприємстві існує атлетична зала, яка функціонує за рахунок підприємства. Відвідувати атлетичну залу можуть усі охочі без винятку працівники ПМП «Арконі». Цим самим підприємство залучає своїх працівників до здорового способу життя.

На ПМП «Арконі» до всіх без винятку працівників застосовується медичне та соціальне страхування за рахунок підприємства.

Майже кожного року на базі підприємства, відділом кадрів формується група працівників, які на думку керівництва мають потенціал для творчого та службового росту. Саме цих працівників за їх бажанням відправляють за рахунок підприємства для підвищення кваліфікації. Саме, ж підприємство після проходження ними підвищення кваліфікації, намагається забезпечити їх роботою більш високого рівня та оплати.

Загалом організація та стан соціальної інфраструктури суттєво впливають на економіку підприємства. Так, соціально захищенні працівники працюють набагато краще, рідше змінюють місце роботи в інших компаніях та підприємствах.

Кожного року підприємство ПМП «Арконі» проводить благодійні акції для дітей сиріт та дітей інвалідів. Із відрахувань на соціальні заходи підприємство виділяє певну суму коштів для придбання одягу та книг для дитячих будинків.

До такого роду акцій долучаються і самі працівники, які приносять на підприємство дитячі речі, книги, іграшки. Дані речі спаковуються в посилки і направляються в дитячі будинки.

Аналізуючи соціальну діяльність підприємства ПМП «Арконі» з точки зору фінансових відрахувань на дану сферу, то бачимо, що підприємство досить активно фінансує соціальні заходи та проекти (табл. 2.2)

Таблиця 2.2

Відрахування на соціальні заходи ПМП «Ароконі» за 2006-2008 рр.

№ п/п	Показник	2006 р.	2007 р.	2008	Відхилення, %
1	2	3	4	5	6
2	Соціальні заходи	180,2	159,4	188,0	+4,14

Як свідчать дані табл. ПМП «Арконі з кожним роком збільшує відрахування на соціальні заходи, що є досить позитивним як для соціальної інфраструктури, так і для соціальної діяльності підприємства.

Соціальну сферу ПМП «Арконі» слід розглядати як сукупність матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також різноманітних відносин, які виникають у процесі їх взаємодії. Соціальна інфраструктура є лише її частиною.

Найбільш прийнятною є позиція, згідно з якою соціальна сфера ПМП «Арконі» розмежовується на дві складові: соціально-побутову та соціально-культурну. Такий поділ сприяє вивченню ефективності зв'язків, встановленню на цій основі оптимальних пропорцій між сферами та відображає в загальному вигляді розмежування об'єктів за їх функціональним призначенням. Якщо соціально-побутова складова спрямована на створення умов для відтворення людини як біологічної істоти, задоволення її потреб у належних умовах життя, то соціально-культурна - сприяє відтворенню моральних, духовних, інтелектуальних і, значною мірою, фізичних властивостей індивіда, формуванню його як економічно активної особистості, що задовольняє вимоги суспільства до якості робочої сили.

Інтеграційні процеси на ПМП «Арконі» передбачають формування ефективної просторової структури підприємства, розробку, прийняття та реалізацію програм переходу до сталого розвитку для кожного відділу з урахуванням його специфічних проблем і особливостей. Регіоналізація роботи ПМП «Арконі» сприятиме формуванню особливого статусу відділів як центрів реформування трудового колективу, збільшенню їх ролі в організації і реальному забезпеченні процесів сталого розвитку, мобілізації ресурсів і коштів на ці цілі. З економічної точки зору саме у відділі, який становить цілісну економічну систему, найбільш доцільно вирішувати питання взаємодії соціальної сфери з місцевими народногосподарськими потребами, враховувати особливості ринку праці, розв'язувати проблеми зайнятості.

На ПМП «Арконі» незважаючи на досить малі розміри підприємства існує певна соціальна інфраструктура та соціальна діяльність. Так, за кошти підприємства був встановлений куточок відпочинку в офісі підприємства. Це дає можливість трудовому колективу розвантажитись після або на протязі робочого дня.

На підприємстві досить активно проводиться політика з освіти працівників ПМП «Арконі». Так, на протязі 2008-2009 рр. підприємство ПМП «Арконі» здійснює часткове фінансування навчання своїх працівників із підвищення кваліфікації. Це має досить важливе значення не тільки для підприємства, а й для працівників.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі»

3.1 Пропозиції та шляхи вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної політики ПМП «Арконі»

Соціальна політика ПМП «Арконі» ґрунтується на законодавчо встановлених основних соціальних гарантіях і правах громадян України, зафіксованих Конституцією держави. З напрямів соціальної політики, викладених в одному з послань Президента до Верховної Ради України, можна виділити:

- досягнення соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі соціального миру та співпраці, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків трудового колективу, так і суб'єктів соціального регулювання, ринкового господарства;

- утвердження у суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності, без якої неможливий повноцінний соціальний та економічний розвиток суспільства, свобода задоволення потреб та інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;

- розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею напрямів самореалізації у сфері соціального буття, збагачення змісту і напрямів альтернативної діяльності у процесі соціального, суспільного розвитку;

- формування у суспільстві нової соціальної культури, яка б ґрунтувалася на базисних морально-етичних, соціальних цінностях, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, зокрема нового соціального світобачення в органічній єдності з суспільною діяльністю щодо освоєння соціального буття, самореалізації соціального потенціалу людини;

- формування та розвиток соціально-ринкової економіки, соціально орієнтованого господарства, за якого економічна свобода ринку спрямовувалася б на посилення соціальної безпеки людини і суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;

- розвиток соціально-класових відносин, в основі яких лежить становлення різноманітних елементів нової соціально-класової структури суспільства і головним чином формування потужного середнього класу як чинника соціально-політичної та економічної стабільності суспільства, створення умов для функціонування динамічних процесів соціальної мобільності;

- регулювання розвитку соціально-етнічних, етнонаціональних відносин на основі принципу рівності всіх націй і етнічних груп, єдності етнонаціонального та загальнолюдського, етнічного і соціального в національному;

- регулювання сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення соціальних, духовних, моральних, матеріальних цінностей сім'ї, на виконання нею як найважливішим соціальним інститутом суспільства своїх функцій, розв'язання суперечностей між сім'єю та державою і суспільством;

- регулювання процесів соціально-територіального розвитку соціально-просторовими формами організації суспільства, насамперед розселенням, соціально-культурними процесами урбанізації, а також міграційними процесами;

- створення умов для заохочення продуктивної трудової діяльності, зростання соціально-економічної активності населення, відтворення і всебічна реалізація трудового потенціалу на основі формування внутрішніх глибинних життєздатних джерел розвитку мотивації трудової діяльності кожної людини, спроможної до праці;

- створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня кожної людини, її сім'ї, обмеження соціального розшарування населення за рівнем доходів, стимулювання формування стабільного платоспроможного попиту населення на основі соціального самозахисту, самоствердження кожним трудівником свого добробуту, мікросхеми свого соціального захисту відповідно до свого трудового внеску і заходи соціально-економічної активності;

- вироблення та створення гнучкої, динамічної системи оплати праці на основі глибокої структурної реформи заробітної плати, формування її нової моделі, збільшення її частки у структурі суспільного доходу як головного джерела підвищення добробуту громадян, що ґрунтується на високій ціні робочої сили, наближення мінімальної заробітної плати до межі малозабезпеченості, підвищення рівня мінімальної заробітної плати, посилення впливу тарифної системи під час визначення заробітної плати;

- формування динамічної, гнучкої системи соціального захисту, яка охоплює кілька типів соціальних заходів, на основі розширення та поглиблення соціально-економічної бази, соціальної безпеки людини, посилення соціальної захищеності особи, активного реформування системи соціального захисту і насамперед тих її складових, що ставлять трудівника в абсолютну соціальну залежність від держави;

- вироблення та впровадження у практику нової концепції розвитку соціального страхування за всіма його видами - пенсійного, медичного, через хворобу, з безробіття - на засадах справедливого розподілу фінансового тягаря між роботодавцями, працівниками і державою;

- реформування системи пенсійного забезпечення на основі як обов'язкового, так і добровільного страхування, зокрема, державної системи з обов'язковим пенсійним страхуванням і недержавної, що функціонує на засадах добровільного страхування;

- регулювання ринку праці, здійснення політики зайнятості, мета якої - максимальне забезпечення роботою працездатного населення відповідно до структурних змін зайнятості та кількісного і якісного складу трудових ресурсів, запобігання масовому безробіттю;

- глибока структурна реформа державної житлової політики на основі створення умов для розширення, стимулювання і децентралізації житлового будівництва у різних формах за рахунок різних джерел фінансування, ринку будівельних послуг, зміни структури житлового фонду, стратегії будівництва; перехід на самоокупну плату за користування житлом і комунальні послуги та до адресних субсидій для окремих категорій громадян, створення сприятливого житлового середовища.

У процесі управління трудовим потенціалом суспільства соціальними рішеннями охоплюються види економічної діяльності зі значними проблемними ситуаціями, пов'язаними з відтворенням робочої сили, її оптимальним використанням у процесі виробництва. Вони зумовлюються політичними, економічними, соціальними та організаційними чинниками, які діють тепер і можуть виникнути у майбутньому. Тому об'єктами прийняття соціальних рішень з питань створення умов для творчої високопродуктивної праці є як перспективні завдання розвитку кадрів, що виконуються у галузях освіти, культури та соціальної політики, так і оперативні заходи щодо їх реалізації.

Соціальна політика безпосередньо пов'язана з людиною та її особистими інтересами. Тому, приймаючи рішення соціального спрямування щодо управління трудовим потенціалом підприємства, керівництво несе високу суспільну відповідальність. Повного узгодження суспільних і особистих інтересів можна досягнути лише через реалізацію багатьох соціальних рішень. Такі рішення приймають керівники усіх рівнів управління. Вони мають прямий і в багатьох випадках вирішальний вплив на поведінку працівників.

3.2 Вдосконалення соціальної інфраструктури та соціальної діяльності ПМП «Арконі» з використанням інформаційних технологій

Сьогодні однією з основних причин посилення конкуренції у міжнародному масштабі є широке розповсюдження деяких видів інформаційних технологій. В промислово розвинутих країнах саме інформаційні технології стали якісно новим видом зброї, яка і без того загострює конкуренту боротьбу між різними організаціями. Можна стверджувати, що тенденції впровадження інформаційних технологій в різноманітних організаціях в усіх регіонах світу є достатньо подібними, як в Америці, так і в Україні. Цьому сприяють міжнародні процеси стандартизації та глобалізації інформаційних технологій, інтеграція країн до світового ринку. Разом з тим, існують фактори, які обумовлюють деякі особливості у практичному впровадженні інформаційних технологій у різних країнах. Адже зрозуміло, що застосування інформаційних технологій повинно бути економічно вигідним. А це у великій мірі обумовлюється економічним становищем країни та державною політикою в галузі інформатизації.

Насамперед потрібно відзначити різний рівень знань населення в галузі освоєння інформаційних технологій, який визначає темпи та масштаби їх розповсюдження. Показники цих темпів можуть змінюватися в широких межах в залежності від сфери застосування і від особливостей країни. Так, наприклад, японці мають схильність до використання сучасних інформаційних технологій і характеризуються найвищим показником освітнього рівня в царині використання інформаційних технологій. І хоча вважається, що в Україні освітній рівень достатньо високий, наша країна значно відстає від провідних промислово розвинутих країн в сфері використання інформаційних технологій.

Інші фактори, які пов'язуються із станом розвитку економіки і розвиненістю інформаційної інфраструктури, впливають на величину показника співвідношення “собівартість - ефективність” для використаних інформаційних технологій. Адже зрозуміло, що збільшення прибутку за рахунок впровадження інформаційних технологій для роботи із зовнішньою інформацією можна отримати лише за умови наявності розвинутої інформаційної інфраструктури та підготовленого прошарку користувачів. Незаперечним можна вважати твердження, що в промислово розвинутих країнах використання інформаційних технологій стало життєво необхідною стратегією. В Україні ситуація дещо інша, економічна криза охопила більшість підприємств, які сьогодні балансують на грані існування. Тому, застосування інформаційних технологій на даному етапі є не настільки важливими, щоб спрямовувати значні кошти на внутрішні процеси інформатизації.

З іншого боку, розвинуті глобальні інформаційні інфраструктури в країнах Європи, Північної Америки та Японії потенційно сприяють широкому застосуванню та підвищенню загальної ефективності виробництва продукції та послуг. Під інформаційною інфраструктурою розумітимемо структуру забезпечення всіх споживачів інформацією в конкретній країні, яка забезпечує можливість використання нових інформаційних технологій на базі широкого впровадження інформаційно-обчислювальних ресурсів і автоматизованих систем зв'язку. Зокрема, в США продовжується впровадження грандіозного перспективного проекту, який одержав назву програми “Національна інформаційна інфраструктура”. У відповідності з цим проектом інформаційна інфраструктура повинна розвиватися еволюційним шляхом злиття комп'ютерних систем з засобами масової інформації в напрямку об'єднання декількох галузей - комп'ютерної, телекомунікаційної та інформаційного забезпечення. Ця інфраструктура повинна забезпечувати зацікавлених користувачів необхідними відомостями з різних ділянок людської діяльності (наукової, виробничої, економічної, навчальної, соціальної, розважальної і т.д.). Передбачається, що інформаційна інфраструктура дозволить американцям отримувати доступ до інформації і підтримуватиме можливість спілкування один з одним просто, надійно, безпечно, відносно недорого, в довільній формі - дані, мова, зображення, відео в будь-який час в будь-якому місці. Можна констатувати, що наявність конструктивної державної політики в галузі інформаційних технологій є також немаловажним фактором впливу на їх широке застосування. В окремих випадках уряди деяких країн ведуть політику якнайбільшого сприяння розробці, розвитку та впровадженню інформаційних технологій у чітко визначених напрямках. В цьому плані найбільш показовою є протекційна політика Японії стосовно розвитку та впровадження інформаційних технологій в галузі штучного інтелекту. Іноді урядами окремих країн приймаються заходи обмежувального чи протекційного характеру щодо розповсюдження та використання певних інформаційних технологій закордонних виробників. Але, як показує досвід - це лише приносить шкоду внутрішнім користувачам та постачальникам інформаційних технологій. В Україні основу інформаційної інфраструктури складають мережні технології, які швидко розвиваються. Завдяки розповсюдженню багаторівневих розгалужених інформаційно-обчислювальних мереж створюються умови вільного доступу користувачів до інформації, яка нагромаджується і зберігається в різних місцях планети.

Сучасний стан інформаційних технологій в промислово розвинутих країнах характеризуються наступними тенденціями:

1. Наявність великої кількості реально функціонуючих баз даних великих обсягів, що містить інформацію практично по всіх видах діяльності людства.

2. Створення технологій, що забезпечує інтерактивний доступ масового користувача до цих інформаційних ресурсів. Технічною основою цьому є державні та приватні системи зв'язку та передачі даних загального та спеціалізованого призначення, об'єднані в національні, регіональні і глобальні інформаційно-обчислювальні мережі.

3. Розширення функціональних можливостей інформаційних систем, що забезпечують одночасну паралельну обробку баз даних з різною структурою даних, мультиоб'єктних документів, гіперсередовищ. Створення багатофункціональних проблемно-орієнтованих інформаційних систем різного призначення.

4. Включення в інформаційні системи елементів інтелектуалізації інтерфейсу користувача з різними проблемно-орієнтованими інформаційними системами.

Висновки і пропозиції

Соціальна інфраструктура, як правило, складається з підрозділів громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих дошкільних закладів, закладів освіти, житлово-комунального господарства, організації відпочинку, заняття фізкультурою та спортом.

В умовах ринкових перетворень перед наукою та економікою держави стоять задачі пошуку конкретних шляхів і засобів підвищення ефективності суспільного виробництва, розробки варіантів економічного розвитку, що дозволяють з якнайменшими витратами добитися ефективного рішення соціально-економічних задач.

Одним з найважливіших напрямів інтенсифікації суспільного виробництва є розвиток соціальної інфраструктури. Високий рівень її розвитку дозволяє повно і комплексно використовувати накопичений трудовий потенціал, сприяючи тим самим підвищенню ефективності суспільного виробництва. Таким чином, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин питання поліпшення функціонування і розвитку соціальної інфраструктури стають особливо актуальними.

На ПМП «Арконі» незважаючи на досить малі розміри підприємства існує певна соціальна інфраструктура та соціальна діяльність. Так, за кошти підприємства був встановлений куточок відпочинку в офісі підприємства. Це дає можливість трудовому колективу розвантажитись після або на протязі робочого дня.

На підприємстві досить активно проводиться політика з освіти працівників ПМП «Арконі». Так, на протязі 2008-2009 рр. підприємство ПМП «Арконі» здійснює часткове фінансування навчання своїх працівників із підвищення кваліфікації. Це має досить важливе значення не тільки для підприємства, а й для працівників.

Соціальна політика ПМП «Арконі» ґрунтується на законодавчо встановлених основних соціальних гарантіях і правах громадян України, зафіксованих Конституцією держави. З напрямів соціальної політики, викладених в одному з послань Президента до Верховної Ради України, можна виділити:

- досягнення соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі соціального миру та співпраці, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків трудового колективу, так і суб'єктів соціального регулювання, ринкового господарства;

- утвердження у суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності, без якої неможливий повноцінний соціальний та економічний розвиток суспільства, свобода задоволення потреб та інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;

- розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею напрямів самореалізації у сфері соціального буття, збагачення змісту і напрямів альтернативної діяльності у процесі соціального, суспільного розвитку.

Соціальна політика безпосередньо пов'язана з людиною та її особистими інтересами. Тому, приймаючи рішення соціального спрямування щодо управління трудовим потенціалом підприємства, керівництво несе високу суспільну відповідальність. Повного узгодження суспільних і особистих інтересів можна досягнути лише через реалізацію багатьох соціальних рішень. Такі рішення приймають керівники усіх рівнів управління. Вони мають прямий і в багатьох випадках вирішальний вплив на поведінку працівників.

Список використаної літератури

1. Конституція України. - К.: Україна, 1996.

2. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1991. - №31.

3. Бусыгин А.В. Предпринимательство: Учебник. - М.: Дело, 1999. - 640 с.

4. Волков О.И. Экономика предприятия: Учебник. - М.: ИНФРА, 1998. - 416 с.

5. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. - М.: Высшая школа, 1994. - 180 с.

6. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи.- К.: Наукова думка, 1992. - 128 с.

7. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 267 с.

8. Горфінкель В.Я. Економіка підприємства. - М., 1996. - 367 с.

9. Градова А.П. Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие. - М.: Специальная литература, 1999. - 589 с.

10. Гризунов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство. - М., 1994. - 380 с.

11. Жиляев И.Б. Мое малое предприятие: основы успешного предпринимательства. - К.: Венчур, 1995. - 134 с.

12. Иванов Г.П. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.

13. Иванов И.И. Проблемы создания организационного механизма ресурсосбережений.- К.: Наук. думка, 1989. - 254 с.

14. Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 327 с.

15. Козленко Н.Н. Рынок и предприятие. - М.: Агропромиздат, 1992. - 64 с.

16. Конкорев В.П. Оргструктуры управления и маркетинг на предприятиях. - Барнаул, 1990. - 140 с.

17. Котлер Ф., Армстронг И. и др. Основы маркетинга: Пер. с англ. - 2-е изд. - К., М., СПб.: Издат. дом “Вильянс”, 1998. - 105 с.

18. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управлением качеством. - М.: Изд-во стандартов, 1992.

19. Ландина Т.В. Организационно-экономические механизмы адаптации предприятия к условиям рынка. - К.: Наук. думка, 1994.

20. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - Київ: Ліра, 1998. - 338 с.

21. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - Львів: Оксарт, 1996. - 416 с.

22. Пилипенко А.Я. Господарське право. - К.: Вентурі, 1996. - 782 с.

23. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - У 2 т.- К.: Хвиля-Прес, 1995.- 280 с.

24. Пруссова Л.Г. Основы рыночной экономики. - К.: РПО “Полиграфкнига”, 1993. - 304 с.

25. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

26. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 352 с.

27. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. - М.: -Перспектива, 1997. - 124 с.

28. Самуельсон П. Економіка. - Львів: Світ, 1993. - 495 с.

29. Стоянова. Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник. - М.: Перспектива, 1996. - 194 с.

30. Суторміна В., Федосов В., Андрущенко В. Держава, податки, бізнес. - К.: Либідь, 1992. - 328 с.

31. Уткин Э.А. Управление компанией. - М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Издательство ЭКМОС, 1997. - 304 с.