Відкрити Миколу Руденка - економіста

3

Відкрити Миколу Руденка-економіста

Володимир Шевчук,

доктор економічних наук, професор,

перший проректор Державної академії статистики,

обліку та аудиту, голова товариства ім. С. Подолинського, м.

Київ

Микола Руденко (1920-2004), визначний представник України, народжений на Донбасі, відомий українському та зарубіжному загалу як письменник і правозахисник, дійсний член Української вільної академії наук у Нью-Йорку, Герой України водночас є глибоким мислителем національного та світового виміру. Його філософський та економічний доробок ще чекає на вивчення і певне осмислення науковцями.

У першій половині 1970-х років ним створені унікальні за парадигмальністю і новизною економічні праці: поширювана самвидавом “Енергія прогресу” та видані за кордоном “Економічні монологи", заборонені в колишньому СРСР. Поряд із правозахисною діяльністю Миколи Руденка вони стали причиною 11-річного позбавлення волі, а до українського читача дійшли аж через чверть століття після написання.

В ув'язненні Микола Руденко створив працю “Не заглядаючи у святці”, а відразу після заслання (у другій половині 1980-х рр) видав у США розвідку “Шлях до хаосу", в якій на фізико-економічних засадах виклав власне бачення економіки СРСР та дав оцінку спробам її реформування тодішнім радянським керівництвом, показав безперспективність розвитку економіки радянського варіанту.

Після повернення в незалежну Україну Микола Руденко написав низку новаторських економічних праць із проблем національного господарства України, міжнародної економіки та світової економічної думки. 2002 року написано працю “Глобалізація і Україна", оприлюднену у пресі як статтю, включену до другого видання книги “Енергія прогресу", яка побачила світ після смерті мислителя. З огляду на те, що стаття виявилася останньою Руденковою публікацією економічного змісту, автор цих рядків пропонує вважати цю працю його економічним заповітом. Нижче подається її стислий науковий аналіз.

Микола Руденко заповідає нам низку найпосутніших із відкритих ним економічних парадигм. Найперше він викладає бачення закономірностей економічного розвитку. Учений принципово по-новому бачить суб'єктів, які визначають програму людської життєдіяльності. Він відкриває новітню наукову основу планування та програмування, стверджуючи, показує великий потенціал фізичної економії, яка досліджує енергетичні підвалини життя народів, без яких неможливий не лише розвиток - неможливе саме життя на планеті.

Парадигмальним є Руденкове бачення значущості економічної науки, від якої, на його переконання, “залежить життя на землі". Такої оцінки її ролі для людської життєдіяльності до Руденка не було ні в українській, ні світовій науковій думці, включаючи дослідження найповажніших нобеліатів. Український економіст-новатор показує, як недостатність і хибність визначення лише однієї з основоположних категорій - субстанції вартості, зробивши XX століття найкривавішим періодом земної історії, надалі загрожує планетарним занепадом або навіть загибеллю цивілізації.

Микола Руденко першим в національній та світовій економічній думці з позицій фізичної економії показав обмеженість теорій вартості й додаткової вартості. З одного боку, він застерігає нащадків від згубної небезпеки економічної неграмотності у визначенні вартості. Він доводить, що А. Сміт і К. Маркс не розвідали джерело додаткової вартості до кінця, пропонує свій оригінальний підхід до цієї проблеми: "Його ж слід бачити там, - переконаний учений, - де народжується нова матерія, а разом із новою матерією - нова енергія. Це відбувається лише в процесі фотосинтезу - тобто на пшеничній ниві". Найголовніша помилка А. Сміта й К. Маркса, на думку М. Руденка, захована у твердженні, ніби пшениця також народжується з людської праці.

Ці фізико-економічні засади дозволяють мислителю сформулювати принципово нову парадигму місця й місії України в теперішньому глобалізованому світі. Її сучасне становище на земній кулі він розцінює як елітарне і наводить відповідні аргументи. Перший полягає в тому, що "впродовж тисячоліть цю землю було законсервовано для вирішального уроку в історії людства, який сьогодні названо глобалізацією". Наведений Руденком другий аргумент віддзеркалює його переконаність у тому, що “земна цивілізація підходить до свого завершального екзамену, а його підсумки значною мірою залежатимуть від того, як цей екзамен складе Україна".

Позиціонування глобальної місії України спирається на органічний симбіоз економічного та космічного мислення, якого науковець суворо дотримується. Так, розрізняючи сучасний фотосинтез і фотосинтез минулих епох, він вказує, що Україна обділена Природою в розумінні запасів нафти чи газу. Однак фотосинтез минулих епох абсолютної додаткової вартості не породжує, до того ж підземні джерела законсервованої сонячної енергії (нафта, вугілля, природний газ тощо) активно вичерпуються.

Економічний заповіт Миколи Руденка містить заклик "мислити космічно". Учений заповідає і відповідну цьому мисленню практику господарювання, а саме: якомога більше фінансів перепускати через землеробство, бо наше збагачення відбувається тільки тут. Адже відомо, що засіяна нива за нормальних умов подвоює вкладені в землеробство кошти, причому ніде більше не отримують стовідсоткового доходу. Український інтелектуал наголошує, що ми тут маємо справу з багатством абсолютним, а не відносним, тобто з нарощуванням нової матерії, отже й новітньої енергії, що є прибутком насамперед космічним, а не лише бухгалтерським. Отримана тут (саме тут!) абсолютна додаткова вартість потім через працю вливається в суспільство, продукуючи промислові товари. Якщо мислити глибинніше, то під цим законом фізичної економії стоїть закон збереження й перетворення енергії.

Ці фундаментальні положення учений кладе в основу подолання кризи в українській економіці та обґрунтування і втілення національної економічної стратегії. Головну мету Микола Руденко ще 2002 року вбачав у тому, аби до 2012 року довести продуктивність землеробства до 100 мільйонів тонн товарного збіжжя на рік. Микола Руденко наголошує на підвищенні продуктивності хліборобства і доводить потребу збільшити та максимально здешевити кредитування сільського господарства, забезпечувати сільгоспвиробників так, як забезпечують армію під час війни.100 мільйонів тонн товарного зерна у свою чергу стають конкретною основою досягнення найактуальніших для України цілей.

"…Проблеми газу й нафти відпадуть самі собою", - стверджує мислитель. Він не заперечує розвитку промисловості, проте наголошує, що панівним повинно залишатися землеробство. Як економіст-новатор, Микола Руденко підкреслює загальнонаціональну грандіозність цього завдання. "Хто полюбляє говорити про економічну стратегію України, той мусить побачити її саме тут", - викладає мислитель її бачення з погляду фізичної економії.

Микола Руденко вважав своїм обов'язком розтлумачити сучасникам і нащадкам одну з монетарних парадигм світової економіки, природа якої теоретично не з'ясована, хоча практично добре відома у розвинених країнах. З позицій фізичної економії він розкрив причинно-наслідкові зв'язки світової практики субсидування сільського господарства у найбільш розвинених країнах. З'ясовуючи, що відбувається в практиці субсидування, учений звертається до вже наведеного розмежування двох різновидів фотосинтезу, підкреслюючи глибинний зміст парадигмальних змін у задоволенні космічно грандіозних енергетичних потреб економіки, а саме.

Промисловість упродовж усього часу її розвитку базується на фотосинтезі попередніх епох й існує виключно завдяки спалюванню його продуктів - вугілля, нафти, газу тощо. Натомість енергетичне забезпечення сільського господарства буквально на наших очах зазнало істотних змін. Донедавна всі його силові потреби вирішували завдяки сучасному фотосинтезу (орали, сіяли й збирали врожай волами та кіньми, які живилися за рахунок вівса, сіна тощо), причому це відбувалося всередині сільського господарства, шляхом самозабезпечення і без втручання держави.

У той же час логіка ринку (причому його практика, а не теорія) в економічно розвинених країнах призвела до запровадження та узаконення енергетичного перерозподілу між селом і містом у вигляді фінансових дотацій селу. Якраз у цьому й полягає феномен збагачення багатих країн та занурення бідних у все більші злидні. Микола Руденко попереджає: так буде доти, доки в бідних державах не запанує розум. І підкреслює: це найперше стосується України.

З метою виходу на рівень Західної Європи потрібен крок, що полягає у невідкладній гармонізації промислово-державних і сільськогосподарських відносин. Він застерігає Україну від повторення помилок Арґентини. Її занепад мислитель пояснює загальною недосконалістю економічної науки, переходячи таким чином до заключної частини свого заповіту, присвяченої актуальним проблемам теорії та історії сучасної світової і національної економічної думки.

Викладені аргументи стають основою двох наступних фундаментальних висновків. Перший, про який уже йшлося: фізична економія - це та наука, від якої залежить життя на землі. Другий: світова економічна наука досі не має еталона вартості. Базуючись на цих висновках, економіст-новатор заповідає нам стисле, проте надзвичайно глибоке новітнє бачення зміни парадигм еталона вартості. Якщо на початку XX століття цим еталоном слугувала унція золота, то вже в другій його половині вона була розвінчана як еталон, а золото лишилося просто дорогоцінним металом. Український науковець поділяє думку західних економістів, заклопотаних перетворенням американського долара на своєрідний еталон вартості. Він вказує на хибність вирішення цієї проблеми шляхом її політизації, бо гроші не можуть бути еталоном вартості, і робить вирок існуючим намірам домовитися на основі політекономії.

"Тут однозначно потрібна фізична економія", - безапеляційно стверджує Микола Руденко. Досліджуючи цю проблематику, він виявляє гідну подиву глибинність мислення. Учений пов'язує гроші, котрі у технократів виглядають суто технологічно, з найболючішими проблемами сталого розвитку і виживання людства. Микола Руденко формулює висновки, які слід розцінювати як його піонерний внесок у створення на засадах фізичної економії новітньої монетарної теорії, а саме. Товаром усіх товарів є пшениця, бо якраз із неї та інших культурних злаків на земній кулі з'явилася вартість взагалі і навіть абсолютна додаткова вартість. Еталоном вартості найдоцільніше зробити тонну або центнер пшениці. Якби це справді сталося, сотні мільйонів землян були б врятовані від голодної смерті.

Надзвичайно важливими для утвердження новітньої парадигми економічного знання та нового бачення історії світової і національної економічної думки є положення роботи М. Руденка, що містять порівняння фізичної та політичної економії, аналіз змісту і найпосутніших надбань французької та української наукових шкіл фізичної економії.

Український економіст не приховує розчарування тим, що Ф. Кене невдовзі забули, а перемогла трудова теорія вже згадуваного А. Сміта, яка на Заході й досі є панівною. Учений тонко вловлює специфіку того феномена економічних успіхів Заходу, якого досі не розкрив жоден із найповажніших дослідників. Він підкреслює, що ці успіхи пояснюються не теорією, а практикою - перемогою ринкових відносин.

Уперше розкриваючи нам і світові парадоксальність взаємозв'язку економічної теорії і практики, Микола Руденко вказує, що на Заході й досі вірять, ніби "ринкові відносини народилися з теорії Адама Сміта, хоча насправді все навпаки: з трудової теорії народився марксизм, який одразу ж ліквідував ринок". Він доводить причини усіх цих непорозумінь: фізична економія Ф. Кене не дістала фундаментальних наукових підтверджень, а відтак перемогла політична економія, якій наукові підтвердження були не потрібні - вона зайнялася тлумаченням зовнішньої наочності.

Український інтелектуал викладає положення щодо структури та субординації економічного знання, яких у національній та світовій науковій думці до нього ніхто ніколи не розкривав. Учений не відкидає трудову теорію (політичну економію), а бачить її такою, як вона є, тобто як політичну науку. Він наполягає на узаконенні фізичної та політичної економії за аналогією до фізичної та адміністративно-політичної географії.

Мислитель підкреслює, що в особі Сергія Подолинського у XIX столітті Україна отримала геніального вченого, котрий розробив науковий апарат фізичної економії. Він розглянув сутність додаткової вартості як додаткової енергії Сонця, що споживається землянами через землеробство. Ідеї С. Подолинського використав Володимир Вернадський, створивши парадигми земної біосфери і ноосфери. На цих засадах з'явилася й "Енергія прогресу" Миколи Руденка. Відтак сьогодні можна говорити про українську школу фізичної економії.

Визначальними для подальшого розвитку національної економічної думки у контексті світової науки є заключні положення Руденкового заповіту. Мислитель відзначає успішну діяльність Наукового товариства імені Сергія Подолинського, ініціатором створення і почесним головою якого він був, і заповідає створити у Києві Інститут фізичної економії. Економічний заповіт мислителя завершується його переконаністю в тому, що київським вченим є що сказати світові.

…Результати осмислення значущості Руденкової спадщини виголошені автором цих рядків на вечорі пам'яті “Микола Руденко і місія України”, який Наукове товариство імені Сергія Подолинського присвятило 85-літтю мислителя. Стаття “Глобалізація і Україна", яку вважаю його економічним заповітом, покладена в основу Всесвітнього панукраїнського проекту “Глобальна місія світового українства", поданого мною делегатам ІV Всесвітнього форуму українців, що відбувся в серпні 2006 року у Києві.

Оприлюднюючи ці роздуми, сподіваюсь, що вони відіграють роль цеглин підмурівку, на якому має ґрунтуватися усвідомлення унікальності творчого надбання визначного національного мислителя. Створений ним доробок потребує поглибленого вивчення фахівцями з філософії, космології, економії, інших галузей знання та донесення результатів їх досліджень до українського і світового загалу.

Нація і людство мають осягати велич українського інтелектуала. Належить уважно вчитатися хоч би в перший абзац його економічного заповіту, аби усвідомити, ким є для нас і нащадків Микола Руденко. Він є унікальним мислителем, який відкриває природні закони розвитку людства на століття й тисячоліття. Він є інтелектуальним лідером нації, який доводить спроможність українського народу своєчасно налаштуватися на програму глобального розвитку, визначаючи своє місце в світовому русі.