Фіскальна політика держави
Характеристика дискреційної і автоматичної фіскальної політики держави. Особливості фіскальних дефіцитів та державного боргу. Вивчення класичної та кейнсіанської концепції фіскальної політики, ефект мультиплікатора. Особливості побудови кривої Лаффера.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.09.2010 |
Размер файла | 38,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
Економічний факультет
Кафедра економіки підприємства
Реферат
ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Виконав: студент 331 групи
Матейчук Дмитро
Науковий керівник:
асистент Волощук О.А.
Чернівці - 2009
Зміст
Вступ
Розділ І. Поняття фіскальної політики
1.1 Дискреційна та автоматична фіскальна політика
1.2 Види фіскальної політики
1.3 Фіскальні дефіцити та державний борг
Розділ ІІ. Інструменти та концепції фіскальної політики
2.1 Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики
2.2 Ефект мультиплікатора
2.3 Крива Лаффера
Розділ ІІІ. Антиінфляційні заходи, що засновані на фіскальній політиці на прикладі США
Висновки
Список використаних джерел та літератури
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Бюджет відіграє важливу роль у житті кожної держави. Він є статтею доходів та витрат держави, яка подає вплив на благоустрій кожного.
Як відомо, бюджет на всіх його рівнях відіграє велику роль у розвитку держави, просуванні науково-технічного прогресу (бюджетні фінансування дослідів та розробок), розвитку економіки (особливо не прибуткових, але соціально-значних галузей економіки).
Повнота бюджету, як правило, прямо пропорційна благоустрою громадянина. Дійсно, бюджетний дефіцит, державний обов'язок спонукає державу посилити податковий тягар, збільшити оподаткування, зменшити фінансування усіх секторів економіки, скоротити статтю витрат на медицину, освіту та ін. З іншого боку достаток бюджетних коштів дозволяє збільшити фінансування як державного, так і приватного сектору економіки, збільшити трансфертні відрахування, а також відрахування у небюджетні соціальні фонди.
Таким чином, бюджет, його формування та статті витрат є важливим розділом економічної науки, який вимагає великої уваги зі сторони не тільки економістів та політиків, але й громадянина.
Уряд проводить визначену лінію дій для реалізації вибраної соціально-економічної стратегії, яка виходить із цільових установок і враховує складену ситуацію та намічені тенденції. В цьому розумінні прийнято говорити, що держава здійснює, проводить обрану ним економічну політику.
Економічна політика держави ситуаційно обумовлена у тому сенсі, що вона безпосереднім чином диктується успадкованим минулим, складеними у країні економічними обставинами, раніше прийнятими рішеннями та обов'язками. У значній мірі політика визначена внутрішньою та світовою кон'юнктурою - станом господарства та ринку, рівнем економічної активності, тенденціями росту та спаду, попитом та пропозицією на товари та послуги.
Економічна політика реалізується державою через закони, президентські накази, урядові постанови та інші нормативні акти, державні програми, рішення державних органів.
Конкретними інструментами проведення державної економічної політики виступають перед усім такі фіскальні важелі впливу, інструменти фіскальної політики, як податки, державні витрати, трансферти. За допомогою фіскальних інструментів держава має змогу змінювати величину та спрямованість грошових потоків у відповідності з цілями та наміченими для їх здійснення мірами.
Об'єкт дослідження - фіскальна політика держави та її інструменти.
Предметом дослідження є вплив фіскальної політики на економічну діяльність держави та окремих економічних одиниць.
Завдання досліджень: виявити вплив фіскальної політики на економічну діяльність, описати інструменти фіскальної політики, показати ефективні її моделі та виявити взаємозв'язок фіскальної політики з іншими напрямками діяльності держави.
План роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів (2 і 3 розділ мають по 3 підрозділи), висновку та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1 Дискреційна та автоматична фіскальна політика
Одним з основних інструментів макроекономічного регулювання є фіскальна політика. Під фіскальною політикою розуміють сукупність мір, які приймаються урядовими органами по зміні державних витрат та оподаткування. Її основними задачами є: забезпечення стійких темпів економічного росту, досягнення високого рівня зайнятості, зниження інфляції.
Фіскальна політика в залежності від механізмів її регулювання на зміну економічній ситуації ділиться на дискреційну та автоматичну фіскальну політику (політику вбудованих стабілізаторів).
Під дискреційною політикою розуміють усвідомлене маніпулювання урядом державними витратами та податками. Її ще називають активною фіскальною політикою. Вона може здійснюватися за допомогою як прямих, так і непрямих інструментів. До перших відносять зміну державних закупок товарів та послуг, трансфертних платежів. До других - зміни в оподаткуванні (ставок податків, податкових пільг, бази оподаткування), політику швидкої амортизації.
На практиці рівень державних витрат, податкових надходжень може змінитися навіть у випадку, якщо уряд не прийме відповідних рішень. Це пояснюється існуванням вбудованої стабільності, яка визначає автоматичну (пасивну, не дискреційну) фіскальну політику. Вбудована стабільність заснована на механізмах, які працюють у режимі саморегулювання та автоматично реагують на зміни стану економіки. Їх називають вбудованими (автоматичними) стабілізаторами. До них відносять:
Зміни податкових надходжень. Сума податків залежить від величини доходів населення та підприємств. В період спаду виробництва доходи почнуть зменшуватися, що автоматично зменшить податкові надходження до казни. Отже, збільшаться доходи, які залишаються у населення, підприємств. Це дозволить у значній мірі уповільнити зниження сукупного попиту, що позитивно відобразиться на розвитку економіки. Таку ж саму дію надає прогресивність податкової системи. При зменшенні об'єму національного виробництва зменшуються доходи, але й одночасно знижуються податкові ставки, що супроводжується зменшенням як абсолютної суми податкових надходжень до казни, так і їх долі у доходах суспільства. В наслідок спад сукупного попиту буде більш м'яким.
Системи допомог по безробіттю та соціальні виплати. Вони також надають автоматичну антициклічну дію. Так, збільшення рівня зайнятості веде до росту податків, за рахунок яких фінансуються допомоги по безробіттю. При спаді виробництва збільшується число безробітних, що скорочує сукупний попит. Однак одночасно зростають і суми виплат допоміг при безробітті. Це підтримує споживання, уповільнює падіння попиту та протидіє наростанню кризи. У такому ж автоматичному режимі функціонують системи індексації доходів, соціальних виплат. Існують і інші форми вбудованих стабілізаторів: програми допомоги фермерам, збереження корпорацій, особисті збереження та ін.
Вбудовані стабілізатори зм'якшують зміни у скупному попиті і цим допомагають стабілізувати випуск національного продукту. Саме завдяки їх дії змінився розвиток їх циклу: спади виробництва стали менш глибшими та більш короткими. Раніше це було неможливо, так як податкові ставки були нижче, а допомоги по безробіттю та соціальні витрати незначними.
Головний недолік дискреційної фіскальної політики у тому, що її інструменти (вбудовані стабілізатори) включаються негайно при найменшій зміні економічних умов, тобто тут майже відсутній часовий лаг.
Недолік автоматичної фіскальної політики у тому, що вона тільки допомагає згладжувати циклічні коливання, але не може їх усунути. Слід відмітити, що чим вищі ставки податків, чим більші трансфертні платежі, тим більш дієва недискреційна політика.
1.2 Види фіскальної політики
В залежності від мети проводиться стимулююча або стримуюча фіскальна політика. У періоди спаду виробництва необхідно збільшувати державні витрати, знижувати податки або робити і те і інше, тобто проводити стимулюючу політику. У короткому періоді вона зм'якшує економічний цикл. У довгому - зниження податків може призвести до стимулювання економічного росту. Так було у 80-ті роки у розвинутих країнах, де податкові реформи, у наслідок яких були знижені ставки податку на прибуток корпорацій, прибуткового податку, сприяли підйому економіки.
У цілях зниження темпів інфляції реалізують стримуючу фіскальну політику. Вона заключається в скороченні державних витрат, збільшенні податків або разом тих і інших мір. У короткому періоді стримуюча політика дозволяє скоротити сукупний попит і тим самим допомагає зниженню інфляції попиту. У довгому періоді вона може призвести до спаду виробництва та росту безробіття.
Щоб з'ясувати, чи правильно проводиться урядом фіскальна політика, необхідно оцінити її результати. Більш частіше у цих цілях використовують стан державного бюджету, так як здійснення фіскальної політики супроводжується зростанням або скороченням бюджетних дефіцитів або надлишків. Але судити за цими показниками про дієвість дискреційної політики, яка проводиться достатньо складно. Це пояснюється тим, що з одного боку, фактично бюджетні дефіцити та надлишки можуть змінюватися в наслідок цілеспрямованої зміни державних витрат та податків, а, з іншого боку, на їх розміри можуть вплинути зміни об'єму національного продукту, доходів, що обумовлено існуванням вбудованої стабільності. Щоб розділити ці причини і мати можливість оцінити правильність прийнятих мір, використовують бюджет повної зайнятості. Він показує, яким був би дефіцит або надлишок державного бюджету, якщо б економіка функціонувала в умовах повної зайнятості.
1.3 Фіскальні дефіцити та державний борг
Бюджетний дефіцит (DEF) - це перевищення видатків бюджету над його доходами.
Види державного дефіциту:
· Циклічний дефіцит бюджету - це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань;
· Структурний дефіцит бюджету - це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).
Основні фактори зростання дефіциту бюджету:
· Збільшення оборонних видатків;
· Зростання виплат по державному боргу;
· Збільшення трансфертних платежів;
· Зниження податків.
Всі гроші, зібрані з допомогою податків, поступають державі на спеціальні банківські рахунки, які вона має в Центральному банку країни. Ці гроші є підвалинами для державного бюджету.
Фіскальна політика признає використання незбалансованих бюджетів для цілей стабілізації економіки. А це може призвести до зростання державного боргу.
Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів.
Державний борг не є інструментом перекладання економічного тягаря на майбутнє покоління.
Серйозними проблемами, які пов'язані із державним боргом є:
· Виплати відсотків по державному боргу збільшують нерівність у доходах;
· Виплати відсотків по боргу вимагають підвищення боргів, які підривають дію економічних стимулів;
· Виплати відсотків або основної суми боргу іноземцям викликають переведення частини національного продукту за кордон;
· Запозичення урядом на ринку капіталів для рефінансування боргу або сплати відсотків можуть збільшити ставки відсотків і витіснити приватне інвестиційне фінансування.
Бюджетний дефіцит в Україні - це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.
РОЗДІЛ ІІ. ІНСТРУМЕНТИ ТА КОНЦЕПЦІЇ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1 Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики
Існує ряд заперечень, які торкаються ефективності проведення фіскальних заходів в економіці. Згідно класичної концепції, фіскальна політика розглядається як інструмент фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій, але не як стабілізаційна політика. Класична концепція заснована на радикальній рівності, згідно якій фіскальна дія викличе не зміну величини ВВП, а перерозподіл грошових засобів між приватним та державним сектором в силу дії ефекту «витиснення» при нейтральності грошей. Тому на графічних інтерпретаціях класиків крива LM та крива AS (мал. 1) мають вигляд вертикальних прямих. У першому випадку це пояснюється тим, що попит на гроші у класиків не залежить від ставки відсотка, а у другому - тим, що в наслідок повної загрузки виробничих потужностей об'єм пропозиції строго зафіксований.
Номінальна ставка відсотку (i)
LM
i1
IS1
i2
IS
0 Y=Y1 ВВП (Y)
Ціна (Р)
AS
P1 AD1
P AD
0 ВВП (Y)
Y=Y1
Малюнок 1. «Ефект витиснення» у класичній концепції фіскальної політики.
При рості державних витрат відбувається збільшення ефективного та сукупного попиту. При цьому крива AD зсувається праворуч. Зростає також об'єм інвестицій у наслідок росту сукупних доходів, з цього виходить, що крива IS посунеться праворуч. Рівновага у моделі IS-LM встановиться на новому рівні при ставці відсотка i1. Потім підвищення ставки відсотку з i до i1 викличе зниження ділової активності, об'єм інвестицій впаде. Таке падіння компенсується за розміром об'ємом росту державних витрат. Таким чином, на інвестиційному ринку нічого не зміниться: загальний об'єм інвестицій залишиться тим самим, збільшиться лише доля державних інвестицій в їх загальному об'ємі та зменшиться доля приватних. Об'єм ВВП залишиться тим самим, але при рості рівня цін з Р1 до Р2. Таке явище отримало назву «ефект витиснення». Таким чином, за думкою неокласиків, фіскальна політика не оказує дієвого впливу на макродинаміку.
З урахуванням того, що пропозиція благ жорстко фіксована, підприємці на ріст сукупного попиту відповідатимуть лише збільшенням цін з Р до Р1. Величина ВВП не зміниться: Y = Y1.
Математично «ефект витиснення» можна уявити наступним чином:
DG = dI.
Згідно кейнсіанської концепції, при рості державних витрат зростає сукупний попит та ВВП. Крива AD зсувається праворуч, як і крива IS. В наслідок не зростає рівень цін, але зростає ставка проценту та рівень ВВП (мал. 2).
I LMo
I1
IS1
I0 IS0
Y0 Y1 Y
P
AS
P0 AD1
W W0 AD0
ND0 Y0 Y1 Y
ND2 N0
N1
NS N Y(N)
Малюнок 2. Стимулююча фіскальна політика у кейнсіанській концепції.
Держава з метою виходу з кризи збільшує державні витрати на величину dG, в наслідок чого крива IS зсувається праворуч, ефективний попит зростає з Y0 до Y1, а ставка відсотку збільшується з I0 до I1. В наслідок росту ефективного попиту крива сукупного попиту також зсувається праворуч з AD0 до AD1. Це викличе, у свою чергу, ріст попиту на працю та ріст зайнятості з N0 до N1 при незмінній пропозиції праці. Таким чином, в наслідок стимулюючої фіскальної політики у короткостроковому періоді спостерігається економічна активність.
Зниження реальних касових залишків викликає ріст попиту на гроші, у наслідок чого крива LM зсувається у ліво до положення LM1, та нова рівновага на ринку товарів та грошей встановлюється при ВВП рівному Y2 та номінальній відсотковій ставці I2.
Зменшення заробітної платні зсуває криву попиту на працю в положення ND2. Так як пропозиція праці не змінюється, тоді зайнятість зростає до N2.
Таким чином, у наслідок фіскальних заходів в економіці спостерігається економічна активність при деякому рості рівня цін, але у короткостроковому періоді.
2.2 Ефект мультиплікатора
Згідно кейнсіанського підходу, використання податків як важливого інструменту фіскальної політики може стимулювати ділову та інвестиційну активність, так як зниження податків залишає в розпорядженні підприємців значно велику частину грошових засобів, ніж величина зниження рівня податку (мал. 3).
Тут спрацьовує ефект мультиплікатору.
Економічний зміст цього ефекту наступний. При зниженні ставки податку збільшується рівень розподіленого доходу, що призводить до збільшення ефективного попиту у всіх суміжних сферах економіки за аналогією з механізмом інвестиційного мультиплікатору. При пониженні ставок податку з t1 до t2 зменшується величина податкових надходжень до бюджету з T1 до T2, що призводить до росту розподіленого доходу та зміщенню положення функції попиту вниз. В наслідок положення рівноваги А1 в економіці переміщується також праворуч та рівноважний ВВП збільшується (з Y1 до Y2). Нехай значення МРС коливається в межах 0,8, а ставка податку на прибуток поетапно знижується з 28 до 20%. Тоді значення функції попиту при ставці t1 = 28% та t2 = 20% складе відповідно:
AD1 = a + 0,8Y(1-0,28) + I = a + 0,576Y + I;
AD2 = a + 0,8Y(1-0,20) + I = a + 0,640Y + I.
Сукупний попит (AD),E
Y =E
A2 AD2=a+0.640Y+I
AD1=a+0.576Y+I
Y2 Y1 ВВП (Y)
Малюнок 3. Наслідки зміни ставки пропорційного податку на ВВП у кейнсіанської моделі.
Таким чином, завдяки мультиплікативному ефекту та падінню ставки пропорційного податку, підвищується кут наклону лінії сукупного попиту, що призводить до росту рівноважного ВВП.
Але це положення торкається тільки пропорційних податків. Саме тому вони грають роль автоматичних стабілізаторів економіки.
Досліди відомого економіста А. Лаффера по впливу податкової ставки на величину ВВП та доходи державного бюджету показали, що при рості податкової ставки (t) до 30-40% достатньо високими темпами ростуть і ВВП, та доходи державної казни. Потім темпи приросту доходів бюджету уповільнюються, а при перетині 50%-ого бар'єру податкової ставки ділова активність затухає, збільшуються масштаби тіньової економіки, знижуються доходи бюджету.
2.3 Крива Лаффера
Можливість поповнити бюджет за рахунок збільшення оподаткування на перший погляд видається досить очевидною. Але в реальності це виявляється не зовсім так. Кожна "данина", у якій би формі вона не стягувалась, зменшує зацікавленість у продуктивній діяльності. Помічено, що до певної межі оподаткування в оподаткованого (підприємця чи робітника) існує зацікавленість у нарощуванні зусиль; після досягнення цієї межі така зацікавленість зменшується і поступово сходить нанівець. Отже, намагаючись збільшити податкові надходження
за рахунок збільшення податкових ставок або акцизів, швидко досягається така межа, коли може зменшитись податкова база отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого зменшення стане скорочення власне податкових надходжень. Звідси випливає досить парадоксальний висновок: лібералізація податкової системи може забезпечити збільшення податкових надходжень. Цей ефект був помічений американським економістом Артуром Лаффером і ввійшов в економічну науку під назвою кривої Лаффера.
Крива Лаффера графічно має такий вигляд:
100%
Середній B
рівень tb
податко-
вих ста-
вок ta A
tc C
0 Gв GA G
Обсяг бюджетних надходжень
Пояснення до графіка 3:
1. Крива Лаффера є геометричним місцем точок, кожна з яких демонструє можливий варіант поєднання ставок оподаткування і обсягів бюджетних надходжень.
2. Точка А (екстремум функцій) відповідає тій ставці податку ta, при якій бюджет отримує найбільші надходження (GА).
3. У точці С при податковій ставці tc, що менша за оптимальну, як і в точці В при податковій ставці tb, що більша за оптимальну, бюджет отримує однаково менші надходження.
Крива Лаффера використовується як аргумент на користь
лібералізації оподаткування. Проаналізуємо, які процеси
відбуватимуться в економіці при переході від податкової ставки tb до ставки ta.
У найближчій перспективі перехід до меншої податкової ставки може означати скорочення надходжень до бюджету. Але з часом (нагадаємо, що крива Лаффера ілюструє довготривалу залежність) відбуватиметься певні зміни. Передусім збільшаться чисті доходи, а отже, зростуть і заощадження. Це спричинить збільшення інвестицій, зростання виробництва, зайнятості, а отже, і збільшення доходів, які є базою оподаткування.
Зростання податкових надходжень під впливом зменшення податкової ставки на графіку кривої Лаффера відображено переходом від точки А до В.
Визначення межі оподаткування є проблемою вкрай актуальною для України. Практика управління економікою впродовж 90-х років засвідчує: намагання уряду поповнити хронічно дефіцитний бюджет не враховують того, що надмірні податки зменшують базу оподаткування і скорочують надходження до бюджету.
РОЗДІЛ ІІІ. АНТИІНФЛЯЦІЙНІ ЗАХОДИ, ЩО ЗАСНОВАНІ НА ФІСКАЛЬНІЙ ПОЛІТИЦІ НА ПРИКЛАДІ США
Свiтовий досвiд виробив двi головнi концепцiЇ антиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику. Це заходи або безкомпромiсної боротьби з iнфляцiєю, або адаптацiЇ, пристосування до життя в умовах iнфляцiйної нестабiльностi. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий - це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї та iн. До того ж необхiдною є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має своi недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцiї.
В процесi стримування iнфляцiї податки вiдiграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчноi системи країни до дiй в умовах iнфляцii не пристосований.
У разi, якщо податкова система краiни мас труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi складнi проблеми:
По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшусться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоi проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядi податкiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивної форми має тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшує й частку податкiв у складi реальних доходiв.
Друга проблема пов'язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема є дуже складною, оскiльки зростання капiталу, пов'язане з приростом ринковоi вартостi активiв, реагує на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй краiнi не вдалося досягти суттсвого успiху у нейтралiзацii наслiдкiв впливу iнфляцii на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцii полягає саме у тому, що вона збiльшує фактичне оподаткування капiталу.
Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя викликас втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до неї не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцiї мається на увазi такий метод стягування податкiв, за якого не оподатковусться iнфляцiйний компонент приросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцii на податкову систему, змусив багато країн “iндексувати” податковi закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричинясться iнфляцiєю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючої” податково-бюджетної полiтики с одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii. Державний бюджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень поєднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторi економiки. Правильне поєднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втримає криву сукупного попиту у бажаному положеннi , а економiчну систему - в станi стабiльностi.
Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP) орiєнтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.
TIP - це система, при якiй за допомогою податковоi системи фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати.
Розглянемо цiновий рiзновид TIP. Фiрмам повiдомлясться, що рiвень сплачуваних ними податкiв залежить вiд зростання цiн на їх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликає нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшує ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми.
За умов реалiзацiї такої полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з'являється стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцiї скоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннi зарплати.
Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiєнт. Його призначення - забеспечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностi темпiв зростання товарної i грошової мас, зниженнi iснуючих темпiв iнфляцiї на внутрiшньому ринку.
Таким чином, у даних умовах податок вiдповiдає встановленому проценту.
Отже, антиiнфляцiйний коефiцiєнт виконує функцiї стабiлiзацiї економiки. Причому на вiдмiну вiд такого стихiйного регулятора, як спiввiдношення “попит-пропозицiя”, який реагує i на вплив випадкових чи уявних факторiв, антиiнфляцiйний коефiцiєнт забеспечує бiльш тривалий i сталий характер регулювання дiяльностi товаровиробникiв. Це зумовлено наявнiстю у структурi цього коефiцiєнта такого показника, як iндекс iнфляцiї, що характеризус стан економiчноi системи в цiлому.
Отже, можна зробити висновок, що на практицi iснує дуже тiсний взаємозв'язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб'єктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податкової системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами.
Скорочення податкiв у свiтi “концепцiї пропозицiї”.
Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затримує пересування кривої сукупного попиту вгору або змушує її зсуватися вниз вiдносно кривої сукупної пропозицiї буде стримувати темпи iнфляцiї. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчної практики став вiдомим як “концепцiя пропозицiї”.
Прибiчники “концепцii пропозицii” як один iз способiв досягнення цього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що на протязi 70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв “концепцii пропозицiї”, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостi у високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему. Не тiльки корпорацiї i дуже заможнi люди страждали вiд високих податкiв. Поєднана дiя iнфляцiї, прогресивного податку на дохід вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчноi програми прибiчникiв “концепцii пропозицii” стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування.
По-перше, мав бути знижений податок на дохід громадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв.
По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд приросту капiталу та ввести рiзноманiтнi податковi стимули (пiльги для пiдприсмств, що збiльшують обсяги виробництва) - це стимулювало б накопичення та iнвестицii.
По-третє, практика iндексацiї мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувались iнфляцiєю.
ВИСНОВКИ
Бюджет - це система, яка використовується урядом та іншими організаціями для планування доходів та витрат та для здійснення контролю над ними.
У сучасний час бюджет та фіскальна політика невід'ємні один від іншого. Фіскальна політика включає у себе заходи по збору податків та витрачанні бюджетних засобів. Ця політика є важливішим інструментом формування державного бюджету. З іншого боку вона включає у себе теоретичну основу та на практиці визначає статті витрат бюджетних засобів.
Вивчення джерел формування державного бюджету, а також факторів, які ведуть за собою кризу бюджету, є однією з важливіших задач ряду державних інститутів та економічної теорії в цілому.
У будь-якій країні, при будь-якої суспільно-політичної та соціально-економічної системі економіка у тому чи іншому ступені регулюється державою в обличчі державних органів.
Також державне регулювання економіки та використання механізмів фіскальної політики ставить своєю головною метою забезпечити стабільні темпи економічного росту, дотримуватися інтересів держави, суспільства в цілому, соціально незахищених верств населення, не забуваючи при цьому про права та волю особистості.
Правильна побудова економічних важелів управління держави веде до стабільного, урівноваженого образу життя усіх суб'єктів держави.
Ось чому правильна фіскальна політика є настільки важливою для діяльності і забезпечення темпів зростання економіки будь-якої країни світу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф., Макроэкономика - М., 1997.
2. Алексеенко, Н.Ю. Дмитриева, Л.П. Зенькова и др., Макроэкономика: Учеб. Пособие/Т.С. ; Под ред. Л.П. Зеньковой. - Мн.: Новое знание.
3. Базылев Н.И., Базылева М.Н., Гурко С.П., Макроэкономика: Учеб. пособие/; Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. 2-е изд., перераб. - Мн.:БГЭУ,2000.
4. Ивашевский С.Н. Макроэкономика: Учебник. - 2-е изд., испр., доп. - М.:Дело.
5. Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г., Пухтасвич Г.О. та iн., Киiв, 1995.
6. Пинзенык В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемы первого года. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
7. Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
8. Пинзенык В. Украина: мифы и реальность макроэкономической стабилизации. Ваш партнер, 1994, №47, с.18.
9. Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. Москва., “Финансы и статистика”, 1991.
10. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. Москва., “Международные отношения”, 1991.
11. Тимофссв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування i регулювання цiн в умовах ринкових вiдносин. Економiка Украiни, 1993, №1, с.37-45.
12. Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономiчноi стабiлiзацii в Украiнi. Економiка Украiни, 1996, №2, с.4-13.
13. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономiка. Киiв., “Основи”, 1995.
14. Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, “Литера плюс”, 1994.
15. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. Москва, “Республика”, 1995.
16. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. Москва, “Дело”, 1993.
17. Макконнелл Р., Брю С. Л. Економікс: принципи, проблеми, політика. - М.: Республіка, 1998.
18. Самуельсон П., Нордгауз В. Економіка. - К.: Техніка, 1996.
19. Долан Е. Макроекономіка. - С.-Петербург: Індекс, 1999.
Подобные документы
Дослідження поняття фіскальної політики та її видів (дискреційна, автоматична). Характеристика фіскальної політики, як системи державного регулювання економіки. Природа фіскальних проблем в Україні і необхідність реформування бюджетно-податкової системи.
курсовая работа [47,6 K], добавлен 14.02.2010Поняття фіскальна політика. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Її види та інструменти. Сутність податків. Єфект мультиплікатору. Вплив фіскальної політики на державний бюджет. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики.
курсовая работа [50,9 K], добавлен 21.05.2008Економічна сутність фіскальної політики та її вплив на господарське життя. Механізм реалізації дискреційної та недискреційної політики, податки і видатки. Аналіз фіскальної політики України: формування державного бюджету, ведення відтворювальної політики.
реферат [71,7 K], добавлен 12.01.2015Державний бюджет як основа фіскальної політики держави. Профіцитний та дефіцитний державний бюджет. Причини бюджетного дефіциту. Стабілізуючий вплив та основні функції фіскальної політики. Особливості монетизації дефіциту. Концепції бюджетного дефіциту.
контрольная работа [26,6 K], добавлен 07.04.2010Фіскальна політика - засіб регулювання економіки. Суть і механізм фіскальної політики. Мультиплікатор фіскальної політики. Зміст державного бюджету, проблеми його формування. Проблеми державного боргу України. Незбалансованість державного бюджету.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 02.06.2008Фіскальна політика теж тісно пов'язана з держбюджетом, але у неї при цьому свій особливий (податковий)"акцент". Податково-бюджетна політика. Фіскальною можна назвати політику держави в області податків як головного джерела доходів державного бюджету.
реферат [117,0 K], добавлен 24.12.2008Суть макроекономічного аналізу. Економічна суть моделі Хікса – Хансена. Обґрунтування економічної політики держави за допомогою моделі Хікса-Хансена. Грошово-кредитна політика. Фіскальна політика. Альтернативні варіанти фіскальної політики.
курсовая работа [236,6 K], добавлен 18.03.2007Мультиплікатор фіскальної політики. Зміст бюджету у сфері оподаткування та державних витрат. Вплив макроекономічних чинників на формування податкової політики в Україні. Виплата процентів зовнішнім кредиторам. Динаміка зовнішнього та внутрішнього боргів.
курсовая работа [91,9 K], добавлен 04.06.2008Крива Лаффера, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Застосування кривої Лаффера на практиці. Макроекономічні характеристики податкової політики держави. Прибуткове оподаткування фізичних осіб.
контрольная работа [800,5 K], добавлен 10.03.2011Вивчення структури національної економіки: товарний, майновий, страховий, фінансовий інформаційний ринок, ринок праці, цінних паперів. Державне регулювання економікою. Механізм фіскальної політики. Програма, як принцип діяльності економічних агентів.
контрольная работа [2,0 M], добавлен 16.05.2010