ТЕМА: ТРУДОВИЙ ПРОЦЕС І МЕТОДИ ЙОГО ВИВЧЕННЯ

1 Ціль і методи вивчення трудових процесів (Т.П.)

Для наукової організації праці й установлення технічно обгрунтованих норм у виробництві необхідно вивчати зміст роботи й витрати часу на її виконання робітником і встаткуванням. Таке вивчення дозволяє: 1) виявити й усунути втрати робочого часу внаслідок більше повного використання резервів техніки, технології й організації праці й виробництва; 2) досягти оптимального взаємозв'язку між людиною й машиною в конкретних умовах виробництва на кожному робочому місці; 3) узагальнити й конкретизувати основні напрямки вдосконалювання організації праці й виробництва, а також мобілізувати ініціативу трудящих на рішення найголовніших завдань виробництва.

Тісний взаємозв'язок проблем вивчення трудового процесу, його нормування й наукової організації має важливе значення, тому що дозволяє підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції, а також зменшити фізична й нервова напруга в праці робітника.

У цей час трудові процеси досліджуються не тільки з метою вдосконалювання окремих рухів, методів і прийомів праці, але й для впровадження нових технологічних процесів і нових форм організації виробництва. У цих дослідженнях широко застосовується моделювання трудових процесів, використовується обчислювальна техніка для зіставлення різних варіантів можливих рішень, переробки необхідної інформації для одержання нових даних про досліджувані процеси. Зокрема, за допомогою ПК виявляються кількісні характеристики функціональних взаємозв'язків між організацією праці, завантаженням устаткування й впливом окремих показників витрат живої праці. Результати комплексного дослідження трудових процесів використовуються при рішенні ряду виробничих завдань: удосконалювання організації праці; тарифікації робіт; установлення кваліфікаційних груп для робіт і виконавців і підготовки заходів щодо підвищення кваліфікації трудящих; поліпшення використання основних фондів; підготовки матеріалів і вимог для проектування засобів праці, устаткування робочих місць і благоустрою навколишнього середовища.

При дослідженні трудового процесу вивчаються багато виробничих факторів, що визначають його зміст: режими роботи, характер використання пристосувань, організація робочого місця, структура виконуваної операції, порядок обслуговування робочого місця й ін. В остаточному підсумку, всі умови протікання трудового процесу знаходять висвітлення у витратах робочого часу, що йде на оперативну роботу, виконання операції і її елементів, на підготовку до роботи і її закінчення, обслуговування робочого місця й ін. Таким чином, об'єктом дослідження є трудовий процес виконавця роботи.

Методи дослідження трудового процесу можна розділити на дві групи: однофакторні при яких вивчається й фіксується один показник (наприклад, час), і багатофакторні (комплексні), при яких вивчаються й фіксуються не один, а цілий ряд виробничих показників, безпосередньо пов'язаних з досліджуваним процесом., Наприклад, при вивченні трудового процесу бригади крім часу протікання процесу й чисельного складу виконавців фіксується якість продукції, ступінь, використання встаткування, зайнятість кожного члена бригади. Таке комплексне вивчення дозволяє розкривати й використовувати резерви виробництва, зв'язані не тільки безпосередньо із трудовими діями, але й з показниками ефективності цієї праці в реальних умовах виробництва.

Для вивчення витрат робочого часу спостереженням застосовуються: фотографія робочого часу, хронометраж операції, фотохронометраж і ін. При фотографії робочого часу спостерігається й вивчається розподіл робочого часу протягом всієї зміни або якогось періоду часу роботи. При хронометражі вивчається час, затрачуване на виконання тільки самої операції (її структура, послідовність елементів і тривалість).

Метод і зміст дослідження трудового процесу визначаїться об'єктом і завданнями дослідження. Якщо мова йде, наприклад, про дослідження характеру й виду втрат робочого часу і їхніх причин, користуються різними видами фотографій робочого часу; якщо про зміст трудового процесу при виконанні самої операції -- методами хронометрування.

Дослідження трудового процесу по аналізі витрат робочого часу передбачає диференціацію (поділ) його по елементах і вивчення тривалості кожного елемента залежно від виробничих факторів, що впливають на нього, і умов. Трудовий процес у виробництві визначає зміст і порядок дій виконавця 'при виконанні їм відповідних робіт (операцій). По характері виконання трудові процеси (і їхні елементи) підрозділяються на ручні, механізовані, машинно-ручні, машинні, автоматизовані й апаратурні.

Для цілей вивчення й нормування трудові процеси прийнятий розчленовувати на операції, а операції -- на елементи: комплекси прийомів, прийоми, трудові дії й рухи. Трудовий рух являє собою однократне переміщення самого робітника або його рук (руки, корпуса, ноги й т.п.). Трудова дія складається із сукупності виконуваних безупинно трудових рухів, спрямованих на виконання частини прийому (нажати на педаль, взяти інструмент і ін.). Трудовий прийом ---сукупність трудових дій, що мають закінчене цільове призначення (наприклад, установити деталь у патроні, включити верстат і ін.). Прийоми, у свою чергу, можуть бути рухового характеру, спостережливого й розрахунково-аналітичного, тобто пов'язаного з обробкою й аналізом первинної інформації про процес.

Комплекси прийомів -- це сукупність декількох прийомів в операції, об'єднаних в укрупнений елемент дослідження. Як правило, вони складаються із прийомів, виконуваних виконавцем безупинно.

Витрати робочого часу, досліджувані методами спостережень, значною мірою систематизуються й уніфікуються благо даруючи загальноприйнятої в промисловості їхньої класифікації й індексації (мал.5). .

Класифікація витрат робочого часу має своїм призначенням таке їхнє угруповання, що дозволяє об'єктивно аналізувати доцільність використання робочого часу стосовно виконавця, предмету праці, устаткуванню й виробничому процесу.

Стосовно виконавця всі витрати робочого часу можуть бути згруповані так, щоб виявити не тільки завантаженість, але й характер зайнятості виконавця протягом робочого дня. 17

По цій класифікації робочий час розділяється на час роботи й перерви. Час роботи складається із часу, що йде на виконання виробничого завдання, а також на виконання робіт, не обумовлених завданням (непродуктивна робота.). Час роботи, пов'язане з виконанням виробничого завдання, у свою чергу підрозділяють на оперативне (ОГО основне -- ПРО), і допоміжне--(ВР), час обслуговування робочого місця -- ОМ і підготовчо-заключний час-- ПЗ. Перерви в роботі можуть бути двох видів - регламентовані (необхідні) і нерегламентовані (зайві).

До підготовчо-заключного часу ставиться час, необхідне для ознайомлення з майбутньою роботою, підготовки до неї й завершення її. Цей час затрачається один раз на всю партію оброблюваних деталей або один раз на веесь робочий день. У цей час робітник знайомиться з дорученою роботою, вивчає креслення й технологічні інструкції, здійснює налагодження встаткування (сам або наладчик), підготовляє інструмент, здає роботу майстрові або контролерові. Частка витрат цього часу залежить від типу виробництва й характеру виконуваної роботи.

Найбільшої величини підготовчо-заключний час досягає в умовах одиничного виробництва при частій зміні робіт (деталеоперацій) на робочих місцях. У масовому виробництві, де встаткування, як правило, не переналагоджується на виконання різних операцій, а систематично безупинно виконує ту саму операцію, підготовчо-заключний час становить досить малу величину.

У серійному виробництві підготовчо-заключний час зв'язаний головним чином з переналагодженнями встаткування. Час на переналагодження не залежить від розміру партії, і тому чим крупніше партії, тим рідше переналагодження й меншу частку становить підготовчо-заключний час.

Основне (технологічне) час являє собою той час, протягом якого безпосередньо здійснюється технологічний процес (зміна розмірів, поверхні й форми оброблюваної деталі, зміна механічних властивостей і внутрішньої структури матеріалу, зміна зовнішнього вигляду виробу й т.д.). Основне (технологічне) час може бути машинним, машинно-ручним і ручним.

Допоміжний час, затрачуваний на дії, пов'язані з підготовкою до основного (технологічної) роботі, може бути двох видів: періодичним, тобто повторюваної з кожною операцією, і неперіодичним, тобто повторюваної через невизначені проміжки часу. До періодичного допоміжного часу ставиться, наприклад, час установки й знімання виробу, підведення й відводу інструмента, пуску й зупину механізму й ін. До неперіодичного часу ставиться час таких елементів роботи, як вибіркові проміри виробу, перевірка технологічних режимів і ін. За умовами виконання робіт допоміжний час може бути ручним, машинним і машинно-ручним. /Варто пам'ятати, що час ручної допоміжної роботи часто може перекриватися машинним часом роботи механізму, і це, необхідно враховувати при розрахунку норм.

Час обслуговування робочого місця -- це час, що повинне затрачатися робітником на догляд за робочим місцем (механізмом, інструментом, пристосуванням) протягом даної конкретної роботи й робочої зміни. На верстатних, ковальських і інших аналогічних операціях, виконуваних на встаткуванні, що вимагає підналагодження й регулювання в процесі роботи, час обслуговування робочого місця підрозділяється на час технічного й час організаційного обслуговування робочого місця.

Час технічного обслуговування робочого місця затрачається на зміну інструмента, па регулювання й підналагодження механізму в процесі роботи, на виправлення інструмента й тому подібні дії робітника, пов'язані з доглядом за робочим місцем протягом певної заданої роботи.

Час організаційного обслуговування робочого місця охоплює витрати часу робітника по догляду за робочим місцем протягом робочої зміни (розкладка й збирання інструмента на початку верб кінці зміни, змащення й чищення механізму, збирання робочого місця).

Час регламентованих перерв складається із часу на відпочинок і особисті потреби, а також перерв, обумовлених організаційно-технологічними особливостями процесу, наприклад у роботі токаря під час машинно-автоматичної дії верстата або в роботі вагранника під час плавки чавуну й т.д.

Нерегламентовані перерви в роботі робітника мають місце в основному: 1) через організаційні або виробничо-технічні неполадки, наприклад через затримку в постачанні робочого місця матеріалом і інструментом, очікування роботи, убрань, інструкцій і т.п., 2) внаслідок порушення трудової дисципліни, наприклад запізнення, самовільних відлучек з робочого місця й т.п.

Час на відпочинок приділяється для підтримки нормальної працездатності робітника й зниження його стомлюваності. Воно встановлюється залежно від складності й ваги роботи - по спеціальних нормативах, з обов'язковим обліком можливості використання часу на відпочинок протягом технологічних перерв.

2 Фотографія робочого часу

Фотографією робочого часу (ФРЧ) називається дослідження трудового процесу, що має метою виявити витрати робочого часу протягом досліджуваного періоду (часто цілої зміни), визначити резерви підвищення продуктивності праці. Вона дозволяє розкрити причини втрат робочого часу й, усуваючи їх, поліпшувати використання робочого часу протягом зміни. При проведенні ФРВ виміряються й фіксуються все без винятку витрати робочого часу й особливо ретельно - втрати часу по різних причинах. 56

Призначення й мети фотографії робочого часу. ФРЧ є важливим засобом вивчення організації праці й виробництва, а також одним з методів установлення нормативів часу підготовчо-заключної роботи, обслуговування робочого місця й відпочинку. За допомогою фотографії робочого часу вивчають використання робочого часу кращими робітниками з метою поширення їхнього досвіду; проектують найбільш раціональне (прийняте за норму) розподіл часу робочої зміни по класифікаційних групах (категоріям) витрат часу; аналізують втрати робочого часу й організаційно-технічні причини, що викликають їх, з метою вироблення заходів щодо усунення неполадок і поліпшенню використання робочого часу; визначають необхідна кількість робітників, що обслуговують агрегати й машини, тобто встановлюють норми обслуговування; ураховують фактичне вироблення продукції й темп її випуску протягом зміни.

Види фотографії робочого часу. Є багато різновидів фотографії робочого часу. Їх розрізняють: залежно від кількості одночасно спостережуваних об'єктом (виконавців) -- індивідуальної, групові й самофотографії; по характері спостереженні -- безперервна, маршрутні (переривані), при яких реєстрація дій ведеться через порівняно невеликі періоди часу; по способі фіксації робочого часу -- цифрові й графічні. У тих випадках, коли потрібно вивчити втрати часу певного характеру або по одній якійсь причині, проводяться так звані цільові фотографії робочого часу, у яких фіксуються тільки досліджувані втрати і їхні причини.

Порядок проведення фотографії робочого часу. Вивчення й аналіз робочого часу за допомогою ФРЧ виконується звичайно в чотири етапи: 1) підготовка до спостереження; 2) проведення самих спостережень за обраним об'єктом; 3) обробка й аналіз дані спостереження; 4) розробка заходів щодо усунення втрат робочого часу й проектування нормального балансу робочого дня.

У процесі підготовки до проведення ФРЧ вибирається об'єкт дослідження, докладно вивчаються й фіксуються на спеціальному бланку організаційні й технічні умови виконання роботи, а також виробнича обстановка.

При проведенні безпосередньо фотографії робочого часу протягом цілої зміни (або частини її) безупинно фіксуються все без винятку витрати робочого часу. У якості вимірювателя часу користуються звичайними годинниками. Етап обробки й аналізу матеріалів спостережень включає: визначення фактичної тривалості кожного зафіксованого елемента роботи, індексацію елементів роботи відповідно до прийнятій схемі класифікації витрат робочого часу, угруповання витрат по однозначних категоріях часу й складання фактичного балансу робочого часу.

Для індексації елементів роботи використовуються загальна схема класифікації витрат робочого часу й розроблені на її основі більше докладні таблиці індексів. Прикладом такої таблиці індексів може служити табл. 1.

Таблиця 1

Схема класифікації й індексації витрат робочого часу

Балансом робочого часу називають співвідношення (у хв і %) окремих категорій робочого часу, що становлять загальну тривалість робочого дня. На останньому етапі проведення фотографії робочого дня передбачаються різні заходи, спрямовані на усунення втрат робочого часу, і проектується більше ущільнений нормальний баланс робочого часу. За даними нормального балансу визначаються коефіцієнти можливого ущільнення робочого дня й підвищення продуктивності праці, а також установлюються необхідні дані (коефіцієнти або тривалість) для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця й часу на відпочинок. В одиничному й дрібносерійному виробництві за даними нормального балансу встановлюється, і тривалість оперативного часу. Розробка нормального балансу часу вимагає аналізу кожної категорії витрат робочого часу, отриманої по фактичному балансі, для встановлення їхньої необхідності. До необхідних витрат часу ставляться, такі, які по характері неминучі для даної роботи, а по тривалості не перевищують нормативної величини (установлюваної або по нормативах, або розрахунком в % від основного або оперативного часу).

Таким чином, величини нормованих витрат робочого часу (у хв і %) і по всіх категоріях витрат часу утворять так званий нормальний (або раціональний) баланс робочого дня.

Зіставлення даних фактичного й нормального балансу робочого часу дозволяє визначити коефіцієнти:

а) можливого ущільнення робочого дня:

; (1)

б) можливого підвищення продуктивності праці за рахунок усунення виявлених втрат часу:

, (2)

де Тнаб -- час спостереження; Тнп-З, Тноп, Тнотд, -- нормативні витрати часу відповідно на підготовчо-заключні роботи, оперативну роботу, обслуговування робочого місця й на відпочинок (якщо нормативів ні, те встановлені при ФРВ).

Таблиця 2

Карта обробки фотографій

Таблиця 3

Фотографія мого робочого дня

Прізвище, ім'я, по батькові: Табельний №. Професія: категорія (Розряд): Стаж роботи з даної професії:

Термін «самофотографія» говорить про те, що всі записи виконуються самим виконавцем, що реєструє тільки причини й тривалість втрат часу. Установлюючи втрати часу й причини їхнього виникнення, працівник може дати конкретні пропозиції для їхнього усунення, а також внести раціоналізаторські пропозиції по поліпшенню організації роботи.

Таблиця 4

Самофотографія робочого дня

Дослідження трудового процесу вимагає більше ретельного аналізу структури самої операції (по елементах) і точного виміру тривалості їхнього виконання. Для цієї мети використовуються різні способи хронометражних спостережень.

3. Хронометраж операцій

Хронометражем називається спосіб вивчення витрат часу_на_ виконання циклічно повторюваних ручних і машино-ручних елементів_операції. Основне завдання хронометражу полягає у виявленні факторів, що впливають на тривалість кожного елемента досліджуваної операції, € метою проектування раціональної структури операції в цілому й нормальній тривалості окремих її елементів.

Хронометраж використовується з метою вивчення передових методів і прийомів роботи, перевірки діючих норм часу, установлення тривалості оперативного часу й одержання даних, необхідних для розробки нормативних матеріалів, використовуваних при розрахунку технічно обґрунтованих норм. Хронометраж застосовується також і для 'коректування норм, установлених розрахунковим шляхом у крупносерійному і масовому виробництві.

Хронометраж повинен вестися спостерігачами, добре знайомими з досліджуваною роботою, устаткуванням і інструментом, що вміють, якщо це буде потрібно, раціоналізувати спостережувану операцію й відповідно підготувати робоче місце.

Хронометраж виконується в чотири етапи: 1) підготовка до спостереження; 2) проведення спостережень; 3) обробка й аналіз результатів спостереження й 4) висновки й пропозиції.

Підготовка до спостереження містить у собі наступне:

попереднє ознайомлення з операцією, що поруч жит хронометруванню.

внесення необхідних і можливих у даних умовах змін в операцію для більше раціонального її виконання, наприклад: зміна порядку виконання елементів операції, ліквідація неполадок у роботі верстата, підтримка запроектованого режиму роботи встаткування й т.д.

забезпечення робочого місця необхідними деталями, інструментом, пристосуваннями й раціональне їхнє розміщення на робочому місці;

вибір виконавця роботи, що володіє відповідною навичкою й достигли продуктивності праці, що перевищує середній рівень продуктивності праці робітників, зайнятих на діалогічних роботах, але нижче рекордних досягнень;

розчленовування операції на складові її елементи (прийоми). В умовах масового й крупносерійного виробництва трудові дії робітника можуть розчленовуватися на окремі прийоми й навіть на окремі рухи, у серійному виробництві -- на комплекси прийомів або прийоми. Виділювані елементи операції повинні бути типовими для даного виду робіт. По обсязі й змісту вони повинні відповідати тим нормативним матеріалам, за допомогою яких розраховують технічно обґрунтовані норми часу для даного виду робіт у певних виробничих умовах. Щоб відокремити один елемент від іншого, для кожного__елемента_ установлюються різко відмітні границі, тобто помітні дії робітника, що відокремлюють початок даного елемента від кінця попереднього елемента. Ці границі називаються фіксажними крапками;

визначення факторів, що впливають на тривалість кожного елемента. Наприклад, факторами, що впливають на установку деталі в патрон, будуть: спосіб установки, розміри деталі (або маса), конфігурація деталі й точність установки. Звичайно виділяють ті фактори, які покладені в основу існуючих або знову розроблювальних нормативів.

проектування раціонального змісту операції й умов її виконання.

інструктаж робітника про порядок виконання роботи.

заповнення деяких розділів хронокарти. До початку спостереження заповнюються в першу чергу лицьова сторона хронокарти записуються елементи операції, фіксажні крапки, фактори .тривалості й ін.

Спостереження проводяться за допомогою точних вимірювачів часу: секундоміра, хронографа, кінозйомки й ін. Фіксація тривалості елементів операції ведеться за поточним часом або по окремим звітам часу для кожного елемента (вибірково). При вимірах тривалості елементів за поточним часом фіксується момент закінчення першого елемента операції й всіх наступних (без зупинки секундоміра). Тривалість елементів обчислюється шляхом вирахування з поточного часу значення попереднього виміру. При вимірах тривалості елементів по окремим звітам у спостережливому аркуші фіксується відразу тривалість окремих елементів операції. Відповідно по секундомірі вибірково фіксують тривалість певного елемента, тобто його включають періодично.

Хронометражні спостереження звичайно проводять уже при сталому темпі й характері роботи, звичайно через 1,5-2 год після початку роботи. Кількість необхідних спостережень установлюється залежно від типу виробництва, тривалості окремих елементів і всієї операції. Кількість спостережень, що рекомендується, наведено в таблиці.

У результаті хронометражних спостережень по кожному елементі операції створюються багаторазові виміри їхньої тривалості -- хронометражні ряди.

Виміри тривалості в кожному хронометражному ряді мають деякі коливання. Ніж довше виконує робітник дану операцію, тим більше стійкі умови роботи, тим менше коливання різних вимірів у хронометражному ряді.

Таблиця 5

Необхідне число спостережень при хронометражі й припустимі коефіцієнти стійкості хронометражних рядів

Для оцінки припустимого ступеня коливання (розсіювання) вимірів хронометражного ряду застосовується так званий коефіцієнт стійкості Ку, що дорівнює відношенню максимальної тривалості tmax у хронометражному ряді до мінімального tmin, тобто Ку == tmax / tmin

Фотохронометраж може бути індивідуальним і груповим. При індивідуальному фотохронометражі вивчаються витрати часу на роботу й операцію, виконувану одним виконавцем; при груповому - витрати часу на взаємозалежні роботи, виконувані бригадою або групою робітників. Груповий фотохронометраж рекомендується використовувати при аналізі роботи бригади, коли потрібно встановити чисельність її членів і розподілити функції між ними.

Обробка результатів спостереження, аналіз і проектування раціонального трудового процесу виробляються за хронометражними спостереженнями й фотографії робочого часу.