Лізингові операції

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЛІЗИНГУ ЯК СПЕЦИФІЧНОЇ ФОРМИ ОРЕНДИ ТА КРЕДИТУ НА МАЙНО

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЛІЗИНГУ

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ БАНКІВ У СТИМУЛЮВАННІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ ПІДПРИЄМСТВАМИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази та модифікації основних фондів суб'єктів різноманітних форм власності. Одним з таких методів і є лізинг.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували приміщення. На протязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп'ютера, автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, відсутність забезпечення запасними частинами тощо.

Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об'єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед промисловими підприємствами ряд проблем: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скороченні ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможності, складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості фінансових ресурсів.

В наш час більшість підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п'яти років. Теперішня економічна ситуація на Україні, думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна всім учасникам: одна сторона отримує кредит, який поетапно, виплачується та потрібне устаткування, інша сторона - гарантію повернення кредиту, так як об'єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатна значно пожвавити процес оновлення виробництва. Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії, оновлення технопарку існуючих підприємств, створення нових виробництв, оптимізації використання наявного машинного парку і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне устаткування.

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЛІЗИНГУ ЯК СПЕЦИФІЧНОЇ ФОРМИ ОРЕНДИ ТА КРЕДИТУ НА МАЙНО

Лізинг походить від англійського дієслова “to lease“, що означає “орендувати” або “брати в оренду”.

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов'язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання [4, ст. 174].

Водночас лізинг можна розглядати не тільки з організаційно-правової точки зору, а й з позиції характеру пов'язаних з лізингом економічних відносин. У наявності зв'язок лізингу з системою кредитних відносин, оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту - надання цінностей у тимчасове користування, платність. Тому є пістава вважати лізинг конкурентною формою кредитних відносин.

Лізинг - відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова “гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і дрібного бізнесу.

Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини і обладнання становить: у США - 33%, Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; Італії, Голандії - 12-14%. В Японії щорічний приріст обсягу лізнгових операцій становить 25-30% [2, ст. 135].

Наведені дані свідчать, що західних підприємців приваблює ця форма оренди насамперед перевагами, які має право користування обладання порівняно із правом володіння ним. У США кожний четвертий долар, вкладений у розширення і модернізацію виробничого апарату, витрачається не на придбання техніки, а на її тимчасове користування.

Поняття лізингу машин і обладнання трактується у практиці зарубіжних підприємств досить широко. Проте, незважаючи на відмінності в юридичних нюансах та оцінки тлумачення лізингу як економічної категорії, можна твердити, що суттєвою особливістю цієї форми є не поділ функцій власності, а саме відокремлення використання майна від володіння ним.

Отже, лізингова операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під відсоток і на визначений термін.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЛІЗИНГУ

За період свого становлення і розвитку лізинг набув певних різновидів. Тому в законодавствах деяких країн зустрічаються визначення не тільки загального поняття лізингу, а й окремих його видів. При цьому трактування однозначних термінів не збігається, і угоди, які характеризуються подібністю деталей, деколи мають різну назву.

При виділенні видів лізингу виходять перш за все з ознак їх класифікації, які характеризують: відношення до майна, що орендується; тип фінансування лізингової операції; тип лізингового майна; склад учасників лізингової операції; тип майна, що передається в лізинг; ступінь окупності лізингового майна; сектор ринку, де проводяться лізингові операції; відношення до податкових, митних і амортизаційних пільг і преференцій; порядок лізингових платежів.

1. По відношенню до майна (або за об'ємом обслуговування), що орендується, лізинг поділяють на:

1). Чистий (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоотримувач. При цьому лізингоотримувач переводить лізингодавцю чисті, або нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку устаткування є чистими.

2). Повний, або, як його ще називають “мокрий” лізинг (wet leasing) - це коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, оскільки у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супровід кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини і комплектуючих виробів і ін. [12, ст. 10].

3). Частковий (з частковим набором послуг) - це вид лізингу, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна.

2. За типом фінансування лізинг ділиться на:

1), Терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.

2). Поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого терміну договір лізингу продовжується на наступний період. При цьому об'єкти лізингу через певний час залежно від зносу і за бажанням лізингоотримувача міняються на більш довершені зразки. Лізингоотримувач приймає на себе всі витрати по заміні устаткування. Кількість об'єктів лізингу і терміни їх використання по поновлюваному лізингу наперед сторонами не обмовляються.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, який дозволяє лізингоотримувачу доповнити список устаткування, що орендується, без укладення нових контрактів. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим циклом і при жорсткій контрактній кооперації з партнерами. Генеральний лізинг використовується, коли потрібне термінове постачання або заміна вже отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на опрацьовування і укладення нового контракту, як правило, немає.

Лізинг генеральний - лізингова угода, яка дає монопольне право лізингоотримувачу доповнювати комплекти орендованого обладнання самостійно без додаткової згоди лізингодавця [12, ст. 13].

3. Залежно від складу учасників (суб'єктів) операції розрізняють наступні види лізингу:

1). Прямої лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт в лізинг (двостороння операція). По суті, цю операцію не можна назвати класичною лізинговою операцією, оскільки в ній не бере участь лізингова компанія.

2). Непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду операція схожа з класичною лізинговою операцією, оскільки в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоотримувач, причому кожний з них виступає самостійно.

3). Роздільний лізинг (лізинг за участю безлічі сторін) - leveraged leasing. Цей вид лізингу поширений як форма фінансування складних, великомасштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські і річкові судна, залізничний і пересувний склад, бурові платформи і т.п. Такий лізинг називається ще груповим, або акціонерним, лізингом за участю декількох компаній постачальників, лізингодавців та із залученням кредитних засобів у декількох банків, а також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Цей вид лізингу вважається найбільш складним, оскільки йому властиво багатоканальне фінансування. Специфічною особливістю даного виду лізингу є те, що лізингодавці забезпечують лише частину суми, яка необхідна для покупки об'єкту лізингу. Ці засоби притягуються і акумулюються шляхом випуску акцій і розповсюдженням їх серед лізингодавців, що беруть участь у фінансуванні операції. Частина контрактної вартості об'єкту лізингу, що залишилася, фінансується кредиторами. Але при цьому кредитори не мають, як правило, права вимоги заборгованості по кредитах безпосередньо у лізингодавців.

Однією з форм прямого лізингу є поворотний лізинг (sale and leaseback arrangement). Поворотний лізинг є системою взаємозв'язаних угод, при якій фірма - власник землі, будівель, споруд або устаткування продає цю власність фінансовому інституту (банку, страховій компанії, інвестиційному фонду, фірмі, спеціально орієнтованій на лізингові операції) з одночасним оформленням угоди про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу.

Поворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставної операції, причому продавець власності, який в результаті операції стає її орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно узгоджену суму операції купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь в цій операції, але вже як орендодавець. Поворотний лізинг необхідний, перш за все, для тих господарюючих суб'єктів, яким терміново потрібні значні об'єми оборотних коштів.

Важливою перевагою поворотного лізингу є використання устаткування, що вже знаходиться в експлуатації, як джерело фінансування нових об'єктів, що будуються, з можливістю використовувати податкові пільги, що надаються для учасників лізингових операцій. Поворотний лізинг дає можливість рефінансувати капітальні вкладення з меншими витратами, чим при залученні банківських позик.

При поворотному лізингу орендна плата встановлюється по наступній схемі: сума платежів повинна бути достатньою для повного відшкодування інвесторові всієї суми, яка була виплачена ним при покупці, і плюс до цього забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал.

4. За типом майна розрізняють:

1). Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки і т.п.), зокрема нового і вживаного.

2). Лізинг нерухомості (будівлі, споруди) [12, ст. 15].

5. По ступеню окупності майна лізинг підрозділяється на:

1). Лізинг з повною окупністю (або близькою до повної), коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна або близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна.

2). Лізинг з неповною окупністю, при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна і окупається тільки його частина.

6. Відповідно до ознак окупності (умовами амортизації майна) виділяють фінансовий і оперативний лізинг.

1). Фінансовий (капітальний, прямій) лізинг - financial, capital leases - є взаєминами партнерів, угоди, що передбачають протягом періоду дії, між ними виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації устаткування або велику його частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Даний вид лізингу характеризується наступними основними рисами:

- участь окрім лізингодавця і лізингоотримувача третьої сторони (виробника або постачальника об'єкту операції);

- неможливість розірвання договору протягом основного терміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат орендодавця;

- тривалий період лізингової угоди (зазвичай близький до терміну служби об'єкту операції).

Після завершення терміну лізингової угоди (договору) лізингоотримувач може купити об'єкт операції за залишковою (а не за ринковою) вартістю; укласти новий договір на менший термін і по пільговій ставці; повернути об'єкт операції лізингової компанії.

Про свій вибір лізингоотримувач повинен повідомити лізингодавцю. Якщо в договорі передбачається угода (опціон) на покупку предмету операції, сторони наперед визначають залишкову вартість об'єкту, що здається в лізинг.

2). Оперативний (сервісний) лізинг - service, operating leases - є орендними відносинами, при яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і змістом предметів, що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Полягає він, як правило, на 2 - 5 років. При оперативному лізингу ризик псування або втрати об'єкту лежить в основному на лізингодавцях. Ставка лізингових платежів зазвичай вище, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат. Після закінчення оперативного лізингового договору лізингоотримувач має право: продовжити термін договору на вигідніших умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності угоди (опціону) на покупку за ринковою вартістю [3, ст. 150].

7. Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і міжнародним. При внутрішньому лізингу контракт оформляється між юридичними особами однієї країни, а при міжнародному - лізингова компанія і орендар знаходяться у різних країнах.

У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та імпортний.

Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар - зарубіжна компанія. Така угода називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого однонаціонального учасника угоди (у даному випадку постачальника) лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.

Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві одразу ж обом іноземним ринкам.

Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в країнах орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого однонацінального учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова компанія виконує функцію стимулювання імпорту.

8. По відношенню до податкових, амортизаційних пільг розрізняють лізинг:

1). З використанням пільг по оподаткуванню майна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації і т.п. Як пише К.Г. Сусанян в своїй книзі “найвигідніші операції: лізинг, бартер, товарообмін із зарубіжними партнерами”, даний тип лізингу широко застосовувався англійськими і американськими фірмами в 80-і роки в зовнішньоекономічній сфері. Операції базувалися на отриманні лізингодавцем податкових пільг по інвестиціях в машини і устаткування, які здавалися в оренду за кордоном. Ці операції організовувалися таким чином, що лізингоотримувачі в своїй країні робили амортизаційні відрахування, користуючись пільгами при оподаткуванні, а розраховувалися із зарубіжними лізингодавцями по штучно занижених орендних ставках, що ставало можливим зважаючи на використання податкових знижок на інвестиції в устаткування, що здається в оренду. К.Г. Сусанян наводить приклад, що добре ілюструє такого роду операції: чотири англійські лізингові компанії в операції з лізингом восьми літаків “Боїнг” вартістю в 140 млн. доларів, купивши цю техніку у американських фірм, здали її в лізинг тим же американським фірмам. Сумарна податкова знижка склала близько 20 млн. доларів. У ряді випадків можливість отримання пільг при операціях лізингу використовується для проведення фіктивних операцій лізингу. На Заході такого роду фіктивні операції переслідуються за допомогою спеціальних статей в законах, що регламентують лізингову діяльність.

2). Без використання пільг.

9. По характеру лізингових платежів здійснюється розділення лізингу по видах залежно від:

1). Виду лізингу (фінансовий, оперативний);

2). Формі розрахунків між лізингодавцем і лізингоотримувачем :

а) грошові, коли всі платежі проводяться в грошовій формі;

б) компенсаційні, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, виготовлених на зданому в лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), або шляхом заліку послуг, що надаються один одному лізингоотримувач і лізингодавець;

в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежу [10, ст. 20].

3). Складу елементів платежу, що враховуються (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування і т.д.);

4). Вживаного методу нарахування:

а) з фіксованою загальною сумою;

б) з авансом (депозитом);

в) з урахуванням викупу майна за залишковою вартістю;

г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні);

д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, середині або в кінці періоду платежу);

е) з урахуванням способу сплати: рівномірними рівними частками; з розмірами, що збільшуються і зменшуються (залежно від фінансового стану лізингоотримувача і умов договору).

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ БАНКІВ У СТИМУЛЮВАННІ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Сучасність, а тим більше майбутнє лізингового бізнесу в країні неможливо уявити без активої участі в ньому банків. Зарубіжна практика свідчить про різноманітні форми такої участі. Найбільш поширеним є кредитування комерційними банками спеціалізованих лізингових компаній, які, підписуючи договір, зобов'язуються брати позики лише в цьому банку, а той, у свою чергу, бере на себе зобов'язання покривати всі кредитні потреби компанії. Кредитування лізингових фірм - це звичайна позичкова операція для банків. Завдяки їй вони отримують можливість впливати на напрями лізингу і через нього зміцнювати зв'язки з клієнтами.

Ще більше перспектив у банків, які не вдаються до посередництва лізингових фірм. Між клієнтом і банком у такому випадку організовуватимуться своєрідні, відмінні від традиційних кредитних зв'язків, взаємовідносини. Це обумовлюється подвійною роллю банку. З одного боку, придбавши машини, обладнання і транспортні засоби, він стає покупцем, а з іншого, здавши їх в оренду по лізинговій угоді, він стає лізингодавцем.

Порівняно із звичайними позичковими операціями функції банку при лізингу набагато складніші та ширші. Він зобов'язаний підписати договір купівлі-продажу з підприємством-постачальником на узгоджених з лізингоодержувачем і постачальником комерційних і технічних умовах і направити йому заказ на постачання майна. Ставши власником майна і отримавши повідомлення постачальника про готовність об'єкта до постачання, банк має перевірити його комплектність. При виявленні недоліків слід доручити постачальнику усунути їх у встановлений термін. Після підписання протоколу приймання об'єкта в експлуатацію банк-лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність об'єкта.

За надання обладнання у довгострокове і середньострокове користування орендавцем (банком) стягується орендна плата протягом всього терміну дії лізингової угоди.

Орендна плата складається із амортизації на предмет лізингу, тобто на здане у найм обладнання та інші засоби виробництва, і лізингової ставки. Ставка, крім накладних витрат по лізингових операціях і певної частки прибутку, може включати в себе відсотки за банківський кредит, наданий орендодавцю. Загальна сума орендних платежів має відшкодувати комерційному банку, який виконує лізингові операції, вартість придбаного майна, покрити затрати на його вдосконалення і забезпечити отримання прибутку. Форми орендної плати та її величина залежать від виду і вартості зданого у найм майна, терміну його використання, умов платежу, кредитоспроможності орендаря, умов експлуатації майна, стану ринку зданих у найм засобів виробництва, фінансових можливостей орендодавця, місця знаходження орендаря, періодичності платежів і ряду інших чинників.

Максимальний рівень ризику, як правило, визначається періодом амортизації обладнання на іншого майна, яке здане в найм, тобто відповідає терміну його економічного життя. Якщо об'єкт лізингу здається в оренду в наперед зазначений термін, який коротший за термін сліжби об'єкта, то по закінченні договору про оренду орендар може або повернути основні фонди орендодавцю, або пролонгувати договір на новий період, або викупити основні фонди по залишковій вартості. В останньому випадку орендареві переходить право власності на ці фонди.

Практика використання лізингових операцій комерційними банками виявила їх безсумнівні переваги як для підприємств-орендарів, так і для підприємств-постачальників машин та обладнання, транспортних засобів. Для підприємства-орендаря лізинг - нова форма кредитування основних фондів, причому кредит виступає у даному випадку в товарній формі, тобто у формі відстрочки платежів (на вигідних умовах) за придбані орендарем без попереднього нагромадження певної суми власних коштів і без отримання банківських та інших кредитів у грошовій формі швидко придбати і оперативно запровадити у виробництво нову, сучасну техніку, яка відповідає вимогам науково-технічного прогресу.

Водночас слід підкреслити, що оперативність і повнота забезпечення потреб підприємств у нових видах техніки та обладнання залежить від широти доступу комерційного банку до інформації про стан ринку засобів виробництва і по стан виробників того чи іншого обладнання.

Можливість не вдаватися до значних одночасних капітальних затрат на придбання машин, обладнання та ін. дозволяє орендарям зберігати самофінансування, мати стабільний фінансовий стан і підтримувати необхідну рентабельність. Не можна не відмітити таку особливість лізингових операцій, як простоту їх оформлення, порівнюючи з оформленням банківських позик в основні фонди.

Для підприємства-постачальника, продукція якого буде придбана по лізингу, вирішується проблема з оплатою цієї продукції. Це гарантує стабільність його фінансового стану, ліквідність балансу, кредитоспроможність. При формуванні справжнього ринку засобів виробництва більшою мірою буде проявлятися і така перевага лізингу для підприємств-постачальників, як гарантованість збуту продукції.

Аналіз особливостей лізингових операцій дозволяє твердити, що вони більшою мірою, ніж пряме кредитування затрат на придбання обладнання відповідають характеру діяльності комерційного банку. Особливість діючого до цього часу в нашій країні порядку довгострокового кредитування полягала в тому, що воно здійснювалося практично без будь-якої застави і без оформлення гарантій по виданих кредитах. Це було можливо завдяки єдиній централізованій системі розподілу довгострокових кредитних ресурсів відповідно до встановлених у центрі пріоритетів. Відповідальність банків, так само як і відповідальність безпосередніх боржників - державних підприємств і об'єднань, за користування отриманих кредитів була обмеженою. “Гарантом останньої” по довгострокових позиках була держава, що реально виражалося в наданні відстрочок погашення кредитів і навіть їх списання за рішенням уряду.

Комерційні банки повністю відповідають перед своїми акціонерами і вкладниками за збереження і ефективне використання всіх ресурсів, що знаходяться в їх розпорядженні. Надаючи кредит, вони завжди мають не тільки розраховувати прибуток від кредитної угоди, а й ретельно аналізувати ризик можливого неповернення позики, намагаючись звести його до мінімуму. Одним із можливих варіантів зниження кредитного ризику є забезпечення у вигляді застави товарно-матеріальних цінностей, під які видаються кредити. Види застави, які застосовуються в практиці, мають значною мірою умовний характер, а застава нерухомого майна ще не отримала великого поширення.

Лізингові операції, як правило, не вимагають якого-небудь заставного або авансового забезпечення. Для банку, коли він виступає у ролі орендодавця по лізинговій угоді, її гарантування досягається тим, що власність на обладнання і технічні засоби, які здаются в оренду, залишається в банку.

ВИСНОВОК

Лізинг - відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став самостійною сферою вкладання капіталу.

Лізингова операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під відсоток і на визначений термін.

Особливий інтерес до розвитку лізингових операцій виявляють малі підприємства, які займаються виробничою діяльністю, середні підприємства, що здійснюють програми модернізації, запровадження нової техніки та ін. Лізинг розширює їх можливості щодо заміни і оновлення парку обладнання, запровадження дорогої обчислювальної техніки, оскільки дозволяє отримати в розпорядження нову техніку без значних початкових витрат. Орендні платежі по лізингу відрізняються великою гнучкістю і звичайно встановлюються з урахуванням реальних можливостей і особливостей конкретного орендаря. Паралельність капітальних вкладень і отримання доходів від них має надзвичайно важливе значення для невеликих підприємств, розмір власних коштів яких невеликий. Однак помилковою була б думка, що коло клієнтів по лізингових операціях обмежується невеликими підприємствами. Для великих підприємств дуже часто оренда технічних засобів має більше переваг, ніж їх придбання у повну власність (наприклад, при модернізації і розширенні непрофільного для даного підприємства виробництва, при проведенні робіт по технічному оновленню, які не передбачені планом підприємства і т.д.). У зв'язку із загостренням проблеми збуту деяких видів обладнання все більш очевидною стає проблема організації “збутового лізнгу”.

Якщо оцінювати перспективи розвитку лізингу в нашій країні, то слід сказати про необхідність створення спеціальних лізингових фірм по аналогії по існуючих у розвинутих капіталістичних країнах. Комерційним банкам не під силу надавати весь комплекс послуг по лізингу (вивчення ринку тих чи інших засобів, що здаються в оренду, здійснення технічного обслуговування і консультацій, безпосереднього контакту з виробником обладнання і т.п.). Спеціалізовані лізингові фірми можуть формуватися і як дочерні товариства великих комерційних банків, і як незалежні акціонерні товариства. У будь-якому випадку одним із засновників буде комерційний банк.

Лізингові фірми, поряд з орендою техніки і обладнання, могли б узяти на себе вивчення ринку збуту випущеного на підприємствах обладнання і надавати лізингові кредити його покупцям. Для багатьох підприємств при проведенні структурної перебудови і переходу до ринкових відносин проблема збуту може стати особливо актуальною. Надання лізингових послуг стане реальним засобом її розв'язання. У такому випадку поряд з фінансовим лізингом може застосовуватися лізинг - повне обслуговування, згідно з яким здійснюється постачання і надання додаткових послуг до чисто фінансового аспекту традиційного лізингу. Характер додаткових послуг залежить від особливостей наданого в лізинг обладнання.

Спеціалізовані лізингові фірми могли б приступити до проведення оперативного лізингу (прокату). Мова може йти про здачу в оренду спеціалізованого обладнання на проміжкові терміни, які значно менші за термін його економічного життя. Суттєву допомогу лізинговим фірмам може надати комерційний банк, який підтримуватиме фірму своїми кредитами. Володічи різноманітною інформацією про своїх клієнтів, банк може дати фірмі інформацію про платоспроможність майбутніх орендарів, що відіграє делако не останню роль при укладанні лізингових угод. Створення лізингових фірм за участю комерційного банку внесе суттєвий внесок у формуванні нової концепції постачання і збуту, яка орієнтуватиметься на ринкові, а не на адміністративно-розподільчі відносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про лізинг” від 16.12.97 № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -- 1998. -- № 16.

2. Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій. -- К.: МАУП, 2001. -- 232 с.

3. Карп М. В., Шабалин Е. М., Эриашвили Н. Д., Истомин О. Б. Лизинг. Экономические и правовые основы. - М: Юнити-Дана, 2001. - 191 с.

4. Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999. - 312 с.

5. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.

6. Павлюк К.В. Система фінансових балансів у економіці держави. // Фінанси У країни.-1997.-№8.

7. Пахомов В. І. Гроші та кредит: Навч.-метод. посіб. / В. І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. -- К.: МАУП, 2004. -- 56 с.

8. Пащенко П., Соловей Н.Стратегія управлення фінансовими ресурсами. //Бизнес-информ.-1998. -№20.

9. Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного забезпечення. //Фінанси України. -2000--№5.

10. Родионова Н. Финансы. - М.: Финансы, 1995. - 156 с.

11. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. І допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.

12. Щеголева Н. Лизинг. - М.: Моск.финансово-промышленная академия, 2005. - 98 с.