Нематеріальні активи: економічна категорія та об’єкт аналізу

Довгострокові пасиви (кредити і позики) і власний капітал прямують переважно на придбання основних засобів, на капітальні вкладення і інші необоротні активи. Для того, щоб виконувалася умова платоспроможності, необхідно, щоб грошові кошти і засоби в розрахункових рахунках, а також матеріальні оборотні активи покривали короткострокові пасиви на практиці слід дотримувати наступні умови:

Оборотні активи < власний капітал *2 - необоротні активи.

По балансу Ізюмського лісгоспу умова ця дотримується за все три аналізовані роки, отже, організація є фінансово незалежною.

На 01.01.2007 рік:2197 < 9304 *2 - 8391;

На 01.01.2008 рік:2150 < 9655 *2 - 8788;

На 01.01.2009 рік:3127 < 4511*2 - 4000;

Це найпростіший і приблизніший спосіб розрахунку фінансової стійкості. На практиці ж можна застосовувати різні методики аналізу фінансової стійкості. Скористаємося методом показників.

Фінансова стійкість характеризується поряд показників. Вони дають можливість зміряти чи достатньо стійка аналізована організація у фінансовому відношенні. Для оцінки фінансової стійкості Ізюмського лісгоспу склали табл. 2.4.

Як видно з таблиці динаміка більшості показників негативна за аналізований період, що свідчить про ослаблення фінансової стійкості підприємства. Хоча фінансова стійкість Ізюмського лісгоспу за 2008 рік була вища, ніж в 2009 році.

Таблиця 2.4

Показники фінансової стійкості Ізюмського лісгоспу

Зростання коефіцієнта співвідношення даних і власних засобів на 1.01.2009 рік свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх джерел, хоча залежність трохи збільшилася у порівнянні з 2007 роком, все ж тенденція відчутна. На кожну грн. власних засобів підприємств в 2007 році отримувало 14 копійок, в 2008 році - 13 копійок і в 2007 році - 16 копійок грошових коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами відображає в якому ступені оборотні кошти мають джерелом покриття власні джерела. Достатньою вважається величина більше 0,1. За даними таблиці 2.4 видно, що власними оборотними коштами Ізюмського лісгоспу покривалися на 1.01.2008 року 40% оборотних активів, а на 1.01.2007 року - 42%, однак на 1.01.2009 тенденція змінилася і коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами збільшився на 0,63 або 0,23 пункти у порівнянні з 2008 роком, що є позитивним моментом.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує, що власникам підприємства належав на 1.01.2007 рік 89% вартостей майна, що показує високу незалежність (достатньою вважається величина 0,5). За 2008 і 2009 роки частка державної власності знизилася і склала 88% і 63%. відповідно.

За даними форм бухгалтерської звітності № 1 і № 2 Ізюмські лісгоспи проаналізуємо динаміку показників, що характеризують його рентабельність. З цією метою складемо табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Показники, що характеризують рентабельність (%)

Як видно з таблиці за звітний 2008 рік відбулося зниження всіх показників рентабельності, що свідчить про кризові явища, які на сьогодні відбуваються в економіці країни і прямо впливають на всі сфери господарювання. Рентабельність продажів відображає прибуток підприємства що доводиться на 1 грн. реалізованої продукції. Зміна цього показника є наслідком зміни ціни на реалізовану продукцію, робіт і послуг або зміна витрат на виробництво при постійних цінах. Зниження рентабельності продажів Ізюмського лісгоспу на майже в два рази швидше за все з'явилося наслідком збільшення собівартості проданих товарів і послуг, зменшенням попиту через зменшення платоспроможності основних покупців. Причому потрібно відзначити, що за 2006 рік рентабельність продажів з попереднім роком збільшилася трохи: з 4,78% до 4,98%, що також вказує на наслідки світової економічної кризи. Рентабельність власного капіталу відображає частку прибутку в кожній грн. власного капіталу. Цей показник зменшився на аналізованому підприємстві на 0,38%, що характеризує зменшення ефективності використання власного капіталу в звітному році. На 01.01.2008 рентабельність власного капіталу збільшилася на 0,16 пунктів.

Показник рентабельність необоротних активів відображає ефективність використання основних засобів і інших необоротних активів, вимірювану величиною прибули, вартості засобів, що доводиться на одиницю. Використання необоротних засобів Ізюмського лісгоспу покращало на 1.01.2008 рік і на 1 грн. необоротних активів доводилося 1,69 копійок, коли на 1.01.2007 рік і на 1.01.2009 рік доводилося 0,49 і 1,57 копійок відповідно, тобто в 2008 році у порівнянні із 2007 знов відбувся спад обсягів використання необоротних активів, що вплинуло на їх рентабельність.

Період окупності збільшився у 2008 році у порівнянні із 2007 на 24 і склав 87 день, що є негативним моментом, причому він зменшився за 2007 рік у порівнянні із 2006 на 8 днів і склав 63 дні.

Завершуючи аналіз рентабельності, можна сказати, що віддача вкладених засобів підприємства з одного грн. товарної продукції зменшилася і багато в чому через вплив економічної кризи, яка торкнулася усіх галузей економіки України.

2.3 Аналіз ефективності використання активів підприємства

Перейдемо до визначення величини динаміки та структури нематеріальних активів за визначений період. Наявність та структура нематеріальних активів зображена в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Наявність та структура нематеріальних активів

Таким чином, виходячи з розрахунків таблиці, у 2008 р. права на знаки для товарів і послуг зменшились на 32 тис. грн. порівняно з 2007 р., та питома вага цього права у загальному обсязі нематеріальних активів у 2008 р. зменшилась порівняно з 2007 р. на 2,59 %. Авторські та суміжні з ними права у 2008 р. зросли на 31 тис. грн. порівняно з 2007 р. питома вага цих прав зменшилась на 4,44 %. У 2008 р. зменшення інших нематеріальних активів склало 26 тис. грн. порівняно з 2007 р., а питома вага цих активів в загальному обсязі нематеріальних активів зменшилась на 1,77 % за період, що вивчається. В сукупності всі нематеріальні активи зменшились на 27 тис. грн. у 2008 р. порівняно з 2007 р.

Далі треба розрахувати та зробити висновки наявності та структури основних засобів на підприємстві за період, що вивчається. Розрахувавши таблицю, необхідно зробити висновки, щодо наявності та структури основних засобів на підприємстві за вивчає мий період. Наявність та структура основних засобів наведена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Наявність та структура основних засобів

Таким чином зростання такого виду основних засобів, як будинки, споруди та передавальні пристрої у 2008 р. склало 60 тис. грн. порівняно з 2007 р. У 2008 р. зросла питома вага машин та обладнання в загальному обсязі основних засобів на 0,1 % порівняно з 2007 р. Інструменти, прилади та інвентар зросли на 45 тис. грн. у 2008 р. порівняно з 2007 р. Було також помічене зменшення інших основних засобів на 24 тис. грн. у 2008 р. порівняно з 2007 р., а також зменшення їх питомої ваги в загальному обсязі основних засобів на 0,1 % за відповідні періоди. Малоцінні необоротні матеріальні активи у 2008 р. зросли на 16 тис. грн. порівняно з 2007 р.,але їх питома вага зменшилась на 0,5 % за відповідні роки.

Далі необхідно визначити показники розміру, руху та стану основних Фондів (табл. 2.8.) та зробити висновки щодо рівня та тенденції зміни цих показників за період, що вивчається.

Таблиця 2.8

Показники розміру, руху та стану основних фондів

Таким чином залишок основних фондів на початок періоду 2008 р. склав 44500 тис. грн., що на 569 тис. грн. менше, ніж у 2007 р. Надходження протягом 2008 року основних фондів збільшилось на 465 тис. грн. в порівнянні з 2007 р. Вибуття основних фондів протягом 2008 р. зменшилось на 0,425 % порівняно з 2007 р. Помітне також зменшення залишку на кінець 2008 р. на 574 тис. грн. у порівнянні з 2007 р. Сума зносу основних фондів на кінець 2008 р. збільшилась на 297 тис. грн. у порівнянні 2007 р. Коефіцієнт росту основних фондів у 2008 р. зменшився на 0,0001 у порівняні з 2007 р. Помітне збільшення коефіцієнтів номінального та реального обороту основних фондів у 2008 р. відповідно на 0,0089 та 0,0105 у порівнянні з 2007 р. Також збільшились показники відновлення фондів та вибуття у 2008 р. відповідно на 1,06 та на 1,04 у порівнянні з 2007 р. Показник зносу теж збільшився на кінець 2008 р. на 2,25 порівняно з 2007 р. А показник придатності на початок 2008 р. зменшився на 1,36 порівняно з 2007 р., та на кінець 2008 р. він знову зменшився на 2,19 у порівнянні з 2007 р.

Останньою таблицею, яка характеризує необоротні активи, є таблиця щодо забезпечення та ефективності використання основних виробничих фондів(табл. 2.9.)

Таблиця 2.9

Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів.

3. Основні напрямки захисту використання нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що застосовуються в діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством. Водночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними характеристиками, пов'язаними з їхньою природою і способами практичного використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності людини, по суті, є суспільним благом і ними може користуватися не лише якийсь один суб'єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора. Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є нематеріальними активами [5].

Було визначено, що до складу нематеріальних активів включають:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприємством:

-- патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

-- свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) організаційні витрати на створення підприємства;

7) права, що з'являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Принцип юридичного захисту об'єктів інтелектуальної власності досить простий: забороняється використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника, або їхня підробка. Проте форми правового захисту дуже різняться між собою залежно від типу активів.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами. Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

-- виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

-- право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

-- можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступницею власника патенту;

-- право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

-- право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг (зазначення походження товару, фірмове найменування) видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.

Свідоцтво на знак для товарів і послуг та на фірмове найменування забезпечує його власнику: виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Власник такого свідоцтва має також право проставляти поряд зі знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання.

Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними властивостями, надає патентне відомство.

Виникнення і здійснення авторського права не потребує виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право:

1) для сповіщення про свої права на твори у галузі науки, літератури, мистецтва, на комп'ютерні програми та бази даних може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі, імені (найменування ) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору. Сповіщення про право на топологію інтегральної мікросхеми складається з літери Т у колі, дати початку терміну дії виключного права на використання цієї топології та інформації, яка дає змогу ідентифікувати право власника топології;

2) для засвідчення авторства на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту й дати публікації твору чи наявності договорів, які торкаються права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати своє право та інші зазначені відомості в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

Автору належать як особисті (немайнові) права, так і виключні майнові права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Автор також має право дозволяти (на підставі авторського договору) або забороняти використовувати свій твір іншим особам [5].

Охорона суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення має здійснюватися без порушення авторських прав. При цьому виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав авторів і виконавців, а організації мовлення -- прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Виникнення та здійснення суміжних прав також не потребують виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їхніх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і року першої публікації фонограми.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення про їхнє виконання, фіксацію виконання на матеріальному носії, відтворювання, розповсюджування фонограм, на яких зафіксовано їхнє виконання, тощо.

Виробники фонограм мають виключне право дозволяти або забороняти відтворення, розповсюдження різними способами, переробку, імпорт фонограм.

Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне оприлюднення своїх програм у місцях з платним входом з допомогою їхньої ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення в ефірі і по дротах.

Виключні права виконавців та виробників фонограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань та фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення інформації про «ноу-хау» та комерційні таємниці передбачається сувора (аж до кримінальної) відповідальність [9].

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду. Ліцензійна угода -- це договір, згідно з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.

Передача права власності може бути застережена різними умовами щодо терміну та обсягу використання, повноти інформації, котра передається, тощо. Відповідно до цього існують кілька видів ліцензій (рис. 1).

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об'єкт права ліцензіату на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди. Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного державного органу проти волі патентовласника. У цьому разі розміри винагороди встановлює цей державний орган. На практиці примусові ліцензії видають дуже рідко.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об'єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням. Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з патенту. Унаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права користування об'єктом ліцензії протягом зазначеного в договорі періоду.

Залежно від характеру об'єкта, який передається за договором, ліцензії поділяються на патентні та безпатентні. Об'єктом патентної ліцензії є технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно обсягу прав і строку дії в цьому разі визначаються правилами, які регулюють експлуатацію патенту. Нині все більшого поширення набувають безпатентні ліцензії, об'єктом яких є не захищені патентами технічні досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.

Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів та пов'язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання ліцензіаром інженерно-консультаційних послуг щодо організації ліцензійного виробництва, а також супровідні поставки сировини, обладнання, комплектуючих. Нині до ліцензійної угоди все частіше включають зобов'язання ліцензіара надавати ліцензіату інформацію щодо вдосконалення ліцензійної технології протягом терміну дії угоди.

За використання об'єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування (роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції [5].

Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий вид розрахунків, як зустрічна передача технічної документації, яка передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом. На практиці часто трапляються різні комбінації названих форм винагороди (наприклад, за реалізації франчайзингових угод).

Висновки

Огляд нормативно-правових актів, які тлумачать визначення нематеріальних активів, виявив певні розбіжності в трактуванні сутності цього поняття, що призводить до складнощів при використанні нематеріальних активів. Останнє, в свою чергу, зовсім не сприяє їх широкому використанню підприємствами та уповільнює розвиток малого та середнього бізнесу в Україні, який начебто і повинно стимулювати законодавство нашої країни.

Аналіз нормативних документів і закордонної практики обліку дозволяє визначити основні ознаки, за якими об'єкти можуть бути віднесені до НМА:

1) об'єкт не повинен мати грошової форми або їх еквівалентів;

2) об'єкт не повинен мати матеріальної форми;

3) об'єкт не повинен бути дебіторською заборгованістю;

4) об'єкт повинен мати термін служби більш одного року;

5) повинна існувати ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта;

6) може бути вірогідно визнана певна вартість об'єкта;

7) об'єкт може бути відокремлений від підприємства.

З огляду на проведений аналіз існуючих визначень нематеріальних активів, можна дати наступне узагальнююче визначення.

Нематеріальні активи - це необоротні, немонетарні активи, що не мають матеріального втілення, та виступають у вигляді придбаних, отриманих або створених прав, що можуть бути відокремлені від підприємства.

З метою конкретизації визначення, необхідно звернутися до П(С)БО 8, яке дає таку класифікацію нематеріальним активам:

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

4) права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електроннообчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

6) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (капітальні інвестиції в придбання, створення та модернізацію НМА, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося);

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

З метою забезпечення правового захисту та уніфікації обліку зазначеного виду активів пропонується:

Прийняти єдине визначення поданого виду нематеріальних активів і ввести його в усіх економічних і правових нормативних актах.

Склад нематеріальних активів (класифікація за групами) повинен бути приведений у відповідність з визначенням міжнародної Конвенції, Цивільним кодексом України. Для цього в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 варто замінити групи "права на об'єкти промислової власності" і "авторські та суміжні з ними права" на групу "права на інтелектуальну власність".

З метою запобігання порушень до переліку об'єктів обліку нематеріальних активів необхідна їх коротка характеристика

У наказі Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" виключити п. З "інші нормативні акти Міністерства фінансів України по бухгалтерському обліку діють у частині, що не суперечить Положенню (стандартові) 8".

Отже, виходить, що даним наказом Міністерство фінансів переклало свої обов'язки, як і відповідальність на плечі бухгалтерів. Дана ситуація веде до непорозуміння і помилок, що ніяк не сприяють спрощенню й уніфікації обліку.

Міністерство фінансів повинно самостійно проаналізувати та скасувати дію (цілком або частково) документів, прийнятих раніше, що суперечать П(С)БО 8

Список використаних джерел

1. Закон України "Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349 (У редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями) // ИАЦ Лига http//www. liga.kiev.ua/prod/cd/7order.

2. П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", затв. наказом Мінфіну України № 242 від 18.10.99 р. , зі змінами і доповненнями від 25.11.2002 р. № 989 п.4 // Бухгалтерський облік та аудит. - 2002. - № 12. - С. 37-39.

3. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів, затв. наказом Фонду державного майна України з питань науки і технологій № 969/97 від 27 червня 1995 р. // ИАЦ Лига http//www.liga.kiev.ua/prod/cd/?order.

4. Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування / Голов. ред. О.О.Шубін.-Донецьк: Дон ДУЕТ, 2003.-Випуск 15, т.3.-248 с.

5. Святоцький О.Д. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика: Т. 4. Оцінка інтелектуальної власності. Бухгалтерський облік та оподаткування. - К.: ін ЮРЕ, 2007.

6. Економіка підприємництва: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл

7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 432 с.

8. Основные средства. Нематериальные активы, МБП: Методическое пособие. - Д.: ООО “Баланс-Клуб”, 2004. - № 12.

9. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Іт-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - 548 с.

10. Грабова Н, М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3- тє вид. - К.: А. С. К., 2006. - 504 с.

11. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів,2007.

12. Економіка підприємства: Підручник / Під заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - К., 2001.

13. Зубовський В. Економіка підприємства. - К.,206.

14. Макоев О. С. Аудит уставного капитала акционерных обществ // Бухучёт, 1999, №11.

15. Медведев А.Н., Медведева Т. В. Практическая бухгалтерия: от создания до ликвидации организации: Учебно-методическое пособие.-- М.: ИНФРА-М, 2007.

16. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. - К., 1998.

17. Пипко В.А., Булавина Л.Н. Настольная книга бухгалтера и аудитора: справочное пособие / под ред. Н.В. Бондаренко.-- М.: Финансы и статистика, 1998.

18. Терехов А.А. Аудит.-- М.: Финансы и статистика, 1998.

19. Энтони Р. Рис Дж. Учёт: ситуации и примеры: пер. с англ.-- 2-е изд., стер.-- М.: Финансы и статистика, 1998.