Теоретична сутність понять попит і пропозиція

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретична сутність понять «попит і пропозиція»

1.1 Попит і функція попиту, нецінові фактори, які впливають на попит

1.2 Пропозиція та фактори, що впливають на пропозицію

Розділ 2. Економічне значення «попиту та пропозиції»

2.1 Економічна природа, фактори та закон попиту

2.2 Економічна природа, фактори та закон пропозиції

Розділ 3. Залежність попиту та пропозиції від різних факторів

3.1 Діалектична залежність попиту і пропозиції, їх співвідношення

3.2 Еластичність попиту та пропозиції, їхнє графічне вираження

3.3 Фактори, що визначають попит і пропозицію

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Ринок є високоорганізованою інституцією, де в результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюються рівноважні ціни. Попит і пропозиція - головне ядро ринкової системи, її рушійні сили. Водночас взаємодія попиту, пропозиції і ціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) і виробників (продавців). Аналіз попиту і пропозиції стосується конкурентного ринку, який характеризується великою кількістю по купців і продавців, отже, йдеться про ринковий попит і пропозицію за умов вільної конкуренції.

За товарної форми виробництва суспільний зв'язок між виробництвом і споживанням опосередковується товарно-грошовими відносинами (купівлею-продажем товарів), що регулюються ринковим механізмом. Основними його елементами є попит, пропозиція і ці на. Саме ринковий механізм єднає покупців (споживачів) товарів як носіїв попиту і продавців (виробників), які уособлюють пропозицію, тому стан ринку і ціна, за якою продається товар, завжди визначаються співвідношенням величини попиту і пропозиції.

Необхідність у товарах постає як потреба в них. У ринковій економіці потреби набувають форми попиту і задовольняються купівлею товару. Вона здійснюється тільки за певну плату, внаслідок відмови від задоволення інших потреб. Це означає, що попит пов'язує кількість товарів, які купують, з альтернативами, від яких необхідно відмовитися заради придбання цієї кількості товарів. Він постає як прагнення і можливість отримати товар за відповідну ціну.

За ринкової економіки зв'язок виробництва і споживання опосередковується не лише попитом, а й пропозицією. Якщо попит є ринковою формою потреб, споживання, то пропозиція - ринковою формою виробництва та його безпосередньою функцією. Саме результати виробництва утворюють матеріально-речовий зміст пропозиції. Однак, буду чи похідною виробництва, пропозиція якісно, просторово і кіль кісно не тотожна йому. Якісна відмінність зумовлена тим, що виробництво є процесом виготовлення товарів, а пропозиція - початковою стадією їх реалізації. Крім того, виробництво передує у часі пропозиції. Просторові розбіжності виявляються у тому, що товари, як правило, виробляють в одному місці, а пропонують для реалізації в інших. Кількісна неоднаковість виробництва і пропозиції полягає у тому, що в одних випадках обсяг виробництва товарів у країні перевищує їх пропозицію на внутрішньому ринку (певна кількість експортується), в інших - є меншим за пропозицію (вплив імпорту). На пропозицію як безпосередню функцію виробництва опосередковано (через попит) впливають потреби, споживання: саме попит визначає обсяг, структуру виробництва товарів, а відповідно - обсяг і структуру пропозиції.

У взаємодії пропозиції і попиту формуються ринкові ціни на товари і послуги, які за різних обставин можуть по-різному відхилятися від їх вартості. Якщо попит існує на ринку у грошовій формі, то пропозиція - у товарах і послугах. Попит формує структуру та обсяг пропозиції - кількість товару, яку продавець прагне продати на ринку протягом одиниці часу і за певних умов.

З всього вище зазначеного випливає, що питання які стосуються попиту і пропозиції на будь-якому ринку чи в будь-якій державі є актуальними.

Основним завданням і метою цієї роботи є поглиблене вивчення таких понять як попит, пропозиція та їх співвідношення.

Розділ 1. Теоретична сутність понять «попит і пропозиція»

1.1 Попит і функція попиту, нецінові фактори, які впливають на попит

Стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проб леми ринкової організації виробництва вирішуються через механізм попиту та пропозиції.

Загальне уявлення про попит - це погреба в певних благах.

В економічній теорії розглядається платоспроможний попит - потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.

В рамках механізму попиту та пропозиції - взаємодія:

отримує якісно нову взаємодію:

Аналіз попиту і пропозиції, виявлення взаємозв'язків між ними дає можливість зрозуміти, як діє ринковий.

Попит. Функція попиту

Попит на певний товар характеризує зміни в по ведінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів. Попит окремого споживача нази вається індивідуальним попитом.

Крива попиту

Існуюче співвідношення між ринковою ціною і кількістю товару, на який є попит, може бути відображене графічно кри вою попиту.

Крива попиту показує від'ємну пропорційну залежність між ціною Р(Price) і кількістю товару Q (Quantity), яку покупець бажає і може купити.

Закон попиту - це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).

Вимога “при інших незмінних умовах” має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит. Це особливо важливо випадку розгляду гіпотези взаємозв'язку ціни товару і його кількості, що складає основу закону попиту .

Залежність попиту від ціни

Крива попиту попит, ціна, обсяг попиту

Загальновизнане визначення кривої попиту D походить від першої літери англійського слова Demand (попит).

Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, попит (залежна змінна) -- на осі абсцис.

Крива попиту має від'ємний нахил. Це означає, що чи» нижча ціна товару, тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки

Крива попиту (О) - це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час.

Ринковий попит -- це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред'являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару.

Крива ринкового попиту.

Крива ринкового попиту - це крива, яка визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту.

Функція попиту -- функція, що визначає ве личину попиту в залежності від факторів, що впливають на нього.

Найважливіший фактор впливу на попит - ціна на одини цю товару.

Але крім цінового, на попит впливають й інші, не цінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

доходи споживачів;

місткість ринку;

ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);

ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів);

смаки і уподобання;

сподівання щодо майбутніх економічних умов;

особливі фактори (погода і т. ін.).

Зміна обсягу попиту і зміна попиту в цілому

Існує принципова різниця між зміною величини по питу (обсягу попиту) і зміною попиту (попиту в цілому).

Якщо при зменшенні ціни від Р₁, до Р₂ обсяг попиту збільшується від Q₁ до Q₂, ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки б (а ? б).

Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D), яка залишається незмінною.

Попит на товар визначається всією кривою попиту (D)

У процесі розвитку економічного життя попит на різні то вари постійно змінюється. Динаміка та характер цих змін обумовлюється змінами всіх факторів, що впливають на попит.

У цьому випадку відбувається зміна попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні ціни (Р₁, P₂, ..., Р_N.).

Геометричне зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображається переміщенням кривої попиту D вправо (D₂ збільшується) чи вліво (D₁ зменшується).

Зміна попиту

Переміщення кривої D в положення D₁ може відбуватися під впливом збільшення доходу споживача, переміщення кривої D положення D₂ -- під впливом його зменшення.

Переміщення кривої попиту вправо означає збільшення попиту (D₁), переміщення кривої попиту вліво - зменшення попиту (D₂)

Фактори, що приводять до переміщення кривої попиту

Поняття “зміна попиту” (переміщення кривої попиту вправо чи вліво) не слід змішувати з поняттям “зміна обсягу попиту”, тобто з переміщенням по кривій попиту вниз чи вгору. В останньому випадку при такому переміщенні сам попит не змінюється, а збільшується чи зменшується Q - кількість товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією чи іншою ціною

Зміна обсягу попиту

1.2 Пропозиція та фактори, що впливають на пропозицію

Пропозиція S (Supply) - це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовляти і продавати на ринку.

Пропозиція певного товару визначає взаємозв'язок між ринковою ціною і кількістю товару, що продається.

Між ціною і кількістю товару, що продається, існує пряма залежність, тобто чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки.

Додатна залежність між ціною і обсягом товару, що пропонується до продажу, називається законом пропозиції.

Крива пропозиції (S) - це крива, що показує, який обсяг товару можуть та бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час. Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а пропозиція (залежна змінна) - на осі абсцис.

Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і навпаки.

Ринкова пропозиція -- це пропозиція, що визначається як загальна сума всіх індивідуальних пропозицій.

Крива ринкової пропозиції (S) складається з сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною.

Ринкова крива пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту (D).

Крива ринкової пропозиції

Функція пропозиції може бути виражена рівнянням :

Q_S=f(P),

Де Q_S - обсяг пропозиції,

P - ціна товару.

Фактори, що впливають на пропозицію:

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

витрати виробництва;

технічний прогрес,

ціни споріднених товарів;

організація ринку;

стабільність законодавства та визначеність правового поля;

специфічні фактори (погода, зміна моди, психологічна мотивація тощо);

сподівання щодо майбутніх економічних умов.

Зміна обсягу пропозиції і пропозиції в цілому

Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції (S).

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо означає збільшення пропозиції (S₁), переміщення кривої пропо зиції вліво означає її зменшення (S₁).

Зміна пропозиції

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо S ? S₁ чи вліво S ? S₂ означає, що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна то вару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи вниз (при цьому пропозиція то вару не змінюється, а змінюється його обсяг).

Зміна обсягу пропозиції

Фактори, що приводять до переміщення кривої пропозиції

Розділ 2. Економічне значення «попиту та пропозиції»

2.1 Економічна природа, фактори та закон попиту

У ринковій економіці все більша частина потреб набуває специфічної форми прояву. Вони отримують грошове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв'язку з цим інколи говорять, що попит на товар - це по треба в ньому, підкріплена грошима. За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактич них, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв'язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) ба жають купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Цей взаємозв'язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту.

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному ви падку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індиві дуальна величина попиту).

Кількість попиту на ринку деякого товару - це загальна величина цього товару, яку всі його споживачі хочуть і можуть купити за певну ціну упродовж визначеного періоду часу. Зауважимо, що хочуть і можуть купити тут не слід розуміти так, що саме ця, а не інша, кількість товару буде куплена. Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на три важливі моменти, що стосуються поняття „кількість попиту”.

По-перше, кількість попиту завжди є бажаною кількістю. Це та кількість блага, яку споживачі хочуть купувати за певну ціну, коли ціни інших товарів, доходи споживачів, їхні смаки і вподобання є сталими (даними). Вона може бути відмінною від величини, яку покупці дійсно викуплять на ринку певного товару. Коли достатньої кількості якогось товару немає на ринку, величина, яку споживачі хочуть купувати, може перевищувати ту величину, яку вони дійсно куплять. Тому термін „кількість попиту” застосовують до бажаних покупок, тоді як вирази „кількість куплена” чи „кількість обміняна” - до фактичних (дійсних) покупок.

По-друге, слово „бажана” стосується не якихось недо сяжних потреб, а тих, які споживачі можуть задовольнити, тобто таких величин товару, які населення хоче купувати за певних цін, які воно може платити за одиницю товару.

Поняття „попит” і „кількість (величина) попиту” близькі, але не тотожні. Друге - це фрагмент першого. Взаємозв'язок і відмінність між ними зручно ілюструвати за допомогою шкали попиту або кривої попиту. Шкала по питу - один із можливих способів зображення взаємозв'язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона показує усі можливі поєднання (комбінації) ціни і кількості попиту для певного товару.

Крива попиту - це інший можливий спосіб зображення взаємозв'язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона відтворює шкалу попиту графічно

Для зручності криву індивідуального попиту інколи по значають d, а індивідуальну величину попиту - q. Крива попиту показує ті кількості товару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Спадний нахил цієї кривої показує, що кількість попиту зростає внаслідок падіння ціни, тобто кількість попиту і ціна перебувають у оберненій або зворотній залежності. Цей зв'язок називається законом попиту. Він ґрунтується на здоровому глузді, а також підтверджується економічною теорією. Він емпірично перевірений і підтверджений для більшості благ, за винятком деяких.

Отже, суть закону попиту полягає в тому, що, коли ціна товару зменшується, а решта чинників, що впливають на його попит, залишаються сталими, покупці починають ку пувати цього товару більше, і навпаки, зростання ціни спри чиняє зменшення величини попиту.

Як шкала попиту, так і крива попиту будуються на припущенні „за інших однакових умов”.

Припущення „За інших однакових умов” передбачає існування поряд з власною ціною товару, попит на який вивчається, інших чинників, що визначають попит, їх також називають детермінантами (визначниками або факто рами). Для зручності їх інколи називають неціновими чинниками, а власну ціну товару - ціновим чинником (фактором), що впливає на попит. Які ж найважливіші нецінові детермінанти ринкового попиту? Основні з них такі: доходи споживачів (І); ціни споріднених товарів (Р_R); смаки і вподобання, або переваги споживачів (t); чисельність населення та його структура (n); розподіл доходу між спожива чами (d); очікування споживачів стосовно майбутніх дохо дів і цін (еР).

Поряд із названими загальними існують також особливі (специфічні) чинники (S_f), що впливають на попит на окремі товари: велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, а спекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.

Розпочинаючи вивчати попит на ринку якогось товару, відразу важко простежити, як саме впливають на нього всі чинники, якщо вони будуть змінюватись одночасно. Тому спочатку вивчають поведінку споживачів під впливом дії якогось одного чинника, вважаючи, що всі інші змінні, що впливають на споживачів, є сталі. Застосовуючи такий під хід до кожного детермінанта, з'ясовують наскільки сильно кожен з них впливає на попит. Пізніше синтезують отримані знання про впливи окремих змінних, які визначають функцію попиту. Такий синтез дозволяє виявити, що може трапитися на ринку, коли кілька чинників змінюються одночасно, як це часто спостерігається на практиці.

Доходи споживачів. Коли домогосподарства отримують у середньому більший дохід, можна очікувати, що вони купуватимуть більше майже всіх благ, що входять до їхнього споживчого кошика, навіть за незмінних цін. Про дукти, попит на які збільшується зі збільшенням доходів споживачів, називають нормальними товарами або товарами вищої споживчої цінності. Попит на деякі продукти зменшується при зростанні доходів споживачів. У цьому випадку економісти мають справу з товарами нижчої споживчої цінності або просто товарами нижчої цінності.

Смаки і вподобання. Смаки і вподобання відображають вплив на попит суб'єктивних чинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішні впливи, які віддзеркалюються у смаках. Зовнішні впливи визначаються традиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природнокліматичними умовами, рекламою, модою тощо, а внутрішні - психологічними та фізіологічними потребами людини. Так, традиційно потребу у білках укра їнці задовольняють, споживаючи свинину, але це табу для мусульман.

Смаки впливають на бажання людей - купувати ті чи інші продукти. Зміни у смаках можуть бути тривалими і по вільними, як, наприклад, витіснення кульковими ручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як у випадку з сезонною модою на одяг та взуття. Щоразу, коли споживачі надають перевагу якомусь про дукту, наприклад кульковим ручкам, попит на нього збіль шується, що відображають переміщенням кривої попиту вправо. За кожним рівнем ціни люди бажатимуть купувати такого продукту більше.

Розподіл доходу. Якщо сталий національний дохід пере розподіляється між населенням, попит може змінюватися. Наприклад, коли уряд збільшує допомогу на дітей, то збільшуватиметься попит багатодітних родин на дитячі продукти. У такому випадку криві попиту на цю групу товарів переміщуватимуться вправо.

Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов'язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге - зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге - рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.

Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.

Тепер розглянемо твердження про те, що менше курча тини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купуєть ся, - до і після підвищення ціни.

2.2 Економічна природа, фактори та закон пропозиції

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція - це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду.

Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.

Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).

Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.

Наступний визначник пропозиції - це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари - все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогось товару з'являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально мож лива кількість продукції за кожного рівня ціни.

Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, - крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь нових фірм.



Розділ 3. Залежність попиту та пропозиції від різних факторів

3.1 Діалектична залежність попиту і пропозиції, їх співвідношення.

Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції з точки зору їхньої первинності-вторинності не вичерпується відомим положенням про пріоритет виробництва. Попит має значно складніше і вагоміше значення як стимул розвитку виробництва і пропозиції.

Рушійна сила попиту стала особливо помітною зі становленням сучасного постіндустріального інформаційного суспільства. Швидкий розвиток фундаментальної науки і принципово нові технологічні рішення викликають до життя нові потреби як у самому виробництві, так і в сфері споживання. Разом з помітним зростанням реальних доходів населення ці фактори створюють передумови для поглиблення суспільного поділу праці, підвищення її продуктивності і розширення пропозиції нових товарів та послуг на ринку.

Співвідношення попиту і пропозиції залежно від рівня аналізу характеризує макро- чи мікроекономічні процеси. На макроекономічному рівні розглядається співвідношення сукупних попиту та пропозиції, які є характеристиками суспільного процесу відтворення в цілому. Мікроекономічною характеристикою є співвідношен ня ринкового попиту та ринкової пропозиції.

Співвідношення сукупних попиту і пропозиції показує можливості суспільного виробництва щодо задоволення народногосподарських і особистих потреб. Воно характеризується певними галузевими пропорціями виробництва валового суспільного продукту (сукупного чи кінцевого) порівняно з пропорціями споживання продуктів відповідних галузей (або з потребою в них). Зіставлення відповідних показників виробництва і споживання, а саме їх вар тісно-грошових обсягів, що реально сформувалися в народному господарстві, визначає співвідношення сукупних попиту та пропо зиції, їх відповідність чи незбалансованість.

Високим рівнем відповідності сукупної пропозиції сукупному попиту характеризується змішана економіка країн Західної Євро пи, Японії тощо. Характерним для їхніх економік є співвідношення

ПОс = ПРс ,

де ПОс -- сукупний попит; ПРс -- сукупна пропозиція.

Сукупна пропозиція не обов'язково формується лише за рахунок внутрішнього виробництва. Додатковим джерелом задоволення сукупного попиту є імпорт продукції. У збалансованій змішаній економіці частина сукупного попиту може покриватися за рахунок імпорту товарів на кошти від експортних операцій з іншими товарами. Отже, попередня рівність буде такою:

ПОс = ПРс ± (Е/І),

де Е -- експорт; І -- імпорт.

Нерівність пропозиції може бути двох видів. За умов хронічної стагнації при дефіцитності виробництва характерним є перевищення попиту над пропозицією, тобто

ПОс > ПРс ± (Е/І),

І навпаки, кризі перевиробництва відповідає нерівність

ПОс < ПРс ± (Е/І),

Найвагомішими факторами, що визначають співвідношення, є такі загальноекономічні пропорції: між сукупним суспільним і чистим продуктом, між необхідним та додатковим продуктом, між продуктивністю праці та її оплатою в сфері матеріального виробництва, між суспільним нагромадженням і споживанням тощо.

Ринкові попит і пропозиція формуються під впливом об'єктив них і суб'єктивних факторів безпосередньо на ринку товарів, по слуг, цінних паперів, робочої сили тощо. Вони визначають відповідність платоспроможної потреби в окремих видах товарів їхній наявності в обігу на ринку.

Ринкове співвідношення попиту і пропозиції є об'єктивною точ кою для регулюючої роботи ринку, дії закону вартості, свідомої управлінської діяльності господарюючих суб'єктів. Прояви регулю ючого впливу ринкового співвідношення попиту та пропозиції близькі за деякими ознаками до функцій закону вартості, хоча й мають суттєві відмінності. Як індикатор задоволення суспільних потреб незадоволений попит чи надлишкова пропозиція свідчать про певне ставлення споживача продукції чи послуг до їх спожив чої вартості, тому є факторами постійного вдосконалення виробництва товарів чи послуг.

Відносна незбалансованість попиту та пропозиції на ринку веде до перерозподілу самих факторів виробництва (засобів виробництва, робочої сили, природних ресурсів) між галузями виробництва. Провідною тенденцією такого перерозподілу є рух потенцій них умов виробництва у ринковій сфері, де не забезпечено плато спроможний попит споживача. Виробник реалізує свій економічний інтерес -- створює вартість, що після реалізації продукції на ринку дасть змогу отримати прибуток, забезпечити розширене від творення виробничого процесу і повніше задовольнити потреби самих виробників.

Наведені взаємозв'язки розкривають механізм дії закону попиту і пропозиції, причинно-наслідкову залежність вартісно-цінової визначеності товарів від співвідношення попиту і пропозиції.

3.2 Еластичність попиту та пропозиції, їхнє графічне вираження

Відносна самостійність попиту та пропозиції дає можливість побудувати окремі графіки їхнього руху.

Графік попиту ілюструє відому емпіричну залежність: якщо ціна товару на ринку має тенденцію до зниження, то попит на цей товар зростатиме, і навпаки. Вона виконується за умови абстрагування від дії інших факторів та вільного, не обмеженого адміністра тивними рамками, ціноформування.

Розглянемо приклад зміни відповідних значень ринкової ціни і попиту, скажімо, на продукт N (рис. 1, табл. 1).

Рис.1 Графік обсягу попиту Рис.2 Графік обсягу пропозиції

Побудувавши графік, де на вертикальній осі відкладено значення ринкової ціни, а на горизонтальній -- кількісне вираження попиту (обсяг), отримаємо криву попиту з відповідними точками А, Б, В, Г, Д. Вони показують максимальний попит на продукт N при відповідному фіксованому рівні ціни на нього. Так, в точці Б при ціні 600 г. о./т максимальна платоспроможна потреба на ринку становитиме 9 тис. т продукту N.

Крива попиту ДД розташовується зліва направо як знижувальна крива, тобто має нахил з північного заходу на південний схід. Кожна точка, що лежить на кривій попиту, фіксує кількісну визначеність попиту залежно від зміни ціни. Нахил кривої та конфігурація її ілюструють еластичність попиту. Наближення кривої до верти кальної прямої означає досить мляву реакцію споживача на відхилення цін.

Полога крива, навпаки, вказує на досить активну зміну попиту при навіть незначному підвищенні або зниженні ціни.

Цінову еластичність попиту можна визначити як ступінь чутливості споживача на зміну ринкової ціни товару чи послуги. Кількісним виміром еластичності може бути співвідношення відсоткового вираження кількісної зміни попиту до відсоткового вираження зміни ціни. Крім випадків еластичного попиту (полога крива) і нееластичного попиту (крива, що стрімко йде вгору), в теорії виділяється випадок одиничного еластичного попиту, що фіксує пропорційну залежність зміни обсягу попиту відповідно до зміни ціни.

Таблиця 1.

Відповідність попиту ціні на ринку (продукт N)

Пропозиція	Ціна, г.о. /т	Обсяг попиту, тис. т.
А	700	7
Б	600	9
В	500	12
Г	400	16
Д	300	22

Таблиця 2.

Значення пропозиції відповідно до ціни на ринку (продукт N)

Пропозиція	Ціна, г. о /т	Обсяг пропозиції, тис т
А1	700	24
Б1	600	17
В1	500	12
Г1	400	7
Д1	300	3

Графік пропозиції відбиває пряму залежність зацікавленості виробників і продавців у розширенні поставок товарів (послуг) на ринок відповідно до зростання цін на товари чи послуги. Зниження цін призводить до згортання пропозиції та переорієнтації умов виробництва на задоволення потреб підвищеного попиту. Аналогічний результат дії нецінових факторів.

Побудуємо графік пропозиції з відповідними значеннями ціни і обсягів продукції, що доставляється на ринок (рис. 2, табл. 2).

У системі координат графіка пропозиції значення ціни відкладають на вертикальній осі, а відповідні значення обсягу (кількості) пропозиції -- на горизонтальній. Побудова графіка дасть криву Д1А1 із значеннями Г1 ,В1, Б1 на ній.

Кожна точка на цій кривій фіксує відповідне кількісне значення пропонованої на ринку продукції при певному значенні ціни. На приклад, у точці Г1 при встановленні ціни 400 г. о/т продукту N її відповідна пропозиція становитиме 7 тис. т. Кількість пропонованого товару є вираженням виробничих можливостей і зацікавленості підприємців на цьому ринку товарів за умови встановлення певної фіксованої ціни.

Крива графіка пропозиції має напрямок з південного заходу на північний схід і характеризується підвищенням. Це є графічним вираженням зазначеної закономірності: з підвищенням ціни збільшується кількісне вираження обсягу пропозиції. Еластичність про позиції тим більша, чим більше крива наближається до уявної гори зонтальної осі. В цьому випадку навіть незначним змінам ціни буде відповідати помітний "стрибок" обсягу пропозиції. Значення кривої, що має крутовертикальну спрямованість, характеризують низьку еластичність пропозиції -- незначні зміни її обсягів при відповідних змінах ціни. Проте обидва випадки вірогідні, коли існує ви значена залежність зміни попиту під впливом цін, тобто виконуються умови постійної еластичності попиту, На практиці частіше зустрічається випадок перемінної еластичності, коли крива попиту має різний нахил на різних своїх частинах і характеризується залежно від абсолютного значення цін більшою чи меншою чутливістю пропозиції.

Аналогічно ситуації з еластичністю попиту еластичність пропозиції вимірюється відношенням відсоткового вираження зміни обсягу пропозиції до відсоткового вираження зміни ціни товару (по слуги).

3.3 Фактори, що визначають попит і пропозицію

Визначальні фактори формування попиту і пропозиції на ринку наведено в табл. 4, де принципово виділяються дві великі групи факто рів: об'єктивні та суб'єктивні. Відмінність між цими факторами, класифікованими за певними ознаками, полягає у сфері дії, інтенсивності впливу, ступені керованості з боку господарюючих суб'єктів. Розподіл факторів попиту і пропозиції має дещо умовний характер. Це пояснюється відносною самостійністю попиту і пропозиції як ринкових характеристик, органічною взаємозалежністю їх. Сукупність факторів, що є провідною для ринкового попиту, визначає також кількісні та якісні характеристики ринкової про позиції товарів та послуг, хоча механізм впливу однойменних факторів на попит і пропозицію може дещо відрізнятися.

У наведеній класифікації однойменні фактори, що впливають на ринкові попит і пропозицію, подані переважно суб'єктивними (психолого-традиційними, естетичними) і природно-кліматичними факторами, які є загальними неекономічними факторами. На попит і пропозицію суттєво впливають уподобання та смаки людей, мода, місцеві традиції та релігія, а також особливості погоди, природні ресурси, рельєф тощо.

Вирішальними і для попиту, і для пропозиції с економічні та соціальні фактори. Це пояснюється сталими особливостями формування виробничих і соціальних відносин у сфері виробництва й обігу.

Якщо для ринкового попиту визначальними економічними факторами є базовий рівень розвитку потреб і задоволення їх, рівень доходів, принципи їх розподілу та структура цін, то пропозиція найчутливіше реагує на зниження витрат виробництва. Це перед усім рівень автоматизації, механізації та комп'ютеризації процесів, здешевлення і заміна компонентів виробництва, розвиненість інфраструктури, характер державного регулювання підприємництва.

Соціальні фактори, впливу яких зазнають на собі попит і пропозиція, є, врешті-решт, похідними від класово-професійної структури суспільства, стану культури та освіти, їхній вплив має довго строковий характер і відзначається інерційністю. Частка коштів на культуру, науку і освіту, яку виділяють держава і підприємства, на роки вперед може визначити процвітання чи відставання національних сфер (галузей) виробництва і споживання. Формування відповідних ринкових пропорцій у цьому випадку буде віддзеркаленням дії цих факторів суспільне значущих за своєю природою.

Тісно пов'язані з соціальними демографічні фактори. Це чисельність і склад населення, народжуваність і відтворення працездатного населення, формування і розміри сім'ї. Вони є первинними для пропорцій суспільного виробництва і ринкових співвідношень.

Механізм впливу найдієвіших факторів попиту і пропозиції по кладений в основу маркетингу. Визначення життєвого циклу окремих товарів та планування їх збуту ґрунтується на так званій сегментації ринків. Відповідно до частки факторів формується модель з системою ринків-сегментів: географічним (площа місцевості, клімат, щільність населення і компактність проживання), психоло гічним (співвідношення суспільних груп, спосіб життя, характерні типи особистості), демографічним (статевовікова структура, розміри сім'ї) тощо. Сегментація ринку сприяє ефективній організації його, зменшенню суспільних та індивідуальних витрат виробництва тощо.

Висновки

Сучасна модель змішаної економіки, що спирається на зазначені принципи, постійно відтворює деякий надлишок матеріальних, трудових, інвестиційних ресурсів. Велику роль у цьому про цесі відіграє стимулюючий вплив цін при паралельному цілеспрямованому державному регулюванні попиту засобами фінансово-монетарного і фіскального (податкового) впливу.

Суперечність між потребою у збалансованості попиту і пропозиції та об'єктивно обмеженими можливостями їх підтримання є основною. Кількість товару на ринку дорівнює платоспроможному попиту на нього при встановленні ціни на товар, що характеризується, як ціна рівноваги.

Стимулюючий вплив співвідношення ринкового попиту та про позиції виявляється в бездефіцитній економіці і в напрямі контролю над розміром витрат виробництва і цінами на ринку. Виробники під тиском обмежень платоспроможності споживачів і з метою підтримання конкурентоспроможності вимушені дбати про зниження витрат виробництва і, зрештою, цін.

Список використаної літератури

1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

2. Економічний розвиток та державна політика: практикум/ Н. Грицяк, С. Дзюбик /за заг. Редакцією І. Разпутенка. - К.- 2002

3. Загальна економіка: підручник/ І.Ф. Радіонова та ін. - Кам'янець-подільський, 2002

4. Скорик В.А., Шило Д.Д. Основы рыночной экономики. Учебное пособие для преподавателей и студентов высших учебных заведений - Брянск, 1997