9

Вступ

У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії свого існування поряд із завданнями підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувало певні функції в сфері економіки. Державне регулювання економіки має довгу історію - навіть у період раннього капіталізму в Європі існував централізований контроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентними ставками й зовнішньою торгівлею. У сучасних умовах будь-яка держава здійснює регулювання національної економіки, з різним ступенем державного втручання в економіку.

Поза залежністю від пануючих економічних доктрин ніхто не знімав з уряду відповідальності за економічне становище країни. Таким чином, державне регулювання економіки має важливе значення для економічного й соціального розвитку країни. При цьому, здійснюючи регулювання економіки, держава використає широкий набір засобів і методів впливу на економіку таких як бюджет, податки, кредитно-грошова політика, економічне законодавство й т.д.

Різноманіття завдань, які стоять перед державою в ринковій економіці визначають виконувані державою економічні функції. Для рішення завдань, що стоять перед державою в процесі виконання цих функцій у розпорядженні держави є ряд інструментів, до найважливіших з яких відносяться: фіскальна й грошова політика; соціальна політика й політика регулювання доходів; зовнішньоекономічна політика; і інші.

До фіскальної політики відносять діяльність держави за розпорядженням бюджетними засобами. Одна сторона цієї діяльності зв'язана зі збором засобів через систему оподатковування, а інша - з витратою цих засобів. За рахунок бюджетних засобів держава виконує свої суспільні функції, такі як: оборона, національна безпека, утворення, охорона здоров'я, фундаментальні наукові дослідження, рішення екологічних проблем, соціальні проблеми й т.д. Фіскальна політика - важливий інструмент для досягнення макроекономічної стабілізації економіки. Маніпулюючи державними витратами й податками, можна стимулювати ділову активність, впливати на безробіття й інфляцію. Неправильна фіскальна політика держави може привести до серйозних негативних наслідків для всієї національної економіки.

Не менш важливою по значимості є грошова політика. Регулюючи грошову масу, держава може впливати на ціни, інвестиційні проекти й споживання населення, обсяг національного виробництва, інфляцію й темпи економічного росту. Грошова політика, як і фіскальна, може служити засобом стабілізації, але може й негативно впливати на економіку. Без налагодженої грошової політики боротьба з інфляцією неможлива.

Будь-яка держава проводить певну соціальну політику. Функцію перерозподілу доходів держава виконує через державну податкову систему, а також через різні соціальні програми по державній допомозі незаможним, проводячи певну політику в сфері зайнятості, утворення, культури, медицини, і т.д.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, також є одним з найважливіших інструментів державного регулювання. Держава здійснює торговельне й валютне регулювання, використає квотування, мита, субсидії, податки й т.д. Маніпулюючи митами, держава може надавати непряму підтримку національному виробництву, регулюючи валютні курси - впливати на експорт й імпорт і т.д.

Всі інструменти проведення економічної політики тісно взаємозалежні. При прийнятті рішень в одній сфері необхідно враховувати їхній вплив на інші. Так, зміни в державних витратах і податках, вимагає відповідної зміни грошової маси. Зміни у фіскальній і грошовій політиці вплинуть на інвестиції, зайнятість, рівень доходів, обсяг національного виробництва й розміри чистого експорту. Важливо підкреслити, що жоден з інструментів економічної політики не діє ізольовано від інших.

Розрахунок показників суспільної корисності масштабів діяльності держави

Система макропоказників, яка для оперативної (щорічної) оцінки масштабів діяльності держави:

1. Питома вага продукції і послуг державного сектора ВВП

Кпрод = D/Y

де D - додана вартість, вироблена в державному секторі в поточних цінах; Y - валовий внутрішній продукт (ВВП) країни в поточних цінах.

Кпрод =6000/40000=0,15*100%=15%

Порівняно з таким показником США в якої він дорівнював 12%, цей процент низький для нормального розвитку економіки.

2. Питома вага зайнятих в державному секторі економіки в загальній чисельності зайнятості

К зайн =LO/L,

де LO - чисельність зайнятих в державному секторі; L - загальна чисельність зайнятих в народному господарстві

Кзайн = 30/37=0,81*100%=81%

Цей показник вважається характерним для дуже одержавленної економіки, яка характеризує велечину зайнятих у державному секторі.

3. Питома вага інвестицій в державний сектор в загальному об'єме народногосподарських інвестицій

Кінв=JO/J,

де JO - об'єм інвестицій в поточних цінах, проведених в державний сектор економіки J - загальний об'єм інвестицій в поточних цінах.

Кінв= 1000/7000=0,14*100%=14%

14% держава вкладає в інвестиції, це занадто низький показник, який характеризує низький вклад держави у напрямку довгострокового розвитку.

Синтетичний показник, що позволяє отримати усереднену оцінку частки державного сектора в економічному житті:

Кінт=(Кпрод+Кзайн+Кінв)/3

Кінт - інтегральний показник питомої ваги державного сектора в економіці

Кінт= (0,15+0,81+0,14)/3=0,36*100%=36%

Цей показник показує нам, що держава приймає значну участь в економіці державного сектора, порівняно з показниками Франції - 23%, ФРН - 14%, це дуже непоганий показник.

Коефіцієнт концентрації

Кконц=m/n,

m - число державних об'ектів, n - число всіх офіційно зареєстрованих юридичних осіб в країні.

Кконц=6/14=0,42*100%=42%

Розрахунок показника умовного розміру державних об'ектів в порівняні з приватними

Крозм=Кінт (1-Кконц)/Кконц (1-Кінт)

Крозм=0,36 (1-0,42)/0,42 (1-0,36)=0,20/0,26=0,76*100% =76%

4. Питома вага державної власності в національному богатстві країни

Квл= SO/S,

де SO - об'єм державної власності, S - величина національного багатства країни.

Квл=5000/7000=0,71*100% =71%

Це значний показник державна власність займає цілих 71%. Держава оволоділа значною часткою національного багатства в результаті багаторічного здійснення своїх фінансових витрат.

5. Питома вага державних витрат у валовому внутрішньому продукті

Квитр=G/Y,

де G - державні витрати в поточних цінах, Y - валовий внутрішній продукт (ВВП) країни в поточних цінах.

Квитр=20000/40000=0,5*100%=50%

Половину витрат займає державні витрати в поточних цінах. Держава займає велике місце в економічному кругообігу.

Підсумковий показник участі держави в економічному житті країни

Кучас=(Кінт+Квл+Квитр)/3

Кучас=(0,36+0,71+0,5)/3=0,52*100%=52%

Держава займає лідируючі позиції в економіці країни.

Показник ефективності функціонування державного сектора

Коефіцієнт збитковості Кзб=P/Y, де P - сальдо балансу прибутків і збитків підприємств і установ державного сектора, Y - валовий внутрішній продукт (ВВП) країни в поточних цінах.

Кзб= 8000/40000=0,2*100%=20%

За допомогою коефіцієнта Кзб відстежується тенденція до самоокупності державного сектора, цей показник говорить нам про те, що державний сектор погано самоокупається.

Коефіцієнт відносної продуктивності праці

Квідн.пр=Кзайн (1-Кпрод)/Кпрод (1-Кзайн)

Квідн.пр=0,81 (1-0,15)/0,15 (1-0,81)=0,69/0,03=23*100%=2300%

По даному показнику можна зробити висновок, що держава занадто впливає на економіку держави. Це служить сигналом до перегляду економічної політики відносно масштабів і форм участі у відтворювальному процесі.

Вторинний коефіціент ефективності

Кеф= 2/(Квідн.пр+Кзб)

Кеф=2/(23+0,2)=0,086*100%=8,6%

В даному випадку, чим нижче показник Квідн.пр, тим нижче економічна ефективність державних підприємств і установ.