Стандарт-кост є самостійним методом калькулювання собівартості jдиниці продукції, в основі якого лежить облік стандартних витрат.

Стандарт-кост - зазделегідь визначені або передбачені кошторисами витрати на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковуються лише те,

що повинно відбутись, а не те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке тверде запровадження норм витрат матеріалів, ернергії, робочого часу, праці, заробітної плати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.

В основі системи стандарт-кост лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:

· Основні матерали. Стандарти на матеріали встановлюються в переважній більшості виходячи або з рівня цін, які дають на моменти розробки стандартів, або з визначення середніх цін, які будуть переважати протягом періоду використання норм

· Оплата праці основних виробничих робітників. Стандарти ставок заробітної плати по операціях технологічного процесу часто є середніми розцінками. Найбільш придатною для практичного застосування в системі стандарт-кост є оплата всіх виробничих операцій за відрядною формою.

· Виробничі накладні витрати (заробітна плата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизація обладнання). У зв'язку з тим, що накладні витрати охоплюють багато окремих статей, стандарти накладних витрат подаються в грошовій оцінці без зазначення кількісних норм.

· Комерційні витрати (витрати на збут, реалізацію продукції).

Відхилення між дійсними і передбачуваними витратами, що виникають у кожному звітному періоді, протягом року накопичуються і повністю списуються на фінансові результати.

Стандарт-кост - система оперативного управління і контролю за ходом виробничого процесу і витратами на виробництво, а також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.

Переваги системи стандарт-кост полягає в наступному:

1. використовується для прийняття рішень.

2. на підставі встановлених стандартів можна зазделегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. При цій системі керівництво підприємства отримує інформацію про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення.

3. менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються зазделегідь із зазначенням нормативної величини виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях.

4. система стандарт-кост може використовуватись для оцінки виконання встановленого замовлення.

5. при правильній організації стандарт-косту потрібен менший бухгалтерський штат, ніж при обліку минулих витрат, тому що в межах цієї системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховується лише відхилення від стандартів. [11]

Система стандарт-кост має і недоліки. Важко скласти стандарти згідно з технологічною картою виробництва. Зміна цін, викликана конкурентною боротьбою за ринки збуту товарів, інфляцією ускладнює обчислення незавершеного виробництва і вартості залишків готових виробів на складі. Крім того, не на всі виробничі витрати можна встановлювати стандарти, що зумовлює іноді послаблення контролю за ними на місцях. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером і типом замовлень за порівняно короткий час обчислювати стандарт на кожне замовлення незручно. В таких випадках замість науково встановлених стандартів на кожен виріб зазстосовується середня вартість, яка є базою для визначення цін на виріб.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати нараховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати госпрозрахункової діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі (цехів, ділянок).

Основними прнципами системи нормативного обліку є :

нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у виробництво прогресивних норм і організаційних заходів;

систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

попередній контроль витрат на овнові первинних документів та фіксації відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки виробництва

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління. При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

Характерним для системи нормативного обліку є своєчасне оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації виробництва. Саме тому організація нормативного обліку, перш за все, пов'язана з необхідністю розробки прогресивних, техніко обгрунтованих норм витрат матеріалів, праці та заробітної плати на одиницю продукції та її складових частин. Важливим і обов'язковим моментом організації нормативного методу є систематичний облік в процесі виробництва відхилень від норм витрат, встановених на початок місяця, по матеріалах, заробітній платі робітників та нормативних витрат:

Відхилення від норм витрат матеріалів за рахунок цін представляють собою різницю між фактичною і стандартною ціною, помножену на фактичну кількість витрачених на виробництво матеріалів. Стандарт на матеріали може грунтуватись на середніх, поточних або очікуваних цінах. Якщо матеріали придбані за ціною, що не перевищує стандартну, то відхилення буде від'ємним.

Відхилення по матеріалах за рахунок цін виникає у випадку недостачі поставок, виконання термінових замовлень, витрат, що перевищують фактичні.

Відхилення по матеріалах за рахунок їх використання виникає у випадку неекономного їх витрачення в процесі виробництва і обчислюється множенням стандартної ціни на різницю між фактичною і стандартною кількістю матеріалів.

Відхилення якості матеріалів від встановленого стандарту відбуваються у випадку придбання неякісних матеріалів, браку, неточності інженерних рішень, використання несправного інструменту, природного убутку тощо.

Відхилення по заробітній платі за рахунок тарифів представляє собою різницю між фактичним і стандартним тарифом, помножену на фактичну кількість відпрацьованих годин.

Відхилення по продуктивності праці визначається як різниця нормативного часу в годинах, затраченого на фактичний випуск продукції, і фактичного часу в годинах, відпрацьованого за період, що розглядається, помножений на нормативну годинну ставку заробітної плати.

Сукупні відхилення за змінними накладними витратами - це різниця між нормативними змінними накладними витратами, віднесеними на продукцію, і фактичними змінними витратами.

Відхилення змінних накладних витрат по витратах розраховується як різниця між кошторисними скоригованими накладними витратами для фактичного часу праці робітників основного виробництва і фактичними зміннними накладними витратами.

Відхилення змінних накладних витрат за ефективністю розраховується як різниця між випуском продукції в нормо-годинах і фактичним часом праці за період, що розглядається, помножена на нормативну ставку накладних витрат.

Відхилення за постійними накладнимим витратами розраховується як різниця між кошторисними і постійними накладними витратами.

Нормативний метод має як переваги так і недоліки.

Переваги нормативного методу полягають в тому, що з'являється:

· можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм;

· відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії;

· укрупнення об'єктів, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах виробів, а відхилення враховують по групах однорідної продукції, внаслідок чого зменшується число об'єктів калькулювання;

· охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат;

· можливість рідше здійснювати інвентарізацію незавершеного виробництва.

Недоліком є те, що значна частина відхилень від норм, пов'язаних з використанням сировини і матеріалів на виробництво, виявляється за допомогою інвентаризації вцілому по структурних підрозділах і за весь звітний період. Це призводить до великої кількості неврахованих витрат. Відхилення витрат на управління і обслуговування виявляють без врахування змін обсягів виробництва, а в більшості випадків зовсім не виявляють, а їх фактичну величину розподіляють переважно пропорційно основної заробітної плати робітників, що значно зменшує інформаційну функцію обліку. [12]

Розділ 3.Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ “Техносервіс”

3.1 Характеристика господарської діяльності ВАТ “Техносервіс”

Відкрите акціонерне товариство “Техносервіс” засновано у відповідності з рішенням регіонального відділу фонду держмайна України по Дніпропетровській області від 31.08.1995 р. № 12/55 АТ шляхом перетворення державного підприємства Криворізького ремонтно-монтажного комбінату “Техносервіс” у відкрите акціонерне товариство.

Юридична адреса - 50025, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.12.

Форма власності - колективна власність.

Предметом діяльності є:

· виготовлення торгово-технологічного обладнання та товарів народного споживання

· виготовлення електронагрівачів та інших запчастин для ремонтно-експлуатаційних потреб

· виконання художньо-оформлювальних робіт, оформлення вітрин

· ремонт, монтаж та технічне обслуговування холодильного, механічного теплового та іншого обладнання

· надання комерційно-посередницьких послуг

· інша діяльність

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після відшкодування матеріальних та та інших витрат на оплату праці. З балансового прибутку виплачуються відсотки по кредитам банків та по облігаціям, а також вносяться податки та інші платежі у бюджет.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік своєї діяльності, а також веде статистичний звіт та надає її в установчому порядку та обсягу органам державної статистики.

3.2 Аналіз фінансового стану ВАТ “Техносервіс”

При аналізі фінансової діяльності підприємства необхідно насамперед визначити основні економічні показники.

Аналіз фінансових результатів діяльності включає:

Дослідження змін кожного показника за період, що аналізується.

Вивчення динаміки зміни показників за ряд звітних періодів (трендовий аналіз).

За даними балансу та звіту про фінансові результати можна розрахувати наступні коефіцієнти для аналізу діяльності відкритого акціонерного товариства “Техносервіс” за 2005-2006 рр.

Зменшення валюти балансу на кінець 2005 року свідчить про скорочення господарської діяльності підприємства, що призводить до його неплатоспроможності.

Табл. 3.1. Аналіз фінансового стану ВАТ “Техносервіс” за 2005 р.

№ з/п	Назва показника	Методика розрахунку	Нормативне (рекомендоване) значення	Значення коефіцієнту
				На початок року	На кінець року
1.	Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	Ф.1 (ряд 260 / ряд 620)	>2	4,78	4,34
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф.1 (ряд 150+ряд 160+ряд 170+ ряд 180+ряд 190+ряд 200+ряд 210+ряд 220+ряд 230+ряд 240+ряд 250) / ряд 620	>1	0,96	0,59
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф.1 (ряд 220+ряд 230+ряд 240) / ряд 620	>0.2	0,004
4.	Коефіцієнт автономії	Ф.1 ряд 380 / ряд 280	>0.5	0,85	0,83
5.	Маневреність робочого капіталу	Ф.1 (ряд 100+ряд 110+ряд 120+ряд 130+ряд 140) / (ряд 260-ряд 620)		1,01	1,12
6.	Коефіцієнт свівідношення залученого і власного капіталу	Ф.1 (ряд 480+ряд 620) / ряд 380		0,18	0,2
7.	Рентабельність продукції	Ф.2 ряд 050 / ряд 040		0,56
8.	Рентабельність продажу (реалізації)	Ф.2 ряд 050 / ряд 035		0,36
9.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 ояд 032 / ояд 031		0,5	0,52
10.	Коефіцієнт придатності основних засобів	Ф.1 ряд 030 / ряд 031		0,5	0,48
11.	Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	Ф.2 ряд 035 / Ф.1 (ряд 260 гр.3+ряд 260 гр.4) х 0,5			0,37
12.	Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	Ф.2 ряд 035 / Ф.1 (ряд 100+ряд 110+ряд 120+ ряд 130+ряд 140) х 0,5			0,89
13.	Тривалість обороту виробничих запасів	Кіл.дн / коефіцієнт оборотності виробничих запасів			404

Аналізуючи дані, наведені в таблиці можна зробити наступні висновки. Коефіцієнти ліквідності визначають рівень платоспроможності підприємства. Всі показники ліквідності протягом звітного періоду зменшилися, тобто навіть при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, платоспроможність підприємства погіршується.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його незалежність від зовнішніх джерел фінансування. З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Згідно таблиці ми бачимо, що підприємство є фінансово незалежним у 2005 р., тобто воно здатне зробити усі платежі за рахунок власних засобів.

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу. Зростання товарних запасів у 2005 р. призводить до залучення довгострокових кредитів, що у свою чергу, може негативно вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів визначає, чи може підприємство залучати до господарського обороту залучений капітал. У 2005 р. ми бачимо, що власних засобів недостатньо для покриття чужих джерел.

Про стан використання основних засобів свідчать коефіцієнти зносу та придатності основних засобів, які зросли лише на 2%, отже вартість придатних засобів складає 48% загальної вартості основних засобів.

Показником, що впливає на фінансові процеси та стан господарських суб'єктів є коефіцієнт оборотності оборотних засобів. Він характеризує швидкість руху оборотних засобів, тобто оборотні засоби за звітний період зробили 37 оборотів.

Табл.3.2. Аналіз фінансового стану ВАТ “Техносервіс” за 2006 р.

№ з/п	Назва показника	Методика розрахунку	Нормативне (рекомендоване) значення	Значення коефіцієнту
				На початок року	На кінець року
1.	Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	Ф.1 (ряд 260 / ряд 620)	>2	4,34	1,37
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф.1 (ряд 150+ряд 160+ряд 170+ ряд 180+ряд 190+ряд 200+ряд 210+ряд 220+ряд 230+ряд 240+ряд 250) / ряд 620	>1	0,59	0,13
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф.1 (ряд 220+ряд 230+ряд 240) / ряд 620	>0.2		0,001
4.	Коефіцієнт автономії	Ф.1 ряд 380 / ряд 280	>0.5	0,83	0,72
5.	Маневреність робочого капіталу	Ф.1 (ряд 100+ряд 110+ряд 120+ряд 130+ряд 140) / (ряд 260-ряд 620)		1,12	3,35
6.	Коефіцієнт свівідношення залученого і власного капіталу	Ф.1 (ряд 480+ряд 620) / ряд 380		0,2	0,4
7.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 ояд 032 / ояд 031		0,52	0,43
8.	Коефіцієнт придатності основних засобів	Ф.1 ряд 030 / ряд 031		0,48	0,57
9.	Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	Ф.2 ряд 035 / Ф.1 (ряд 260 гр.3+ряд 260 гр.4) х 0,5			0,22
10.	Коефіцієнт оборотності виробничих запасів	Ф.2 ряд 035 / Ф.1 (ряд 100+ряд 110+ряд 120+ ряд 130+ряд 140) х 0,5			0,52
11.	Тривалість обороту виробничих запасів	Кіл.дн / коефіцієнт оборотності виробничих запасів			692

Аналізуючи дані, наведені в таблиці можна зробити наступні висновки. Всі показники ліквідності протягом звітного періоду також зменшилися, тобто навіть при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, платоспроможність підприємства знову погіршується. Згідно таблиці ми бачимо, що навіть при зменшенні коефіцієнту автономії на 0,11% підприємство залишається фінансово незалежним у 2006 р., тобто воно здатне зробити усі платежі за рахунок власних засобів. Зростання товарних запасів у 2006 р. на 2,23% також призводить до залучення довгострокових кредитів, що у свою чергу, негативно впливає, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства. Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів визначає, чи може підприємство залучати до господарського обороту залучений капітал. У 2006 р. ми бачимо, що власних засобів недостатньо для покриття чужих джерел, хоча вони і зросли на 0,2% у порівнянні з 2005 р. Про стан використання основних засобів свідчать коефіцієнти зносу та придатності основних засобів, які зменшилися лише на 0,09%, отже вартість придатних засобів складає 57% загальної вартості основних засобів. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує швидкість руху оборотних засобів, тобто оборотні засоби за звітний період зробили 22 оборота, що на 15 оборотів менше, ніж у 2005 р.

3.3 Аналіз витрат ВАТ “Техносервіс”

Згідно Ф.2 “Звіт про фінансові результати” можна провести аналіз витрат виробництва на підприємстві.

У порівнянні з 2004 р. у 2005 р. витрати виробництва зменшилися:

· Адміністративні на 66 тис.грн

· Витрати на збут на 5,4 тис.грн

· Інші операційні витрати на 3,8 тис.грн

Також проведемо аналіз витрат на виробництво по елементам операційних витрат.

Табл. 3.3. Аналіз витрат на виробництво ВАТ “Техносервіс” у 2005 р.

Показник	На початок року	На кінець звітного періоду	Відхилення
	сума, тис.грн	% до загальної суми	сума, тис.грн	% до загальної суми	Сума, тис.грн	% до загальної суми
Витрати на виробництво:	1195,7	100	1019,5	100	-176,2
Матеріальні витрати	587,8	49,2	430,3	42,2	-157,5	-7
Амортизація ОЗ	226,2	18,9	193,2	19	-33	0,1
Витрати на оплату праці	229,2	19,2	225	22	-4,2	2,8
Відрахування на соціальні заходи	86,4	7,2	87,4	8,6	1	1,4
Інші витрати	66,1	5,5	83,6	8,2	17,5	2,7

По даним таблиці ми бачимо, що загальні витрати на виробництво зменшилися протягом періоду на 176,2 тис.грн. за рахунок зменшення матеріальних витрат на 157,5 тис.грн та на 7%; амортизації основних засобів на 33 тис.грн та збільшення на 0,1%; витрат на оплату праці на 4,2 тис.грн та збільшення на 2,8%. В той же час збільшилися відрахування на соціальні заходи на 1 тис.грн та на 1,4% та інші витрати на 17,5 тис.грн і 2,7%.

На жаль, зменшення витрат не призвело до зростання прибутку, насамперед через зростання собівартості реалізованої продукції, хоча і зріс обсяг реалізованої продукції.

У 2006 р. у порівнянні з 2005 р. загальні витрати виробництва збільшилися:

· Адміністративні на 311,2 тис.грн

· Витрати на збут на 3,6 тис.грн

· Інші операційні витрати на 306,2 тис.грн

Аналіз витрат на виробництво по елементам операційних витрат проведемо у таблиці:

Табл. 3.4. Аналіз витрат на виробництво ВАТ “Техносервіс” у 2006 р.

Показник	На початок року	На кінець звітного періоду	Відхилення
	сума, тис.грн	% до загальної суми	сума, тис.грн	% до загальної суми	Сума, тис.грн	% до загальної суми
Витрати на виробництво:	1019,5	100	1247,7	100	228,2
Матеріальні витрати	430,3	42,2	288,8	23,2	-141,5	-19
Амортизація ОЗ	193,2	19	192,7	15,4	-0,5	-3,6
Витрати на оплату праці	225	22	344	27,6	119	5,6
Відрахування на соціальні заходи	87,4	8,6	117,8	9,4	30,4	0,8
Інші витрати	83,6	8,2	304,4	24,4	220,8	16,2

По даним таблиці ми бачимо, що загальні витрати на виробництво збільшилися протягом періоду на 228,2 тис.грн. за рахунок зменшення матеріальних витрат на 141,5 тис.грн та на 19%; амортизації основних засобів на 0,5 тис.грн та на 3,6%. В той же час збільшилися витрати на оплату праці на 119 тис.грн. та на 5,6%; відрахування на соціальні заходи на 30,4 тис.грн та на 0,8% та інші витрати на 220,8 тис.грн і 16,2%.

Збільшення витрат виникло насамперед через різкий зрост інших операційних витрат та відрахувань на соціальні заходи, але в той же час зменшилась собівартість реалізованої продукції, що допомогло трохи зменшити збитки від діяльності.

3.4 Резерви зниження витрат

Контроль за витратами на управління є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію набільш важливих груп обладнання, і обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

Контроль за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат - одна з найважливіших функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру - оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

· застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників

· чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку

· використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах

· збалансованлї експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції

· розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства

· підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собіваротсті продукції та величини оборотних засобів підприємства

· запровадження ефективних систем внутрішньовиробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції

· раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

ВИСНОВКИ

П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва.

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

На побудову обліку виробничих витрат впливає безліч факторів, які доцільно об'єднати в групи: загально-організаційні, обліково-організаційні та технологічні.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції).

На сьогодні зростає потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат. Таку інформацію у вигляді даних про калькулювання собівартості продукції на основі змінних витрат надає система управлінського обліку директ-костинг.

Стандарт-кост - система оперативного управління і контролю за ходом виробничого процесу і витратами на виробництво, а також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.

Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. - Київ: КП “ВАЗАКО”, “Молодь”, 2005

Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2002

Важель Є. С. Основи фінансового менеджменту - К.: Молодь 2001.

Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України - К.: НІОС, 2002р.

Завгородній В. П. “Податки та податковий контроль в Україні” - К.: А.С.К.. 2001 р.

Малишкін О. І. “Податковий облік: ситуації та рішення”- К.: Лібра, 1999 р.

Панасик В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В., “Податковий облік” - Тернопіль: Карт-бланш, 2002 р.

Райс Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск. Пер. с англ. - К.: Торгово-издат. Бюро, 2005.

Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2005.

Фінанси підприємства. Учбовий посібник. Під ред. Бурковського В. В. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005 р.

Фінанси підприємства: Підручник. За ред. Поддєрьогіна А. М. - К.: КНЕУ, 1998 р.

Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. Фінанси підприємства - М., ИНФРА - М, 2005 р.