ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Планування використання ресурсів підприємства для виконання виробничої програми

1.1 Планування виробничої програми підприємства

1.2 Планування виробничої потужності підприємства

1.3 Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

Розділ 2. Планування праці і персоналу на підприємстві

2.1 Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми

2.2 Планування росту продуктивності праці

2.3 Планування фонду заробітної плати на підприємстві

Розділ 3. Планування фінансової діяльності підприємства

3.1 Планування зниження собівартості продукції по окремим техніко-економічним факторам

3.2 Планування доходів і надходжень

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Діяльність підприємства підпорядкована вирішенню певних цілей, які деталізуються в завданнях. Ефективне досягнення останніх можливе лише за умови чітко розробленого плану дій щодо вирішення оставлених задінь довго- чи короткострокового характеру. Тобто без планування підприємство функціонувати не може, адже в планах закладається смисл існування підприємства, місія та конкретні цілі його діяльності.
В загальному розумінні планування - це процес визначення (проектування) завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання. Планування діяльності підприємства має два аспекти -- зовнішній і внутрішній. Ці аспекти планування тісно пов'язані, але мають специфічні завдання й особливості, передусім на середніх і великих підприємствах з розвинутою внутрішньою структурою та внутрішньогосподарськими підрозділами.

У вітчизняних господарюючих суб`єктів склалося хибне поняття, що в ринковій економіці планування відіграє другорядну роль. Насправді це не так, адже на сьогоднішній день планування має не директивний характер, як за радянських часів, а індикативне тобто рекомендаційний характер.

У ринковій економіці вдосконалення планування на мікро рівні відбувається безперервно, воно має якісно більш суттєве значення для підприємств порівняно з директивно-плановою економікою.

Без планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

Отже, актуальність планування постійно зростає і разом з тим підвищується якість планування. Це вимагає більш ретельного дослідження проблем, що виникають в процесі планування. Вирішенню їх сприяє вивчення і використання світового досвіду, а саме теоретичних та методологічних основ планування та практичного досвіду розробки планів та їх реалізації.

Структура курсової роботи передбачає наступні розрахунки:

- планування виробничої програми підприємства;

- планування виробничої потужності підприємства;

- планування матеріально-технічного забезпечення підприємства;

- визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми;

- планування росту продуктивності праці;

- планування фонду заробітної плати на підприємстві;

- планування зниження собівартості продукції по окремим техніко-економічним факторам;

- планування доходів і надходжень.

Отже метою виконання даної роботи є формування комплексу професійних знань із теоретичних та практичних засад внутріфірмового планування та контролю, а саме вивчення засобів та методів прийняття планових рішень на підприємствах усіх форм власності, формування навичок та вмінь з розробки стратегічних, тактичних, оперативних та бізнес-планів.

Розділ 1. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми

1.1 Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках і плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі містить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м², м³, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована, товарна та валова продукція.

Реалізованою вважають продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції Q_Р^ПЛ визначається за формулою:

, (1.1)

де Q_T^ПЛ - обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства;

?Q_ПЗ^ПЛ - сальдо залишків готової продукції на складі підприємства на початок і кінець планового періоду;

?Q_Пв^ПЛ - сальдо залишків готової продукції, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду;

n - кількість видів товарної продукції (в даному випадку дорівнює 1).

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (Q_В^ПЛ). Її величину приймаємо рівною на 15 % більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

(1.2)

де N - плановий обсяг випуску продукції в натуральних показниках.

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), а також призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

(1.3)

де Ц - оптова ціна одиниці і-го виду продукції.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

Q_ВАЛ=Q_Т+(Q_З.К-Q_З.П)+(Q_І.К-Q_І.П) (1.4)

де Q_З.К., Q_З.П - залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду;

Q_І.К , Q_І.П - залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду.

Q_ВАЛ=2556450,00+(12630,00-28560,00)+(3450,00-3658,00)=2540312,00 грн.

На основі виконаних розрахунків складають план виробництва і реалізації продукції в натуральному та у вартісному показниках (див. табл.1.1, 1.2.).

Таблиця 1.1 План виробництва і реалізації продукції підприємства в натуральному виразі

Таблиця 1.2 План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

1.2 Планування виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (М_С.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

, (1.5)

де М_П - вхідна виробнича потужність; ?М_і - приріст (“+”) або вибуття (“-”) виробничих потужностей в і-му місяці;

і - номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

(1.6)

Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми. На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів (годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:

Таблиця 1.3 Баланс робочого часу на 2010 рік

Розрахунок завантаженості виробничого обладнання. Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:

(1.7)

де Q_В^ПЛ - виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках або річний обсяг випуску продукції;

М_С.Р. - середньорічна потужність;

в - коефіцієнт використання фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу підприємства до номінального.

1.3 Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах. Основне виробництво - потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

, (1.8)

де Н_Qi - норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції;

Q_В^ПЛ - обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді;

n - кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.

Загальна потреба в сировині та матеріалах в грошовому вимірі становитиме:

Незавершене виробництво - потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції визначається за формулою:

, (1.9)

де Q_З.К.^ПЛ - обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;

Q_З.П.^ПЛ - очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду в натуральних показниках;

n - кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.

Оскільки залишок незавершеного виробництва на кінець періоду менше ніж на початок, то можна зробити висновок, що обсяг незавершеного виробництва не планується.

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:

 (1.10)

де Н_м - норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання;

N_о - кількість працюючих одиниць обладнання;

ФРЧ_КОР.П.^ПЛ - корисний фонд робочого часу підприємства в плановому році, днів;

k_зм - коефіцієнт змінності обладнання або кількість змін роботи підприємства;

t_з - тривалість робочої зміни, 8 год.

Розрахуємо потребу в мастильних матеріалах для верстата групи А:

Аналогічно розраховуємо потребу в мастильних матеріалах для інших верстатів.

При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному виду необхідний час роботи.

Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:

, (1.11)

де t_м - машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції, годин;

Q_В^ПЛ - річна програма випуску продукції;

L - довжина робочої частини інструменту, мм;

l - довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, мм;

t_ЗАТ - час роботи інструменту між двома заточками, годин.

Загальна потреба в інструменті в грошовому виразі становитиме:

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від виду і кількості обладнання, яке необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт і обчислюється за формулою:

(1.12)

де k_М.Р. - коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання; Н_к - норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання;

R₁, R₂, R₃ - сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають капітальному, середньому і малому ремонтам;

k_с.к - коефіцієнт, що показує співвідношення між нормами витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах;

k_{м. к} - аналогічно k_с.к, тільки при малому та капітальному ремонтах.

Аналогічно розраховуємо потребу в інших матеріалах на ремонт обладнання.

Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період в натуральних показниках визначається виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт за формулою:

(1.13);

де Q_рем - обсяг ремонтних робіт, грн.;

У_з - питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, %;

У_м - питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах, %;

Ц_М.Р. - планова ціна одиниці матеріалу, грн.

Аналогічно проводяться розрахунки потреби в інших матеріалах на ремонт будівель.

Розрахунки по плануванню витрат в матеріально-технічних ресурсах заносимо до відповідних таблиць:

Таблиця 1.4 Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану основного виробництва

Таблиця 1.5 Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва

Таблиця 1.6 Розрахунок потреби в мастильних матеріалах

Таблиця 1.7 Розрахунок потреби в інструменті

Таблиця 1.8 Розрахунок потреби в матеріалах на ремонт обладнання

Таблиця 1.9 Розрахунок витрат на ремонт будівлі

Баланс матеріальних ресурсів підприємства. Розробка балансу матеріальних ресурсів є останнім етапом підготовки плану матеріально-технічного забезпечення. В балансі матеріальних ресурсів визначається потреба в кожному з них, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, які необхідно завести зі сторони (імпорт).

Оформлюється баланс у вигляді таблиці 1.10.

Таблиця 1.10 Баланс матеріальних ресурсів на 2010 рік

Таблиця 1.11 Постачання матеріалів і комплектуючих на 2010 рік

Розділ 2. Планування праці і персоналу на підприємстві

2.1 Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми

Якщо на дільниці чи в цеху випускається однорідна продукція, то чисельність робітників в базовому році визначається за нормами виробітку:

(2.1)

де Q_В^ПЛ - плановий обсяг випуску продукції, шт.;

К_вн - коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого;

Н_вир- норма виробітку продукції в плановому році, шт./день.

Чисельність робітників, необхідних для експлуатації машин, апаратів, обладнання визначається за нормами обслуговування обладнання:

(2.2)

де N_О.заг - кількість машин, обладнання та інших об'єктів, що підлягають обслуговуванню, шт.;

k_зм - коефіцієнт змінності;

k_с - коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до спискової;

Н_о - норма обслуговування, тобто кількість обладнання, що підлягає обслуговуванню одним робітником.

Коефіцієнт приведення явочної чисельності робітників до облікової визначається відношенням номінального фонду робочого часу в днях до корисного фонду робочого часу:

(2.3)

де ФРЧ_НОМ.^ПЛ - номінальний фонд робочого часу робітника в плановому році, днів;

ФРЧ_КОР.^ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника в плановому році, днів.

Планування чисельності керівників та спеціалістів проводять на основі: трудомісткості управління; нормативного методу; числа робочих місць.

Планування чисельності керівників і спеціалістів по числу робочих місць передбачає спочатку розробку організаційної структури управління, див. рис. 2.1, а потім штатного розкладу підприємства.

Чисельність персоналу в плановому році визначається як різниця чисельності персоналу в базовому році та зменшення потреби в робітниках за рахунок факторів, таких як структурні зрушення у виробництві, підвищення технічного рівня виробництва, зниження трудомісткості продукції, зміна обсягів виробництва.

Рис. 2.1. Структура аппарату управління підприємства.

Розрахунок потреби в персоналі приведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Потреба в персоналі та джерела забезпечення

2.2 Планування росту продуктивності праці

Загальна методика розрахунку зростання продуктивності праці передбачає розгляд техніко-економічних факторів, які впливають на продуктивність праці. Розрахунок підвищення продуктивності праці по техніко-економічним факторам проводять на основі показника відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу цих факторів на рівень виробітку продукції. При цьому:

1. Обчислюють вихідну чисельність працюючих у базовому році (Ч_вих).

2. По кожному фактору, виходячи з призначених до впровадження заходів технічного розвитку і організації виробництва, визначається економія чисельності працюючих.

3. Економія по всім факторам складається і визначається загальна економія працюючих.

4. Визначається плановий приріст продуктивності праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів по кожному фактору.

5. Визначається загальний приріст продуктивності праці як сума приростів по окремим факторам.

Розглянемо детально розрахунок економії чисельності працюючих за основними техніко-економічними факторами.

A. Структурні зрушення у виробництві (зміна частки виробництва структурних підрозділів в загальному обсязі по підприємству).