Формування і розподіл прибутку підприємства, напрями його збільшення

При порівняльному аналізі доцільності й ефективності виробництва товарів і послуг із застосуванням механізму альтернативних витрат розраховують прямі витрати виробництва і податки , визначають бухгалтерський прибуток і аналізують альтернативну прибутковість ресурсів.

Відповідно до принципу раціональності при виробництві продуктів чи послуг спрацьовує наступний алгоритм аналізу схеми витрат:

Таблиця 3 - Організація виробництва і реалізації

продукції (алгоритм ефективності альтернативного вибору)

+ - виробництво раціональне

- виробництво нераціональне

Економічний прибуток

ВИТРАТИ

1.Капітал на придбання

ресурсів основних засобів Мінус банк. % за капітал А1

(альтернатив. витрати)

2.Капітал на придбання

трудових ресурсів і їх

передоплата протягом Бухгалтерський чистий прибуток

циклу виробництва +

реалізація

3.Капітал на придбання

вихідних матеріалів Мінус податки

для виробництва

4.Капітал для придбання Мінус амортизація

нематеріальних активів - основних засобів і нема

технологій виробництва теріальних активів за

1 цикл ( 1+4)

5.Капітал для оплати енерго

ресурсів і оплати викорис Мінус собівартість

тання природних ресурсів використання ресурсів

протягом циклу за 1 цикл виробництва

виробництва + реалізації (2+3+5+6)

6.Капітал для транспортування Продаж зробленої

товару на ринок, організації партії товару на ринку

його продажу на суму А2

Загальна сума витрат на 1 цикл Розподіл отриманого доходу

виробництва партії товару = А1 для оцінки раціональності

Для вибору раціонального шляху досягнення цілей з обліком явних і неявних (імпліцитних) витрат при виробництві різних товарів і послуг проводять конкуруючі варіанти розрахунків витрат виробництва і реалізації за схемою агломератів табл. 3.

1. Капітал для придбання основних засобів:

а) власний (акціонерний)

б) змішаний = власний + позиковий банківський

в) оренда основних засобів

2. Капітал для придбання ліцензій і технології(нематеріальних засобів):

а) власний (акціонерний)

б) змішаний = власний + позиковий банківський

в) мінімальний (неліцензійна технологія)

3. Капітал для придбання трудових ресурсів

а) позиковий (банківський)

б) придбання технології мінімуму трудових ресурсів

в) оплата після реалізації зробленої продукції

4. Капітал для придбання вихідних матеріалів для виробництва

а) позиковий банківський

б) бартерні матеріали на переробку з поверненням продукцією

в) позикові матеріали з оплатою після реалізації продукції

5. Капітал для оплати енергоресурсів за період виробництва

а) позиковий банківський

б) оплата після реалізації продукції

6. Капітал для оплати транспортування товару на ринок і організації продажу товару

а) позиковий банківський

б) продаж само вивозом з підприємства

в) оплата після реалізації (комісійна)

7. Зменшення витрат на банківський відсоток за позиковий капітал (прискорення темпу виробництва), а також зменшення альтернативних витрат за рахунок скорочення часу циклу виробництва + реалізація:

а) технологія 2-3-хсменной роботи(коефіцієнт змінності)

б) конкуруюча технологія скороченого циклу виробництва

в) використання банківського фінансового інструмента (переуступка права реалізації за комісійний відсоток)

8. Регулювання цін на зроблену продукцію на ринку, короткострокове і довгострокове підвищення цін:

а) активний маркетинг

б) оцінка можливості монополізації ринку

г) оцінка пошуку ринків з дефіцитом попиту

Як видно з приведеного типового алгоритму, задача максимізації прибутку (раціональний вибір) - це задача з багатьма перемінними, серед яких реальними варіантами до розгляду можна прийняти тільки ті, у яких дійсно присутні основні ознаки раціональності виробництва:

а) організація мінімальної суми власного капіталу і позика необхідного додаткового капіталу + можливі схеми не фінансових боргових запозичень, а також розрахунок позитивний баланс витрат і доходів хоча б один цикл відтворення чи товарів послуг з обліком реально подтверженного попиту на ринках реалізації ;

б) чистий прибуток прагне до нормального прибутку від альтернативного вкладення власного капіталу за період циклу виробництва (імпліцитні витрати будуть прагнути до нуля);

1.6 Розподіл чистого прибутку підприємства

Чистий прибуток після сплати податків розподіляється за алгоритмом :

а) 5% у резервний фонд капіталу(згідно законодавству);

б) у фонд виплати дивідендів за акціями власникам капіталу підприємства

в) у фонд матеріального заохочення персоналу підприємства

г) інші кошти - в фонд розвитку підприємства

Особливістю управління фінансами акціонерного підприємства є управління прибутком, оскільки він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, тобто власникам акціонерного підприємства. Тому в акціонерному підприємстві нормативна рентабельність акціонерного капіталу має наступні вимоги із боку акціонерів:

- дивіденди на просту акцію ( після розподілу чистого прибутку та виділення дивідендів на 10 % привілейованих акцій за заздалегідь зазначеним процентом ) , повинні бути не нижчі за середній процент доходності інвестицій капіталу в інших галузях економіки , включаючи норму банківського депозитного процента ;

- дивіденди на просту акцію повинні враховувати процент інфляційного відшкодування зниження вартості інвестованого в уставний фонд капіталу ;

Звідси формування прибутку в акціонерних підприємствах виконується не тільки на умовах самоокупності та самофінансування підприємства, але й виходячи з принципу економічної рентабельності відрахування частини чистого прибутку акціонерам, як їх доход на вкладений капітал.

Дивідендна політика, як і керування структурою капіталу, впливає на ціну акцій підприємства. Дивіденд - грошовий доход акціонерів і деякою мірою сигналізує їм про те, що підприємство, в акції якого вони уклали свої засоби, працює успішно.

З теоретичної позиції вибір дивідендної політики припускає рішення двох ключових питань:

- чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?

- якщо так, те яка повинна бути оптимальна їхня величина?

Існує два різних підходи в теорії дивідендної політики. Перший підхід зветься «Теорія нарахування дивідендів по залишковому принципі» (Residial Theory of Dividents ). Його послідовники вважають, що величина дивідендів не впливає на зміну сукупного багатства акціонерів, тому оптимальна стратегія в дивідендній політиці полягає в тім, щоб дивіденди нараховувалися після того, як проаналізовані всі можливості для ефективного реінвестування прибутку. Таким чином, дивіденди виплачуються тільки в тому випадку, якщо профінансовані за рахунок прибутку всі прийнятні інвестиційні проекти. Якщо весь прибуток доцільно використовувати для реінвестування, дивіденди не виплачуються зовсім, навпроти, якщо в підприємства немає прийнятних інвестиційних проектів, прибуток у повному обсязі направляється на виплату дивідендів. Основні розробки в рамках цієї теорії були виконані Франко Модильяни і Мертоном Міллером у 1961 році.

Опоненти цієї теорії вважають, що дивідендна політика впливає на величину сукупного багатства акціонерів. Основним ідеологом другого підходу до проблеми вибору дивідендної політики є М. Гордон. Основний його аргумент виражається крилатою фразою : «Краще синиця в руці, чим журавель у небі» і полягає в тому, що інвестори, виходячи з принципу мінімізації ризику, завжди передбачають поточні дивіденди можливим майбутнім, так само як і можливому приросту акціонерного капіталу. Крім того, що поточні дивідендні виплати зменшують рівень невизначеності інвесторів щодо доцільності і вигідності інвестування в дане підприємство; тим самим їх задовольняє менша норма доходу на інвестований капітал, що приводить до зростання ціни акціонерного капіталу. Навпроти, якщо дивіденди не виплачуються, невизначеність зростає, зростає і прийнятна для акціонерів норма доходу, що приводить до зниження ціни акціонерного капіталу.

Кожне підприємство повинне вибирати свою суб'єктивну політику виходячи насамперед із властивих йому особливостей.

Можна виділити дві основні інваріантні задачі, розв'язувані в процесі вибору оптимальної дивідендної політики. Вони взаємозалежні і полягають у забезпеченні:

а) максимализации сукупного надбання акціонерів;

б) достатнього фінансування діяльності підприємства.

Ці задачі ставляться в главу кута при розгляді всіх основних елементів дивідендної політики: джерел дивідендів, порядку їхньої виплати, видів дивідендних виплат і ін.

Нормативні документи, у тому чи іншому ступені регулюють різні сторони господарської діяльності, у тому числі і порядок виплати дивідендів. Крім того, існують і національні традиції в змісті дивідендної політики, загальних тенденціях у відношенні виплати дивідендів. Крім них існують і інші обставини, що впливають на дивідендну політику:

а). Обмеження правового характеру.

Власний капітал підприємства складається з трьох великих елементів: акціонерний капітал, емісійний доход, нерозподілений прибуток. У більшості країн законом дозволена одна з двох схем - на виплату дивідендів може витрачатися або тільки прибуток (прибуток звітного періоду і нерозподілений прибуток минулих періодів), або прибуток і емісійний доход.

Величина остаточного дивіденду в розрахунку на одну акцію пропонується на твердження зборам спостережною Радою товариства. Розмір дивіденду не може бути більше рекомендованого Радою, але може бути зменшений зборами. Що стосується фіксованого дивіденду по привілейованих акціях, так само як і відсоток по облігаціях, то він установлюється при їхньому випуску.

б). Обмеження контрактного характеру.

Величина виплачуваних дивідендів регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче одержати довгострокову позичку. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, у контракті, як правило, обмовляються або межа, нижче якого не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або мінімальний відсоток реинвестуємого прибутку. В Україні подібної практики немає; віддаленим аналогом її виступає обов'язковість формування резервного капіталу в розмірі не менш 10 % статутного капіталу суспільства.

в). Обмеження в зв'язку з недостатньою ліквідністю.

Дивіденди в грошовій формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо в підприємства є гроші на розрахунковому чи рахунку грошові еквіваленти, конвертовані в гроші, достатні для виплати.

г). Обмеження в зв'язку з розширенням виробництва.

Багато підприємств, особливо на стадії становлення, зіштовхуються з проблемою пошуку фінансових джерел доцільного розширення виробничих потужностей. У цих випадках нерідко прибігають до практики обмеження дивідендних виплат.

д.) Обмеження в зв'язку з інтересами акціонерів.

Визначаючи оптимальний розмір дивідендів, директорат підприємства й акціонери повинні оцінювати, як величина дивіденду може вплинути на ціну підприємства в цілому. Остання, зокрема, виражається в ринковій ціні акцій.

е). Обмеження рекламно - фінансового характеру.

В умовах ринку інформація про дивідендну політику компаній ретельно відслідковується аналітиками, менеджерами, брокерами й ін. Збої у виплаті дивідендів, будь-які небажані відхилення від сформованої в даній компанії практики можуть привести до зниження ринкової ціни акцій. Тому нерідко підприємство змушене підтримувати дивідендну політику на досить стабільному рівні, незважаючи на можливі коливання кон'юнктури.

Відповідно до українського законодавства порядок виплати дивідендів обмовляється при випуску цінних паперів і викладається на зворотному боці акції і сертифіката. На дивіденд мають право акції, придбані не пізніше чим за 30 днів до офіційно оголошеної дати його виплати.

Раді директорів і загальним зборам акціонерів забороняється повідомляти і виплачувати дивіденди в наступних випадках:

а) у річному балансі суспільства маються збитки ( доти, поки вони не будуть покриті чи не буде зменшений статутний капітал);

б) суспільство неплатоспроможне чи може стати таким після виплати дивідендів.

Розмір дивіденду оголошується без обліку податків. Виплата дивідендів здійснюється або самим суспільством, або банком - агентом. Дивіденд може виплачуватися акціями, облігаціями і товарами, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства.

з) Дивідендна політика і регулювання курсу акцій.

Курсова ціна акцій і дивідендна політика взаємозалежні, хоча якоїсь визначеної формалізованої залежності не існує.

У фінансовому менеджменті розроблені прийоми штучного регулювання курсової ціни:

- дроблення;

- консолідація;

- викуп акцій.

Методика дроблення , називана ще методикою розщеплення, чи спліта, акцій, не відноситься безпосередньо до форми виплати дивідендів, однак вона може впливати на їхній розмір. Членування акцій на менші акції виробляється звичайно процвітаючими компаніями, акції яких згодом підвищуються в ціні. Багато компаній намагаються не допустити занадто високої ціни своїх акцій, оскільки це може вплинути на їхню ліквідність (загальновідомо, що за інших рівних умов більш низькі в ціні акції більш ліквідні). Можлива і зворотна процедура (консолідація акцій) - кілька старих акцій міняються на одну нову (пропорції можуть бути будь-якими).

Що стосується дивідендів, те тут усе залежить від правління, Ради і самих акціонерів; зокрема, дивіденди можуть змінитися пропорційно зміні номінальної вартості акцій, тобто членування акцій на менші акції в принципі не впливає на частку кожного акціонера в активах компанії. Однак якщо нова номінальна вартість і новий розмір дивіденду були встановлені з використанням різних алгоритмів, це може вплинути на одержуваний акціонерами доход.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу засобів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими воно розпоряджається самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.

Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні підприємства, його значна частина у виді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки його використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що направляється на нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовується на нагромадження, направляється на соціальний розвиток підприємства.

Рис.3 Загальна схема функціонування фінансово - товарних потоків в процесі розширеного відтворення

ВИСНОВКИ

Максимізація прибутку - як цільова функція виробника - спрямована на максимізацію результату виробництва благ (товарів і послуг) при: наявності платоспроможного попиту на вироблені товари і послуги; наявності необхідних ресурсів виробництва і рівня виробничих можливостей (технологій) за прийнятною ціною їхньої рідкості.

Принцип економічної раціональності в максимізації прибутку існує в двох варіантах:

Максимізація корисного ефекту - виконання виробничої функції таким чином, щоб при наявності визначеного обсягу ресурсів досягти максимального результату (випуску продукції, реалізації, прибутку, корисності) . Характерно для виробництва товарів, які гарантовано посіли на ринку і стійко знаходяться з дефіцитом по попиту на ринку збуту.

Мінімізація витрат: виконання виробничої функції таким чином, щоб досягти максимального результату при як можна меншому використанні ресурсів. Характерно для початкового обороту розширеного відтворення, з урахуванням обмеження виділеного початкового капіталу.

Основою економічної раціональності є одержання результату, порівняного з рівнем нормального прибутку від альтернативного вкладення використаних ресурсів (так називані альтернативні витрати чи упущений доход) у будь-яке інше виробництво.

Економічний вибір максимізації прибутку з механізмом контролю правильності вибору по альтернативних витратах - це сучасний ринковий механізм, що замінив нормативно-планову рентабельність виробництв при командному соціалізмі.

Як і нормативна рентабельність, раціональний економічний вибір максимізації прибутку спрямований на мінімізацію витрат виробництва й одночасно орієнтований на прогнозування динаміки цін при зміні ринкового попиту.

Нормальний прибуток - ринковий економічний показник , що є основою раціонального (альтернативного) економічного вибору виробника, а також інвестора. Нормальний прибуток - основа міжнародного руху інвестиційного капіталу, що прагне в країни з його відносно високим рівнем (приклад - інвестиції нерезидентів у високоприбуткові держоблігації України в 1995 -1997 роках, що знизили потік інвестування в реальне виробництво з більш низьким рівнем нормального прибутку).

У той же час раціональний економічний вибір - як комплексний механізм - може використовуватися при державному регулюванні ринку необхідних малоприбуткових товарів шляхом застосування знижених ставок податків чи субсидування виробництва, що еквівалентно зниженню явних витрат виробництва, тобто підвищенню бухгалтерського прибутку і, відповідно, наближенню його до рівня нормального прибутку.

Звідси формування прибутку в акціонерних підприємствах виконується не тільки на умовах самоокупності та самофінансування підприємства, але й виходячи з принципу економічної рентабельності відрахування частини чистого прибутку акціонерам, як їх доход на вкладений капітал на рівні не нижче нормального прибутку.

Таким чином, у сучасних формах хазяйнування підприємств валовий, балансовий , чистий прибуток та нормальний (дивідендний) рівень прибутку є взаємозалежними , при цьому фінансове управління підприємства виконується по принципу «Знизу - Вгору» - від планування нормального прибутку до встановлення нормативів на балансовий прибуток та валові доходи і витрати основного виробництва.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ

1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства - Київ, «Либідь», 1998

2. Буряковський В.В., Кармазін В.Я., Каламбет С.В. Фінанси підприємств - Дніпропетровськ, «Пороги», 1998

3. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII ( від 17 травня 2001 року N 2409-III)

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // В редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР ( із змінами станом на 16 січня 2003 року N 429-IV )

5. Закон України «Про податок на додану вартість»// В редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР ( із змінами станом на 16 січня 2003 року N 429-IV )

6. Економіка підприємства. Підручник в 2-х томах. Під ред. .С.Ф. Покропивного - К.:вид-во «Хвиля-прес», 1995

7. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник.- К.: МАУП,2000

8. Ковалев В.В. Финансовый анализ, Москва, «Финансы и статистика»,1995

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

11. Статистика підприємництва: навч. посібник / під ред. П.Г. Вашківа - К.: «Слобожанщина» , 1999 - 600 с.

12. Фінанси підприємств. Підручник /За ред. А.М. Поддєрьогіна - К.:КНЕУ,2000

13. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. «Финансы предприятий» Учебное пособие 1998 г..

14. Ястремський О.І. Грищенко О.Г. Основи мікроекономіки. Підручник. - Київ, «Знання», 1998.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА ( ВАРІАНТ № 12 )

2.1 Вихідні дані для розрахунків

Завдання:

1). Визначити виробничу програму підприємства, для чого розрахувати обсяги продукції у трудових показниках, обсяг товарної, реалізованої, валової, нормативно-чистої і умовно-чистої продукції.

2). Розрахувати кількість необхідного персоналу для виконання виробничої програми:

- чисельність робочих - підрядників;

- чисельність виробничо-промислового персоналу;

3). Визначити продуктивність праці як показник ефективності використання трудових ресурсів; пояснити важливість цього фактора, переваги і вади показників, одержаних при обчислюванні продуктивності праці, виходячи з обсягу виробництва продукції за різними вимірами;

4). Визначити виробничу потужність, виробничі фонди і ефективність ї використання, вартість нормованих оборотних засобів( за відомими методами з поясненнями недоліків); тривалість одного обороту; фондовід- дачу, фондоємність, фондоозброєність, рентабельність підприємства (норма прибутку);

5). Скласти собівартість товарної продукції за елементами і визначити її структури; викласти зміст елементу «інші витрати» № розрахувати, на скільки відсотків збільшиться прибуток, що залишається на підприємстві, якщо елемент «інші витрати» буде зменшений на визначений відсоток (маючи на увазі, що оптова ціна зберігається, прибуток у вихідному стані приймається за 100%);

6). Розрахувати оптову і відпускну ціни на продукцію;

7). Розрахувати прибуток, що одержує і що залишається на підприємстві і розподілити його між фондами; визначити розмір фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

8). Визначити, які суми сплачує підприємство у вигляді акцизного збору, податку на додану вартість, податку на прибуток для виконання своїх обов'язків перед бюджетами, а також суми внесків у соціальні фонди (пенсійний, сприяння зайнятості населення, соціального страхування);

9). Оцінити діяльність підприємства у соціальному напрямку; розрахувати середню заробітну плату працівників і робітника відрядника; визначити скільки квартир може придбати підприємство для працівників і їх родин за рахунок фонду соціального розвитку;

10). Проаналізувати одержані показники.

Таблиця 1 - Вихідні дані варіанту № 12 курсової роботи (виробнича програма)

Показники	Номенклатура виробів
	А	В	С
1. Кількість одиниць продукції, тис. шт.	83	91	25
2. Трудомісткість технологічна, нормо-годин	19,0	20,0	15,0
3. Розряд, за яким тарифікується робота по виготовленню продукції	4	5	3
4. Повна собівартість одиниці продукції, грош. один.	275	179	266
5. Частка матеріальних витрат у собівартості	0,36	0,31	0,43
6. Норматив рентабельності, розрахований відносно собівартості, % (параметр узятий без урахування матеріальних витрат)	28	25	20
7. Балансова вартість основних виробничих фондів , млн. грош. один.	36
8. Середня норма амортизаційних відрахувань, %	18
9. Зміна обсягів незавершеного виробництва за звітно-розрахунковий період, тис. грошових один.	- 410
10. Зміна залишків товарної продукції за звітно-розрахунковий період, тис. грош. один.	+ 190
11. Рентабельність продукції, %	27	21	18
12. Коефіцієнт використання виробничих потужностей	0,83
13. Кількість виробників, які одночасно виготовляють продукцію, чол.	3	3	3
14. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	3,3
15. Ставка акцизного збору, %	25	10	8
16. Надходження від реалізації непотрібних основних виробничих фондів ( в кінці року) , тис. грош. один.	700
17. Зменшення елементу «інші витрати» в %	10
Показники	Номенклатура виробів
	А	В	С
18. Доля робочих відрядників у чисельності виробничо-промислового персоналу становить	0,6
19. Дійсний фонд робочого часу одного середньо списового робітника складає , в годинах на рік	1810
20. Коефіцієнт заробітної плати (для визначення нормативно-чистої продукції ) неосновного персоналу дорівнює (відносно фонду заробітної плати основних робітників-відрядників)	0,46
21. Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, розподіляється між фондами таким чином ( у %) : ФРВНТ (фонд розвитку виробн -ва) ФСР(фонд соц. розвитку) ФМЗ (фонд матер. заохочення) Резервний фонд	50 15 30 5
22. Фонд матеріального заохочення (ФМЗ) на __ використовується для видачі премій	100%
23. Двокімнатна квартира коштує в тис. грош. один.	15
24. Додаткова заробітна плата становить __ % від ОЗП	23
24. Годинні тарифні ставки в гр. один./1год по розрядам становлять : 1 розряд 2 розряд 3 розряд 4 розряд 5 розряд 6 розряд	1,54 1,67 1,82 2,07 2,34 2,72

2.2 Визначення виробничої програми

1. Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні трудові та вартісні показники.

Натуральні показники - це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою ( Табл.1 - по виробам А,В,С - обсяги кожного виробу у тис. штук).

Маючи трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і означену завданням кількість, можна розрахувати виробничу програму у трудових показниках, тобто розрахувати трудомісткість всієї виробничої програми.

(1.1)

а) Для продукції А:

б) Для продукції В :

в) Для продукції С :

г) Загальний обсяг трудомісткості всієї виробничої програми :

2. Чисельність необхідних працівників-відрядників для виконання річної програми ( при фонді робочого часу згідно вихідних даних 1810 нормо-годин/рік ) та коефіцієнті загрузки обладнання (0,83 - за рахунок простоїв та ремонтів) дорівнюватиме :

а) Для продукції А:

б) Для продукції В :

в) Для продукції С :

г) Загальна кількість працівників-відрядників становитиме :

д.) Враховуючи вихідні дані про коефіцієнт працівників-відрядників в загальній кількості працівників підприємства ( Табл.1 пункт 18) , загальна кількість розраховується як :

3. Загальна сума основної тарифної оплати праці для виготовлення річної програми згідно вихідним даним становитиме :

а) Загальна сума основної тарифної зарплати працівників-відрядників становитиме:

б) Загальна сума основної та додаткової заробітної плати працівників-відрядників становитиме (враховуючи коефіцієнт Кдзп з табл.1) :

в) Загальна сума основної та додаткової заробітної плати (ФЗП перс) всього виробничого персоналу, враховуючи коефіцієнт невиробничого персоналу (табл.1) розраховується як:

г) Загальні витрати на фонд заробітної плати в собівартості продукції з врахуванням коефіцієнта відрахувань в 4 соціальні фонди становитиме:



4.Для роз рахування виробничої програми у вартісних показниках необхідно насамперед визначити структуру ціни одиниці виробу (табл.2) .

Таблиця 2 - Структура ціни продукції

Повна собівартість	Прибуток виробника	Акцизний збір	ПДВ	Націнка збутової організації	Націнка торгівельної організації
				Витрати	Прибуток1	ПДВ1	Витрати	Прибуток2	ПДВ2
Ціна оптова виробника
Ціна відпускна виробника
Ціна збутова (збутової оптової організації)
Ціна роздрібна (торгівельної організації)

*) ПДВ = 20% від ціни оптової виробника + Акцизний збір;

ПДВ1 = 20 % з різниці (Ціна збутова - Ціна відпускна виробника);

ПДВ2 = 20 % з різниці (Ціна роздрібна - Ціна збутова);

5. Рентабельність продукції розраховується як:

(1.2)

де Цопт,і - оптова ціна виробника для одиниці і-ї продукції;

Nі - обсяги і-ї продукції;

Сі - повна собівартість одиниці і-ї продукції БАЛПРі - загальний балансовий прибуток по і-й продукції

ЧПі - загальний чистий прибуток по і-й продукції після оподаткування 25% податком на балансовий прибуток.

6. За означеною в вихідних даних рентабельністю (табл. 1 пункт 11) розраховуємо по рівнянню (1.2) оптові ціни одиниці і-ї продукції по номенклатурі ( m = 1,2,3 ) :

(1.3)

а) Для продукції А

б) Для продукції

в) Для продукції С

7. Чистий прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток та розподіляється в фонди згідно нормативам вихідних даних ( табл.1 пункт 21) , згідно формулі (1.2) розраховується як :

а) для продукції А:

б) для продукції В:

в) для продукції С :

8. Загальна вартість обсягу товарної продукції по номенклатурі А,В,С, яка підготовлена для постачання споживачам, розраховується як :

(1.4)

9. Реалізована за звітний період продукція підприємства - це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти у зазначений термін. Реалізована продукція розраховується наступним чином :

(1.5)

де ТПСКЛ(0) - вартість залишків готової товарної продукції на складі на початок звітного періоду;

ТПСКЛ(1) - вартість залишків готової продукції на складі на кінець звітного періоду;

Згідно з вихідними даними ( Табл.1 пункт 10)

10. У валову продукцію включають ( у вартісному виразі) всю продукцію незалежно від ступеня її готовності, тобто враховується не тільки товарна продукція , але і зміна залишків незавершеного виробництва:

(1.6)

де ПНЗВ(1) - вартість залишків незавершеного виробництва на кінець звітного періоду;

ПНЗВ(0) - вартість залишків незавершеного виробництва на початок звітного періоду;

11.Скоригований чистий прибуток підприємства до розподілу в фонди розраховується (з врахуванням рівня реалізації виробленої товарної продукції та залишків на складах, а також реалізації частини основних фондів із сплатою податку на прибуток - 25%), як:

(1.7)

12. Враховуючи, що згідно вихідних даних весь ФМЗ(100%) витрачається на додаткову заробітну плату(табл.1 пункт 22) , коефіцієнт премії з ФМЗ виробничого персоналу підприємства (премія не входить до собівартості продукції, бо сплачується з прибутку, але з неї також сплачуються взноси до 4-х соціальних фондів) розраховується як :

13. Нормативно-чиста продукція, як відомо, відображає знову утворену вартість і обчислюється за такою формулою :

(1.8)

де НЧП - загальний випуск нормативно-чистої продукції , грош. од.;

Ni - випуск продукції і-го найменування в натуральних одиницях(шт.) (і = А,В,С);

НОРМЧПі - норматив одиниці чистої продукції і-го найменування, в грош. од.

Норматив одиниці чистої продукції і-го найменування розраховується за формулою :

(1.9)

де ЗПзаг відр(і) - загальний фонд заробітної плати (основної та додаткової) з нарахуванням у 4 соціальні фонди , який витрачається на виготовлення 1 шт. виробу і-ї номенклатури;

Кзп неосн - коефіцієнт заробітної плати неосновного персоналу;

Пнорм(і) - нормативний прибуток на одиницю продукції і-го найменування;

(1.10)

де Сі - повна собівартість одиниці продукції і-го найменування, грош. од.(табл.1 пункт 4);

См(і) - витрати на матеріали в собівартості виготовлення одиниці продукції і-го найменування (коефіцієнт від Сі в табл.1 пункт 5);

Рнорм(і) - нормативна рентабельність, розрахована по відношенню до собівартості без матеріальних витрат, %(табл.1 пункт 6);

(1.11)

де Тст(і) - годинна тарифна ставка розряду, за яким працює робітник при виготовленні продукції і-го найменування, грош.од./нормо-годину;

Нтруд(і) - трудомісткість виготовлення одиниці і-ї продукції в нормо - годинах;

Ксоц_фонд = 1, 40 (мінімум) - відрахування в 4 соціальні фонди від фонду основної та додаткової заробітної плати:

- 32% -Пенсійний фонд;

- 2,9 % - фонд тимчасової непрацездатності;

- 2,1 % - фонд безробіття;

- 1,0 - 12,0 % - фонд нещасного випадку(норматив для виробничих підприємств);

Розрахунки за формулою (1.11) з використанням вихідних даних (табл.1) та коефіцієнту Кдзп відр , дають наступні результати :

а) Продукція А :

- Для продукції А (тариф №4)

б) Продукція В :

- Для продукції В (тариф №3):

в) Продукція С :

- Для продукції С (тариф №5):

Розрахунки за формулою (1.10) з використанням вихідних даних (табл.1) дають наступні результати :

а) Продукція А:

б) Продукція В:

в) Продукція С:

Розрахунки за формулою (1.9) з використанням вихідних даних (табл.1) дають наступні результати :

а) Продукція А :

б) Продукція В :

в) Продукція С :



Розрахунки обсягу нормативно-чистої продукції за формулою (1.8) дають наступний результат

14. Умовно-чиста продукція УЧП відрізняється від нормативно-чистої НЧП на величину річних амортизаційних відрахувань :

(1.12)

Згідно вихідних даних (табл.1 пункти 7,8), оскільки продаж частини основних фондів (табл.1 пункт 16) виконується в кінці року, величина умовно-чистої продукції розраховується як :

15. В табл.3 наведені розраховані показники виробничої програми підприємства:

Таблиця 3 - Показники виробничої програми підприємства

№п/п	Назва показника	Одиниця вимірювання	Значення показника
1.	Загальний обсяг машинно-технологічної трудомісткості виробничої програми	нормо-годин	3 772 000,00
2.	Розрахункова чисельність виробничого персоналу працівників-відрядників для виконання робочої програми з врахуванням простоїв та ремонту обладнання	чол.	2 511
3.	Загальна чисельність виробничого та управлінсько-виробничого персоналу підприємства	чол.	4 185
4.	Фонд основної та додаткової заробітної плати, нарахований основним працівникам-відрядникам	гр.од.	10 092 998,7
5.	Фонд основної та додаткової заробітної плати, нарахований усьому виробничо-управлінському персоналу підприємства	гр.од.	18 690 738,33
6.	Затрати підприємства на загальний фонд заробітної плати з врахуванням нормативних відрахувань у 4 соціальних фонда	гр.од.	25 793 218,90
7.	Вартість обсягу випущеної товарної продукції в внутрішніх оптових цінах підва	гр.од.	60 137 920,00
8.	Вартість обсягу реалізованої товарної продукції в внутрішніх оптових цінах під-ва	гр.од.	59 947 920,00
9.	Вартість обсягу валової продукції в внутрішніх оптових цінах підприємства	гр.од.	59 727 920,00
10.	Вартість скоригованого чистого прибутку підприємства до розподілу у фонди під-ва	гр.од.	11 229 502,22
11.	Сума чистого прибутку розподілена в фонд ФРВНТ	гр.од.	5 614 751,11
12.	Сума чистого прибутку розподілена в фонд ФСР	гр.од.	1 684 425,33
13	Сума чистого прибутку розподілена в фонд ФМЗ	гр.од.	3 368 850,66
14	Сума чистого прибутку розподілена в фонд РФ	гр.од.	561 475,11
15.	Вартість нормативно -чистої продукції	гр.од.	27 991 690,00
16.	Вартість умовно-чистої продукції	гр.од.	34 471 690,00

2.3 Розрахунки продуктивності праці на підприємстві

Результати розрахунків продуктивності праці виробничого персоналу, загального персоналу підприємства в трудових показниках (нормо-годинах машинно-технологічної трудомісткості на чол.) та вартісних( гр. од. на чол.) наведені в табл.4 (згідно даних табл.3) :

Таблиця 4 - Показники продуктивності праці на підприємстві

№п/п	Назва показника продуктивності праці	Одиниця вимір.	Значення показника
1.	Продуктивність праці в машинно-технологічній трудомісткості на одного основного працівника - відрядника (за рік)	нормо-годин чол	1 502,19
2.	Продуктивність праці в машинно-технологічній трудомісткості на одного працівника підприємства (за рік)	Нормо годин чол.	901,31
3.	Загальний коефіцієнт характеристики підприємства по використання нормативного робочого річного фонду (1810 нормо-годин чол) у розрахунку на продуктивність праці одного працівника підприємства	п.2/1810,0	0,498
4.	Продуктивність праці в вартісних показниках товарної продукції на одного основного працівника-відрядника	гр. од./чол.	23 949,79
5.	Продуктивність праці в вартісних показниках товарної продукції на одного працівника з загальної чисельності виробничо-управлінського персоналу підприємства	гр. од/чол.	14 369,87
6.	Середній фонд витраченої заробітної плати з нарахуваннями у 4 соціальні фонди на одного працівника з загальної чисельності виробничо-управлінського персоналу під-ва	гр. од/чол.	6 163,25
7.	Процент витрат на фонд заробітної плати в вартості товарної продукції по оптовим цінам підприємства	% (п.6/п.5)	42,89 %
8.	Продуктивність праці в вартісних показниках скоригованого чистого прибутку на одного працівника з загальної чисельності виробничо-управлінського персоналу	гр. од/чол.	2 683,27
9.	Умовна рентабельність утримання одного працівника з загальної чисельності виробничо-управлінського персоналу підприємства (відношення заробленого чистого прибутку до витраченого фонду заробітної плати)	% (п.8/п.6)	43,53 %

2.4 Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання

1. Виробнича потужність ( в умовних одиницях, оскільки виробництво багатономенклатурне) дорівнює :

(1.13)

де ВИР_П - виробнича потужність в умовних одиницях;

Кввп - коефіцієнт використання виробничої потужності(простої та ремонти - Табл.1);

Nф_ум - фактичне виробництво в умовних одиницях;

(1.14)

де - загальна машино ємність усієї виробничої програми, нормо годин;

_ум - машино ємність однієї умовної одиниці продукції, нормо - год. шт..

Машиноємність одиниці продукції і-го найменування може бути визначена як частка від ділення трудомісткості одиниці і-ї продукції на кількість працівників ЧОД (і), що одночасно виготовляють цю продукцію (табл.1 пункти 1,2,13 )

(1.15)

Машиноємність однієї умовної одиниці розраховується як середньозважена машино ємність за формулою:

(1.16)

При цьому сумарна натуральна виробнича програма А+В+С=199 000 шт.

2. Ефективність використання основних виробничих фондів підприємства визначається такими показниками як - фондовіддача Ф від, фондоємність Фєм, фондоозброєність Фозб :

(1.17)

(1.18)

(1.19)

де ТП - вартість обсягу товарної продуції підприємства в оптових цінах;

ЧПВП - загальна чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства;

ОВФ середн. - середньорічна вартість основних виробничих засобів;

(1.20)

де ОВФ(0) - вартість основних виробничих засобів(фондів) на початку року;

АМОРТ - вартість нарахованої за рік амортизації ОВФ;

РЕАЛовф - реалізована вартість ОВФ за рік при продажу за причиною невикористання;

Згідно з вихідними даними табл.1 розрахунки по формулі (1.20) дають наступний результат:



З використанням даних розрахунків з табл.2 , результати розрахунків за формулами (1.17)- (1.19) будуть наступні:

3. Середньорічна вартість нормованих оборотних засобів Озн ср розраховується за формулою :

(1.21)

де Коб - коефіцієнт оборотності нормованих оборотних засобів згідно вихідних даних табл.1 пункт 14;

РП - вартість реалізованої продукції згідно табл.2;

4. Узагальненим показником ефективності діяльності підприємства є рентабельність його капіталу ( віддачі суми основних фондів та нормованих оборотних засобів), яка розраховується за формулою :

 (1.22)

де СКЧПР - скоригований чистий прибуток підприємства після оподаткування податком на прибуток(табл.2);

2.5 Складання собівартості товарної продукції та визначення її структури

1.Частка матеріальних витрат у собівартості товарної продукції розраховується з використанням вихідних даних табл.1 пункт 1,4,5 як :

2. Частка витрат на загальний фонд заробітної плати згідно табл.2 дорівнює :

3. Частка витрат на амортизаційні відрахування дорівнює :

4. Частка «інші витрати» в собівартості розраховується за формулою:



Таким чином, задані вихідні дані по повній собівартості продукції по варіанту № 12 не відповідають розрахунковій калькуляції витрат. Відповідно, амортизаційні витрати з 18% повинні бути зменшені до 10%.

Таблиця 5 - Показники структури собівартості продукції на підприємстві

№п/п	Назва елементу собівартості	Грошові одиниці	% доля
1.	Загальна собівартість продукції А+В+С	45 764 000 гр. од.	100,0 %
2.	Частка матеріальних витрат в собівартості	16 126 090 гр. од.	35,23 %
3.	Частка фонду оплати праці з нарахуваннями в 4 соціальні фонди в собівартості	25 793 218 гр. од.	56,36 %
4.	Частка витрат на амортизацію ОФ в собівартості	3 844 692 гр. од.	8,4 %
5.	Частка «Інші витрати» в собівартості	0 гр. од.	0,0 %

Незначний рівень «Інших витрат» за результатами розрахунків робить задачу їх зниження безперспективною (результат завдання вихідних даних).

2.6 Розрахунок відпускних цін та виконання підприємством своїх обов'язків перед бюджетом і соціальними фондами

1. Відпускні ціни виробника, згідно з схемою формування цін в розділі 1.1 , розраховуються як оптові ціни(внутрішні ціни виробника) плюс акцизний збір в % від оптової ціни(згідно умов табл.1 пункт 15) плюс податок на додану вартість ПДВ- 20% з суми (оптова ціна + акцизний збір)

а) Для одиниці продукції А

б) Для одиниці продукції В

в) Для одиниці продукції С

2. Податки, сплачені підприємством до бюджету, розраховуються як :

а) Акцизний збір:

б) Податок на додану вартість :

3. Податок на прибуток, сплачений підприємством до бюджету, становить:

4. Сумарні збори до 4-х соціальних фондів з загального фонду основної та додаткової заробітної плати(собівартість продукції) та фонду премії з прибутку становлять :

Ксоц_фонд = 1, 40 (мінімум) - відрахування в 4 соціальні фонди від фонду основної та додаткової заробітної плати:

- 32% - пенсійний фонд;

- 2,9 % - фонд тимчасової непрацездатності;

- 2,1 % - фонд безробіття;

- 3,0 - 12,0 % - фонд нещасного випадку(норматив для виробничих підприємств);

2.7 Соціальна діяльність підприємства

1. Розрахунки чисельності працюючих та фондів основної та додаткової заробітної плати наведені в табл.2 , 3 та відповідних розділах:

а) Середньомісячна основна та додаткова (коефіцієнт преміювання = 1,110 із ФЗМП) заробітна плата основного працівника відрядника становить :

б) Середньомісячна основна та додаткова (+коефіцієнт преміювання = 1,110із ФЗМП) заробітна плата неосновного працівника відрядника становить:

2. Розподіл чистого прибутку у фонди підприємства приведений в розрахунках розділу 1.2. Якщо за вихідними умовами завдання весь фонд ФСР буде спрямований на придбання квартир за вартістю приведеною в табл.1 пункт 23, то підприємство може придбати :

тобто за результатами року можуть отримати квартири :

Що є дещо замалим для такого великого трудового колективу.

Висновки

Основним показником проаналізованого підприємства слід визначити наступний :

- Рентабельність капіталу підприємства за чистим прибутком становить 22,17 % , що робить підприємство інвестиційну привабливим на рівні без ризикової альтернативної вартості грошей 7% річних(облікова ставка НБУ) та комерційної ризикової альтернативно-депозитного доходу 16% річних (депозитна ставка комерційного банку);

- Рівень заробітної плати основного (372 гр. од./міс) та неосновного (475 гр. од./міс) персоналу підприємства нижче ніж середній рівень по промисловості (480 грн./міс) в Україні на кінець 2003 року, одначе якщо умовна грошова одиниця - це долар США ( курс 5,32 грн. умовн. гр. од), то рівні заробітної плати на підприємстві є привабливими. При цьому більший рівень заробітної плати неосновного персоналу вказує на невірне формування співвідношення тарифних ставок відрядників та окладів неосновного персоналу, оскільки за вихідними даними 40 % чисельності неосновного персоналу оплачуються 46 % загального фонду заробітної плати

- задані вихідні дані по повній собівартості продукції по варіанту № 12 не відповідають розрахунковій калькуляції витрат. Відповідно, амортизаційні витрати з 18% повинні бути зменшені до 10%.