Аналіз ефективності оплати праці в ВАТ "НВО "Сумський завод "Насосенергомаш"

Дf_(d) = Уf₀d_T1 - Уf₀d_T0 = У(d_T1 - d_T0)f₀.

Поважливе місце в аналізі оплати праці має зіставлення темпів підвищення рівня оплати та продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці є головним фактором зростання добробуту населення, і тому спостереження за тим, як змінюється ефективність суспільного виробництва, має велике практичне значення.

Розрахунок показників динаміки здійснюють на основі середніх величин (середнього заробітку і середнього виробітку) в розрахунку на одного робітника або працівника.

Зіставлення темпів зростання продуктивності праці і оплати праці дозволяє розраховувати коефіцієнт випередження:

к

де Уq₁ / УF₁; Уq₀ / УF₀ - оплатовіддача у звітному і базисному періодах, що відбиває вартість виробленої продукції у розрахунку на 1 грн. фонду оплати праці.

Крім того, на основі зіставлення темпів приросту продуктивності праці і оплати праці розраховують коефіцієнт еластичності:

де ДI_W - темп приросту продуктивності праці;

ДI_f - темп приросту оплати праці.

Коефіцієнт еластичності характеризує ступінь зв'язку між цими ознаками і відбиває, на скільки відсотків змінилася продуктивність праці при збільшенні середнього заробітку на 1%.

4. Шляхи підвищення ефективності використання фонду заробітної плати

Як раніш, так і зараз існує проблема недосконалості форм і механізмів мотивації високопродуктивної праці. Оплата праці строго регулювалася і залежала від рівня розряду того чи іншого працівника. У теперішніх ринкових відносинах ми прямо зштовхнулися з проблемою ринкової оплати праці і старою збереженою системою оплати. При виниклій дешевині праці з'явилася невідповідність рівня його оплати за старою схемою - з'явилися диспропорції. Це зв'язано з тим, що деякі галузі виробництва могли себе економічно виправдувати, а деякі трималися на державних субсидіях і при переході на ринкові відносини не змогли витримати гострої конкуренції ринку. Це привело до так званої «несправедливої» оцінці праці. В умовах непередбачуваності і невизначеності оцінки праці виникла гонка заробітної плати і цін, що лише збільшувала соціальну напруженість у суспільстві і стала додатковим стимулом збільшення інфляції, виникла різниця між ростом цін на товари і послуги й індексацією заробітної плати. Неадекватність оцінки праці, програвання росту цін, невиплати зарплати - усе це привело до того, що праця перестала відігравати першорядну роль у житті суспільства.

Дана нестабільність породила масу проблем: бідність працюючого населення, відтік висококваліфікованої робочої сили в різні сфери, спад виробництва, скорочення споживчого попиту. Усе це виникло через несвоєчасне і непродумане рішення питань, що виникли у результаті реформ.

Одна з основних проблем у сфері оплати праці - хронічне зменшення реальної заробітної плати основної маси працюючих. Хоча в деяких сферах діяльності і вдавалося компенсувати інфляційне падіння заробітної плати, але люди, що одержують середню (чи менше середньої) заробітну плату, постійно програють жорстоку гонку з цінами. Через відсутність компенсацій інфляційних втрат середня заробітна плата виявилася реально заниженої в порівнянні з дореформеним періодом у 4,1 рази, а мінімальна - більш ніж у 10 разів.

Інфляційне знецінення заробітної плати доповнюється твердим регулюванням її виплат у бюджетній сфері відповідно до Єдиної тарифної сітки.

Що стосується мінімальної заробітної плати, те теоретично і практично дана проблема не нова і важко розв'язувана. Очевидно, просто «нагорі» не усвідомлюють її щиру роль в економіці, а «низи» не домагаються дотримання своїх елементарних соціальних і економічних прав, голос же наукової громадськості з цього приводу практично не чутний. Але актуальність проблеми, проте, не знижується, а, навпаки, підсилюється, що вимагає негайного прийняття соціально й економічно справедливого закону про мінімальну заробітну плату.

Він необхідний з багатьох причин.

По-перше, введення соціально гарантованого мінімуму заробітної плати встановлює нижчу границю ефективності праці, змушує роботодавців усіх форм власності підвищувати кваліфікацію працівників, їхній освітній і професійний рівень з метою поліпшення якості і збільшення продуктивності праці, обмежує якоюсь мірою приплив в економіку некваліфікованої робочої сили, що сприяє поліпшенню її якісного складу, а це особливо важливо в умовах повного науково-технічного прогресу.

По-друге, встановлення нормального рівня мінімальної заробітної плати вплине на заробітну плату середньо- і висококваліфікованих працівників, тому що буде перешкоджати продуктивному зниженню ціни їхньої праці. Ця обставина також дуже важлива для України, тому що заробітна плата цих категорій працівників набагато нижче, ніж у розвитих і навіть середньо розвитих країнах. Але є ще один аспект проблеми - взаємодія заробітної плати й ефективності на мікрогосподарському рівні. Добре відомий досвід рішень даної проблеми в процвітаючих корпораціях світу.

По-третє, прийняття соціально справедливого закону про мінімальну заробітну плату дозволить зменшити надмірну диференціацію доходів, що провокує соціальну нестабільність і розкручування інфляційної спіралі.

По-четверте, встановлення обґрунтованого рівня мінімальної заробітної плати необхідно для зм'якшення проблеми масової бідності й убогості. Це дозволить зменшити економічні передумови росту злочинності, що вже стає погрозою для національної безпеки країни. Зовсім очевидно, що надзвичайно низькі середня і мінімальна заробітні плати, безробіття, мізерні посібники, несправедливий розрив у доходах багатих і бідних - живильне середовище для росту злочинності.

По-п'яте, закон про мінімальну заробітну плату необхідно для встановлення відносин соціального співробітництва між працівниками усіх форм власності і господарювання. В даний час підприємці, включаючи і державу, не враховують втрат, пов'язаних з відсутністю таких відносин і зацікавленості в загальному успіху. А без вирішення проблем заробітної плати втрати ці будуть величезні.

По-шосте, без такого закону не можна реалізувати на ділі конституційні права громадян і загальновизнаних норм міжнародного права. Справедлива заробітна плата - необхідна передумова здійснення прав людини на життя, достатнє харчування, одяг, житло, охорону здоров'я, відпочинок, дозвілля, пересування, інформацію та інше. Реальне їхнє здійснення не можливо, якщо не буде забезпечено в першу чергу проголошене в Загальній декларації прав людини ( ООН, 1947 рік) «право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування».

Федеральний статус закону про мінімальну заробітну плату зробить обов'язковим його виконання підприємствами, організаціями й установами усіх форм власності і всіх роботодавців, включаючи іноземних.

Висновки

На сьогоднішній день перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної трансформації заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.

Заробітна плата, як макроекономічна категорія є доходом, який формує платиспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є в свою чергу причиною скорочення виробництва.

Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення.

Удосконалення системи оплати праці повинно відбуватися в результаті оцінки величини робочої сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім'ї. На сьогодні, щоб досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату принаймі в 5 разів. Підвищення заробітної плати повинно природно грунтуватись на підвищенні продуктивності праці, але в сучасних важких економічних умовах припустимо це зробити частково за рахунок грошової емісії. Інші джерела фінансування зарплати - це ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників, “роздутих” в десятки разів порівняно з економічно стабільними країнами.

Необхідно змінити систему оподаткування зарплати шляхом зниження податкових ставок, стимулюючи тим самим вихід з тіньової економіки значної кількості підприємств, що збільшить надходження коштів у бюджет. Мінімальний рівень заробітної плати треба терміново і реально збільшити до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до декларації соціального прогресу і розвитку (ООН, 1969 р.) держава повинна забезпечити задовільний рівень життя своєму населенню.

У період інфляції в економіці країни заробітну плату слід індексувати.

В сфері матеріальної мотивації персоналу, враховуючи, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Реалізація цих, а в подальшому й інших заходів з удосконалення системи оплати праці в Україні дозволило б наблизити величину частки зарплати у витратах на виробництво до рівня економічно розвинутих країн, а оплату робочої сили - до европейских стандартів. Це зіграло б важливу роль у підвищенні рейтингу нашої країни.

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Цивільний Кодекс УкраїниАдамчук В.В. и др.

3. Организация и нормирование труда. М. 2009.

4. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. В.П. Грузинова. - М.: Банки и биржи, 2008 - С. 203-218.

5. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2009 - С.172-175.

6. Беляев В. Какой должна быть норма труда в условиях рынка // Человек и труд - 2007 - №8 - С. 99-104.

7. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко В.П., Чухно А.А. та ін. “Основи економічної теорії: політекономічний аспект” -- К:. “Вища школа” -- “Знання” 2007

8. Научная организация и нормирование труда в машиностроении: Учебник для студентов машиностроительных специальностей вузов: С.М. Семенов, Н.А. Сероштан, А.А. Афанасьев и др.; Под общ. Ред. С.М. Семенова. - М.: Машиностроение. 2001. - 240 с,: ил.

9. Никифорова Н. Организация нормирования //Экономика и жизнь 2006 - №3.

10. Рекомендации по организации нормирования труда на предприятиях // Социальная защита - 2009 - №5 - С. 42-58.

11. Райсберг Б.А., Лазовский Л.Ш., Стародубищева Е.Б. Современный экономический словарь. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 496 с.

12. Шемшученко Ю.С. Юридический справочник предпринимателя

13. Экономическая энциклопедия. - М.: Экономика, 2009. -1055с.

14. Економіка/З.Ватаманюк, Т.Воробій, І.Грабинський та ін.; За ред. З.Ватаманюка та С. Панчишина. - К.: Знання, 2007. - 288 с.